Професіоналізм і професійно-педагогічна компетентність викладача: проблема співвідношення понять

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професіоналізм і професійно-педагогічна компетентність викладача: проблема співвідношення понять

Горохівська Т.М.

Очевидно, що зміни й перетворення в системі вищої національної освіти повинні розпочинатися зі змін і перетворень її суб'єкта - викладача. Сьогодні вища школа потребує конкурентоспроможного, компетентного фахівця, здатного до активної роботи на рівні світових стандартів, спроможного до постійного професійного зростання, готового змінюватися та пристосовуватися до нових потреб ринку праці. Визначаючи вимоги до особистості викладача, які б забезпечили його готовність до професійного зростання, педагогічна наука прагне об'єднати їх в узагальнені цілісні властивості. До таких властивостей насамперед належать професіоналізм і близьке до нього поняття «професійно-педагогічна компетентність».

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує глибоку увагу вітчизняних і зарубіжних науковців до фундаментальних основ оновлення системи вищої освіти. Напрями професійної підготовки педагогів вищої школи, теоретичні та методичні засади формування й розвитку професійної компетентності, професіоналізму, професійної майстерності викладача закладу вищої освіти розглядаються в дослідженнях В. Андру- щенка, В. Бондаря, О. Дубасенюк, І. Зязюна, В. Кременя, В. Лозової, О. Падалки, Н. Селіверстової, С. Сисоє- вої, М. Ярмаченка та ін. Так, філософсько-методологічні аспекти професійної компетентності й особливості її формування та розвитку висвітлюються в працях Б. Гершунського, Н. Добровольської, М. Левківського, Л. Лук'янової, Н. Ничкало, В. Шадрикова та ін. Обґрунтуванню необхідності виділення педагогічної компоненти в структурі професійної компетентності присвячені дослідження Г Бурлаки, П. Павленок, М. Фірсова, О. Холостової та ін. Водночас структуру педагогічної компетентності розглядають С. Бухальська, І. Ісаєв, А. Міщенко, Л. Петровська, І. Проданов, В. Сластьонін, Є. Шиянов та ін. Окремі аспекти розуміння сутності й розвитку професійно-педагогічної компетентності педагогічних кадрів висвітлено в працях Т. Данилової, С. Демченко, Т. Колодько, А. Маркової, С. Мурзіної та ін. Структурі й змісту професійно-педагогічної компетентності викладача присвячено дослідження Т. Браже, В. Дьоміна, Л. Карпової, Т. Мельниченко та ін.

Визначенню сутності професіоналізму, зокрема педагогічному професіоналізму, як одній із провідних якостей сучасного фахівця в умовах модернізації освітнього процесу присвячені дослідження науковців, серед яких - Н. Гузій, А. Деркач, І. Ісаєв, Є. Климов, Н. Кузьміна, А. Міщенко, В. Синенко, З. Шварцман та ін. Проблема співвідношення професіоналізму і професійної компетентності є предметом наукового вивчення для Р. Гуревича, О. Гури, С. Дружилова, А. Маркової, Л. Мітіної та ін.

Незважаючи на те що кількість спеціальних досліджень, присвячених обґрунтуванню підвалин професіоналізму, педагогічного професіоналізму, професійної, професійно-педагогічної компетентності постійно зростає, доводячи поглиблення уваги науковців до цього перспективного напряму, питання, пов'язані з пошуком однозначних підходів до трактування цих понять, їх структурних меж та ознак потребують більшої уваги.

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз і диференціацію понять «професіоналізм» і «професійно- педагогічна компетентність» як споріднених педагогічних категорій.

Звертаючись до аналізу наукових досліджень сутності дефініцій «професійно-педагогічна компетентність», «професіоналізм» і їх місця в системі педагогічних категорій, варто відзначити неоднозначність трактування цих понять авторами, підміну родових і видових ознак, ототожнення з іншими педагогічними термінами та явищами. Така незлагодженість ускладнює проведення досліджень означених феноменів, призводить до непорозумінь у процесі обговорення складних наукових проблем і застосування теоретичних надбань у педагогічній практиці.

Сучасна педагогічна наука професійно-педагогічну компетентність трактує як багатозначну категорію. Доцільність уведення терміна зумовлюється широтою його змісту, інтегративною характеристикою, що об'єднує такі поняття, як «професіоналізм», «компетентність», «педагогічна компетентність», «професійна компетентність», «педагогічна діяльність», «кваліфікація». Поняття «професійна компетентність» увійшло в науковий обіг з 90-х рр. ХХ ст. Серед вітчизняних науковців, які почали займатися його усебічним вивченням - С. Гончаренко, Н. Кузьміна, А. Маркова, А. Мудрик, Н. Ничкало, Т. Руднєва, Г. Стайнов та ін. Але варто зазначити, що єдиного підходу до трактування цієї категорії серед дослідників до сьогодні немає. У Словнику з професійної освіти означений термін визначається як сукупність знань і вмінь, необхідних для професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію [15, с. 149]. Як складне утворення, що включає комплекс знань, умінь, властивостей і якостей особистості, які забезпечують варіативність, оптимальність та ефективність побудови освітнього процесу, розглядає професійну компетентність В. Адольф [1, с. 21]. Б. Гершунський зазначає, що категорія «професійна компетентність» визначається головним чином рівнем професійної освіти, досвідом та індивідуальними здібностями людини, її мотивованим прагненням до неперервної самоосвіти й самовдосконалення, творчим і відповідальним ставленням до справи [4, с. 74]. Водночас науковці зазначають важливість виділення в структурі поняття «професійна компетентність» педагогічної компоненти. Зокрема, Л. Мітіна, розглядаючи термін «педагогічна компетентність», підкреслює, що він містить знання, уміння, навички, а також способи і прийоми їх реалізації в діяльності, спілкуванні, розвитку (саморозвитку) особистості [14, с. 46].

З огляду на видове походження професійно-педагогічної компетентності, аналіз основних підходів до тлумачення її дефініції дає змогу зробити висновок, що вона визначається головним чином рівнем професійної освіти, досвідом та індивідуальними здібностями людини, її мотивованими прагненнями до неперервної самоосвіти й самовдосконалення, творчим і відповідальним ставленням до справи. В. Єлагіна розглядає цей вид компетентності як «сукупність професійно-педагогічних компетенцій, що включають наявність знань, професійного й життєвого досвіду, спрямованості особистості, здатностей педагога діяти в конкретній ситуації, вирішувати професійні завдання різного рівня складності та невизначеності, його готовності до досягнення високої якості результатів своєї праці, ставлення до педагогічної професії як цінності» [9, с. 115]. С. Демченко професійно-педагогічну компетентність викладача означає як складну багаторівневу стійку структуру його психічних рис, що формується внаслідок інтеграції досвіду, теоретичних знань, практичних умінь, значущих для викладача особистісних якостей і має такі суттєві ознаки: мобільність, гнучкість і критичність мислення [7]. Досліджуване поняття є інтеграційною якісною характеристикою діяльності викладача, за своєю сутністю є функціонально-предметним аспектом інтелекту.

Ми розуміємо професійно-педагогічну компетентність як інтегральну професійно-особистісну характеристику викладача вищої школи, що визначає якість його діяльності, виражається в здатності діяти адекватно, самостійно й відповідально в професійній ситуації, відображає готовність до саморозвитку, проявляється в професійній активності, що дає змогу характеризувати викладача як суб'єкта педагогічної діяльності.

Сьогодні у вітчизняній педагогічній науці виокремлюють декілька підходів до тлумачення поняття «професіоналізм». Перший підхід (І. Ісаєв, А. Маркова, А. Міщенко, В. Сластьонін, Я. Турбовський, Є. Шиянов та ін.) відображає діяльнісно-технологічну сутність означеного феномена і ґрунтується на науково-теоретичній і практичній підготовці представника педагогічної професії, який володіє технологіями, сукупністю знань, умінь і навичок, необхідних для ефективної професійної діяльності. Під професіоналізмом дослідники розуміють особливу якість людини систематично, ефективно й надійно виконувати складну діяльність у різноманітних умовах, які відповідають наявним у суспільстві стандартам та об'єктивним вимогам. Так, за визначенням, яке міститься в Енциклопедії освіти [10, с. 742], професіоналізм розглядається як сформована в процесі навчання та практичної діяльності готовність особи до компетентного виконання функціональних обов'язків, рівень майстерності в професійній діяльності, що відповідає рівню складності роботи; сукупність знань, навичок поведінки та дій, що свідчать про її професійну підготовку, навченість, придатність до виконання професійних функцій. Як органічний сплав знань і вмінь, що гарантує одержання потрібного результату, якісне й ефективне виконання роботи розглядає професіоналізм Я. Турбовський [21]. Як ступінь оволодіння знаннями, уміннями та навичками, з одного боку, і здатністю виробляти щось нове - з іншого, означають цю дефініцію О. Шиняєва й В. Шувалова [22, с. 121]. В. Бон- даревський у дослідженні розкриває професіоналізм як оволодіння повною мірою досягненнями своєї науки, галузями знань, мистецтвом їх застосування в практиці; поняттям, протилежним професіоналізму, автор уважає «дилетантизм» [3]. Водночас у рамках цього підходу А. Марковою виокремлюються п'ять рівнів професіоналізму: допрофесіоналізм; професіоналізм; суперпрофесіоналізм; псевдопрофесіоналізм і післяпрофесіоналізм [13]. Варто підкреслити, що представлені наукові позиції розглядають педагогічний професіоналізм як властивість, що характеризується найвищою продуктивністю вирішення професійних завдань, високим рівнем кваліфікації спеціаліста, відмінною інтенсивністю праці. При цьому професійно- педагогічна компетентність є тим феноменом, який уособлює найвищий рівень прояву професіоналізму, виражає високий ступінь відповідності професійним вимогам.

Необхідно зазначити, що професійно-педагогічна компетентність і професіоналізм не окреслюються виключно уявленнями про високу технологічну підготовку педагога, не обмежуються характеристиками висококваліфікованої праці, а передбачають цілу низку інших якостей, які мають надпрофесійний або поза- професійний характер [19, с. 41]. Тому сутність особистісного підходу до визначення змісту педагогічного професіоналізму (І. Багаєва, О. Бодальов, О. Дубасенюк, Є. Рогов, С. Сисоєва й ін.) розкривається через інтегративні властивості та якості особистості, системну організацію свідомості, психіки фахівця, професійну мотивацію, індивідуальну неповторність людини-професіонала [5, с. 106]. Так, В. Бакштановський і Ю. Согомов зазначають, що справжній професіонал - це той, хто глибоко сповнений розумінням обов'язку, почуттям відповідальності за якість своєї справи, усвідомленням високого соціального призначення професійної діяльності [2, с. 154]. Є. Рогов [17] розглядає професіоналізм як сукупність особистісних, психічних і психофізіологічних змін. На думку автора, означені зміни забезпечують продуктивний, якісно новий рівень розв'язання складних професійних завдань. У таких умовах професійно-педагогічна компетентність педагога є поручником, гарантом високого рівня його професіоналізму, забезпечує сталість особистісних, психофізіологічних змін.

Єдність професійного й особистісного становлення фахівця покладено в основу особистісно-діяль- нісного підходу до визначення сутності професіоналізму (А. Деркач, Н. Кузьміна, В. Синенко та ін.). Так, В. Синенко зауважує, що професіоналізм педагога визначається, з одного боку, високим рівнем науково-предметних, психолого-педагогічних знань і вмінь, а з іншого - відповідним культурно- моральним виглядом, у якому особистісні якості педагога розглядаються в їх абсолютному значенні [18, с. 45]. На думку Н. Кузьміної, професіоналізм педагога об'єднує два основні компоненти: професіоналізм діяльності (як характеристика самого суб'єкта діяльності) та професіоналізм особистості (як сукупність особистісних, моральних якостей педагога) [12, с. 63]. Відмітимо доцільність такого поділу, оскільки розвиток одного компонента професіоналізму спонукає до розвитку іншого, і, навпаки, вдосконалення професійних умінь і навичок гальмується в разі відставання в розвитку важливих професійно-моральних якостей педагога.

Водночас Р. Гуревич уважає, що сутнісною характеристикою професіоналізму педагога як системної та інтегральної характеристики особистості є прямий взаємозв'язок педагогічної компетентності, майстерності, професійно-значущих якостей, індивідуальності кожного педагога, який забезпечує ефективність та оптимальність педагогічної діяльності [6, с. 13]. У праці І. Зязюна сутність професіоналізму педагога розкривається через поєднання професійної культури та професійної самосвідомості, що дає педагогу змогу на високому рівні здійснювати професійну діяльність [11]. Також поняття педагогічної культури лежить в основі визначення педагогічного професіоналізму Н. Гузій, який авторка структурує як сукупність інтегративних компонентів: когнітивний (професійна компетентність, культура педагогічного мислення); мотиваційний (професійно-педагогічна позиція); конативний (культура педагогічної поведінки); афективний (емоційно-почуттєва культура педагога) [5, с. 205]. професійний педагогічний компетентність освіта

Отже, категорію педагогічного професіоналізму викладача вищої школи можна означити як важливу та якісну характеристику його педагогічної праці, що відображає високий рівень професійної кваліфікації, професійних навичок і вмінь, професійно-значущих та особистісно-ділових якостей, адекватної мотиваційної сфери та ціннісних орієнтацій, що уможливлює його професійне вдосконалення.

У науковій літературі також спостерігається відсутність однозначного підходу до проблеми співвідношення педагогічного професіоналізму з професійно-педагогічною компетентністю педагога. Одні автори ототожнюють поняття, розглядаючи «педагогічний професіоналізм» як еквівалент зарубіжного терміна «professional competence of the teacher», інші - їх диференціюють, вкладаючи в структуру цих професійних утворень подібні за змістом компоненти. Наведемо декілька прикладів: професіоналізм розглядається як найвищий щабель професійного розвитку й високий ступінь оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками, а професійна компетентність - як ступінь прояву професійного досвіду людини в межах компетенції конкретної посади [20, с. 17]; професіоналізм і професійна компетентність виступають як дві сторони, дві нерозривні, взаємопов'язані характеристики людини як особистості й професіонала, при цьому професіоналізм є необхідною умовою прояву компетентності, а компетентність - показником ступеня відповідності, адекватності професіоналізму та змісту компетенції посади [16, с. 174]; професійна компетентність - це першооснова, базис професіоналізму [20]; поняття «професіоналізм» є більш широким, родовим щодо поняття «професійна компетентність» [6]; необхідним складником професіоналізму особи є професійна компетентність [8]. Така наукова невизначеність нерідко призводить до взаємозамінювання понять, нечіткості визначення їх меж.

Висновки. Здійснений теоретичний аналіз провідних наукових підходів до сутності дефініцій «професіоналізм» і «педагогічний професіоналізм» у контексті їх співвідношення з професійно-педагогічною компетентністю дає можливість стверджувати: одним із видів професійної компетентності, на якому базується зрілість людини в професійній діяльності, є професійно-педагогічна компетентність, саме вона є визначальним компонентом успішності професійної діяльності педагога загалом і викладача закладу вищої освіти зокрема; як складний феномен педагогічний професіоналізм досліджується науковцями в трьох основних підходах (діяльнісно-технологічному, особистісному, особистісно-діяль- нісному); педагогічний професіоналізм є ознакою ступеня (рівня) розвитку професійно-педагогічної компетентності; педагогічний професіоналізм ґрунтується на професійно-педагогічній компетентності викладача закладу вищої освіти, яка уможливлює взаємозв'язок, взаємовплив і взаємозалежність його діяльнісної та особистісної сфер.

Перспективи подальших досліджень полягають у з'ясуванні проблеми співвідношення понять професійно-педагогічної компетентності й педагогічної майстерності.

Використана література

1. Адольф В. А. Профессиональная компетентность современного учителя : монография. Красноярск : Изд-во КГПУ, 1998. 310 с.

2. Бакштановский В. И., Согомов Ю. В. Профессиональная этика. Ведомости. Тюмень : НИИПЭ, 1999. Вып. 14. С. 151-158.

3. Бондаревский В. О. О педагогическом творчестве и опасности дилетантизма. Народное образование. 1998. № 6. С. 76-80.

4. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХІ века. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций). Москва : Совершенство, 1998. 608 с.

5. Гузій Н. В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти : монографія. Київ : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. 243 с.

6. Гуревич Р. С., Кадемія М. Ю. Професійна компетентність педагога - необхідна умова його професіоналізму. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2013. Вип. 35. С. 9-14.

7. Демченко С. О. Розвиток професійно-педагогічної компетентності викладачів спеціальних дисциплін вищих технічних закладів освіти : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. Кіровоград, 2005. 20 с.

8. Дружилов С. А. Профессионализм человека как объект психологического изучения: системный подход. Вестник Балтийской педагогической академии. 2003 (а). Вып. 2. С. 40-46.

9. Елагина В. С. Становление педагогической компетентности студентов педагогического вуза. Современные наукоемкие технологии. 2010. № 10. С. 113-116.

10. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г Кремень. Київ : Юрінком інтер, 2008. 1040 с.

11. Зязюн І. А. Філософія педагогічної дії : монографія. Черкаси : Вид. від. ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. 608 с.

12. Кузьмина Н. В., Гинецинский В. И. Актуальные проблемы профессионально-педагогической подготовки учителя. Советская педагогика. 1982. № 3. С. 63-66.

13. Маркова А. К. Психологические критерии и ступени профессионализма учителя. Педагогика. 1995. № 6. С. 55-63.

14. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя. Москва : Флинта : Московский психолого-социальный институт, 1998. 200 с.

15. Професійна освіта : словник : навчальний посібник / уклад. С. У Гончаренко та ін. ; за ред. Н. Г. Ничкало. Київ : Вища шк., 2000. 380 с.

16. Райт Г Государственное управление / пер. с англ. А. Дукенбелева, В. Тыкалевой. Бишкек : Эдпек, 1997. 272 с.

17. Рогов Е. И. Учитель как объект психологического исследования : пособие для школьных психологов по работе с учителем и педагогическим коллективом. Москва : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. 496 с.

18. Синенко В. Я. Профессионализм учителя. Педагогика. 1999. № 5. С.45-51.

19. Сисоєва С. О. Освіта і особистість в умовах постіндустріального світу : монографія. Хмельницький : ХГПА, 2008. 324 с.

20. Татаренко І. Компетентність - вимога сучасності. Світло : науково-метод., інф.-пізнав. освітній часопис. 1996. № 1. С. 19-26.

21. Турбовской Я. Без профессионализма нет ответственности. Народное образование. 1999. № 10. С. 215-222.

22. Шувалова В., Шиняєва О. От неуверенности - к профессионализму. Народное образование. 1995. № 1. С. 121-123.

Анотація

Здійснено теоретичний аналіз і диференціацію понять «професіоналізм», «педагогічний професіоналізм» і «професійно-педагогічна компетентність» як споріднених педагогічних категорій. Наголошено, що, незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених дослідженню змісту понять «професіоналізм», «професійна компетентність», у науково-педагогічних дослідженнях спостерігається неоднозначність трактування цих дефініцій, ототожнення з іншими педагогічними термінами та явищами тощо. Підкреслено, що сучасна педагогічна наука професійно- педагогічну компетентність трактує як багатозначну категорію, проведено аналіз наукових підходів до тлумачення дефініції «професійно-педагогічна компетентність викладача». З'ясовано, що розуміння сутності професіоналізму, педагогічного професіоналізму відрізняється залежно від наукових підходів до його аналізу. Так, представлено діяль- нісно-технологічний, особистісний та особистісно-діяльнісний підходи, визначено акценти співвідношення цих понять із професійно-педагогічною компетентністю. При цьому зауважено відсутність у науковій літературі однозначного підходу до проблеми співвідношення педагогічного професіоналізму з професійно-педагогічною компетентністю педагога, наведено відповідні приклади. Зроблено висновок, що одним із видів професійної компетентності, на якому базується зрілість людини в професійній діяльності, є професійно-педагогічна компетентність, саме вона є визначальним компонентом успішності професійної діяльності педагога загалом і викладача закладу вищої освіти зокрема; педагогічний професіоналізм є ознакою ступеня (рівня) розвитку професійно-педагогічної компетентності; педагогічний професіоналізм Грунтується на професійно-педагогічній компетентності викладача закладу вищої освіти, яка уможливлює взаємозв'язок, взаємовплив і взаємозалежність діяльнісної та особистісної сфер педагога.

Ключові слова: професійна компетентність, педагогічна компетентність, професійно-педагогічна компетентність, професіоналізм, професійний розвиток, викладач, педагогічна освіта, науковий підхід.

Key words: professional competency, pedagogical competency, professional-pedagogical competency, professionalism, professional development, university teacher, teacher education, scientific approach.

Размещено на Allbest.ru