Застосування компаративістики в історико-педагогічних дослідженнях

Размещено на http://allbest.ru

Застосування компаративістики в історико-педагогічних дослідженнях

Гук Л. І., Гаврилюк М. В.

Для початку ХХІ століття характерними є глобалізаційні процеси, що сприяють подоланню бар'єрів між країнами на шляху до вільного обміну ідеями, знаннями, продукцією, робочою силою, а також відображаються на освітніх процесах у різних країнах світу. У цих умовах особливого значення набуває порівняльна педагогіка, або компаративістика, основним завданням якої є вивчення особливостей функціонування освітніх систем різних країн світу з метою використання позитивного педагогічного досвіду у вітчизняній системі освіти.

Вивчення становлення та розвитку системи шкільної освіти у зарубіжних країнах та історичних постатей, діяльність яких мала значний вплив на формування освітніх систем, передбачає здійснення порівняльного аналізу на основі застосування історико-компаративного підходу до вивчення педагогічних явищ.

У працях зарубіжних і вітчизняних науковців висвітлюються різноманітні аспекти теорії і методології компаративних педагогічних досліджень (Н. Авшенюк, Н. Бідюк, А. Градовський, І. Готліб, А. Кендел, І. Кінг, К. Корсак, Р Коуін, М. Ларсен, Н. Мукан, Л. Пуховська, В. Раст, А. Теодорович, Д. Тернер, Д. Філіпс, Б. Холмс), а також результати проведення компаративного аналізу специфіки освітніх систем у різних країнах (П. Бродфуд, Р Гудмен, Т. Десятов, Н. Лавриченко, М. Лещенко, О. Локшина, О. Матвієнко, С. Новек, М. Осборн, А. Сбруєва, С. Тезікова, С. Фрейзер, Б. Шуневич) тощо.

Метою статті є проведення аналізу розвитку компаративістики як дисципліни, метою якої є виявлення зв'язків на основі зіставлення явищ одного чи різних історичних періодів. Відповідно до мети, визначено такі завдання: прослідкувати розвиток компаративістики, а також дослідити можливості застосування компаративістики в історико-педагогічних дослідженнях.

Гіпотезою дослідження є припущення, що вивчення ретроспективи розвитку компаративістики забезпечить можливість глибшого її розуміння та застосування методології в історико-педагогічних розвідках, що аналізують різноманітні явища освітньої галузі у міжнародному освітньому просторі у різні періоди розвитку цивілізації.

Використання компаративістики є характерним для різних галузей наукових знань. Термін «компаративістика» походить від латинського слова «сотрагаге», що означає «порівнювати». Однак, методологія компаративістики не обмежується лише порівнянням, а спрямована на комплексне пізнавальне дослідження національної та зарубіжної дійсності як динамічної, внутрішньо диференційованої і змінної системи, взаємопов'язаної з різними аспектами культури й суспільства певного народу.

Компаративний аналіз є одним із традиційних методів вивчення дійсності в історичних дослідженнях. Витоки історико-порівняльного аналізу беруть свій початок від найдавніших часів. «Порівняльний підхід давно відомий історичній науці. ... Історія як наука неможлива без порівняння, тому інтерес до нього виявляли ще античні історики» [3, с. 364].

Так, «батько історії» Геродот у своїй праці «Історія» вийшов далеко за межі елліністичного світу, включивши до неї опис Єгипту, Індії, Вавилона, Аравії і Персії. Порівняльні життєписи видатних людей античного світу через парні біографії здійснив Плутарх. Платон застосовував методи порівняльного аналізу, характеризуючи особливості спартанської та афінської виховних систем. Із використанням порівняльних даних були укладені давньогрецькі закони Салона, а в Стародавньому Римі (Закони ХІІ таблиць) [8]. Традиції порівняльного аналізу можна прослідкувати у працях Полібія, Цицерона, українського літописця Нестора, у мемуаристиці мандрівників середньовіччя та нового часу. В історіографії нового часу порівняльний підхід знайшов своє застосування у просвітників. «Історичне мислення епохи Просвітництва виходило з основної ідеї, згідно з якою людина всюди ... і за будь-яких умов являє собою рівно обдаровану розумом істоту. Тому порівняння європейських та неєвропей- ських культур та історичних процесів в історіографії Просвітництва мало за мету виявити тотожність людського роду у будь-яких його історичних проявах» [3, с. 364].

Компаративний аналіз став настільки розповсюдженим методом наукового пізнання, що на його основі, починаючи з ХІХ ст., поступово формується база наукових досліджень у галузі компаративістики. Учені все частіше звертаються до вивчення досвіду за межами своєї країни, застосовуючи при цьому компаративний метод проведення досліджень як один із найефективніших прийомів вивчення зарубіжної дійсності. На основі компаративного підходу до вивчення процесів та явищ упродовж ХІХ-ХХ ст. формуються нові галузі наукових знань.

На початку ХІХ ст. мовознавці починають застосовувати компаративний метод у лінгвістичних дослідженнях, а на його основі розвивається порівняльно-історичне мовознавство. Серед основоположників цього методу слід виокремити німецьких учених Ф. Боппа і Я. Грімма, французького науковця Ш. Баллі, датського мовознавця Р. Раска і росіянина О. Востокова. Поштовхом до зародження порівняльно-історичного мовознавства стало знайомство з давньоіндійською мовою санскрит, яка вразила дослідників подібністю до європейських мов, особливо до латинської. шкільний освіта компаративістика

Ураховуючи досвід порівняльного мовознавства, виходячи з потреби вироблення аналогічної методології дослідження літературних творів, у другій половині ХІХ ст. сформовано літературну компаративістику. її основоположником вважають німецького філолога Т Бенфрея (1809-1881). Його спостереження, викладені у передмові до німецького видання «Панчатантри» (1859 р.), свідчать про те, що вчений уперше відзначив трансформацію сюжетних мотивів цього літературного твору у твори багатьох європейських народів. Дослідження Т Бенфрея сприяли виникненню теорії запозичень сюжетів, яка отримала широке розповсюдження в літературознавстві [1].

Із другою половиною ХІХ ст. науковці пов'язують виникнення порівняльного правознавства як самостійної галузі знань, указуючи на 1869 р. - час заснування французького Товариства порівняльного законодавства. На думку В. Шилінгова, цьому сприяє низка об'єктивних причин. Так, на цей час практично завершується формування основних національних правових систем і право набуває національного характеру. Широкого розвитку набувають міжнародні економічні, торгові, науково-технічні, культурні та інші зв'язки, що посилює інтерес до дослідження національного законодавства країн-партнерів [8].

Із кінцем Другої Світової війни та початком Холодної війни пов'язані витоки економічної компаративістики. На думку дослідників, саме в цей час загострилося цивілізаційне змагання між соціалістичною, в особі СРСР, та капіталістичною, в особі США, системами. Так, значно зростає кількість порівняльних економічних досліджень, які висвітлюють актуальні проблеми розвитку світового господарства та окремих його складників - національних економік та їх особливостей [7].

ХХ ст. стало часом найбільш активного застосування і наукової розробки історико-порівняльного методу, а також формування історичної компаративістики як наукового напряму [3].

Щодо появи та виникнення педагогічної компаративістики, яку ще називають порівняльною педагогікою, в літературі не склалось однозначної думки. Одні науковці вважають, що виокремлення порівняльної педагогіки в окрему галузь знань відбувалося у ХІХ ст. і пов'язують цю подію із працею Марка Антуана Жюльєна Паризького «Нариси та попередні нотатки до дослідження з порівняльної педагогіки», що побачила світ у 1817 р. [6].

Інші ж дослідники, зокрема Б. Вульфсон та З. Малькова, вважають, що порівняльна педагогіка виокремилася в окрему галузь наукових знань у 20-х рр. ХХ ст., коли виникли перші національні і міжнародні організації, що ставили перед собою завдання збору, систематизації та узагальнення фактів, які відображають розвиток освітнього процесу та педагогічної теорії у різних країнах та регіонах світу [2].

Сьогодні компаративний аналіз продовжує широко використовуватись у різних галузях як гуманітарних, так і технічних наук.

Історико-педагогічні компаративні дослідження передбачають вивчення минулого педагогіки з метою розуміння причин появи певних освітніх явищ у зарубіжних країнах, аналізу переваг і недоліків, виокремлення продуктивних ідей та виявлення позитивного досвіду, який може бути використаний і в наш час.

Такі дослідження спрямовуються на аналіз особливостей становлення та еволюції освітніх систем, культурно-соціальних, політико-економічних чинників, що вплинули на формування й відображені у системах навчання та виховання у різних країнах світу, а також взаємовпливу освітніх систем у міжнародному освітньому просторі [4].

Незважаючи на пожвавлений інтерес до компаративних досліджень у різних галузях наук, дослідники зауважують, що «... компаративістика сьогодні є практично не задіяною щодо історико-педагогічних розвідок» [5, с. 301]. Як зауважує М. Ларсен, із 50-х рр. ХХ ст. помітно знижується кількість історико-компаративних досліджень із педагогіки. Про це свідчить вивчення опублікованих праць у світовій науково-педагогічній спадщині за період із 1955 до 1994 рр. [9].

На думку В. Садової, причиною цього є пояснювально-ілюстративний підхід до вивчення та опису історико-педагогічних явищ, який у ХХ ст. себе вичерпав [5]. Інші дослідники, зокрема А. Новоа та Т. Ярів-Машал, зниження кількості історико-компаративних досліджень у галузі педагогіки пояснюють посиленням глобалізаційних процесів у світовому освітньому просторі [10].

Необхідно зазначити, що методологія історико-компаративних педагогічних досліджень не зводиться лише до використання порівняльного методу. Як зауважує В. Садова, такі дослідження охоплюють проблематику творення педагогічних парадигм, масових педагогічних ідеалів і уявлень різних народів у різні історичні епохи тощо. Доволі цікавою є проблема типологізації у певну історичну епоху домінантного педагогічного мислення, структуралізація педагогічних концепцій та інші проблеми в конкретно-історичній інтерпретації [5].

На початку ХХІ ст. основна увага дослідників-компаративістів зосереджена на вивченні та оцінюванні ефективності освітніх систем. Посилення глобалізаційних процесів, стрімкий розвиток науки та техніки, загострення економічної конкуренції між державами зумовили потребу у створенні міжнародних критеріїв оцінювання ефективності функціонування освітніх систем зарубіжних країн та якості освітніх послуг у цілому [10].

Використана література

1. Бабенко В. Компаративний аналіз художнього твору в системі літературної освіти школярів. Наукові записки. Вип. 36. Кіровоград, 2001. С. 3-8.

2. Вульфсон Б., Малькова З. Сравнительная педагогика. Москва, 1996. 256 с.

3. Каганов Ю. Компаративний підхід в історії: витоки та еволюція становлення. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2010. Вип. 28. С. 364-371.

4. Корсак К. Компаративистика: кому она нужна? Зеркало недели. 2000. № 6.

5. Садова В. Використання компаративістики в історико-педагогічних дослідженнях. Вісник Львівського університету. Серія "Педагогічні науки”. 2009. Вип. 25. Ч. 1. С. 301-306.

6. Сбруєва А. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник. Суми : Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. 300 с.

7. Хомянков В., Благодєтєлєва-Вовк С. До питання методології екон. дослідження: компаративний аналіз як альтернатива мейнстріму. Економічна теорія. URL: http://exsolver.narod.ru/Artical/ Ecotheory/mainstream.

8. Шилінгов В. Юридична компаративістика: проблеми визначення назви дисципліни та її предмету. Часопис Київ. універ. права. 2010. № 1. С. 39-43.

9. Larsen M. Comparative Education, Postmodernity and Historical Research: Honouring Ancestors. International Handbook of Comparative Education / ed. by R. Cowen, A. Kazamias. New York : Springer Science, 2009. P. 1045-1059.

10. Novoa A., Yariv-Mashal T. Comparative Research in Education: A Mode of Governance or A Historical Journey? Comparative Education. 2003. Vol. 39 (4). P. 423-438.

References

1. Babenko V M. Komparatyvnyi analiz khudozhnoho tvoru v systemi literatumoi osvity shkoliariv. Naukovi zapysky. Vyp. 36. Kirovohrad, 2001. S. 3-8.

2. Vulfson B., Malkova Z. Sravnytelnaia pedahohika. Moskva, 1996. 256 s.

3. Kahanov Yu. O. Komparatyvnyi pidkhid v istorii: vytoky ta evoliutsiia stanovlennia. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. 2010. Vyp. 28. S. 364-371.

4. Korsak K. Komparatyvystyka: komu ona nuzhna? «Zerkalo nedely». 12.02. liutoho. 2000. № 6.

5. Sadova V Vykorystannia komparatyvistyky v istoryko-pedahohichnykh doslidzhenniakh. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia: ped. nauky. Vyp. 25. Ch. 1. 2009. S. 301-306.

6. Sbruieva A. Porivnialna pedahohika: navch. posibnyk. Sumy: Vedaktsiino-vydavnychyi viddil SDPU, 1999. 300 s.

7. Khomiankov V I., Blahodietielieva-Vovk S. L. Do pytannia metodolohii ekonomichnoho doslidzhennia: komparatyvnyi analiz yak alternatyva meinstrimu. Ekonomichna teoriia. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://exsolver.narod.ru/Artical/ Ecotheory/mainstream.

8. Shylinhov V S. Yurydych. komparatyvistyka: probl. vyznach. nazvy dystsypliny ta yii predmetu. Chasopys Kyivsk.univer. prava. № 1. 2010. S. 39-43.

9. Larsen M. Comparative Education, Postmodernity and Historical Research: Honouring Ancestors. International Handbook of Comparative Education. ed. by R. Cowen, A. Kazamias. Springer Science, 2009. P. 1045-1059.

10. Novoa A., Yariv-Mashal T. Comparative Research in Education: A Mode of Governance or A Historical Journey? Comparative Education: Routledge, 2003. Vol. 39 (4). P. 423-438.

Анотація

Застосування компаративістики в історико-педагогічних дослідженнях. Гук Л. І., Гаврилюк М. В.

Статтю присвячено аналізу розвитку компаративістики як дисципліни, метою якої є виявлення зв'язків на основі зіставлення явищ одного чи різних історичних періодів. Автори прослідковують розвиток компаративістики, а також досліджують можливості застосування компаративістики в історично-педагогічних дослідженнях.

Вивчення становлення та розвитку системи шкільної освіти у зарубіжних країнах та історичних постатей, діяльність яких мала значний вплив на формування освітніх систем, передбачає здійснення порівняльного аналізу на основі застосування історико-компаративного підходу до вивчення педагогічних явищ. Компаративний аналіз став настільки розповсюдженим методом наукового пізнання, що поступово формується база наукових досліджень у галузі компаративістики. Учені все частіше звертаються до вивчення досвіду за межами своєї країни, застосовуючи при цьому компаративний метод проведення досліджень як один із найефективніших прийомів вивчення зарубіжної дійсності.

Ключові слова: компаративістика, ретроспектива розвитку, історико-педагогічні дослідження, шкільна освіта, освітні системи, порівняльний аналіз, історико-компаративний підхід, педагогічні явища.

Аннотация

Применения компаративистики в историко-педагогических исследованиях. Гук Л. И., Гаврилюк М. В.

Статья посвящена анализу развития компаративистики как дисциплины, целью которой является выявление связей на основании сопоставления явлений одного или разных исторических периодов. Авторы отслеживают развитие компаративистики, а также исследуют возможности применения компаративистики в историко-педагогических исследованиях.

Изучение становления и развития системы школьного образования в зарубежных странах и исторических фигур, деятельность которых оказала значительное влияние на формирование образовательных систем, предполагает осуществление сравнительного анализа на основе применения историко-сравнительного подхода к изучению педагогических явлений. Компаративный анализ стал настолько распространенным методом научного познания, постепенно формируется база научных исследований в области компаративистики. Ученые все чаще обращаются к изучению опыта за пределами своей страны, применяя при этом компаративный метод проведения исследований как один из самых эффективных приемов изучения зарубежной действительности.

Ключевые слова: компаративистика, ретроспектива развития, историко-педагогические исследования, школьное образование, образовательные системы, сравнительный анализ, историко-сравнительный подход, педагогические явления.

Annotation

The possibilities of comparative studies usage while doing historical-pedagogical research. Huk L. L, Havrylyuk M. V.

The article deals with the analysis of the development of comparative studies as a discipline, the aim of which is defined as detection of relations on the basis of comparing phenomena of one or different historical periods. The authors retrace the comparative studies development and also explore the possibilities of comparative studies usage while doing historical-pedagogical research.

The study of the formation and development of the school education system in foreign countries and historical figures, whose activities had a significant impact on the formation of educational systems, involves, first of all, the implementation of comparative analysis based on the use of historical comparative approach to the study of pedagogical phenomena. The comparative analysis became so widespread method of scientific knowledge, gradually formed the basis of scientific research in the field of comparative studies. Scientists are increasingly turning to studying experiences outside their country, using the comparative method of conducting research as one of the most effective methods of studying foreign reality.

Key words: comparative studies, development retrospective review, historical-pedagogical research, school education, educational systems, comparative approach, historical comparative approach, pedagogical phenomena.

Размещено на Allbest.ru