Функції тьютора як педагога в системі професійної освіти

The article gives a theoretical substantiation of the scientific problem of the modern state of the function of the tutor in the system of vocational education. The content of the concepts of “education system”, “tutor”, “tutory”, “tutor system” is determined. The main attention in the work is emphasized on the importance of introducing the functions of the tutor into the educational space of vocational education in order to improve the implementation of the principle of individualization with the applicants of education. The idea is that mastering the future tutors with the specific functions of the tutor will ensure the acquisition of skills of high-quality professional activity in the system of vocational education. The authors defined their own vision of the list offunctions of the tutor in the system of vocational education. The peculiarities of the separation of the functions of the tutor in the system of vocational education of France and Great Britain are analyzed. The authors conclude that the current priorities of the professional training of future tutors include the introduction of the principle of individualization in working with students, and educational institutions need to form a new generation of specialists who can think independently, generate original ideas, make bold, non-standard decisions. Acquiring teachers the functions of the tutor will ensure the effective implementation of the principle of individualization in vocational education.

Key words: tutor, teacher, education system, vocational education, function, support, individualization, educational trajectory.

Виклад основного матеріалу

Здобувачі освіти сучасного покоління потребують нових, інноваційних підходів до опанування майбутньою професією. Технократичний світ змінив як швидкість їхньої соціальної адаптації, так і пристрасть до нових технологій. Але методи та функції педагога вищої школи залишилися незмінними. Студенти не сприймають навчальний матеріал застарілого зразка, вони прагнуть особистісно орієнтованої моделі навчання, особам з особливими освітніми потребами важко впоратись з освітньою програмою не адаптованою відповідно до їхнього індивідуального розвитку. Саме педагог з функцією тьютора вправі подолати визначені вище проблеми.

Метою статті є теоретичний аналіз функцій тьютора в системі професійної освіти.

На сучасному етапі розвитку освіти в працях українських дослідників уже широко використовується термін “тьютор” як педагог дистанційного навчання (В. Кухаренко, Л. Калєніченко, Т Койчева, А. Бойко). Більше робіт, присвячених проблемі тьюторів та тьюторства, бачимо у російських дослідників (Т. Ковальова, В. Максимов, Ю. Деражне, А. Зінченко, С. Змеєв та інші). У французьких дослідженнях проблемами ролі та значення тьютора, типології тьюторів, особливостям тьюторанта також займаються багато дослідників, серед них - Ф. Манжено, В. Глікман. Ж.-Ж. Кентен, Ж. Безьят, К. Селік, Ж.-Ф. Бурде, П. Ральпсон, Б. Деніс тощо. Результати досліджень, що розкривають окремі аспекти підготовки фахівців дошкільного профілю, висвітлено в наукових працях Н. Денисенко, К. Крутій, Н. Лисенко, З. Плохій, Г Підкурганної та ін. Вивчення вітчизняних досліджень показало, що предметом аналізу українських дослідників обирався широкий спектр теоретичних і практичних проблем тьюторства. Проблемі вивчення реалізації тьюторства в умовах школи присвятили свої наукові роботи такі дослідники, як: А. Адамський, Є. Волошина, С. Дерендяєв, Л. Долгова, А. Решетнікова, В. Конєв, Є. Ковриго, С. Мануйлова, Н. Михайлова, О. Плахотник, Н. Рибалкіна, М. Черем- них, П. Щедровицький та інші.

У дисертаційних дослідженнях (Т. Жаровцева, О. Пєхота, Т Танько, Г. Троцко та ін.) визначено зміст, етапи, компонентний склад професійно-педагогічної підготовки та запропоновано різні моделі її реалізації. Сутності та різним аспектам тьюторства в педагогічній діяльності присвячені праці таких науковців, як: Е. Гордон, М. Іващенко, В. Кухаренко, Р Морган, Ч. О'Мейлі, Дж. Понтічелл, Р Шаран, Б. Шуневич та ін.

Незважаючи на значну кількість праць у зазначеному напрямі, проблема визначення функцій тьютора в системі професійної освіти досі залишається не досить вивченою, а отже, потребує додаткового обґрунтування.

У межах традиційного освітнього процесу головною ланкою забезпечення високої ефективності навчання є педагог, діяльність якого має високу соціальну значущість і посідає одне з центральних місць у державотворенні та формуванні духовної культури здобувачів освіти.

Щодо поняття “професійна освіта”, то є деякі розбіжності в трактовці цієї дефініції. Наприклад, М. Чобітько вважає, що “професійна освіта” є синонімом професійної підготовки і має розглядатися як “невіддільна складова частина єдиної системи народної освіти” [9]. Дослідники сучасності під “професійною освітою” розуміють “результат становлення й розвитку особистості” [11, с. 226], а однією з головних цілей професійної освіти є створення умов для оволодіння професійною діяльністю, одержання кваліфікації або ж здебільшого перекваліфікації для включення людини в суспільно корисну працю відповідно до її інтересів і здібностей.

Сучасний рівень професійної освіти вимагає розширення рольових функцій педагога, отже, на арені з'являється нова педагогічна позиція - тьютор. Є думка, що “тьюторство - це така педагогічна позиція, що займається випрацюванням зовнішньої форми дії. Тьютор супроводжує людину в її опануванні способами нової діяльності” [11]. Тьютор, як ми бачимо, має бути супроводжувачем студента під час усього його навчання, допомагати йому отримувати диференційовану та індивідуалізовану освіту.

Проблемі місця та ролі викладача в сучасній системі освіти присвячена ціла низка праць [4; 5; 12]. Тью- торська позиція в них трактується неоднозначно. На думку більшості дослідників, тьютор - це нова спеціалізація діяльності вчителя, що реалізується в умовах дистанційної форми навчання [3, с. 14]. Тьютору властиві як традиційні функції педагога, так і нові, пов'язані з принципово новими умовами організації освітнього процесу. Виконання професійних завдань тьютора передбачає передусім реалізацію функцій: консультанта, що виявляється в інформуванні, наданні слухачам порад, інформаційній підтримці навчання; менеджера, яка реалізується в керівництві та мотивації слухачів, консультаціях та комунікаціях із ними; фасилітатора, що виражається в налагодженні та підтриманні інформаційних зв'язків і взаємодії між слухачами та іншими учасниками системи освіти, у врегулюванні різних проблем, розв'язанні конфліктів, адаптації слухачів до нових форм навчання.

Сенс тьюторства полягає в подоланні антропологічного дефіциту в освіті. Цей дефіцит створює брак “особистої присутності” людини в освіті; брак особистого й освітнього сенсу; брак відповідальності людини за свою освіту. Відомо, що тьюторська діяльність включалася в різні історичні контексти університетської освіти, зокрема, у середньовічних англійських університетах Оксфорді та Кембриджі тьюторська система навчання передбачала регулярні, індивідуально-групові заняття викладача-тьютора зі студентами, які були прикріплені до нього на весь період навчання в університеті. В Англії тьюторський метод навчання та виховання був визнаний надзвичайно ефективним; протягом XVII - XIX століть у стародавніх англійських університетах тьюторська система навчання стала провідною та зберегла свої позиції дотепер [5]. У сучасних західних університетах тьютор виступає як розробник освітніх проектів або програм, як консультант у сфері освітніх послуг.

Поняття “тьюторська система” також використовувалось, коли мали на увазі різноманітні форми спілкування між адміністрацією університету та студентами. Тьютор як елемент системи навчання здійснював свою професійну діяльність протягом навчального року, а також відповідав за життя студента в університеті.

Французький педагог Ж. Безьят вважає, що тьютор - це експерт, модератор та співучасник усередині своєї тьюторської групи. Якість його посередництва залежить від його спроможності поєднати індивідуальні особливості студентів групи та вимоги освітнього середовища, в якому вони співпрацюють [1]. Більшість французьких педагогів виділяють чотири основні функції тьютора в дистанційному навчанні: педагогічну (деякі вчені її називають метакогнітивною), організаційну, соціо-афективну (або мотиваційну) та техніко-адміністративну [2].

Т. Г арбуза визначає функції тьюторів у вищих навчальних закладах Великої Британії, а саме: розроблення змісту дидактичних матеріалів з урахуванням індивідуальних особливостей студентів; організація навчальної діяльності студентів щодо засвоєння дидактичного матеріалу; у разі потреби консультування студентів з питань виконання дидактичних завдань; аналіз та оцінювання стану виконання студентами навчальних завдань, проектів; забезпечення суб'єкт-суб'єктних відносин у процесі дистанційного навчання між викладачем і студентами [5].

Нині позиція тьютора, беззаперечно, має стосунок до індивідуально орієнтованої педагогіки. Вчитель- тьютор, на думку В. Конева, - “це не предметник, це педагог або Учитель у власному розумінні слова та з великої літери, який працює не зі знанням-інформацією, а з культурною ситуацією, де в учня народжується знання-думка” [7].

Т. Ковалева виділяє основні функції тьютора в старшій школі: організація простору зустрічей тьюто- ранта з культурними осередками і персональними носіями культури (професорами, майстрами, професіоналами тощо); допомога учню в оволодінні способами освоєння культури (дослідженням, проектуванням, творчістю) через організацію рефлексії здобувача освіти над його діяльністю; допомога в усвідомленні можливостей і освітніх перспектив, пов'язаних з професійним майбутнім; створення умов для організації дослідницької, проектної і творчої діяльності з урахуванням індивідуальних програм [6, с. 27].

Якщо порівняти ролі традиційного педагога та тьютора, виявиться, що перший керує процесом навчання, передає знання, спираючись у своїй професійній діяльності на різні методики, коли другий - супроводжує процес самоосвіти, бере участь в індивідуальній відповідальності за знання, а у своїй діяльності спирається на рефлексію досвіду самоосвіти.

В. Бикова функції тьютора розподіляє за своїм призначенням щодо супроводження процесу навчання на чотири основні напрями, які є системно-організованими: інформаційні; комунікаційні; організаційні; керу- вальні [3]. Усі ці напрями не є відокремленими, між ними є перехресні зв'язки, взаємний вплив і взаємодія. Інформаційний напрям передбачає надання необхідної інформації у випадках: потрібної адаптації, додаткової консультації, потрібного поширення або поглиблення даних, змінення форми навчальної інформації з метою формування пізнавальної мотивації тощо; проектування та проведення дискусії у форумі, створення власних посилань та супроводження посилань учасників дискусії; проектування та супроводження чатів, коригування сценаріїв згідно з дійсним (незапланованим) напрямом чату; підготовка допоміжних і додаткових матеріалів до бібліотеки, газети, глосарію; критичні зауваження та нотатки щодо проведення різних форм занять та супроводження самостійної діяльності (методичний супровід); обговорення процесів контролю та самоконтролю щодо їхньої методики і форми проведення; тренінг зі створення питань різного спрямування і призначення з урахуванням активності сприйняття і створення позитивного емоційного клімату тощо [3].

У цьому контексті завданням тьютора в початковій школі є підтримання інтересу дитини до навчання, надання їй допомоги, визначення індивідуального стилю навчання й формування ставлення до свого навчального досвіду як до того, що має справжню цінність. Тьютор працює з дитячими питаннями і пошуком відповідей на них, вважаючи їх дуже важливими для дитини не тільки сьогодні, але й у цілому для освітньої історії свого підопічного. Тьюторський ефект полягає в тому, що студенти не тільки ставлять собі усвідомлені питання про сенс власних дій, а й знаходять внутрішні стимули для навчання. Отже, тьютор- ська педагогіка - це педагогіка “знаків питання”, що відповідає всім вимогам особистісно орієнтованого навчання й гуманістичним тенденціям в освіті [8].

Узагальнюючи вище подані теоретичні дослідження функцій тьютора, ми виокремлюємо основні функції тьютора як педагога в системі професійної освіти, подані на рис. 1. Роль тьютора визначається процесом тьюторингу, перед усім ідеться про процес розвитку здобувача освіти, з яким працює тьютор.

Тьютор у системі професійної освіти - це педагог, який стає старшим товаришем для студента, підтримує його, мотивує, створює безпечний простір для розвитку й допомагає завдяки щирим, повним довіри відносинам. Тьютор ставить умовний кордон у відносинах, які зберігають товариські й водночас відповідні засади взаємоповаги між партнерами.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, звертаємо увагу на високу фахову вартість використання функцій тьютора в системі професійної освіти. Завдяки реалізації педагогами функцій тьютора у закладах вищої освіти України ефективність побудови індивідуальної освітньої траєкторії кожного студента значно зросте. Навички реалізації тьюторських функцій необхідно здобувати не лише теоретично, але й практично.

Таким чином, можна стверджувати, що в Україні значно підвищився інтерес до введення тьюторів як педагогів у систему професійної освіти. Водночас зазначимо, що окремо виділених функцій тьютора в системі професійної освіти не визначено. Натепер є педагоги, які застосовують у своїй роботі елементи тьюторських функцій, інтуїтивно відчуваючи вагому цінність індивідуалізації та спільної роботи. Ми схильні до думки, що стати тьютором можна лише під час реалізації власної тьюторської практики. Тьютором стане той, хто бачить можливість і цінність розвитку кожної особистості, яка потребує підтримки досвідченого фахівця.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у теоретичному обґрунтуванні ефективної реалізації функцій тьютора майбутніми вихователями закладів дошкільної освіти з інклюзивною формою навчання.

Використана література