Формування полікультурності майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування полікультурності майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва

В сучасному українському поліетнічному просторі нагальною є проблема формування полікультурності громадян держави. Майбутні фахівці з образотворчого мистецтва як представники такого громадянського суспільства потребують навчанню та виховання здатності до міжкультурної та міжетнічної толерантної комунікації для адаптації у сучасному мультикультурному середовищі. Саме тому одним із нагальних завдань українського суспільства, а відтак - і освітянського середовища є потреба в навчально-виховному процесі майбутнього фахівця з образотворчого мистецтва звертати увагу на формування такої компетентності. Вирішення проблеми формування полікультурності майбутнього фахівця образотворчого мистецтва актуалізується ще тим, що їх полікультурні знання та цінності повинні транслюватися у процесі майбутньої професійної діяльності.

Особливе місце у формуванні полікультурності майбутніх фахівців посідає декоративно-прикладне мистецтво народів світу, виховний вплив творів якого зумовлений рядом факторів, а саме:

— нерозривністю зв'язків із життям і побутом людини;

— яскравістю виявлення як особливостей нації, локальних відмінностей етнографічних груп, так і спільних рис у декоративній творчості народів Європи і всього людства;

— невіддільністю від матеріальної культури певної епохи, історико-культурних традицій кожного народу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Аналіз наукових досліджень свідчить, що проблема формування полікультурності майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва в системі їх професійного підготовки розглядалася у дослідженнях багатьох науковців, а саме: О. Асмолова, Н. Бакшеева, Дж. Верна, І. Васютєнкова, О. Гуренко, Т. Гурьянова, Р. Кравец, М. Каган, В. Кан-Калик, Д. Леонтьев, О. Пономарьова, М. Симоненко, О. Рудницької, Л. Чередниченко, О. Щєглової та інші.

Науково вагомою є потреба в удосконаленні процесу формування полікультурності майбутніх фахівців вищих навчальних закладів та аналіз реального стану навчально-виховної роботи. Також новизна дослідження коригується наявністю форм та методів полікультурного виховання і водночас відсутністю єдиного алгоритму формування полікультурності майбутніх фахівців.

Мета статті: проаналізувати проблему формування полікультурності майбутніх фахівцівз образотворчого мистецтва, визначити сутність та структуру формування полікультурності майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва та розкрити зміст основних термінологічних категорій «полікультурність», «формування полікультурності», «формування полікультурності майбутніх фахівців образотворчого мистецтва».

Характерною особливістю розвитку сучасного суспільства є процеси глобалізації та інтеграції населення, прискорення міжетнічної та міжкультурної комунікації. Ці чинники роблять культуру багатьох суспільств і країн, зокрема таких, що раніше були монокультурними, більш різноманітною, тому для успішного розвитку українського суспільства необхідні розробки й напрацювання технологій формування навичок культури міжнаціональної взаємодії.

На нашу думку, саме навчально-виховний процес у закладах освіти України, зокрема у вищих навчальних закладах має бути спрямованим на формування особистості майбутніх фахівців образотворчого мистецтва, котрий набуває глибокі професійні знання і вміння, з високим рівнем полікультурності. Вагомою складовою у підготовці майбутніх фахівців мають бути морально-духовні цінності, що є основою життєдіяльності незалежно від раси, національності, конфесійних релігій чи місця проживання; розвиток індивідуальності, спроможної до рівного співіснування в умовах полікультурного суспільства України, формування особистості готової до конструктивної взаємодії в аспекті порозуміння з усіма учасниками педагогічного процесу, так і до здійснення міжкультурної комунікації на засадах взаєморозуміння, взаємоповаги, толерантного ставлення до представників різних соціокультурних спільнот.

Можливість формування полікультурної особистості в системі вищої педагогічної освіти виходить зі специфіки діяльності, де професійно-педагогічна підготовка спрямована на виконання функціональних ролей: виконавця, просвітителя, педагога. Орієнтація на традиційну знаннєву парадигму поступається місцем формуванню фахівця, який володіє ключовими компетенціями, що включають у себе елементи полікультурної освіти. Базовим ядром цього процесу стає полікультурний компонент, реалізація якого сприяє інтеграції особистості в єдиний світовий культурний простір.

Як підкреслює О. Щєглова, полікультурна компетентність - це комплексна якість особистості, яка формується в процесі професійної підготовки на основі толерантності, що характеризується усвідомленням власної багатокультурної ідентичності, проявляється в здатності розв'язувати професійні завдання конструктивної взаємодії з представниками інших культурних груп.

О. Щєглова називає такі компоненти полі - культурної компетентності майбутнього фахівця, а саме:

— когнітивний, спрямований на засвоєння образів і цінностей світової культури, культурно - історичного й соціального досвіду різних країн і народів;

— ціннісно-мотиваційний, спрямований на формування ціннісно-орієнтованої і соціально - настановної готовності студента до міжкультурної комунікації й обміну, розвиток толерантності стосовно представників інших культурних груп;

— діяльнісно-поведінковий, спрямований на розвиток здатності до розв'язання професійних завдань під час взаємодії із представниками різних культурних груп [4, с. 94].

Науковець І. Васютєнкова визначає полікультурну компетентність як інтегративну характеристику, що відображає здатність здійснювати політику полілінгвізму в полікультурному просторі; як систему якостей, що допомагають орієнтуватися в культурних відносинах рідної та іншомовної країни, забезпечують досягнення мети виховання культурної людини. І. Васютєнкова пропонує таку структуру полікультурної компетентності, як:

— професійний компонент - культура спілкування, методична, інформаційна, рефлексивна культури;

— культурологічний компонент - знання й розуміння рідної, світової, іншомовної культур, культури міжкультурного спілкування;

— особистісний компонент - сукупність якісних характеристик, що відображають моральну позицію, яка пронизує всі складові полікультурної компетентності [1, с. 19].

Тому під формуванням полікультурності особистості будемо розуміти процес поступового вироблення у структурі особистості інтелектуальних, ціннісних та поведінкових проявів з метою засвоєння взірців і цінностей національної та світової культури, здійснення міжкультурної взаємодії, розуміння інших культур, толерантного ставлення щодо їх носіїв.

До процесу формування компетентності майбутнього фахівця образотворчого мистецтва належить ціннісне ставлення до людей, незалежно від раси, національності, соціального стану, політичної чи релігійної орієнтації, культурної належності. Для вдалого здійснення завдань щодо виховання толерантності використовують чималий діапазон усіляких форм і методів у підготовці майбутніх фахівців у навчально-виховному процесі вивчення «декоративне прикладного мистецтво». Такі форми роботи, як «майстер-клас», «круглий стіл» та відвідування виставок, музеїв які сприяють у підготовці майбутнього фахівця формувати практичні навички толерантної взаємодії, розвивати полікультурну компетентність.

Тому саме «Декоративне прикладне мистецтво» в мистецькій освіті є специфічною формою суспільної свідомості, толерантного ставлення та естетичної діяльності людини, що виступає засобом зберігання і передавання раціонального й емоційного досвіду людства. Не підлягає сумніву практично невичерпна роль мистецтва в педагогічній освіті. Наголошуючи на полікуль - турності мистецтва, зазначимо, що воно виконує функцію ознайомлення з мистецтвом інших країн, взаємопроникнення та взаємозбагачення мистецтва України та мистецьких скарбів народів світу.

Полікультурна самосвідомість педагога формується, насамперед, у процесі оволодіння культурно-історичними традиціями, при вивченні народознавчих предметів. Пізнаючи матеріальні та духовні цінності народів світу, молоді люди засвоюють відображене в них світосприймання, світорозуміння. Полікультурне виховання реалізує глибоке і всебічне пізнання рідного народу, його історії, культури, духовності через призму культури інших народів. На цьому підґрунті відбувається пізнання кожною особистістю самого себе як індивідуальності і як частини своєї нації, а через неї і всього людства, організація самонавчання і самовиховання, найефективніших шляхів розвитку і самовдосконалення особистості.

Таким чином, незважаючи на те, що основою полікультурності є знання особливостей культури інших народів, формувати її необхідно у майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва, звертаючи увагу на роль рідного культурного середовища. Викладачеві необхідно сприяти створенню толерантного полікультурного середовища у навчальному закладі, що є однією з педагогічних умов виховання полікультурності і передбачає введення полікультурного компонента в такі навчальні дисципліни, як декоративно-прикладне мистецтво.

Полікультуралізм в освіті допомагає звернути різноманітність суспільства в корисний фактор його розвитку, забезпечує більш швидку адаптацію людини до мінливих умов існування, допомагає йому сформувати більш багатогранну картину світу.

Список літератури

полікультурність навчальний виховний образотворчий

1. Васютенкова И.В. Развитие поликультурной компетентности учителя в условиях последипломного образования: автореф. дис…. канд. пед. наук: 13.00.01. Санкт-Петербург, 2006. 27 с.

2. Степанов П.В. Толерантный человек: как его воспитать? Народное образование. 2001. №6. С. 152-156.

3. Формування професійної компетентності майбутніх педагогів дошкільної та початкової освіти: збірник науково-методичних праць / за заг. ред. В.Є. Литньова, Н.Є. Колесник, Т.В. Наумчук. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. 620 с. + CD.

4. Щеглова Е.М. Развитие поликультурной компетентности будущих специалистов: дис…. канд. пед. наук: 13.00.08. Омск, 2005. 164 с.

Размещено на Allbest.ru