Вироблення у студентів-іноземців правильної звуковимови під час навчання української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Вироблення у студентів-іноземців правильної звуковимови під час навчання української мови

Муляр И.В.

У статті розглянуто актуальну проблему навчання української мови студентів- іноземців - порушення фонетичних норм української мови. Будь-які навіть незначні усномовні недоліки створюють психологічний бар'єр, перешкоджають свідомому сприйманню мовлення, а надалі - засвоєнню граматики і пов'язаної з нею орфографії. Зауважено, що на початковому етапі навчання мови важливо виробляти у студентів- іноземців фонетичний слух, удосконалювати звуковимову, застосовуючи техніку наслідування вимови; упроваджувати вправи на спостереження за роботою мовленнєвих органів та артикуляційні вправи на ізольовану вимову різноманітних звуків або на вимову певних звуків у мовному потоці; виконувати тренажі точності і диференціювання звуків. Наголошено, що викладачеві дуже важливо, працюючи над розвитком мовлення іноземних студентів, оволодіти практичними техніками виправлення та корекції вимови для створення української фонетичної бази у студентів-іноземців.

Кожній мові властива певна система звуків, що допомагають розрізняти значення слів. У мовленні іноземних студентів можна виділити порушення вимови голосних і приголосних української мови, спільні для всіх, а також ті труднощі, які характерні для окремої категорії іноземців. Наведено приклади порушень орфоепічних норм китайськими студентами, серед яких: змішування звуків [р] і [л], додавання голосного між приголосними звуками, пропуск одного із приголосних, заміна глухого приголосного дзвінким. З'ясовано причини цього явища, які полягають у тому, що українська та китайська мовні системи значно розрізняються на фонетичному рівні. Запропоновано способи попередження та подолання труднощів вимови під час оволодіння українською фонетикою. Спираючись на досвід роботи з іноземними студентами, зауважено, що помилки такого зразка можна долати, поєднуючи артикуляційний тренаж, підвищуючи пильність до вимови кожного звуку студентами та використовуючи наочно-ілюстративний матеріал. Ефективним для тренування артикуляційних органів, розвитку фонетичного слуху і вироблення правильної звуковимови є читання коротких віршиків, скоромовок, а також застосування технік, пропонованих для логопедичних вправ.

Ключові слова: фонетичні норми, корекція вимови, практичні техніки, артикуляційні вправи, літературна вимова, орфоепія, українська мова як іноземна.

В статье рассмотрена актуальная проблема обучения украинскому языку студентов- иностранцев - нарушение фонетических норм украинского языка. Любые даже самые незначительные устноречевые нарушения создают психологический барьер, препятствуют осознанному восприятию речи, а в результате - усвоению грамматики и связанной с ней орфографии. Отмечено, что важно на начальном этапе изучения языка формировать у студентов-иностранцев фонетический слух, совершенствовать звукопроизношение, используя технику подражания произношению; внедрять упражнения на наблюдение за работой речевых органов и артикуляционные упражнения на изолированное произношение разнообразных звуков или на произношение определенных звуков речевого потока; выполнять тренажи точности и дифференцирования звуков. Подчеркнуто, что преподавателю очень важно, работая над развитием речи иностранных студентов, овладеть практическими техниками исправления и коррекции произношения для создания украинской фонетической базы у студентов-иностранцев.

Для каждого языка характерна определенная система звуков, которая помогает различать значения слов. В речи иностранных студентов можно выделить нарушения произношения гласных и согласных украинского языка, общие для всех, а также те проблемы, которые характерны для определенной категории иностранцев. Приведены примеры нарушений орфоэпических норм китайскими студентами, среди которых: смешивание звуков [р] і [л], добавление гласного между согласными звуками, пропуск одного из согласных, замена глухого согласного звонким. Выяснены причины этого явления, которые заключены в том, что украинская и китайская языковые системы значительно отличаются на фонетическом уровне. Предложены способы борьбы с трудностями произношения во время изучения украинской фонетики. Опираясь на опыт работы с иностранными студентами, отмечено, что ошибки такого характера можно преодолевать, совмещая артикуляционный тренаж, уделяя внимание произношению каждого звука студентами и используя наглядно-иллюстративный материал. Еффективным для тренировки артикуляционных органов, развития фонетического слуха и постановки правильного звукопроизношения является чтение коротких стихотворений, скороговорок, а также использование техник, предложенных для логопедических упражнений.

Ключевые слова: фонетические нормы, коррекция произношения, практические техники, артикуляционные упражнения, литературное произношение, орфоэпия, украинский язык как иностранный.

Key words: phonetic norms, pronunciation correction, practical techniques, articulatory exercises, literary pronunciation, orthoepy, Ukrainian as a foreign language.

Постановка проблеми та актуальність теми дослідження

Головною метою навчання іноземних студентів української мови є формування та розвиток комунікативної компетенції, тобто здатності та готовності здійснювати міжособистісне та міжкультурне спілкування з носіями мови.

Важливу роль у формуванні комунікативної компетенції відіграє засвоєння орфоепічних норм української мови, а саме: правил вимови звуків, звукових комплексів та організації звукового потоку. Наявність нормативної артикуляційної бази, уміння правильно вимовляти звуки, інтонувати звуковий потік є основою літературної вимови і, як результат, успішних взаємовідносин, кращого взаєморозуміння між людьми. Особливо це стосується студентів-іноземців, які починають оволодівати українською мовою. Відомо, що писемне мовлення ґрунтується на основі усного мовлення і будь-які навіть незначні усномовні недоліки створюють психологічний бар'єр, перешкоджають свідомому сприйманню мовлення, а надалі - засвоєнню граматики і пов'язаної з нею орфографії. Тому викладачеві дуже важливо, працюючи над розвитком мовлення іноземних студентів, оволодіти практичними техніками попередження та подолання порушень вимови, виправлення та корекції вимови для створення української фонетичної бази у студентів-іноземців. У світлі сказаного постає актуальність нашого дослідження, що базується на досвіді роботи з іноземними студентами.

Проблема вивчення звукового мовлення студентів- іноземців уже була предметом досліджень багатьох лінгвістів, і в цьому аспекті багато зроблено мовознавцями, які навчають іноземних студентів. Методиці викладання української фонетики для такої категорії студентів присвячено статті викладачів вишів [1], [3], [6], [7]. Крім того, розділи про фонетичну систему української мови та орфоепічні норми вміщено в посібниках для студентів-іноземців [2], [4] та ін. Проте окремі аспекти потребують уточнення.

Мета нашої статті - з'ясувати типові порушення орфоепічних норм під час вивчення української мови як іноземної та показати можливі шляхи подолання цих мовленнєвих недоліків.

Об'єктом дослідження є мовленнєва підготовка іноземних студентів під час навчання української мови як іноземної.

Предмет дослідження становить методика формування правильної звуковимови в іноземних студентів у процесі навчання української мови.

Виклад основного матеріалу

звуковимова навчання українська мова

Кожній мові властивий певний набір, система звуків, що допомагають розрізняти значення слів. За нашими спостереженнями, у мовленні іноземних студентів можна виділити порушення вимови голосних і приголосних української мови, спільні для всіх, а також ті труднощі, які характерні для окремої категорії іноземців.

Оскільки українське письмо є буквено-звуковим, тому засвоєння навичок читання й письма полягає в умінні перекодовувати букви у позначувані ними звуки, і, навпаки, перекодовувати звуки мовлення, склади і слова - в умовні графічні знаки - букви. Важливо на початковому етапі виробляти у студентів-іноземців фонетичний слух, удосконалювати звуковимову, застосовуючи, наприклад, техніку наслідування вимови, важливо почути різницю між особисто вимовленим звуком та одержаним зразком. Такі тренажі можна проводити із застосуванням різних технічних засобів, наприклад, фонопосібника М. І. Погрібного [5], у якому наведено зразки правильної вимови голосних і приголосних та звукосполучень української мови. Начитані носієм мови слова студенти повторюють під час пауз, спеціально зроблених для цього. Наприклад, чітку вимову як наголошеного, так і ненаголошеного звука [о] продемонстровано словами: корова, молоко, порада, молодий, носила, мостила, ходила, один, одиниця, оренда, орендувати, орендатор, борошно, моторошно, колодязь.

Слід також упроваджувати вправи на спостереження за роботою мовленнєвих органів (губ, зубів, язика, твердим піднебінням). Приклавши до шиї пучки пальців, можна відчути дрижання голосових зв'язок під час вимовляння голосних і дзвінких приголосних, а також відсутність такого дрижання під час вимовляння глухих приголосних звуків. Такі техніки сприяють більш свідомому й активному засвоєнню фонетичної системи української мови, дають можливість не тільки чути ці звуки, а И контролювати їхнє творення, загострювати фонетичний слух.

Артикуляційні вправи на ізольовану вимову різноманітних звуків та на вимову певних звуків у мовному потоці слід обирати, зважаючи на утворення кожного звуку органами артикуляційного апарату. Це комплексні вправи, які допоможуть підготувати відповідні рухи язика, губ та інші органи, потрібні для утворення звуку. Серед них завдання на диференціацію різних звуків: [м] - [б], [н] - [г], носових та сонорних: [м] - [л], [н] - [л], губних та язикових: [б] - [б], [ф] - [х], проривних та щілинних: [б] - [в], [к] - [х], передньоязикових та задньоязикових: [с] - [х], [б] - [г]. Ефективною є робота з різними таблицями для поступового тренажу точності і диференціювання звуків, на зразок: [м]ама - [б]аба, [н]ога - [г]олий, [м]ило - [л]ипа, [л]ан - [н]уль, [б]уря - [д]им, [ф]орма - [х]ата, [б]ерег - [в]орона, [к]аша - [х]ата, [с]ир - [х]ист [д]уб - [г]ора та ін.

Особливу увагу слід приділити засвоєнню африкат [дж], [дз], [дз'], правильна вимова яких формується з опорою на парні їм глухі - [ч], [ ц], [ц']: джаз - час, дзеркало - цар - цокіт - цукор, дзюркіт - цвях.

У роботі з китайськими студентами великі труднощі виникають під час засвоєння приголосного [р]. Причини цього полягають у тому, що українська та китайська мовні системи значно розрізняються на фонетичному рівні. Через відсутність звуку [р] у рідній мові китайські студенти змішують звуки [р] і [л] в усному та писемному мовленні, наприклад: кореспондент (кореспондент), п[л]аска (праска), ко[л]откий (короткий), [л]одина (родина), па[л]та (парта), к[л]ісло (крісло), вечі[л]ній (вечірній) та ін. Деякі вдаються до гіперкорекційної вимови цього звуку [р] та написання відповідної букви, наприклад: к[р]ас (клас), мо[р]око (молоко), роб[р]ять (роблять). Трапляються також фонологічні помилки на цьому ґрунті: [л]ід - [р]ід, [р]ік - [л]ік, тобто змішування деяких словоформ. Помилки такого зразка можна попередити і виправити, застосувавши кілька технік, а саме: зіставлення вимови складів із злиттям звуків [р] і [л] та різних голосних: [ра] - [ла], [ро] - [ло], [ру] - [лу] та ін., продемонструвавши предметний малюнок. Оскільки в китайській фонетиці максимальна кількість звуків у складі - чотири, розташовуються вони лише у відповідній послідовності (спочатку приголосні, потім голосні). Тому немає закритих складів та збігу кількох приголосних усередині складу. Усе це створює додаткові труднощі у вимові та написанні слів. Спостерігається також інтерференція, коли студенти переносять на українську мову особливості звичної складової структури рідної мови. Зокрема можна спостерігати явище епентези, коли студенти додають для полегшення вимови голосні звуки між приголосними, водночас наголошуючи їх, наприклад, сприймаючи на слух, пишучи й промовляючи слова: х[и]вороба (хвороба), б[и]рат (брат.), з[и]вір - звір, х[и]вісит (хвіст), річ[и]ка (річка). Намагання не вимовляти сполуки консонантів, неможливі в китайській мові, призводить до появи діерези, коли пропускають один із приголосних: кобаса (ковбаса), травай (трамвай), туденга (студентка), речга (гречка), живати (вживати) та ін. Оскільки в китайській фонетиці приголосні не різняться за глухістю - дзвінкістю, з'являються помилки в усному та писемному мовленні: моло[г]о (молоко), студен[д] (студент), дя[г]ую (дякую), ча[жиг]а (чашка), книж[г]а (книжка), іноді додаючи епентичний звук [у] - яб[у]лу[г]о - яблуко та ін. Студенти також змішують слова, які в українській мові відрізняються лише за глухістю - дзвінкістю приголосних: газета - касета, коса - коза, шар - жар, баба - папа, голос - колос, балка - палка, міх - міг, біб - піп та ін. Помилки такого зразка можна долати, поєднуючи артикуляційний тренаж, підвищуючи пильність до вимови кожного звуку студентами та використовуючи наочно- ілюстративний матеріал. Ефективним для тренування артикуляційних органів, розвитку фонетичного слуху і вироблення правильної звуковимови є читання коротких віршиків, скоромовок, а також техніки, пропоновані для логопедичних вправ.

Наведемо окремі зразки такого дидактичного матеріалу:

Ґава ґаву запитала: