Розвиток дрібної моторики рук у молодших школярів із синдромом Вільямса засобами літературно-музичної творчості (на основі творів Н. Забіли)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток дрібної моторики рук у молодших школярів із синдромом Вільямса засобами літературно-музичної творчості (на основі творів Н. Забіли)

Наталя Богданець-Білоскаленко

Анотація

У статті розкрито основні ознаки захворювання Синдрому Вільямса, його походження. Авторами подано основні характеристики дітей із "синдромом обличчя ельфа": затримка розумового розвитку, труднощі з освоєнням навичок письма (труднощі із дрібною моторикою), читання й лічби. Проте такі діти мають добре розвинене усне мовлення, виняткове відчуття ритму й музичну пам'ять. Подано напрацьовані медиками загальні рекомендації для осіб із "синдромом обличчя ельфа". Зосереджено увагу на посиленому психолого-педагогічному розвитку дітей.

Актуальність проблеми. Відомо, що розвиток дрібної моторики безпосередньо пов'язаний із розвитком пізнавальної та емоційної сфери, мови, письма, читання. Розвинена дрібна моторика сприяє успішному навчанню, пізнавальній діяльності. Знаний український педагог-практик В. Сухомлинський зазначав: "Розум дитини знаходиться на кінчиках його пальців". У молодших школярів із розумовою затримкою розвиток дрібної моторики є недостатнім і, відповідно, обумовлює можливості пізнавальної діяльності. Ця малодосліджена тема є об'єктом зацікавлення як медиків, так і педагогів та психологів (І. Лугова, А. Машталер, О. Лимарєва, Н. Сиротич та ін.)

Мета роботи. У нашій розвідці закцентовано увагу на розвиткові дрібної моторики рук молодших школярів із синдромом Вільямса засобами літературно-музичної творчості.

Виклад основного матеріалу. Синдром Вільямса (відомий також під назвою "синдром обличчя ельфа") - це генетичне захворювання, що характеризується особливостями зовнішнього розвитку і супроводжується затримкою розумового розвитку (проте, деякі риси інтелекту можуть бути наявними). Риси обличчя дітей із синдромом Вільямса зовні нагадують обличчя ельфа (широкий лоб, яскраво-блакитний колір очей, опущені вниз повні щоки, великий рот з повними губами, плоский і тупий кінчик носа, загострене підборіддя, припухлість повік), тому хвороба отримала й іншу назву - синдром обличчя ельфа 1.

Вперше синдром був відкритим та дослідженим дитячим кардіологом з Нової Зеландії Дж. Вільямсом, і серед особливостей пацієнтів з синдромом Вільямса медики виділяють:

- порушення сенсорної інтеграції з гіперчутливістю до звуку;

- гіперактивність з емоційною лабільністю, інтенсивністю, дефіцитом уваги, нав'язливою комунікабельністю

- підвищена тривожність і страх новизни

- порушення експресивного й імпресивного мовлення

- труднощі в навчанні

- добрий музичний слух та відчуття ритмуЛимарєва О.В. (2015). Синдром Вільямса. Міжнародний неврологічний журнал (Орфанні хвороби). №1 (71). С. 129-131..

У дітей із синдромом Вільямса спостерігається затримка розумового розвитку, і показник 1^ характеризується показником - 60. Часто в таких школярів виникають труднощі з освоєнням навичок письма (труднощі із дрібною моторикою), читання й лічби. Але, водночас, при таких негативних характеристиках, у дітей із "синдромом обличчя ельфа" є дві особливості: добре розвинене усне мовлення, яке ще й характеризується поетичністю, виразністю та емоційністю; вроджений музичний талант (абсолютний слух, виняткове відчуття ритму й музична пам'ять)Там само, с. 130-131. Там само, с. 131..

Школярів із синдромом Вільямса небагато (приблизно одна дитина на 8000 пологів), тому ані в медицині, ані в освіті немає численних глибоких досліджень щодо лікування чи навчання таких особливих пацієнтів. На сьогоднішній день, медиками напрацьовані лише загальні рекомендації для осіб із "синдромом обличчя ельфа", серед них:

- уникати додаткових порцій кальцію, вітаміну Б та при потребі знижувати високий рівень кальцію;

- хірургічне чи фізіотерапевтичне лікування (за потребою);

- посилений психолого-педагогічний розвиток дітей.

Відтак, зупинимося на детальнішому вивченні останньої із рекомендацій - посиленому психолого-педагогічному розвитку дітей, а саме - на дослідженні особливостей розвитку дрібної моторики рук молодших школярів із синдромом Вільямса засобами літературно-музичної творчості.

Ми вже згадували також про те, що у дітей із синдромом Вільямса простежуються порушення експресивного й імпресивного мовлення, саме тому питання розвитку дрібної моторики рук таких школярів набуває ще більшої актуальності, адже "досить відомий є той факт, що сформованість мовленнєвих умінь та навичок у дітей безпосередньо пов'язана зі станом дрібної моторики пальців рук"Машталер А.С. (2015). Розвиток дрібної моторики у дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Таврійський вісник освіти (Психологія). №4 (52). С. 242-247..

Отже, молодші школярі з синдромом Вільямса при здійсненні тонких рухів часто зазнають таких труднощів:

- із регуляцією довільних рухів;

- із чіткістю виконання рухів;

- з координацією рухів;

- з автоматизацією нового руху;

- з концентрацією уваги щодо переключення з одного руху на інший;

- з неузгодженістю рухів;

- з наявністю супутніх рухів;

- з миттєвим відтворюванням інструкції щодо певного положення пальців за зразком тощо.

Робота над зменшенням чи подоланням таких труднощів у дітей із синдромом Вільямса потребує систематичної та ретельної роботи з ними (особливо в дошкільному та молодшому шкільному віці) і здійснюється через проведення численних мовленнєво- мануальних (мовленнєво-ручних) вправ та ігор, організованих батьками, психологами,

педагогами під час індивідуальних занять у домашній атмосфері чи уроків у інклюзивному класі загальноосвітнього навчального закладу. Особливо ефективно працювати з такими дітьми у середовищі їхніх ровесників, адже, на думку Лимарєвої О.В., "спілкування дітей із синдромом Вільямса зі своїми здоровими однолітками має дуже велике значення для їхнього подальшого сприятливого розвитку, тому для гармонійного розвитку таким дітям потрібні соціалізація в суспільстві"6. Проте, існують також певні застереження для вчителів інклюзивних класів, які варто враховувати у роботі з такими дітьми:

- готовність до того, що у таких дітей часто простежується надмірна й зайва смішливість, безпосередність в діях, піднесено-грайливий (без причини) настрій;

- звертання особливої уваги на те, що для таких учнів уроки та заняття мають проходити в особливо спокійній атмосфері, без зайвих предметів, що відволікають увагу.

Враховуючи вроджений музичний талант, відмінний музичний слух та відчуття ритму у дітей з "синдромом обличчя ельфа", ми розробили для молодших школярів із цим захворюванням комплекс вправ на розвиток дрібної моторики рук та мовленнєвий розвиток, застосувавши усю багатоманітність засобів літературно-музичної творчості.

За літературну складову змісту цих вправ було обрано твори Н. Забіли. Її твори ритмічні, легкі для сприймання. І взагалі вона володіла секретом і письменницькою майстерністю, які робили її твори цікавими для багатьох поколінь, хоч і творила Н.Забіла в середині минулого століття. У творчому арсеналі письменниці віршовані казки: "Сорока-білобока", "Вередливі жабки", прозові казки за мотивами народних: "Корінці та вершечки", "Два морози", "Про півника та курочку і хитру лисичку", "Рукавичка", "Снігуронька" та інші, низка поетичних творів ("Лісова криничка", "Стояла собі хатка", "Дванадцять місяців"). Доступною для сприймання і цікавою є низка оповідань "Ясоччина книжка", написана ритмізованою прозою.

Усі вправи із запропонованого нами комплексу для розвитку дрібної моторики рук учнів із синдромом Вільямса умовно можна поділити на три групи:

I. Вправи під мовленнєвий супровід педагога (на основі поетичної творчості Н. Забіли).

II. Вправи, що супроводжуються мовленнєвим супроводом у виконанні самого школяра (на основі поетичної творчості Н. Забіли).

III. Музично-ритмічні вправи на основі поетичної творчості Н. Забіли.

Пропонуємо приклади таких вправ із кожної з груп вищезгаданого комплексу.

І. Вправа на основі уривку з вірша Н.Забіли "Рукавичка"

Під час вправи педагог повільно промовляє слова вірша, демонструючи відповідні дії з предметами, які учень має старатися паралельно відтворювати. Якщо у дитини виникають надмірні труднощі із відтворенням дій, вчитель може допомагати їй у цьому, "діючи" її пальцями й кистями.

ІІІ. Музично-ритмічна вправа на основі уривку з вірша Н.Забіли "Курочки".

У вправі використовуються дерев'яні ритмічні палички клаве (можна замінити дерев'яними ложками).

Діти із синдромом Вільямса охоче й радісно виконують такі вправи, а після систематичної й тривалої роботи простежується покращення в розвитку їхнього мовлення й дрібної моторики рук, адже "рухи пальців рук філогенетично пов'язані з мовленнєвою діяльністю"Лугова І. (2008). Розвиток дрібної моторики пальців рук в учнів шестирічного віку. Початкова школа. №7. С. 6. і розвиток функцій цих процесів іде паралельно, у тісній взаємодії.

Результатом цих вправ є зрушення у:

- "психофізичному розвитку дитини;

- мовленнєвих центрах головного мозку (посилення узгодженої діяльності мовленнєвих зон)"Машталер А.С. (2015). Розвиток дрібної моторики у дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Таврійський вісник освіти (Психологія). №4 (52). С.242-247. Там само, с. 244.;

- вміннях наслудувати дорослого, "вслухатися і розуміти зміст мовлення" ;

- концентрації уваги, розвитку пам'яті та уяви;

- контролі за виконанням рухів, запам'ятовуванні певних положень рук і послідовності рухів;

- вправності у володінні пальцями та кистями рук тощо.

Тут доречно навести думку А. Машталер про те, що оволодівши вправами для розвитку дрібної моторики рук й мовлення, дитина "зможе "розповідати руками" цілі історії"Там само, с. 244. Там само, с. 244-245..

Висновки

Таким чином, у результаті проведення запропонованого нами комплексу вправ для розвитку дрібної моторики рук та мовлення у дітей з синдромом Вільямса, пальці рук та кисті таких дітей "отримують силу, хорошу рухливість і гнучкість, а це надалі полегшить оволодіння навичкою письма"11 та сприятиме подоланню порушень в експресивному (зовнішньому) та імпресивному (внутрішньому) мовленні.

Література

6. Mashtaler A.S. Rozvitok dribnoi motoriki u ditej iz zagal'nim nedorozvinennyam movlennya. Tavrijs'kij visnik osviti (Psihologiya). 2015. №4 (52). S.242-247.

7. Lugova І. Rozvitok dribnoi motoriki pal'civ ruk v uchniv shestirichnogo viku. Pochatkova shkola. 2008. №7. S. 6.

Размещено на Allbest.ru