Застосування різних методів професійного навчання

У дану групу посібників входять: таблиці, демонстраційні картки, картини, роздатковий образотворчий матеріал.

Картини - найбільш поширений, традиційний вид навчальних посібників, який реалізує зорову наочність. Провідне місце картин серед інших засобів зорової наочності визначається тим, що вони забезпечують тривале, практично не обмежений у часі експонування матеріалу.

За критерієм відображення дійсності засоби наочності поділяють на такі види:

1. Перша група - природна наочність (наочність речова). До першої групи відносяться реальні, або натуральні, предмети, явища, використовувані в майстерні та за її межами, межами школи

Її різновидом є експериментальна наочність, що припускає ознайомлення учнів в ході проведення експериментів і дослідів з процесами і явищами, що відбуваються в реальній дійсності (наприклад, реакції, явище електричного розряду тощо).

2. Засоби зображень (образно-опосередковані) - картинна і картинно-динамічна, об'ємна та звукова наочність. Цінність їх у тому, що вони в яскравій образній формі відображають складні предмети і явища. Натуральні предмети замінюються їх моделями - об'ємними: муляжі, моделі, панорами, геометричні фігури; - і площинними: картини, малюнки, фото, екранні засоби).

Вчитель на уроці часто використовує обладнання цієї групи. Їх перевага в тому, що вони можуть замінити реальний предмет та умови його життя певними моделями, зображеннями. Адже реальний предмет часто показати в майстерні важко або неможливо. Учні з великим інтересом і краще розуміють навчальний матеріал.

3. До третьої групи відноситься схематичне і символічне наочне приладдя (умовна наочність). Це схеми, креслення, карти, символи, картки і тому подібне.

Таблиці - найпоширеніший, традиційний вид друкованих засобів, що належать до зорової наочності. Вони забезпечують довготривале, не обмежене у часі експонування мовного матеріалу, дуже прості у використанні.

Таблиця передбачає не просто показ матеріалу, але й його групування, систематизацію. Дидактична функція демонстраційних таблиць полягає в тому, що вони дають учням орієнтири для застосування правил. Їх найчастіше використовують при вивченні складних тем.

Демонстрація схем і графіків часто буває корисною і потрібною для первинного сприйняття і осмислення висловлюваного матеріалу. За критерієм взаємодії учня з об'єктом наочності вона може бути споглядальною та дієвою. Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об'єкти в натурі або в зображеннях; дієвою є наочність - коли пізнають об'єкти, діючи: виготовляють (моделі, карти, діаграми, таблиці), спостерігають і виготовляють різні предмети й матеріали в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях тощо. Поєднуючи споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше й повніше, ніж спостереження без праці.

Вимоги до використання наочного обладнання:

Є декілька методичних умов, виконання яких забезпечує успішне використання наочних засобів навчання: - хороший огляд, який досягається шляхом застосування відповідних фарб при виготовленні підйомних столиків, екранів підсвічування, рейтерів, покажчиків та ін.; - чітке виділення головного, основного при показі ілюстрацій, оскільки вони деколи містять і відволікаючі моменти; - детальне продумування пояснень (ввідних, по ходу показу і завершальних), необхідних для з'ясування суті демонстраційних явищ, а також для узагальнення засвоєної учбової інформації; 4) залучення самих учнів до знаходження бажаної інформації в наочному приладді або демонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочного характеру.

Демонстрацію наочного обладнання слід проводити так, щоб предмет сприймався по можливості різними рецепторами, щоб демонстрований об'єкт бачили всі учні, найсильніше враження на учнів справляли ті ознаки, які є найбільш істотними.

Навчально-наочне обладнання повинно комплектуватися так, щоб воно:

- у поєднанні із словом вчителя полегшувало б розуміння висловлюваної теми;

- найраціональніше використовувало властивості пам'яті учнів;

- сприяло розвитку уявлень, необхідних для успішного засвоєння предмету;

- розвивало уміння аналізувати;

- полегшувало б перехід від сприйняття конкретних властивостей до абстрактного образу.

Наочні посібники, які застосовуються на заняттях, приносять більше користі тоді, коли вони є не тільки простою ілюстрацією до змісту, але і джерелом інформації.

2.3 Розробка уроку з використанням наочного матеріалу

План уроку виробничого навчання

Тема: Загальна будова автомобіля та його функціональні властивості

Мета уроку:

Навчальна: ознайомити учнів з основними частинами автомобіля, їхньою поверхневою будовою та функціональними властивостями; розвинути творче та абстрактне мислення; виховати сумлінне ставлення до даної дисципліни.

Виховна: Виховувати в учнів уважність при виконанні робіт, виховувати гордість за обрану професію, дисциплінованість, відповідальність за виконання роботи. виховати сумлінне ставлення до даної дисципліни.

Розвиваюча: Розвивати в логічне мислення, координацію рухів.

Засоби наочності: плакати, технологічна карта, ноутбук, проектор. макет автомобіля ГАЗ-66, плакат

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу

План заняття:

Організаційний момент 7 хв.

Вступний інструктаж 45 хв.

Самостійне виконання учнями пробних робіт 40 хв.

Виконання робіт учнями (поточний інструктаж) 1 год. 50 хв.

Заключний інструктаж 15 хв.

Прибирання робочого місця 10 хв.

Хід заняття

І. Організаційна частина (5хв.)

1. Привітання, перевірка наявності і готовності учнів до заняття

(відповідність одягу, безпечні умови праці, психологічний настрій учнів).

ІІ. Вступний інструктаж - 45 хв.

1. Актуалізація опорних знань

Повідомити тему та мету уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

(Вчитель задає учням запитання з минулої теми типу…)

1. Що таке автомобіль?

2. Які бувають вантажні автомобілі за характером використання?

3. Як поділяють автомобілі за призначенням?

4. За вантажопідйомністю авто поділяються?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

На минулому уроці ми ознайомились з поняттям транспортного засобу, а тим більше з поняттям автомобіля. Крім того було розглянути типи авто та класифікації. А тепер давайте задумаємось над таким запитанням, людина складається з основних органів, які в свою чергу складаються з інших елементів і т. д., а з яких основних частин, елементів складається автомобіль (вчитель вислуховує учнів). Щоб краще зрозуміти відповідь на дане запитання нам допоможе наше сьогоднішнє заняття.

IV. Оголошення теми та мети уроку

V. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

Будь-який автомобіль складається з трьох основних частин (мал..1):

- двигуна; - шасі; - кузова.

Двигун перетворює теплоту, що виділяється під час згоряння палива, на механічну роботу руху.

Шасі становить основу для розміщення двигуна, кузова, мостів з колесами, підвісок і систем керування. До складу шасі входять:

- трансмісія; - входова частина; - механізми керування.

Трансмісія автомобіля слугує для передавання зусилля обертання від двигуна до ведучих коліс та зміни цього зусилля. До трансмісії належать: - зчеплення; - коробка передач; - карданна передача; - головна передача; - диференціал; - приводні вали коліс (півосі) (мал..2).

Зчеплення призначається для плавного передавання крутного моменту від двигуна до інших агрегатів і вузлів трансмісії та тимчасового роз'єднання їх. Воно розташовується між двигуном і коробкою передач.

Коробка передач слугує для зміни в широкому діапазоні крутного моменту, що передається від зчеплення до карданної передачі автомобіля, роз'єднання їх, а також зміни напряму обертання карданного вала, тобто забезпечує рух автомобіля заднім ходом.

Карданна передача призначається для передавання крутного моменту від коробки передач до головної передачі під кутом, що змінюється.

Головна передача слугує для збільшення крутного моменту (зменшення частоти обертання) та передавання його на приводні вали.

Диференціал забезпечує обертання ведучих коліс автомобіля з неоднаковою частотою, що необхідно під час руху на поворотах і по нерівній дорозі.

Приводні вали коліс (півосі) призначаються для передавання крутного моменту від диференціала до ведучих коліс.

Ходова частина автомобіля - це візок, що складається з рами, переднього й заднього мостів, підвісок та коліс.

До механізмів керування належать:

- рульове керування, що призначається для зміни напряму руху автомобіля;

- гальмова система, яка призначається для зниження швидкості автомобіля аж до повної зупинки й утримання його на місці.

Кузов автомобіля призначається для розміщення вантажів, водія та пасажирів. Кузов вантажних автомобілів складається з кабіни водія й вантажної платформи, а кузов легкових автомобілів - суцільнометалевий.

Залежно від взаємного розташування двигуна, шасі й кузова розрізняють такі компонування: - вантажних автомобілів; - легкових; - автобусів.

У вантажних автомобілів найпоширеніші такі компонування:

- капотне (двигун розміщується в капоті);

- безкапотне (двигун повністю або частково розміщується в кабіні водія).

У легкових автомобілів двигун може розташовуватися в передній або задній частині, й ведучими є задні або передні колеса.

Загальна будова автомобіля ЗИЛ - 130

Здебільшого двигун розміщується спереду з приводом на задні колеса. В автомобілі «Запорожець» двигун розміщено ззаду, й задні колеса є ведучими. В цьому разі немає поздовжньо розташованого карданного вала, тому можна опустити підлогу кузова, змістивши центр ваги автомобіля; крім того, збільшується площа пасажирського салону. Проте в таких автомобілях складно керувати двигуном і трансмісією з місця водія, нераціонально розподіляється маса між переднім та заднім мостами.

Автомобілі з переднім розташуванням двигуна й передніми ведучими колесами також не мають карданної передачі та підкарданного короба, що зменшує масу автомобіля й робить їхній салон просторішим та комфортабельнішим. Автомобілі з переднім приводом характеризуються доброю стійкістю під час руху з високою швидкістю. їхній недолік - зниження зчеплення ведучих коліс із дорогою під час руху на підйомі.

В автомобілях підвищеної прохідності крутний момент від двигуна передається на передні й задні колеса.

Автобуси компонують за такими схемами: - з переднім розміщенням двигуна; - із заднім розміщенням двигуна; - з розміщенням двигуна під підлогою.

Функціональні властивості автомобілів

Надійністю називається властивість автомобіля виконувати перевезення вантажів або пасажирів, зберігаючи свої експлуатаційні показники (продуктивність, економічність, рентабельність) у межах, що відповідають заданим режимам і умовам експлуатації, технічного обслуговування, ремонту та зберігання.

Надійність автомобіля зумовлюється безвідмовністю, довговічністю, збереженістю, ремонтопридатністю його частин.

Безвідмовність - це властивість автомобіля (його агрегатів, вузлів) зберігати працездатність протягом певного часу в заданих умовах експлуатації.

Довговічність - це властивість автомобіля (його частин) зберігати працездатність (за встановленої системи технічного обслуговування й ремонтів) до настання граничного стану. Граничним називається стан автомобіля, коли його дальша експлуатація має бути припинена через несправності, що не можна усунути.

До показників довговічності автомобіля належать: середній термін служби (до капітального ремонту, списання); ресурс, тобто тривалість роботи від початку експлуатації (або після капітального ремонту) до настання граничного стану.

Збереженість - властивість автомобіля зберігати експлуатаційно-технічні показники протягом певного часу простою, транспортування та експлуатації. Збереженістю визначаються доцільні терміни зберігання, консервації та допустимі відстані (проміжки часу) транспортування, після чого автомобіль залишається придатним для подальшої експлуатації без ремонту. Збереженість автомобіля залежить від якості його виготовлення, інтенсивності процесів старіння, що відбуваються в його елементах, зовнішніх чинників (температури й вологості повітря, агресивності середовища, рівня радіації), якості консервації й обслуговування під час зберігання, а також властивостей застосовуваних експлуатаційних матеріалів.

Ремонтопридатність - властивість автомобіля (агрегатів, вузлів, деталей), що полягає в його пристосованості до запобігання, виявлення та усунення причин і наслідків пошкоджень (відмов) проведенням технічного обслуговування й ремонтів. Ремонтопридатність характеризується затратами праці, часу й коштів на підтримання та відновлення працездатності. Економічна доцільність витрат на ремонт визначається з урахуванням простоїв автомобіля та терміну служби деталі після ремонту.

Чим вищий рівень безвідмовності, довговічності та збереженості автомобіля, тим менші затрати праці й коштів на підтримання його працездатності, тим менший час його простоїв під час технічного обслуговування та ремонту за період експлуатації й тим вища ремонтопридатність.

VІ. Підсумки уроку

На сьогоднішньому уроці ми з Вами ознайомились…,з'ясували…, переконались… (вчитель вислуховує думки учнів)

VІI. Домашнє завдання

- Опрацювати матеріал § __ з підручника В.Ф. Кисликов, В.В. Лущик

- Законспектувати детально будову основних елементів автомобіля.

Висновки

Бакалаврська робота була присвячена вивченню методів та прийомів організації навчального процесу в професійно-технічних навчальних закладах, що і стало предметом нашого дослідження. В ході нашої роботи ми досягли мету дослідження. Відповідно до неї були розв'язані поставленні завдання.

Розглянули становлення історії розвитку. В історії світової педагогічної практики відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Найстарішою формою навчального процесу, що бере свій початок з сивої давнини, є індивідуальна форма навчання. Найбільш стійкою виявилася класно-урочна система.

Сучасний навчальний процес характеризується збільшенням обсягу навчального матеріалу та зменшенням часу засвоєння, тому існує потреба у пошуку ефективних методів навчання, засобів контролю засвоєння знань, що

значно підвищували б якість навчання.

В другому розділі ми ознайомилися з наочністю, як ефективним засобом навчання. Принцип наочності означає, що ефективність професійного навчання залежить від доцільного залучення органів чуттів людини до сприйняття та переробки навчального матеріалу. Цей принцип передбачає застосування в навчальному процесі різноманітних наочних засобів: природних (предмети об'єктивної реальності), експериментальних (досліди, експерименти), об'ємних (макети, фігури тощо), образотворчих (картини, фотографії, малюнки), звукових (магнітофон), символічних і графічних (мапи, графіки, схеми, формули), внутрішніх (образи, які створюються мовленням учителя) Його значення підвищується особливо, коли учні закладів профтехосвіти вивчають новий матеріал, явища, процеси не тільки під час виробничого навчання, а й у процесі вивчення предметів теоретичного циклу.

Удосконалення та розвиток сучасної наочності, в тому числі й мультимедіа, впливає на характер виробництва, наукових досліджень, освіту, культуру, соціальні взаємини і структури. В свою чергу, це визначає як прямий вплив на зміст освіти, пов'язаний з рівнем науково-технічного прогресу, так і непрямий, який пов'язаний з появою нових професійних умінь та навичок, потреба в яких різко зростає й завдяки яким змінюються організаційні засади навчально-виховного процесу, підсилюється інформатизація освіти.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що сьогодні комп'ютери стають неодмінним атрибутом нашого життя, інформаційні технології створюють нові можливості отримання людиною знань. Актуальність використання відеонаочності на уроках технологій обумовлена тим, що в комп'ютерних технологіях закладені невичерпні можливості для навчання на якісно новому рівні. Вони надають широкі можливості для розвитку пізнавальної діяльності учнів і реалізації їхніх здібностей; забезпечують насичення інформаційного навчального матеріалу, наочність моделей, процесів, явищ, розвиток пізнавального інтересу учнів, одержання зворотного зв'язку, можливість тестування та самоконтролю та можливість індивідуальної роботи з електронним підручником [3].

Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й уміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації.

Застосування на уроках виробничого навчання різноманітних технологій наочності дозволяє майстру зробити процес навчання більш цікавим, інтенсивним,також вони допомагають педагогу краще оцінити здібності і знання учнів, стимулювати у них прагнення до навчання та спонукати до розкриття потенціальних можливостей та здібностей.

Таким чином, можна сказати, що: наочність є сучасним фундаментом для навчання, більш адекватної формулою наочності є наступна: наочність це розуміння і активність.

Провівши дослідно-експериментальну роботу, ми переконалися, що використання наочності підвищує якість засвоєння матеріалу в ПТНЗ.

Отже, формування технологічних вмінь з використанням системи вправ в учнів розглядається як один з пріоритетних напрямків навчання. Актуальність обраної теми роботи і необхідність її розробки зумовлені сучасними тенденціями соціально-економічного розвитку країни, підвищенням ролі людського фактору у всіх сферах діяльності.

Список використаних джерел

1. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю., Шевченко Л.С. Навчально-виховний процес у професійно-технічних закладах. Вінниця, 2011. 355 с.

2. Гуревич Р.О.Застосування практичних методів навчання в процесі трудового навчання. Трудова підготовка в закладах освіти. № 3. 2002. С.26-28.

3. Брейлян М. Наочність як засіб навчально-пізнавальної діяльності у професійній освіті. Збір тез наукових доповідей студентів. Том 3. Природничі науки. Електронний ресурс http://bdpu.org/wp-content/uploads/2019/02/035.pdf

4. Гетта В., Горчинський С. Формування в учнів інтересу до трудового навчання як навчального предмета. Вісник освіти. 2003. №10. С.15-20.

5. Джевага Г.В. Застосування мультимедійних технологій під час демонстрування технологічних операцій. Педагогіка та психологія. 2019. С. 43-51.

6. Зельман Л. Основні етапи розвитку професійно-технічної освіти в Україні. Підготовка та психологія професійної освіти. 2014. № 2. С. 205-216.

7.

8. Коберник О. Дидактичні основи сучасного уроку трудового навчання. Трудова підготовка в закладах освіти. 2003. № 2. С. 3-7.

9. Коберник О. М. Теорія і методика профільного технологічного навчання учнів в старшій школі / О. М. Коберник, А. І. Терещук. - Умань: ФОП Жовтий, 2013. - 365 с.

10. Криволапчук М. В. Історія становлення та розвитку системи професійно-технічної освіти України наукові праці. Державне управління. Випуск 214. Том 226. с. 92-96.

Размещено на Allbest.ru