Духовна домінанта як складова професійної діяльності вчителя музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Духовна домінанта як складова професійної діяльності вчителя музичного мистецтва

Олена Бухнієва

Постановка проблеми в загальному вигляді. Впродовж історичного розвитку людства формуються різні суспільні експектації (від англ. expectation - очікування) щодо особистості, яку потрібно підготувати до життєдіяльності за допомогою освітніх і культурних технологій, методів, засобів тощо. Відповідно до цього формуються й вимоги щодо мети, змісту, спрямованності, методології діяльності цих засобів, характеру їх функціонування в загальному механізмі соціалізації особистості. Наші часи потребують і формують домінанту духовності, яка об'єднує людей глобальним світоглядним баченням майбутнього, загальнолюдськими цінностями.

Проблема духовного розвитку в філософії, культурології, педагогіці, зокрема в педагогіці музичного мистецтва, є однією з найменш досліджених. Духовність - категорія людського буття, що виражає його здатність до творення культури та самотворення. Прояснення природи людського буття через категорії «дух» та «духовність» означає, що людина може не тільки пізнавати та сприймати відображувати навколишній світ, а й створювати, вдосконалювати його. У сучасній українській філософії обрії духовності окреслюються поняттями «віра, надія, любов» (В. Шинкарук, C. Кримський), що виокремлює духовність як онтологічне буття людини.

Сучасна філософія репрезентує багатоваріантний спектр уявлень про духовність, зумовлених порядком зміни парадигм. Духовне, як ідеальне, розглядається в концепціях Д. Дубровського, Є. Ільєнкова, М. Лівшиця, М. Мамардашвілі та інших науковців. Енергетичну концепцію «духовного» представлено ідеями Т. де Шардена та В. Вернадського. Діяльнісна концепція духовного обґрунтовано в ідеях філософської антропології (М. Шеллер, П. Гартман, Х. Плеснер та інші).

Із наведених концепцій випливає, що людині властива особлива активність, яку і можна назвати Духом. Вона, на думку Л. Олексюк1, є якісно новим рівнем життєдіяльності. Ця активність разом із системними якостями, психічною діяльністю одночасно перевершує її і виходить за її межі.

Аналіз останніх досліджень і публикацій. Розвиток духовної особистості є предметом досліджень у галузі педагогіки і психології (І. Бех, Ж. Маценко, М. Піщулін, Е. Помиткін, Ж.Юзвак). Учені зосереджують увагу на різних аспектах феномена духовності та можливостях його формування. Так, у працях І. Зязюна та С. Гончаренка проаналізовано моральні та етичні сторони духовності. О.Сухомлинська обґрунтувала тезу щодо ролі духовних цінностей як смислоутворювального ядра духовності. М. Савчин досліджував проблему розвитку духовного потенціалу особистості, Г. Балл - особливості духовної самореалізації особистості.

Наукові праці Л. Виготського, Е. Еріксона, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Е. Фрома, К. Юнга присвячені розробці теорії духовного розвитку особистості; Г. Ващенко, О. Вишневський, І. Огієнко обґрунтували концепції виховання духовності молодого покоління на основі національних традицій і релігійних цінностей; Д. Кабалевський, М. Каган, Б. Неменський, Г. Шевченко аналізували залежність духовного розвитку особистості від активного освоєння культурних цінностей.

Наукові завдання статті. Незважаючи на посилення наукового інтересу до означеної проблеми, недостатньо розробленим є питання духовного розвитку студентської молоді, як духовної домінанти загальної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва. В межах цієї статті бачиться доцільним здійснити огляд феномену «духовність мистецької особистості», визначити оптимальні педагогічні підходи до розв'язання проблеми духовного розвитку особистості майбутнього вчителя музичного мистецтва у ході навчально-виховного процесу у закладах вищої освіти.

Мета статті. Основною метою сучасної освіти є формування вчителя нової формації, здатного до рефлексії, рефлекции, який зможе цінувати і розвивати національні цінності у всіх сферах суспільного життя, формувати підростаюче покоління і мати комунікативну, інформаційну, культурологічну та інші компетенції. Серед предметів, що вивчаються в закладах загальної середньої освіти, чи не найвищий виховний та розвивальний потенціал має музичне мистецтво з притаманним йому впливом на духовність особистості, її інтелектуальну, емоційну та естетичну сфери. У зв'язку з цим, важливості набувають експектації щодо студентської молоді, як майбутніх учителів музичного мистецтва, музичної освіти у школі, у якій на перший план висуваються питання формування основ музичної культури учнів, як важливої і невід'ємної частини їх духовної культури. Йдеться про комплексний психологічний вплив на духовність школярів у процесі сприймання й інтерпретації кращих зразків української та світової музичної культури, формування естетичного досвіду та емоційно-ціннісного ставлення до музичного мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Питання формування духовності школярів було актуальним в усі часи, але особливо загострилося на початку ХХІ століття, коли діти постійно відчувають деструктивний вплив оточення. Протистояти цьому може система уроків музичного мистецтва, яка, за допомогою народної та класичної музики розвиває естетичні смаки та моральну культуру. Учитель музики в закладах загальної середньої освіти повинен усвідомлювати не тільки цілі і завдання своєї майбутньої професії, а й ту соціально-культурну ситуацію, в якій перебувають діти. Ще А.Луначарський писав про гармонійну сутичку між справжньою музикою і потребою мас. Формування духовності дітей - це процес виховання особистості. Починаючи від Я. Коменського, видатні педагоги Й. Песталоцці, Ф. Дістервег, В. Сухомлинський, А. Макаренко, К. Ушинський вважали, що виховання має бути пронизано високою духовністю, людяністю, гуманістичною і творчою спрямованістю, доброзичливістю й чуйністю у ставленні до дитини. Так, К.Ушинський застерігав, що погано спрямоване виховання негативно впливає на моральний та розумовий розвиток.

Сучасний учитель музики - це сучасний погляд на роль музики в суспільстві, на картину її світобачення в дитячому і юнацькому середовищі. Це позиція в подоланні труднощів і протиріч естетико-виховного процесу. Учитель музики здійснює музичний розвиток дітей, організовує і проводить музичні заняття, дитячі свята та інші культурно-масові заходи, виявляє музично-обдарованих дітей, проводить індивідуальну роботу з ними. Окрім цього, він дає поради батькам щодо питань виховання дітей, як вказано в особливостях організації освітньо - виховного процесу, визначеного в цілях і завданнях державної програми розвитку науки і освіти в Україні. Позиція педагога-музиканта у процесі виховання підростаючого покоління багато в чому повинна визначатися розумінням того, що музичне мистецтво не є замкнутим мистецьким середовищем, а являє собою соціальну, історичну і культурну реальність. У всіх різновидах музичного мистецтва присутня світоглядна духовна позиція митця, яка впливає на виконавців і слухачів. Тому музика повинна бути носієм загальнолюдських гуманістичних ідей, які мають духовно збагачувати учнів.

Ми переконані, що між музикою й учнем на уроці стоїть учитель, озброєний певною програмою і методикою. Традиційні види діяльності на уроці - спів, слухання музики, музична грамота - не можуть в повній мірі задовольнити сучасні вимоги до уроку музики та мінливі потреби учнів. Цілісність уроку досягається постановкою єдиної мети - духовне пізнання світу засобами музичного мистецтва.

Відповідно до концепції Д. Кабалевського, проблема сприйняття музики не пов'язана з жодним окремим видом діяльності. Активне сприйняття музики - основа музичного виховання в цілому і всіх його ланок. Підхід до музичного сприймання, як основи музичної освіти учнів, виводить на перший план завдання аналізу й інтерпретації музичних творів. Емоційне сприйняття музики, роздуми про неї, втілення образного змісту у виконанні створюють можливості для оволодіння прийомами порівняння, аналізу, узагальнення, класифікації різних явищ музичного мистецтва.

Зроблені науковцями (Л. Виготський, Е. Еріксон, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, О. Олексюк, М. Ткач) узагальнення дають змогу розуміти духовність як домінанту культури вчителя музичного мистецтва залежно від наявності інтелектуальних, моральних, чуттєво- емоційних, мотиваційних характеристик, а саме:

— спрямованості на пошук істини, переживання краси та слідування добру;

— індивідуальної виразності «в системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб - ідеальної потреби пізнання та соціальної потреби жити та діяти «для інших»;

— спрямованості інтересів та нахилів людини до пізнання, засвоєння та створення духовних цінностей;

— творчої здатності особистості до самореалізації й самовдосконалення, зумовленої «такими особливостями когнітивно-інтелектуальної, чуттєво-емоційної та вольової сфер, що сприяють успішному формуванню та реалізації потреби у цілеспрямованому пізнанні та ствердженні в її життєдіяльності істини, загальнолюдських етичних та естетичних цінностей, усвідомленню єдності себе та Всесвіту» Юзвак Ж. (1999). Духовність як психологічний феномен: структура та чинники розвитку, Філософська думка, № 9, С. 141.;

— проникливого розуму, гармонійних почуттів і твердої волі;

— зорієнтованості на людину, яка має високий гуманістичний потенціал, моральну стійкість, постійне прагнення до втілення в життя високодуховних ідеалів людства, як віра, надія, любов, сумління;

— наявності моральних установок, громадянської позиції, компетентності (професіоналізму), віри у світлі ідеали та почуття, відповідальності за все, що відбувається навколо людини.

Поняття духовності та її втілення в Україні розпочалося з народної мудрості. Пізніше цю нішу практично одноосібно зайняла релігія. Перші українські школи базувалися на положеннях Закону Божого, елементах наукових знань та народній етнічній мудрості (народна філософія), яка попри всі можливі обмеження української школи цілком і повністю не зникала навіть у найбільш несприятливі історичні періоди. Першу цілісну модель поняття «духовність» (навчання та виховання на основі осягнення Біблії) створив видатний український мандрівний філософ, мислитель і педагог - Григорій Сковорода; другу - «філософію серця» - не менш видатний релігійний філософ Памфіл Юркевич; третю - педагогіку «серця, яке віддається дітям» - видатний український педагог Василь Сухомлинський. Створені в різні історичні часи й під тиском різних обмежень, моделі духовності мають єдиний філософський стрижень - високу духовність, яку належить передати дітям, виховати в них почуття приналежності до універсуму й роду людського, як його найбільш досконалого й унікального витвору. духовний музичний мистецтво освіта

Так як урок музики - це урок мистецтва, важливою складовою професійно-духовної культури вчителя музики є високий рівень його художньої та музичної культури. Художня культура, будучи частиною духовної культури, сприяє формуванню, перетворенню і професійному становленню майбутнього вчителя музичного мистецтва.

Розглядаючи художню культуру, М. Каган визначає її як «шар духовної культури, який кристалізується навколо мистецтва, як сукупний спосіб і продукт протікання художньої діяльності людей» . Духовна культура суспільства виступає в його висловлюваннях як унікальна гармонійна система художніх цінностей різних видів мистецтва: образотворчого, архітектонічного, словесно-музичного, сценічного й екранного. Різні види мистецтва виконують виховні, духовно-естетичні функції. Отже, мистецтво в значній мірі може служити фактором гармонізації духовного розвитку особистості.

Видатні етнографи, педагоги, музичні діячі, композитори Н.Леонтович, К.Стеценко, Я.Степовий, П.Козицький та інші підкреслювали, що виховання духовності особистості завжди пов'язано з національним характером. Так, Г.Сковорода наголошував, що «Кожен повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе» Каган М.С. (1996). Философия культуры, СПб. : Петрополис, 416 с. Рудницька О.П. (2002). Педагогіка: загальна і мистецька : навч. посібник, К., 270 с.. Філософ вчив, що людина сильна своєю громадянською позицією, почуттями любові до рідної землі, духовних надбань народу.

Слід зазначити, що творче використання народознавчого матеріалу є основою уроку музики, що стимулює пізнавальний інтерес, викликає слухові й зорові уявлення, почуття, формує думку, оптимізує процес розумової праці учнів, сприяє створенню атмосфери шанобливого захоплення багатством духовних скарбів рідного народу.

У духовному розвитку особистості центральне місце належить моралі. Як сукупність усвідомлених людьми принципів, правил, норм поведінки, вона встановлює необхідні орієнтири для саморозвитку та побудови людських стосунків. За словами В. Малахова, сфера моральності - це «глибокий і неповторний світ суб'єктивних переживань, ідеалів і прагнень, невичерпної діалектики людської душі... одвічні питання добра і зла, честі і гідності, сорому й совісті, любові й співчуття» Малахов В.А. (2000). Етика : курс лекцій, К. : Либідь, 382 с., бо кожна людина обирає свій спосіб життя і спілкування з іншим, керуючись при цьому власними етичними принципами та світоглядними переконаннями.

Таким чином, духовний розвиток особистості реалізується, передусім, у сферах: розумової діяльності, як шлях від сприйняття інформації про навколишнє до глибокого усвідомлення її сутності; моральної діяльності - через референцію широкого спектру моральних норм (від засвоєння формальних норм ввічливості до прийняття гуманістичних принципів взаємодії з людьми); естетичної діяльності - у напрямі осягнення краси та вироблення потреби створювати прекрасне до оволодіння способами творіння прекрасних учинків, дій, речей. Це підносить людину у ході засвоєння нею духовної культури до рівня творця нових індивідуально-значущих і суспільно-корисних цінностей, зразків поведінки, і, водночас, зумовлює дотримання принципу наступності набутого раніше.

Творчість виступає тим проявом духовної культури, котрий уможливлює висування та реалізацію прогресивних ідей, засвоєння нових норм та способів діяльності. Особистість може досягнути найвищого рівня творчості шляхом пізнання дійсності та самопізнання, отже, усвідомлення своєї творчої індивідуальності, шляхом постійного самовдосконалення та розвитку самостійності.

З іншого боку, важливим чинником духовного розвитку є таке середовище, яке уможливлює задоволення особистісної потреби у повазі, любові, співчутті, милосерді, толерантності, забезпеченні спілкування, наповненого красою та духовним змістом. У зв'язку з цим набувають актуальності педагогічні завдання щодо створення у закладах вищої освіти умов для переживання духовних станів - своєрідного духовного піднесення внаслідок єднання з людьми і Всесвітом, бажання творити добро, що виявляється у духовних почуттях (совісті, віри, надії, любові) Гумінська О.О. (2004). Уроки музики в загальноосвітній школі, Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 104 с. і надає моральної довершеності ставленню особистості до інших і до себе. Ці стани акумулюються в емпатії - найістотнішій ознаці людяності, своєрідній здатності людини до осягнення внутрішнього світу іншої людини, до співпереживання разом з нею її почуттів, до визнання її цінності та неповторності.

Висновки. Реалізація системи формування духовної домінанти майбутнього вчителя музичного мистецтва має кілька етапів. Перший етап передбачає створення на ціннісно - методологічній основі концептуальної позиції, яка орієнтує студентів на гуманістичний зміст професії - збереження та розвиток інтелектуального потенціалу нації в контексті загальнолюдських цінностей. На нашу думку, унаслідок інтеграції методологічних знань відбувається не нашарування інформації, а формується потреба в цілісному осмисленні глибинних змін у духовній сфері соціуму, яка передбачає якісні зрушення в ієрархії цінностей національної музичної культури.

Другий етап формування духовної домінанти майбутнього вчителя музичного мистецтва зосереджений на розширенні морально-естетичного досвіду в музично-творчому колективі на основі колективного естетичного аналізу музичних творів. Колективний естетичний аналіз ґрунтується на таких основних положеннях, як: 1) морально-естетична спрямованість музичного образу є в самому інтонаційному матеріалі твору; 2) осягання морально - естетичної цінності музики багатогранне і залежить від повноцінності музичного сприйняття; 3) основу повноцінного сприйняття та оцінювання музичного твору становить дискретність та континуальність.

Третій етап полягає в стимулюванні творчої самореалізації студентів у соціокультурній діяльності. Він передбачає активізацію потенційних духовних сил майбутніх фахівців у навчальній та професійній діяльності, забезпечення позитивної динаміки в оволодінні професійними вміннями у соціокультурній сфері. Для створення на заняттях атмосфери творчості, підтримання контакту в спілкуванні студентів для їхньої мотивації, використовують прийоми емоційного впливу, в основу яких покладено принцип позитивного емоційного фону в навчанні (М. Скаткін).

Духовної домінанти у навчальному процесі можна досягти за умови ширшого використання методів суб'єктивації знань (переконання, навіювання, прикладу), методів стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності та прийняття й реалізації отриманих знань (створення ситуацій новизни, опори на життєвий досвід, створення ситуацій успіху, диспуту, дискусії), методів стимулювання обов'язку й відповідальності щодо навчання (висунення вимог, привчання до виконання вимог, заохочення до виконання вимог і обов'язків, створення виховних ситуацій під час навчання, оперативний контроль за виконанням вимог), інтерактивних методів (аналізу конкретних ситуацій, інциденту, проектів, музично - дидактичних ігор: імітаційних, операційних, інсценізаційних, психодраматичних), евристичних методів (брейн-стормінгу, методу ліквідації проблемних ситуацій тощо). Вони уможливлюють діалогічну взаємодію всіх учасників навчально-виховного процесу, позбавляють від примусу, сприяють усвідомленню студентами сенсу професійної підготовки та самоусвідомленню себе як майбутнього професіонала, активізують творчу діяльність (колективну, індивідуальну).

Таким чином, завдання щодо розвитку духовної домінанти майбутніх учителів музичного мистецтва можна реалізувати тільки за умови реального зміщення акцентів педагогічної діяльності в бік гуманізації навчально-виховного процесу закладів вищої освіти. Для цього необхідні і трансформації «Я» педагога, його вдосконалення як людини культури, професіонала, суб'єкта моральної відповідальності. Адже людина спроможна вплинути на навколишній світ та викликати в ньому позитивні перетворення, якщо вона є мудрою, творчою, сприймає прекрасне, сповідує чесність, порядність, повагу, любов, толерантність, співчутливість та милосердя до інших.

Надалі дослідження означеної проблеми може здійснюватися у напрямі конкретизації тих компонентів педагогічного процесу закладів вищої освіти, які спроможні сприяти розвитку духовної домінанти майбутніх фахівців у ході їх професійної підготовки.

Анотація

Ключові слова: духовність, духовна домінанта, художня сфера, загальнолюдські цінності, духовна культура майбутнього вчителя музичного мистецтва.

It is highlighted in the article the essence and functional components of the spiritual dominant element of the individual in the sphere of the future teacher of musical art training. It is highlighted the synthesis of philosophy and pedagogy of musical education, its role in the musical and pedagogical reality's transformat ion. It is marked the category «artistic relation» as an integrative element of the content of the professional training of the musical art teacher. It is revealed the conceptual content of the formation of the spiritual paradigm of the music teacher formation. There are substantiated the forms and methods of process organization of spirituality of the student youth formation. There are shown the value priorities of the spiritual dominant of music education in the context of a personally oriented paradigm. There are determined the stages of realization of the system of the spiritual content of the music teacher formation. It orients students for the humanistic conception of the profession, preservation and development of the nation's intellectual potential in the context of universal values. It is concluded that due to the integration of methodological knowledge there is not a simple «stratification» of information. There is the need for a comprehensive understanding of the deep changes in the spiritual sphere of society. The changes include the qualitative changes characteristic in the hierarchy of values of the national musical culture. According to the article's author opinion, it is significant that people are in their spiritual unity. They can only ensure the dominant spirituality through the education of each individual in the unity of universal and national values context, traditions and priorities.

Key words: spirituality, spiritual dominant element, artistic sphere, universal values, spiritual culture of the future teacher of musical art.

Размещено на Allbest.ru