Професійне становлення майбутніх соціальних працівників в університетах: етичний контекст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійне становлення майбутніх соціальних працівників в університетах: етичний контекст

Глобалізаційні, трансформаційні процеси, що відбуваються у сучасній вищій освіті, зумовили безпрецедентні зміни, які безпосередньо впливають на професійне становлення майбутніх соціальних працівників в університетах.

Важлива роль у професійній підготовці фахівців належить професорсько-викладацькому складові закладу вищої освіти, який має нести певну відповідальність за рівень професійних знань, їхню якість, що ґрунтуються на базових академічних та етичних цінностях.

Формування професійної етики майбутніх фахівців соціальної роботи в університетах уможливлює оволодіння новими професійно-етичними знаннями й уміннями вирішення практичних та оперативних завдань, задоволення пізнавальних інтересів і потреб. Такий процес має протікати за умови врахування специфічних особливостей професійної етики; особистісних потреб у формуванні, удосконаленні, самовдосконаленні та саморозвитку студента, його моральної рефлексії.

Постановка проблеми. Світові глобалізаційні процеси зумовлюють модернізацію сучасної національної освіти, що відображено в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національній стратегії розвитку освіти в Україні 2012-2021 років, Концепції «Нова українська школа». У контексті цих документів стрижневим завданням вищої освіти постає формування відповідального фахівця, здатного до самоосвіти та саморозвитку впродовж життя, а також творчо вирішувати професійні проблеми, наділеного професійними компетентностями.

У сучасній освітній політиці посилюється акцент на загальному морально - правовому та професійно-етичному становленні особистості. Об'єктивний рівень фахової підготовки визначається сформованістю професійних та особистісних якостей. Очевидним є факт, що не лише сума знань, умінь і навичок, а й синтез компетентностей, практичного досвіду та професійно-етичних якостей виступають показником ґрунтовно й різнобічно розвиненого спеціаліста.

Водночас ідеться про такий рідкісний вид діяльності, де часто не лише професійні знання і навички, а й особистісні якості багато в чому визначають успішність та ефективність роботи. У процесі професійної підготовки соціального працівника відбувається пізнання основ, виховання його як особистості, формування духовно - моральних якостей, які майбутній фахівець проявить в роботі з клієнтами. Тому сучасний соціальний працівник має досконало володіти арсеналом необхідних умінь, знань та навичок, етичних поглядів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання професійно-етичної підготовки фахівців різних сфер діяльності розглядаються у дослідженнях сучасних учених, зокрема: А. Болдової, І. Зайченка, К. Іваненко, А. Каленського, М. Фірсова та інших. Проте аналіз наукових розробок дає можливість стверджувати, що на даному етапі процес професійно - етичної підготовки майбутніх соціальних працівників є маловивченим.

Наукові завдання статті полягають у виокремленні специфіки процесу формування професійної етики майбутніх соціальних працівників як напряму фахової підготовки в університетах.

Метою статті є теоретичний аналіз особливостей професійно-етичної підготовки майбутніх соціальних працівників в університетах.

Виклад основного матеріалу. Формування професійної етики майбутніх соціальних працівників в університетах ми трактуємо як процес розвитку професійно-етичних ціннісних орієнтацій, знань, умінь, професійно важливих якостей, необхідних для самореалізації та досягнення ними успіху в соціальній роботі.

Водночас професійною етикою ми вважаємо складову частину науки, що віддзеркалює особливості функціонування моралі в умовах означеної діяльності, характеризує різнобічні аспекти моральної діяльності соціального працівника. Дана категорія включає:

- Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України;

- рефлективний і експертний супровід соціальної роботи;

- спеціальну дослідницьку діяльність, направлену на імплементацію моральних норм у межах соціальної роботи.

До структури етики соціального працівника відносять такі основні рівні:

- етика ставлення фахівця до своєї праці як предмета діяльності;

- етика взаємин «по вертикалі» у системі «соціальний працівник - клієнт», що розглядає основні принципи, норми таких взаємин і вимоги до особистості та поведінки фахівця;

- етика взаємин «по горизонталі» у системі «соціальний працівник - соціальний працівник», яка регулює зв'язки регламентовані не стільки загальними нормами, скільки психологічною специфікою діяльності фахівця;

- етика адміністративно-ділових взаємин соціального працівника і керівного складу, відповідно до якої обом сторонам пропонуються певні «правила гри», спрямовані на оптимізацію управління системою освіти1.

Аналіз науково-педагогічної літератури засвідчує, що формування професійної етики майбутніх соціальних працівників в університетах здійснюється поетапно.

Так, підготовчий етап передбачає загальнопрофесійну та професійно-етичну підготовку і відбувається на І-Ш-му курсах; основний етап - це безпосередня підготовка до професійно-етичної роботи на IV-му курсі.

Перший етап зумовлює теоретичну підготовку студентів до майбутньої професійної діяльності та формування загальнопрофесійних і загальноетичних знань та вмінь; другий - передбачає цілеспрямовану підготовку до професійно-етичної діяльності із застосуванням моральних норм, цінностей, категорій; формування моральної свідомості, поведінки, професійно важливих якостей та застосування засад професійної етики безпосередньо в діяльності з конкретними категоріями осіб у закладах різного типу; вирішення професійно-моральних колізій тощо.

Водночас дослідники зазначають, що специфічні особливості формування професійної етики майбутніх соціальних працівників визначають взаємодію та взаємовплив, що спостерігаються між викладачем і студентом. З одного боку, це підготовка, мета якої визначена викладачем для того, щоб підвищити самостійність майбутніх соціальних працівників, їх конкурентоспроможність та професіоналізм; з іншого - це мета, що стоїть перед майбутнім соціальним працівником: активно включитися у професійну діяльність, набути відповідних знань, умінь, навичок і досвіду; свідомо розвивати в собі професійно значущі якості.

Разом із тим педагогічна взаємодія в університеті - цілеспрямований контакт викладача із студентами задля змін у поведінці, діяльності та взаєминах учасників навчально-виховного процесу, професійного формування та зростання, що передбачає єдність педагогічного впливу, його активне сприйняття і власну активність молоді. Причому взаємодія зумовлює активність викладача і студента, дозволяє суб'єктам впливати на його хід та результати.

Зміст такого впливу полягає в тому, що на гуманістичній основі утворюються цінності, які «рухаються» у просторі відносин між суб'єктами освіти. Ці відносини і слугують основою моралі, яка є предметом розгляду професійно-педагогічної етичної свідомості вчителя. Крім того, вона виступає і суб'єктивним способом існування етичних відносин.

Доречними в даному випадку видаються розвідки сучасних дослідників, котрі спробували виокремити структуру готовності викладачів до формування професійної етики. Проводячи паралель з означеним процесом у студентів спеціальності «Соціальна робота», виокремимо компоненти, які входять до цієї категорії:

- цілепокладальний - ставлення мети етичної підготовки студентів на кожному етапі професійної підготовки з урахуванням результатів попередніх доробок, унесенням коректив майбутньої діяльності;

- планувальний - добирання й розподіл за етапами та видами професійної підготовки дії найбільш ефективних форм, методів і засобів формування етичної компетентності студентів;

- мотиваційний - усвідомлення значущості поставлених професійно-етичних завдань, рівня домагань студентської групи й окремих студентів; підтримування й формування позитивного ставлення майбутніх фахівців до опанування професійної етики, інтересу, використовуючи різні засоби активізації професійної мотивації (стимулювання інтелектуальної активності, створення умов для професійного самовдосконалення та самореалізації і до морально-етичної рефлексії);

- когнітивний - володіння системою теоретичних і практичних знань про суть, зміст спрямованості розвитку професійної етики в майбутніх викладачів професійно - орієнтованих дисциплін;

- діяльнісний - наявність у викладачів університетів сформованих умінь і навичок професійно-етичної діяльності, активне залучення до цієї діяльності студентів і колег, побудова наукового й освітнього процесу в університеті з урахуванням його орієнтації на розвиток професійно-педагогічної етики;

- конструктивний - застосовування моніторингового інструментарію, раціональне поєднання різноманітних методів і засобів взаємодії зі студентами, які спрямовані на реалізацію поставлених цілей і завдань професійної підготовки майбутнього фахівця, у тому числі формування професійно-етичної компетентності;

- контрольно-корекційний - контроль, аналіз та оцінювання діяльності з організації процесу формування професійної етики студентів, визначення успішності його перебігу, здійснення самоаналізу корекції діяльності, за необхідності - етичної поведінки окремих студентів;

- комунікативний - встановлення педагогічно доцільної взаємодії зі студентами в навчаний та позанавчальний час задля реалізації цілей і завдань формування професійної етики майбутнього соціального працівника;

- рефлексивно-аналітичний - аналіз результатів процесу формування професійної етики студентів, оцінка рівня якості та продуктивності його забезпечення; виявлення причини труднощів, що склалися, моніторинг помилок і можливих шляхів їх запобігання й подолання .

Результатом ефективної педагогічної взаємодії викладачів і студентів в університетах виступають сформовані відповідні знання, уміння та навички. Водночас формування професійної етики майбутніх соціальних працівників сприяє поглибленню професійно-етичного світогляду.

Такі критерії, як професійно-етичний світогляд і професійно-етична спрямованість студентів, на думку дослідників, становлять систему етичних поглядів, переконань, інтересів, ціннісних пріоритетів, що базуються на етичних знаннях, набутих майбутнім соціальним працівником у процесі професійної підготовки та життєдіяльності. Причому етичні знання безпосередньо відображаються на формуванні професійно-етичної свідомості студентів, яка нерозривно пов'язана з поняттям професійно-етичної компетентності. Їх поєдннання, на переконання більшості науковців, забезпечує можливість перетворення етичних знань та особистих моральних переконань у досвід професійно-етичної поведінки соціального працівника, тобто його моральність.

Як слушно зауважує стосовно висловленого Г. Васянович, етичні знання виступають формою духовного засвоєння моральної дійсності, що зумовлює усвідомлення їх істинності. Вони є передумовою відповідальної особистої поведінки, виконуючи роль ціннісних орієнтирів та окреслюючи знання моральних норм, правил, вимог. Задля того, щоб моральні знання стали переконаннями, їх необхідно не лише засвоїти, а й привести у відповідність до особистого світогляду, творчо переробити, тобто інтеріоризув ати'.

- загальноетичних: категорії етики (поняття про добро і зло, емпатію, обов'язок, гідність, совість, чесність, відповідальність, справедливість тощо); моральні принципи (гуманізму, справедливості, патріотизму), загальнолюдські моральні норми;

- професійно-етичних: основи етики соціального працівника (завдання, функції; суть моралі соціального працівника, його моральної культури; моральні цінності, моральні взаємини, моральна діяльність; моральні переконання, моральні потреби; моральна регуляція, моральні ідеали, моральна оцінка, моральні принципи, моральні норми, норми-взірці, норми-рамки, норми-заборони); концептуальні положення професійної взаємодії та комунікації; способи професійно-етичного самовдосконалення.

Також аналіз наукових досліджень В. Баранюк, Б. Без'язичного, О. Гомонюк, О. Дубасенюк, І. Жадленко, А. Капської та результати нашого вивчення дали можливість виокремити такі групи професійно-етичних умінь:

- інтелектуальні: аналізувати, оцінювати факти та явища професійної діяльності з позиції етичних категорій, норм, ідеалів, принципів; володіти способами і методами навчання морально-етичних знань; здійснювати аналіз, синтез, порівняння моральних явищ; оперувати професійно-етичними категоріями;

- етичні: здійснювати морально-етичний аналіз принципів, змісту, умов та засобів соціальної роботи; вибудовувати стосунки із суб'єктами соціальної роботи відповідно до моральних норм, Етичного кодексу соціальних працівників, проводити здобуті знання фахової підготовки через призму професійної етики, сформувати правильну професійно- етичну позицію у фаховій діяльності, здійснювати чітке оцінювання моральних та аморальних дій суб'єктів, емпатійно підходити до вирішення проблем клієнтів, розвивати морально-етичне самовдосконалення, поглиблювати особистісно-моральні професійно важливі якості, спрямовувати діяльність у русло інтересів, потреб і захисту людської гідності;

- комунікативні: емпатійно взаємодіяти з клієнтами, колегами, толерантно спілкуватися з опонентами, запобігати конфліктним ситуаціям та переводити деструктивні конфлікти в конструктивний напрям; співпереживати стосовно проблем клієнтів; установлювати емоційний зворотний зв'язок;

- організаторські: налагоджувати професійну діяльність на основі духовно-моральних цінностей, сприяти активності клієнтів у вирішенні їхніх проблем, проявляючи толерантність, обґрунтовувати необхідність і передбачати наслідки своїх дій і вчинків;

- вольові: володіти своїми емоціями, стримувати негативних емоцій, здійснювати саморегуляцію, відповідально підходити до всіх видів соціальної роботи, проявляти витримку, відповідальність за результат, терпіння, старанність, альтруїзм у діяльності, визнавати свої помилки та здійснювати їх корекцію;

- рефлексивні: здійснювати рефлексію власної професійно-моральної діяльності, аналізувати особисту професійно-етичну позицію, ціннісно-світоглядну орієнтацію; прагнути до особистісного професійно-етичного зростання; прогнозувати відповідно до професійно-етичних норм свою роботу.

Аналіз наукових розробок і результати власного дослідження дали можливість розробити авторську систему особистісно-моральних професійно важливих якостей, які необхідно формувати у процесі професійно-етичної підготовки майбутніх соціальних працівників:

- інтелектуальні: логічне мислення, розвинутий інтелект, кмітливість, інтуїція, ерудиція, здатність до вирішення професійно-етичних проблем у стандартних та нестандартних ситуаціях;

- морально-етичні: гуманістична і моральна спрямованість, повага до іншої людини, ввічливість, порядність, щирість, доброта, скромність і простота, чесність;

- комунікативно-емпатійні: комунікабельність, емпатійність, уважність;

- організаційно-конструктивні: етична зрілість, здатність зрозуміти клієнта і надати йому кваліфіковану допомогу, ініціативність, старанність, оптимізм;

- регулятивно-вольові: особиста і соціальна відповідальність, почуття справедливості, витримка, терпимість, гідність, честь, соціальна адаптованість, здатність до здійснення системного етичного аналізу подій і ситуацій, адекватної самооцінки, стресостійкість, самоконтроль, самокритика, сила волі.

Немаловажне значення у професійній підготовці майбутніх соціальних працівників відводиться і рефлексії, яка у формуванні професійної етики сприяє самопізнанню студентом себе як морально цілісної особистості. Вона також окреслює напрями професійно-етичного саморозвитку на основі адекватної самооцінки та морального самовдосконалення, зумовлює морально-етичний аналіз особистої поведінки задля подальшої корекції й усунення недоліків власної діяльності.

Роль професійної рефлексії полягає в тому, що на основі самооцінки та самоаналізу вдається досягти фахового саморозвитку. Так, за твердженням В. Рибалки, від рівня розвитку в особистості рефлексії, реалістичності професійного ідеалу залежить фахове формування. Тоді ж рефлексія проявляється у здатності вибудовувати нові моделі поведінки в результаті спілкування й активної діяльності з іншими суб'єктами.

Можемо констатувати, що рефлексія у соціальній роботі виступає таким інтегральним психічним процесом, який зумовлює потребу в самоосвіті, самовдосконаленні, самореалізації у професійній сфері, аналізі та оцінці процесів і результатів своєї діяльності.

Умовою ж професійно-етичного формування майбутніх соціальних працівників є моральна рефлексія, що сприяє переосмисленню ними змісту власної свідомості відповідно до моральних цінностей, їх саморозвитку. В її основі закладений самоаналіз моральної свідомості, що зумовлює виокремлення моральних потреб, позицій, рішень задля формування особистої моральної позиції, моральної діяльності.

Висновки

соціальний самовдосконалення освіта

Резюмуючи окреслене, можемо зазначити, що підґрунтям професійно-етичної підготовки майбутніх соціальних працівників є ефективна педагогічна взаємодія викладачів і студентів.

Вона здатна актуалізувати в майбутніх фахівців формування загальноетичних і професійно-етичних знань, розвиток інтелектуальних, етичних, комунікативних, організаторських, вольових, рефлексивних умінь і навичок; поглиблення інтелектуальних, морально-етичних, комунікативно-емпатійних, організаційно-конструктивних, регулятивно-вольових якостей, які виступають основою їхньої фахової діяльності та особистісної поведінки.

Література

Размещено на Allbest.ru