Розвиток соціальної активності сучасного студентства як соціально-педагогічна проблема

Отже, кількісні дані дослідницького експерименту підтвердили недостатню соціальну активність студентів університету. Спраючись на отримані експериментальні дані, робимо висновок, що в умовах закладу вищої освіти необхідно оптимізувати навчально-виховну роботу щодо розвитку соціальної активності студентів, засобами якої можуть бути включення молоді у волонтерську роботу, діяльність органів студентського самоврядування у творчий розвиток, розробка та реалізація ними соціально-педагогічних проектів.

Обговорення результатів

Щодо розвитку соціальної активності молоді як особливої педагогічної умови її успішної соціалізації, то слід відзначити, що творча самореалізація особистості неможлива без її соціальної активності у важливих сферах життєдіяльності. Ось чому формування соціальної активності молоді є одним із найважливіших завдань соціальної роботи, в тому числі соціальної освіти та соціального виховання в цілому. Водночас, як доречно зауважує Plotnikov P., «процес формування соціальної активності молодої особистості відбувається під впливом двох взаємозалежних моментів - умов створюваних демократичним суспільством для розкриття творчих можливостей особистості та раціонального й ефективного використання цих умов самою особистістю».

Тобто соціальна активність особистості виступає як її здатність до соціальної взаємодії, загалом відповідаючи суспільній природі людини. Адже, людина не лише об'єкт, але й суб'єкт суспільних відносин. Таким чином, можна констатувати, що в сучасній літературі соціальна активність розкривається в трьох аспектах: як стан суб'єкта, як якість, риса особистості (її ми і виділяли як критерій соціалізованості); як ставлення до діяльності, взаємозв'язок суб'єкта із середовищем і як ступінь прояву соціальної дієздатності людини. Саме тому можна погодитися з Antonova O. (2016), котра стверджує, що в сучасному університеті соціальна активність є головною якістю соціалізації.

Якісними показниками соціальної активності студентів нами було визначено: допитливість, творчий інтерес, емоційність, захопленість, прагнення до творчих досягнень, прагнення до лідерства, прагнення до отримання високої зовнішньої оцінки, почуття обов'язку і відповідальності, особиста значущість творчої діяльності, прагнення до самоосвіти, самовиховання творчих здібностей.

Соціальну активність ми розуміємо як якість особистості, що проявляється в різних видах соціально значущої діяльності. Соціально значуща діяльність виступала зв'язуючою ланкою між теоретичним навчанням майбутніх соціальних педагогів і їх самостійною роботою в установах соціальної сфери та сприяла отриманню студентами соціально цінного досвіду.

Робота в органах студентського самоврядування. Якщо розкривати можливості включення студентів до такої соціально значущої діяльності як робота в органах студентського самоврядування, то слід зазначити, що це не лише сприяє розкриттю їх задатків, здібностей, творчого потенціалу. Безумовно, студенти, які володіють організаторською чи лідерською обдарованістю, мають нагоду проявити себе як лідери у студентському самоврядуванні (старостат, студентський деканат, студентський профком). Водночас, діяльність у їх складі дозволяє також активно дбати про соціальний захист, сприяє покращенню навчання, виховання і самовиховання, дотриманню дисципліни, гуманних відносин, підвищенню культурного і духовного рівня інших студентів Feldhusen J. (2007). Educating teachers for work with talented youth. In N. Colangelo and G. A. Davis (Eds.), Handbook of gifted education (2 ed.). Boston Allyn & Bacon.. Крім того, це забезпечує формування такої професійно важливої якості як соціальна відповідальність.

Нами встановлено, що під час включення студентів до органів студентського самоврядування доцільно, насамперед, провести їх ознайомлення зі структурою цих органів, роз'яснити функції та обов'язки, напрями роботи. Це сприятиме більш свідомому мотивуванню студентів до активної діяльності у складі таких органів, участі у науково - дослідній діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах.

У процесі експерименту нами проводилося включення осіб у діяльність структурних підрозділів самоврядування за напрямками діяльності (навчально-виховний, культурно- 147

масовий, інформаційний, правовий тощо). У ході роботи за цими напрямками студенти набували суттєвого досвіду організаторської роботи, беручи участь у вирішенні тих чи інших питань щодо навчання і виховання, організації змістовного дозвілля. Крім того, враховуючи той факт, що поряд із загальними інтересами, студенти наділені індивідуальними нахилами, уподобаннями, захопленнями. Правильно організована експериментально-дослідна робота сприяла тому, що система студентського самоврядування виступала як особлива форма прояву ініціативності, самостійності, відповідальності студентів, спрямовувала їх на вирішення ключових проблем життєдіяльності як студентської молоді, розвиток власної публічної активності, підтримку соціальних ініціатив. Зокрема, за участю членів студентського самоврядування були проведені такі тематичні заходи як: «День знань», «День посвяти студентів у першокурсники», «День відкритих дверей», «Свято останнього дзвоника», «День працівника освіти», «Урочисте вручення дипломів випускникам» та тощо.

Включення студентів у волонтерську діяльність. Наступний шлях розвитку соціальної активності студентів - це залучення їх до ще одного виду соціально значущої діяльності - волонтерської. Як показала практика, включення студентів у волонтерську діяльність можливе за двома напрямками: по-перше, у межах проходження соціально- педагогічної практики - це так звана організована, або обов'язкова участь; по-друге, це створення волонтерських груп, клубів, шкіл, учасники яких беруть добровільну участь у реалізації програм центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, втіленні проектів громадських організацій із реформування системи опіки тощо.

Щодо першого напрямку, то в його межах нами велася робота зі студентами переважно на стадії мотивації та певний час на стадії активності. При цьому нами було використано найбільш типові форми роботи з групами волонтерів Zvyeryeva, I. (2012). Ency'klopediya dlya faxivciv social'noyi sfery' [Encyclopedia for professionals in the social sphere]. Kyiv: Universum.: лекції як базовий метод при навчанні волонтерів (наприклад, «Технології волонтерської вуличної роботи»); бесіди на заняттях для волонтерів для більш плідної педагогічної взаємодії, для закріплення матеріалу та вивчення нового (наприклад, «Як оцінити свій волонтерський потенціал, або Кому я можу допомогти»); ділові ігри на практичних заняттях з різних напрямків соціально-педагогічної діяльності для ефективного засвоєння матеріалу та набуття практичних навичок; «мозковий штурм» з метою стимулювання, вивчення тієї чи іншої теми та більш ефективного навчання (наприклад, «Вільне кохання: скажи «так» чи «ні»); дискусії з волонтерами на найбільш актуальні, гострі питання, теми (наприклад, «Як відмовитися від пропозиції наркотика»); семінари-практикуми для волонтерів з метою подальшого засвоєння теоретичних знань (наприклад, «Форми та методи роботи з групами учнів підліткового віку щодо профілактики зловживання психоактивними речовинами»); соціально-психологічний тренінг із метою висвітлення та аналізу соціально-педагогічних проблем міжособистісного спілкування (наприклад, «Асертивність, спілкування, емоційна саморегуляція»); конференції (науково-практичні, читацькі, прес-конференції, наприклад, «Соціальні проблеми через призму періодичних видань»); «круглі столи» для волонтерів із залученням державних та громадських структур із метою обговорення взаємодії з питань функціонування школи волонтерів, розвитку волонтерського руху (наприклад, «Волонтерський рух України - традиції і сучасність»); збори для обміну досвідом та напрацювання нових форм роботи з різними категоріями населення.

Активні студенти брали участь, наприклад у таких заходах, як: інформаційні акції до Дня здоров'я, Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, Дня прав людини; профілактичні акції до Міжнародного дня боротьби зі зловживанням наркотичних речовин і незаконним обігом наркотиків, Дня порозуміння з Віл-позитивними людьми, а також участь у соціальних проектах, присвячених Міжнародному Дню сім'ї та Дню матері, тощо.

Керівництво волонтерською діяльністю в навчально-виховному закладі та допомога в її здійсненні (планування, навчання, аналіз) були покладені на викладачів кафедри соціальної роботи, соціальної педагогіки та фізичної культури. Професорсько-викладацький склад кафедри виконує такі функції: надання консультативно-методичної допомоги в організації та здійсненні розвитку соціальної, творчої активності студентів.

Оцінюючи участь студентів у волонтерській діяльності, слід наголосити, що вона сприяла формуванню таких важливих особистісних якостей, необхідних для майбутньої професійної діяльності студентів - майбутніх соціальних працівників, як доброзичливість, толерантність, емпатія, комунікабельність, активність. Безумовно, це соціально значуща робота, а подальше розгалуження і збільшення числа волонтерів не лише зі студентських колективів, а й з дитячих організацій дозволить залучити до неї більшу кількість дітей і молоді.

Розробка та реалізація студентами соціально-педагогічних проектів. Досить складною для організації, але, водночас, досить корисною як для розвитку дослідницьких, так і соціальних здібностей, проектувальних, комунікативних, організаторських вмінь, а також загалом для самоактуалізації студентів виявилася така форма розвитку соціальної активності, особливо пізнавальної, як соціально-педагогічне проектування. Так, у рамках її реалізації було створено наукову проблемну групу «Сучасні проблеми студентської молоді: шляхи їх подолання». Його учасники, насамперед, засвоювали основи соціально-педагогічного проектування та наукової творчості, а тоді працювали над власним завданням. Це відбувалося за такою схемою: студент отримував на навчальний рік конкретне завдання для самостійної роботи над науковим проектом (форма роботи була або індивідуальна, або кооперативна), а в кінці року всі студенти офіційно оприлюднювали свої результати на міждисциплінарному колоквіумі. Досить цікавими виявилися такі проекти як «Неформальні молодіжні об'єднання як фактор соціалізації сучасних підлітків» (Дмитрієнко Кристина), «Соціально-педагогічний супровід обдарованих дітей у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл» (Ткач Олена), результати своїх проектів були відображені у дослідженнях при написанні кваліфікаційних (магістерських) робіт.

Залучення студентської молоді до творчої діяльності. Важливим напрямком, який сприяв як розвитку соціальної активності студентської молоді, так і гуманізації освітнього простору навчального закладу, - стала активізація творчого потенціалу студентів, підвищення їх культурного рівня. Тут важливу роль відіграли вузівські культурні центри, завдання яких полягало в прилученні студентів до культури, розвитку їх як активних учасників соціокультурного процесу.

Практика показала, що залучення студентської молоді до діяльності в художніх колективах, надає їм максимальні можливості втілити свої творчі здібності, а також розвинути естетику побуту. Цьому сприяла наявність стабільних, працюючих протягом декількох років художніх колективів, що вдало представляли навчальні заклади на університетських, міських і всеукраїнських фестивалях і конкурсах. Наприклад, студенти, що володіють організаторськими та різного роду мистецькими здібностями досить активно включилися у такі форми діяльності, як: виступи театрального гуртка «У колі друзів» та вокального ансамблю «Чарівниці», хореографічного ансамблю «Тріумф», диско-вечори з розважальною програмою, участь у фестивалі студентів у м. Києві «Барви осені - 2018», вітальні концертні програми - Новорічний бал у Ректора, Музичні перерви, концерт, присвячений Міжнародному жіночому дню 8 березня та ін.; урочиста академія з нагоди посвяти першокурсників у студенти, «Мисс / Мистер ІДГУ - 2018», тощо.

Таким чином, можна констатувати, що, займаючись творчою активністю, студенти реалізували потребу в оцінці своєї діяльності, в підтвердженні її правильності, соціальної значущості. А позитивна оцінка їх діяльності викликала відчуття задоволеності, прагнення працювати краще, виховувала потребу в здійсненні вчинків, які заслуговували схвалення колективу, відповідали його принципам і правилам. При такому підході кожна «зіграна роль» - чи це участь в заході, у роботі волонтерського загону, танцювального колективу - ставала чинником особистісного розвитку, підвищеня соціальної активності та умовою успішності процесу соціалізації.

Для перевірки ефективності впровадження форм і методів соціально-педагогічної роботи з розвитку соціальної активності студентів університету було проаналізовано результати контрольного тестування у двох групах студентів Ізмаїльського державного гуманітарного університету (м. Ізмаїл, Україна): експериментальній, заняття в якій проводилися з використанням зазначених методик, та контрольній, яка працювала за звичайним планом учбово-виховної роботи.

Наведемо динаміку соціальної активності студентської молоді експериментальної та контрольної груп (таблиці 3).

Таблиця 3

Динаміка соціальної активності студентської молоді експериментальної та контрольної груп