Методичні засади гендерного виховання дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні засади гендерного виховання дітей дошкільного віку

В умовах сучасної глобалізації та інтеграції, розповсюдження інформації завдяки новітнім технологіям змінюються цілі та завдання сучасної освіти. В інформаційному суспільстві поступово на зміну традиційній системі навчання приходить осо - бистісно-орієнтована, а традиційні методи замінюються інноваційними, що передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток дітей за рахунок зменшення долі репродуктивної діяльності; використання завдань для перевірки різних видів діяльності дошкільників, збільшення кількості завдань для пояснення навколишнього світу тощо.

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості.

Актуальність гендерного виховання обумовлюється тим, що сьогодні Україна перебуває на шляху входження до системи європейських держав. Даний процес вимагає не тільки перебудови економіки країни чи практики міжнародних стосунків, а і змін у системі освіти та навчання. Насамперед ці зміни повинні сприяти формуванню якісно нового світобачення і адекватного сприйняття себе, як гармонійно і різнобічно розвиненої особистості. Першою сходинкою у досягненні даної мети є оновлена дошкільна освіта, упровадження у сучасну педагогічну практику особистісно орієнтованого підходу. Адже дошкільний вік, за висловом О.М. Леонтьєва, є періодом первинного фактичного становлення особистості. Однією із складових цього процесу є формування у дітей дошкільного віку статевої свідомості та статево-рольових стандартів поведінки. Реалізувати особистісно орієнтовану модель виховання, в основі якої лежить диференційований підхід до зростаючої особистості, неможливо без врахування індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку, зумовлених їхньою належністю до певної статі. На важливість даної проблеми вказують сучасні нормативні документи з питань організації дошкільної освіти. До них належать і державний стандарт - Базовий компонент дошкільної освіти України та програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». У Базовому компоненті дошкільної освіти України зазначено, що на кінець періоду дошкільного дитинства діти мають володіти «елементарними уявленнями про статеву належність; орієнтуватися в ознаках своєї статевої належності; з повагою ставитися до представників своєї та протилежної статі».

Вивчення наукових джерел свідчить про те, що означена проблема є предметом дослідження багатьох учених. У своїх дослідженнях завдання виховання та освіти з огляду на гендерну проблематику визначали Т. Говорун, О. Кікінежді, Л. Татарнікова, Н. Чухим. Понятійний апарат гендерного виховання представлено у наукових працях С. Вихор, Е. Гідденс, В. Кравець, А. Мудрик, Р. Столлер, Л. Штильової та ін.

Проблемою гендерної вихованості цікавилися не лише сучасні дослідники, а й видатні педагоги минулого, однак цілісного дослідження здійснено не було.

Вивчення питання слід почати з розкриття змісту теоретичних положень найважливіших концепцій дошкільного віку. Це дозволить окреслити коло питань, які безпосередньо стосуються цього віку, його симптоматику, побачити стабільне і історично мінливе в психології дошкільника, розрізнити феномен і його інтерпретацію в різних наукових концепціях, краще усвідомити підхід до проблем гендерного виховання дітей дошкільного віку та надати рекомендації щодо корекції розвитку особистості дошкільника.

Головною метою статті є теоретичний аналіз змісту найважливіших концепцій гендерного виховання дітей дошкільного віку.

Сучасні педагогічні технології спрямовані на реалізацію Базового компоненту дошкільної освіти. Основним завданням педагогів ЗДО - вибрати методи та форми організації роботи з дітьми, технології, оптимально відповідні поставленої мети розвитку особистості. Принципово важливою стороною в педагогічних технологіях є позиція дитини у освітньому процесі, ставлення до дитини з боку дорослих. Дорослий у спілкуванні з дітьми дотримується положення: «Не поруч, не над, а разом!» Його мета - сприяти становленню дитини як особистості.

В сучасній науковій літературі останніх років проблема гендерного виховання дітей набула певної актуальності. Серед причин, що пояснюють цій феномен, можна відзначити наступне:

— уніфікація статей, фемінізація чоловіків і маскулінізація жінок;

— притуплення почуття тендерної приналежності;

— зростання неадекватних форм поведінки серед молоді;

— зростання проблем, пов'язаних із самотністю та нестабільністю подружніх відносин.

Актуальність гендерного виховання обумовлюється також і тим, що вітчизняна педагогіка в основному орієнтуються насамперед на психологічні і вікові особливості дитини, хоча багато педагогів вже почали враховувати різницю психофізіологічних особливостей, інтелектуальних здібностей і способах сприйняття, потреб і соціальній поведінці дітей різної статі. Слід відзначити, що сьогодні система дошкільного виховання сильно фемінізована, та й вдома значна частина дітей зростає в неповних сім'ях. Така ситуація має дуже негативний вплив, особливо для хлопчиків.

Однак саме в дошкільний період відбувається визначення і прийняття гендерної ролі. У віці 2-3 років діти починають усвідомлювати свою стать і ідентифікують себе. В період від 4 до 7 років виробляється гендерна стійкість. Малюкам стає ясно, що гендер - явище постійне, що з хлопчиків виростають чоловіки, а з дівчаток - жінки. Приходить розуміння, що приналежність до тієї чи іншої статі не змінюється в залежності від особистих побажань дитини або ситуації [3, с. 2].

Враховуючи вищенаведене, можна визначити, що диференційований підхід до навчання дівчаток і хлопчиків пов'язаний з такими особливостями:

1. Відмінності в роботі і структурі головного мозку.

Мозок хлопчиків і дівчаток розвивається в різні терміни, в різній послідовності і навіть в різному темпі. У дівчаток раніше формується ліва півкуля мозку, яка відповідальна за раціонально-логічне мислення і мовлення. У хлопчиків ліва півкуля мозку розвивається повільніше, тому образно-чуттєва сфера домінує до певного віку.

2. Різний темперамент.

Хлопчикам властивий більш мінливий настрій, їх складніше заспокоїти. Дівчата, як правило, емоційно більш стабільні. Хлопчикам властива рухливість, вони ростуть більш витривалими, проявляють негативні емоції яскравіше. Дівчатка більш чутливі до емоційного стану оточуючих, мова з'являється раніше.

Хлопчики люблять спільні ігри, при цьому люблять змагатися між собою і влаштовувати бійки. Дівчаткам властива, особливо після періоду 2 років, гра в невеликих групах, для них важлива інтимність обстановки, відчуження, співпраця.

Гендерне виховання проявляється у дитячому садочку як в освітньому процесі, так і в ігровій діяльності.

Освітній процес. У процесі навчання важливо враховувати, що дівчатка і хлопчики сприймають інформацію по-різному. Якщо для дівчаток важливо слухове сприйняття, то для хлопчиків краще використовувати візуальні засоби, засновані на зоровому сприйнятті.

Заняття з образотворчої діяльності слід проводити таким чином, щоб кожна дитина, незалежно від статі, змогла висловити те, що їй емоційно значуще або цікаво. Під час навчання на заняттях ліпленням, аплікацією або малюванням слід пам'ятати, що рухи кисті руки у хлопчиків під час свого розвитку відстають від кисті дівчаток на 1,5 року [3, с. 3].

Оцінюючи результати діяльності дітей та їх поведінки, слід пам'ятати, що дівчаткам важлива інтонація і форма її оцінки. Позитивна оцінка в присутності інших дітей або батьків дуже значима для дівчаток. При цьому для хлопчиків важлива оцінка того, що він досяг результату. Кожен новий навик або результат, який вдалося отримати хлопчикові, позитивно впливає на його особистісне зростання, дозволяє пишатися самим собою і намагатися досягти нових цілей. Однак саме хлопчикам властиво при досягненні певного результату вдосконалювати це вміння, що призводить до малювання або конструювання одного і того ж. Це вимагає розуміння з боку педагога.

Ігрова діяльність. Педагогами та вихователями помічено, що стилі і зміст ігор у хлопчиків і у дівчаток відрізняються один від одного. Для хлопчиків властиві рухливі, веселі ігри, для дівчаток - більш тихі, на сімейно-побутові теми. Для вихователів ближче другий тип ігор, так як він не пов'язаний з ймовірністю підвищеного травматизму і шуму. В результаті майбутні чоловіки втрачають навички істинно хлоп'ячих ігор, і це має негативний вплив на їх розвиток як особистості.

Вихователю дуже важливо так організувати ігрову діяльність дітей, щоб діти в процесі спільних ігор мали б можливість діяти спільно, згідно з гендерними особливостями. При цьому хлопчики беруть на себе чоловічі ролі, дівчатка - жіночі. Допомагає в цьому і театралізована діяльність [3, с. 8].

Сьогодні провідні педагоги і психологи як в світі, так і в Україні, підкреслюють необхідність цілеспрямованого гендерного виховання дітей, починаючи з дошкільного віку. Зупинимося на основних поняттях, знання яких допоможе розібратися в специфіці формування ґендерної вихованості у дітей дошкільного віку.

В сучасній науковій літературі існує безліч підходів до проблеми статево-диференційованого виховання дітей. Найбільш обґрунтованим і доцільним, на наш погляд, є підхід, згідно з яким поняття «гендерне виховання» і «статево-рольове виховання» розглядаються як синоніми та означають виховання дитини у відповідності з її статевою та гендерною приналежністю.

Перед розглядом підходів різних дослідників до проблеми гендерного виховання зупинимося ще на кількох основних поняттях (гендерна соціалізація, гендерні ролі, гендерна ідентичність), які допоможуть розібратися в специфіці даного процесу у дітей 5-6 років [1, с. 27].

Гендерна соціалізація - це процес, під час якого дитина ідентифікує себе з представниками відповідної статі і навчається тому, що в даній культурі є соціально прийнятним для чоловіка і жінки.

Гендерна соціалізація це - включеність дитини в певну гендерну культуру суспільства, в якому вона живе. Дитина засвоює стандарти даної культури в процесі соціальних відносин. У процесі тендерної соціалізації дитина засвоює, відповідну їй гендерну роль, а також гендерні стереотипи.

Гендерна роль - це набір очікуваних зразків поведінки (норм і еталонів) для чоловіків і жінок.

Гендерна ідентичність - це базове, фундаментальне відчуття своєї приналежності до певного гендеру, усвідомлення себе чоловіком або жінкою.

Це частина самосвідомості людини, що відображає її відчуття себе, як представника певної статі.

Особливе значення для педагога має особистий досвід кожної дитини.

На думку таких дослідників, як Є. Бабушкіна, Є. Базуєва, К. Воронова слідування прийнятим у суспільстві гендерним стереотипам обмежує розвиток особистісного потенціалу дитини, тому гендерне виховання повинно бути орієнтоване на створення умов, вільних від жорстких стереотипів маскулінності і фемінності та які сприятимуть розвитку індивідуальних особливостей дитини, незалежно від статевої приналежності.

М. Радзивілова продовжує цю думку і говорить про те, що не потрібно формувати чоловіка або жінку з заданими властивостями особистості, а потрібно створювати умови для розвитку індивідуальності. Важливо сприяти адекватній ген - дерній соціалізації. Основний акцент автор робить на формування гнучкості статево-рольової поведінки (виконання гендерних ролей) [5, с. 4].

Є. Каменська також підкреслює недоцільність закріплення жорстких стандартів маскулінності і фемінності, а важливим вважає вивчення побудови взаємин між дітьми різної статі, формування у дітей прагнення до взаєморозуміння і взаємодоповнення [2, с. 88].

Ю. Перлова розглядає гендерне виховання як цілеспрямоване, змістовно наповнене елементами гендерної культури, технологічно вибудуване, у якій результативно діагностується взаємодія педагога з дітьми, що сприяє своєчасній (відповідного віку), та якісній (відповідає програмним вимогам) гендерній соціалізації [4].

Для статево-рольового розвитку дітей дошкільного віку, прийняття ними власної гендерної ролі, формування якостей, властивих чоловікам і жінкам є важливим процесом, який відбувається стихійно, або здійснюється планомірно і цілеспрямовано.

Отже, проблема забезпечення гендерної соціалізації дошкільнят - одна з домінантних у гендерному вихованні. Сучасні пріоритети у вихованні дівчаток і хлопчиків полягають не у фіксуванні жорстких стандартів маскулінності чи фемінності, а у вихованні дітей різної статі, однаково здатних до самоствердження та реалізації власних можливостей; у пошуку шляхів побудови партнерських взаємин між хлопчиками й дівчатками, вихованні у представників кожної статі людяності, щирості, взаєморозуміння, взаємодоповнюваності.

Отже, підбиваючи підсумки, можна стверджувати, що розуміння та усвідомлення педагогами основних понять щодо гендерного виховання дітей, основних підходів до гендерне виховання і ґендерної вихованості дозволяє виділити головні компоненти гендерної вихованості: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, емоційний, поведінковий та їх складові. Це дозволяє зробити певні висновки про те, що дівчаток і хлопчиків не можна виховувати однаково. Але є певні цінності, норми поведінки і заборони, які повинні засвоїти всі, незалежно від статі, і які важливі в будь-якому суспільстві: толерантність, повага до себе та інших, уміння робити вибір, вміння нести відповідальність, милосердя.

Список літератури

дошкільний освіта гендерний виховання

1. Бабіч Л. Проблеми гендерного виховання в педагогіці А.С. Макаренка та В. Сухомлинського. Таврійський вісник освіти. 2005. №3. С. 27-34.

2. Каменская В., Зверева С. К школьной жизни готов! Диагностика и критерии готовности дошкольника к школьному обучению. Санкт-Петербург: «ДЕТСТВО-ПРЕСС», 2004. 120 с.

3. Очкур В. Ґендерна стратегія виховання та гендерний підхід у розвитку дітей дошкільного віку. Дошкільний навчальний заклад. 2012. №4. С. 2-14.

4. Перлова Ю.В. Преемственность гендерного воспитания детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста: автореф. диссертации на получения ученой степени канд. пед. наук: 13.00.02. Екатеринбург, 2014. 23 с.

5. Радзивилова М. Подготовка студентов педагогических училищ и колледжей к воспитанию дошкольников в процессе полоролевой социализации. Детский сад от А до Я. 2006. №1. 21 с.

Размещено на Allbest.ru