Актуальні ідеї Марії Монтессорі щодо розвитку особистості дитини дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні ідеї Марії Монтессорі щодо розвитку особистості дитини дошкільного віку

Іванюк Г.І.

Клок Н.В.

Постановка проблеми: Реформування освіти в Україні, зокрема дошкільної, актуалізує проблему вивчення досвіду педагогів минулих періодів. У цьому руслі педагогічні ідеї Марії Монтессорі суголосні до сучасності, бо сама авторка трактувала освіту «як допомогу життю». Педагогічна система М. Монтессорі містить потенціал для оновлення освітнього процесу в закладах дошкільної освіти. Зауважимо, що ця система роботи з дітьми дошкільного віку, була створена більш ніж сто років і набула поширення в багатьох країнах світу. В Україні педагогіка Монтессорі теж набула популярності впродовж ХХ і XXI століття. Зараз багато закладів дошкільної освіти використовують технологію Марії Монтессорі. Це свідчить про те, що демократичне українське суспільство інтегрує у світове цивілізаційне співтовариство. Актуальність педагогічної теорії Монтессорі полягає у важливих і водночас простих речах: виховання і навчання дітей дошкільного віку будується на індивідуальному підході до кожного вихованця, що вимагає знання особистості дитини та її розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз наукових джерел засвідчує, що проблема розвитку особистості цікавить багатьох сучасних українських вчених: В. Бондар, А. Ільченко (психолого-педагогічні основи розвитку дітей в системі М. Монтессорі) [1], І. Дичківська (індивідуальне виховання дітей дошкільного віку в педагогічній спадщині М. Монтессорі) [2], І. Дичківська, Т. Поніманська (теорія і технологія) [3], А. Ільченко (розуміння «виховного простору» за М. Монтессорі для створення нових педагогічних технологій у спеціальній школі) [6, с. 70-75], М. Родненок (Монтессорі-освіта: актуальність, тенденції та перспективи розвитку) [І3, с. 279-290], А. Січкар (підготовка студентів до особистісно орієнтованого виховання у ході педагогічної практики на базі школи-дитсадка Монтессорі) [14, с. 105-119], С. Якименко (педагогічні ідеї Софії Русової та Марії Монтессорі: порівняльний аналіз) [16].

Монтессорі-педагоги та члени Всеукраїнської асоціації Монтессорі-вчителів висвітлюють як філософські принципи так і методичні ракурси педагогічної системи Марії Монтессорі: Б. Жебровський (українська освіта ХХІ століття. Чому Марія Монтессорі?) [5, с. 3-8], Н. Прибильська (організація роботи педагога за методом спостереження у педагогічній системі Марії Монтессорі) [12, с. 21-25], Т. Вакуленко (як стати Монтессорі-педагогом в Україні) [4, с. 35-36] та інші

Життєздатність ідей М. Монтессорі про розвиток особистості та її соціалізацію у дитячому віці підтримує Б. Жебровський [5, с. 2]. Науковець характеризує близькість поглядів Софії Русової та Марії Монтессорі. У 1918 році, у своїй праці «Дошкільне виховання», С. Русова описала та проаналізувала функціонування будинків для дітей за методом Монтессорі.

Зарубіжний дослідник, послідовник та біограф Едвін Мортімер Стендінг (життя та творчість Марії Монтессорі) детально дослідивши метод наукової педагогіки, визначив схожість і різницю між Монтессорі та Фребелем [15, с. 401-402].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Актуальними ідеями щодо розвитку особистості дитини дошкільного віку є врахування у навчанні і вихованні внутрішніх та зовнішніх джерел розвитку та зв'язків між ними. В умовах розбудови дошкільної освіти в Україні виникає потреба створення розвиваючого простору для дитини в закладах дошкільної освіти. Тому ідеї Марії Монтессорі можуть дати плідне підґрунтя для запровадження інноваційної технології та створення нового середовища для розвитку особистості дитини. Варто зауважити, що внутрішні та зовнішні джерела розвитку особистості не достатньо досліджені та впроваджуються з точки зору традиційної педагогіки.

Вивчення здобутків, що виробили педагоги попередніх періодів, дає змогу виокремити ефективні ідеї для практичного застосування їх в освітньому середовищі закладу дошкільної освіти.

Мета статті. Метою статті є розкриття основних ідей Марії Монтессорі, що можуть бути впровадженими в сучасну дошкільну освіту.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вивчення праць Марії Монтессорі свідчить, що педагог визнавала природний потенціал дитини, як основу її розвитку, що допоможе дорослим побудувати новий світ дитинства. Отже, метою освіти дитини в дошкільному віці має бути розвиток прихованих здібностей кожної особистості. Педагог зазначала, що дитина наділена від природи потенційними енергіями ^гте, тпете, пеЬиІе, які треба враховувати в проектування освітнього середовища для її розвитку.

Педагогічний доробок Марії Монтессорі започаткував гуманістичний напрям щодо виховання, навчання й розвитку дитини, зокрема в дошкільному віці. Для педагогів із дошкільної освіти важливими є тлумачення М. Монтесорі, щодо ^гте, тпете, пеЬиІе. Ногте -- це життєва сила, що проявляється в дитині та направляє її прагнення до мети. Назву «Ьогте» вперше дав Сер Персі Нанн. Якби ми спробували знайти відповідність цьому терміну у свідомому житті, ми б змогли його порівняти, співставити з силою волі. Але ця схожість вельми віддалена. Поняття волі обмежене та тісно пов'язане із свідомістю індивідуума. Ногте пов'язана із життям в цілому, з тим, що можу бути названим «божественним імпульсом» [8, с. 99], джерелом еволюції.

М. Монтессорі виокремлює «пеЬиІе», творчу енергію, як вроджений задаток до розвитку дитини. № Ьи1е -- «туманності», які не мають форми, але заряджені потенційною енергією, що направляють та втілюють такі форми людської поведінки, які вони знаходять в своєму оточенні. Педагог проводила паралелі між людиною і твариною. Наприклад: коли народжується тварина, закладена в ній спадковість, керує її рухами, спонукає до потрібних харчів та форми захисту, притаманну її виду. Людині ж доводиться напрацьовувати особистісні якості в процесі життя в своєму соціумі. Так що дитині доводиться після народження організовувати своє життя відповідно до звичаїв своєї соціальної групи. Найважливіша діяльність у дитячому віці -- адаптація, що заміняє собою наслідкові «шаблони поведінки», що притаманні тваринним ембріонам. На думку М. Монтессорі, найяскравішим прикладом «пеЬиІе» є мова. Дитина отримує із «небули» мови стимули або імпульси для формуванню в собі рідної мови. Завдяки туманній енергії мови дитина починає відрізняти звуки мовлення від інших звуків та шумів. Тому дитина втілює ту мову, яку чує досконало. Таким чином дитина приймає звичаї та обряди, що роблять її людиною, яка належить до соціальної групи.

На думку М. Монтесорі, тпете -- це особливий вид пам'яті, вища її форма, що не є свідомою, вбирає образи з життя індивідуума. Знову ж таки наведем приклад; мова: дитина не запам'ятовує звуки, а втілює їх і може відтворити їх досконально. Вона володіє мовою за всіма правилами та виключеннями не тому, що вивчає її, а завдяки своїй генетичній пам'яті.

За результатами теоретичного аналізу можна зробити висновок: дитина володіє розумом, що всотує знання. У неї є здатність до самонавчання. Це дуже легко довести на прикладі мови. Дитина росте, розмовляючи мовою своїх батьків. У той же час вивчення будь-якої мови дорослою людиною -- це велике інтелектуальне досягнення, що розвивається в дитячому віці. У руслі проблематики статті, важливим є висновок: до трьох років дитина встигає закласти основи своєї людської особистості, і лише згодом потребує «спеціалізованого освітнього впливу» [8, с. 111]. На підставі цих міркувань, Марія Монтессорі вважає трирічну дитину, маленькою людиною. Вона стверджує, що, якщо порівняти здібності дорослої людини зі здібностями дитини, то дорослим знадобляться шістдесят років важкої праці, щоб зробити те, що дитина робить за три. «В три роки дитина вже людина» [8, с. 19].

Для розуміння природних особливостей розвитку дитини в дошкільному віці, важливим є міркування М. Монтессорі про «вбираючий розум» -- як особливу форму сприйняття світу, несвідомий шлях отримання та вбирання інформації, що відбувається всіма засобами психічного життя за допомогою оточуючого середовища. Мислення дитини відрізняється від мислення дорослого. Природа і діяльність вбираючого розуму дуже загадкова. Він працює швидко, схоплює все без зусиль та несвідомо. Знання у підсвідомості проявляються та «фіксуються», переходять в поле свідомості, де закріплюються назавжди [15, с. 125].

Ідея про вбираючий розум є характерна для дітей від народження і до шести років. Ментальність дитини стає схожою на ментальність дорослого. Марія Монтессорі говорила: «У житті людини є тільки один період для будівництва розуму: вік від 0 до 6 років. Це творчий період, коли закладаються такі сторони характеру, як зібраність, акуратність, самодисципліна, творчі інтереси. І якщо ігнорувати ці можливості або створити несприятливі умови, то розвиток їх не відбудеться...» [8, с. 5]. Ця ідея становить як теоретичний так і практичний інтерес у контексті розбудови Нової української школи й забезпечення наступності між дошкільною і початковою освітою в практичній площині. Марія Монтессорі стверджувала, що ніколи ще не вдавалось так легко, повноцінно і з радістю навчитись чомусь як у відповідний сензитивний період. У дошкільному віці важливим є такий період в житті кожної дитини, коли вона вчиться чомусь дуже легко, набуваючи навики без всіляких зусиль. Сензитивний період у дітей дошкільного віку виникає на основі імпульсу та триває деякий час і проходить безповоротно. Тому ці періоди в дитини не можна пропустити. В протилежному випадку, -- надолужити втрачене буде практично неможливо. Дорослим потрібно усвідомлювати: якщо дитина буде навчатись чомусь під примусом, не в сензитивний період, то навчання не принесе ніякої користі. У такій ситуації будуть страждати психіка та здоров'я дитини.

Педагогіка М. Монтессорі ґрунтується на розумінні того, що сензитивний період запускають потенційні енергії -- ^гте, тпете, пеЬиІе -- гуманні тенденції, абсорбування. Це невидима частина процесу сензитивного періоду, за яку відповідає ділянка головного мозку.

Важливим є розуміння того, що дорослі не можуть вплинути на час виникнення і тривалість сензитивного періоду у дітей. Вони можуть створювати сприятливі умови для реалізації внутрішніх «життєвих імпульсів» дітей. Ця думка є слушною в руслі сучасних тенденцій розвитку дошкільної освіти.

Варто зауважити: середовище Монтессорі, створене таким чином, що перебуваючи та займаючись в ньому, дитина не зможе пропустити жодного сензитивного періоду, тому що все необхідне для задоволення їх потреб є в цьому середовищі. Сензитивні періоди виникають і тривають у кожної дитини по-різному. От чому фронтальний підхід, на думку М. Монтессорі, до виховання неефективний і навіть шкідливий для здоров'я дітей. У середовищі Монтессорі кожна дитина працює відповідно до притаманного їй внутрішнього плану фізіологічного та психологічного розвитку. Кожен сензитивний період закінчується розвитком навиків.

У своєму теоретичному доробку М. Монтессорі виділила кілька провідних сензитивних періодів. Сензитивний період порядку триває від народження і до трьох років, а максимальна інтенсивність припадає від двох до двох з половиною роки. Сензитивний період розвитку рухів та дій (ходьба) триває від народження і до чотирьох років, його інтенсивність -- півтора року. Період набуття сенсорного досвіду триває від народження і до шести років. Сензитивний період цікавості (інтересу) до дрібних предметів триває від пів до п'яти з половиною років, досягаючи максимальної інтенсивності в півтора, два з половиною роки. Сензитивний період орієнтування в просторі та часі, порівняння правди та реальності триває від двох і до шести років. Сензитивний період хороших манер, чутливості до впливу дорослих, інтерес до соціальних аспектів життя триває період від двох з половиною і до шести років. Період розвиток мови в дітей триває від народження і до шести років, з інтенсивністю з року до двох з половиною. У цей період відбувається розвиток математичного розуму, виникає інтерес до математичних символів та діям.

У педагогіці М. Монтессорі визначено школу як «підготовлений простір, в якому дитина, вільна від надмірних втручань дорослих, може жити відповідно до законів свого розвитку» [15, с. 331-333].

Педагог розуміла, що в людини немає інстинктів, як у тварин, що допомогли б їй долати свої проблеми. Замість цього в людини є тенденції до певної поведінки, які допомагають їй задовольняти свої потреби: в їжі, укритті, одязі, в захисті та пересуванні. Отже, за словами Марія Монтессорі, тенденції -- вроджені схильності до діяльності людини, завдяки яким ця діяльність, а також психічний розвиток мотивуються та регулюються. Зі слів сина і послідовника Марії Монтессорі, Маріо Монтессорі, людські тенденції поведінки -- це той засіб, завдяки якому дитина стає частиною соціальної групи [11, с. 26].

Для сучасної педагогічної практики важливими є ідеї щодо індивідуального розвитку дитини.

У кожної людини індивідуальні вроджені способи поведінки та індивідуальний план розвитку. Людські тенденції (вроджені способи поведінки), які описали Марія та Маріо Монтессорі, проявляються протягом всього життя, але на різних вікових етапах -- різні. Означені вище ідеї становлять сутнісні особливості педагогіки М. Монтессорі. Відповідно до них, у віці трьох років дитина розпочинає освіту в дошкільному Монтессорі-класі. Тут вона буде вільно розвиватись у підготовленому середовищі згідно своїх сензитивних періодів та біологічних потреб у свободі власної діяльності [9, с. 47].

Знання основних ідей педагогіки М. Монтессорі не вирішує всіх завдань стосовно їх реалізації. Актуальною є підготовка вчителя до створенні середовища Монтессорі-класу. Оскільки до його функцій входить врахування всіх особливостей дитячої природи і потреб. Учитель повинен супроводжувати гармонійний розвиток дитини. Педагог Монтессорі -- це та людина, для якої важлива дитина, її інтереси, особливості, прагнення, внутрішній стан. І тільки з урахуванням всього цього вибудовує освітній та виховний процес. Це людина, що шляхом спостережень за дитиною, виявляє його інтереси та потреби, щоб задовольнити їх, враховуючи всі особливості дитини.

Основна мета педагога -- виявити інтерес у дитини до оточуючого світу, бажання та вміння його досліджувати, задавати питання та самостійно знаходити відповіді; прагнення зробити дитину активним учасником навчання.

Марія Монтессорі була впевнена, якщо вчитель може запропонувати матеріали, що привертають дитячу увагу, він зможе дати дитині свободу, таку необхідну для його розвитку. Дисципліна і справжня свобода нерозривно зв'язані. Такі важливі категорії, як відповідальність, дисципліна, творчість можливі тільки в атмосфері свободи. «Людина не може бути вільною, якщо вона несамостійна» [10, с. 112].

Головна ціль матеріалу Монтессорі -- допомогти дитині самостійно «будувати себе» та духовно розвиватися. «Секрет вільного розвитку дитини в тому, що вона сама самостійно знаходить свою духовну їжу, слідуючи глибинному імпульсу, який можна порівняти з могутнім інстинктом, що заставляє новонародженого припасти до материнських грудей. Це непоборне прагнення найкращим чином забезпечує внутрішні потреби малюка. Прагнучи задовольнити свій інстинкт, свій внутрішній голод, дитина будує, пізнає себе. Так малюк харчуючись молоком матері, зміцнює власне тіло, засвоює природні рухи» [7, с. 76].

Висновки і пропозиції. У цій статті досліджені та схарактеризовані основні ідеї Марії Монтессорі щодо розвитку особистості в дошкільному віці, що можуть бути впроваджені в сучасний освітній процес закладу дошкільної освіти. Виявлена значущість внутрішніх та зовнішніх джерел розвитку дитини. Обґрунтовані потенційні природні енергії, феномен вбираючого розуму, існування сензитивних періодів, вроджених тенденцій та потреб може слугувати для покращення розвивального середовища для дітей. Досліджена роль педагога Монтессорі та значення підготовленого середовища Монтессорі-класу, що може бути впроваджена в сучасну практику дошкільної освіти.

З'ясовано, що застосування методу наукової педагогіки Марії Монтессорі потребує адаптування до умов сьогодення та врахування культури, звичаїв і традицій країни. Незмінним залишається тільки фактор свободи. Адже наявність свободи -- необхідна умова для розвитку особистості в процесі взаємодії дитини із сприятливим оточуючим середовищем. Потребує поглибленого вивчення підготовка педагога до реалізації педагогіки М. Монтессорі в освітньому процесі закладу дошкільної освіти, розроблення практичних рекомендацій щодо впровадження ідей М. Монтессорі в підготовку сучасних педагогів із дошкільної освіти.

Список літератури

дитина особистість монтессорі

1. Бондар В.І., Ільченко А.М. Психолого-педагогічні основи розвитку дітей в системі М. Монтессорі: навч. посібник. Полтава: РВВ ПДАА, 2009. 252 с.

2. Дичківська І.М. Індивідуальне виховання дітей дошкільного віку в педагогічній спадщині М. Монтессорі: автореф. дис. ...канд. пед. наук. Одеса, 1996. 24 с.

3. Дичківська І.М., Поніманьска Т.І. М.М. Монтессорі: теорія і технологія: навч.-метод. посібник. Київ: Слово, 2009. 304 с.

4. Вакуленко Т.М. Як стати Монтессорі-педагогом в Україні. Дошкільне виховання. 2014. № 8. С. 35-36.

5. Жебровський Б. Українська освіта ХХІ століття. Чому Марія Монтессорі? (з виступів на міжнародних конференціях у березні/липні 2000 р. в Нью-Йорку та Римі) / За заг. ред.: Б.М. Жебровського; упоряд. і літ. ред.: Н.П. Марченко. Київ: КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2003. С. 3-8.

6. Ільченко А.М. Розуміння «виховного простору» за М. Монтессорі для створення нових педагогічних технологій у спеціальній школі. Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки. Зб. наук. пр. Херсон, 2005. С. 70-75.

7. Монтессори М. Мой метод. Метод научной педагогики. Москва : Астрель, 2006. 349 с.

8. Монтессори М. Впитывающий разум ребенка. 2-е издание. Санкт-Петербург: Благотворительный фонд «ВОЛОНТЕРЫ», 2011. 320 с.

9. Монтессори М. Дети -- другие: уникальная методика раннего развития / Пер. с нем., вступ. и заключит. статьи, коммент. К.Е. Сумнительный. Москва: АСТ, 2014. 320 с.

10. Монтессори М. Помоги мне это сделать самому / Сост.: М.В. Богуславский, Г.Б. Корнетов (сборник фрагментов из переведенных книг М. Монтессори и статей российских авторов о педагогике М. Монтессори). Москва: ИД «Карапуз», 2000. 272 с.

11. Мария Монтессори «ЧЕТЫРЕ СТАДИИ ОБРАЗОВАНИЯ» и Марио Монтессори «ЧЕЛОВЕЧЕСКИЕ ТЕНДЕНЦИИ». Спб.: «Реноме», 2016. 56 с.

12. Прибильська Н. Організація роботи педагога за методом спостереження у педагогічній системі Марії Монтессорі. Вихователь-методист в дошкільному навчальному закладі. 2011. № 8. С. 21-25.

13. Родненок М.Є. Монтессорі-освіта: актуальність, тенденції та перспективи розвитку. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: зб. наук. пр. СумДПУ імені А.С. Макаренка. Суми, 2016. № 10 (64). С. 279-290.

14. Січкар А.Д. Підготовка студентів до особистісно орієнтованого виховання у ході педагогічної практики на базі школи-дитсадка Монтессорі. Освітологічний дискурс. 2010. № 2. С. 105-119.

15. Стэндинг Э.М. Жизнь и творчество Марии Монтессори. Санкт-Петербург.: Благотворительный фонд «ВОЛОНТЕРЫ», 2012. 476 с.

16. Якименко С.І. Міленіна Г.С. Педагогічні ідеї Софії Русової та Марії Монтессорі: порівняльний аналіз: монографія. Київ: Слово, 2015. 296 с.

Размещено на Allbest.ru