Роль дошкільної освіти у вибудовуванні стратегії життєтворчості особистості

Bogdanova N. G.,

doctor of Philosophical Sciences, Professor of the Department of labour protection and ecological safety, Educational Scientific Professional Pedagogical Institute, of Ukrainian Engineering Pedagogical Academy,

The article deals with the role of preschool education in building strategies for life-creativity of a personality. The purpose of this article is to study and demonstrate the role of preschool education in building strategies for life-creativity of a personality. The main methodological tools of research are the fundamental basis of scientific analysis, in particular: the dialectical, hermeneutical, comparative, structural-functional, prognostic and other methods. In conclusion, given that the fundamental role in shaping the strategy of the life of the personality plays a primary education, which in harmonious combination with family education can lay the foundation for further development of abilities for creative selfidentification and self-realization. A promising direction for further research on this relevant topic is the research of new methods for the formation and development of the personality at the stage of preschool education, based on world experience.

Keywords: child, preschool education, childhood, educators, parents, state, society, development, personality formation, lifecreativity.

Розбудова української державності і побудова громадянського суспільства неможливі без реформ та розвитку української освіти. Протягом років незалежності нашої держави основним завданням державного управління був розвиток економіки, тому вирішення проблем у духовній сфері суспільства відбувалося за залишковим принципом. В сучасних умовах освіта є не просто підґрунтям особистої і професійної діяльності, вона сама являє собою один з ключових видів людської життєдіяльності, через який реалізується особистісна життєтворчість. Прийняття Закону України «Про освіту», реформи вищої і початок реформи середньої школи та дошкільної освіти обумовив актуальність вищезазначеної тематики.

Процеси життєтворчості пов'язуються вченими з особливою спрямованістю адаптованої (А. Сухоруков), цілісної (С. Максименко, І. Семенов, В. Семиченко, С. Степанов та ін.), духовної (І. Бех, П. Єршов, М. Каган, М. Савчин, П. Симонов та ін.), творчої (В. Дружинін, В. Моляко, Я. Пономарьов та ін.) особистості, розвиненої індивідуальності (Н. Ануфрієва, О. Саннікова, В. Татенко, Н. Чепелєва та ін.).

Значущими для вивчення життєтворчості особистості є роботи: вчених Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України засновника Інституту Г. С. Костюка та співробітників його школи В. Моляко, С. Максименка, М. Боришевського та інших, що охоплюють всю систему проблем і завдань, які включають теоретичні проблеми психологічної творчості, принципи й методи розвитку та навчання обдарованих дітей та ін.

Але незважаючи на актуальність проблеми життєтворчості, вона залишається недостатньо розкритою, дослідження потребує і таке питання як роль дошкільної освіти у вибудовуванні стратегії життєтворчості особистості.

Тому метою статті є дослідження і розкриття ролі дошкільної освіти у вибудовуванні стратегії життєтворчості особистості.

Одним з ключових життєвих етапів формування особистості людини є дитинство, в якому закладаються базові психологічні і світосприйняттєві характеристики, завдяки яким у подальшому людина набуває здатності до свідомої творчої діяльності. На цьому етапі разом з сімейним вихованням (розглянутим нами в попередньому розділі) та у комплексі з ним значну роль в стратегії подальшого формування життєтворчості особистості відіграє дошкільна освіта. «На сучасному етапі розвитку суспільства набула значення прагматизація та конкретизація формування духовної парадигми розвитку дітей дошкільного віку. Це передбачає визнання пріоритетними виховання морально-етичних норм, оволодіння гуманістичною методологією, розвитку шляхетності у вихованні дітей дошкільного віку» [6, с. 21]. Саме на цьому ранньому етапі життєтворчої адаптації та соціалізації дитина набуває первинних соціокультурних, світоглядноціннісних смислів та моральних орієнтирів, які в подальшому визначатимуть розвиток і процес самореалізації її особистості.

Найнеобхіднішим стратегічним завданням дошкільної освіти в цьому ракурсі є забезпечення умов безконфліктного, природного, відповідного до місцевих соціокультурних реалій входження дитини в світ смислів і значень, важливих для подальшого її пізнавального, морального та естетичного розвитку.

«Дитинство це період народження і становлення особистості з її майбутніми духовними і моральними цінностями, період пізнання соціуму та її величності Людини; відкриття дитиною царини Життя на планеті Земля в усьому його розмаїтті, з усіма його позитивними і негативними проявами; це перші кроки навчання; це жадоба знань, це перші радощі та перші розчарування... Це нарешті фундамент становлення громадянина і патріота своєї країни» [1, с. 27].

Різні психологічні школи по різному оцінюють значимість періоду дитячого дошкільного розвитку для подальшого становлення і реалізації особистості. «Окремі психологи пов'язують статус дошкільного дитинства з тим, що в його межах формуються тільки передумови тих чи інших людських здібностей, інші акцентують увагу на розвитку універсальних людських здібностей» [1, с. 27]. Однак з точки зору розвитку духовного потенціалу особистості цей період ні в якому разі не можна недооцінювати, адже саме тут дитина вперше вступає в міжособистісне комунікативне середовище, де засвоюються первинні особистісні якості, які в подальшому визначатимуть потенціал і культуру життєтворчості особистості. У зв'язку з цим, дошкільна освіта як засіб формування аксіологічного підґрунтя особистісної діяльності повинна розглядатися як стратегічна галузь духовного виробництва в будь-якому соціокультурному середовищі, адже його цілісність, зокрема, залежить від того, наскільки його члени відчувають взаємозалежність, взаємонеобхідність, взаємоповагу і взаємотерпимість, тобто якості, які прищеплюються дитині протягом її перших дій та вчинків в колективі, завдяки прикладам, що вона отримує, спостерігаючи за діяльністю вихователів і однолітків.

Ще одним завданням дошкільної освіти, яке з огляду на формування культури життєтворчості особистості носить стратегічний характер, є прищеплення дитині і виховання в ній почуття спорідненості з первинними національними культурними смислами та цінностями. Саме в цьому дитячому віці закладається основа відчуття соціокультурної вкоріненості, причетності до певних групових, колективних, національних переконань і ідеалів, які в подальшому стають необхідним елементом культури життєтворчості людини. Саме на їх основі відбувається самоідентифікація особистості, її самореалізація згідно з певними національними і загальнолюдськими світоглядними, ціннісними, релігійними, моральними, естетичними, сімейнопобутовими та іншими орієнтирами.

«Становлення людської особистості відбувається на ґрунті генетичних національних якостей. Джерелом пізнання цих якостей є національна культура, адже саме в ній відображено: інтереси, мрії, уподобання народу, його духовне, трудове, політичне життя. Відповідаючи психічним особливостям дитини, вона може спонукати розвиток її природних нахилів. Людство виробило спільну для всіх народів форму духовності національну культуру. Як одухотворена особистість, дитина пробуджується разом з відкриттям культурної спадщини рідного народу. Сьогодні у переважній більшості сімей втрачено національні традиції, звичаї, тож для багатьох малюків дитячий садок стає першим осередком залучення до духовних скарбів своєї нації. Національний садок забезпечує етнізацію особистості, тобто природне входження дитини в духовний світ і традиційне життя народу, в загальнолюдську культуру» [4, с. 15-16]. У зв'язку з цим значення дошкільної освіти, особливо в умовах сучасної кризи сімейного культурного виховання, дуже зростає, адже цінності, прищеплені в дитинстві, закладають фундамент, що визначає стратегію розвитку можливостей особистісної життєтворчості людини протягом всього життя.

Одним з ключових завдань дошкільної освіти є первинна соціалізація дитини та створення сприятливого комунікативного середовища, яке подає один з перших прикладів спілкування з іншими членами суспільства, оцінки поведінки іншої людини та оцінки власних дій через сприйняття дій «Іншого».

Дошкільний навчально-виховний заклад забезпечує дитину першими можливостями колективної творчості, першим досвідом конкуренції і взаємодії, першими прикладами толерантності. Все це створює передумови та сприятливий клімат для формування основ особистості, яка здатна буде, проявляючи значні духовно-вольові зусилля і моральноетичну принциповість, самоідентифікуватися та самостверджуватися як активний суб'єкт життєтворчості.

Отже, дошкільна освіта ставить перед собою мету, як забезпечити первинні форми дитячої творчості достатнім пізнавальним і ціннісним дидактичним та педагогічним рівнем, так і закласти інтегральні якості, на основі яких в подальшому вибудовуватиметься цілісна, творча особистість.

Зокрема, велика значимість надається сформованості у дошкільнят таких якостей:

- ціннісне ставлення до природи і однолітків;

- розвиток здібностей визнавати переваги і чесноти у діяльності однолітків та здобувати уроки з недоліків;

- цілеспрямованість в готовності до майбутньої освітньої діяльності в школі, зокрема сформованість навчальної мотивації [3, с. 59].

Наявність таких якостей у дитині, з одного боку, свідчить про успішність процесу первинної соціалізації і життєтворчої адаптації, а з іншого являє собою необхідне психологічне та соціокультурне підґрунтя для продовження подальшого навчання і колективної діяльності у школі.

Велика відповідальність щодо забезпечення необхідного психологічного клімату та педагогічнодидактичного упорядкування процесу формування особистості дитини лежить на професійних вихователях, які окрім застосування новітніх гуманістичних педагогічних методик, завжди повинні пам'ятати про те, що вони самі є для дітей прикладами для наслідування, іноді навіть такими ж важливими, як і члени сім'ї.

«Педагог повинен не тільки реалізовувати сучасні особистісно-орієнтовані підходи до розвитку соціальної компетентності дошкільнят, але й демонструвати значення для них гуманістичноморальних норм, з урахуванням вікових та особистісно-психологічних особливостей дитини, постійно насичувати її соціальний досвід відповідним змістом, відповідати системі цінностей, що реально існує в суспільстві» [6, с. 21]. Успішна реалізація стратегічних завдань дошкільної освіти можлива лише за умови індивідуального підходу до потреб, мотивацій, психічних особливостей і активно-діяльних проявів кожної дитини. Тільки в такому випадку стає можливим виконання функції дошкільної освіти, яка полягає у створенні універсальних, інтегральних світоглядних і психологічних основ розвитку майбутньої культури життєтворчості особистості дитини.

Одним з найважливіших впливів, які чинить система дошкільної освіти на формування культури життєтворчості особистості, це актуалізація для дитини такого явища, як самооцінка. Здатність до оцінки власних дій, вчинків, думок є одним з перших кроків до особистісної самоідентифікації. Саме дошкільний навчально-виховний заклад може створювати таке колективно-комунікативне середовище, в якому на основі спілкування і взаєморозуміння діти у змозі здійснювати первинну рефлексію щодо самих себе.

Загальновідомо, що сфера самосвідомості є однією з найважливіших у структурі особистості. Тому цілком природно, що зміни, які відбуваються в особистості дитини, не можуть не відбитися на її самосвідомості. «Одним із показників самосвідомості на кінець дошкільного та початок молодшого шкільного віку є зміни в самооцінці дітей. Поява нової, більш об'єктивної самооцінки вагомий компонент особистісної зрілості дітей для шкільного навчання, а її прояви в спілкуванні та діяльності дітей, в усвідомленні себе і своїх можливостей виступають показниками, що дозволяють зрозуміти, на якому рівні зрілості, а отже й готовності до школи, знаходиться дитина» [2, с. 76]. Оціночне ставлення до себе та уміння оцінити свої сили і можливості, вміння поставитись до себе критично, «примірити» свої сили до завдань та вимог навчально-виховного процесу, вміння самостійно поставити перед собою ту або іншу задачу відіграє важливу роль і у своєчасному прийнятті внутрішньої позиції школяра, і у розвитку особистості дитини зокрема.

Таким чином, основними стратегічними завданнями дошкільної освіти з метою формування первинних здатностей життєтворчості особистості як адаптаційних і соціалізаційних чинників дитини можна виділити такі напрями діяльності:

- розвиток здатності дошкільника сприймати себе в контексті відносин з іншими людьми;

- формування потреби в контактах з оточуючими людьми;

- виховання соціальних мотивів спілкування;

- гармонійне поєднання різних засобів спілкування;

- збагачення досвіду спілкування;

- формування соціальних якостей особистості [див.: 5, с. 60-61].

І, звичайно ж, одним з ключових стратегічних завдань дошкільної освіти, виконання якого забезпечує головний критерій сучасного освітнього простору цілісність і спадковість, є підготовка дитини до подальшого навчання та виховання в школі. Світоглядний, ціннісний, соціокультурний фундамент, закладений в дошкільному навчальновиховному закладі освіти, стає не просто допоміжним засобом у подальшій шкільній діяльності, він грає визначальну роль щодо адаптаційних і соціалізаційних характеристик особистості дитини, формує мотиваційні підвалини подальшого навчання, поведінки, самореалізації.

Аналіз впливу дошкільної освіти на стратегію формування життєтворчості особистості підводить до висновку, що фундаментальну роль у вибудовуванні стратегії життєтворчості особистості відіграє дошкільна освіта, яка у гармонійному поєднанні з сімейним вихованням здатна закласти підвалини для подальшого формування здібностей до творчої самоідентифікації і самореалізації. Виокремивши основні стратегічні завдання, які стоять перед дошкільною освітою, визначено, що вона створює підґрунтя для реалізації основного принципу розвитку особистості, а саме її цілісності і гармонійності. Відбувається це в процесі первинної адаптації і соціалізації дитини, прищеплення їй поваги до національної і загальнолюдської культури, введення її в первинні комунікативні середовища і ситуації, які сприяють розвиткові здібностей до взаєморозуміння і взаємоповаги, толерантності і взаємопідтримки. Доведено, що на дошкільній освіті лежить відповідальність щодо забезпечення цілісності і спадкоємності освітнього простору особистості, адже саме тут формуються первинні мотивації і прагнення пізнавального, морального і естетичного характеру, які в майбутній освітній діяльності будуть визначати життєтворчі можливості людини.

Запропонований у дослідженні варіант дослідження роль дошкільної освіти у вибудовуванні стратегії життєтворчості особистості не вичерпує всіх аспектів даного питання. Перспективним напрямом подальших розробок у цій актуальній темі є дослідження нових методів формування і розвитку особистості на етапі дошкільної освіти, спираючись на всесвітній досвід.

Список використаних джерел

1. Богуш, А. 2008. `Дошкільне дитинство: його сьогодення і майбутнє'. Гуманістичний вісникДВНЗ «ПереяславХмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: Науково-теоретичний збірник. Переяслав-Хмельницький, №14, с. 27-30.

2. Гуменюк, Г. В., 2007. `Особистіша зрілість дошкільника як передумова самореалізації школяра'. Гуманістичні універсалії освітнього простору: можливості для самореалізації особистості: матеріали

3. Всеукраїнської конференції 28-29 вересня 2007 р., за ред. Г О. Балла і Н. А. Бастун. Видавництво ЖДУ імені І. Франка, Житомир, с. 74-80.

4. Колушова, О. П. 2005. `Опыт исследования проблемы преемственности между детским садом и школой'. Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. ХНУ, Хмельницький, Україна, 2005, с. 55-61.

5. Лисенко, Н. В. & Кирста, Н. Р. 2006. Педагогіка українського дошкілля: У 2-х частинах. Навчальний посібник. Київ: Вища школа, ч.1, 302 с.

6. Матвійчук О. Курило Л. 2008. `Соціальний розвиток як складова становлення життєвої компетентності дошкільника'. Реформування дошкільної освіти та становлення життєвої компетентності дошкільника: Матеріали Міжнар.наук.-практ. конф. (28-29 травня 2008 р.), за ред. І. Ю. Філіппової. РВВ «Вета» Волинського національного університету імені Лесі Українки Луцьк, Україна, с. 59-62.

7. Міхіна Н. О. 2008. `Формування духовних цінностей та морально-етичних норм у дітей'. Нива знань, №4, с. 21-23.

References

1. Bogush, A. (2008). Doshkil'ne dy'ty'nstvo: jogo s'ogodennya i majbutnye [Preschool childhood: its present and future]. Gumanisty'chny'j visny'k DVNZ «PereyaslavXmel'ny'cz'ky'j derzhavny'j pedagogichny'j universy'tet imeni Gry'goriya Skovorody'»: Naukovo-teorety'chny'j zbirny'k, Pereyaslav-Xmel'ny'cz'ky'j: [in Ukraine], Vol. 14, pp. 27-30.

2. Gumenyuk, G. V (2007). Osoby'stisna zrilist' doshkil'ny'ka yak peredumova samorealizaciyi shkolyara [Preschooler's personal maturity as a prerequisite for a student's self-realization]. Gumanisty'chni universaliyi osvitn'ogo prostoru: mozhly'vosti dlya samorealizaciyi osoby'stosti: materialy' Vseukrayins'koyi konferenciyi 2829 veresnya. Za red. G. O. Balla i N. A. Bastun. Zhy'tomy'r: Vy'davny'cztvo ZhDU imeni I. Franka, [in Ukraine].

3. Kolushova, O. P. (2005). Oput y'ssledovany'ya problemu preemstvennosty' mezhdu detsky'm sadom y' shkoloj [Experience in researching the continuity problem between kindergarten and school., Profesijne stanovlennya osoby'stosti: problemy' i perspekty'vy': Materialy' III Mizhnarodnoyi naukovo-prakty'chnoyi konferenciyi. Xmel'ny'cz'ky'j: XNU, [in Ukraine], pp. 55-61.

4. Ly'senko, N. V & Ky'rsta N. R. (2006). Pedagogika ukrayins'kogo doshkillya [Pedagogy of Ukrainian Preschool]. Navchal'ny'j posibny'k. Vol. 1-2. Ky'yiv: Vy'shha shkola, [in Ukraine].

5. Matvijchuk, O. & Kury'lo, L. (2008). Social'ny'j rozvy'tok yak skladova stanovlennya zhy'ttyevoyi ompetentnosti doshkil'ny'ka [Social development as a component of preschooler's vital competence]. Reformuvannya doshkil'noyi osvity' ta stanovlennya zhy'ttyevoyi kompetentnosti doshkil'ny'ka: Materialy' Mizhnar.nauk.prakt. konf. (28-29 travnya). Za red. I. Yu. Filippovoyi. Lucz'k: RVV «Veta» Voly'ns'kogo nacional'nogo universy'tetu imeni Lesi Ukrayinky', [in Ukraine], pp. 59-62.

6. Mixina, N. O. (2008). Formuvannya duxovny'x cinnostej ta moral'no-ety'chny'x norm u ditej [Formation of spiritual values and moral and ethical norms in children]. Ny'va znan', Vol. 4, [in Ukraine], pp. 21-23.

Размещено на Allbest.ru