Комплексний підхід до формування орфографічної компетентності учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ

Луганской народной республики

Государственное учреждение дополнительного профессионального образования Луганской Народной Республики «Республиканский центр развития образования»

Отдел методики преподавания учебных дисциплин

Комплексний підхід до формування орфографічної компетентності учнів

Луганск 2019

Вступ

Грамотність - слово багатозначне. У поширеному розумінні воно означає насамперед написання слів і речень без помилок, згідно з існуючими нормами правопису, які відповідають усталеним нормам сучасної літературної мови.

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність. Вона складається внаслідок вивчення теорії, свідомого засвоєння правописних правил і проведення системи тренувальних вправ, що забезпечують вироблення необхідних умінь і навичок. Уміти грамотно писати - життєва необхідність. Грамотна людина без труднощів напише заяву чи листа, занотує почуте або прочитане. Вона, безперечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасне суспільство. Тому вчителям, а словесникам передусім, треба домагатися, щоб наші учні були освіченими, грамотними людьми, достатньою мірою ознайомленими з багатими скарбами української мови і могли практично використовувати їх. Запорука успіху вчителя-словесника в цій справі - вироблення системи грамотного письма.

Проблема підвищення грамотності учнів, розвиток та удосконалення їх орфографічних навичок на уроках української мови - одна з основних й актуальних проблем вивчення мови.

Ефективність роботи над підвищенням рівня грамотності залежить від послідовних, продуманих дій вчителя, який організовує пізнавальну і практичну діяльність учнів. Саме взаємодія цих двох суб'єктів навчального процесу сприятиме успішному розв'язанню поставленої мети - вироблення навичок грамотного письма. Лише системний підхід до вирішення цієї проблеми сприятиме підвищенню грамотності учнів.

Проблемі формування орфографічної грамотності в школярів присвячені праці багатьох вітчизняних педагогів і методистів. Ряд вчених вважає, що орфографію слід вивчати на основі граматики, що саме свідоме знання правил забезпечує міцні навички грамотного письма. Одним з перших необхідність свідомого вивчення орфографії на основі знань з граматики обґрунтував Ф. Буслаєв (1818-1897рр.). Він розробив вправи, що складаються зі списування текстів, до яких ставляться певні завдання, з диктантів, переказів, творів, перекладів. Вправи супроводжуються поясненням доти, доки правильне написання не стане автоматичним.

І. Срезневський (1812-1880рр.) також був прихильником свідомого вироблення орфографічних навичок, рекомендував творчі вправи, які б викликали допитливість, спостережливість, кмітливість і наполегливість у роботі. Їхні погляди поділяв і К.Д. Ушинський (1824-1891рр.). Він вважав, що для засвоєння правильного письма дітьми необхідна практика, керована граматикою.

Отже, актуальність обраної теми пов'язана з тим, що кожен випускник загальноосвітньої школи, має бути грамотною людиною. А ось досягти цього не так то й легко. Звичайно, багато залежить від самого учня, однак майстерність учителя відіграє чи не вирішальну роль, тому що він не тільки вчить, а й повсякденно спонукає учня підвищувати мовну грамотність.

Доцільність обраної теми полягає в тому, що формування освіченої, творчої, моральної та фізично розвинутої особистості залежить від того, наскільки ця особистість володіє навичками грамотного письма.

Мета написання роботи: представити вчителям різні методи та прийоми з власного досвіду, які будуть корисні у організації навчального процесу та матимуть практичну цінність для формування орфографічної компетенції.

Завдання: з'ясувати найефективніші сучасні інноваційні форми, методи, прийоми та технології для формування орфографічної грамотності особистості компетентної, діяльної, творчої, самостійної у своїх вчинках.

Для реалізації мети та завдань роботи мною розглянуто декілька питань і з'ясовано основні причини орфографічних і пунктуаційних помилок у письмових роботах учнів та шляхи їх усунення і попередження, а також виділено багато форм, методів та технологій, які я використовую на своїх уроках для формування орфографічної компетенції учнів

Таким чином, вибір теми роботи зумовлений, з одногу боку, соціальною значущістю оволодіння мовою як засобом спілкування і пізнання, а з другого боку - невисоким рівнем орфографічної грамотності учнів загальноосвітньої школи, недостатністю дослідження проблеми в теоретичному і практичному аспектах.

Розділ 1. Проблема формування орфографічних навичок

1.1 Типи орфографічних помилок у письмових роботах учнів та причини їх виникнення

Орфографія - один із найважчих розділів мовознавства, тому виробити навички грамотного письма в учнів педагогам особливо складно. Однією із причин великої кількості орфографічних помилок у письмових роботах учнів вважають розрив між теоретичними знанням та вміннями й навичками, тобто вони не вміють зовнішні дії переносити у внутрішній, розумовий план.

Учителі переконуються, що школярі, добре знаючи правила, вміючи навести приклади, під час виконання письмових робіт не бачать орфограми, не можуть застосувати правило на практиці. Отже, у дітей відсутні орфографічна пильність, навички самоконтролю, пишуть вони на слух, як чують. І все ж таки є всі підстави стверджувати, що причина у недостатнім засвоєнням теоретичного матеріалу. Адже відомо, що грамотно може писати той, хто глибоко засвоїв, осмислив граматичний матеріал.

Інша причина виникнення помилок досить розповсюджена. Наше письмо супроводжує внутрішнє мовлення. Думка випереджає рухи рук. Внутрішнє мовлення теж. Написавши щось у швидкому темпі, ми читаємо не те, що написали, а те, що хотіли написати, не помічаючи своїх помилок. Як навчити учня читати те, що написано у нього у зошиті? Доцільно використовувати вправи, де треба виправляти помилки. Виробити свідоме письмо допоможуть активні методи навчання, а ними можуть бути певні дослідження, спостереження, узагальнення, які учні проводять самостійно. Але вчитель не повинен задовольнятись лише їхнім розумінням нового матеріалу. Перше сприймання школярами нового не має цілісного характеру, тому велику роль тут повинні відігравати добре продумані вправи - навчальні, а вже потім творчі. Слід колективно закріплювати вивчене, переконатись, що кожен розуміє правило, наводить самостійно приклади, і лише після цього давати класну самостійну роботу. Успішне оволодіння орфографією передбачає чітко організовану роботу над помилками, до якої слід старанно готуватися.

Аналіз літератури з проблеми дослідження дозволяє виділити типи орфографічних помилок:

1. фонетико-графічні: пропуск букв, заміна одних літер іншими, подібними за звучанням і накресленням, перестановка, “дзеркальне” зображення, графічне спотворення слів;

2. орфографічні: сполучення ьо, йо, апостроф, м'який знак, подвоєння приголосних, спрощення в групах приголосних.

Розглянемо найпоширеніші помилки кожної з виділених нами груп.

Чимало помилок припадає на пропуск літер. Пропускаються як голосні, так і приголосні ( лсток- листок, зшит- зошит, дері- двері, вчір-вечір, пхнуть-пахнуть, сльні-сильні, нги-ноги, облччя-обличчя). Пропуск голосних можна пояснити тим, що у період навчання грамоти діти недостатньо міцно засвоїли знання про складотворчу роль голосного у слові. Учні, зосереджуючись на приголосному, пропускають голосний. Пропуск приголосного, певною мірою, можна пояснити близькістю розташування звуків у слові в артикуляційному плані.

Говорячи про методичні причини наявності таких орфографічних помилок, вірогідно найістотнішою вважати недостатню увагу з боку вчителя до фонемного аналізу чи неправильний підхід до навчання складоподілу, ролі голосного в ньому. Остання може гальмувати розвиток фонематичного слуху, сприймання і відтворення голосного, що призводить до пропуску літер. Вибіркове обстеження мовлення дітей виявило недостатню їх спроможність диференціювати звуки мовлення як під час сприймання їх на слух, так і під час промовляння. Дехто не вміє правильно проаналізувати слово. Під час аналізу пропускають переважно голосні. Відбувається пропуск ненаголошених голосних. Так і фіксуються вимовляння на папері .

Зустрічаються помилки на заміну літер. Це Є, Ю, Я, Ї, що позначають м'якість попереднього приголосного (земла-земля, свато-свято, лутий-лютий, трете-третє). Припускання таких помилок відбувається тому, що учні не відчувають зв'язку між м'якістю попереднього приголосного звука і вимовленим голосним. Утворенню правильного зв'язку між приголосним і голосним найчастіше заважає ізольоване промовляння м'якого приголосного. І тому вслід за приголосним вони чують голосний. Також можна допустити, що ці помилки виникають через недостатню частотність написання і промовляння слів з такими літерами у період навчання грамоти.

Нечисленні, але наявні і суто графічні помилки, тобто ті, що пов'язані зі схожістю графічних елементів окремих літер: Ш-Щ, Ш-М, Л-М, П-Т, Р-П, Т-Ш, Б-Д, У-Ч, Т-Н, ДЗ-ДЖ ( баганих -багатих, травильно-правильно, дібусь-дідусь, уому-чому, дзерело-лжерело ).

Учні виділили звук у слові, але не позначили його відповідною літерою. Ймовірно, причина - прогалина у навчанні письма цих літер: відсутність зіставлення і протиставлення графічної будови літер, по елементного їх аналізу. Звертає на себе увагу те, що літери, які взаємозамінюються, мають однаковий початок на письмі. Учень, починаючи писати літеру, не зміг далі диференціювати компоненти графічного знака за формою і тому або неправильно передав на письмі кількість елементів літери, або помилково вибрав наступний елемент ( Б-Д, Л-М, ДЗ-ДЖ ).

Під час письма дитина може себе контролювати завдяки зоровим і кінестетичним відчуттям. Вміння оцінити правильність руху руки на основі кінестетичного сприйняття дозволяє їй вносити виправлення до появи помилки. Якщо таке відчуття відсутнє, то можливе змішування літер уже в той момент, коли учень ще тільки починає писати літеру ( Ч-У, Ч-Ц, ЧЕ замість ЦЕ ).

У роботах учнів зустрічаються й такий тип змішування літер: “Галана- Галина, чуму-чому, маненький- маленький, буфетик-букетик, чистой-чистої, маєорить-маїрить, майорить.” Це відбувається через нерозвиненість акустичної, артикуляційної, кінестетичної ознак або їх взаємозв'язків. У перших двох випадках заміна голосного відбулася у зв'язку з впливом на нього попереднього чи наступного голосного. У наступному - заміна Л на Н виникла через їх сонорність, заміна літер у наступних словах - Ї на Й, ЙО на ЄО, Ї - результат не сформованості кінестетичного і акустичного сприйняття.

Зустрічаються випадки недописування літер у слові , що позначають голосні приголосні звуки ( СТУПА- СТУПАЄ, СПІВА - СПІВАЄ, ХОДИ - ХОДИТЬ).

Значну частину складають ті помилки, що стосуються позначень м'якості приголосних у середині та кінці слова. (СИЛНІ-СИЛЬНІ, МАЛЕНКІ - МАЛЕНЬКІ, ДЕН- ДЕНЬ, ВІЗМЕ - ВІЗЬМЕ ). Особливо часто помиляються у позначенні сполучень ЬО, ЙО. Серед помилкових написань направляємо на різноманітні поєднання літер Ь, Й з О. Наприклад: нйого - нього, ному - ньому, согодні - сьогодні, льн- льон, малований - мальований.

Такі помилки можна, певною мірою, пояснити тим, що проводилась недостатня робота над звукобуквеним аналізом слів, зіставленням складів із твердими та м'якими приголосними, відсутністю постійного унаочнення таких буквосполучень. Списуючи чи пишучи під диктовку, діти промовляють слова у темпі, який перевищує їхній стабільний темп письма. І тому пропускається одна з двох літер, які позначають один звук. [15; c. 25].

До помилок, що впливають на оцінювання грамотності, ми віднесли злиття графем. Неправильне поєднання літер призводить також до орфографічних помилок. Це свідчить про те, що неправильно сформовані графічні навички. Найпоширенішими є поєднання з овалами, нижні поєднання літер, Ь, В- у верхньому поєднанні. Наприклад, ап - оп, якщо поєднувальний елемент літери О з наступною літерою П пишеться близько до нижньої рядкової лінії сітки зошита, то літера О стає схожа на літеру а, що вважається за орфографічну помилку: памилка - помилка, работа - робота , мава - мова; нечітке нижнє поєднання літер Л, Я; М, З; У, Л змінює значення слова і тим самим вважається за помилку: гіляя-гілля, вушк-вулик, д1я-для; відсутність поєднуваного елемента між окремими літерами також ускладнює читання: форма - форма , восьма- восьма [15; c. 26].

Розглянуті нами помилки, вважаються найбільш типовими при виконанні письмових робіт учнями молодших класів, і якщо їх не скорегувати одразу, то, починаючи з п'ятого класу, проблема тільки поглиблюється.

Інтерес учнів до навчання словесник постійно формує за допомогою різних ігрових ситуацій, які дають можливість учителеві поєднати в одне нерозривне ціле два процеси: засвоєння знань та їх застосування. Роботу слід організувати так, щоб діти вчилися на заняттях, а вдома тільки закріплювали здобуте. Іноді на уроці активно працює лише вчитель, а учням відводиться пасивна роль. Аби цього уникнути, слід розподілити розумову діяльність дітей таким чином, щоб усі вони в міру своїх сил і можливостей шукали і знаходили шляхи розв'язання завдань, самостійно доходили висновків, щоб процес пошуку істини захоплював їх, а всі види роботи спонукали їх до цього, створювали відповідний психологічний настрій [8; c. 10].

Головне завдання уроків української мови - навчити дітей змістовно, логічно, чітко висловлювати думки, виробити необхідні навички грамотного письма. Тому у центрі уваги словесника мусить бути робота над удосконаленням орфографічних умінь і навичок, оскільки помилкам краще запобігти, ніж працювати над їх виправленням.

1.2 Шляхи усунення і попередження мовних і мовленнєвих помилок в учнівських писемних висловлюваннях

Які ж шляхи усунення і попередження мовних і мовленнєвих помилок в учнівських писемних висловлюваннях?

Готуючись до уроку, вчителю слід добре продумувати матеріал, добирати такі види вправ, які б зацікавлювали, викликали бажання виконати їх, давали змогу осмислено засвоїти нову інформацію і водночас запам'ятати відповідні орфограми. Учні не заучують правило, а обґрунтовують, підкріплюють новими прикладами і таким чином свідомо його запам'ятовують, вчаться правильно застосовувати у майбутньому.

Вироблення орфографічних умінь і навичок має поєднуватися з розвитком мовлення. Діти охоче пишуть твори, перекази різного виду і змісту, але допускають при цьому велику кількість помилок. Тому кожній творчій роботі має передувати підготовка, спланована з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, набутих умінь.

Вивчаючи зі школярами правопис, зустрічаємося з великими труднощами. Словесник насамперед вимагає знання теорії мови - так диктує програма.

Програма з української мови побудована так, що новий матеріал вивчається майже на кожному уроці, а тому не вистачає часу закріпити вивчене. Та щоб забезпечити грамотність, самого лише знання правил не досить, потрібна також різноманітна й ефективна практика письма, виконання навчально-тренувальних вправ, які мають виробити навички безпомилково і швидко застосувати вивчені правила, працювати свідомо, адже правописна практика взаємопов'язана з постійним мисленням.

Передумовою правильного виконання різних видів завдань є стійка увага. Розсіяність - характерна психологічна особливість підлітків. Тому-то учнів слід привчати слухати, систематично й наполегливо виробляти вміння зосереджуватись під час будь-якої письмової роботи. Проте одних словесних спонукань не досить. Для цього потрібні різноманітні, добре підготовлені навчальні завдання, які активізували б думку учня. Крім того, кілька робіт учитель має перевірити на оцінку під час уроку, чим стимулюватиме дітей виконувати завдання уважно, з почуттям відповідальності.

Ефективним вважається той урок, на якому вдається досягти високої мовленнєвої активності учнів. Тому на більшості уроків я намагаюся створювати проблемні ситуації та обов'язково варіативне повторення вивченого матеріалу. При цьому урізноманітнюю форми роботи. Серед них вдалими є такі: конкурс на краще запитання, тематичний брейн-ринг, виклад матеріалу за опорним плакатом, схематичне відтворення теми, роботи з додатковою літературою на зіставлення матеріалу. Звичайно, навчання при цьому диференційоване. Великої уваги потребує індивідуальна робота, зокрема з обдарованими дітьми. Виділити можна кілька основних напрямів:

1. Забезпечення опрацювання обдарованими дітьми позапрограмної літератури.

2. Умотивований контроль за виконанням завдань підвищеної складності.

3. Додаткові індивідуальні заняття.

5. Проведення позакласних заходів.

6. Організація творчої роботи (творчі мовно-літературні конкурси, олімпіади).

Значна частина учнів із задоволенням виконує завдання творчого характеру: складання розповіді за поданим початком, творів-мініатюр, створення поезії, сінквейнів, кластерів, рецензування творчої роботи.

Основне завдання вчителя - вироблення в учнів комунікативних умінь і навичок, засвоєння ними основних теоретичних відомостей з української мови, формування вміння користуватися всіма багатствами мовних і мовленнєвих засобів, засвоєння норм української літературної мови, вироблення міцних орфографічних та пунктуаційних навичок. Водночас слід розвивати мислення учнів, формувати вміння самостійно поповнювати свої знання. Виконання цих нелегких завдань потребує від учителя чіткої організації праці, створення власної системи викладання. Треба так організувати кожен урок, щоб знайти час і найефективніші методи, форми та види роботи для реалізації запланованого.

Обов'язковим елементом моїх уроків є так звана розминка - різного роду тренувальні вправи і завдання. Основні види розминки: лексична, орфоепічна, орфографічна, граматична, пунктуаційна, стилістична, теоретична.

Лексична розминка містить такі види завдань і вправ: пояснити значення слів; дібрати синоніми, антоніми; пояснити значення фразеологізмів; дібрати фразеологічні синоніми; створити мовленнєву ситуацію.

Орфоепічна: поставити наголос у словах; визначити закономірність наголошування слів; пояснити правила вживання прийменників і сполучників; правильно прочитати текст.

Орфографічна: словниковий диктант на задану орфограму; складання орфографічної схеми; пояснювальний диктант; робота з зошитом орфограм; творчий диктант.

Пунктуаційна: самодиктант; графічний диктант; складання речень за схемами; пояснювальний диктант; схематичне оформлення пунктограм; робота з зошитом пунктограм.

Граматична: знайти відповідну граматичну форму; утворити задану граматичну форму; виправити помилки; перевірити знання за схемою.

Стилістична: редагувати речення; створити зв'язне висловлювання на задану тему; вводити мовні штампи у текст; працювати з паронімами; перекласти з російської мови.

Теоретична: передбачає повторення певних відомостей з вивченого курсу.

Однією з умов формування орфографічної грамотності вважаю вироблення в учнів умінь застосовувати знання на практиці.

Для цього використовую алгоритми - певну послідовність дій, що сприяють застосуванню правила у конкретному випадку. Алгоритм використовується для багатьох слів, що пишуться за відповідним правилом. Така робота обов'язково завершується правильним написанням. Кожний крок алгоритму -- це органічне поєднання конкретної мовної ситуації та правила, слова та послідовності дій, що веде до засвоєння орфограм у ньому.

Алгоритми сприяють злиттю в одне ціле двох процесів - засвоєння і застосування правил, зближують теоретичні і практичні моменти. їх використання під час виконання вправ сприяє підвищенню ефективності практичної роботи учнів над складними питаннями написання слів та формуванню міцних умінь та навичок з орфографії, що допомагає школярам краще оволодіти мовою.

Щоб зменшити розрив між теоретичними знаннями і практичними вміннями й навичками, на уроці надаю перевагу самостійній і практичній роботі учнів. Для засвоєння грамотного письма використовую певну систему тренувальних вправ, при виконанні яких учні вчаться знаходити орфограму, використовуючи теоретичні відомості, пояснюють написання, у дітей розвивається чуття мови, орфографічна пильність.

Найефективнішими видами письмових робіт для оволодіння орфографією є:

- словникові диктанти;

- ускладнене і неускладнене списування;

- диктанти «Перевіримо себе»;

- вправа «Коректор»;

- вправа «Свої приклади»;

- вправи без інструкцій;

- вправи з елементами програмування;

- твори за опорними словами, із заданими орфограмами.

Правильно організована самостійна робота дає можливість формувати в учнів свідомі і міцні знання, удосконалює орфографічні уміння і навички, навчає учнів користуватися набутими знаннями, розвиває пізнавальні здібності (спостережливість, допитливість, логічне мислення), виховує культуру розумової праці, виробляє потребу самостійно підвищувати свій освітній рівень.

Дуже часто на уроках практикую словникові диктанти, які дають можливість потренуватися у правописі слів на окремі орфограми, за короткий час оцінити рівень засвоєння орфографічних умінь. Цей вид роботи використовую при закріпленні нового матеріалу, у процесі повторення попередніх тем. Систематичне проведення словникових диктантів спонукає учнів постійно повторювати правила, утримувати їх у пам'яті.

Проте не слід захоплюватися словниковими диктантами, бо саме у зв'язному тексті найбільше виявляються знання учнів, вміння їх знайти потрібне слово, визначити орфограму, її тип, вид.

Серед вправ важливе місце займають вправи на порівняння явищ і фактів української і російської мов. Такі вправи полегшують засвоєння теоретичного матеріалу, оволодіння нормами як української, так і російської мов, сприяють розвитку мислення і мовлення.

Важливим етапом уроку є закріплення знань, і недооцінка його призводить до згубних наслідків, коли учні не привчаються вдумуватися в результати своєї роботи. Вправи на закріплення можуть бути різні: за підручником, за словником, картиною, опорними словами, за індивідуальними картками. Учитель може запропонувати відкрити сторінку, наприклад, підручника історії, літератури і виписати слова з орфограмами, що саме вивчаються (з апострофом, м'яким знаком, подвоєними буквами тощо), чи виписати речення, у яких є слова на вивчені правописні форми. Подібну роботу можна дати на домашнє завдання у вигляді самодиктанту чи вибіркового диктанту.

Можливе й коментоване письмо, яке запобігає помилкам і закріплює правило, але якщо учні добре засвоїли тему, то коментування користі не принесе, а, навпаки, гальмуватиме процес пізнання, здійснення посильних розумових операцій.

Щоб опанувати знаннями з мови, учень під керівництвом вчителя або самостійно повинен розв'язувати посильні для нього завдання, доходити певних висновків, узагальнень, тобто виконувати хай невеличку, але роль дослідника. Ефективних наслідків домагається той словесник, який уміло поєднує бесіду із спостереженням над мовним матеріалом.

Перед вивченням будь-якої теми з орфографії великого значення надається вступній бесіді, яка має на меті пов'язати відоме з невідомим, оскільки новий матеріал ґрунтується на засвоєному раніше. Актуалізуючи первинні знання учнів, вступна бесіда розвиває їхню ініціативу, самостійність, полегшує сприймання наступної теми. Важливо також при цьому, щоб не відбувся діалог між учителем і одним учнем, а клас не був пасивним слухачем. Запитання для перевірки вивченого мусять бути чіткими, конкретними, мати проблемний характер.

Отже, ускладнене переписування, робота із словником, різні види вправ, навчальні диктанти, перекази, твори з орфографічним завданням - це далеко не повний перелік тих вправ, які сприяють формуванню орфографічних умінь і навичок учнів, активізації їх мислення. Проте слід пам'ятати, що гонитва за кількістю видів усних чи письмових робіт на одному уроці, часте переключення уваги учнів не має нічого спільного з активізацією їхньої уваги. Форми й методи роботи на уроці диктуються доцільністю, корисністю, змістом, складністю і важливістю матеріалу, а не безпредметною грою у види й форми.

Серед різноманітних засобів, що застосовуються у школі для досягнення глибоких знань учнів з мови, дуже важливе місце відводиться роботі вчителя над виправленням помилок. Практика переконує: словесник має регулярно забирати для перевірки зошити як з класними, так і з домашніми роботами. Така систематична фронтальна перевірка спонукає школярів завжди пам'ятати, що кожна робота може бути перевірена й оцінена вчителем.

Серед багатьох прийомів виправлення орфографічних і пунктуаційних помилок найефективнішим є ті, які допомагають дітям усвідомити допущені ними помилки в письмових роботах різного виду й позбутися їх. Велике значення має для учня оцінка за виконання завдання, адже це важливий стимул у вивченні мови. Тому, виправляючи помилки, слід брати до уваги, в якій роботі вони допущені: у тренувальній, письмовій з розвитку зв'язного мовлення чи в контрольній. Окрім того, до кожного учня застосовувати індивідуальний підхід, зважаючи на його здібності, ставлення до навчання взагалі й до вивчення мови зокрема. Це допомагає підвищувати грамотність навіть у найслабших учнів. Слід зазначити, як би важко не було вчителеві, виконані учнями письмові роботи будь-якого типу мають перевірятися до наступного уроку, поки у свідомості учня «свіжі» спогади про те, що він писав і як писав.

Програмою передбачено спеціальні уроки аналізу письмових робіт та роботи над помилками. Вони дають бажаний ефект лише тоді, коли така робота проводиться в певній системі, коли увесь матеріал згрупований, а послідовність уроку та методичні прийоми добре продумані.

Робота над помилками проводиться в зошитах, де виконувалися завдання. Практикую цей вид роботи таким чином. Щонайперше загалом характеризую наслідки перевірки учнівських робіт (хоча дітей насамперед цікавлять оцінки), повідомляю, на які правила найбільше допущено помилок і роздаю зошити. Потім ми колективно працюємо над типовими помилками. Учні ділять сторінку зошита на дві колонки. У першій записують слова і речення у правильному варіанті, підкреслюють орфограму чи пунктограму, а в другій - пишуть приклади (не менше 2-3) на цю орфограму чи пунктограму. Обов'язково у словах і реченнях обох колонок підкреслюємо орфограми і пунктограми. Правильно наведені приклади означають, що учень пригадав правило, на яке допустив помилку. Залучаються до роботи всі учні (встигаючі і невстигаючі). Потім кожен учень самостійно працює над своїми помилками аналогічно виконаній колективно роботі на дошці. Рекомендую учням користуватися підручником з мови, українським правописом, орфографічним словником.

Закріплюючи правильне написання тих чи інших орфограм, синтаксичних чи стилістичних конструкцій, окремі учні виконують спеціальні вправи і завдання: від самостійного складання речень до написання творів-мініатюр з відповідним граматичним завданням.

Найповнішу картину успішності учнів дають написані ними перекази і твори, бо саме вони потребують активного творчого застосування у мовній практиці здобутих знань, умінь і навичок. Сучасна епоха характеризується становленням нової теорії освіти - особистісно-орієнтованої. Організація уроку в особистісно-орієнтованому навчанні на різних його етапах передбачає різну роль учителя: вчитель - організатор, вчитель - спостерігач, вчитель - консультант. Тому необхідним є впровадження інноваційних технологій [6; 16 - 20].

Інтерактивні вправи захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та мотивацію, навчають самостійного мислення та дій. Завдання школи полягає в тому, щоб навчити школярів здобувати знання - навчати вчитися [9; 37].

Навчаючи орфографічної та пунктуаційної грамотності, розвиваю й мовленнєву культуру школярів. Саме з тією метою добираю дидактичний матеріал, індивідуальні завдання та самостійної роботи відповідно до запропонованої соціокультурної змістової лінії.

Звернувши увагу на індивідуалізацію навчання, домагаюся поліпшення грамотності, підвищення інтересу учнів до навчання. Індивідуальне завдання допомагає учням краще засвоїти нову тему, формувати практичні вміння і навички. А самостійна робота учнів завжди викликає інтерес до уроків української мови.

Отже, в основі моєї педагогічної діяльності лежать такі завдання: звертати увагу не просто на засвоєння знань, а на способи мислення та діяльності, на розвиток пізнавальних сил та творчого потенціалу учнів. І допомагають мені в процесі підвищення орфографічної грамотності різноманітні форми та методи .

орфографічний помилка писемний мовний

Розділ 2. Найефективніші методи, прийоми, технології, форми роботи для формування орфографічної компетенції учнів

2.1 Інноваційні технології навчання на сучасному уроці

Я вважаю, що майбутнє на уроках української мови та літератури за інноваційними технологіями. Хочу поділитися кількома з тих, які використовую особисто і які, на мою думку, досить ефективні.

Технологія розвитку критичного мислення.

Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво. Зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища, й утвердження системного характеру навчання та самонавчання. За своєю сутністю технологія формування критичного мислення має інноваційний характер: вимагає від учнів застосовувати нові знання, спираючись на засвоєний раніше матеріал; виробляє вміння діяти і приймати рішення самостійно чи в складі команди та розв'язувати конфлікти; шукати, компонувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи сучасні технології для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.

Інформаційно-комунікаційні технології здатні стимулювати пізнавальний інтерес до навчального предмету, надати уроку проблемного, творчого, дослідницького характеру, розвивати креативність, самостійну творчу діяльність учнів.

Тестова технологія

Комп'ютерні тестові програми є значимою частиною навчання, а їх достоїнства - технологічність, конкретність, чіткість, великий об'єм матеріалу, економія навчального часу, безсторонність оцінки, оперативний контроль, що істотно підвищує рівень навчання. Для створення тестів я користуюсь двома програмами: «ACT - Kонструктор тестів» і «Test Maker».

Комп'ютерна презентація

Дуже часто на уроках української мови та літератури використовую таку форму викладу навчального матеріалу, як комп'ютерна презентація - файл, в який зібрані матеріали з певної теми, що складається з послідовності кадрів або слайдів. Ці слайди можна не тільки виводити на екран, але й надрукувати на папері. Готувати презентацію може як вчитель, так і учні.

Проектні технології

Проектна діяльність - провідна в роботі сучасної школи, адже це, перш за все, творча діяльність учня, що поєднує теорію (інтелектуальне насичення змістом), проблемність і практичність застосування.

Мета проекту - створення творчого продукту. Відповідно до особливостей предмету, який я викладаю, пропоную учням такі види робіт:

- розробка різноманітних рекламних проектів за прочитаними творами (аудіореклама, друкований вид реклами, інсценівка, відеоролик, комбінована реклама творчості письменника);

- створення комп'ютерних продуктів (публікації, презентації, буклети, тести, кросворди, плейкаст, скрапбук, веб-сайт, блог).

Мультимедійні уроки.

Мультимедійні уроки - емоційні, різнопланові, різнорівневі, творчі й художні. У своїй практиці я використовую наступні типи мультимедійних уроків:

- урок-презентація;

- урок-захист проектів;

- урок-коментар аудіокниги, художнього фільму або вистави;

- урок-екранізація художнього твору;

- урок-розробка інтерактивного плакату або колажу;

- урок-виготовлення скрапбуку персонажа або письменника;

- урок-віртуальна екскурсія;

- урок-експедиція;

- урок-веб-квест [9; c. 28].

Технологія опрацювання дискусійних питань

Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вона значною мірою сприяє розвиткові критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує вміння відстоювати свої думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Розвивальне навчання - основа формування творчої або креативної особистості, яка внаслідок зовнішніх факторів потребує для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності.

Формування грамотної особистості потребує поєднання традиційної технології навчання мови й інноваційної, що пов'язана з диференціацією та індивідуалізацією навчального процесу. У зв'язку з цим, учителеві варто зосередитися на таких завданнях: подати не тільки загальні відомості про певні мовні явища, з'ясувати їх семантичні, структурні, інтонаційні, граматичні та стилістичні особливості, а й домогтися усвідомлення їх та розпізнавання у мовленні; навчити учнів використовувати ці одиниці у зв'язному мовленні.

2.2 Форми, методи та прийоми формування орфографічної компетенції учнів

Навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь, навичок і цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дозволяє педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

Щоб виробити свідоме письмо, на уроках я використовую інтерактивні методи навчання - це методи «Два-чотири-всі разом», «Карусель», «Акваріум», робота в парах, «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Навчаючи - вчусь», «Незакінчені речення», «Прес», «Дерево рішень». Але перше сприймання нового не має цілісного характеру, тому велику роль я приділяю добре продуманим вправам навчальним, а потім творчим.

Інтерес учнів до навчання постійно формую за допомогою різних ігрових ситуацій, які дають можливість мені поєднати в одне нерозривне ціле два процеси: засвоєння знань та їх застосування. Це такі види завдань: мовна гра «Коректор», «Відшукай ключик», «Третій зайвий».

Одним з найефективніших видів робіт, які я застосовую на своїх уроках, є диктанти (диктант «Перевіряю себе», «Взаємоперевірка», «Вчусь»).

На уроках закріплення та перевірки знань учнів з орфографії чільне місце в моїй практиці займають словникові диктанти, що охоплюють одне правило чи кілька. Використовую також міні-диктакти, які складаються із 15-20 слів або 5-6 речень зв'язного тексту і пишу 5-6 хвилин, бо саме у зв'язному тексті найбільше виявляються знання учнів, вміння їх знайти потрібне слово, визначити орфограму.

На своїх уроках використовую різні вправи для закріплення. За підручником, за словником, картиною, опорними словами, за індивідуальними картками. Також пропоную відкрити сторінку, наприклад, підручника історії, літератури і виписати слова з орфограмами, що саме вивчаються (з апострофом, м'яким знаком, подвоєними буквами - «Острів мовних скарбів»). Виписати із "Кобзаря" Тараса Шевченка десять слів з апострофом, увести їх у речення. Чи виписати речення, у яких є слова на вивчені правописні орфограми. Подібну роботу даю на домашнє завдання у вигляді самодиктанту чи вибіркового диктанту.

Використовую нестандартні форми уроку, які стимулюють пізнавальну активність учнів, їхнє вміння діяти в незвичних ситуаціях, використовувати власний досвід, адаптацію до змін: урок - подорож, урок - представлення проектів, урок - дослідження, урок - пошук істини.

Намагаюся проводити на кожному уроці орфографічні хвилинки. Учень записує на дошці підготовлені мною слова (на вивчені правила) і пояснює написання, називаючи орфограми (10 слів і не більше). Коли діти звикнуть до цієї роботи, можна давати завдання окремим учням самостійно добирати матеріали для орфографічних хвилин. Головне, перед уроком треба перевірити, які слова дитина підібрала. Орфографічні хвилини можна робити і тематичними. Така робота займає на уроці 3-5 хвилин, але вона дуже важлива щодо розвитку в учнів орфографічної зіркості - вміння бачити у словах орфограми, задумуватися над написанням кожного слова, вибирати правильний варіант написання, керуючись певними правилами, писати осмислено. Наприклад, орфографічні хвилини (5 клас): Написання префіксів роз-, без-, з-, с-, пре-, при-.

Премудрий, розклад, схопився, присісти, безвісний, зчесати, предовгий, спалах, привезений, роздмухати, препогано, скинути, здолати.

Важливою ланкою у системі роботи над підвищенням грамотності вважаю словникову роботу. Чому? Адже відомо, що не можна правильно писати і вживати у своєму мовленні слова, значення яких не розумієш. Тому вчитель повинен постійно збагачувати словниковий запас учнів, ознайомлюючи їх з новими словами.

Прочитати текс і пояснити значення виділених слів.

Вдячною роботою на шляху до грамотного письма є редагування. Пропоную учням написання слів з навмисне допущеними помилками і прошу знайти їх і виправити. Цю роботу слід виконувати лише після повного засвоєння учнями мовного матеріалу. Інакше зони не зможуть виконати завдання, тобто адекватно відредагувати помилки. Учням пропоную такі пошукові завдання: самостійно знайти і виправити помилки у теле- і радіопередачах, газетних статтях, афішах. Але, даючи такі завдання, не забуваю перевірити їх.

Знайти помилкове написання слова, виправити його.

Зів'ялий, в'юнкий, під'їхати, роз'їзд, моркв'яний, тьмяний, в'ялий, мавп'ячий. м'ятний, з'юрмитися.

У 5-6 класах використовую письмо по пам'яті, бо це привчає учнів запам'ятовувати написання слів під час читання. Для цього беру невеликий текст, у якому є слова на вивчені правила та одне-двоє нових слів. Текст читаю вголос. Потім діти знаходять слова з орфограмами і пояснюють написання, а також нові слова. Після цього учні прочитують текст самостійно і записують, його по пам'яті, перевіряють, звіряючись з дошкою.

Одним із шляхів розв'язання проблеми грамотності є комплекс практичного матеріалу «Мовна розминка», до якого входить система вправ і завдань з орфографії, пунктуації, лексики, морфології.

Структура мовної розминки. Пропоную 5 комплексів завдань для мовної розминки. Матеріал узятий із розділів 5 класу: «Відомості синтаксису і пунктуації», «Фонетика, орфоепія, орфографія», «Будова слова», «Лексикологія»; з розділів 6 класу: «Словотвір», «Морфологія (іменник, прикметник, числівник, займенник)», поступово вводяться завдання на повторення дієслова, дієприкметника, службових частин мови.

Використовувати ці завдання можна і в 5-6-х класах, відкидаючи ще не вивчений матеріал, і в 8-9-х класах.

Завдання, які можна вирішити за допомогою мовної розминки:

Ш формувати уявлення про мову як про єдину систему;

Ш відновити, розширити, закріпити й систематизувати знання учнів з української мови (фонетики, морфології, орфографії), здобуті у попередніх класах;

Ш інтенсифікувати навчальний процес;

Ш значно поліпшити орфографічну та пунктуаційну грамотність учнів, формувати орфографічну пильність;

Ш робити повторення навчального матеріалу не епізодичним, а системним;

Ш урізноманітнити форми роботи на уроках;

Ш розвивати зорову пам'ять учнів, мислення, уміння аналізувати, узагальнювати матеріал, виділяти головне;

Ш виховувати почуття відповідальності, добросовісності;

Ш актуалізувати потрібні на уроці знання.

Наведу приклади:

1. Духм'яний, міл'йон, дит'ясла, сільський, сузір'я.

Знайдіть в словах помилки, поясніть правильне написання.

2. Сонця, своїх, буяти, ліс, сон, ллє.

Назвіть слова, які не можна переносити. Пригадайте правила переносу слів.

3. Друг, Дмитро, Дніпро, син.

Від поданих іменників утворіть кличний відмінок, поясніть чергування приголосних.

4. Ро..кидають, пр..добрий, бе..барвний, бе..строковий, бе..карно.

Поясніть написання слів, розберіть слова за будовою.

5. : , , . , , - .

За схемами складіть речення. поясніть розстановку розділових знаків.

Отже, тільки завдяки використанню у комплексі різноманітних форм, методів та прийомів навчання учні швидше сприймають новий навчальний матеріал, із задоволенням шукають разом шляхи вирішення поставлених завдань, відповідей на проблемні запитання. Адже набагато цікавіше і пізнавальніше дітям керуватися власним розумом, а не спиратися на чужі думки.

Прагнення визначати, які знання дитині потрібні, і знаходити їм застосування є природними. Та слід пам'ятати про психологічні особливості та особисті потреби дітей. Тому треба вчасно скорегувати процес навчання в потрібне русло, щоб домогтися однаково високого результату розвитку і навченості учнів.

Окрім того, не слід забувати, що набагато результативнішим є навчання, що проходить у співробітництві вчителя та учня. Саме таке навчання, з використанням інноваційних технологій, сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, стимулює активність і творчість, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності. Тому взаємоповага, взаєморозуміння, доброта, підтримка, сучасні інноваційні методи і прийоми - невід'ємні супутники моїх уроків.

На жаль, залишається проблема, яку не вдається вирішити власними силами, - недостатня комп'ютеризація класів, забезпечення Wi-Fi зон, обмежений термін роботи батареї комп'ютерного обладнання. Адже уроки набули б більш пізнавального, цікавого, продуктивного характеру, якби діти мали змогу кожен попрацювати з мультимедійною дошкою, комп'ютером.

Я вважаю, що сучасне життя зазнало багатьох змін, тому школа вже не може бути тільки осередком знань. Школа повинна давати вміння застосовувати ці знання для вирішення будь-яких життєвих, особистісних, проектно-дослідницьких проблем, формувати цінності, необхідні для розуміння проблем суспільства, країни в цілому. Тож тільки той вчитель, котрий не стоїть на місці, іде в ногу з життям, використовує сучасні інноваційні технології, здатний не зійти на узбіччя, здатний запалити і підтримувати вогонь у душах своїх вихованців.

Не забуваймо, справжній вчитель повинен працювати на майбутнє, а наше гідне майбутнє - це наші діти!

Висновки

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність. Уміти грамотно писати - життєва необхідність. Грамотна людина без труднощів напише заяву чи листа, занотує почуте або прочитане. Вона, безперечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасне суспільство. Тому вчителям, а словесникам передовсім, треба домагатися, щоб наші учні були освіченими, грамотними людьми, достатньою мірою ознайомленими з багатими скарбами української мови і могли практично використовувати їх. Запорука успіху вчителя-словесника в цій справі - вироблення системи навчання грамотного письма.

Для досягнення ефективності вивчення правил орфографії навчальний процес слід організовувати з позиції системного і діяльнісного підходів, із застосуванням методів проблемного характеру. Формування розумових дій переходить у мову внутрішню, дії виконуються беззвучно, а вже потім згортаються в розумову операцію - уміння - навички. Тобто, якщо безграмотний учень буде гарно вчити правила з орфографії і синтаксису, частіше повторюватиме до вироблення навичок, то в нього з'явиться більше шансів почати писати грамотно. Така практика має право на використання у повсякденній роботі вчителя-словесника. Головне, щоб ця робота не була фрагментарною, а мала системний характер, охоплювала всі рівні мовної системи, що дасть змогу повторити правила, закріпити навички їхнього застосування, виробити автоматичність грамотного письма.

У боротьбі за високу грамотність важливо, щоб робота вчителів-словесників була підтримана всіма педагогами школи, щоб усі вчителі-предметники виробляли в учнів навички логічно, послідовно, чітко й грамотно висловлювати свої думки усно й на письмі, збагачували мову учнів науковими термінами зі свого фаху. Для досягнення цієї мети вчитель повинен передовсім стежити за власним як усним, так і писемним мовленням, багато читати, частіше звертатися до словника.

Слід зазначити й таке: грамотність учнів відчутно зросте, якщо будуть використовуватися різноманітні форми роботи, цікаві для дітей. Усі ці заходи разом збагатять лексичний запас учнів, зроблять їхню мову багатшою і яскравішою.

Розвиток освіти ХХІ століття спонукає до оновлення методів та прийомів навчання, запровадження в освітній процес інноваційних технологій, сучасних концепцій та способів формування в учнів предметних та життєвих компетенцій. Тому вважаю доцільним на уроках використовувати у комплексі елементи інноваційних технологій разом із традиційними, що дозволяє урізноманітнити діяльність учнів, а саме:

* навчає здобувати знання самостійно;

* акумулює вміння користуватися здобутими знаннями для рішення нових завдань;

* сприяє набуттю комунікативних навичок і умінь (тобто умінь працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні завдання і ролі);

* надає можливість широких людських контактів у знайомстві з різними точками зору на одну проблему;

* навчає користуватися дослідницькими методами: збирати інформацію, факти, уміти їх аналізувати з різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки;

* надає можливість висловлювати свої власні думки.

Цей процес треба організувати так, щоб зорієнтувати дитину на досягнення нею цілей, які вона сама собі поставила. Тому етапу визначення цілей, завдань уроку треба приділяти більше уваги при плануванні будь-якого уроку.

Отже, лише системна робота вчителя та учнів на уроках української мови та літератури зможе підвищити якість знань, стимулювати школярів на творчий пошук, а головне - викликати інтерес до навчання, самовдосконалення та самореалізації особистості.

Список використаної літератури

1. Бібліотечка «Дивослова» № 3, 2005. - 68 с.

2. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. - К.: Рідна мова, 1998.

3. Груніна Г.М. Творча й пошукова діяльність на уроках української мови та літератури // Вивчення української мови та літератури. - 2013. - № 15. - с. 3.

4. Закорко В. Чи модно бути грамотною людиною?// Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. - 2007. - № 1. - с. 41 - 45.

5. Конденсюк Т. Підвищення грамотності учнів // Рідна школа. - 2002. - № 4. - с. 17-19

6. Кузнєцов М.Є. Вчитель і учень в особистісно-орієнтованому навчальному процесі: концептуально-дитактичний аспект. // Відкритий урок. - 2002. - № 11 - 12. С. 16 - 20.

7. Олійник О. Світ українського слова. - К., 1994.

8. Панчук О. Як викликати на урок української мови «невідкладну» ігрову допомогу. // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. - 2007. - № 4. - с. 10 - 16.

9. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. - К., 2003.

10. Поренчук Л. Вектори особистісно орієнтованого уроку. // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. - 2007. - № 1. - с. 25 - 27.

11. Примерная программа для образовательных учреждений (организаций) Луганской Народной Республики с русским языком обучения с изучением украинского языка. Украинский язык V-IX классы. Базовый уровень. - Луганск, 2018.

12. Сухомлинський В. Сто порад учителю. - К.: Рад. школа, 1978.

13. Хом'як І. Проблема формування орфографічних навичок учнів середньої школи. // Дивослово. - 1995. - № 7. - с. 24 - 25

14. Яворська С. Система роботи над орфографічними помилками. // Дивослово. - 1998. - № 3. - с. 33 - 35

15. Прищепа О. Взаємозв'язок графічної навички письма з офографічною грамотністю// Початкова школа. - 1997.- №8.- с.24-26

Размещено на Allbest.ru