Мовні тенденції вищої школи в контексті глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасну епоху прийнято називати добою глобалізації, хоча і досі вчені дають суперечливі відповіді на питання, що таке глобалізація, в чому її суть. Різняться також відповіді на запитання про її хронологічні рамки та основні етапи. Загальноприйнятим є твердження, що наслідком процесу глобалізації стане перетворення людства у єдину структурно-функціональну систему. Щодо сучасного світу не викликає сумніву очевидна нерівність між високорозвиненими країнами Заходу та іншими країнами. Спостереження з одного боку за інформаційним суспільством, де все більше влади мають люди або інституції, які володіють великим масивом інформації, та іншими суспільствами, які у більшій чи меншій мірі відстають від розвинених країн.

Зростаюча глобалізація в економічному масштабі зумовлює зміни у всіх сферах людського життя - особистому, соціальному, культурному. Особиста відповідальність зростає і зникає водночас. З розвитком інформаційних технологій ми стаємо ближчими один до одного, збагачуються наші знання, але не вміння засвоювати їх [1]. Зміни в сприйнятті часу та простору впливають на різні сфери нашого життя, оскільки нас цікавить в основному лінгвістичний аспект згаданих процесів, наведемо основні принципи Ради Європи:

- Європейське лінгвістичне розмаїття -це дорогоцінний скарб, який має бути збереженим і захищеним.

- Важливість змішаної мови, в основі якої англійська, у контексті глобалізації, за активної участі в її творенні засобів телекомунікації, туризму і торгівлі.

- Водночас має існувати розмаїття і у викладанні мов в країнах-членах Європейського Союзу. Це в свою чергу сприятиме опануванню не тільки англійської, а й інших європейських і світових мов усіма громадянами Європи, паралельно з вивченням відповідних регіональних мов [26, 112].

При цьому особлива увага приділяється таким положенням:

1. Широкий вибір мов для забезпечення потреб, що пов'язані з розвитком міжнародних обмінів.

2. Викладання мов місцевих меншостей у разі потреби.

3. Вивчення іноземних мов як безперервний процес, який триває все життя.

4. Визначення часткових навичок і вмінь.

5. Знання соціальних, економічних та культурних реалій мов, що вивчаються.

Вважається, що через кілька років 1,5 мільярд людей - чверть усього світового населення розмовлятиме англійською. І для переважної більшості з них це буде друга або третя мова (тільки для 400 мільйонів англійська є рідною). Три чверті світової кореспонденції і 80% електронної пошти в Інтернеті зараз ведеться англійською.

Однак вивчення однієї мови не повинно відбуватися за рахунок іншої національної, регіональної або мови меншості, які однаково є важливими в умовах розвитку і збагачення діалогу між народами Європи.

У сучасному світі існують дві взаємно протилежні мовні тенденції: рух до єдності та пошук самосвідомості. Політичний і технологічний прогрес останнім часом привів до безпрецедентної свободи слова. Супутникові комунікації та Інтернет буквально зруйнували бар'єри щодо самовираження. Водночас, паралельно зі зростаючою інтеграцією, Європа в останні роки стала свідком виникнення нових політичних і культурних явищ. Для деяких країн це природне повернення до своїх коренів. У таких випадках «ствердження відновленої свідомості завжди відбувається одночасно з відродженням мови».

У сучасному світі дуже важливо не тільки володіти найпоширенішою мовою, а й знати інші іноземні мови, aле ця потреба менше відчувається людьми, рідна мова яких належить до так званих головних [8, 20].

У країні цінуватимуть добре володіння іноземною мовою, якщо ця мова є:

1. Засобом міжнародного спілкування.

2. Мовою країни (або країн), з якою (якими) встановлено активні відносини (особисті, промислові, туристичні, пов'язані з відпочинком та розвагами тощо).

3. Має позитивний імідж, тому що:

а) асоціюється із соціально-культурними цінностями;

б) асоціюється з таким стилем життя, який хотілося б наслідувати.

4. Мовою спілкування елітних груп.

Зберігши найкращі надбання минулих років у галузі освіти, педагоги України разом з науковцями розпочали її динамічну модернізацію. Вона спрямована на осучаснення освітянської діяльності з метою як найповнішого задоволення потреб громадян України, розвитку нації, держави, її економіки та інших сфер суспільного життя. Адже тільки через сучасну національну освіту, зможемо забезпечити конкурентність нації, держави дедалі у більш глобалізованому і системно конкурентному світі.

Для України, яка намагається інтегрувати у міжнародний простір, особливо важливим є створення умов для оволодіння іноземною мовою. Якщо раніше іноземна мова вивчалася лише для здобуття суми знань як одного з обов'язкових предметів навчальної програми, то зі змінами у суспільстві метою вивчення іноземної мови стало оволодіння нею як засобом міжособистісного спілкування відповідно до соціального замовлення [2, 4].

Комунікативний підхід до навчання іноземної мови якнайповніше відображає специфіку її вивчення у вищих навчальних закладах. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі означає, що вироблення іншомовних мовленнєвих умінь і навичок у студентів відбувається в процесі ї іншомовної мовленнєвої діяльності, тобто оволодіння засобами спілкування спрямоване на її практичне застосування у процесі спілкування. Набуття навичок говоріння, аудіювання, читання та письма відбувається завдяки реалізації цих видів мовленнєвої діяльності в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.

Метою комунікативно-орієнтованого навчання є оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування. Об'єднання європейських країн у Єдиний Європейський Союз, створення спільного ринку, інтернаціоналізація промислових підприємств, мобільність і багатомовність в Європі зумовили різке підвищення зацікавленості до вивчення іноземних мов як інструменту комунікації.

Враховуючи сучасний стан міжнародних зв'язків у різноманітних сферах життя, вступ України у європейський і світовий простір, необхідно розглядати іноземну мову як важливий засіб міжкультурного спілкування. Сучасна вища школа повинна сформувати в студентів такий рівень знань, умінь і навичок, який дав би можливість її випускникам практично підтримувати спілкування з носіями мови на комунікативно високому рівні і крім утилітарного аспекту, вивчення мов повинно містити ще міцний соціально-культурний компонент [4]. Культурне розмаїття мов має бути важливим засобом збереження людських цінностей. Вивчення іноземної мови означає «наближення до іншої, озброєння самого себе інтелектуальними засобами для зустрічі з реальним і невідомим, збагачення себе через знання культур і їх світосприйняття.

Література

навчальний комунікативний студент

1. Давиденко Ю.Є. Використання інформаційно-комунікативних технологій для мовної освіти // Іноземні мови. - 2005. -№3. -с. 40-42.

2. Коваленко О. Європейський форум з питань мовної політики // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2005. -№3. - с. 4.

3. Коваленко О. Підготувати до життя (Модернізація системи іншомовної освіти в Україні) // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2003. -№1. - с.11-21.

4. Куриш С., Микитюк С. Система стратегій навчання іншомовного спілкування // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2005. -№5. - с. 72-82.

5. Токменко О. Мовні тенденції Ради Європи в контексті глобалізації // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2004. -№3. -с.112-115.

Размещено на Allbest.ru