Підготовка майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників

На сучасному етапі Україна зазнає значних соціально-економічних, духовних і культурних перетворень, що вимагають від вищої школи виховання нового покоління фахівців, які відповідатимуть запитам суспільства в галузі професійної підготовки кадрів із її сучасними підвищеними стандартами, з урахуванням потреб та особливостей студентської молоді.

Поряд із цим загострення екологічних проблем і необхідність їх вирішення породили новий напрям в освіті - екологічний. Екологічне виховання молодого покоління - запорука безперервного гармонійного розвитку людської цивілізації та суспільства, становлення особистості на кожному життєвому етапі. У Законах України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції розвитку екологічної освіти в Україні відображено тенденції оновлення змісту, форм і методів екологічної освіти та виховання.

Екологічне виховання має здійснюватися з дошкільного дитинства, коли закладаються перші підвалини світогляду та практичної взаємодії з предметно-природним середовищем. Різні аспекти екологічного виховання дошкільників висвітлено в доробках Г. Бєлєнької, Л. Буркової, Н. Горопахи, Л. Іщенко, І. Корганової, Н. Кот, Н. Лисенко, Л. Лупійко, Г. Марочко, В. Маршицької, С. Ніколаєвої, З. Плохій, М. Роганової, Д. Струннікової, Г. Тарасенко, І. Ярити, Н. Яришевої. Науковці стверджують, що успішність екологічного виховання дітей безпосередньо залежить від доброякісності еколого-педагогічної підготовки вихователів.

У різні роки в науковій літературі набули поширення такі напрямки еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів: організація та педагогічне керівництво процесом формування професійної еколого-педагогічної компетентності в умовах ступеневої системи підготовки (Г. Бєлєнька), застосування природно-територіального комплексу в процесі фахової підготовки майбутніх вихователів дошкільного закладу (Л. Завгородня), проектні технології в еколого-педагогічній підготовці (Л. Крайнова), теорія й методика еколого-педагогічної культури вихователя дошкільного закладу (Н. Лисенко), підготовка вихователів-екологів (С. Ніколаєва), особистісно орієнтований підхід у навчанні природознавства майбутніх вихователів у педагогічному коледжі (Л. Козак, С. Сисоєва).

Сучасні дослідники (Н. Гавриш, О. Гончарова, Е. Карпова, О. Кучерявий, С. Совгіра, О. Сорока) визначають професійну підготовку педагогів як ієрархічну систему, пов'язану з розвитком особистості дітей. Еколого-педагогічна пропедевтика при цьому є підсистемою загальної фахової підготовки в тій її частині, що стосується формування підвалин екологічної культури вихованців. Фахівець дошкільної освіти як носій екологічної культури має бути обізнаним у сучасних екологічних проблемах та ерудованим у галузі природознавства, мати розвинену потребнісно-мотиваційну сферу спілкування з природою, сповідувати еколого-гуманістичну модель виховання, володіти методикою екологічного виховання дошкільників.

У сучасній науці наявні значні напрацювання з проблеми підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до еколого-педагогічної діяльності, проте різні її аспекти наразі залишаються актуальними, адже аналіз стану сучасної практики екологічного виховання дітей свідчить, що педагог із нерозвиненою екологічною свідомістю, несформованою системою екологічних цінностей та пріоритетів, недостатнім рівнем екологічної культури не може повноцінно розвивати нове екологічне мислення дітей, впливати на їхню поведінку. Це доводить необхідність корекції змісту й методики еколого-педагогічної підготовки фахівців.

Підготовка вихователів здійснюється в Україні у різних типах навчальних закладів (педагогічних училищах, коледжах, вищих навчальних закладах), зокрема, у ВНЗ майбутні педагоги отримують достатньо високий рівень еколого-педагогічної підготовки, але більше теоретичного, ніж практичного плану, що позначається й на якості екологічного виховання дітей. З огляду на це постає нагальна потреба пошуку нових шляхів підготовки майбутнього вихователя, що забезпечували б поєднання успішного засвоєння наук психолого-педагогічного циклу та формування вмінь використовувати набуті знання в еколого-педагогічній діяльності, а також поступове вдосконалення професійності в становленні в дошкільників екологічної культури.

Показником результативності виховання екологічної культури дітей є їхня екологічно мотивована поведінка, обумовлена екологічною доцільністю та системою морально-етичних цінностей. Діяльність дітей у природі та еколого-педагогічна діяльність педагога є взаємозумовленими та взаємозалежними. Умотивованість педагога, його моральна позиція, здатність до пошуку духовно-душевної близькості з природою, наявність глибинного відчуття причетності до життя на Землі в широкому смислі слова, особистісних вартостей у спілкуванні з природою є дуже важливими складниками успішної еколого-педагогічної діяльності.

Отже, готовність до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки має бути результатом еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів, а становлення цієї готовності означає утворення системи таких мотивів, інтересів, установок, рис особистості, знань, досвіду практичної діяльності, які, активізуючись, забезпечать можливість ефективно виконувати свої професійні функції.

Слід підкреслити, що досі проблема еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів у контексті готовності до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки практично не розглядалася. З урахуванням гостроти соціальної потреби у вирішенні екологічної проблеми засобами освіти та в нових наукових розробках щодо підготовки фахівців дошкільного профілю було визначено тему дослідження - „Підготовка майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами дослідження. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри дошкільної освіти та соціальної педагогіки Слов'янського державного педагогічного університету. Тему дисертації затверджено вченою радою Слов'янського державного педагогічного університету (протокол №4 від 27.11.2003 р.) та погоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №6 від 15.06.2004 р.).

Мета дослідження полягає в теоретичній розробці та експериментальній перевірці методики підготовки майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників.

Відповідно до мети сформульовано завдання дослідження:

Визначити понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження, розкрити сутність поняття „екологічно мотивована поведінка”.

Виявити структурні компоненти, критерії та рівні готовності майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників.

Вивчити стан готовності майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників.

Проаналізувати результати дослідно-експериментальної роботи з підготовки майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх вихователів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - готовність майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників.

Методологічною основою дослідження є: ідеї гуманістичної та ноосферної парадигми освіти (В. Вернадський, Е. Гірусов, І. Лісеєв, Б. Ломов, О. Лосєв, В. Скребець); положення про провідну роль діяльності в формуванні особистості, про активність суб'єкта в пізнавальній діяльності, про діяльнісний (Б. Ананьєв, Г. Атанов, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Н. Тализіна), особистісно орієнтований (І. Бех, І. Зязюн, Л. Козак, В. Сластьонін, І. Якіманська) та системний (С. Архангельський, Н. Кузьміна, В. Семиченко) підходи, що забезпечують становлення, розвиток і саморозвиток особистості майбутнього педагога та зумовлюють підготовку вихователя до формування екологічно мотивованої поведінки дошкільників.

Теоретичну основу дослідження становлять положення про психологічні підвалини формування мотивації (Л. Божович, У. Гордон, Б. Додонов, Б. Зейгарник, І. Імедадзе, К. Левін, А. Маркова, Т. Матіс, М. Матюхіна, А. Маслоу, В. Мерлін, О. Орлов, А. Ткаченко, В. Франкл, П. Фресс, Л. Фрідман); теоретико-методичні засади екологічної освіти та виховання (О. Артамонова, Г. Гуз, С. Дерябо, С. Тарасова, В. Ясвін); праці вітчизняних та зарубіжних дослідників у сфері педагогіки та психології вищої професійної школи (А. Алексюк, С. Вітвицька, В. Галузинський, О. Глузман, І. Лернер, О. Сердюк, С. Смирнов, Т. Стефанівська, Д. Чернилевський, Н. Шостак), у сфері еколого-педагогічної підготовки (Т. Анісімова, О. Біда, Т. Вайда, С. Іващенко, С. Калаур, І. Котенєва, Т. Нінова, Г. Пономарьова, О. Сластьоніна, Г. Тарасенко, О. Чернікова, Т. Чистякова, Н. Ясінська).

Аналіз наукових доробків І. Беха, М. Євтуха, І. Зязюна, О. Колонькової, З. Міквабія, О. Норкіної, І. Родигіної, С. Роман, О. Сердюка, Г. Шевченко дозволив переконатися в значущості гуманістичних ідеалів і цінностей у становленні й розвитку молодої людини та виявити їх провідну роль у професійній підготовці педагога до екологічного виховання дітей.

Для вирішення окреслених завдань та досягнення поставленої мети було використано такі методи дослідження:

- теоретичні: вивчення філософської, психолого-педагогічної літератури, психолого-педагогічний аналіз проблеми еколого-педагогічної підготовки майбутнього вихователя, узагальнення результатів, моделювання та проектування для визначення теоретико-методологічних засад дослідження та розробки методики підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки;

- емпіричні: діагностичні (індивідуальні опитування, бесіди, анкетування, тестування), обсерваційні (спостереження), педагогічний експеримент, вивчення й аналіз документації (освітньо-кваліфікаційна характеристика, навчальні плани, варіативні (авторські) програми дисципліни, робочі програми) з метою вивчення стану готовності студентів до еколого-педагогічної діяльності, окреслення концептуальних підходів, орієнтирів, відмінностей та можливостей підготовки до досліджуваного виду діяльності;

- статистичні: метод математичної статистики з метою встановлення валідності та вірогідності отриманих результатів, порівняння результатів експериментальних та контрольних груп.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Слов'янського державного педагогічного університету, Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Краматорського економіко-гуманітарного інституту. Дослідженням було охоплено 390 майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- уперше визначено сутність поняття „екологічно мотивована поведінка”; теоретично обґрунтовано основні положення методики підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки та умови ступеневої підтримки мотивації у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу; виявлено структурні компоненти, критерії, показники готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки та охарактеризовано рівні означеної готовності;

- уточнено та конкретизовано понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження, зокрема, поняття „еколого-педагогічна підготовка майбутніх вихователів”, „еколого-педагогічна готовність майбутніх вихователів”, визначено особливості екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників;

- набули подальшого розвитку зміст еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів, спрямований на підготовку до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки; принципи та психолого-педагогічні умови, які дозволяють здійснювати вплив на мотиваційну сферу майбутніх вихователів у процесі еколого-педагогічної підготовки, методи підготовки майбутніх вихователів до екологічного виховання дітей: тренінгові вправи, навчальні ситуації, метод проектів.

Практичне значення результатів дослідження полягає в їх достатній готовності для використання в навчальному процесі вищої школи: обґрунтовано й уведено в практику методику підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки, розроблено науково-методичний комплекс дисципліни „Основи природознавства та методика ознайомлення дітей із природою”, систему діагностичних методик, аутотренінгових вправ, завдань для обов'язкової та варіативної самостійної роботи. Результати дослідження можуть бути використані для оновлення змісту лекційних, практичних занять із дисципліни „Основи природознавства та методика ознайомлення дітей із природою”, організації педагогічної практики.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Слов'янського державного педагогічного університету (довідка №68-09-27 від 06.02.2009 р.), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №1/25 від 08.01.2009 р.), Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (довідка №12/08 від 02.09.2008 р.), Краматорського економіко-гуманітарного інституту (довідка №8 від 01.06.2008 р.).

Особистий внесок автора полягає в опублікуванні у співавторстві з Л. Крайновою методичних рекомендацій до навчальної дисципліни „Основи природознавства та методика ознайомлення дітей із природою”, у розробці та апробації методики підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до формування в старших дошкільників екологічно мотивованої поведінки.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час обговорення на міжнародних: Педагогічні читання „Підготовка фахівців дошкільної освіти в контексті вимог Болонської угоди” (Херсон, 2006), „Екологія: наука, освіта, природоохоронна діяльність” (Умань, 2007), „Розвиток освіти в умовах поліетнічного реґіону” (Ялта, 2007, 2008, 2009), „Реалии и перспективы образования и развития детей в ХХІ веке” (Росія, Ульянівськ, 2005), „Диалог культур в современном образовательном пространстве” (Росія, Ульянівськ, 2007); усеукраїнських: „Професіоналізм педагога (Європейський вибір України)” (Ялта, 2005), „Перший крок у науку” (Луганськ, 2006), „Реалізація принципу наступності дошкільної і початкової ланок у контексті суб'єктної парадигми освіти” (Слов'янськ, 2007); реґіональній „Внесок молодих учених у розвиток науки реґіону” (Луганськ, 2005) науково-практичних конференціях.

Результати дослідження обговорювалися на щорічних звітних наукових конференціях, засіданнях кафедри педагогіки Слов'янського державного педагогічного університету.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в наукових статтях, тезах, методичних рекомендаціях. За результатами дослідження опубліковано 21 наукову працю, 9 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (260 найменувань, з них англійською мовою - 2) та 11 додатків на 51 сторінці. Дисертація містить 10 таблиць, 4 рисунки, що займають 8 самостійних сторінок. Загальний обсяг роботи - 275 сторінок, з них - 187 сторінок основного тексту.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи та наукову новизну дослідження, розкрито практичне значення, подано відомості щодо апробації основних положень дисертації, публікацій автора та структуру роботи.

У першому розділі - „Теоретичні засади підготовки майбутніх фахівців до екологічного виховання дітей” - розкрито сутність поняття „екологічно мотивована поведінка”, теоретично аргументовано можливість її формування в процесі навчально-виховної роботи з дітьми старшого дошкільного віку; уточнено поняття „еколого-педагогічна готовність”, визначено структурні компоненти, критерії та показники готовності майбутнього вихователя до вироблення в дітей екологічно мотивованої поведінки; проаналізовано сучасні дослідження з проблеми еколого-педагогічної підготовки; обґрунтовано методику підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки.

На основі аналізу психолого-педагогічних понять екологічно мотивовану поведінку було визначено як систему дій і вчинків людини, зумовлену усвідомленням моральних норм поведінки в природному довкіллі, ціннісним ставленням до природи, пізнавальними та естетичними потребами у сфері природи, самоконтролем та самооцінкою. На етапі старшого дошкільного дитинства вона характеризується наявністю: екологічних уявлень, розуміння взаємозв'язків у природі; пізнавальних інтересів у сфері природи; проявів гуманного ставлення до природи, співчуття; готовності до самообмеження власних бажань у разі потреби; уміння передбачати результати власної діяльності в природі, помічати й оцінювати негативну поведінку однолітків та інших людей; здатності до екологічно доречних вчинків.

Вивчення психолого-педагогічних досліджень (Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, Н. Матюшина, Л. Славіна) дозволило дійти висновку, що саме на етапі старшого дошкільного віку складаються передумови для впливу на поведінку та формування мотиваційної сфери: сензитивність періоду для розвитку чуттєво-емоційної сфери; виникнення зв'язку між афектом та інтелектом дитини, тобто виникнення образів і уявлень, які виступають спонукальною силою та вступають у гру мотиваційних тенденцій, що керують поведінкою дитини; формування вміння усвідомлено підпорядковувати мотиви своєї поведінки; набуття мотивами якісно нових рис, пов'язаних із виникненням опосередкованих потреб, що здатні спрямовувати поведінку та діяльність дітей у відповідності з прийнятим наміром; поява можливості діяти згідно з моральними мотивами (виникнення внутрішніх етичних інстанцій).

Аналіз психолого-педагогічних досліджень уможливив виокремлення провідних особистісних рис, необхідних вихователю для формування в дітей екологічно мотивованої поведінки: розвинені потреби у сферах взаємодії з природним довкіллям та еколого-педагогічної діяльності, чутливість до краси природи, бажання підтримувати позитивні почуття дітей, а також умінь, які допоможуть вихователю успішно формувати таку поведінку: усвідомлювати мету та завдання екологічної освіти дітей, самостійно здійснювати пошук найбільш адекватних шляхів її вирішення; використовувати еколого-розвивальне середовище для формування екологічно мотивованої поведінки; діагностувати рівні екологічних уявлень, екологічної вихованості дітей, особливості ставлення дошкільників до природного довкілля, аналізувати результати діагностування; використовувати різні види діяльності дітей (пізнавальну, ігрову, трудову, еколого-орієнтовану), методики та технології для формування екологічно мотивованої поведінки за допомогою зовнішнього мотивування й „внутрішнього” способу формування мотивів поведінки.

Отже, готовність майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників - це інтегративне новоутворення, що розглядається як функціональний стан і стійка характеристика особистості й уключає в себе: екологічну спрямованість, позитивну мотивацію, професійно необхідні риси особистості, природознавчі та методичні знання, уміння й навички, рефлексію результатів власної праці.

У процесі еколого-педагогічної підготовки майбутнього вихователя визначальним є створення умов для самоусвідомлення потребнісно-мотиваційної сфери, осягнення необхідності формувати в собі потреби, пов'язані з природним оточенням (пізнавальні, емоційні, естетичні, комунікативні), та знання особливостей розвитку мотиваційної сфери й закономірностей формування в дітей дошкільного віку екологічно мотивованої поведінки. У зв'язку з цим як головні в підготовці майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки були визначені такі принципи:

- принцип мотивації - мотивування вирішення навчальних завдань, пізнавальної діяльності, роботи з екологічного виховання дітей дошкільного віку (викладач повідомляє мету вивчення розділів та тем дисципліни, студенти залучаються до її формулювання та обґрунтування);

- аксіологічний принцип - опора на моральні, естетичні, економічні, пізнавальні цінності студентів, формування цінностей, пов'язаних зі сферою природи (використання навчальних ситуацій);

- принцип усвідомленості - свідоме ставлення до екологічних проблем, до підвищення власної професійної компетентності, розуміння необхідності природоохоронної діяльності, дотримання правил поведінки в природі, формування особистісних смислів, осягнення еколого-педагогічної місії (створення умов для осмислення мети й формування особистісних смислів щодо власних еколого-педагогічних надбань у процесі вивчення дисципліни, розробка проекту еколого-педагогічного становлення);

- принцип індивідуально-особистісного зростання - опора на індивідуальні особливості екологічної свідомості студентів, „штучна” підготовка у вихованні екологічної особистості майбутнього вихователя (діагностика, самодіагностика, індивідуальні консультації, варіативність завдань).

Серед психолого-педагогічних умов, що забезпечують розвиток особистості, зокрема й розвиток екологічної свідомості, було визначено:

- урахування початкових типів мотивації взаємодії з природою та особливостей екологічної свідомості студентів, ступеневу підтримку мотивації ставлення до природи й екологічної роботи з дітьми, поєднання діагностики та самодіагностики в навчальному процесі;

- відповідність змісту навчальної діяльності студентів структурі готовності до формування екологічно мотивованої поведінки дошкільників;

- організаційно-методичне забезпечення системної роботи студентів із формування екологічно мотивованої поведінки дітей у реальній ситуації навчально-виховного процесу дошкільного навчального закладу;

- продуктивну персоніфіковану співпрацю викладача та студентів, яка актуалізує для майбутніх фахівців особистісну значущість набуття досвіду формування екологічно мотивованої поведінки в роботі з дошкільниками, пошук шляхів самовдосконалення.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень мотиваційної сфери людини (В. Давидов, Б. Додонов, В. Климчук, К. Левін, О. Леонтьєв, А. Маслоу, О. Музика, Г. Олпорт, П. Симонов) надав підстави для виявлення можливостей впливу на її формування: урахування попереднього досвіду, виклик емоційних переживань та естетичних вражень, залучення до постановки мети, організація середовища, спонукання пошукової активності, включення до різних видів діяльності, забезпечення ситуації успіху, знаходження особистісного смислу.

Ступеневу підтримку мотивації доцільно впроваджувати в процес підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей старшого дошкільного віку екологічно мотивованої поведінки за допомогою ретельно дібраних методів та прийомів роботи відповідно до мети та змісту етапів еколого-педагогічної підготовки.

У другому розділі - „Експериментальне дослідження підготовки майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників” - наведено підсумки вивчення стану еколого-педагогічної підготовки, описано експериментально-дослідну роботу та результати педагогічного експерименту з підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки.

Констатувальний експеримент проводився у два етапи. На першому етапі збиралися відомості про особливості та рівень готовності студентів, які завершили вивчення дисципліни „Основи природознавства та методика ознайомлення дітей із природою”, до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки. На цьому етапі діагностуванням було охоплено 155 студентів, із них: 69 студентів денного та 86 студентів заочного відділення.

Результати І етапу констатувального експерименту засвідчили, що рівень готовності студентів, які завершили вивчення дисципліни „Основи природознавства та методика ознайомлення дітей із природою”, до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки є середнім. Аналіз особливостей мотиваційного складника виявив недостатню сформованість мотивів майбутньої екологічної та природопізнавальної роботи з дітьми, спрощене ставлення до мети та завдань ознайомлення дітей із природою й можливостей їх виконання.

Вироблення в дітей екологічно мотивованої поведінки не сприймалося головною метою еколого-педагогічної місії вихователя, було відсутнє цілісне бачення шляхів формування екологічно мотивованої поведінки, майже не виявилося усвідомлення складності цього завдання та необхідності системної побудови роботи з дітьми з урахуванням численних чинників (особливостей середовища, наявного рівня природознавчих уявлень та екологічної вихованості, інтересів і нахилів дітей). Мали місце також нечіткі уявлення про особливості мотивів екологічної поведінки дошкільників, майбутні вихователі недостатньо володіли вмінням ураховувати індивідуальні особливості ставлення дітей до природи.

ІІ етап констатувального експерименту було спрямовано на вивчення особливостей початкової еколого-педагогічної готовності студентів. За результатами ІІ етапу констатувального діагностування майбутніх вихователів (150 студентів) умовно поділили на кілька підгруп: 1 підгрупа - студенти, спрямовані на сферу „людина - людина”, з високим рівнем інтенсивності ставлення до природи, з перевагою естетичної установки та естетичного типу мотивації взаємодії з природою (9,5% студентів експериментальної групи); 2 підгрупа - студенти, спрямовані на сфери „людина - людина” та „людина - природа”, з вищим за середній рівнем інтенсивності ставлення до природи, з перевагою естетичної установки й когнітивного та практичного типу мотивації взаємодії з природою (38% студентів експериментальної групи); 3 підгрупа - студенти, переважно спрямовані на сферу „людина - людина” і дещо на сферу „людина - природа”, з середнім рівнем інтенсивності ставлення до природи, з перевагою естетичної установки та практичного типу мотивації взаємодії з природою (47,6% студентів експериментальної групи); 4 підгрупа - студенти, спрямовані на сферу „людина - людина”, з нижчим за середній рівнем інтенсивності ставлення до природи, з перевагою естетичної установки та естетичного типу мотивації взаємодії з природою (4,7% студентів експериментальної групи).

Вивчення особливостей екологічної свідомості майбутніх вихователів унаочнило необхідність їх урахування під час професійної екологічної підготовки до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників (домінування естетичної установки в спілкуванні з природою, ставлення до природи передусім як до об'єкта краси, перевага емоційного та інформаційного чинника в спілкуванні з природою, практичного типу мотивації взаємодії з нею).

Підготовка до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки за експериментальною навчальною методикою, основні компоненти якої схематично зображено на рис. 1 (див. с. 11), здійснювалася диференційовано з різними підгрупами студентів, виокремленими на етапі констатувального експерименту відповідно до виявлених особливостей ставлення до природи та взаємодії з нею.

Експериментальна навчальна методика еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів була побудована поетапно. Мета І етапу - викликати інтерес до дисципліни та бажання професійного зростання у сфері екологічної освіти дітей, ознайомити зі структурою дисципліни, окреслити проблематику та тематику творчих пошуків щодо екологічної освіти дошкільників. На цьому етапі здійснювалися: огляд літератури, презентація сучасних психолого-педагогічних досліджень, звернення до філософських творів, художніх творів письменників Донеччини, у яких змальовано природу краю, постановка проблем екологічного виховання дітей, настанова на успіх у еколого-педагогічному становленні.

ІІ етап - вивчення, аналіз та самоаналіз системи цінностей мотиваційної сфери та особливостей екологічної свідомості студентів. Його зміст - це проведення комплексу діагностичних методик, анкетування, опитувань, бесід; залучення до самодіагностики та самооцінки, тренінгові вправи, складання твору „Мій соціально-екологічний ідеал”, обговорення, у якому студенти запрошувалися до самоаналізу, перегляду та оцінки своєї системи цінностей, рефлексії та уточнення планів свого еколого-педагогічного становлення.

На ІІІ етапі з метою надання особистісного смислу, підвищення рівня мотивації еколого-педагогічної підготовки, відбувалося ознайомлення студентів із психолого-педагогічними вміннями, якими необхідно оволодіти майбутньому вихователю у сфері екологічного виховання дітей (освітньо-кваліфікаційна характеристика, професіограмма, сучасні дослідження у сфері еколого-педагогічної підготовки), та залучення до планування свого професійного становлення (заповнення таблиці „Проект еколого-педагогічного самовдосконалення”).

Етап практичної підготовки (ІV етап) містив спостереження майстер-класів, перегляд фрагментів різних форм роботи, розробку та обговорення конспектів занять, етюдів спілкування з природою, навчальні ситуації, які умовно були названі: „від здивування”, „від естетичного захоплення”, „від морального переживання”, проведення діагностики екологічної вихованості дітей, розробку, впровадження та презентацію освітнього проекту екологічного спрямування, складання методичних рекомендацій.

Для того, щоб респонденти мали можливість з'ясувати рівень власної еколого-педагогічної готовності, забезпечувався зворотний зв'язок (V етап), причому перевага надавалася інформаційному, за якого студент отримував інформацію про успіх чи невдачу з поясненням причин та шляхів покращення результатів, оскільки саме цей вид зворотного зв'язку сприяє формуванню внутрішньої мотивації.

Рис. 1. Методика підготовки майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників

Отже, експериментальна навчальна методика еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів була побудована поетапно та відповідно до визначених психолого-педагогічних умов впливу на мотиваційну сферу. На кожному етапі використовувалися прийоми мотивації: мотивування готовності опанувати професію; мотивування бажання діяти - провадити роботу з екологічного виховання дітей, розробка ж авторського освітнього проекту екологічної спрямованості об'єднувала вивчення всіх розділів і тем дисципліни.

Ефективність системи підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки з'ясовувалася в контрольному експерименті, що складався з анкетування, підсумкової письмової контрольної роботи, спостереження та аналізу авторських освітніх проектів студентів, спрямованих на формування екологічно мотивованої поведінки, аналізу матеріалів самодіагностування та самооцінки.

Результати контрольного діагностування засвідчили, що студенти експериментальної групи досягли більших успіхів у еколого-педагогічній підготовці за показниками готовності до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки, ніж студенти контрольної групи. Так, високого рівня еколого-педагогічної підготовки досягли 23,8% студентів експериментальної групи 1 та 13,1% студентів контрольної групи 1, достатній рівень оволодіння продемонстрували 38,1% студентів експериментальної групи 1 та 30,4% студентів контрольної групи 1, середній рівень - 38,1% студентів експериментальної групи 1 та 43,4% студентів контрольної групи 1. Низький рівень у студентів експериментальної групи 1 не було визначено, а в студентів контрольної групи 1 він сягав 13,1%. В експериментальних групах 2, 3 та контрольних групах 2, 3 результати були аналогічними (табл. 1).

екологічний цивілізація гармонійний розвиток

Таблиця 1. Результати вивчення рівнів готовності студентів ЕГ та КГ до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників (у %)

Порівняльний аналіз результатів діагностичних зрізів контрольного експерименту засвідчив в експериментальних групах позитивну динаміку, що обґрунтувала ефективність експериментальної методики підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки.

Математична обробка результатів експерименту довела, що результат дослідження є статистично значимим, і це підтверджує ефективність запропонованої методики.

Висновки

У дисертації було досліджено проблему підготовки майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників, розроблено та експериментально перевірено методику підготовки майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки дітей.

1. Концептуальні документи та програми в дошкільній сфері підтверджують пріоритетність завдань виховання екологічної культури дітей і акцентують увагу на мотиваційному компоненті екологічної вихованості дітей. Аналіз стану практики довів, що готовність вихователів до здійснення діяльності, пов'язаної з формуванням екологічно мотивованої поведінки є недостатньою. Становлення цієї готовності має здійснюватися в процесі еколого-педагогічної підготовки та означає утворення системи мотивів, інтересів, установок, рис особистості, знань, набуття досвіду практичної діяльності. Проблема еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів у контексті готовності до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників практично не розглядалася. Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю конкретизації сутності готовності майбутнього вихователя до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки, корекції змісту й методики еколого-педагогічної підготовки фахівців дошкільної освіти.

2. На підставі аналізу психолого-педагогічної, науково-методичної літератури обґрунтовано теоретико-методичні засади еколого-педагогічної підготовки, визначено еколого-педагогічну підготовку майбутніх вихователів як багатоаспектний процес, що охоплює формування наукової системи знань у галузі взаємодії природи й суспільства, виховання гуманістичного світосприйняття особистості, розвиток екологічного мислення, формування екологічних переконань особистості, засвоєння норм екологічної етики і як результат - формування екологічної культури, еколого-педагогічної готовності.

3. Визначено понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження, розкрито сутність поняття „екологічно мотивована поведінка” та охарактеризовано її як систему дій і вчинків людини, зумовлену усвідомленням моральних норм поведінки в природному довкіллі, ціннісним ставленням до природи; пізнавальними, естетичними потребами у сфері природи; самоконтролем та самооцінкою. На етапі старшого дошкільного дитинства вона характеризується наявністю: екологічних уявлень, розуміння взаємозв'язків у природі (елементи аутекології, демекології, синекології, соціоекології); пізнавальних інтересів у сфері природи; проявів гуманного ставлення до природи, співчуття; готовності до самообмеження власних бажань у разі потреби; уміння передбачати результати власного поводження у сфері природи, помічати й оцінювати негативну поведінку однолітків та інших людей; здатності до екологічно доречних вчинків.

Еколого-педагогічну готовність вихователя визначено як компонент загальної професійної готовності в тій частині, що стосується екологічної освіти, виховання екологічно культурної особистості дошкільника та педагогічного супроводу дитини в процесі гармонізації стосунків з природним довкіллям.

4. Виявлено структурні компоненти та критерії готовності майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників: мотиваційний (наявність потреб і мотивів взаємодії з природним довкіллям, свідоме еколого-педагогічне самовдосконалення), теоретичний (природничі знання - глобальний, державний, реґіональний рівні; науково-методичні знання) та практичний (уміння діагностувати рівень екологічної вихованості дітей; уміння розробляти еколого-педагогічні системи; уміння творчо використовувати різні види діяльності дітей у природі та еколого-розвивальне середовище); визначено показники кожного компоненту готовності майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки, охарактеризовано рівні (високий, достатній, середній, низький).

5. Вивчено стан готовності майбутніх вихователів до формування в старших дошкільників екологічно мотивованої поведінки за умов традиційного змісту навчання у вищому навчальному закладі, що підтвердило недостатню ефективність останнього щодо формування досліджуваного виду готовності й допомогло виявити певні недоліки, пов'язані з готовністю до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки, а саме: недостатні рівні природничої ерудиції, науково-методичних знань та практичних умінь на тлі проблем, пов'язаних із мотивацією власної поведінки щодо природи та мотивацією майбутньої еколого-педагогічної діяльності. У зв'язку з цим було зроблено висновок про необхідність розробки й упровадження спеціальної методики, яка забезпечувала б достатній рівень підготовки майбутнього вихователя до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки.

6. Розроблено й експериментально перевірено методику підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників, яка складалася зі змісту узгодженого зі структурою готовності майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки дітей; умов, що безпосередньо впливали на мотиваційну сферу, підтримували навчальну мотивацію та мотивували еколого-педагогічне самовдосконалення; засобів, які впливали на почуття, мотивували поведінку; форм, методів та прийомів роботи, що відповідали особливостям студентської молоді й уможливлювали врахування рівня та особливостей початкової готовності до еколого-педагогічної діяльності.

Експериментальна методика поділялася на 5 етапів:

І - усвідомлення світоглядних позицій, вихід на філософсько-історичний, художньо-естетичний, глобальний, реґіональний, особистісний рівні ставлення студентів до природи;

ІІ - вивчення й самоаналіз системи цінностей мотиваційної сфери й особливостей екологічної свідомості, усвідомлення студентами власних проблем у сфері взаємодії з природою;

ІІІ - постановка мети професійного зростання, цілепокладання, активізація суб'єктивного чинника, суб'єктної позиції студента щодо себе як майбутнього професіонала, усвідомлення можливостей саморозвитку, персоніфікація;

ІV - становлення готовності до формування екологічно мотивованої поведінки дітей: мотиваційної (вироблення позитивного ставлення до природи й людей; екологічно-мотивованої поведінки), теоретичної (закріплення та збагачення знань про природу України, екологічні проблеми й методику ознайомлення дітей із природою) та практичної (набуття досвіду природоохоронної роботи, практичних умінь догляду за природою та взаємодії з нею, навичок формування екологічно-мотивованої поведінки);

V - формування потреби в зворотному зв'язку та систематичній самодіагностиці.

7. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи з підготовки майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників підтвердив ефективність впровадження експериментальної методики в практику вищих навчальних закладів. Зростання рівня виконання контрольних завдань студентами експериментальної групи в порівнянні зі студентами контрольної групи довело, що використані на формувальному етапі методи і прийоми сприяли підвищенню навчальної мотивації та прагнень професійного самовдосконалення, позитивно позначилися на ставленні майбутніх вихователів до природи, усвідомленні мети, завдань екологічної освіти дітей, розумінні важливості вироблення в дошкільників екологічно мотивованої поведінки.

8. Теоретичне узагальнення й експериментальна перевірка основних положень дисертації довели, що в процесі еколого-педагогічної підготовки необхідно:

- надавати особливу увагу розвитку в кожного студента якостей „екологічної особистості” через вплив на мотиваційну та емоційну сфери, педагогічну допомогу в пошуку особистісних смислів у взаємодії з природним довкіллям;

- забезпечувати можливості реалізації власного педагогічного проекту в реальній обстановці дошкільного навчального закладу, переживання та закріплення почуття успішності через участь у колективних презентаціях, обговореннях своїх надбань і творчих досягнень інших студентів та вихователів;

- здійснювати моніторинг професійного зростання кожного студента через зворотний зв'язок, діагностику та самодіагностику, спостереження, консультативне спілкування.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Предметом подальших наукових розвідок може бути вдосконалення методики еколого-педагогічної підготовки у напрямку пошуку нових шляхів впливу на мотиваційну сферу майбутніх вихователів.

Література

1.Трубник І. В. Основи природознавства та методика ознайомлення дітей з природою: Методичні рекомендації / Л. В. Крайнова, І. В. Трубник; заг. ред. В. І. Сипченка. - Слов'янськ, 2008. - 87 с.

2.Трубник І. В. Використання інтерактивних методів в екологічній підготовці майбутніх вихователів / І. В. Трубник // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. - 2004. - №10 (78). - С. 229-233.

3.Трубник І. В. Використання методу проектів в екологічній підготовці майбутніх фахівців дошкільної освіти / І. В. Трубник // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. - Зб. статей: Вип. 6, Ч. 2. - Ялта : РВВ КДГІ, 2004. - С. 184-187.

4.Трубник І. В. До проблеми розробки професіограми випускника зі спеціальності „Дошкільне виховання” рівнів „бакалавр”, „магістр” / О. І. Міхєєва, І. В. Трубник // Освіта Донбасу. - 2005. - №4 (111). - С. 8-11.

5.Трубник І. В. Компоненти екологічної підготовки майбутніх вихователів / І. В. Трубник // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. - №4 (99), березень. - 2006. - С.284-290.

6.Трубник І. В. Сучасні технології екологічної підготовки майбутніх вихователів / І. В. Трубник // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. - Зб. статей: Вип. 12, Ч. 2. - Ялта : РВВ КГУ, 2006. - С. 55-59.

7.Трубник І. В. Моніторинг якості екологічної освіти майбутніх вихователів / І. В. Трубник // Наука і освіта. - 2007. - №1-2 (січень - квітень). - С. 83-85.

8.Трубник І. В. Засоби екологічної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти / І. В. Трубник // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць (спецвипуск): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Слов'янський держаний педагогічний університет). - Слов'янськ : Видавничий центр СДПУ, 2007. - С. 58-62.

9.Трубник І. В. Професійно-екологічна компетентність вихователя дошкільного закладу / І. В. Трубник // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - №3. - Бердянськ : БДПУ, 2007. - С. 17-22.

Размещено на Allbest.ru