Шляхи реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання в процесі формування особистості здобувача вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання в процесі формування особистості здобувача вищої освіти

Подлєсна Г.В.

Полтавська державна аграрна академія (м. Полтава, Україна)

 orcid.org/0000-0001-5822-0039

Ільченко А.М.

Полтавська державна аграрна академія (м. Полтава, Україна)
orcid.org/0000-0003-1862-3639

Анотація: У статті висвітлюються сутність, значення, мета особистісно-орієнтованого підходу до навчання у вищій школі, його вплив на формування особистості здобувачів вищої освіти. Розкриваються особливості впровадження особистісно-орієнтованої освітньої технології при викладанні навчальної дисципліни «Психологія» (за професійним спрямуванням) з метою формування у майбутніх фахівців загальних і фахових компетентностей для майбутньої професійної діяльності.

Ключові слова: особистість, особистісно-орієнтоване навчання, навчальна діяльність, освітня технологія, психологія, здобувач вищої освіти, викладач вищої школи.

Аннотация: В статье освещаются сущность, значение, цель личностно-ориентированного подхода к обучению в высшей школе, его влияние на формирование личности соискателей высшего образования. Раскрываются особенности внедрения личностно-ориентированной образовательной технологии при преподавании учебной дисциплины «Психология» (по профессиональному направлению) с целью формирования у будущих специалистов общих и профессиональных компетенций.

Ключевые слова: личность, личностно-ориентированное обучение, учебная деятельность, технология обучения, психология, соискатель высшего образования, преподаватель высшей школы.

Annotation: In the article, the essence and the objective of the person-centered approach to studying at higher school are shown. Theoretical and methodological principles of personality-oriented learning technology have been analyzed. The influence of the person-centered approach to studying on the formation of the student's identity is found out. It has been proved that the priority of personality development is determined by the basic principles of person-centered studying: creation of psychologically comfortable conditions for studying; development of cognitive abilities and positive qualities of emotional-volitional sphere; subject-subject (dialogical) way of pedagogical interaction; acquisition of knowledge through the personal experience of the subject of studying; satisfaction of the needs of realization of intellectual, cultural, creative possibilities of the personality. The basic ways and principles of realization of the person-centered approach to studying are determined. The expediency of the introduction of this technology into the educational process of higher school is substantiated, in particular, while studying the discipline «Psychology» (for professional purposes) for future specialists in the agrarian sphere. It can be realized in full or in part during lectures, seminars and practical classes not only on psychological and pedagogical disciplines, but also other disciplines of general and professional training.

Key words: personality, personality oriented learning technologies, psychology, student, teacher of the higher educational establishments.

особистісний орієнтований вищий освіта

Постановка проблеми. Сучасні тенденції модернізації й удосконалення вищої освіти в Україні передбачають створення сприятливих умов для гармонійного розвитку особистості кожного здобувача вищої освіти й реалізації його соціокультурного й науково-технічного потенціалу в різних сферах життєдіяльності. Наразі суспільству потрібен фахівець у певній галузі науки, техніки, економіки, виробництва не лише функціонально готовий до професійної діяльності, а й сформований як творча, соціально-активна особистість, здатна до гнучкості й креативності, пошуку й прийняття самостійних рішень у різних професійних і життєвих ситуаціях. Відповідно, навчання у вищій школі з багатьох спеціальностей не повинно зводитися лише до оволодіння певними професійними знаннями й вміннями; важливо розвивати й загальні компетентності, соціально-культурні якості, необхідні для взаємодії й комунікації з партнерами, конкурентами, замовниками [6]. Потрібно формувати у майбутніх фахівців готовність до самовдосконалення, що дає можливість людині постійно збільшувати свій особистісний і професійний потенціал, покращувати власне благополуччя, роблячи внесок у розвиток всього суспільства.

Пріоритет розвитку особистості визначається в основних засадах особистісно-орієнтованого навчання, а саме: створення психологічно комфортних умов для навчання; розвиток пізнавальних здібностей й позитивних якостей емоційно-вольвої сфери; суб'єкт-суб'єктний (діалогічний) характер педагогічної взаємодії; набуття знань через особистісний досвід суб'єкта навчання; задоволення потреб реалізації інтелектуальних, культурних, творчих можливостей особистості. Тому, питання особистісно-орієнтованого підходу до навчання в процесі фахової підготовки майбутніх спеціалістів та визначення шляхів його реалізації, зумовлені не лише особливостями адаптації інноваційних технологій навчання до конкретних умов навчально-виховного процесу, а й подоланням протиріччя між зростаючими потребами в творчому саморозвитку особистості й існуючою практикою викладання, й надалі залишаються актуальними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз психолого-педагогічної літератури з обраної проблеми вказує на те, що педагогічні інноваційні технології опинилися в центрі уваги зарубіжних і вітчизняних науковців. Характеристики психолого-педагогічних інновацій досліджували К. Ангеловські, І. Бех, В. Бондар, В. Безпалько, В. Гузеєв, Л. Даниленко, М. Євтух, І. Єрмаков, В. Загв'язинський, І. Зязюн, М. Кларін, В. Кремень, В. Паламарчук, І. Підласий, С. Подмазін, О. Пометун, А. Пригожин, О. Савченко, Г. Селевко, В. Сластьонін, О. Сухомлинська, І. Тараненко, М. Чошанов, Р. Юсуфбекова, І. Якиманська та ін. Висвітлювали питання впровадження інноваційного досвіду в сучасну освітню практику К. Баханов, Б. Блум, В. Власов, М. Гузик, І. Дичківська, О. Дусавицький, А. Ільченко, В. Ільченко, О. Пєхота, А. Сологуб, В. Хайруліна та ін.

Серед сучасних інноваційних педагогічних підходів особливу увагу привертають роботи, що присвячені дослідженню і визначенню особистісно-орієнтованого підходу до побудови виховання й навчання, а саме праці: І. Беха, Е. Бондаревської, О. Вербицького, М. Євтуха, Б. Коротяєва, В. Курила, В. Петровського, С. Подмазіна, В. Сєрікова, О. Сухомлінської, О. Савченко, В. Слободчикова, С. Савченка, Ю. Турчанинової, І. Хуторського, А. Фурмана, І. Якиманської та ін. В роботах науковців втілюється у життя орієнтована на потреби особистості освітянська парадигма, нове бачення педагогічної теорії та практики, встановлюються нові пріоритети щодо побудови освітнього простору в Україні.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є визначення шляхів реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання в процесі підготовки здобувачів вищої освіти.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання: проаналізувати теоретико-методологічні засади особистісно-орієнтованої технології навчання; визначити вплив особистісно-орієнтованого підходу до навчання на формування особистості здобувача вищої освіти; обґрунтувати доцільність впровадження особистісно-орієнтованого підходу в навчальний процес, зокрема при вивченні навчальної дисципліни «Психологія» (за професійним спрямуванням) для майбутніх фахівців аграрної сфери.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодення вимагає нового рівня розвитку освіти, створення такої освітньої системи, яка забезпечує в процесі навчання умови для найефективнішої самореалізації особистості, розвитку її творчого потенціалу, формування основних життєвих компетентностей, уміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми в процесі професійної діяльності та житті загалом. Головною умовою реалізації цієї мети є парадигма особистісно-орієнтованого навчання. Сутність його полягає в тому, що неповторність особистості, її суб'єктний досвід не лише приймають і поважають педагоги, а й визначають чинником педагогічного процесу.

Психологічна наука особистісно-орієнтоване навчання представляє через розкриття питань про сутність і функції особистості в житті людини, механізми її становлення і розвитку, смислову сферу особистості, рефлексію, переживання і діалог як механізми створення особистісного досвіду (Л. Анциферова, Р. Гонсалес, В. Давидов, Є. Ільїн, Г. Ковальов, А. Маслоу, А. Петровський, К. Роджерс, Р. Стернберг, В. Слободчиков, С. Степанов, Е. Еріксон та ін.).

У педагогіці особистісно-орієнтований підхід розглядається засобами визначення категорій, мети і змісту освіти, методів навчання та конкретних технологій, діяльності викладача та здобувачів вищої освіти, критеріїв ефективності освітнього процесу. Фундаментальні дослідження у цьому напрямі проводилися М. Алексєєвим, Е. Бондаревською, В. Загвязинським, В. Краєвським, В. Ільїним, С. Подмазіним, Б. Порусом, В. Сєріковим, Г. Селевко, В. Сластьоніним, А. Хуторським, І. Якиманською та ін.

Особистісно-орієнтована освіта вимагає пошуку нових засад для проектування навчального процесу. Не відмовляючись від соціальної детермінації, вона потребує, засобами навчального процесу, забезпечити найкраще, вільне та творче проживання певних періодів розвитку особистості як повноцінних етапів життєвого ствердження людини [7]. Освіта, яка повернута до людини, стверджує Є. Бондаревська, має допомогти їй визначитися з особистісними смислами буття: вірою, надією, любов'ю, можливістю творчості, успіху, розвитку, спілкуванням з природою, людьми, самореалізацією у культурі. Розвиток особистості не можна зводити тільки до розвитку мислення, бо воно є когнітивною, позаособистісною рисою людини. Науковець визначає відмінність особистісно-орієнтованого навчання від традиційного тим, що його головним завданням є проживання особою ідеалів, смислів культури як смислів власного життя, власної долі [2].

Особистісно-орієнтований підхід В. Сєріков розглядає за допомогою категорій, що у методиці визначаються як чинники навчально-виховного процесу, а саме: мета та зміст освіти, методи навчання і певні технології, діяльність викладання та учіння, критерії їх ефективності. При цьому він наголошує, що навчання, спрямоване на розвиток особистості, не є формуванням особистості з певними якостями, а є процесом створення умов для повноцінного виявлення і відповідного розвитку особистісних функцій вихованців. У якості таких особистісних функцій В. Сєріков визначає: вибіркову (вибір цінностей і способу життя), критичну (цінності і норми, що висуваються зовні), вольової саморегуляції (при досягненні мети), рефлексивну, орієнтуючу (будування системи особистісних цінностей і смислів), функцію відповідальності за рішення, що приймаються, забезпечення автономності, цілісності, стійкості внутрішнього світу, творчої самореалізації, забезпечення рівня духовності [7]. На думку науковця, саме повнота реалізації даних функцій особистості у навчально-виховному процесі і є мірою того, наскільки навчально-виховний процес має особистісний рівень [7].

Вихідні положення особистісно-орієнтованого підходу у навчанні визначає І. Якиманська: 1) особистісно-орієнтоване навчання повинно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості як суб'єкта пізнавальної та предметної діяльності; 2) навчання має забезпечувати кожному здобувачу вищої освіти (спираючись на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід) можливість реалізувати себе в різних видах діяльності; 3) зміст освіти, її засоби й методи організовуються так, щоб здобувач вищої освіти міг вибирати предметний матеріал, його вид та форму; 4) освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є найважливішим засобом становлення духовних та інтелектуальних якостей особистості і має бути основною метою сучасної освіти; 5) освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливості його творчого вдосконалення, широке використання суб'єктного досвіду в інтерпретації та оцінці фактів, явищ, подій навколишньої дійсності на основі особистісно-значущих цінностей і внутрішніх настанов; 6) найважливішими чинниками особистісно-орієнтованого навчального процесу є ті, що розвивають індивідуальність, створюють умови для її саморозвитку та самовираження; 7) особистісно-орієнтоване навчання будується на принципі варіативності [7].

Психологічний аналіз категорій «здобувач вищої освіти», «індивід», «особистість» та «індивідуальність» свідчить про те, що центром навчального процесу має бути не здобувач вищої освіти, а його особистість. Своєю чергою, повна самоактуалізація і самореалізація особистості в навчальному процесі - це надійна передумова формування яскравих та нестандартних особистостей, тобто індивідуальностей, дефіцит яких, на жаль, ми відчуваємо в Україні. Безперечно, системоутворюючою якістю особистості є суб'єктність, тому можна стверджувати, що освітній процес, який максимально сприяє розвитку суб'єктності, можна назвати особистісно-орієнтованим [8].

Зміст особистісно-орієнтованої освіти має включати такі компоненти: інформаційний (знання, що мають бути привласнені здобувачам освіти і набувають особистісного сенсу), операційний (уміння, що мають стати надбанням особистості, її способом і засобом власної практичної діяльності); творчо-пошуковий (навчальні проблеми, що мають бути вирішені здобувачами освіти у навчанні і стати їх привласненим досвідом творчості та пошуку); ціннісно-смисловий (емоційно-ціннісні відношення, емоційні переживання тих морально-естетичних смислів, що закладені у змісті освіти); комунікативний (позитивний досвід взаємодії, спілкування, який здобувачі освіти одержують у процесі навчання), основою якого є ціннісне ставлення до людей, самоповага [8].

Отже, підсумовуюче висловлене вище, основні теоретичні положення особистісно-орієнтованого навчання можна звести до наступного: 1) особистість (і педагога-викладача, і здобувача вищої освіти) є вищою цінністю й орієнтиром усього навчально-виховного процесу, спрямованого на створення умов щодо її розкриття, розгортання й самореалізації; 2) особистість є проявом «людського в людині», того, що слід дбайливо вирощувати, культивувати, того, що відібране культурою як ознака власне «людського буття», ознака власне «людської натури» [2], того, що закладене в самій людині у вигляді її духовних і базових потреб; 3) функція освіти при цьому полягає в тому, щоб за допомогою розвитку особистості забезпечити саморозвиток у суспільстві [7].

З метою формування гармонійно розвиненої особистості здобувачів вищої освіти аграрної сфери, в процес їх фахової підготовки в Полтавській державній аграрній академії введено викладання вибіркової начальної дисципліни «Психологія» (за професійним спрямуванням). Саме при викладанні даної навчальної дисципліни були реалізовані шляхи впровадження особистісно-орієнтованого підходу. Враховано було те, що важливою умовою в навчально-виховному процесі у вищій школі є його спрямування на актуалізацію психологічних (самоактуалізація, саморозвитк, орієнтація у світі цінностей та смислів соціокультурного, духовного життя людини, самоусвідомлення, самоздійснення, самоповага) й духовних потреб особистості (пізнання, успішна, продуктивна діяльність, творчість та пошукова активність, ставлення до дійсності, комфортне спілкування), що є ознакою особистісної спрямованості [3].

Процесуальну сторону навчання було представлено шляхом організації різних видів навчальної діяльності: пізнавальної, практичної, творчо-пошукової, ціннісно-смислової (оцінної), комунікативної. Таке навчання характеризується впровадженням елементів особистісно-розвивальних освітніх технологій: задачно-контекстних, дискусійно-діалогічних, імітаційно-ігрових. При цьому приділялася увага й адекватним формам привласнення: спілкуванню - діалогу, діловій ігровій діяльність, рефлексії, творчості [7].

Організація навчальної діяльності була орієнтована на усвідомлення своєї суб'єктності, а саме: 1) усвідомлення особистісно-значущої мети діяльності; 2) усвідомлення норм навчальної діяльності та її етапів (орієнтація, цілепокладання, планування, виконання, контроль, корекція, оцінка; 3) усвідомлення цінностей у контексті освітньої діяльності - це ті якості особистості здобувача, його дії і вчинки, які сприяють досягненню мети навчання; 4) реалізація можливості вибору суб'єктом діяльності визначених способів просування до позначеної мети, постійне тренування суб'єктності - здібностей до вільного вибору і відповідальності; 5) встановлення позитивного зворотного зв'язку - цінування, підтримка, допомога [7].

Найкращим способом реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання було зробити навчання сферою самоствердження особистості у різних видах навчально-виробничої діяльності, відповідно до його психологічних і духовних потреб, інтелектуальних здібностей (академічного, практичного, креативного, емоційного і соціального видів інтелекту). До таких видів навчальної діяльності відносять: пізнавальну («хочу знати» - академічний інтелект), практичну («хочу вміти» - практичний інтелект), творчо-пошукову («хочу вирішити проблему, знайти рішення» - креативний інтелект), ціннісно-смислову («хочу відчути смисл..» - емоційний інтелект), комунікативну або інтерактивну («хочу визнання..» - соціальний інтелект) [8].

Результати навчання мали як функціональний, так і психологічний характер. При цьому, у якості психологічного результату виступав особистісний образ «Я» здобувача вищої освіти, його «Я»-концепція, а також система особистісних ставлень до дійсності, що актуалізуються у навчанні, система тих видів інтелекту, що розвиваються засобами навчання [8].

Важливим при впровадженні особистісно-орієнтованого підходу в навчанні було дотримання основних дидактичних принципів: 1)  визнання, усвідомлення індивідуальності кожного здобувача вищої освіти, його самоцінності, неповторності як людини, розвитку не як колективного суб'єкта, а насамперед, як індивіда з особливим суб'єктним досвідом, сукупністю психічних, культурологічних рис; 2) особистісно-орієнтоване навчання повинно забезпечити розвиток та саморозвиток особистості, виходячи з виявлення її індивідуальних особливостей як суб'єкта пізнання та предметної діяльності; 3)  диференціації: предметної, що передбачає розподіл здобувачів вищої освіти на різнорівневі групи, враховуючи принцип природовідповідності за фаховими профілями, духовної, що враховує особистісні відмінності, пов'язані із традиціями сім'ї, моральності тощо; 4) індивідуалізації, який передбачає організацію навчально-виховного процесу з урахуванням здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктивного досвіду здобувачів вищої освіти, надання можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці; 5) варіативності, що дозволяє побудувати освітній процес на широкій різноманітності змісту та форм навчального процесу, вибір якого здійснює викладач, враховуючи мету розвитку кожної окремої особистості; 6) проектування навчального предмету (ідея - навчальний процес - своєрідна проекція науки); 7) гуманізації змісту знань; 8) системності та систематичності засвоєння знань, формування загальних і фахових компетентностей; 9) інтеґративності знань; 10) узгодження наукових та навчальних знань, інтересів; 11) забезпечення пізнання та психічного розвитку особистості.

Основними вимогами до розробки дидактичного забезпечення особистісно-орієнтованого процесу були: - навчальні матеріали повинні виявляти зміст суб'єктивного досвіду здобувача вищої освіти, з врахуванням досвіду його попереднього навчання; - виклад знань у підручнику (викладачем) мусить бути спрямований не тільки на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного матеріалу, але й на перетворення особистого досвіду кожного здобувача вищої освіти; - потрібно слідкувати за постійним узгодженням досвіду особистості здобувача вищої освіти з науковим змістом знань, що викладаються; - слід активно стимулювати здобувача вищої освіти до самоцінної освітньої діяльності, що в подальшому має забезпечувати можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в процесі оволодіння знаннями; - навчально-виховний процес слід організовувати таким чином, щоб здобувач вищої освіти мав можливість вибору при виконанні завдань, вирішенні задач; - необхідно стимулювати здобувача вищої освіти до самостійного вибору й використання найбільш значущих способів опрацювання навчального матеріалу; - потрібно забезпечувати контроль й оцінку не лише результату, але й, головним чином, процесу навчання, тобто тих трансформацій, що здійснює здобувач вищої освіти, засвоюючи новий навчальний матеріал.

При організації освітнього середовища було дотримано наступних рекомендацій: 1) на заняттях доцільно використовувати навчальний матеріал різного змісту, виду та форми; 2) потрібно надавати здобувачу вищої освіти свободу вибору засобів виконання навчальних завдань (для зняття емоційного напруження, побоювання помилки); 3) доцільно використовувати нетрадиційні форми групових та індивідуальних занять з метою активізації діяльності здобувачів вищої освіти; 4) слід створювати умови для творчості як в самостійній, так і в колективній діяльності здобувачів вищої освіти; 5) доцільний постійний аналіз та оцінка з боку викладача індивідуальних способів навчальної роботи, що надає здобувачам вищої освіти можливість розповісти, як вони організували свою роботу, яким методом користувалися, що сподобалося, вдалося тощо; 6) розробляти та використовувати індивідуальні програми, що моделюють дослідницьке мислення у здобувачів вищої освіти; 7) організовувати заняття у малих групах на основі діалогу, імітаційно-рольових ігор, тренінгів, навчального спілкування, мозкового штурму, круглих столів, інсценування драматичних уривків, дискусій, творчих індивідуальних проектів й навчально-ознайомчу практику.

Увібравши в себе елементи різних методик (розвивального, модульно-рейтингового навчання, педагогіки співробітництва тощо), особистісно-орієнтоване навчання від інших педагогічних систем відрізняється тим, що жодна з них не ставила за мету зробити особистість здобувача вищої освіти суб'єктом навчальної діяльності, забезпечити можливість навчання за індивідуальною програмою, створити умови для його самовизначення й самореалізації, не спиралася на інтереси, цінності, схильності, психолого-фізіологічні особливості особистості.

Викладач вищої школи, який обирає особисто-орієнтований підхід до навчання, повинен пам'ятати, що:

стиль спілкування на заняттях, стосунки викладач-здобувач вищої освіти мають ґрунтуватися на педагогіці співробітництва;

заняття (лекційне, семінарське, практичне) слід будувати на діяльнісній основі: здобувач вищої освіти активно працює (сам, у парах, групах, кооперативно) на всіх етапах заняття, навчаючись самостійно здобувати знання і застосовувати їх при розв'язуванні практичних завдань;

оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов'язковим, на що відводиться окремий час;

викладач має спиратися на суб'єктний досвід, психофізіологічні особливості здобувача вищої освіти, його інтереси, ціннісні орієнтації, індивідуальний стиль навчальної діяльності, створювати атмосферу успіху;

здобувач вищої освіти повинен постійно знаходитися в ситуації вибору (рівня прагнення до успіху, змісту освіти, темпу навчальної діяльності, виду завдань, способу опрацювання матеріалу);

найефективнішими з погляду досягнення цілей особистісно-орієнтованого навчання є активні й інтерактивні технології навчання;

доцільним є застосування на заняттях диспуту, дискусій («круглого столу», «засідання експертної групи», «форуму», «симпозіуму», «дебатів»).

Слід звертати увагу на збагачення класичних лекцій нетрадиційними прийомами, які активізують діяльність майбутніх фахівців. Це дозволяє впровадити лекцію-бесіду (діалог), лекцію-дискусію, проблемну лекцію, лекцію-консультацію, лекцію-аналізу конкретної психолого-педагогічної ситуації, яка розглядається як технологія вирішення ціннісно-смислових проблем.

Особистісно-орієнтований підхід до навчання передбачає виконання завдань з психології трьох рівнів складності: 1) репродуктивного - відтворення теоретичних знань, що передбачає підготовку до мікровиступу за визначеною темою, до мікровикладання (метод розповідь); проведення спостереження за феноменами психіки, що проявляються у різних життєвих ситуаціях та ін.; 2) пошуково-творчого, який дозволяє використовувати набуті знання на практиці, в нестандартних ситуаціях та професійній діяльності (розробляти й проводити міні-лекції для здобувачів вищої освіти молодших курсів, проводити спостереження з метою виявлення індивідуальних особливостей педагогічного спілкування викладача, виявляти стиль спілкування); 3) дослідницько-творчого, який дає можливість розвитку творчої діяльності, аналітичного підходу до набутих знань, умінь та навичок.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого розвитку

Особистісно-орієнтовний підхід до навчання в умовах вищої школи - це технологія, головною метою якої є взаємний та плідний розвиток особистості викладача та здобувачів вищої освіти на основі рівності в спілкуванні й партнерства в спільній діяльності. Основне завдання такого навчання - надання допомоги здобувачу вищої освіти у визначенні свого ставлення до самого себе, інших людей, навколишнього світу, майбутньої професійної діяльності, формування життєвої компетентності. Звідси змінюються функції здобувача вищої освіти й функції викладача вищої школи: перший повинен разом із засвоєнням відповідних знань розвивати в собі здатність, навички й вміння самостійно їх здобувати, тобто оволодівати науковим методом пізнання, другий же, відповідно, має допомогти йому в цьому. Результатами впровадження особистісно-орієнтованого підходу до навчання в процесі фахової підготовки здобувачів вищої освіти аграрної сфери були: зміни в характері взаємодії між здобувачами вищої освіти та викладачами, формування орієнтації на врахування емоційного стану партнерів зі взаємодії, створення сприятливої емоційної атмосфери, активізація ствердження майбутніх фахівців власного «Я», позитивна динаміка рівня сформованості комунікативних умінь, формування високого рівня загальних, фахових, життєвих компетентностей.

Підсумовуючи, зазначимо, що розроблені напрями особистісно-орієнтованого підходу у навчанні можуть бути реалізовані в повному обсязі або частково під час проведення лекційних, семінарських та лабораторно-практичних занять не лише з дисциплін психолого-педагогічного спрямування, але й інших дисциплін загальної та професійної підготовки. Подальші дослідження передбачаються у напрямі вивчення впливу інноваційних освітніх технологій на особистісний розвиток студентської молоді та якість професійної підготовки.

Література

Бех І.Д. Особистісно-орієнтований підхід у вихованні / І.Д. Бех // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник. - Ченстохова. - Київ, 2000. - С. 33.

Бочелюк В.Й. Психологічна готовність учителя до особистісно-орієнтованого навчання. Дис. ... канд. псих. наук. - К., 1998. - 205 с.

Волкова Н.П. Особистісно-орієнтовані технології навчання професійно-педагогічної комунікації / Н.П. Волкова // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - №4. - Бердянськ: БДПУ, 2005. - 210 с.

Майорчак Н.А. Особистіно-орієнтований підхід в організації самостійної роботи студентів / Н.А. Майорчак // Гуманітарний вісник: зб.наук праць Львівського держ. фін.-екон. ін-ту. - Львів, 2002. - № 2. - С. 54-63.

Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование: Социально-философское исследование / С.И. Подмазин. - Запорожье: Просвіта, 2000. - 250 с.

Турянська О.Ф. Теорія і практика особистісно орієнтованого навчання історії в школі: [монографія] / О.Ф. Турянська. - Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2008. - 496 с.

Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе [текст] / И.С. Якиманская. - М.: Сентябрь, 1996. - 96с.

Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированного обучения в современной школе [текст] / И.С. Якиманская. М., 2000. - 176с.

References:

1. Bex I.D. Osoby`stisno-oriyentovany`j pidxid u vy`xovanni / I.D. Bex // Profesijna osvita: pedagogika i psy`xologiya: Ukrayins`ko-pol`s`ky`j shhorichny`k. - Chenstoxova. - Ky`yiv, 2000. - S. 33.

2. Bochelyuk V.J. Psy`xologichna gotovnist` uchy`telya do osoby`stisno-oriyentovanogo navchannya. Dy`s. ... kand. psy`x. nauk. - K., 1998. - 205 s.

3. Volkova N.P. Osoby`stisno-oriyentovani texnologiyi navchannya profesijno-pedagogichnoyi komunikaciyi / N.P. Volkova // Zbirny`k naukovy`x pracz` Berdyans`kogo derzhavnogo pedagogichnogo universy`tetu (Pedagogichni nauky`). - #4. - Berdyans`k: BDPU, 2005. - 210 s.

4. Majorchak N.A. Osoby`styuno-oriyentovany`j pidxid v organizaciyi samostijnoyi roboty` studentiv / N.A. Majorchak // Gumanitarny`j visny`k: zb.nauk pracz` L`vivs`kogo derzh. fin.-ekon. in-tu. - L`viv, 2002. - # 2. - S. 54-63.

5. Podmazy`n S.Y`. Ly`chnostno-ory`enty`rovannoe obrazovany`e: Socy`al`no-fy`losofskoe y`ssledovany`e / S.Y`. Podmazy`n. - Zaporozh`e: Prosvita, 2000. - 250 s.

6. Turyans`ka O.F. Teoriya i prakty`ka osoby`stisno oriyentovanogo navchannya istoriyi v shkoli: [monografiya] / O.F. Turyans`ka. - Lugans`k: Vy`d-vo DZ «LNU imeni Tarasa Shevchenka», 2008. - 496 s.

7. Yaky`manskaya Y`.S. Ly`chnostno-ory`enty`rovannoe obucheny`e v sovremennoj shkole [tekst] / Y`.S. Yaky`manskaya. - M.: Sentyabr`, 1996. - 96s.

8. Yaky`manskaya Y`.S. Texnology`ya ly`chnostno-ory`enty`rovannogo obucheny`ya v sovremennoj shkole [tekst] / Y`.S. Yaky`manskaya. M., 2000. - 176 s.

Размещено на Allbest.ru