Іван Боберський: формування української тіловиховної традиції в Академічній гімназії у Львові в першій чверті ХХ століття

Размещено на http://allbest.ru

УДК 796/011/3“19”(477.83)

Іван Боберський: формування української тіловиховної традиції в Академічній гімназії у Львові в першій чверті ХХ століття

Андрій Сова, Ярослав Тимчак

У другій половині XIX ст. у країнах Європи виникла низка національних гімнастичних систем (німецька, шведська, сокільська, згодом й англійська (спортивно-ігрова)), вони поширились як соціально-культурні, національні рухи (“арнольдизм”, “турнерський” чи “сокільський” рухи), а згодом сформувались перші організовані форми занять фізичним вихованням у навчальних закладах.

Творці гімнастичних систем та їх популяризатори в різних країнах, з посеред яких найчастіше - провідні педагоги і лікарі (англієць Томас Арнольд - директор коледжу в Регбі, чех Мірослав Тирш - професор Карлового університету в Празі, поляк Венанта Пясецький - лікар, фізіолог, викладач Львівського університету), сприяли утворенню осередків цих організацій у гімназійному та студентському середовищі.

Спочатку заняття гімнастикою (назва запозичена від давньогрецьких гімнасіїв - спеціальних споруд для занять фізичними вправами) були елементом дозвілля під час навчального дня, але поступово їх організація і проведення набули системного характеру. У кінці XIX ст. ці культурні тенденції прийшли в Галичину, яка на той час була у складі Австро-Угорської імперії, в основному - через сокільський рух.

У польському середовищі започаткування сокільського руху і шкільної гімнастики пов'язано з іменем лікаря і фізіолога Венанти Пясецького. У 1867 р. при новоствореному “Соколі” у Львові він готував вчителів гімнастики Gaj J. Dzieje kultury fizycznej w Polsce / J. Gaj, K. H^dzelek. - Poznan, 1997. - S. 24.. Венанта Пясецький вважається основоположником польської тіловиховної і спортивної традиції.

Українцям, на відміну від поляків, які мали можливість організовувати освітній процес в Галичині на власних національних засадах, було важче. Лише після того, як громадсько-політичні організації українців Галичини частково вибороли право на ведення навчання українською мовою (україномовні класи, гімназії), низка державних гімназій (Львівська, Перемишльська, Коломийська, Тернопільська, Станіславівська) Курляк І. Українська гімназійна освіта у Галичині (1864-1918 рр.): монографія / І. Кур- ляк. - Львів, 1997. - С. 10-14. з українською мовою викладання стали “українськими”, і в них уперше виникла можливість організовувати навчально-освітній процес на основі української національно-культурної традиції.

У такі заклади віддавали своїх дітей представники свідомої української еліти. Особливе місце серед україномовних навчальних закладів Галичини займала Академічна гімназія у Львові.

Серед перших осіб, які в українському середовищі в контексті сокільського руху опановували справу занять гімнастикою, можемо назвати братів Альфреда та Леонарда Будзиновських, Ярослава Вінцковського, Михайла Г амоту, Осипа Ганінчака, Григорія Гарматія, Гната Гошовського, Теофіла Джулинського, Осипа Коциловського, Олександра Левицького, Євгена Любовича, Юрія Семотюка та ін. [Боберський І.]. Двайцять лїт “Сокола-Батька” / І. Боберський // Калєндар “Вістий з Запоро-жа” на 1914 рік. - Львів: Наклад редакциї “Вістий з Запорожа”, 1913. - С. 198-201; Дацюк І. Виникнення українського спортивного товариства “Сокіл” та його діяльність наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття / І. Дацюк // “Сокіл-Батько”. Спортово-руханкове товариство у Львові. Альманах 1894-1994 / [упоряд. А. Благітка]. - Львів: Основа, 1996. - С. 24-25..

Однак запровадження і поширення гімнастики в українських освітніх закладах та започаткування української тіловиховної і спортивної традиції пов'язане передусім з іменем та діяльністю професора Академічної гімназії у Львові - Івана Боберського (1873, с. Доброгостів - 1947, м. Тржич, Словенія).

В українській історіографії питання введення організованих занять гімнастикою (фізичним вихованням) у дозвілля та навчальний процес україномовних гімназій Галичини, зокрема Академічної гімназії у Львові, їх “оформлення” на засадах української культурної традиції, ключових діячів цього процесу належно і вичерпно не розглянуто.

Дослідження національних засад українського шкільництва, зокрема у сфері фізичного виховання, залишаються важливими, актуальними та потребують ґрунтовного наукового опрацювання.

Джерельною базою дослідження стали: львівська періодика (“Народне Слово”, “Вісти з Запорожа”), звіти Академічної гімназії у Львові за 1901-1918 рр., видання товариства “Сокіл-Батько” у Львові, архіви Степана Г айдучка та Лесі Чабан, спогади Івана Боберського, о. Івана Бучка, Степана Гайдучка, Івана Кедрина, Зої Лисейко, Степана Цимбали. Значна частина опрацьованих друкованих видань є бібліографічною рідкістю і зберігається у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка, бібліотеки Центрального державного історичного архіву України у Львові, Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, закордонних бібліотеках, приватних збірках.

Іван Боберський народився 14 серпня 1873 р. у селі Доброгостові (тепер село Дрогобицького р-ну Львівської обл.) у священичій родині о. Миколи і Анни. Початкову освіту здобув вдома, у мами - учительки за фахом. За потребою Боберські користувалися послугами приватних вчителів чи гімназистів старших класів Боберський І. Щоденник, 1918-1919 рр. / І. Боберський; упоряд. Ю. Мицик. - Київ: Вид. дім “КМ Академія”, 2003. - С. 194-195..

У 10 років батьки влаштували І. Боберського на навчання до самбірської гімназії (1883-1891), під час якого він виявив особливе зацікавлення німецькою мовою. У подальшому воно визначило спрямованість його навчання і праці. Після закінчення гімназії Боберський вчився в університетах Львова (1891-1895) і Ґраца (1895-1899), де здобув фах вчителя німецької мови Чабан Л. Рід Боберських / Л. Чабан // Матеріали четвертої міжобласної генеалогічної конференції “Український родовід” (Львів, 27-28 березня 2004 р.). / [упоряд. А. Огорчак]. - Львів: НВФ “Українські технології”, 2005. - С. 116-117..

Перебуваючи у Ґраці, а також у Відні, Боберський ознайомився з популярними у той час в європейських країнах національними системами гімнастики. Саме там він, разом зі своїми приятелями Козакевичем і Ціпановським (як і Боберський, вони - перші діячі гімнастичного руху в Коломиї і Городенці), почав “вправляти руханку” і ця справа стала захопленням усього його життя.

Одним із підсумків його студій було закінчення державного однорічного гімнастичного курсу і здобуття кваліфікації вчителя гімнастики середніх шкіл Жарський Е. Проф. Іван Боберський, його роля і значення для української фізичної культури / Е. Жарський // Альманах Ради Фізичної Культури. - Мюнхен: В-во “Молоде Життя”, 1951. - С. 11.. Зауважимо, що фізичне виховання в більшості країн Європи того часу лише впроваджувалося у навчальні програми закладів освіти і було малознаною, модерновою справою, а тіловиховні заняття ґрунтувалися на німецькій, шведській та сокільській гімнастичних системах. Тому фахівців кваліфікували як вчителів гімнастики.

Завдяки подальшим подорожам європейськими країнами - Німеччиною, Швецією, Чехією та Францією, І. Боберський поглибив свої знання у сфері гімнастики та спорту. Відзначимо, що він освоїв передові, інноваційні для тогочасної Європи вміння в ділянці тілесного виховання і спорту.

У 1899 р., після закінчення студій, І. Боберський повернувся до рідного дому кваліфікованим фахівцем з німецької філології і одним з небагатьох у краї дипломованих спеціалістів з малознаної, а для багатьох - взагалі невідомої в Галичині професії - вчителя гімнастики.

Першим місцем праці І. Боберського стала цісарсько-королівська гімназія у Дрогобичі Докладніше див.: Сова А. Іван Боберський - учитель гімназії в Дрогобичі / А. Сова // Іс-торичні пам'ятки Галичини (подано до друку).. 2 липня 1899 р. він склав іспит на посаду заступника учителя, а вже 14 липня 1900 р., згідно з розпорядженням Міністерства віровизнань і освіти Австро-Угорщини, обійняв посаду дійсного учителя Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyzszego gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1901. - Dro- hobycz: Nakladem funduszu szkolnego, 1901. - S. 40; Spis nauczycieli szkol srednich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie na podstawie nadeslanych tabel konskrypcyjnych / [ulo- zyl Henryk Kopia]. - Lwow: Nakladem towarzystwa nauczycieli szkol wyzszych, 1909. - S. 49.. Зазначимо, що в той час у системі середньої освіти Австро-Угорщини були передбачені три рівні учительських посад: заступник учителя, учитель, професор. У дрогобицькій гімназії І. Боберський викладав німецьку мову (у 4-8-х класах), завідував німецькомовною бібліотекою, що функціонувала при гімназії і була орієнтована саме на гімназійну молодь, а також вів гімнастику з учнями 1-6-х класів Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyzszego gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1901. - Dro- hobycz: Nakladem funduszu szkolnego, 1901. - S. 37, 39.. Зауважимо, що гімнастика була, як тоді казали, “надобов'язковим” предметом і відбувалася, якщо були охочі, у позаурочний час. Однак І. Боберський зумів зацікавити нею молодь.

Гімнастичні заняття проводились згідно із затвердженими Міністерством віровизнань і освіти Австро-Угорщини у 1897 р. вказівками. І. Боберський переклав цей документ українською і керувався ним у своїй роботі (згодом, у 1910 р., він опублікував його у додатку до газети “Народне слово” - “Вістях з Запорожа” як “План для науки руханки у гімназіях, реальних гімназіях і реальних школах” Перевів Бб [Боберський І.]. Плян для науки руханки в ґімназиях, реальних ґімназиях і реальних школах // Вісти з Запорожа. - Львів, 1910. - 13 жовтня. - Чис. 47 // Народне Слово. Ілюстрована, популярно-просьвітна, політична й літературна часопись. - Львів, 1910. - 13 жовтня. - Чис. 427. - С. 13.).

Вже у дрогобицькій гімназії І. Боберський почав застосовувати на практиці здобуті під час навчання у Європі знання з теорії і методики проведення занять гімнастикою (як вже вказано, на той час гімнастикою називали будь-які види фізичних вправ, укладені на основі національних систем гімнастики). На уроках він один з перших запровадив досі невідомі або малознані європейські рухові ігри та забави, зокрема - англійську гру “футбол”. І. Боберський проводив заняття шість разів на тиждень. Учні, що зголосилися, розподілялися на чотири відділи. Перший і другий займалися раз, а третій і четвертий - два рази на тиждень. Як різновид занять гімнастикою, І. Боберський застосовував піші мандрівки (прогульки). Наприклад, упродовж 1900/1901 н. р. він зі своїми вихованцями здійснив низку мандрівок Дрогобиччиною: до Трускавця (з 1-6-ми класами), Борислава (з 1-им класом), Стебника (з 4-5-ми класами), околицями Дрогобича (з 1-6-ми класами) Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyzszego gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1901. - Dro- hobycz: Nakladem funduszu szkolnego, 1901. - S. 48, 49. тощо. Однак у дрогобицькій гімназії І. Боберський працював недовго. Його вимогливість і принциповість, на жаль, “спрацювали” проти нього. За спогадом його учня Степана Гайдучка, він змушений був звільнитися через конфлікт - І. Боберський поставив “двійку” з німецької мови синові старости повіту Приватний архів Степана Гайдучка..

Влітку 1901 р. І. Боберський влаштувався на працю в руську (українську) цісарсько-королівську Академічну гімназію у Львові (засвідчено розпорядженням Міністерства віровизнань і освіти Австро-Угорщини від 25 червня 1901 р.) Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyzszego gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1902. - Dro- hobycz: Nakladem funduszu szkolnego, 1902. - S. 32; Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1901/1902. - Львів: Накладом наукового фонду, 1902. - С. 27., яка розміщувалася у Народному домі на вулиці Театральній. На той час Львівська Академічна гімназія - одна з найшанованіших українцями елітних навчальних закладів, найдавніша освітня установа на українських землях з викладанням рідною мовою (у переважній більшості освітніх закладів Галичини навчання відбувалося польською або німецькою мовами). Упродовж 1901-1918 рр. Іван Боберський - учитель, а згодом і професор Академічної гімназії Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1901/1902. - Львів: Накла-дом наукового фонду, 1902. - С. 3, 27; Spis nauczycieli szkol srednich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie na podstawie nadeslanych tabel konskrypcyjnych / [ulozyl Henryk Ko- pia]. - Lwow: Nakladem towarzystwa nauczycieli szkol wyzszych, 1909. - S. 49; Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1917/1918. - Львів: Накладом наукового фонду, 1918. - С. 5; та ін..

Професорами і учителями Академічної гімназії та її філії (почала працювати з 1906 р.) були чи не найкращі, відомі у краї представники української інтелігенції: педагоги, науковці, поети і письменники. Серед них українські філологи: Володимир Коцовський, о. Омелян Огоновський, Омелян Партицький, Юліян Целевич, Анатоль Вахнянин, Юліян Романчук, Іван Верхратський, Григорій Цеглинський, Остап Макарушка, Ілля Кокорудз, Михайло Тершаковець, Володимир Радзикевич, Осип Роздольський, Іван Зілинський, Василь Пачовський, Остап Грицай, Іван Брик, Михайло Возняк, Амвросій Андрохович, Філарет Колесса, Ярослав Біленький, Платон Лушпинський, Олександр Панейко; класичні філологи: Ілярій Огоновський, Роман Цеглинський, о. Спиридон Кархут; катехити: о. Іван Гушалевич, о. Олексій Торонський, о. Діонисій Дорожинський, о. Іван Туркевич, о. Іван Рудович, о. Гавриїл Костельник, о. Леонід Лужницький, о. Петро Хомин; історики й географи: Степан Рудницький, Степан Томашівський, Мирон Кордуба, Омелян Терлецький, Іван Крип'якевич, Василь Білецький, о. Йосиф Застирець; математики: Еміліян Савицький, Володимир Левицький, Микола Чайковський, Володимир Кучер, Степан Балей та ін. Шах С. Львів - місто моєї молодости. (Спомин присвячений Тіням забутих Львов'ян ) / С. Шах. - Мюнхен: В-во “Християнський Голос”, 1955. - Част. I-II. - С. 225-226; Сениця П. Професори Української Академічній Гімназії у Львові / П. Сениця // Ювілейна книга Української Академічної гімназії у Львові. На 100-річчя першого українського іспиту зрілости 1878-1978 / [упоряд., літ. та техн. ред. Б. Романенчука]. - Філядельфія; Мюнхен, 1978. - С. 121-235; Лев В. Українські середні школи у Львові між двома війнами / В. Лев // Ювілейна книга Української Академічної гімназії у Львові. На 100-річчя першого українського іспиту зрілости 1878-1978 / [гол. ред. Н. Пазуняк]. - Мюнхен; Філядельфія, 1982. - С. 60-61.. Гідне місце серед цих шанованих фахівців посів класичний філолог-германіст та вчитель модерного предмета - гімнастики - професор Іван Боберський.

Академічна гімназія у Львові мала репутацію навчального закладу, що забезпечує високий освітній рівень своїх вихованців. Сучасник Іван Кедрин-Рудницький згодом на еміграції свідчив: “...вся Перша Академічна гімназія у Львові стояла на такому високому рівні навчання, що куди перевищувала багато теперішніх коледжів в Америці [спогад написано після Другої світової війни. - Авт.]. [...] Академічна гімназія у Львові давала своїм вихованцям освіту, яка залишалася їм на ціле життя. Вона робила з матуристів дійсно “зрілими до університетських студій”. Давала теж не тільки книжкову освіту, але й культуру поведінки, бо ціла атмосфера школи і ціла система навчання була наставлена на те, щоби не тільки впоювати в голови учнів книжкове знання, але й робити з них культурних громадян” Кедрин І. Молодість в Академічній гімназії у Львові / І. Кедрин // Ювілейна книга Української Академічної гімназії у Львові. На 100-річчя першого українського іспиту зрілости 1878-1978 / [гол. ред. Н. Пазуняк]. - Мюнхен; Філядельфія, 1982. - С. 151..

У перший рік педагогічної роботи в Академічній гімназії І. Боберський викладав лише німецьку мову (V-а, VI-а і VI-б, VII, VIII класи) 20 годин на тиждень, а також завідував німецькомовною бібліотекою для учнів Збір учительский з кінцем шк. року 1901/1902 // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1901/1902. - Львів: Накладом наукового фонду, 1902. - С. 3.. Від 1903/1904 н. р., очевидно його стараннями, в Академічній гімназії запроваджена гімнастика, що, як і у Дрогобицькій гімназії, мала “надобовязковий” (необов'язковий, за бажанням) статус Збір учительский з кінцем шк. року 1903/1904 // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1903/1904. - Львів: Накладом наукового фонду, 1904. - С. 39..

Спроби її запровадження декілька років до цього були не вдалими через відсутність фахівців, гімнастичного залу, майданчика та відповідного обладнання.

Ці заняття зазвичай відбувалися на свіжому повітрі. Вони згадуються як “шкільні забави”. Наприклад, у “Звіті дирекції ц. к. академічної гімназії у Львові на шкільний рік 1903/1904” читаємо: “Забави шкільні Ученики виходили о пів до 5-тої з гімназії, а по півгодиннім ходї діставались на угор за «Цїсарским ліском».

Від 5-тої до 7-мої тревали забави. По семій вертали ученики домів. Забави відбувались чотири рази в тижни, в чотирох відділах. Кляса I а б в г у вторник, II а б, III а б в понеділок, IV а б, V а б в пятницю, VI а б, VII а б, VIII а б в суботу. В грах учеників брали чинний уділ учителі відповідних кляс, що в значній мірі підносило охоту до забави. Першої пів години тривали звичайно гри чисто бігові без приладів, як: «Чорний лицар», «Чорноморець-Біломорець», «Хапко», «Ходи за мною», «Жгут», «Яструб», «Третяк», «Кіт і миш», «Хрещик». Відтак слідувала гри пилкові: «Вежа», «Пліт», що приготовлюють грачів до «Пилки ножної без підниманя», та гри пилкою ухапою двіруч і одноруч. Уклад і провід спочивав в руках учителя ґімнастики Цвана] Боберского” Хронїка закладу // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1903/1904. - Львів: Накладом наукового фонду, 1904. - С. 63.. Оскільки зміст занять гімнастикою був наповнений елементами німецької, шведської та сокільської національних гімнастичних систем, I. Боберський почав “шукати” і запроваджувати власні, українські національні відповідники для означення іншомовних понять, що вживалися у процесі.

Зокрема, саме заняття гімнастикою, основою якої є рухова активність, він називає “руханка”, ранкову гімнастику - “прорух”, а зал для занять - “рухівнею”. Для означення усього напрямку діяльності вживає слова “тіловиховання”, “тілесне виховання”, а для спорту - “змаг”.

Академічна гімназія розміщувалася в Народному Домі і не мала окремого приміщення для гімнастики, тому Боберський погодив із керівництвом українського гімнастичного товариства “Сокіл” питання про вправляння з учнями у його невеличкому приміщенні для гімнастичних занять (знаходилося, ймовірно, у будинку по вул. Підвальній, 7 у Львові - знесеному ще в перші роки XX ст.; на цьому місці у 1905 р. споруджено будинок страхового товариства “Дністер”, у проекті якого передбачено гімнастичний зал).

На той час до занять гімнастикою зголосилося 180 учнів III-VIII класів. З них було сформовано шість відділів, кожен з яких поділявся на три підвідділи із провідником, що обирався серед учнів гімназії. У тиждень відбувалося шість занять (одне заняття тривало годину для кожного відділу) Плян науки // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1903/1904. - Львів: Накладом наукового фонду, 1904. - С. 13..

Завдяки учительському хисту і новаціям І. Боберського, зацікавленість гімнастикою серед учнів невпинно зростала. Кожен подальший навчальний рік гімнастичні заняття відвідувало щораз більше охочих: у 1906/1907 н. р. - 328 учнів, 1907/1908 н. р. - 432, 1909/1910 н. р. - 658 Плян науки // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1906/1907. - Львів: Накладом наукового фонду, 1907. - С. 38; Плян науки // Звіт дирекциї ц. к. акаде-мічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1907/1908. - Львів: Накладом наукового фонду, 1908. - С. 12; Плян науки // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1909/1910. - Львів: Накладом наукового фонду, 1910. - С. 24..

Подією, що суттєво вплинула на залучення учнів Академічної гімназії до занять, стало відкриття у листопаді 1906 р. українським гімнастичним товариством “Сокіл” гімнастичного залу (рухівні) у будинку товариства “Дністер” по вул. Руській, 20.

У цей час функціонувало вже 12 відділів. У тиждень відбувалося по 12 занять, щоденно з 17-00 до 19-00. Проводити руханкові заняття І. Боберському допомагав дипломований фахівець гімнастики Іван Сохацький Плян науки // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1906/1907. - Львів: Накладом наукового фонду, 1907. - С. 38..

І. Боберський особистим прикладом надихав українське гімназійне середовище до руханкових занять. Неодноразово можна було побачити, як він на уроках руханки (інколи вони відбувалися на “Кайзервальді”, “Вульці”) бігав з гімназистами, грав з ними копаний м'яч (футбол), ситківку (теніс), гаківку (хокей), проводив з учнями піші прогульки (туристичні мандрівки) околицями Львова, містами і селами Галичини, Карпатами.

Від 1 вересня 1906 р. почала діяти філія Академічної гімназії у Львові. Спочатку вона функціонувала як 4-річка, але впродовж наступних років сформувалася у повноцінну 8-річну гімназію і була структурним підрозділом Академічної гімназії, хоч і мала власне керівництво. У 1908/1909 н. р. І. Боберський працював ще й у філії гімназії Збір учительский з кінцем шк. року 1908/1909 // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1908/1909. - Львів: Накладом наукового фонду, 1909. - С. 7.. У ці роки він проводив руханку у трьох учнівських відділах, 6 занять на тиждень.

У кінці серпня - на початку вересня 1908 р. “головне заведенє” Академічної гімназії у Львові було перенесено до нового будинку на вул. Льва Сапіги, 8 (тепер вул. Степана Бандери). Будинок мав прибудований гімнастичний зал та майданчик у подвір'ї.

У звіті гімназії за 1908/1909 н. р. з цього приводу зазначено: “Гімнастична саля заведеня має 20 м. довжини а 10 м. ширини і заосмотрена в слідуючі прилади: оден дручок, оден кінь, одні поруча, одна драбина, оден поміст з ковбою, два стояки, два містки, дві полотняні підстілки, двайцять пар тягарців, двайцять лісок. Подвірє має 30 м. довжини а 26 м. ширини. Прилади до забав: десять мячів копаних, девять мячів повних, дві пари лещетів, десять пар лижв, троє ґринджолят, чотири кружки, одна камінна кістка” Плян науки // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1908/1909. - Львів: Накладом наукового фонду, 1909. - С. 15-16.. Там І. Боберський вів руханку для учнів “головного заведення” упродовж 1908/1909 н. р.

Проведення руханкових занять, узагальнення та передача досвіду колегам і учням вимагали напрацювання теоретичного рівня. Усвідомлюючи таку необхідність і потребу, І. Боберський видав низку довідкових та науково-методичних праць.

Появу цих видань, серед іншого, зафіксовано на сторінках щорічних гімназійних звітів: 1904 р. - “Забави і гри рухові, часть І”, 1905 р. - “Забави і гри рухові, часть ІІ” (“Вісїмнайцять гор мячевих”), 1905 р. - “Забави і гри рухові, часть ІІІ” (“Копаний мяч”), 1909 р. - “Рядові вправи” Боберський І. Забави і гри рухові / І. Боберський // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1903/1904. - Львів: Накладом наукового фонду, 1904. - С. 3-33; Його ж. Забави і гри рухові, часть друга / І. Боберський // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1904/1905. - Львів: Накладом наукового фонду, 1905. - С. 3-27; Його ж. Рядові вправи / І. Боберський // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1908/1909. - Львів: Накладом наукового фонду, 1909. - С. 3-58 та ін. та ін. Окрім цього, вчитель упродовж 1903-1914 рр. готував замітки про проведення руханкових занять для звітів Академічної гімназії.

Його праці, опубліковані у цих звітах, з'явилися окремими виданнями Його ж. Забави і гри рухові / І. Боберський. - Львів, 1904. - 31 с.; Його ж. Забави і гри рухові / І. Боберський. - Львів: Накладом товариства “Сокіл”, 1905. - Ч. ІІ: Вісїмнайцять гор мячевих. - 29 с.; Його ж. Забави і гри рухові / І. Боберський. - Львів: Накладом товариства “Сокіл”, 1906. - Ч. ІІІ: Копаний м'яч. - 36 с.; Його ж. Впоряд / І. Боберський. - Львів, 1909. - 58 с.; Його ж. Забави і гри рухові / І. Боберський. - Львів, 1909. - Ч. PV: Ситківка. -

47 с. та використовувалися учителями інших гімназій і шкіл Галичини того часу. Вагомим здобутком праці І. Боберського в Академічній гімназії стало зібрання потужної німецькомовної бібліотеки для забезпечення навчальних потреб учнів. У цьому йому допомогли меценати, учителі та професори гімназії і самі гімназисти. Завдяки їхнім старанням, бібліотека щороку поповнювалася новими надходженнями. І. Боберський у цій справі сам подавав належний приклад для наслідування.

Відомо, що ще у перший рік своєї педагогічної діяльності (1901/1902 н. р.) він пожертвував для бібліотеки 159 книг Прибори наукові // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1901/1902. - Львів: Накладом наукового фонду, 1902. - С. 26. (придбання книг на той час було коштовнішою справою, ніж сьогодні).

Упродовж 1901-1918 рр. викладач сформував таку бібліотеку модерної німецької літератури, якої не мала жодна тодішня українська гімназія в Галичині. Вихованець Академічної гімназії Степан Шах згодом писав: “Бібліотеки рівнож не мали свого приміщення; шафи з книжками стояли в клясових кімнатах. Найліпше випосажена була німецька бібліотека для учнів, але це вже особиста заслуга проф. І. Боберського” Шах С. Львів - місто моєї молодости. - 1956. - Част. ІІІ. - С. 227..

Під впливом європейської тенденції поширення гімнастики в освітніх та громадських установах, Міністерство віровизнань і освіти Австро-Угорщини у 1909/1910 н. р. прийняло рішення про запровадження гімнастики у навчальний процес гімназій як обов'язкового предмета [Боберський І.]. Мінїстерство осьвіти / І. Боберський // Вісти з Запорожа (Львів). - 1910. - 26 мая. - Чис. 20 // Народне Слово. Ілюстрована, популярно-просьвітна й літературна ча- сопись. - Львів, 1910. - 26 мая. - Чис. 367. - С. 12; Курляк І. Українська гімназійна освіта у Галичині (1864-1918 рр.): монографія / І. Курляк. - Львів, 1997. - С. 111..

Оскільки статус “обов'язкового” передбачав суттєві зміни в часі (розкладі) його організації, І. Боберський вирішив зосередитись на викладах німецької мови, а руханковий напрям передав, як у головній, так і у філії гімназії, дипломованому фахівцю гімнастики Юрію Семотюку.

У своєму спогаді І. Боберський згадував: “Руханку, а також рухові гри провадив я в гімназії сім шкільних років, поки не стала обов'язковим предметом і тоді обняв науку член “Сокола” Юрій Семотюк, який став учителем виключно руханки. Опісля виїхав він до Америки до свого брата.

Учні ходили на руханку до салі “Сокола” і ця обставина підсилювала працю і розвиток Товариства. В цих роках запізналась молодь з руханкою і змагом та способом, як їх провадили товариства і школи в інших державах Европи. Зачались гри без мяча і з мячем, а також народні вправи. Це так звана легка атлетика: хід, біг, скок, мет, творилися дружини і клюби без уставу” Боберський І. Українське сокільство 1894-1939 / І. Боберський. - Львів: Видавець Сокіл- Батько, 1939. - С. 9-10. (“Сокільська бібліотека”. - Ч. 7)..

Боберський намагався бути чуйним до потреб і проблем гімназистів. Він долучився до діяльності товариства “Руслан”, що діяло в стінах Академічної гімназії від 1894 р. Фонди // Справозданє дирекциї ц. к. академичної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1894. - Львів: Накладом наукового фонду, 1894. - С. 33.. Метою товариства була фінансова допомога талановитим учням, які не мали відповідних коштів для навчання. Зібрані гроші йшли на різні потреби: харчування, одяг, винайм помешкання, ліки, приватні лекції, закупівлю шкільних книжок, стипендії, одноразові грошові допомоги та інше.

Товариство “Руслан” завдяки меценатам сформувало бібліотеку, яка в переддень Першої світової війни налічувала понад 1700 книг. Члени товариства поділялися на членів-покровителів та звичайних. Членами-покровителями ставали ті особи, які жертвували на діяльність організації щорічно щонайменше 50 корон, звичайними - 2 корони. Серед членів-покровителів товариства були: митрополит Андрій Шептицький, мітрат Андрій Білецький, директор Академічної гімназії Едвард Харкевич, професор Академічної гімназії Юліан Романчук, професор Володимир Шухевич, о. Н. Дмитрів із США, директор Краєвого союзу у Львові Кость Паньківський та інші. У 1903 р. І. Боберський стає членом-покровителем товариства “Руслан” Запомоги для убогих учеників // Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1903/1904. - Львів: Накладом наукового фонду, 1904. - С. 63-64.. Кожного року він жертвує на цілі товариства більше, ніж визначена сума. Відомо, що у 1903/1904 н. р. професор пожертвував 70 корон Там само. - С. 65..

З вибухом Першої світової війни, упродовж 1914-1918 рр. І. Боберський, у зв'язку з військовою службою у Легіоні січових стрільців, припинив педагогічну діяльність у львівських гімназіях Сова А. Діяльність Івана Боберського в Українській Бойовій Управі в роки Першої світової війни / А. Сова // Перша світова війна у військово-історичному вимірі (до 100-річчя події): збірка матеріалів Міжнародного наукового форуму 26-28 червня 2014 р. - Львів: АСВ, 2014. - С. 47-50..

Однак він й надалі залишався відповідальним за німецькомовну бібліотеку для учнів Академічної гімназії. Керівництво закладу пішло на такий крок з надією, що після війни талановитий педагог та організатор повернеться до виконання своїх обов'язків.

Проте цього так і не сталося через поразку українців у польсько-українській війні 1918-1919 років. І. Боберський, як один з активних діячів ЗУНР, після окупації українських земель поляками був змушений покинути свою Батьківщину Його ж. Військово-політична діяльність Івана Боберського в роки Першої світової війни / А. Сова // Гуманітарні дисципліни у навчально-виховному процесі вищих навчальних за-кладів: зб. наук. статей. - Львів: ПП Сорока Т. Б., 2014. - Вип. 4. - С. 90-100..

Іван Боберський був фахівцем європейського ґатунку. Сформований як педагог в навчальних установах Ґраца і Відня, він у своїй роботі послуговувався характерною для того часу методикою австрійського шкільництва. Його струнка постава, стильний одяг, гідно піднята голова і відкритий шляхетний погляд викликали зацікавлення і повагу у гімназистів.

За словами о. Івана Бучка, Іван Боберський був “перший елєґант і вмів все з ґустом [зі смаком. - Авт.] вбратися” Гайдучок С. Воєнні спомини / С. Гайдучок / [уклад. і авт. передм. О. Вацеба, Б. Якимо- вич]. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - С. 56.. Був суворим і вимогливим. Навчав уважності, дисциплінованості, відповідальності. Очевидно, через відому зі спогадів учнів Боберського вимогливість, він отримав в середовищі гімназійної молоді промовисте прізвисько “Холєрський” Лисейко З. Спогади / З. Лисейко // Архів Лесі Чабан..

Але водночас він залишався приязним і доступним гімназистам. За спогадом Степана Шаха, професори Академічної гімназії на привітання студентів переважно відповідали мовчки, знімаючи капелюх, або лише кивком голови чи прикладанням двох пальців до шапки. Лише професор І. Боберський “на рівних” відповідав на уклін гімназистів привітанням “здоров!” Шах С. Львів - місто моєї молодости. - 1956. - Част. III. - С. 262..

Його учні вирізнялися зразковим знанням німецької мови та літератури і високо оцінювали свого вчителя. Серед його безпосередніх вихованців-гімназистів - знані у майбутньому особистості і діячі: Євген Коновалець, Роман Сушко, Олена Степанів, Степан Шах та інші.

Плеяда його учнів ще під час праці Боберського у гімназії та згодом, у майбутньому, стала великими прихильниками і фахівцями руханкової справи. Серед найвідоміших - Степан Гайдучок, Петро Франко, Олександр Тисовський - продовжувачі справи розвитку фізичного виховання у нашому краї. На думку сучасників, І. Боберський хоч і був професором середньої школи, однак за своєю кваліфікацією не поступався університетському рівню. фізичний виховання гімнастика боберський

Експериментування і новаторство - основні ознаки його педагогічної діяльності. Це і намагання поєднати, синтезувати елементи європейських систем гімнастики з українськими традиційними народними формами - іграми, забавами та розвагами, і творення власної термінології, і підготовка перших в національній історії фахових україномовних видань, присвячених фізичному вихованню, а також впровадження гімнастичних занять в українські жіночі навчальні заклади. І. Боберський зумів вдало поєднати можливості, які мала тоді українська спільнота у Львові, для розвитку і популяризації руханкової справи (йдеться про матеріально-технічну базу українського гімнастичного товариства “Сокіл” та Академічної гімназії).

Отже, Іван Боберський був активним учасником запровадження організованих занять гімнастикою у дозвілля і навчальний процес Академічної гімназії у Львові. Він вніс у заняття національні елементи, що ґрунтувались на українській культурній традиції, а отже, організував їх на національних засадах. Його можна вважати одним із засновників української культурної традиції у сфері фізичного виховання.

Анотація

УДК 796/011/3“19”(477.83)

Іван Боберський: формування української тіловиховної традиції в Академічній гімназії у Львові в першій чверті ХХ століття. Андрій Сова, Ярослав Тимчак

На прикладі Академічної гімназії у Львові розглянуто запровадження гімнастики (фізичного виховання) у дозвілля та навчальний процес державних гімназій Галичини з українською мовою викладання першої чверті XX ст. Проаналізовано адаптування занять до української культурної традиції (самоназви, поняття, терміни, теоретико-методичні праці тощо). Відзначено внесок українського педагога, германіста та фахівця з фізичного виховання, професора Івана Боберського у становлення цієї дисципліни.

Ключові слова: Іван Боберський, Галичина, Академічна гімназія у Львові, національні засади, українська традиція, заняття гімнастикою (руханкою).

Аннотация

Иван Боберский: формирование украинской физкультурной традиции во Львовской Академической гимназии в первой четверти ХХ века. Андрей Сова, Ярослав Тымчак.

На примере Львовской Академической гимназии рассмотрено введение гимнастики (физического воспитания) в досуг и учебный процесс государственных гимназий Галичины с украинским языком преподавания первой четверти XX века. Проанализированы адаптации занятий к украинской культурной традиции (самоназвания, понятия, термины, теоретико-методические работы и т. д.). Отмечен вклад украинского педагога, германиста и специалиста по физическому воспитанию, профессора Ивана Боберского в становление этой дисциплины.

Ключевые слова: Иван Боберский, Галичина, Львовская Академическая гимназия, национальные основы, украинская традиция, занятия гимнастикой (зарядка).

Annotation

Ivan Boberskyi: The formation of Ukrainian educative body tradition in Academic Gymnasium in Lviv in the first quarter of the XXth century. Andrii Sova, Yaroslav Tymchak.

On the example of Academic Gymnasium in Lviv the issues of introduction the gymnastics exercises (physical education) in leisure and educational process of public gymnasiums in Galicia with the Ukrainian language teaching of the first quarter of the XXth century and its national elaboration and adaptation based on Ukrainian cultural tradition (own name, concepts, terminology, theoretical and methodological works, etc.) is considered in the article by the Ukrainian pedagogue, Germanist and physical education specialist, professor Ivan Boberskyi.

Key words: Ivan Boberskyi, Galicia, Academic Gymnasium in Lviv, national foundations, Ukrainian tradition, gymnastics exercises (rukhanka).

Размещено на Allbest.ru