Ефективність уроків фізичної культури зі школярами спеціальної медичної групи

Умовні позначки. * - достовірність розбіжностей - р<0,05, **- р<0,01, *** - р<0,001

Натомість встановлено, що уроки гімнастики включали найменшу (в окремих випадках достовірно (р<0,001) меншу, ніж уроки з легкої атлетики і волейболу) кількість навантажень малої зони потужності. Навантаження з ЧСС до 120 уд./хв тривалістю 4560 хв рекомендовані для хворих на інфаркт міокарду у періоді реабілітації. Слід ураховувати, що такі навантаження викликають невелику реакцію організму, тому недостатні для розвитку фізичних якостей до рівня, що відповідає нормативним вимогам. Тобто третина тривалості уроків ФК у школярів СМГ проходить при ЧСС, нижчій від рекомендованих для реабілітації хворих на інфаркт міокарду. Зрозуміло, що такі уроки не сприяють підвищенню працездатності школярів СМГ.

Відповідно до рекомендацій фахівців, при ЧСС 120 - 130 уд./ хв виконуються вправи з дуже ослабленими дітьми впродовж усього навчального року. А для відносно сильніших школярів, зарахованих до СМГ, руховий режим у діапазоні ЧСС 120 - 130 уд./хв застосовується впродовж перших 1-1,5 місяців занять, поступово збільшуючись за інтенсивністю та обсягом відповідно до адаптаційних можливостей організму з поступовим доведенням навантажень до ЧСС 140 - 150 уд./хв в основній частині заняття. Позатим у результаті проведених досліджень нами з'ясовано, що на практиці в середньому до 15 хв уроків проходило у пульсовому діапазоні 120-130 уд./хв. Найбільше таких навантажень було на уроках волейболу, найменше - на уроках гімнастики, що призвело до суттєвих розбіжностей (р<0,- 05) між показниками. За даними фізіологів навантаження при такій ЧСС сприяють гармонійній діяльності опорно-рухового апарату, серцево-судинної, дихальної, нервової та інших органів і систем організму школярів СМГ: збільшується хвилинний об'єм крові (за рахунок систолічного об'єму), поліпшується зовнішнє та тканинне дихання. При таких навантаженнях не висуваються неадекватні вимоги до ослабленого організму, поза тим формуються життєво необхідні навички та вміння. Але вправи, що викликають помірну реакцію організму, також є недостатніми для розвитку фізичних якостей до рівня нормативних вимог.

Очевидно, що навантаження в діапазоні ЧСС 130-140 уд/хв застосовувалося у мізерній кількості в уроках з усіх видів спорту на уроках ФК в СМГ (в середньому 7,89 хв, що складало 17,53%). Тоді як навантаження при ЧСС 130 - 150 уд./хв. вважаються оптимальними для кардіо-респіраторної системи в умовах аеробного дихання й дають хороший тренувальний оздоровчий ефект для серцево-судинної та дихальної систем в умовах аеробного енергозабезпечення; при цьому м'язовим навантаженням помірної потужності з ЧСС 130-- 140 уд./хв. рекомендується відводити 85% часу уроку, а вправам з ЧСС 140--150 уд./хв. -- 15%.

Проведені нами дослідження дозволили виявити, що навантаження при ЧСС 140-150 уд/хв на практиці застосовувалися у достатній кількості (у середньому -- протягом 6,18 хв, що складає 13,73% їх тривалості). Тоді як тривалість фізичних навантажень з величиною ЧСС від 130 до 140 уд./хв. на уроках зі СМГ суттєво (на 20 хв -- половина уроку!) поступалася рекомендованим величинам (85% = 38 хв). Отож, резерви для підвищення ефективності уроків ФК в СМГ криються в надмірному використанні низькоінтенсивних навантажень (з ЧСС меншою від 120 уд./хв.).

Аналіз даних табл. 1 показав, що уроки з легкої атлетики містять найменшу кількість часу з ЧСС 140-150 уд/хв. (лише 1,63±3,11хв.), що суттєво нижче від показників інших видів спорту (гімнастики р<0,001 та баскетболу р<0,01). Пояснення полягає у вивченні під час уроків з легкої атлетики нових складних за координацією вправ.

Аналіз отриманих даних засвідчив, що на практиці тривалість навантажень великої інтенсивності (вище 150 уд./хв) на уроках відповідає рекомендаціям фахівців, оскільки вчителі ФК використовували його тільки у вигляді короткочасних навантажень -- у середньому 1,90±2,07 хв. Суттєво більше (р<0,05) було таких засобів на уроках гімнастики (3,79±3,62 хв.) і більше -- на уроках баскетболу (2,31±2,12 хв.) у порівнянні з уроками з пріоритетним застосуванням інших видів спорту. Тобто, тривалість вправ з ЧСС вище 140 уд./хв. в СМГ відповідало вимогам; тоді як навантаження діапазону 130-140 уд./хв. застосовувалися у недостатній кількості, а до 120 уд./хв -- у надмірній. Отже нашими дослідженнями підтвердилися дані інших фахівців [1, 2] про те, що під час уроків ФК учителями відводиться недостатньо часу на розвиток фізичних якостей, насамперед -- витривалості.

Результати аналізу візуальних спостережень за вправами, спрямованими на зміцнення окремих м'язових груп, свідчать, що у фізичному вихованні школярів СМГ застосовується велика кількість асиметричних вправ; недостатня кількість вправ для розвитку м'язових груп, що забезпечують вертикальне положення тіла; відсутність вправ на розвиток косих м'язів живота, натомість зачасте застосування вправи для зміцнення внутрішніх м'язів тазу (клубово-поперекових м'язів); зловживання вправами для розвитку великих грудних м'язів при недостатній кількості вправ для розвитку їхніх антагоністів (ромбоподібних м'язів); недостатня кількість вправ цілеспрямованого оздоровчо-реабілітаційного характеру при переважанні вправ, шкідливих для застосування у СМГ.

Велика кількість асиметричних вправ (подача м'яча у волейболі, метання м'ячика, стрибок з розбігу тощо) призводить до дисгармонійного фізичного розвитку і формування асиметричної постави. Щоб уникнути цього, варто навчати школярів метанням правою і лівою руками і під час оцінювання враховувати обидва результати. Такий методичний підхід окрім гармонійному фізичному розвиткові, сприятиме розвиткові спритності (координованості) школярів.

Постуральні м'язи (postural musculus -- лат. positura -- позиція, стан), це м'язи, які підтримують вертикальне положення тіла. До них відносяться усі м'язи, що кріпляться безпосередньо до хребта. Частина з них кріпиться до тазу, який, у свою чергу, кріпиться до хребта. Всі вони беруть участь в ходьбі. Постуральні м'язи це: м'язи спини, таза, шиї, живота, грудей, стегон. Недостатній розвиток цих м'язів призводить до порушень постави. Катастрофічне щорічне збільшення кількості школярів з порушеннями постави підтверджує недостатню ефективність уроків ФК у справі профілактики цих порушень і необхідність збільшення кількості вправ для розвитку сили м'язів, що формують правильну поставу.

Результати проведеного дослідження засвідчили, що зазвичай розвитком косих м'язів нехтують. Однак косі м'язи мають важливе практичне значення в різних видах руху. Вони відповідають за повороти тіла в сторони, за нахили його в сторони, беруть участь у дихальних рухах, утриманні внутрішніх органів. При гармонійному розвитку вони надають статурі спортивного вигляду, звужуючи талію.

Спостереження показали, що з метою розвитку силової витривалості м'язів черевного преса, натомість часто використовувалася вправа піднімання тулуба у сід з вихідного положення сидячи з прямими ногами при закріплених стопах. При подібному вихідному положенні в основному розвивається силова витривалість клубово-поперекових м'язів (лат. Musculus iliopsoas), практичне значення розвитку яких значно поступається важливості зміцнення косих і прямих м'язів живота [4].

Відомо, що після застосування вправ для грудних м'язів (метання, підтягування, лазіння по канату тощо), корисні спеціальні вправи на їх розтягування. Школярі після інтенсивних тренувань м'язів грудей повинні також розвивати і їх антагоністів в ділянках спини і лопаток, наприклад, найширші й ромбовидні м'язи, інакше це призводить до нерівномірного м'язового розвитку, і в подібних випадках у школярів плечі часто йдуть вперед. На практиці ж спостерігається відсутність вправ, що цілеспрямовано розвивають силу ромбоподібних м'язів (вправи на приведення лопатки до хребта і догори). Це призводить до збільшення кількості школярів із сутулістю через напруженість великого і малого грудних м'язів. Групу ризику складають школярі, які протягом тривалого часу перебувають в положенні тривалого нахилу вперед і працюють зсутулившись (пишуть або читають) [5]. Тому для профілактики перенапруження ромбоподібних м'язів варто регулярно виконувати вправи для їх зміцнення.

Певна частина вправ, що застосовувалися на практиці, при неправильному виконанні може призвести до негативних наслідків у функціонуванні опорно-рухового апарату (наприклад, колові рухи головою, колові рухи тулубом). При цьому ціла низка вправ, що застосовувалися на уроках, не приносять ніякої користі для школярів СМГ, викликаючи лише «легку фізичну активізацію» [1]. Таким чином, для збільшення оздоровчого ефекту уроків ФК в СМГ варто використовувати лише ті вправи, які мають найбільший оздоровчий ефект.

Аналізуючи й узагальнюючи дані проведеного дослідження, можемо стверджувати, що ефективність уроків ФК у СМГ оцінюється як мінімальна. Суттєві розбіжності спостерігалися на практиці залежно від конкретних умов проведення уроку, незалежно від модуля. Для підвищення дієвості уроків варто рекомендувати вчителям:

- збільшити (на 20 хв) кількість навантажень, що виконуються в пульсовому діапазоні 130-140 уд./ хв. за рахунок зменшення тривалості вправ з ЧСС до 120 уд./хв;

- після виконання асиметричних вправ виконати вправу в інший бік;

- включити вправи для м'язів, що формують поставу, особливо

- косих, ромбоподібних м'язів тощо;

- виключити небезпечні для здоров'я школярів вправи;

- включити максимальну кількість вправ оздоровчо-реабілітаційного спрямування.

урок виховання школяр медичний

Висновки

1. З'ясовано, що тривалість вправ з ЧСС до 120 уд./хв. була надмірною, з ЧСС 130-140 уд./хв. недостатньою, а з ЧСС вище 140 уд./хв відповідала вимогам в СМГ. Встановлено, що у середньому 27,61±10,13 хв. уроків у СМГ проходило при ЧСС до 120 уд./хв. Навантаження у такому пульсовому діапазоні суттєво частіше (р<0,05-0,001) застосовувалися під час уроків легкої атлетики, ніж під час уроків з інших видів спорту у зв'язку з вивченням нового матеріалу.

2. Встановлено, що завеликим був обсяг асиметричних вправ, вправ для зміцнення внутрішніх м'язів тазу та великих грудних м'язів, небезпечних для застосування у СМГ; натомість недостатньою була кількість вправ для розвитку постуральних м'язових груп, косих та ромбоподібних м'язів; засобів цілеспрямованого оздоровчо-реабілітаційного характеру.

3. Сформульовано рекомендації для вчителів ФК, які проводять уроки зі школярами СМГ.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Варто виявити доцільність величин загальної та моторної щільності уроків ФК у спеціальних медичних групах; визначити кількість часу, що відводиться на уроці на розвиток окремих фізичних якостей школярів.

Література

1. Виленская Т.Е. Принципы формирования и организация физического воспитания в специальных медицинских группах / Виленская Т.Е., Кудаев Э.А. // Теория и практика физической культуры. - № 1.- 2005. - С. 25-28.

2. Виленская Т.Е. Теория и технология здоровьесбережения в процессе физического воспитания детей младшего школьного возраста: Автореф. дисс. ... докт. пед. наук / Т.Е. Виленская. - Краснодар, 2006. - 48 с.

3. Виленская Т.Е. Эффективность уроков физической культуры в начальной школе / Т.Е. Виленская // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - № 1. - 2005. - С.2-7.

4. Приріст М.Г. М'язи стопи / М.Г. Приріст, Н.К. Лисенков, В.І. Бушкович. // Анатомія людини. - СПб.: Гіппократ; 1998. - 704 с.

5. Причины мышечных болей. Причины возникновения триггерных точек. Группы риска миоскелетных болей.

Размещено на Allbest.ru