Концептуальна модель формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля

Размещено на Allbest.ru

У статті висвітлено проблеми формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації і проведення дозвілля дітей та юнацтва. Охарактеризовано значення основних компонентів авторської концептуальної моделі процесу цього формування: чотирьох блоків, технології реалізаці моделі готовності, організаційно-педагогічних умов, рівнів сформованості готовності, критеріїв оцінювання і результату - сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва.

Ключові слова: модель формування готовності, блоки моделі, організаційно-педагогічні умови, критерії і показники, художньо-естетичний потенціал творів мистецтва.

В статье отражены проблемы формирования готовности будущих социальных педагогов к организации и проведению досуга детей и юношества. Охарактеризованы значения основных компонентов авторской концептуальной модели процесса этого формирования: четырех блоков, технологии реализации модели готовности, организационно-педагогических русловий, уровней сформированности готовности, критериев его оценки и результата - сформированности готовности будущих социальных педагогов к организации работы в сфере досуга детей и юношества.

Ключевые слова: модель формирования готовности, блоки модели, организационно-педагогические условия, критерии и показатели, этнонациональный материал, художественно-эстетический потенциал произведений искусства.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Актуальність теми зумовлена зростанням соціальної напруженості у суспільстві, поширенням алкоголізму, наркоманії, лудоманії, тютюнопаління, проституції, злочинності і суїциду, загостренням кризових явищ у духовному житті сім'ї, зростанням чисельності дітей-сиріт, дітей з відхиленнями у фізичному і психічному розвитку та поведінці і тих, що зазнали насилля, бездомних, хворих на СНД та зі слабким здоров'ям і недостатнім рівнем їх пізнання, що робить актуальними пошуки шляхів їх вирішення, зокрема, засобами професійної психолого-педагогічної діяльності у сфері дозвілля.

Незважаючи на суттєве розширення дослідницьких зусиль науковців у цій сфері, проблема обґрунтування змісту, пошуку нових форм організації і методів підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва залишається вкрай важливою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження психолого- педагогічної, науково-методичної літератури з питань формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва свідчить про наявність багатьох невирішених питань [1; 2; 4; 5; 6; 8]. Зокрема, необхідно науково обґрунтувати структуру і зміст професійної підготовки фахівців соціально-педагогічного профілю, які працюватимуть у сфері дозвілля (І.

Бойчев, С. Пащенко, В. Русанова, І. Шульга та ін.)

Використовувана у Західній Європі методологія соціальної роботи [6], вітчизняний і наш власний досвід роботи у цій сфері [5] дозволили створити модель формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля, яка задіює механізми взаємозв'язків та підвищує ступінь участі окремої особистості і різних груп населення в релаксаційно-оздоровчій і культурно-дозвіллєвій діяльності в умовах вільного часу.

Узагальнюючи, можна констатувати, що навчальна модель формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля - це наукове і методичне обґрунтування цього процесу, цілеспрямовано організована, логічно- послідовна система його компонентів, яка спрямована на забезпечення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва. Вона містить мету, завдання, зміст, принципи, форми, методи і засоби та умови формування готовності й оцінювання рівнів її сформованості.

Доречно додати, що «Большая современная энциклопедия» (2005) подає модель як «... програму, імітуючу структуру або функціонування досліджуваного об'єкта; систему об'єктів або знаків, відтворюючу деякі властивості системи-оригіналу. « [7, с. 323]. Словник іншомовних слів «модель» трактує «як зразок, примірник чого-небудь, зменшене відтворення якоїсь споруди, механізму тощо... ; схема для пояснення якогось явища або процесу» [9, с. 443].

Мета статті - охарактеризувати значення основних компонентів авторської концептуальної моделі процесу формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва.

Виклад основного матеріалу. Головним результатом досліджень є модель (структурно- логічна схема) формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва з урахуванням потреб суспільства, шляхів їх задоволення, мети, задач, організаційно- педагогічних умов, структури, принципів, основних форм, методів і засобів формування готовності такої майбутніх соціальних шляхів формування готовності, форм методичної роботи, технологій методичної діяльності у цій галузі, критеріїв, оцінювання рівнів її сформованості, ефектів формувального етапу експерименту (рис. 1).

Вона базується на результатах аналізу науково-педагогічної літератури, практики підготовки майбутніх СП, власних спостережень. Беручи до уваги ці дані, проаналізуємо складові моделі цілеспрямованого формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля.

Основними складовими моделі формування професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва є такі блоки: цільовий, аналітико-діагностувальний, змістово-операційний, результативно. У дослідженні визначено та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва як складову моделі.

Цільовий блок моделі містить мету, задачі формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля. Зупинимося на них детальніше. Мету ми визначили як цілеспрямоване формування у майбутніх соціальних педагогів готовності до організації роботи у сфері дозвілля. Основна мета формування професійної готовності (теоретичної, методичної, практичної, психолого-педагогічної, інноваційно-освітньої) майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва реалізується через розв'язання комплексу задач, які відображають вимоги до особистості майбутнього соціального педагога: формування системи фахових знань, умінь і навичок, закріплення теоретичних знань і досвіду практичної діяльності у сфері дозвілля, розвиток професійно-значущих якостей особистості соціального педагога. Такими фаховими знаннями, на нашу думку, мають бути: 1) знання специфічних методів навчання (знання акторської майстерності), аналізу і синтезу даних (визначення комплексу необхідних професійних знань для вирішення конкретних завдань дозвіллєвої діяльності), методу вирішення проблемних ситуацій (виявлення і вирішення проблем виховання особистості засобами організації дозвілля), методу порівняння, спираючись на розуміння змісту; індивідуально-групових методів (виявлення причин, що спонукають до визначення доцільності організації тієї чи іншої форми дозвілля), методу спостереження за підготовчою та сценічною роботою; методів обговорення й аналізу (становлення особистості вихованця, формування взаємин між інститутами суспільного виховання і батьками) ; методів збирання етнографічного матеріалу та художньо-естетичної інформації творів мистецтва для практичних занять; «мозкового штурму» («мозкової атаки») для швидкого реагування на соціальні, дозвіллєві та інші проблеми дітей-сиріт (ігрові тренінги, консультування, профорієнтаційні заняття, гурткова робота [5, с. 201], клуб взаємодопомоги, екскурсії [5, с. 212, 307]), дітей шкіл-інтернатів (ігрова терапія, казкотерапія, арт-терапія, робота за моделлю «старший брат - старша сестра»), «дітей вулиці» (моральна та психологічна тренінгова робота, правовиховна просвітницька робота, створення майданчиків і клубів дозвілля, ігрова діяльність [5, с. 368]), дітей з обмеженими функціональними можливостями (бесіди, психологічні тренінги, диспути, створення банків даних етнографічного характеру, художньо-естетичної інформації творів мистецтва) [5, с. 186-187] тощо) ; 2) знання методів і методик навчання дітей, які використовуються майбутніми соціальними педагогами у практичній дозвіллєвій діяльності: методу гри й ігрового тренінгу; методики проведення з різновіковими категоріями дітей та юнацтва народних музичних ігор і забавок, вікторин, конкурсів, розважальних програм, КВК, диспутів і дискусій [5, с. 305] тощо; імпровізації; театралізації; змагання; ведення КТС [5, с. 329], проектної діяльності; ігрових програм і театралізованих вистав тощо; 3) теоретичні знання методики організації дозвіллєвої діяльності (масових, групових, індивідуальних форм роботи) [6].

Важливою складовою моделі є формування у майбутніх соціальних педагогів відповідних вмінь для роботи у сфері дозвілля. Коротко зупинимося на вміннях, якими повинні володіти майбутні соціальні педагоги: 1) у сфері дитячого театрального мистецтва: організувати роботу дитячого театрального колективу над п'єсою або сценарієм; визначати загальні принципи відбору репертуару; моделювати умови для зародження сценічної дії, сценічного спілкування, фізичної розкутості, психологічної врівноваженості у сценічній дії; готувати різні види вправ для тренування фантазії й уяви; адекватно ставитися до вимог художнього замислу даної ролі; встановлювати потрібні стосунки, які відбуваються на сцені; створювати процес взаємодії на сцені; працювати над сценічним образом з виконавцем ролі; проводити заняття зі сценічної грамоти, враховуючи її специфіку й особливості; працювати над роллю з виконавцем під час творчої роботи над сценічним дійством; аналізувати документальний і художній матеріал, необхідний для створення сценарію [5, с. 325]; монтувати різножанровий документальний і художній матеріал; компонувати групи номерів, різних за жанрами; творчо підходити до створення різних варіантів початку і фіналу театралізованого дійства; художньо оформляти місця дії; розробляти театралізовані дійства (свята), культурно- дозвіллєві програми; визначати загальні принципи формування репертуару тощо; 2) у сфері образотворчого мистецтва: компонувати написи художнім шрифтом з метою професійного вирішення нестандартних ситуацій підготовки реклами [5, с. 248], буклет, оголошення розважального шоу, свята тощо; використовувати техніки і технології роботи акварельними фарбами; зображувати предмети за законами перспективи (циліндричної, кулеподібної, прямокутної, комбінованої форми) ; 3) у сфері музичного мистецтва: підбирати музичні твори для літературно-музичних композицій; знаходити й підбирати дитячі пісеньки та музику для ранків; створювати банк даних дитячих музичних творів та українських народних пісень; організовувати різні форми роботи (бесіди, диспути, дискусії, КВК, конференції тощо), присвяченої видатним українським та зарубіжним музикознавцям, музикантам, естрадним та оперним виконавцям, композиторам; вміти співати українські народні пісні, колядки, щедрівки, колискові, купальські, петрівочки, обжинкові, весільні пісні тощо; 4) у сфері хореографічного мистецтва: показувати дітям елементи українського танцю; водити хороводи з дітьми; водити «Кривий танець» на Великодньому тижні; проводити музичні народні ігри та розваги; проводити музичні небилиці, обрядово-ритуальні ігри з дітьми; відтворювати дитячі та юнацькі розваги восени, розваги на вечорницях; вміти підготувати дітей до вертепного дійства, маланкування, водіння кози, засівання [6]; вміти відтворити дитячі лічилки, пустощі, утішки-забавки, лічилки-забавки, нескінчухи, каламбури, ігрові дотепи, пародії, алегоричні жарти-насмішки, прозивалки, колискові та ін. [3]; 5) у сфері декоративно-прикладного мистецтва: використовувати різноманітні техніки (їх нараховують біля двох сотень) писанкарства (написання мальованок, шкрябанок, дряпанок, крапанок, зернівок, писанок тощо) ; вишивати, підбирати та розташовувати елементи узорів на полотні; робити аплікації; мережити; створювати ляльки-мотанки та ляльки у національних костюмах; давати майстер-класи із перерахованих видів творчості; 6) володіти методикою організації масових, групових, індивідуальних форм роботи у сфері дозвілля: розробляти тематичні вечори, вечори запитань і відповідей; готувати конференції, тижні з різних предметів, зустрічі з цікавими людьми, конкурси, олімпіади, фестивалі, КВК, брейн-ринги; організовувати перегляд і обговорення кінофільмів, роботу гуртків, змагань, походів, екскурсій, тренінгів, об'єднань за інтересами; виконувати консультування дітей відносно: мистецтва образотворчого, музичного, сакрального, хореографічного, кіномистецтва, декоративно-прикладного мистецтва; здійснювати вибір літератури, фільмів, творів мистецтва, технік виготовлення виробів з природного матеріалу, вишивок, мережива, писанок, моделей, конструкцій; вміти вести збір етнонаціонального матеріалу, підготовку «театру одного актора» тощо [5].

У дослідженні визначені найважливіші особистісні і професійно-важливі якості, властивості й характеристики майбутніх соціальних педагогів, серед яких: майстерне володіння методикою організації масових, групових, індивідуальних форм роботи у сфері дозвілля, досконале володіння вищеназваними вміннями; ерудованість, творчий підхід до справи, оптимізм, педагогічний такт, високі моральні якості, володіння власною емоційно-вольовою сферою; досконале володіння мовою; здатність до формування світогляду, правильного розуміння сучасних проблем розвитку суспільства, людського буття, духовної культури, практичного відображення у професійній діяльності світоглядних позицій; наявність етичної культури, здатність до вибору стратегії і тактики соціально-педагогічної діяльності з урахуванням загальнолюдських цінностей; дотримання здорового способу життя, фізичного вдосконалення; розвинена інтуїція, любов до дітей; особиста вихованість, тактовність, толерантність, висока вимогливість тощо. До якостей, що характеризують майбутнього соціального педагога як професіонала, варто додати гуманність, моральність, комунікабельність, поміркованість, педагогічну майстерність, професійну компетентність, широку освіченість тощо.

В аналітико-діагностувальному блоці нашої моделі важливе значення має вхідне діагностування та методика діагностування. Нами розроблено анкету «Самооцінки когнітивної готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля», анкету «Самооцінка операційно- діяльнісної готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля», апробовано «Тест-опитувальник для визначення рівня професійної спрямованості (РПС) студентів» за Т. Дубовицькою, методику «Оцінка рівня творчого потенціалу особистості (ТПО) « за А. Шаровим, «Анкету самооцінки мотиваційно-особистісної готовності студента», «Діагностичну карту вивчення рівня сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва» [6, с. 271].

Перевірка ефективності змістово- технологічного забезпечення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва здійснювалася за допомогою діагностування наявного рівня знань, умінь і навичок студентів у сфері дозвіллєвої діяльності на підготовчому (констатувальному), основному (формувальному) та підсумковому (оцінювальному) етапі проведення дослідно- експериментальної роботи.

Змістово-операційний блок нашої моделі відображає зміст освітнього процесу, основні принципи, на яких базується процес формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля, форми, методи і засоби її реалізації, а також обґрунтування оптимального змісту процесу формування професійної готовності майбутніх соціальних педагогів: спектру знань, умінь, навичок, особистісних якостей і здатностей, практичного дозвіллєвого досвіду, здобутого упродовж навчальних практик. Фахівець дозвіллєвої сфери - перш за все творець, людина, яка добре знає сферу дозвілля, літературу, історію, культуру і мистецтво. Досвід педагогічної діяльності у цій сфері набувається у процесі власної практичної діяльності. «Людина виступає у житті перш за все як діяч, митець, творець, незалежно від того, яким видом діяльності вона займається» [10, с. 43].

Із аналізу змістової складової базових дисциплін - основи для формування професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля - випливає необхідність розробки і впровадження в освітній процес авторських спецкурсів «Методика організації дозвіллєвої діяльності дітей засобами музичного мистецтва», «Методика організації дозвіллєвої діяльності дітей засобами образотворчого мистецтва» та «Культурно- дозвіллєвого практикуму» - важливих складових формування мотиваційно- особистісного, когнітивного та операційно- діяльнісного компонентів готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва.

Зміст цих спецкурсів розкриває ретроспективу теоретичних й історичних аспектів розвитку українського мистецтва, особливості впливу художньо-естетичної інформації творів мистецтва на дітей, розвиває інтуїцію сприйняття й розуміння художньо-естетичної інформації творів мистецтва, вчить адекватно сприймати й розуміти ідейно-емоційний зміст художнього твору. Спілкування із шедеврами українського та світового мистецтва забезпечує формування потреб у збагаченні духовної культури, поглибленні та вдосконаленні культурно-просвітницьких знань.

Варто додати, що специфічні заняття мистецького спрямування «Культурологічного практикуму» сприяли засвоєнню художньо-естетичної інформації творів мистецтва.

До змістово-операційного блоку моделі входять також форми, методи і засоби формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля дітей та юнацтва, задіяння яких спрямовується на формування таких структурних компонентів готовності як мотиваційно-особистісний, когнітивний, операційно-діяльнісний. У моделі цілеспрямованого формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля технологічний потенціал реалізовується через широкий спектр форм навчання: лекції- концерти, лекції-дослідження, лекції-візуалізації, специфічну самостійну та індивідуальну роботу, навчальні практики, культурологічний практикум, який забезпечував реалізацію усіх трьох організаційно-педагогічних умов. Твори мистецтва - це джерело поповнення художньо-естетичної інформації, яка необхідна для формування дозвіллєвої культури студентів та їх майбутніх вихованців (дітей та юнацтва).

Форми дитячої дозвіллєвої діяльності мають бути оригінальними, науково- обґрунтованими, майстерно сконструйованими, творчими.

Зазначимо, що основними методами навчання студентів у нашій моделі дослідно- експериментальної роботи виступають: метод тренінгів, акторський тренінг, метод проектів, «мозкового штурму», етюдний метод, арт-креативні методи тощо. Методами навчання дітей, які засвоїли студенти для майбутньої дозвіллєвої діяльності були: метод гри й ігрового тренінгу, метод народних музичних ігор і забавок, ігрових програм і театралізованих вистав, імпровізації, змагання, театралізації, проектної діяльності, колективні творчі справи (КТС). Складовою цього блоку моделі цілеспрямованого формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля є такі форми методичної роботи: масової методичної роботи з майбутніми соціальними педагогами; групові форми; індивідуальні форми.

Результативно-оцінювальний блок моделі передбачає аналіз, оцінювання та корекцію результатів формування професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля і включає критерії та показники, що характеризують чотири рівні сформованості (низький (репродуктивний), середній (репродуктивно-продуктивний), достатній (продуктивний), високий (творчий) цього інтегрального багаторівневого динамічного утворення, структура якого обіймає мотиваційно-особистісний, когнітивний, операційно-діяльнісний компоненти.

Висновок. Таким чином, запропонована модель формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля відображає зміст освітнього процесу, принципи, форми, методи і засоби навчальної та методичної роботи, рівні її сформованості та критерії їх оцінювання і виступає надійною науково-методичною основою підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації дозвіллєвої роботи.

Література

Бочелюк В. Й. Дозвіллєзнавство: [навчальний посібник] / В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

Воловик А. Ф. Педагогика досуга [Текст]: учеб. пособие / А. Ф. Воловик, В. А. Воловик. - М. : Флинта, 1998. - 240 с.

«Дзиґа». Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги / Композиція П. Г. Черемського; [уклад. : В. І. Семеренський, П. Г. Черемський]. - Х: Друк, 1999. - 528 с. : кол. іл. 61.

Ковальчук Т. І. Організоване дозвілля як фактор виховання і розвитку молоді / Т. І. Ковальчук, Г. М. Кушнір // Матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». - Т. 1. - Луганськ, 2012. - С. 367-371.

Ковальчук Т. І. Педагогіка дозвілля: теорія і практика: [монографія] / Тамара Іванівна Ковальчук; за ред. доц. Т. Ф. Мельничук. К. : НАКККіМ, 2011. - 420 с.

Ковальчук Т. І. Формування готовності майбутніх соціальних педагогів до організації роботи у сфері дозвілля: [монографія] / Тамара Іванівна Ковальчук; за ред. доц. Т. Ф. Мельничук. - К. : НАКККіМ, 2012. - Ч. І. - 550 с.

Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост. Е. С. Рапацевич - Мн. : «Соврем. слово», 2005. - 720 с.

Русанова B. C. Воспитательный потенциал центров детского досуга [Текст] / B. C. Русанова. - Челябинск: ЧГИИК, 1998. - 79 с.

Словник іншомовних слів / [за ред. О. С. Мельничука]. - 2-е вид., випр. і доп. - К. : Голов. ред. УРЕ, 1985. - 966 с.

Якса Н. В. Основи педагогічних знань: навч. посіб. / Н. В. Якса. - К. : Знання, 2007. - 358 с.

організація дозвілля діти юнацтво

Размещено на Allbest.ru