Формування готовності магістрів освіти до науково-дослідницької діяльності у процесі вивчення педагогіки вищої ніколи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування готовності магістрів освіти до науково-дослідницької діяльності у процесі вивчення педагогіки вищої ніколи

д.пед.н., проф. Вітвицька С.С. (ЖДУ імені Івана Франка)

У статті аналізуються поняття «дослідницькі уміння», «науково-пошукова діяльність», «науково-методична діяльність», «науково-дослідницька діяльність студентів магістратури»; готовність магістрів освіти до науково-дослідної діяльності; висвітлюється власний досвід формування готовності та дослідницьких умінь у студентів магістратури в процесі вивчення педагогіки вищої школи.

Ключові слова: дослідницькі уміння, науково-пошукова діяльність, науково-методична діяльність, науково-дослідна діяльність, готовність до науково-дослідної діяльності магістрів освіти.

Витвицкая С.С. Формирование готовности магистров образования к научно-исследовательской деятельности в процессе изучения педагогики высшей школы

В статье анализируются понятие "исследовательские умения", "научно-поисковая деятельность", "научно-методическая деятельность", "научно-исследовательская деятельность студентов магистратуры"; готовность магистров образования к научно- исследовательской деятельности; освещается собственный опыт формирования готовности и исследовательских умений у студентов магистратуры в процессе изучения педагогики высшей школы.

Ключевые слова: исследовательские умения, научно-поисковая деятельность, научно- методическая деятельность, научно-исследовательская деятельность, готовность к научно- исследовательской деятельности магистров образования.

Vitvytskaya S.S. Forming of readiness of master's degrees of education is to scientifically-research activity in the process of study of pedagogics of higher schoou

A concept "research abilities", "scientifically-searching activity", ”scientifically-methodical activity", "scientifically-research activity of students of city council", is analysed in the article; readiness of master's degrees of education is to research activity; own experience of forming of readiness and research abilities is illuminated for the students of city council in the process of study of pedagogics of h igher school.

Keywords: research abilities, scientifically-searching activity, scientifically-methodical activity, research activity, readiness to research activity of master's degrees of education.

Постановка проблеми. Процеси глобалізації та евро інтегрування України, демократичні перетворення в соціально-політичному та економічному масштабі трансформації у вищій школі.

Мета вищої освіти сьогодні - підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства, яке побудовано саме на знаннях та уміннях виконувати завдання інноваційного характеру. Ступінь магістра освіти фіксує освітній рівень, його спрямованість на науково-дослідну та науково-педагогічну діяльність, наявність умінь та навичок, необхідних науковому працівнику, викладачеві вищого навчального закладу, вчителю.

Сучасна система навчально-наукової діяльності вищого навчального закладу - особистісно зорієнтована, спрямована на виховання наукової культури майбутнього фахівця магістра освіти з максимально можливою індивідуалізацією, створення умов для саморозвитку.

У зв'язку з цим особливо актуальним є теоретики-методологічне і науково-педагогічне обґрунтування процесу формування та розвитку дослідницьких умінь майбутніх магістрів освіти, готовності до науково-дослідницької діяльності.

Проблемам підготовки майбутніх учителів до дослідницької, інноваційної діяльності присвячені наукові дослідження українських та зарубіжних учених (3. Абасов, В. Буховалов, B. Загвязинський, І. Дичківська, Н. Кічук, С. Сисоєва та ін.).

Теоретичне обґрунтування процесу формування педагогічних умінь знайшло відображення у працях О. Абдуліної, Н. Кузьміної, В. Сластьоніна, В. Щербакова та ін.

Психологічна сутність і природа умінь розкривається у наукових дослідженнях C. Рубінштейна, Г. Костюка, Д. Ніколенка, К. Платонова, 3. Ходжави, Е. Бойка та ін.

Метою цієї статті, що є складовою нашого дослідження, є аналіз сутності понять «дослідницькі уміння», «науково-пошукова діяльність», «науково-методична діяльність», «науково-дослідна діяльність», «готовність до науково-дослідної діяльності» та досвід формування готовності до дослідницької діяльності та розвитку дослідницьких умінь студентів магістратури у процесі вивчення педагогіки вищої школи.

Уміння визначаються у тлумачних словниках як здатність що-небудь робити, набута знаннями, досвідом [6, с. 722].

Уміння - здобута на основі досвіду, знання, здатність належно робити що-небудь [1, с. 1505].

С. Гончаренко визначає уміння як здатність належно виконувати певні дії, засновані на доцільному використанні людиною набутих знань і навичок. Уміння передбачає використанім раніше набутого досвіду, певних знань, без останніх немає умінь [3, с. 468].

В. Успенський розглядає дослідницькі уміння як здатність до самостійних спостережень, дослідів, які набуваються у процесі вирішення дослідницьких професійно орієнтованих завдань.

В. Литовченко поділяє дослідницькі уміння на такі групи:

- операційні дослідницькі, до яких відносить розумові прийоми і операції, що використовуються в дослідницькій діяльності (порівняння, аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення, висунення гіпотези);

- організаційні - планування дослідницької діяльності, самоаналіз, регуляція власних дій, застосування прийомів організації у науково-дослідній діяльності;

- практичні, які охоплюють опрацювання літературних джерел проведення експериментальних досліджень, спостереження фактів, обробка спостережень, впроваджених результатів дослідження у практичну діяльність;

- комунікативні, що передбачають застосування співробітництва в процесі дослідницької діяльності для здійснення взаємодопомоги, взаємоконтролю [5, с. 9].

Ми розглядаємо дослідницькі уміння як знання в дії, що набуті досвідом і вправами. Внаслідок систематичних вправ, цілеспрямованої пошукової діяльності визначаються основні ознаки дослідницьких умінь. До них належать: 1. Доцільність, усвідомленість, їх психологічною основою є розуміння взаємозалежності між метою діяльності, умовами і засобами виконання. 2. Швидкість і правильність знаходження прийомів виконання роботи. 3. Збереження точності і темпу діяльності в різних умовах і ситуаціях. 4. Стійкість набутих якостей і властивостей. 5. Варіативність і пластичність, творчість. 6. Наявність відповідних навичок, що до нього входять [2, с. 87-88].

Фізіологічною основою дослідницьких умінь є система першосигнальних, другосигнальних та міжсистемних зв'язків. Фізіологічною основою навички - динамічний стереотип першосигнальних зв'язків, що є складовою уміння.

У формуванні й розвитку дослідницьких умінь у процесі науково-пошукової діяльності студентів магістратури важливу роль відіграє взаємозв'язок між педагогічними здібностями,знаннями і навичками та вміннями.

Засвоєння знань, навичок і вмінь потребує наявності здібностей, а розвиток останніх обумовлює формування відповідних навичок і вмінь.

Педагогічні здібності - це більш стійкі властивості. Вони формуються повільніше, ніж навички і уміння. З точки зору вчення І. Павлова навички і вміння можна вважати сформованими, якщо в процесі діяльності нервові зв'язки в мозку утворюють таку міцну систему, що на її основі людина здатна легко і швидко знаходити вирішення проблем і при свідомому контролі та управлінні може виконати дію, що випливає з цього рішення. Джерелом нервових зв'язків є ті стосунки, в які вчитель, викладач вступає з учнями, студентами в процесі навчально-виховної діяльності.

Якісні особливості цих нервових зв'язків (швидкість, пластичність, міцність та інші) залежать від властивостей нервової системи, що складають матеріальну основу здібностей. Між тимчасовими зв'язками (навичками, вміннями) та якісними особливостями властивостей нервової системи (основою здібностей) існує єдність. Вона проявляється в тому, що швидкість утворення зв'язків, їх динамічність, міцність залежить від міцності і взаємозв'язку нервових замикань в корі головного мозку, обумовлених усім життєвим досвідом людини.

Отже, дослідницькі уміння, матеріальною основою яких є тимчасові зв'язки, створені в корі головного мозку, і відповідні їм здібності, матеріальною основою яких є особливості властивостей нервової системи, отримані по спадковості і вироблені в тих чи інших видах діяльності, складають єдину динамічну систему і разом з тим мають свою специфіку.

Дослідницькі здібності і вміння особи є її психологічними властивостями і входять до складу основи психологічних особливостей. Уміння переходять в якість особистості - вмілість. Уміння включаються в структуру особистості, проявляються в ній своєрідно, як її індивідуальна властивість. Важливо підкреслити значення знань для педагогічних дій, тому що знання є не тільки основою формування навичок і вмінь: вони організують навички у високо пластичну систему - вміння. При цьому особливе значення знань не взагалі, а спеціальних знань про дію. Дослідницькі вміння спрямовані на вивчення учнів, колективу, педагогічного досвіду, змісту, форм, методів та концепцій тощо.

Формування та розвиток дослідницьких умінь у процесі навчальної та пізнавальної діяльності у вищому навчальному закладі.

Необхідність організації науково-пошукової роботи в університеті впливає із його функцій.

Ще у XIX столітті видатний вчений і педагог М. Пирогов стверджував, що університети є найкращими типами вищої школи, здатними готувати не вузько підготовленого (однобічного) фахівця, а людину з широкою науковою ерудицією і твердими етичними переконаннями.

У своїх працях М. Пирогов доводив, що наука не тільки несе інформацію, але обов'язково виховує,, що в науці криється такий етично-виховний елемент, який ніколи не зникне, якими б не були її представники наука. Вона вимагає багато сил і часу, іноді для неї мало усього життя.

Законом «Про вищу освіту України», Постановою про затвердження положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) визначено шляхи модернізації вищої освіти України.

В контексті цих документів основним змістом діяльності вищого навчального закладу повинно стати формування інноваційного освітньо-виховного середовища, що передбачає: зміну організації і змісту освіти з метою інтеграції у світовий освітній простір; оптимізацію кадрового забезпечення; комплексне вдосконалення професійної майстерності педагогів через опанування інноваційними і дослідно-експериментальними видами діяльності. магістр освіта педагогіка

Глибоке розуміння сутності педагогічних явищ, інноваційне розв'язання неординарних педагогічних завдань неможливе без оволодіння методами наукового пізнання, ознайомлення з логікою дослідницького процесу, досвіду аналізувати і передбачати його подальший розвиток.

Підготовка студентів магістратури до науково-дослідницької діяльності необхідна не тільки для проведення досліджень, айв навчально-виховній практиці у вищому закладі освіти, котра потребує вмінь визначати мету і завдання своєї діяльності, пріоритетних шляхів удосконалення організації різноманітних педагогічних процесів тощо.

На даному етапі реформування освіти організація і проведення педагогічних досліджень у вищій школі є дуже актуальним і складним процесом, що будується на основі діяльнісного, особистісного, системно-структурного підходів.

У Житомирському державному університеті імені Івана Франка проводиться систематична підготовка студентів магістратури до цього виду діяльності. В курсі педагогіки вищої школи ми знайомимо магістрантів з теорією, методологією і методикою педагогічного дослідження. На початку навчального року кожен магістрант отримує тему дослідження за власним бажанням. Незалежно від його віщу (історичне, теоретико-експериментальне, методичне), магістрант за допомогою викладача окреслює загальні контури наукового пошуку, визначає його орієнтири та основні етапи, формулює дослідницькі завдання. Ця попередня теоретична робота проводиться дослідником на ґрунті вивчення літературних джерел. Хоча ознайомлення з вихідною інформацією супроводжує весь процес дослідження, на перших етапах воно відіграє особливо важливу роль. Саме у такий спосіб отримується і накопичується певний фактичний матеріал, здійснюється аналіз, узагальнення та інтерпретація наукової інформації відповідно до теоретичної канви певного дослідження.

Науково-пошукова діяльність магістранта сприяє підготовці висококваліфікованих фахівців до інноваційної діяльності, оволодінню методологією і методикою дослідження, стимулює активну життєву позицію, розвиток творчих здібностей, умінь застосовувати дослідницькі методи у практичній роботі, поглиблює і розширює знання з психолого- педагогічних і фахових дисциплін, забезпечує оволодіння дослідницькими уміннями (робота з бібліографічними показниками, каталогами, пошук і обробка матеріалів за допомогою комп'ютерів тощо).

Науково-пошукову діяльність магістрантів можна умовно поділити на науково- методичну і науково-дослідницьку.

Науково-методична діяльність студента - це вивчення, аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду; пошук шляхів удосконалення процесу навчання за допомогою нових методів та методик, навчального обладнання.

Основними формами науково-методичної діяльності студентів магістратури є підготовка блок-схем для модулів, кросвордів, тестів, таблиць, задач, опрацювання статей та їх реферування, аналіз творів видатних педагогів, розробка методичних рекомендації. Науково-методична діяльність спрямована на розвиток творчих та дослідницьких умінь, бачення нових сторін, нових рис, деталей у звичайному, що сприяє творчому ставленню до процесу навчання, до педагогіки вищої школи як навчальної дисципліни і водночас є джерелом інтересу до педагогічної діяльності, стимулом до науково-дослідницької діяльності.

Науково-дослідницька діяльність спрямована на оволодіння процесом наукового пізнання і розв'язання наукових проблем шляхом теоретичного або експериментального дослідження.

Педагогічне дослідження - це свідомий цілеспрямований процес шляхів удосконалення педагогічного процесу з використанням наукового апарату. Наукове дослідження - це результат самостійного розроблення певної проблеми магістрантом. Воно обов'язково містить результати власного пошуку, власні гіпотези і висновки.

Наукова проблема -- це загальне складне завдання (теоретичне або практичне), що потребує розв'язання, але шляхи, методи і можливі наслідки цього невідомі. Наукова проблема може бути сформульована як тема дослідження. Але не можна ототожнювати поняття «наукова проблема» з поняттями «наукова задача «практична задача». Наукова проблема розв'язується тільки у процесі проведення експериментальних досліджень (теоретичних або практичних) із застосуванням нових методів, засобів навчання або спеціально створених і побудованих їх комплексних структур.

Поняття проблеми можна визначити як важливе питання, що має значення для розвитку теорії та практики педагогіки і може бути розв'язане наявними засобами наукового дослідження. Сутність проблеми криється у протиріччі між науковими фактами та їх теоретичним осмисленням, тобто проблема відображує суперечності процесу пізнанім [7, с. 33].

У науковій літературі підкреслюється, що правильно поставлена проблема є передумовою успіху її вивчення. Щоб перейти від практичного завдання до наукової проблеми, необхідно виконати два процеси: а) визначити, які наукові знання потрібні, аби вирішити практичне завдання; б) встановити, чи є для цього необхідні наукові знання.

Звідси випливає, що наукова проблема не висувається довільно, а є результатом глибокого вивчення практики та наукової літератури. Вона характеризує реальний рух пізнавального процесу і фіксує його суперечності на певному етапі розвитку науки. Тому в кожному дослідженні треба вирізнити вихідні засади проблеми, а також довести, що для її вивчення існує необхідне "поле" пошуку, є базові наукові знання та засоби їх практичної реалізації. Що конкретніше сформульована педагогічна проблема і тема, то легше визначити об'єкт і предмет дослідження, його мету і завдання

Основними видами науково-дослідницької діяльності студентів магістратури є: проведення мікродосліджень, участь у науково-дослідних лабораторіях, наукових школах, наукових центрах, проблемних гуртках і групах, керівництво та підготовка дітей до МАН, участь у виконанні держрозрахункових темах дослідження, участь в олімпіадах та міжнародних конкурсах на кращий науковий проект, наукових конференціях.

Магістрантами проводяться під час практики у різних навчальних закладах I-IV рівнів акредитації мікродослідження. Вони пов'язані з виконанням навчальних завдань і формують у студентів досвід наукової постановки проблеми та збирання експериментального матеріалу для практичних занять з різних навчальних дисциплін. Одночасно накопичується досвід вивчення та критичного аналізу наукової літератури (вітчизняної та зарубіжної), особливо тієї, яка стосується методологічних питань та методів наукового дослідження. При написанні рефератів і доповідей з вміщенням до них зібраних матеріалів викристалізовується мова дослідника.

Попередньо на консультаціях, практикумах, навчальних заняттях викладачі допомагають студентам осягнути сутність науково-дослідницької праці, шляхи та способи організації дослідження, загальні та специфічні критерії з окремих наук, вимоги до літературного оформлення результатів наукової роботи.

Формами викладу результатів науково-дослідницької діяльності магістрантів є: науковий звіт, наукова доповідь, наукова стаття, курсова, магістерська дипломна робота.

Аналіз статей, творчих робіт студентів магістратури дає нам можливість виділити декілька характерних для них рівнів науковості і творчості:

- реферативний рівень (стислий письмовий виклад основних положень теорії, наукових праць з проблеми дослідження) (І-ІІ рівень готовності магістрів до науково-дослідної діяльності);

- аналітико-реферативний (стислий виклад на основі аналізу, творчої обробки літературних джерел, аналіз фактів і теоретичне обгрунтування, систематизація, класифікація, узагальнення. І на цій основі висловлювання критичних зауважень по суті опублікованого факту) (ІП-ІУ рівень готовності магістрів до науково-дослідної діяльності).

Результатом активної участі магістрантів у науково-пошуковій (науково-методичній та науково-дослідницькій) діяльності є їх готовність до науково-дослідницької діяльності. Під готовністю ми розуміємо динамічне утворенім, що відображає здатність особистості організувати власну науково-дослідницьку діяльність і включає три компоненти: творчі можливості, компетентність, оволодіння технологією наукового дослідження та викладу результатів наукового дослідження.

Творчі можливості - це система інтелектуально-творчих якостей і властивостей особистості, що сприяють успіху у творчій діяльності (підсистема спрямованості, характерологічних особливостей, здібностей,творчих умінь).

Під поняттям "компетентність студента у науково-дослідницькій діяльності" ми розуміємо спеціальні і загальнонаукові знання, які слугують методологічною основою до організації й проведення дослідження (для кожного напряму педагогічних досліджень вони різні), загальнонаукові, дослідницькі вміння, а саме: організувати власну розумову діяльність; здійснювати літературний пошук, бібліографічний огляд наукових джерел; обґрунтувати актуальність теми дослідження; чітко визначити мету і завдання дослідження; оперувати понятійним апаратом; володіти науковими методами пізнання; визначати об'єкт, предмет дослідження; формулювати гіпотезу, доводити або спростовувати її достовірність; обґрунтувати наукову новизну і практичну значущість дослідження; оформляти результати дослідження у числових і графічних формах; захищати результати свого дослідження у відповідній формі.

Основою дослідницьких умінь є інтелектуальні уміння, що ставлять собою систему мислительських дій. Це аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, конкретизація, систематизація.

Структуру діяльності студентів у процесі формування вмінь можна уявити як послідовність компонентів: усвідомлення особистої значущості оволодіння уміннями; установка на формування певних умінь; актуалізація знань, які лежать в основі вмінь, які формуються; розкриття змісту кожного уміння як певної сукупності дій і операцій, що його складають способи виконання дій; організація практичної діяльності і вправ для оволодіння уміннями; контроль за рівнем сформованості вмінь; оцінювання ходу й результатів діяльності, що може бути показником рівня саморозвитку студентів Уміння можуть бути засвоєні на різних ступенях досконалості, і завжди контролюються свідомістю.

В основі процесу формування дослідницьких умінь - лежить оволодіння узагальненими способами вирішення завдань.

Г. Костюк зазначив, якщо в розв'язанні навчальних завдань поєднуються процес учіння з науковим пізнанням, тоді ми маємо справу з дослідницькими завданнями.

Розв'язання таких завдань набуває творчого характеру, що є особливо цінним з погляду його позитивної ролі не тільки в оволодінні знаннями і уміннями, а й у розвитку здібностей особистості до наукової діяльності. Цінність дослідницьких завдань полягає в тому що мислитель на активність студентів ґрунтується не на готових способах або алгоритмах, які забезпечують сувору послідовність операцій у процесі розв'язання тих чи інших завдань, а на самостійному пошуку нових способів виконання навчальних завдань. Адже, важливим показником ефективності навчання є діапазон перенесення його результатів на нові навчальні, життєві і професійні ситуації. За такими перенесеннями стоїть не лише експериментальна спроба на макеті відтворити хід технологічного завдання, а й уміння проаналізувати ситуацію, спрогнозувати можливі результати, оволодіти узагальненими способами розумової діяльності [4, с. 42-43].

Навчання та розвиток дослідницьких умінь студентів магістратури - вимагає від викладача ВНЗ спеціальних знань, ерудиції, творчого мислення, творчих здібностей, глибокого аналізу педагогічної діяльності учителя в школі і викладача у вищому навчальному закладі, сучасних вимог держави до випускника університету, розуміння, що саме на це звертається увага у процесі викладання курсу «Педагогіка вищої школи». Озброєння студентів дослідницькими уміннями - це складний процес. Формування умінь проходить у декілька етапів: 1. Ознайомлення з сутністю, основними ознаками уміння. 2. Початкове оволодіння. 3. Самостійне відтворення на занятті. 4. Виконання практичних завдань.

Формування і розвиток дослідницьких умінь у майбутніх магістрів освіти сприятиме їх неперервному професійному зростанню та адаптації у новому інформаційному суспільстві.

Література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / [уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел]. - К.- Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2009. - 1736 с.

2. Вітвицька С.С. Формування гностичних умінь у студентів у процесі вивчення педагогічних дисциплін як педагогічна проблема / Формування виховних умінь майбутніх педагогів: монографія за ред. О.А. Дубасенюк, А.В. Іванченка. - Житомир: ЖДПІ, 1996. - 308 с.

3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Видання друге, доп. і випр. / С. У. Гончаренко. - Рівне. : Волинські обереги, 2011. - 552 с.

4. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості / Г. С. Костюк. - К. : Радянська школа, 1989. - 230 с.

5. Литовченко В.Н. Формирование исследовательских умений студентов педагогических специальностей университета средствами научно-исследовательской работы: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Минск, 1990. - 18 с.

6. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. доктора филолог, наук, профессора Н. Ю. Шведовой. - М. : Русский язык, 1984

7. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистельникова Т Ю. Основи педагогічних досліджень. - К., 1988.-С. 33.

Размещено на Allbest.ru