Особливості логопедичної роботи при формуванні звуковимови в дітей з аномаліями зубощелепної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості логопедичної роботи при формуванні звуковимови в дітей з аномаліями зубощелепної системи

Костик С.А.

Анотація

Стаття присвячена проблемам реабілітації дітей-логопатів, які мають зубощелепні аномалії, зроблено акцент на спеціальних методах і прийомах у логопедичній роботі з такими дітьми, а також обґрунтовується взаємозв'язок і взаємообумовленість між будовою і функцією периферичного мовленнєвого апарату.

Проблема реабілітації дітей з аномаліями в анатомо-фізіологічній будові периферичного мовленнєвого апарату, а також із вродженими вадами розвитку щелепно-лицьової частини є значущою для всіх країн, у тому числі й для України. Дослідження вчених, лікарів, фахівців, які займаються проблемами мовлення, доказали необхідність в організації логопедичних кабінетів при ортодонтичних відділеннях стоматологічних поліклінік для проведення комплексної ортодонтичної і логопедичної терапії. На різних етапах процесу реабілітації таких дітей необхідна участь фахівців різного профілю: щелепно-лицьового хірурга, ортодонта, отоларинголога, педіатра, логопеда, дефектолога, психолога. Реабілітація має здійснюватись комплексно та планово. Саме такий підхід використовується і в Херсонській міській дитячій стоматологічній поліклініці, на базі якої був організований консультативний та лікувально-профілактичний спеціалізований центр [1].

Так, з 1989 року в місті Херсоні надання логопедичної допомоги дітям із вродженими вадами щелепно-лицьової частини стало складовою комплексного лікування цієї категорії хворих: хірургічного, ортодонтичного, фізіотерапевтичного. реабілітація діти логопат мовленнєвий

Особливістю в роботі новоствореного логопедичного кабінету є те, що всі діти з аномаліями зубощелепної системи (за направленням ортодонтів) проходять повний курс міогімнастики, вони ж проходять повне мовленнєве обстеження, а вже виявлені логопати, тобто діти з мовленнєвими порушеннями, призначаються на логопедичні заняття. Як правило, логопедичне навчання відбувається паралельно з ортодонтичним лікуванням. Логопедичною допомогою охоплено дитяче населення м. Херсона та Херсонської області, яке перебуває на диспансерному обліку в ортодонтичному відділенні дитячої стоматологічної поліклініки.

У логопедичному кабінеті проводяться корекційні заняття з дітьми, котрі вже навчаються в спеціалізованих закладах, з дітьми, які не охоплені логопедичною допомогою, а також надається консультативна допомога дітям, які приїздять із різних районів області.

Загальна кількість дітей, які пройшли повний курс міо- гімнастики, повний або частковий курс логопедичного навчання, отримали ту чи іншу консультативну допомогу, склала за період з 2006 по 2010 роки 1001дитина. Усіх дітей, які перебувають на диспансерному обліку в логопедичному кабінеті дитячої стоматологічної поліклініки, умовно можна поділити на дві категорії: перша категорія - це діти з аномаліями зубощелепної системи та порушеннями фізіологічних функцій (дихання, ковтання), тобто діти, які пройшли курс міогімнастики; друга категорія - діти з аномаліями в будові периферичного мовленнєвого апарата, які мають різні мовленнєві патології.

Більш повно й наочно подана вище інформація представлена в таблиці 1.

Варто зазначити, що всі діти першої та другої категорії проходять курс міогімнастики, який необхідно розглядати як один з етапів у лікуванні ортодонтичних хворих і який попереджує апаратурне лікування. Таким чином, міогімнастика - не тільки специфічний метод профілактики аномалій прикусу, а ще і давно визнаний метод виховання звуковимови [2]. Заняття в даному випадку здійснюються за схемою: від грубих, дифузних рухів до більш тонких, диференційованих. До комплексу вправ, які проводяться на заняттях із дітьми, входять вправи м'язів плечового поясу, шиї, вправи жувально-артикуляторних м'язів, гімнастика губ, щік, язика, вправи для нормалізації положення нижньої щелепи (прогенія, прогнатія), при відкритому прикусі, вправи для поновлення функції правильного дихання й ковтання. Для цього використовується весь арсенал діючих засобів: амортизатор Роджерса, активатор Дасса, вестибулярна пластинка, міжгубний диск Фріеля, накусувальні кільця і стрічки [3].

Із загальної кількості дітей, яким був проведений курс міогімнастики, а це число склало понад 1000 дітей, мовленнєва патологія була виявлена в 631 дитини, що в відсотковому відношенні склало близько 60%. Приведені цифрові дані і досвід власної роботи є підтвердженням того, що існує взаємозв'язок та взаємообумовленість між будовою та функцією мовленнєвого апарату при зубощелепних аномаліях. Так, аномалія в будові периферичного мовленнєвого апарату негативно впливає на основні її функції, а іноді накладає небажаний відбиток на психіку дитини, впливаючи на риси його характеру - усе це погіршує загальний стан його здоров'я та психічний розвиток [4]. Але при цьому необхідно пам'ятати, що глибокі морфологічні порушення мають, насамперед, значення передумови, тому що організмом досягається «пристосувальний ефект», коли здорова фізично і психічно людина в більшості випадків знаходить шляхи компенсації такого дефекту. Саме пластичністю кори головного мозку, компенсаторними можливостями ЦНС пояснюється самостійне подолання недоліків мовлення у багатьох дітей, коли при наявних дефектах у будові артикуляційного апарату звуковимова формується нормально. І тільки при нашаруванні додаткових труднощів мовленнєвого й загального розвитку виявляється значення анатомічних дефектів для вимови. При цьому складається порочне, замкнене коло зв'язку форми і функції при аномаліях зубощелепної системи. Для ілюстрації розглянемо, які ж органічні (морфологічні) дефекти в будові мовленнєвого апарату [5] є фактором ризику для неправильної вимови звуків (табл. 2).

Надані цифрові показники були отримані в результаті обстеження 200 дітей-логопатів (це число було взято за 100%), у деяких спостерігалась мономорфна дислалія, у інших - складна поліморфна дислалія. За віком та статтю діти з аномаліями зубощелепної системи розподілились таким чином:

- дошкільники 148 74%

- школярі 52 26%

- хлопчики 112 56%

- дівчата 88 44%

Загальновідомо, що лише єдине усунення анатомічних дефектів само по собі, зазвичай, не призводить до нормалізації артикулювання звуків. Тому артикуляційне положення язика в процесі мовлення, рухові звички язика необхідно перебудовувати активно, засобами логопедичного втручання. Діти-логопати незалежно від віку проходили наступні етапи навчання:

I етап - виконання комплексу вправ при порушенні дихання, ковтання, для нормалізації положення нижньої щелепи, при відкритому прикусі, артикуляційні вправи для язика. Мета - підготувати артикуляційний апарат дитини до апаратурного лікування;

II етап - привчання дитини до нових відчуттів (кінестезій);

III етап - виховання правильної артикуляції усіх дефектних звуків, корекція звуковимови;

IV етап - автоматизація нових навичок звуковимови в різних умовах: склад, слово, речення, зв'язний текст, диференціація звуків;

V етап - виховання слухового контролю;

VI етап - автоматизація нових навичок правильної вимови в самостійному мовленні, збагачування лексичного запасу, розвиток мовлення.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що уточнення впливу функціональних порушень на розвиток аномалій прикусу дозволяє визначити принципи логопедичних занять, пов'язаних з ортодонтією, та спрямувати ці заняття: по-перше, на виправлення дефектної звукомови; по-друге, на зміну пристосувального положення язика, коли це положення заважає виправити зубощелепну аномалію, яку має дитина; по-третє, на нормалізацію функції язика в акті ковтання, на загальне відновлення м'язового балансу навколоротової частини, а також на нормалізацію функції дихання.

Література

1. Филипчик И.С. Организацияреабилитации детей с врождённой патологией челюстно-лицевой области в Херсонской области // Стоматология. - 1995. - С.64-66.

2. Василевская З.Ф. Коррекция речи при стоматологических вмешательствах. - К.: Здоровья, 1971. - 90 с: рис., табл.

3. Методические разработки по теме «Миотерапия при лечениизубочелюстных аномалій у детей» / НПО «Стоматология». - М., 1988. - 50 с.

4. Пономарёва З.А. Значение раннего логопедического воздействия для воспитания правильной речи у детей, имеющих патологии зубочелюстной системы // Дефектология. - 1978. - №4. - С.50-52.

5. Нейман Л.В. Анатомия, физиология и патология органов слуха и речи. - М.: Владос, 2001. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru