Загальна характеристика інтерактивних технологій у розвитку професійної компетентності майбутніх тренерів-викладачів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Хмельницький національний університет, м. Хмельницький

Загальна характеристика інтерактивних технологій у розвитку професійної компетентності майбутніх тренерів-викладачів

Тетяна Вікторівна Чопик,

старший викладач кафедри фізичного виховання

Анотація

інтерактивний компетентність тренер педагог

У статті подано аналіз інтерактивних форм проведення лекційних і семінарських занять для оптимізації професійної підготовки майбутніх тренерів-викладачів.

Ключові слова: інтерактивні технології, тренер-викладач.

Рецензент кандидат наук з фізичного виховання та спорту,

доцент Павлюк Є. О.

Стаття надійшла до редакції 20.11.2014.

Аннотация

Чопик Т. В. Общая характеристика интерактивных технологий в развитии профессиональной компетентности будущих тренеров-преподавателей

В статье подан анализ интерактивных форм проведения лекционных и семинарских занятий для оптимизации профессиональной подготовки будущих тренеров-преподавателей.

Ключевые слова: интерактивные технологии, тренер-преподаватель.

Annotatіon

Chopyk T. V General Characteristics of Interactive Technologies in Competence Development of Future Trainer-Teachers

The article analyzes the interactive forms of lectures and practical classes for optimization of occupational training of the future trainer-teachers.

This article aims to make the general characteristics of the interactive technologies, which are useful for competence development of the future trainer-teachers.

During the interactive study, knowledge can be obtained another form. From one side, knowledge is the information about the environment, the peculiarity of which is that students receive the information during their activity in the class. From another side, students obtain the information during their intercommunication with each other. So knowledge can play the different roles for students.

So the interactive study aims to create the conditions for teaching. These conditions will help students to receive and build own knowledge and competence in different spheres of life. It is the significant difference between the interactive and traditional ways of studying.

In the interactive technologies there are defined tasks and the methods of managing these tasks. The aim of such kind of study is to help the students of making their individual conclusions.

The main aim of occupational training of the future trainer-teachers is to create the educational and methodological curriculum to solve as psychological and pedagogical as scientific and technical problems.

The prospects of future investigations envisage making and developing the methods of use of the some interactive technologies that will provide the professional competence development of the future trainer-teachers.

Keywords: interactive technologies, trainer-teacher.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Соціально-економічний розвиток української держави, процеси інтеграції в загальноєвропейський освітній простір зумовлюють нові вимоги до якості підготовки фахівців галузі фізичної культури, спорту та здоров'я людини.

Процес модернізації системи української освіти в умовах інтенсивного розвитку соціально-економічних відносин та інформатизації суспільства актуалізує проблему підвищення якості вищої освіти, що передбачає підготовку висококваліфікованого, конкурентоспроможного, творчого і компетентного фахівця, на основі впровадження у процес підготовки майбутніх тренерів-викладачів інтерактивних технологій як інструменту людської діяльності та принципово нового засобу. Це в першу чергу нові умови освітньої діяльності, нові принципи та методи організації навчального процесу, принципова зміна характеру відносин між викладачем та студентом. Актуальною проблемою є зміна принципів навчання студентів, забезпечення переходу від пасивного сприйняття інформації до творчого здобуття знань.

Принцип поєднання традиційних і інтерактивних форм викладання забезпечує можливість поєднання в навчальному процесі кращих рис навчання. Традиційне навчання забезпечує соціальну взаємодію, маючи можливість безпосередньо спілкуватись з викладачем, пропонує знайомі та звичайні для студентів методи навчання; інтерактивне створює освітній простір, у якому кожен студент може перевірити свою позицію й отримати негайний зворотний зв'язок від викладача відносно правильності відповідей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Проблема вдосконалення системи освіти шляхом впровадження різних підходів активно обговорюється у педагогічній науці. Розв'язання окресленої проблеми започатковане у працях В. А. Болотова, І. О. Зимньої, О. В. Овчарук, О. І. Пометун, А. В. Хуторського, Дж. Равена, та ін.

Метою статті є подати загальну характеристику інтерактивних технологій, які доцільно використовувати у розвитку професійної компетентності майбутніх тренерів-викладачів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Такий підхід співзвучний концепції особистісно орієнтованого навчання і нерозривно пов'язаний із застосуванням інтерактивних технологій.

Ефективність педагогічної діяльності викладача визначається відсотком студентів, які засвоюють увесь матеріал (за висновками американських соціологів у середньому 10 % ). Пояснення цього факту дуже просте: “лише 10 % студентів здатні вчитися з книгою в руках” [1]. Лише для 10 % студентів методи, використані у традиційному ВНЗ, є прийнятими. Решта 90 % студентів також здатні вчитися, навчання має будуватися по-іншому, таким чином, щоб усі студенти могли вчитися. Один із варіантів організації навчального процесу використання в діяльності викладача технології інтерактивного навчання. Ми схиляємося до визначення О. Пометун та Л. Пироженко: “Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання” Також “інтерактивне навчання це організація викладачем за допомогою певної системи способів, прийомів, методів освітнього процесу, заснованого на суб'єкт-об'єктних стосунках викладача і студента; багатосторонній комунікації; конструюванні знань студентом; використанні самооцінки та зворотного зв'язку; постійній активності студента [2; 3].

У контексті інтерактивного навчання знання набувають іншої форми. З одного боку, вони є певною інформацією про навколишній світ, особливістю якої є те, що студент одержує її не у вигляді вже готової системи від викладача, а у процесі власної активності. З іншого боку, у процесі взаємодії на занятті з іншими студентами і викладачем студент опановує систему випробуваних (апробованих) способів діяльності стосовно себе, соціуму, світу загалом, засвоює різні механізми пошуку знань в індивідуальній і колективній діяльності. Тому знання, отриманні студентом, є одночасно й інструментом для самостійного їх здобування.

Отже, мета інтерактивного навчання створення викладачем умов навчання, за яких студент сам відкриватиме, здобуватиме й конструюватиме знання та власну компетентність у різних галузях життя. Саме це є принциповою відмінністю цілей інтерактивного навчання від цілей традиційної системи освіти.

Умови навчання визначають організацію процесу навчання, що передбачає певну систему дій і взаємодій усіх, але насамперед активних елементів навчального процесу (його учасників). При цьому важливо підкреслити два моменти. По-перше, технологія навчання детально розглядає систему дій не лише викладача, але й того, хто навчається, студента. По-друге, вона забезпечує, гарантує при коректному застосуванні досягнення певного результату.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги і до структури заняття. Як правило, структура інтерактивного заняття складається з трьох основних частин:

вступної, завданням якої є мотивація навчальної діяльності студентів, актуалізація опорних знань і уявлень студентів та оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів;

основної, що передбачає опанування студентами нового змісту;

підсумкової, коли засвоєне систематизується й узагальнюється, відбувається рефлексія процесу навчання й оцінювання результатів навчання [4].

У інтерактивній технології навчання реалізуються також основні принципи проблемного навчання. Це здійснюється шляхом постановки проблемних завдань, пошуку й орієнтування у способах 'їх розв'язання для того, щоб студент зміг прийти до самостійного висновку і на цій основі до діяльності.

Головним завданням професійної підготовки майбутніх тренерів-викладачів, для вирішення якого необхідні як глибокі психолого-педагогічні, так і науково-технічні знання та уміння, є розробка високоякісного навчально-методичного забезпечення процесу навчання.

У зв'язку з цим актуалізується проблема визначення тих засобів інтерактивних технологій, які можна застосовувати в традиційній лекційно-семінарській формі навчання студентів у вищій школі [5, с. 111]. Розглянемо деякі основні форми лекційних занять та можливості 'їх застосування як засобів інтерактивних технологій під час традиційного навчання майбутніх тренерів-викладачів.

Найбільш поширеною і простою формою активного залучення майбутніх тренерів-викладачів до навчального процесу є лекція-бесіда, яка передбачає безпосередній контакт викладача з аудиторією, що сприяє зосередженню уваги майбутніх тренерів-викладачів на найважливіших моментах теми, що вивчається. Запитання до аудиторії ставиться з метою з'ясування знань студентів, відновлення у пам'яті основного матеріалу з попередніх лекцій.

Проблемні лекції передбачають моделювання проблемної професійної ситуації, обґрунтування проблемного професійного завдання, варіанти щодо розв'язання поставленого завдання, аналіз та синтез результату. Проблемні ситуації добирають так, щоб залучити майбутніх тренерів-викладачів до продуктивної розумової діяльності, збуджують у студентів прагнення поставити запитання, віднайти істину. Запитання студентів є найважливішим показником активності.

Лекція-візуалізація передбачає пошук нових можливостей реалізації принципу наочності. Викладач на такій лекції використовує демонстраційні матеріали, форми наочності, котрі не лише доповнюють словесну інформацію, а й самі виступають носіями змістовної інформації, що у свою чергу сприяє ефективнішому засвоєнню знань.

Лекція-дискусія базується на активному обміні думками після кожної викладеної частини лекції, що спонукає порівнювати різні точки зору, приймати одну із них чи формувати власну. На такій лекції виховується культура дискусії, розвивається комунікативна компетентність, здатність до імпровізації.

На лекції-прес-конференції студентів заздалегідь ознайомлюють з темою і планом лекції, пропонують підготувати запитання, на які викладач дає ґрунтовну відповідь. Ці лекції одночасно виконують стимулюючу, контролюючу і діагностичну функції.

Отже, лекційні заняття для майбутніх тренерів-викладачів слугували теоретичною базою, акцентуючи увагу на розвиток професійної компетентності; розглядалися найгостріші питання, висвітлювалися шляхи розв'язання проблем; аналізувалися складні для самостійного опрацювання студентами питання навчальної програми, що давало змогу повноцінно включитися в навчально-пізнавальну діяльність.

Основною метою семінарських занять як складових лекційно-семінарської форми навчання у ВНЗ є активізація майбутніх тренерів-викладачів до самостійного набуття знань, формування професійних умінь та навичок, спонукання студентів до колективного творчого обговорення матеріалу. Свою професійну діяльність майбутні тренери-викладачі удосконалювали на семінарських та практичних заняттях, де були використані традиційні та нетрадиційні форми занять: семінар-взаємонавчання, семінар-зустріч, семінар-“мозковий штурм”, семінар-промова та семінар-дослідження.

На семінарі-взаємонавчанні студенти працюють парами, аналізують зміст оголошеної на занятті проблеми. Разом обговорюють неординарні ситуації. Через певний час пари міняються, а студенти продовжують дискутувати.

Семінари-зустрічі запрошують викладачів фізичної культури, тренерів-викладачів, які розповідають про свою професійну діяльність на особистих прикладах. Такі заняття дають змогу студентам детальніше уявити майбутню професійну діяльність, спільно виявити чинники, від яких залежить розвиток професійної компетентності.

На семінарі-“мозковому штурмі” викладач формулює проблему у формі запитання. Студенти пропонують власні варіанти розв'язання проблеми, обмірковують, доповнюють, висувають свої ідеї або розвивають попередні. Мета семінару-“мозкового штурму” зініціювати максимум ідей для розв'язання проблеми.

Напередодні семінару-промови майбутні тренери-викладачі готуються до виступу на батьківських зборах дитячо-юнацьких спортивних шкіл, педагогічній раді дитячо-юнацької спортивної школи, в управлінні молоді та спорту.

Дієвим засобом, методом підготовки майбутніх тренерів-викладачів до професійної діяльності та розвитку їх професійної компетентності є семінар-дослідження. На семінарі студенти звітують про проведення власних найпростіших досліджень з теоретико-методичних основ тренерсько-викладацької діяльності. Хід занять передбачає таку послідовність дій: створення проблемної ситуації визначення проблемного завдання висунення припущення щодо його розв'язання пошук розв'язку аналіз результату.

У процесі фахової підготовки використовують групові та індивідуальні форми проведення занять з майбутніми тренерами-викладачами. Спочатку застосовують групову, а згодом індивідуальну. Навчальну групу поділяють на підгрупи по 4-5 осіб, де кожен виконує свої “обов'язки”. Перед підгрупами ставлять завдання: побудувати навчально-тренувальне заняття і скласти план-конспект, де кожен студент виконував би свою частину роботи самостійно у постійній взаємодії з іншими членами підгрупи-команди, оскільки від роботи кожного залежить успіх всієї команди, що передбачає самоконтроль, взаємоконтроль та взаємодопомогу. За індивідуальної форми організації практичного заняття кожен студент отримує від викладача тему (позаурочного навчально-тренувального) заняття і завдання самостійно складає план-конспект.

Висновки

Отже, засоби інтерактивних технологій визначаються взаємодією викладачів та майбутніх тренерів-викладачів, де роль викладача полягає у творчому підході до вибору та застосування інтерактивних форм проведення занять. Навчально-пізнавальна діяльність майбутніх тренерів-викладачів передбачає їх активну позицію в різних способах взаємодії.

Перспективами подальших розвідок у даному напрямку передбачається розробка методик застосування окремих інтерактивних технологій, що сприятимуть розвитку професійної компетентності майбутніх тренерів-викладачів.

Список використаної літератури

1. Зверев А. 10 и 90 новая статистика интеллекта / А. Зверев // Знание сила. 1997. № 4 С. 92-97.

2. Пометун О. Інтерактивні технології навчання: Теорія, практика, досвід : метод. посібник / О. Пометун, Л. Пироженко. К., 2002. 135 с.

3. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / О. Пометун, Л. Пироженко. К., 2003. 144 с.

4. Концепция информатизации сферы образования Российской Федерации // Проблемы информатизации высшей школы. 1998. Бюллетень № 3-4. С. 13-14.

5. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.; за ред. З. Курлянд. 2-ге вид., перероб. і доп. К. : Знання, 2005. 339 с.

Размещено на Allbest.ru