Шкільний підручник з літератури (з теорії і практики підручникотворення проф. Фесенко В.І.)

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Шкільний підручник з літератури (з теорії і практики підручникотворення проф. Фесенко В.І.)

Анотація

Стаття присвячена аналізу концепції, реалізованої проф. Фесенко В.І. у створеній нею лінійці підручників із зарубіжної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів України.

Ключові слова: шкільній підручник, підручникотворення, література, функціональний підхід.

В статье изложены размышления по поводу концепции и способов ее реализации в линейке учебников по зарубежной литературе для общеобразовательных по учебных заведений Укранины, созданных професором Фесенко В.И.

Ключевые слова: школьный учебник, создание учебников, литература, функциональный поход.

The paper analyzes the concept implemented by professor Valentyna Fesenko in her series of world literature textbooks devised for Ukrainian secondary schools.

Key words: school textbook, textbook development, literature, functional approach.

“Дієслово “ЧИТАТИ” не любить наказової форми. Несумісність цю воно поділяє з деякими іншими словами: “ЛЮБИТИ”, “МРІЯТИ”. Спробувати можна, але результат?” [4, с. 1]. Ці слова з есе сучасного французького письменника Даніеля Пенака “Як роман” (1992). Головна думка есе невигадлива, але багатьма, причетними до читання дитини, ігнорована: доки ми будемо сприймати художню книгу як сховище інформації, до тих пір наші діти будуть мало і неохоче читати. Художня книга передовсім - робота та відпочинок душі, емоційна релаксація, за Аристотелем, приємне і корисне дозвілля. Саме таку головну мету, на нашу думку, прагнула реалізувати професор Фесенко, беручись до написання підручника із зарубіжної літератури. Вона - талановитий читач, досвідчений літературознавець, викладач, активна і небайдужа людина, саме цим пояснюється успіх її навчальних книжок.

Загалом В.І. Фесенко написано з 2002 по 2007 роки чотири шкільні підручники для учнів 5, 6, 7 (дві редакції) класів одноосібно, для 8 класу у співавторстві з викладачами кафедри теорії та історії світової літератури КНЛУ Н.О. Висоцькою та Л.І. Пацанівською [6, 7, 8, 9, 10, 11]. Навчальні книги успішно пройшли апробацію у школах України, упродовж багатьох років були базовими підручниками, мали схвальні відгуки учнів та вчителів. На сьогодні мають статус додаткових через зміни у програмі, підручник для 7 класу (друга редакція) [9] чинний на даний момент.

Вітчизняні дослідження, які стосуються проблем сучасних навчальних видань для школи, ґрунтуються на різних позиціях щодо визначення їх якості, тих компонентів, які повинні забезпечити результат - конкретні знання та навички. Хоча в теорії і практиці оцінювання вивчення думки вчителів та учнів, основних користувачів підручника, не мають вирішального значення для його оцінки і відповідного статусу, проте нехтувати ним не варто. Щорічне спілкування зі студентами в процесі вивчення курсу “Методика викладання зарубіжної літератури” дає численні приклади тих позитивних вражень та емоцій, слушних міркувань та коментарів, які викликають підручники проф. Фесенко у студентів, часто накладаючись на їхній учнівський досвід, бо саме за такими вчилися літературі у своєму недалекому минулому.

За основу для аналізу нами обрано підручник для п`ятого класу [5] з огляду на кілька причин: він був першим підручником, який вповні реалізував поєднання понять “література як навчальний предмет” і “література як мистецтво слова”, став моделлю, прообразом для інших підручників з української та зарубіжної (світової) літератури, явив нову навчальну книгу, цікаву для читання, розумну, живу, емоційну.

Слушною вважаємо думку дослідників, причетних до обговорення проблеми сучасного підручника в школі про недопустимість обмеження його розуміння та оцінки лише як складової методичної роботи на уроці [5], особливо коли йдеться про літературу. Написання шкільного підручника передовсім мислиться як процес, реалізація якого вимагає комплексних зусиль не лише автора, але й частини того колективу (від упорядників програми, працівників видавництва, до робітників друкарні), який забезпечує кінцевий результат. Проте саме від автора залежить створення концепції, яка б відповідала таким важливим для сучасного підручника принципам: навіщо це вивчати; як за цим вчитися; я навчусь. Як проміжний та кінцевий результат - формована й сформована потреба у читанні, бажання постійно долучатися до справжніх, не сурогатних мистецьких джерел. Авторові підручника потрібно передусім уміло витримати баланс між заданістю змісту та форми, яку диктує конкретна освітня система, та власними літературними, естетичними смаками й уподобаннями, способами виявити і реалізувати себе в різних іпостасях - того, хто знає сам і вміє навчити інших.

Мета курсу літератури у 5-7 класах, періоду, який у програмі названо “прилученням до читання” - забезпечити розуміння літератури як мистецтва слова, його законів. Розгляд творів відбувається у відповідності до специфіки роду і жанру, що сприяє розвитку такої важливої якості читача як жанрове очікування. Обов'язкова передумова вивчення предмета - знання і розуміння теорії літератури, її понять. Програми з літератури побудовано за жанрово-тематичним принципом, тобто художні твори підібрано і згруповано або за жанровими ознаками, або за тематикою. Основою змісту літературної освіти визнано читання художніх творів. Головна проблема, яку намагаються вирішити усі, причетні до літературної освіти школярів (автори програм, підручників, методисти, вчителі), проблема сприймання/розуміння тексту, створення передумов для діалогу “текст-читач”. Завдання ускладнюється тим, що кількість текстів та їхній обсяг значні (кількість сторінок для 5 класу - 334), а адресат підручника - учень 5, 6, 7 класів - ще наївний, недосвідчений читач, який потребує постійної допомоги, підтримки.

Сучасна освіта визнає право на варіативність, дозволяє різні види підручників в залежності від моделей та практики викладання. В теорії та практиці підручникотворення існують різні дослідницькі позиції щодо визначення якості підручника, називаються різні складові оцінки. Поза сумнівом, що “три кити”, обов`язкові для навчальної книжки, - зміст, композиція та оформлення.

Змістом є передбачені програмою художні тексти, фонові знання, без яких неможливо сприйняти художній текст та методичний апарат, система запитань, завдань і вправ, що реалізують програму та відповідають віковим можливостям читача, сприяють його самореалізації. Звернімося до їхнього аналізу згодом, оскільки більшою мірою успіх начальної книги, з нашої точи зору, визначає передусім композиція. Спосіб викладу й розміщення матеріалу впливає на процес його засвоєння.

У підручнику В.І. Фесенко використано новаторський, вдалий підхід, що знайшов своє продовження у всій лінійці її підручників, створив нову методичну стратегію роботи учителя та учня. Йдеться про паралельне розташування на сторінці власне тексту і матеріалу для фонових знань. Необхідність і доцільність широких функціональних полів безсумнівна. По-перше, текст, який займає 2/3 сторінки, створює атмосферу психологічного (ілюзія невеликого обсягу) і фізіологічного комфорту (довжина рядків не втомлює очі), по-друге, увесь необхідний матеріал розміщено поруч. Структурований текст, гра зі шрифтами зручно організовані, привертають увагу навіть байдужого учня. Запитання і коментарі покликані акцентувати увагу на важливих моментах твору, допомогти осмислити читане. їх не можна пропустити, оминути (білий фон, що обтікає одне-два речення на сторінці виокремлює, увиразнює їх) і спонукає перевірити себе, в разі нерозуміння/незнання ще раз звернутися до відповідного фрагменту (казка “Снігова королева": Знайди в описі зимових вікон порівняння [6, с.137], Як оповідач ставиться до Кая? Чи знає він наперед всю історію про дітей? [6, с.139], Які квіти росли в бабусиному садку? Опиши або намалюй ту, яка тобі найбільше сподобалась [6, с.149]).

На поля автор виніс і фонові знання - історико-культурного, літературознавчого характеру. Загалом авторові вдалося не переобтяжити підручник надмірною інформацією. Науковість викладу не піддається жодним сумнівам, але не утруднює сприймання завдяки створеній комунікативній ситуації діалогу старшої, професійної вмілої людини, досвідченого читача, який охоче ділиться своїм досвідом, знаннями, уміннями, людини небайдужої і до точки зору, позиції учня. Узагальнено-особове “ви” у звертаннях, імперативах замінено психологічно комфортнішим “ти зверни увагу, пригадай, як ти думаєш. Написано підручник живою мовою, емоційною, образною, з використанням гри стилями. підручник зарубіжний література фесенко

Ще одна композиційна особливість - розташування навчального матеріалу за блоками (поурочними модулями): текст подається не цілісно, а поділеним на фрагменти, після кожного фрагменту вміщено систему запитань і завдань. Не поділяємо точку зору опонентів В.І. Фесенко, про те, що широкі посторінкові поля відволікають увагу учнів, а поділ тексту на частини руйнує цілісне сприйняття. Вчителю доводиться таку роботу виконувати самостійно.

Цілісність досягається передовсім послідовністю, системністю у організації навчальної діяльності учнів. Для прикладу, центральним жанром у 5 класі є фольклорна та авторська казка. Передбачається, що учні у будь-якому випадку знайомі з певним репертуаром казок, це не нові для них тексти, тому вивчення жанрового канону не становитиме неподоланих труднощів. В центрі уваги п'яти-шестикласника - події, їх перебіг, але немає інтересу до мотивації поведінки героїв, оминаються всі позасюжетні елементи. Тому при читанні текстів учні спостерігають за будовою казки (поняття “композиція” уводиться у 6 класі), зіставляють будову народної та літературної казки, вчаться бачити і розуміти деталі, опис, його функцію, складові, виконують самостійні творчі завдання на побудову описів. Саме робота з описом (портрет, пейзаж, інтер'єр) є стрижневою, оскільки він ігнорується, вилучається з процесу читання недосвідченим читачем. Така робота системна, наскрізна, передбачена у всіх розділах підручника - вона видозмінюється, дещо ускладнюється: опис у прозову тексті, який є лише його частиною, в останньому розділі “Поезія” стає центральним у розмові про особливості організації поетичного мовлення у пейзажних віршах.

Підручник з літератури, основне джерело знань для п`ятикласників, стає містком до текстів, провокує інтерес до твору як такого, до різних явищ культури

В.І. Фесенко відмовилася від біографізму, що домінував у радянських та пострадянських підручниках, перетворюючи автора в героя власного тексту, а твір - у акт самовираження, відмовилася від шаблонного структурування розділів за авторами: шаблон передбачав графічний портрет письменника, більш або менш вдалий, але мало впізнаваний серед інших візуальних ситуацій, дат його життя і смерті, сухих подробиць біографії. Нічого подібного учень тут не побачить. Інформація про Андерсена обмежується його країною - “данський”, про Уальда дізнаємося, що казкові історії він любив розповідати своїм дітям, а Пушкін слухав казки няні. Мінімалізм у відборі та структуруванні інформації про письменника доречний з огляду зміст навчального матеріалу та психологію реципієнта, який реагує та запам`ятовує деталь, особливо красномовну або парадоксальну, як певний маркер особистості.

Формулювання запитань і завдань орієнтовані на розвиток критичного мислення учня (Порівняй... Скажи, який варіант тобі подобається більше і чому.), його творчу (рубрики "Граємо в театр”, "Складаємо казку”), емоційну діяльність, передбачають інтерпретацію, діалог як з текстом, так і з однокласниками, формуючи живий інтерес до виучуваного твору, до літератури загалом. Будь-яка навчальна книжка - носій знань і важливий інструмент соціалізації дитини. Ідентифікація з героєм читаного тексту для школяра 5,6 класу дозволяє йому пережити “чужі” сценарії, емоційні стани, набувши власного емоційного досвіду.

Матеріальна складова будь-якого підручника дає можливість міркувати про факт наявності чи відсутності передбачених компонентів, можливого їх застосування у навчальному процесі, проте складно фіксувати факти реалізації. Певною мірою нівелювати, усунути побідний недолік можуть передбачені авторською концепцією можливості для самонавчання: чіткі вказівки для учня (Навчися правильно і виразно читати вголос [6, с. 162], “Вивчаємо роль художньої деталі в творі” [6, с. 207] та алгоритм дій.

Універсальність підручника у тому, що він подає учням інформацію, знання, пропонує різні способи для їхнього засвоєння. Аналізована навчальна книжка з літератури визначається ряснотою графічного матеріалу - рисунки, таблиці, ілюстрації. Принцип наочності спрощує процес засвоєння матеріалу, робить абстрактне конкретним.

Сучасні підручники з літератури критикуються в останні роки за перенасиченість ілюстративним матеріалом, який виконує декоративну функцію, не включений у зміст навчальної діяльності. Можна говорити про певну еклектику у оформленні аналізованої книжки, проте така еклектика свідома, а тому виправдана задумом автора.

Широка ерудиція автора дозволила залучити у підручник що створювався на початку двохтисячних, коли доступ до Інтернету не був загальним, багатий візуальний компонент, міжмистецькі зв`язки на рівні використання у навчальний книзі для учня 5 класу світових культурних надбань - ілюстрації картин відомих художників різних епох, напрямі та стилів, архітектура, ужиткове мистецтво архітектурні деталі фрески, розписи тощо. В навчальній діяльності учня цього періоду такий контекст є неважливим першочерговим елементом доступу до художнього твору, проте, нам видається, що автор доречно вибудовує стратегію, яку можна назвати “інформацією на виріст” - візуальна складова у картини світу для дитини цього віку надзвичайно важлива, викликає живий інтерес, емоційний відгук, бажання дізнатися більше. Переважна частина ілюстративного матеріалу супроводжується конкретними завданнями.

Даніель Пеннак у згаданому есе вихід із ситуації тотальної нелюбові до читання у покоління сучасних школярів вбачає у реалізації “БАЖАННЯ навчитися” [4] і пропонує дорослим, батькам, вчителям, конкретні способи створити, викликати, спровокувати таке бажання у їхньої дитини, школяра. Свій вагомий внесок у цю важливу сферу внесла В. І. Фесенко, окресливши у створених підручниках для своїх учнів такі читацькі горизонти: “читай, думай, знаходь своїх авторів, відчувай з ними світ по-новому, співпереживай - і не залишайся байдужим!” [7, с.З ].

Література

1. Волошина Н.Й. Підручникотворення на порозі третього тисячоліття // Українська література в загальноосвітній школі: Науково-методичний журнал. - 2006. - № 3. - С. 2-4

2. Волошина Н.Й. Перспективи підручникотворення II Зарубіжна література в школах України. - 2006. - № 4

3. Лукіна Т.О. Якість українських підручників для середніх загальноосвітніх шкіл: проблеми оцінювання і результати моніторингу: Методичний посібник. - К.: Академія, 2004. - 200 с.

4. Пеннак Д. Как роман.- М.: Самокат, 2009. - 160 с.

5. Проблеми сучасного підручника: зб. наук, праць. - К.: Педагогічна думка, 2011. - Вип. 11. - 800 с.

6. Фесенко В.І. Зарубіжна література. Підручник для 5 класу. - К.: “Навчальна книга”, 2002. - 334с.

7. Фесенко В.І. Зарубіжна література. Підручник для 6 класу: У 2 ч. - К.: “Навчальна книга”, 2004. - 4.1. - 192с.; 4.2. - 192с.

8. Фесенко В.І. Зарубіжна література. Підручник для 7 класу: У 2 ч. - К.: Прок-Бізнес, 2004. - 4.174 с; 4.2. - 176 с.

9. Фесенко В.І. Зарубіжна література. Підручник для 7 класу. - К.: Схід-Продукт, 2007. - 160 с.

10. Фесенко В.І. Зарубіжна література. Підручник для 8 класу. 4.2. - К.: Бліц, 2004. - 302 с.

11. Висоцька Н.О., Пацанівська Л.І., Фесенко В.І. Зарубіжна література. Підручник для 8 класу. 4.1. - К.: Бліц, 2004. - 304 с.

Размещено на allbest.ru