Педагогічна практика майбутніх учителів: орієнтири сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічна практика майбутніх учителів: орієнтири сучасності

Л.О. Сущенко

Перші кроки до становлення сучасного вчителя можуть бути процесом формування його досвіду професійної діяльності. Загальновідомо, що найбільш інтенсивні зміни в цьому досвіді відбуваються саме на етапі професійної підготовки у ВНЗ: у процесі включення майбутніх педагогів у практичну діяльність.

Саме в період занурення у квазіпрофесійну діяльність майбутні вчителі набувають першого досвіду, що надасть їм можливість самостійно вирішувати професійні ситуації та завдання.

Основною метою педагогічної практики є закріплення і поглиблення знань, отриманих студентами в процесі навчання, надбання необхідних умінь і навичок практичної роботи зі спеціальності, яка вивчається. Педагогічна практика виконує адаптаційну, навчальну, виховну, розвивальну й діагностичну функції. Обмірковуючи організацію педагогічної практики, потрібно орієнтуватися не тільки на виконання програми практики, а й, насамперед, сприймати кожного студента як унікальну особистість, ретельно і обережно, цілеспрямовано й послідовно розкриваючи в ньому сильні особистісні та професійні сторони, допомагаючи компенсувати слабкі. Забезпечення особистісно орієнтованого, комплексного, безперервного і творчого характеру підготовки кожного студента з різним рівнем сформова- ності професійних умінь і навичок неодмінно позначиться на підвищенні якості їхньої професійної підготовки.

Аналіз наукової літератури з теми дослідження свідчить, що учені приділяють належну увагу проблемі професійної підготовки фахівців, зокрема таким її аспектам, як: методологічні основи підготовки фахівців у системі неперервної професійної освіти (С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень, Н. Ничкало); теоретико-методологічні засади підготовки майбутніх педагогів (В. Андрущенко, Ю. Бабанський, В. Бондар, О. Дубасенюк, Н. Кузь- міна, О. Савченко, Л. Хомич); практична підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів (О. Абдулліна, Ф. Гоноболін, Н. Казакова, Л. Спірін, А. Щербаков).

Мета статті - визначити й охарактеризувати методичні принципи та механізми організації дослідницької педагогічної практики майбутніх учителів.

Ґрунтовний аналіз першоджерел і власний педагогічний досвід переконав нас у тому, що найбільші педагогічні можливості для формування дослідницьких умінь та плідного професійного їх самовиявлення складаються у процесі проходження студентами педагогічної практики, де створюються умови, максимально наближені до самостійної професійної педагогічної діяльності.

Для досягнення цього в подальшому проектуванні змісту науково- дослідної роботи майбутніх педагогів на етапі формування вчителя- дослідника перевага надають їхній активній практичній участі під час педагогічної практики у вирішенні найновіших і найгостріших проблем учителя сучасної школи засобами науково-дослідної роботи.

Мова йде про організацію тієї педагогічної практики, яка передбачає модернізацію змісту, методів і форм її проведення, вимагає індивідуальної відповідальності за власну педагогічну діяльність З цією метою нами запропоновано методичне забезпечення диференційованого підходу до організації педагогічної практики майбутніх педагогів з урахуванням їхнього досвіду, накопиченого під час роботи в наукових гуртках, імплементації сучасних вимог до їхньої професійної готовності.

Ми виходили з того, що педагогічну практику, яка є суттєвою ланкою професійної підготовки студентів у педагогічному навчальному закладі, можна організувати так, щоб вона максимально враховувала рівень готовності студентів до організації науково-дослідної роботи в різних навчальних закладах та задовольняла професійні інтереси. З цією метою для проведення педагогічної практики нами було виділено групу особливо обдарованих студентів (за рівнем готовності до науково-дослідної роботи) з метою підвищення мотивації та заохочення повноцінного практичного застосування їхнього більш плідного й виразного досвіду самовиявлення навичок наукового пошуку, оригінальних засобів розв'язання складних педагогічних ситуацій завдяки успішному використанню здобутих знань з психології, педагогіки, фахових методик. Усвідомлюючи відповідальність і багатогранність педагогічної діяльності в реальних або змодельованих умовах педагогічної практики, що дає можливість реально з'ясувати, наскільки правильно обрано сферу діяльності, ступінь співвідношення особистісних якостей із майбутньою професією, а також переконатися, наскільки важливим для сучасного вчителя є володіння методами наукових досліджень, теорією і практикою освітнього процесу.

Педагогічна практика студентів складається з декількох компонентів: освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр” - позакласна й позашкільна практика, робота в літніх оздоровчих таборах, навчально-педагогічна практика, виробничо-педагогічна практика; освітньо-кваліфікаційний рівень “спеціаліст” - виробничо-педагогічна практика.

Виробнича практика має великі можливості для формування у майбутніх педагогів творчого ставлення до педагогічної діяльності, визначення рівня їхньої професійної підготовки та професійної спрямованості. Головною умовою організації практичної підготовки є всебічна орієнтація майбутнього вчителя на всі сфери педагогічної діяльності: предметну, навчальну діяльність учнів, її методичне забезпечення, особистісні виховні взаємини та їх організацію, пошукову й дослідницьку діяльність і оволодіння її методикою.

Безпосередня робота з учнями є найсприятливішим педагогічним середовищем для формування усіх блоків професійно-творчих умінь студентів педагогічного університету, потужним мотиваційним чинником у процесі активного самовиявлення дослідницьких умінь майбутніх учителів.

З урахуванням вищезазначених чинників наведемо основні завдання підготовки студентів до пошуково-дослідницької діяльності у період проходження педагогічної практики: 1) актуалізація знань про науково-дослідницьку діяльність в особистісному плані; 2) формування науково-педагогічної свідомості; 3) орієнтація майбутніх фахівців на інноваційну діяльність на основі цілісного ставлення до педагогічної теорії; 4) розвиток дослідницьких, аналітичних, прогностичних умінь; 5) формування методичних і практичних умінь здійснення інноваційної діяльності; 6) залучення студентів на початкових етапах навчання до власного наукового пошуку [1].

За нашою концепцією, найефективніше оволодіти професійно- творчими вміннями майбутні педагоги можуть тільки тоді, коли студенту дається право самостійно (але під контролем методичного керівника практики) розв'язувати професійні завдання різного рівня складності, здійснювати викладацьку діяльність уже не теоретично, а в реальній педагогічній ситуації, визначати подальшу перспективу власного професійного зростання.

У своєму експерименті ми сподівалися, що пізнання й усвідомлення студентами майбутньої професійної діяльності у ЗНЗ шляхом дослідництва в межах засвоєння методики квазіпрофесійної науково-дослідної роботи під час педагогічної практики позитивно вплине на перетворення потреби у здійсненні пошуково-дослідницького підходу в професійно-життєву цінність.

Наведемо декілька прикладів організації педагогічної практики в умовах надання студентам такої самостійності.

Так, під час проходження педагогічної практики на уроках математики майбутні педагоги при вивченні тем: “Теорема Піфагора”, “Сума кутів трикутника”, “Коло”, “Ознаки паралельності прямих”, “Властивості квадратного кореня”, “Протилежні числа” здійснювали дослідницький підхід. Крім уроків-досліджень проводилися також міні-дослідження, що містять лише деякі дослідницькі елементи. Виконання такого завдання займало всього кілька хвилин. Ось приклад проблемного запитання: “Чому трикутник названий “трикутником”? Чи можна дати йому іншу назву, також пов'язану з його властивостями?”.

Прикладом уроку-дослідження може бути також урок математики в 6 класі з теми: “Протилежні числа”. Учням було запропоновано навести приклади протилежностей у навколишньому житті: тепло - холод, вгорі - внизу, щастя - горе, добро - зло тощо. Поставлено завдання: дізнатися, як числа відображають цей факт? Наводяться приклади історичних подій і дат, зазначається коли вони відбулися: геніальний математик стародавності Архімед народився у 287 р.; відомий російський математик М. Лобачевський народився в 1792 р.; перші олімпійські ігри в Греції відбулися у 776 р.; перші міжнародні олімпійські ігри - у 1896 р.

Щоб підвести школярів до поняття про протилежні числа, їх запитували: “Яким математичним знаком можна замінити слова “до нашої ери”, “нашої ери”? “Яким числом можна замінити рік “Різдва Христового”? Учні записують у зошити протилежні цифри, наводять приклади подібних пар, пояснюють, чим вони відрізняються зовні, пропонують свої назви таких чисел. Після цього учням пропонувалося самим сформулювати визначення поняття “протилежні числа”. Добре гармонізує в такому уроці експеримент, за допомогою якого учні також роблять власні висновки.

На дошку вивішується заготовка координатної прямої з яскравими точками. Учням пропонується перегнути числову вісь відносно 0. Запитання: “Що помітили, що сталося з нулем?” Учні встановлюють причинно- наслідкові зв'язки, роблять висновки, що числа відобразилися, а нуль - протилежний самому собі.

Дослідницькі уміння й навички, набуті в шкільному педагогічному процесі, за висловленими враженнями майбутніх педагогів, допомогли їм самим розширити й поглибити професійні знання, збагатити свої уявлення про особливості й нескінченність пізнання; працювати з різними джерелами інформації, здійснювати вибір найбільш значущого змісту із наявного інформаційного масиву; сформувати науково-дослідницькі навички; реалізувати особистий творчий потенціал, самоствердитися.

Наведемо приклади фрагментів уроків з фізики, цілком присвячених організації дослідницької діяльності учнів як джерелу нових знань. На занятті з теми “Дія рідини і газу на занурене в них тіло ” (7 клас), під час пояснення нового матеріалу учні займають позицію дослідника. Майбутній педагог демонструє звичайний дослід щодо розтягування пружини під дією вантажу, що знаходиться спочатку в повітрі, а потім у воді. У бесіді з учнями з'ясовується існування виштовхувальної сили. Саме тепер пропонується перейти до серйозного наукового дослідження - з'ясування, від чого залежить виштовхувальна сила.

Будь-яке дослідження розпочинається зі збору та обговорення фактів. Такі факти поступово накопичуються в ході бесіди, коли учні згадують різні явища природи й випадки з повсякденної практики. Це допомагає їм сформулювати проблему уроку й висунути гіпотезу. Учні припускають, що виштовхувальна сила залежить від обсягу зануреного тіла, від його ваги (або маси), від щільності рідини, від глибини занурення й форми тіла. Вчителю не слід відкидати неправильні припущення: кожна з гіпотез потребує експериментальної перевірки. Для цього на кожному столі студентами підготовлено важіль, закріплений на штативі, 2 склянки з водою, тіла одного об'єму, але різної маси (калориметричні тіла), кухонна сіль, лінійка, тіла однакової маси, але різного об'єму (алюмінієвий циліндр з набору калориметричних тіл і картоплина, попередньо обв'язані ниткою).

Як засвідчують результати дослідно-експериментального дослідження й особистий досвід, школярі досить швидко відмовляються від керівництва вчителя і беруть управління в свої руки. Самостійно фантазуючи, учні пропонують виконати наступний етап дослідження, що дає змогу вчителеві перейти від малоефективної фронтальної роботи до індивідуальної творчої навчально-дослідницької діяльності, що сприяє виробленню таких знань і умінь: самостійно пояснювати й доводити нові факти, явища, закономірності; класифікувати, порівнювати, аналізувати й узагальнювати раніше вивчені явища, закономірності; проводити експерименти, висувати й обґрунтовувати гіпотези; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; розглядати одні й ті ж факти, явища, закономірності під новим кутом зору; застосовувати наукові методи дослідження (теоретичний аналіз і синтез, експериментальне, математичне моделювання тощо); знаходити кілька варіантів рішення, вибирати та обґрунтовувати найраціональніший; рецензувати й оцінювати власну роботу дослідницького характеру, а також роботи товаришів.

Отже, враховуючи наведені методичні домінанти, можна зробити висновок про необхідність зміни характеру існуючої форми організації педагогічної практики студентів з усіх предметів, а також про те, що робить її (педагогічну практику, метою якої є підготовка педагога-дослідника) успішною: педагогічний виховний дослідницький уміння

- наявність у студента-практиканта власної авторської методики навчання та виховання;

- наполегливе втілення під час педагогічної практики новітніх досягнень педагогіки, методики, передового педагогічного досвіду, застосування рекомендації з наукової організації педагогічної праці;

- систематичне й захоплююче інформування вихованців про нові надбання в науці, техніці, культурі;

- заохочення учнів і залучення їх до колективного обговорення науково-технічних і соціальних питань;

- ознайомлення школярів з біографіями видатних учених, їхнім внеском у розвиток науки;

- розкриття перед учнями методів і труднощів наукового пізнання, показ залежності результатів від генезису наукового знання;

- заохочення дослідницької роботи школярів, надання їм можливості працювати за алгоритмами розв'язання творчих задач;

- надання можливості пережити радість відкриття, відчуття успіху, задоволеності від пізнавальних зусиль.

Переслідуючи домінуюче завдання нашого дослідження - перетворення потреби майбутніх педагогів у здійсненні пошуково-дослідницького підходу в професійно-життєву цінність, в умовах педагогічної практики ми використали дидактичні можливості саме дослідницького методу. Завдяки цьому методу студенти разом із вихованцями під час педагогічної практики самі брали участь у науковому пізнанні: спостерігали та вивчали факти і явища, виявляли проблему дослідження, висували гіпотези, планували шляхи їх перевірки, вивчали літературу, оцінювали результати, визначали можливості використання набутих знань.

Дослідницький метод у практичному навчанні базується на самостійному формулюванні тими, хто навчається, проблемних питань і на такому ж самостійному пошуку фактів, аргументів, способів доведення, узагальнення, моделювання тощо. Дослідницький метод застосовувався для розвитку творчих здібностей і вмінь учнів, мав сприяти більш осмисленому й самостійному оволодінню знаннями й творчими способами, що має безпосередній зв'язок з формуванням практичних дослідницьких професійно- творчих умінь самого майбутнього педагога.

Таким чином, уміння студентів розвивати у дітей загальні навички, необхідні в розв'язанні будь-якого дослідницького завдання - один з основних практичних складових сучасної шкільної освіти, а головне - критерій практичної професійної готовності майбутніх педагогів до його виконання.

Наведемо декілька прикладів і висловлювань студентів-практикантів про їхнє ставлення до організації педагогічної практики, які суб'єктивно, але переконливо про це свідчать.

“Дійсно, науково-дослідна робота з учнями збільшила мою впевненість у собі, додала додаткових переваг щодо власної ініціативи, сміливості та наполегливості, при чому, без підказок та сторонньої допомоги. Сприяла не тільки оволодінню педагогічними здібностями, а й виникненню почуття гордості, обґрунтованій впевненості у власних наукових можливостях, навчила долати труднощі й не впадати в розгубленість без стороннього керівництва...” (Анастасія К., 5 курс).

Надамо ще один самозвіт майбутнього педагога: “Під час занять я бачив, як одногрупники, яких я раніше вважав легковажними у навчанні, за якихось кілька тижнів змінювалися на моїх очах і ставали справжніми співучасниками творчого шкільного педагогічного процесу. Але найцікавіше в тому, що зараз я сам більше подобаюся собі. Раніше слово “наука” та всі похідні від нього просто лякали мене. А тепер здається, що у дослідницькій діяльності є щось глибоко чуттєве, наче здорова основа для нового міркування, впевненість у тому, що ці нові знання обов'язково принесуть позитивний результат у майбутній професійній діяльності.” (Максим Р., 5 курс).

Висновки

Саме в такій послідовності й поетапності професійної підготовки майбутніх педагогів до використання елементів НДР у майбутній педагогічній діяльності було зафіксовано нами зростання найвищих творчих можливостей, ініціативи й навіть методичних, педагогічно обґрунтованих знахідок, студентів.

Сподіваємося, що організація такої педагогічної практики, в процесі якої студенти переконуються в необхідності використання досвіду науково-дослідної роботи в пробудженні творчих інтересів дітей та зацікавленості їх шкільною дисципліною, яку викладає студент-практикант, стане для майбутнього вчителя його особистою цінністю, шляхом наближення до професіоналізму.

Список використаної літератури

1. Антоновський О. В. Педагогічна практика як засіб самореалізації та залучення студентів до інноваційної діяльності / О. В. Антоновський // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / [редкол.: Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. - Запоріжжя, 2012. - Вип. 22 (75). - С. 431-441.

2. Базалук О. О. Філософія освіти: її роль та місце в системі філософського знання / О. О. Базалук // Філософські обрії. - 2010. - № 23. - С. 187-200.

3. Сущенко Л. О. Теоретичні і методичні засади організації науково-дослідної роботи майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04 / Сущенко Лариса Олександрівна. - Запоріжжя, 2014. - 533 с.

4. Фельдштейн Д. И. Психолого-педагогическая наука как ресурс развития современного социума / Д. И. Фельдштейн // Педагогика. - 2012. - № 1. - С. 18-32.

Анотація

Key words: training, future teacher, teaching practice, research method, research skills.