Метод проектів як засіб підвищення ефективності навчання іноземних мов студентів немовних спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Метод проектів як засіб підвищення ефективності навчання іноземних мов студентів немовних спеціальностей

І.В. Школа

Нові стратегічні орієнтири розвитку сучасної освіти в Україні, прагнення відповідати європейським стандартам зумовили необхідність пошуку підходів до практичної підготовки майбутніх фахівців нового типу. Держава потребує висококваліфікованих кадрів зі знанням іноземної мови, професіоналів, здатних усвідомлено сприймати все нове й прогресивне, готових до генерації та запровадження оригінальних ідей.

Сучасні конкурентоспроможні кваліфіковані фахівці повинні вміти не тільки спілкуватися іноземною мовою, а й володіти достатнім обсягом знань, навичок та вмінь: сприймати матеріал на слух на конференціях, круглих столах і семінарах; працювати в інтерактивному режимі; підтримувати бесіду та вести дискусії на професійні й ділові теми; знаходити потрібну інформацію в Інтернеті або інших іншомовних джерелах; готувати та проводити презентації за певною тематикою тощо. Однією зі складових ефективної реалізації цього завдання є застосування на заняттях іноземної мови методу проектів.

Про застосування проектів у навчанні почали говорити ще на початку минулого століття (Дж. Дьюї, В. Кілпатрік, Е. Торндайк), коли педагоги намагалися знайти засоби розвитку активного самостійного мислення студентів для того, щоб вони вміли не тільки запам'ятовувати та відтворювати знання, а й використовувати ці знання на практиці.

На сучасному етапі розвитку методики вітчизняними (К. Баханов, І. Зязюн, О. Кіршова, Т. Кручиніна, І. Лернер, О. Пєхота, О. Пометун, І. Шинкаренко та ін.) та зарубіжними (О. Барменкова, О. Бігич, Н. Вайдал, В. Гу- зеєва, І. Зимня, В. Копилова, Н. Коряковцева, Н. Пахомова, Т. Покасаєва, Є. Полат, Р. Рибе, Д. Фрайд-Бут, С. Хайнц, Т. Хатчінсон, В. Царькова, В. Черних та ін.) дослідниками доведено можливості, потенціал і переваги методу проекту як засобу навчання та виховання. Однак, попри наявність широкого спектра публікацій, здебільшого науковці зупиняються на проблемі застосування цього методу в шкільному навчально-виховному процесі, залишаючи широкий простір для досліджень у сфері вищої освіти, що й зумовило вибір теми.

Мета статті - аналіз переваг застосування та змісту методу проектів як засобу підвищення ефективності навчання іноземної мови студентами немовних спеціальностей.

За умовами Болонської декларації в процесі навчання зменшується частка аудиторної роботи зі студентом й розширюється застосування інтерактивних форм роботи майбутніх фахівців під керівництвом викладача, тож у сучасній вищій школі частка самостійної праці, самоорганізації, самоосвіти студентів поступово збільшується. У цьому контексті актуалізується значення використання методу проектів на заняттях з іноземної мови, оскільки саме завдяки йому відбувається зміщення акцентів на самостійність, підприємливість, активність і винахідливість студентів, а викладач виступає в ролі консультанта, спостерігача й координатора.

Є. Полат визначає проект “як комплекс вправ або завдань, що передбачають організовану, тривалу, значущу для студентів самостійну дослідну діяльність іноземною мовою, яка виконується як в аудиторії, так і в позааудито- рний час” [3, с. 73]. Його метою є усунення залежності студента від викладача шляхом самоорганізації й самонавчання в процесі створення конкретного продукту або вирішення окремої проблеми, взятої з реального життя.

Цілком зрозуміло, що метод проектів не може замінити собою інші технології та методи навчання іноземної мови, але в сучасних умовах, особливо на немовних спеціальностях, він має перевагу, оскільки може бути використаний у роботі зі студентами, які мають різний рівень мовної підготовки та здібності. Основна ідея методу проектів полягає в перенесенні акценту з виконання різних вправ репродуктивного характеру на активну розумову діяльність студентів, що вимагає володіння певними мовними засобами. Його застосування перетворює заняття з англійської мови на дискусійний, дослідницький клуб, в якому вирішуються дійсно цікаві, практично значущі та доступні для студентів проблеми. При цьому реалізується найбільша цінність проектування: індивідуалізація навчання за рахунок опори на суб'єктний досвід і пізнавальні інтереси студентів. Так, наприклад, студентам-правознавцям або історикам цілком можна запропонувати порівняти політичний устрій Великобританії та України, підготувати матеріали й провести конференцію; або студентам напряму “Початкова школа” дослідити особливості початкової освіти в США, видати ознайом- лювальні буклети та провести їх презентацію, обговоривши плюси й мінуси такої освіти.

Важливо, що цей метод зорієнтований не на інтеграцію фактичних знань, а на їх практичне застосування та набуття нових (досить часто шляхом самоосвіти). Ми цілком погоджуємось з Є. Полат, що головне завдання проектування - “навчити студентів самостійно мислити, знаходити та вирішувати проблеми, застосовуючи для цього знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки” [3, с. 75].

Активне включення студентів до роботи над професійно спрямованими проектами різної тематики дає можливість засвоїти нові знання та способи людської діяльності в соціокультурному середовищі. Воно сприяє розвитку конструктивного критичного мислення, навичок самопрезентації й роботи в команді (за умови реалізації колективного або парного проекту), що вдало працює на соціалізацію особистості студента та стимулює мотивацію вивчення іноземної мови.

Зазначимо, щоб сформувати в студентів необхідні мовленнєві компетенції на визначеному програмою та стандартами рівні, необхідна активна усна практика для кожного студента групи, досить успішній реалізації якої, на наш погляд, сприяє застосування на заняттях з іноземної мови проектних технологій. Звичайно, виконання завдань проекту виходить за межі аудиторних занять і потребує подальшої самостійної роботи, але повністю себе виправдовує, оскільки він спроможний забезпечити:

- активність навіть тих студентів, які, як правило, віддають перевагу мовчанню;

- розкриття студентами своїх здібностей, що формує в них упевненість у собі;

- удосконалення комунікативних навичок студентів;

- розвиток у студентів ряду важливих здібностей (спільного прийняття рішень, творчого професіонального мислення активності, самостійності в процесі засвоєння знань, індивідуальної й колективної відповідальності за виконану роботу);

- розвиток дослідницьких навичок (у процесі виконання поставлених завдань майбутнім фахівцям доводиться знаходити й аналізувати необхідні теоретичні джерела, підбирати ілюстративний матеріал, робити свої висновки з досліджуваної теми);

- створення передумов для вдосконалення та глибшого вивчення не лише граматики, а й англійської мови в цілому;

- розвиток критичного мислення, оскільки студент змушений застосовувати засвоєні знання в практико-орієнтованій діяльності;

- залучення студентів до вирішення проблем, максимально наближених до професійних.

Попри всі зазначені переваги, робота над проектом має ряд недоліків, оскільки вимагає від викладача досвіду, ретельного планування роботи й обговорення зі студентами. Роль педагога дуже важлива саме на підготовчому етапі. Йому необхідно розробити широкий перелік тем, що дають змогу студенту реалізувати власні знання та застосувати особистий життєвий досвід у роботі. Такий підхід підвищить ефективність навчання, мотивацію й допоможе майбутньому фахівцю усвідомлено й умотивовано висловлюватися під час захисту проекту. До сфери відповідальності викладача включено також вибір виду проекту (дослідницький, творчий, ігровий, інформаційний, телекомунікаційний, мультимедійний), методів роботи, організацію груп, розподіл ролей, урахування рівня успішності з предмета для кожного із членів групи, міжособистісні відносини в колективі, мовну підготовку проекту (лексичного та граматичного матеріалу, розмовних кліше), проведення оціночно-коригувального післяпроектного етапу з обговоренням поведінкових і мовних помилок тощо. Зі свого боку, перш ніж розпочати роботу над проектом, “майбутній фахівець (студент) повинен оволодіти творчими й комунікативними навичками, тобто він має навчитися працювати з літературою, аналізувати прочитану інформацію, вміти користуватися науковими джерелами, висловлювати свої думки, брати участь у бесіді тощо” [2, с. 73].

Таким чином, метод проектів розглядаємо як комплексну систему навчання, в процесі якої студенти набувають знання, виконуючи практичні завдання (професійно спрямовані проекти), що поступово ускладнюються та передбачають організовану, тривалу значущу для студентів самостійну дослідну діяльність іноземною мовою, яка виконується як в аудиторії, так і в позааудиторний час. Це завжди творча діяльність, в основу якої покладена ідея, що відображає сутність поняття “проект”, його прагматичну спрямованість на результат, який отримано при вирішенні тієї чи іншої практично чи теоретично значущої проблеми. Головним є те, що цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності.

На наш погляд, саме відповідальна роль викладача в організації проектної діяльності, інколи слабка методична підготовка, недосконала розробленість дидактичного та навчально-методичного забезпечення процесу ефективної підготовки фахівців засобами професійно спрямованих проектів; неготовність, острах чи небажання викладачів створювати собі додаткові складнощі призводить до того, що проводять професійно спрямовані проекти, попри їх очевидну ефективність, на заняттях з іноземної мови не дуже часто, обмежуючись традиційними методами і прийомами навчання.

Аналіз наукової літератури показав, що метод проектів набуває все більше прихильників, проте відбувається, як вважає Є. Полат [4], змішування й навіть підміна понять. Останнім часом є тенденція називати проектом практично будь-який захід, а відсутність системності в розробці теорії та практики здійснення проектів знижує ефективність іншомовної мовленнєвої й предметної діяльності. мотивація інтелектуальний креативний мислення

Дослідивши класифікацію проектів, запропоновану О. Аліксійчук та В. Федорчук [1, с. 9], ми визначили типи проектів, які можна застосовувати під час викладання іноземної мови професійного спрямування:

- за характером діяльності, що домінує в проекті: пошуковий, дослідницький, інформаційний, творчий, ігровий, інформаційний, телекомунікаційний, мультимедійний, конструкційний, практико-орієнтований;

- за мірою реалізації міжпредметних зв'язків: монопредметний, міжпредметний;