Формування культурного простору майбутнього медичного працівника

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Формування культурного простору майбутнього медичного працівника

С. Є. Трегуб

У статті проаналізовано значущість іноземної мови за професійним спрямуванням для формування культурного світогляду майбутніх медичних працівників крізь призму важливості формування комунікативної компетентності.

Ключові слова: формування, культура фахового мовлення медиків, самосвідомість, стимулювання.

На сучасному етапі розвитку потреби суспільства визначають якісно новий зміст і мету освіти, досконале володіння іноземною мовою як важливий компонент професійної підготовки фахівців різного профілю. Орієнтація вищої освіти на всебічний розвиток мовлення студентів, зміцнення їхніх мовленнєвих навичок та вдосконалення умінь правильно й виразно передавати свої думки, посилення зв'язку змісту навчання студентів із їхньою майбутньою професійною діяльністю є тим фундаментом, на якому має ґрунтуватися весь навчальний процес із будь-якого фаху. Міцні знання з іноземної мови сприяють ефективному засвоєнню фахових дисциплін, творчому зростанню особистості, формуванню національного менталітету висококваліфікованого медичного спеціаліста, здатного виявляти стійкі фахові знання іноземною мовою та професіоналізм у ділових ситуаціях спілкування, бути конкурентноспроможним на ринку праці.

Метою статті є визначення значущості іноземної мови за професійним спрямуванням у процесі формування культурного світогляду майбутніх медичних працівників.

Вивчення функцій мови у сучасному суспільстві розглядається поновому. Насамперед, знання мови - це знання свого фаху, рівень опанування професійною мовою, фаховою термінологією. До проблеми вивчення мови фаху в своїх працях звертаються Н. Д. Бабич, А. П. Загнітко, Н. П. Литвиненко, С. Я. Єрмоленко, які наголошують на тому, що разом із підвищенням рівня знань представників різних професій підвищуються й вимоги до мови.

Характерним для комунікативного спрямування іноземної мови є те, що у кожної окремої галузі є свої особливості і своя специфіка.

Фахова іноземна мова, по суті, є набором понять і фраз. Для того, щоб вільно володіти ними, потрібно розуміти загальні лексичні, граматичні явища мови, вміти вільно сприймати інформацію на слух. Уміння будувати речення або формулювати свої думки є відмінним початком для вивчення сучасної іноземної мови за професійним спрямуванням.

При здійсненні іншомовного спілкування особливої значущості, на наш погляд, набуває знання правил мовного етикету, норм мовлення, його

культури, тобто прояв ввічливості, толерантності, стриманості при спілкуванні, урахування індивідуальних особливостей співрозмовника, що здебільшого виявляється у ситуаціях встановлення контактів з пацієнтами, з іноземними партнерами, при здійсненні телефонних розмов, проведенні переговорів, презентацій тощо. Іншими важливими чинниками є знання культурних особливостей іноземних партнерів по спілкуванню, знання професійної термінології. Необхідно також урахувати психологічну готовність до здійснення іншомовного ділового спілкування, яка розуміється як здатність до спілкування іноземною мовою в майбутній професійній діяльності.

Свідомість і спілкування - два взаємопов'язаних елементи. Лише за допомогою свідомості здійснюється їхня спільна діяльність, організація й координація, передаються знання, цінності, досвід від однієї людини до іншої, від старшого покоління до молодшого. Спільна діяльність людей потребує певної знакової системи, за допомогою якої здійснюється комунікація між людьми.

Мова - це знаряддя свідомості, та форма, у якій фіксується, виражається, передається увесь зміст свідомості. За допомогою мови як системи знаків відбувається об'єктивація свідомості. Внутрішній світ суб'єкта виражається у зовнішньому світі. У мові також виявляється самосвідомість людини.

З погляду співвідношення спілкування і мови одна з важливих функцій останньої - комунікативна. Вона розкриває соціальну природу свідомості й мови. Мова як знакова система функціонує на базі другої сигнальної системи, її характерна особливість полягає в тому, що навички обробки знаків (наприклад, швидкість мовлення, читання, письмо тощо) не успадковуються, а набуваються, напрацьовуються в процесі соціалізації людини.

Одним з важливих аспектів іноземної мови за професійним спрямуванням є стимулювання студентів медиків до навчання. На думку Т. В. Шестакової, важливими шляхами й засобами стимулювання студентів до активності, самостійності, накопичення особистісного досвіду є різні новітні технології: діалогічні форми й методи освіти й виховання (групові дискусії, аналіз соціально-професійних ситуацій, діалогічні лекції); активні та евристичні методи (мозковий штурм, синектика та ін.); тренінгові технології (тренінг рефлексивності, професійно-поведінковий тренінг та ін.). Вони спрямовані на постійне збагачення досвіду творчості, формування механізмів самопізнання, самоорганізації та самореалізації особистості, сприяють розкриттю особистісного потенціалу студентів [2, с. 36].

Вища медична освіта є одним із важливих чинників формування професійної мовної компетентності майбутніх медиків. Саме від змісту професійної освіти залежить процес формування та підвищення рівня мовної самосвідомості майбутніх фахівців.

Вагомою особливістю сучасної медичної освіти є зміна поглядів на суть навчання й формування свідомості майбутнього спеціаліста через досягнення компетентності. Це дасть змогу йому якісно і ефективно виконувати свої професійні обов'язки. Практичне оволодіння іноземною мовою покликане сприяти розвитку особистості, критичного мислення, формуванню наукової картини світу, а також соціальній адаптації студентів та їхній конкурентоспроможності на ринку праці.

Мовленнєва компетенція передбачає формування комунікативних умінь у чотирьох основних видах діяльності, які потребують систематичного й цілеспрямованого вивчення (говоріння, аудіювання, читання і письмо).

Оволодіння комунікацією дасть змогу фахівцю адекватно й доречно користуватися іноземною мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

Від мистецтва мовного спілкування медика суттєво залежать результати лікування. Медична практика доводить, що слово і ранить, і лікує. В. Скуратівський слушно зауважив, що “одним із суттєвих показників людської шляхетності є культура мовлення - поняття не тільки лінгвістичне, а й психологічне, естетичне та етичне” [1, с. 24]. Тому лікар має володіти культурою мови: вміти добирати мовностилістичні засоби і прийоми відповідно до умов і цілей спілкування, передаючи певний психокультурний контекст. Саме це є стрижнем, на який нанизуються професійні знання та вміння спеціаліста.

Фахова мова медика - це діалоги, насамперед, лікаря з хворим у поліклініці чи лікарні, ділові стосунки з колегами, співпраця з родичами хворих, написання різних довідок, протоколу операцій, історії хвороби тощо.

Для повноцінного спілкування треба мати необхідний словниковий запас і вміти правильно будувати речення. Взагалі, культура мовлення кожного носія мови залежить від свідомого ставлення до написаного й мовленого слова, від того, що називають “відчуттям слова”. Можливо, тільки схильність до читання реально сприяє розвиткові “відчуття слова”. Отже, словотерапія сприяє одужанню та вчить бути вимогливим до своєї мови. Спеціальна лексика, зрозуміло, не може повністю забезпечити потреби реального спілкування, зокрема, такі типи мовлення, як розповідь (повідомлення про події), опис (словесне зображення предмета), роздум, міркування (доведення або пояснення чогось). Усі вони вимагають від мовця змістовності й точності, послідовності й доречності, багатства й виразності мови.

Культура національної мови її носіїв (і медичних працівників у тому числі) залежить від таких основних ознак: правильність (висловлювання має відповідати правилам, за допомогою яких сформульовано сучасні норми); змістовність (уміння чітко продумувати основну думку); точність (підбирати слова, які б повністю відповідали їхнім мовним значенням); логічність (говорити послідовно, виділяючи мікротеми і встановлюючи правильний зв'язок між словами); багатство (уникати повторень); чистота (відсутність слів-паразитів та нелітературних елементів); доречність (висловлювання повинно відповідати ситуації спілкування) та ін.

Формування культурної компетенції в студентської молоді у процесі вивчення іноземної мови є ефективним за умови оволодіння знаннями про культуру, історію, естетичні ідеї та ідеали країни, мова якої вивчається; залучення до діалогу культур; усвідомлення студентами суті мовних явищ, іншої системи світогляду; формування особистого ставлення до мови, історії, поглядів, культури, мистецтва країни, мова якої вивчається; порівняння культури іноземної та рідної мови тощо. Для формування цієї компетенції дієвим є використання нетрадиційних форм і засобів навчання іноземної мови (конкурси, олімпіади, змагання, конференції, зустрічі з іноземцями тощо). іноземний мова професійний культурний

Вища професійна освіта має потужний потенціал щодо реалізації завдань професійної мовної підготовки майбутніх фахівців медичного профілю. Одним із них є послідовне опанування майбутніми фахівцями необхідних інструментів ділової комунікації, що необхідні для успішної професійної діяльності.

Висновки

Таким чином, іноземна мова за професійним спрямуванням сприяє формуванню професійної культуромовної діяльності медика. Володіння фаховою іноземною мовою передбачає глибокі професійні знання й оволодіння понятійно-категоріальним апаратом певної професійної сфери та відповідною системою термінів мови; вміле професійне використання мовних стилів і жанрів, знання етикетних мовних формул і вміння ними користуватися у професійному спілкуванні; уміння працювати з різними типами текстів; орієнтування у потоці різнотипної інформації; вміння знаходити, вибирати, сприймати, аналізувати та використовувати інформацію профільного спрямування; володіти інтерактивним спілкуванням та основами риторичних знань і вмінь; уміти оцінювати комунікативну ситуацію швидко і на високому професійному рівні приймати рішення та планувати комунікативні дії.

Список використаної літератури

Золотухін Г. О. Фахова мова медика : підручник / Г. О. Золотухін, Н. П. Литвиненко, Н. В. Місник. - Київ : Здоров'я, 2002. - 392 с.

Шестакова Т. В. Формування готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Тетяна Віталіївна Шестакова. - Київ, 2006. - 244 с.

Размещено на Allbest.ru