Міжпредметна інтеграція як методологічна основа дослідження проблеми формування психологічно готовності курсантів-пілотів до професійно діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжпредметна інтеграція як методологічна основа дослідження проблеми формування психологічно готовності курсантів-пілотів до професійно діяльності

Микола Півень, Єлизавета Редозубова

Анотація

професійний цивільний психологічний курсант

У статті проаналізовано інтеграційний підхід до професійної підготовки майбутніх фахівців цивільної авіації, зокрема міжпредметної інтеграції, обгрунтовано поняття «психологічна готовність курсанта», з'ясовано її способи формування в умовах міжпредметної інтеграції.

Ключові слова: педагогічна інтеграція, професійна інтеграція, міжпредметна інтеграція, психологічна готовність курсантів-пілотів.

Annotation

The integrative approach for the professional training of the future specialists in civil aviation is analyzed in the article. Such concepts as inter-subjects integration and psycho-physiological readiness are substantiated. The methods of psycho- physiological readiness to form future civil aviation specialists in the environment of inter-subjects integration are explained.

Key words: pedagogical integration, professional integration, inter-subjects integration, psycho-physiological readiness of cadets at high educational establishments.

Постановка проблеми. В умовах сьогодення для цивільної авіації питання безпеки польотів стає пріоритетним. Міжнародні організації цивільної авіації і вітчизняна галузь спрямовують свої зусилля на підвищення безпеки польотів. Для вирішення цієї проблеми принциповим є питання підвищення якості професійної підготовки випускників льотних ВНЗ.

Аналіз актуальних досліджень. Стрімке збагачення психолого-педагогічних наук новими знаннями, формування новітніх освітніх тенденцій, дидактичні інновації активно впроваджуються в динамічну систему професійної освіти. Професійна освіта стає предметом інтегративних, міждисциплінарних досліджень. Її гуманістичні й антропологічні тенденції сприяють підвищенню вимог до рівня професійної надійності майбутніх фахівців. Новітні наукові підходи видозмінюють інтерпретацію суб'єкта професійної освіти. Так, з погляду постмодерного підходу суб'єкт в освітньому просторі розуміється переважно як суб'єкт самоосвіти (вибудовування власної “освітньої траєкторії”), й характеризується такими рисами, як: автономність, самоперевершування, пошук ідентичності, а також творенням умов для саморозвитку і самореалізації.

У контексті новітніх освітніх тенденцій цінності людини виступають найзагальнішим ідеалом, що надає сенс освіті. Новий підхід до освіти з точки зору конструктивізму й синергетики передбачає створення умов, за якими стають можливими процеси породження знань самим курсантом, його активна й продуктивна творчість. Знання, навички й уміння особистості формуються у відповідності до його когнітивних можливостей. Кожна людина засвоює, інактивує для себе свій власний світ, конструює свою реальність. Конструювання означає, що людина як суб'єкт пізнання й діяльності бере на себе весь тягар відповідальності за отриманий результат. Як зазначає Франсіско Варела: «світ, який мене оточує, і те, що я роблю, щоб відкрити себе в цьому світі, неподільні. Пізнання є участь, глибинна ко-детермінація того, що здається зовнішнім, і того, що здається внутрішнім» [2]. Не випадково науковці, спираючись на синергетичні тенденції в освіті, виокремили цілий ряд проблем й сформулювали наступні актуальні завданнями для вищої освіти в сучасних умовах:

1) вища освіта має задовольнити інтелектуальні потреби особистості як суб'єкта життєдіяльності;

2) вища освіта має формувати особистість курсанта як суб'єкта творчої навчальної діяльності;

3) вища освіта має формувати особистість майбутнього фахівця як суб'єкта творчої професійної діяльності.

У педагогічній літературі по-різному інтерпретуються міжпредметні зв'язки (МПЗ), їх сутність і роль. Існує велика кількість визначень цього поняття, зустрічаються найрізноманітніші підходи до розкриття його змісту. Наприклад, у педагогічних словниках даються такі визначення: «Міжпредметні зв'язки в навчанні (МПЗ) відбивають комплексний підхід до виховання і навчання, дозволяють виокремлювати як головні елементи змісту освіти, так і взаємозв'язки між предметами. МПЗ формують конкретні знання учнів, розкривають гносеологічні проблеми, без яких неможливе системне освоєння основ наук. Організація навчально-виховного процесу на основі МПЗ може торкатися окремих уроків (частіше узагальнюючих), теми, підпорядкованої розв'язанню міжпредметної проблеми, декількох тем різних курсів, цілого циклу навчальних предметів чи встановлювати взаємозв'язки між циклами», - підкреслюється у словнику «Педагогический энциклопедический словарь». С. Гончаренко наголошує на тому, що «міжпредметні зв'язки - це взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою. МПЗ відображають комплексний підхід до виховання і навчання, який дає можливість виділити як головні елементи змісту освіти, так і взаємозв'язки між навчальними предметами. На будь-якому етапі навчання МПЗ виконують виховну, розвиваючу й детермінуючу функції завдяки інтеграції знань, що підвищує продуктивність перебігу психічних процесів» [4: 210].

Особливо актуальними є міжпредметні зв'язки для формування професійної надійності майбутніх авіаційних фахівців. На думку науковців, провідним шляхом формування професійних умінь майбутніх пілотів має стати інтеграція однієї спецдисципліни в іншу, а магістральною лінією у професійній освіті льотного і диспетчерського складу - формування інтегрального професійного вміння, що базується на розвитку творчих, евристичних здібностей, комплексних знань, навичок і вмінь теоретичної, тренажерної й фізичної підготовок [3; 6]. Основна характеристика професійної надійності майбутніх пілотів - професійно-прикладний рівень готовності до майбутньої діяльності. Важливою психологічною характеристикою цього рівня є готовність курсанта до самостійного рішення завдань, як в очікуваних, так і в екстремальних умовах професійної діяльності [6]. Вивчення готовності курсанта до самостійного прийняття рішень має суттєве значення у дослідженні проблем формування професійної надійності майбутніх авіаційних фахівців в контексті інноваційних підходів. У такому контексті суттєво зростає роль дисциплін психолого-педагогічного циклу, покликаних підготувати авіаційного фахівця за зразками міжпредметної інтеграції. Cаме психолого-педагогічні дисципліни покликані забезпечити ствердження курсанта в льотній професії, сприяти особистісному і професійному саморозвитку, виявленню і розкриттю творчих здібностей, а також озброїти викладача, пілота-інструктора перспективними іноваційними технологіями для творчої взаємодії. Змістовна інтеграція психолого-педагогічних дисциплін передбачає створення відповідної педагогічної моделі, яка забезпечить психолого-педагогічні умови для їх варіативного і самостійного засвоєння. У цьому випадку вирішується проблема дискретності професійних і психолого-педагогічних знань майбутніх авіаційних фахівців, а також вирішується проблема формування їх здатності до об'єднання отриманих знань із різних дисциплін в цілісну картину інтеграційного змісту. Курсант як суб'єкт навчальної діяльності не тільки слідує традиційній схемі - орієнтації на зону ближнього розвитку (за Л. Виготським), а й створює новий спосіб навчальної активності - пошуково-перетворювальний, здійснює авторський спосіб професійного й особистісного розвитку, авторський освітній простір, де навчальна діяльність перетворюється на діяльність над собою.

Для формування творчої діяльності суб'єктно-суб'єктної орієнтації введено педагогічну категорію «готовність» особистості до творчого саморозвитку. У дослідженнях ряду вчених в основу поняття "готовність" покладається феномен установки (Узнадзе Д.,1987), як готовність до активної дії, що виникає на основі потреб (Леонтьев А. ,1974). Грунтовний аналіз поняття «готовність» розкрито в працях В. Дорохіна, С. Равікова, В. Моляко, П. Атутова, А.Вайсбурга, Ю.Васильєва, А.Кочетова. У наукових працях вітчизняних авторів поняття готовності розглядається як фактор активізації певних потреб і мотивів, які в подальшому генерують відповідно своїй суті засоби поведінки, а також здійснюють вчинкові перетворення, вчинковий акт з його післядією [5].

Проблемою формування готовності до професійної діяльності займалась низка українських дослідників, зокрема: Г. Балл, Г. Костюк, Є. Мілерян, П. Перепилиця, М. Смульсон та іншими. Дослідженнями встановлено, що в основі будь-якої діяльності лежить готовність особистості до її виконання. Готовність - це система, сутність якої певною мірою визначається специфікою діяльності, показником якої вона є і яка формується на основі зовнішніх і внутрішніх умов. На думку вчених, професійна готовність - це складне утворення особистості, що включає такі складові: психологічна готовність (сформована установка на діяльність; наявність інтересу до предмета та потреба в самоосвіті, розвинуте професійне мислення); науково-теоретична готовність (наявність повного об'єму необхідних спеціальних знань); практична готовність (наявність сформованих на відповідному рівні професійних умінь і навичок); психофізіологічна готовність (наявність відповідних передумов для оволодіння діяльністю; відповідна сформованість професійно значущих особистісних якостей); фізична готовність (відповідність стану здоров'я і фізичного розвитку вимогам вибраної професії) [1; 7]. Професійна надійність льотного складу визначається комплексом факторів. Психологічна готовність серед них займає провідне місце. Так, Д. Гандер визначає психологічну готовність майбутніх льотчиків як особливий психічний стан налаштування й мобілізації на виконання польоту [3: 101].

Незважаючи на значну кількість психолого-педагогічних досліджень, проблема організації інтегрального професійного простору майбутніх авіаційних фахівців у льотних вищих навчальних закладах, як у теоретичному, так і в практичному плані залишається малодосліженою. Зокрема, недостатньо досліджена у теоретико-методичному аспекті міжсуб'єктна взаємодія у конструюванні спільних психолого-педагогічних умов формування професійної надійності майбутніх авіаційних фахівці. Не розкрита системна сутність інтеграції психолого-педагогічних дисциплін з тренажерною практикою, її структура, модель і технологія, не визначена сутність самого феномену самотворення в контексті формування психологічної готовності до професійної діяльності, недостатньо розроблений автономний аспект системи формування психологічної готовності курсантів-пілотів.

1. Саме на основі інтеграції психолого-педагогічних дисциплін і тренажерної підготовки стверджувався власний синергетизм і синергетизм взаємодії з іншими суб'єктами педагогічного процесу; пріоритет особистісного розвитку курсанта, його суб'єктності, потреб, мотивів, сенсів, здібностей, індивідуально-психологічних особливостей у формуванні професійної надійності.

2. Розробка теоретичних основ синергетичної організації професійного освітнього простору як мета- форми навчальної діяльності майбутніх авіаційних фахівців у льотних вищих навчальних закладах здійснювалася на основах системного, суб'єктного, синергетичного, компетентністного й інтеграційного підходів, а також на основі побудови моделі і її технології реалізації. 3. Організація професійного освітнього простору передбачала систему конструювання педагогічних умов формування психологічної готовності курсантів-пілотів до льотної діяльності.

Висновки

Міжпредметна нтеграція - це найбільш дієвий засіб підвищення якості професійної підготовки курсантів льотних вищих навчальних закладів. Міжпредметна інтеграція змінює мету і вектор змісту професійної підготовки: від передачі знань і умінь предметного змісту до розвитку особистості. Упровадження міжпредметної інтеграції в професійну освіту передбачає організацію інтегрованого освітнього простору, у якому предметні складові співвідносяться з суб'єктною активністю курсанта. Він стає суб'єктом інтеграції міжпредметних ресурсів професійної підготовки. Психологічна готовність курсанта виступає як невід'ємний атрибут професійного і особистісного зростання, як провідна властивість суб'єктності курсанта, що спрямована на перетворення особистості для ефективної самореалізації в навчально-професійній діяльності.

Бібліографія

1. Балл Г.О. Формування готовності до професійної праці у контексті гуманізації освіти / Г.О. Балл, П. С. Перепелиця // Психологічні аспекти гуманізації освіти. Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла. - Київ-Рівне, 1996. - 167 с.

2. Varela F. Quatre phares pour l'avenir des sciences cognitives // Theorie -

3. Litterature - Enseignement. 1999. № 17. - P. 8 - 9.

4. Ворона А. А. Психолого-педагогические основы профессиональной подготовки летного состава / Ворона А. А., Гандер Д. В., Пономаренко В. А. - М. : МАКЧАК, 2000. - 340 с.

5. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження. Методологічні поради молодим науковцям / Гончаренко С. У. - Київ - Вінниця, 2008. - 278 с.

6. Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За ред. В.О. Татенка. - К. : Либідь, 2006. - 360 с.

7. Макаров Р.Н. Психологические основы дидактики летного обучения / Макаров Р. Н., Нидзий Н. А., Шишкин Ж. К. - М. : МАКЧАК, 2000. - 534 с.

8. Харченко П.В. Формування готовності до професійного саморозвитку у майбутнього педагога- музиканта : автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня канд. пед. Наук : спец. 13.00.04 «Інститут педагогіки і психології професійної освіти» / П. В. Харченко. - К., 2004. - 21 с.

Размещено на Allbest.ru