Сутність професійної компетентності вихователів ДНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 371.132

Сутність професійної компетентності вихователів ДНЗ

Шапаренко Х.А.

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна

академія» Харківської обласної ради

У статті подається порівняльний аналіз понять компетенція / ком-петентність. Теоретично обґрунтовується сутність професійної ком-петентності педагога. В основу визначення сутності професійної компетентності вихователів дошкільних навчальних закладів був по-кладений узагальнений аналіз певних аспектів компетентності.

Ключові слова: компетенція, компетентність, професійна компе-тентність, професіоналізм. компетентність педагог професійний вихователь

В статье подается сравнительный анализ понятий компетенция / компетентность. Теоретически обосновывается сущность професси-ональной компетентности педагога. В основу определения сущности профессиональной компетентности воспитателей дошкольных учебных заведений был положен обобщенный анализ определенных аспектов компетентности.

Ключевые слова: компетенция, компетентность, профессиональная компетентность, профессионализм.

In the article the comparative analysis of concepts is given competense/ competence. Essence of professional competence of teacher is grounded in theory. The generalized analysis of certain aspects of competence was fixed in basis of determination of essence of professional competence of educators of preschool educational establishments.

Keywords: competense, competence, professional competence, professionalism.

Постановка проблеми. Як уважає низка авторів, базовий критерій професіоналізму педагогічної діяльності - це здатність майбутніх спеціалістів творчо використовувати здобуті знання, уміння та навички для вирішення професійних і особистісних проблем. Професіоналізм виявляється як складна якість особистості, що формується в діяльності та є результатом діяльності, у тому числі й фахової [2, 73].

Чисельні дослідження так чи інакше вказують на те, що компетент-ність є атрибутом професіоналізму, який розкривається в знаннях своєї справи, сутності виконуваної роботи, складних зв'язках, відносинах, що існують у ній, можливих засобах і способах досягнення означеної мети. Професійна компетентність виступає при цьому як окремий узагальнений показник професіоналізму, як уміння особистості вільно орієнтуватися, оперувати суб'єктивними й об'єктивними її складовими, уводити нові способи діяльності, технології.

Треба зазначити, що більшості дослідників проблеми компетенції / компетентності характерна позиція нерозмежування, ототожнення цих понять (Л. Болотов, В. Ледньов, М. Нікандров та інші) при значному посиленні їх практичної спрямованості. У межах нашого дослідження виникає необхідність розглянути поняття «компетенція», «компе-тентність», «професійна компетентність.

Аналіз актуальних досліджень. Проблему компетентності в різних аспектах професійної підготовки в Україні та за її межами розробляють: С. Гончаренко (поняття компетентності), І. Тараненко (компетентність як здатність до найефективнішого застосування знань), А. Василюк (сучасні підходи до компетентності вчителів у Польщі), К. Корсак (цивілізаційна компетентність); І. Явищук (життєва компетентність особистості), В. Ковальчук (соціальна компетентність учителя), О. Овчарук (європейські підходи до проблеми компетентності), А. Михайличенко, В. Аніщенко (професійна підготовка на основі стан-дарту компетентності), Е. Шорт (компетентність як загальна характе-ристика окремих компетенцій) та інші дослідники.

У сучасній науково-педагогічній літературі відсутні як єдине ви-значення дефініції «професійна компетентність», так і єдине розуміння тлумачення її змісту. Джерела інформації, присвячені цій проблемі, дають можливість виділити декілька підходів до поняття «професійна компетентність». Майже в усіх сучасних дослідженнях розуміння професійної компетентності педагога пов'язується з набуттям людиною знань, умінь і навичок (О. Дубасенюк, Л. Карпова, Н. Кузьміна, А. Маркова, В. Синенко, І. Тараненко та інші); з мотиваційною, опе-раційною складовою і ціннісними орієнтаціями спеціаліста (Т. Браже, Л. Карпова, А. Маркова та інші); з загальною готовністю до побудови і перетворення своєї діяльності залежно від цінностей, що змінюються, основних і цільових орієнтирів у сучасній освіті (Ю. Гагін, A. Деркач та інші); зі спрямуванням на отримання усвідомленого ре-зультату (А. Бондар та інші); із досягненням способів навчання само-освіті, самоорганізації, самоконтролю, способів пізнання себе та інших (А. Деркач, Н. Кузьміна, Л. Рибалко та інші); з творчим процесом, ре-зультатом яких є фахові досягнення (Ш. Амонашвілі, В. Гриньова, B. Лозова, Л. Рибалко та інші).

Метою статті є аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування професійної компетентності та теоретичне обґрунтування сутності професійної компетентності вихователя дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Чисельні дослідження (Н. Кузьміна, Г. Ларіонова, С. Пятібратова, Г. Селевко та ін.) свідчать про те, що ком-петентність - складна інтегративна якість особистості (її характеристика). Вона визначає коло її повноважень і функцій у галузі тієї чи іншої діяльності та виявляється у досвіді та здатності до знань. Вони, у свою чергу, здобуті протягом навчання і соціалізації та орієнтовані на самостійну й успішну участь спеціаліста у діяльності.

«Компетенція» (лат. «сотреіепііа» від «сотреію» - досягати, відпо-відати, підходити) - це: коло повноважень, наданих законом, статутом чи іншим актом конкретному органові або посадовій особі; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід [6].

У сучасному словнику іноземних слів [6] «компетентність» - це властивість за значенням «компетентний» - такий, що володіє компе-тенцією; що має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати будь-що; який має достатні знання в певній галузі, у чомусь добре обізнаний, тямущий, ґрунтується на знанні [7].

Ми поділяємо думку тих учених, які розмежовують ці поняття. Так, І. Зимня вважає справедливим розмежування співвідношення понять «компетенція» - «компетентність». Вона наголошує, що компетенції становлять собою внутрішні, потенціальні, психологічні новоутворення (знання, уявлення, алгоритми дій, системи цінностей та відношень). Вони виявляються в більш загальних, актуальних, діяльнісних виявленнях - компетенціях людини. Компетенції, виявляючись у поведінці, діяльності людини, стають особистісними якостями та властивостями. Відповідно, вони є компетенціями, які характеризуються і мотиваційними, і значеннєвими, і ставленнєвими, і регуляторними складовими, поряд з когнітивними знаннями і досвідом [3].

Найчастіше поняття «компетентність» використовується в стандартах підготовки фахівців різних профілів. У сучасній вітчизняній та зарубіжній науковій літературі існує широке коло трактувань компетентності, яке безпосередньо стосується професійної діяльності.

Об'єктивною можна вважати думку Н. Кузьміної, яка вважає, що компетентність - інтеграція суб'єктом професійної діяльності добутих знань як з наукових і літературних джерел, так і з особистого досвіду спостережень за іншими людьми в умовах професійної і непрофесійної діяльності. Ознакою компетентності є особлива мобілізаційна готовність суб'єкта як до застосування знань у вирішенні соціальних і професійних завдань, так і до здобутку нових знань з власного досвіду, необхідних для вироблення свого почерку, авторської системи професійної діяльності [4, 138].

Таким чином, компетентність у педагогічній науці розуміється як складноструктурована, інтегративна якість (характеристика) особистості, що визначає коло її повноважень і функцій у галузі тієї чи іншої діяльності.

Проведений аналіз робіт українських та зарубіжних науковців дають підставу констатувати, що вона часто розуміється як результат освіти (загальної, професійної), де рівень підготовленості того, хто навчається (учня, студента, майбутнього спеціаліста) в житті та праці в суспільстві, його знання, уміння, навички прогнозування якості діяльності дозволяють здійснювати: постановку мети, планування, програмування, проектування, необхідні для соціального та професійного самовизначення; дозволяють володіти знаннями, уміннями та навичками відбору інформації, її логічної переробки, аналізу, визначення тенденцій до змін; розвинути здібності адекватного уявлення про свої нахили, можливості, допомагають знайти шляхи удосконалення, визначають успішність особистості випускника освітньої установи в соціумі, в особистому житті та професійній діяльності.

Професійна компетентність, що стосується відповідної професійної, у тому числі й педагогічної діяльності, досліджується багатьма вченими в Україні та поза її межами (В. Безпалько, Т Браже, Ю. Гагін, Л. Захаров, І. Колеснікова, Н. Кузьміна, Г. Ларіонова, А. Маркова та інші).

У визначенні сутності професійної компетентності ці автори за-гострюють увагу не тільки на наявності в ній інтеграції інтелектуальних, моральних, соціальних, естетичних, політичних знань, умінь та навичок для успішної діяльності, професійного оволодіння алгоритмом вирішення відповідних практичних і теоретичних завдань, але й на ціннісних орієнтаціях спеціаліста, мотивах його діяльності, стилях взаємодії з людьми, загальній особистісній культурі, здатності до розвитку власного творчого потенціалу (Т. Браже, М. Забрудський, М. Розов та інші). Підтвердженням цьому є досить розгалужене коло досліджень у зарубіжних країнах, (Д. Джулі, Г Московітц, Р. Оксфорд, Е. Стевік, Е. Тароне та інші).

Аналіз різних підходів до проблеми компетентності (О. Анісімов, О. Безпалько, О. Березюк, В. Вакуленко, А. Деркач, В. Зазикін, В. Крутецький та ін.) в цілому свідчить, що більшість дослідників пов'язують це поняття з конкретною професією в матеріальній чи духо-вній сфері. Загальновизнаними є такі проективні характеристики про-фесійної компетентності, як: розуміння суті завдань, що виконуються; знання досвіду в цій сфері та активне його впровадження; уміння обирати засоби, адекватні конкретним обставинам; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність оцінювати власні помилки й коригувати їх у досягненні більш високих щаблів професіоналізму.

Наше розуміння професійної компетентності залежить, зокрема, від тих досліджень, які показують її як загальну готовність до самопо- будови і самостановлення в межах своєї діяльності залежно від ціннос-тей, що змінюються, основних і цільових орієнтирів професіоналізму (В. Гагін, В. Монахов та інші).

Ми виходимо з того, що шлях до професіоналізму, - це процес формування особистості, орієнтованої на високі професійні досягнення, здійснюваний у саморозвитку, професійній діяльності та професійних взаємодіях.

У зв'язку з цим поділяємо думку тих учених, що різні види діяль-ності, серед яких велике місце займає самопроектувальна, закономірно пов'язані з акмеологічним зростанням педагога через систему профе-сійних завдань і проблемні ситуації; через оволодіння засобами й ме-тодами конструювання ситуації; уміння передбачати результат. Наукові дослідження вказують на такий парадокс: зростання професійної ком-петентності до вищих щаблів професіоналізму висуває до суб'єктів праці певні жорсткі зобов' язання, що відображають не тільки вимоги рівня якості діяльності, але й впливають на його особистість і систему стосунків. Разом із цим, діяльність фахівця характеризується вищим рівнем професійної компетентності тоді, коли досягає високого професійного рівня (Є. Богданов; О. Бодальов, Ю. Гагін, О. Гримоть, Г. Гринченко та ін.).

Отже, можна стверджувати, що професійна компетентність є комп-лексною характеристикою головної здатності педагога - бути суб'єктом власної діяльності, здатності і готовності до її проектування і реалізації в професійній діяльності.

Можна погодитися з авторами, які в досягненні професійної ком-петентності підкреслюють необхідність нових критеріїв розробки її стратегії, організації та ефективності (Б. Гершунський, Е. Костяшкін, М. Скаткін та інші). Вони полягають у необхідності такої організації освітнього процесу, за якого б спеціалісти орієнтувалися б на вибір оптимальної освітньої траєкторії в контексті прогностичного бачення власної життєдіяльності, цілей підготовки кваліфікованого працівника освітньої сфери, конкурентоспроможного до здобуття якісної освіти в межах орієнтації на ринку праці, відповідального, компетентного в суміжних галузях знань, здатного до ефективної роботи за спеціальністю, готового до фахового професійного зростання, володіння соціальною та професійною мобільністю [1].

В основу визначення професійної компетентності вихователів до-шкільних навчальних закладів був покладений узагальнений аналіз певних аспектів компетентності (Ю. Гагін, А. Маркова, К. Платонов, В. Слободчиков та ін.). Це дозволило визначити професійну компетент-ність як інтегративні якості особистості, що виявляються в загальній здатності і готовності до майбутньої педагогічної діяльності, засновані на знаннях, досвіді, які набуті в процесі навчання та соціалізації, зорієнтовані на самоосвіту, саморегуляцію, самовдосконалення, на досягнення найвищих щаблів професійного розвитку через самопрог- нозування, моделювання, самопроектування. Продуктом професійної компетентності стає особистість з високим рівнем професійної підготовленості, з постійним прагненням до відповідних вершин розвитку в умовах ефективної взаємодії з дітьми. Професійну компетентність майбутнього вихователя дітей дошкільного віку ми розуміємо як результат загальної і фахової освіти, де рівень підготовленості майбутнього спеціаліста дозволяє прогнозувати, планувати, проектувати професійне самовизначення і самозбагачення, допомагає знаходити шляхи вдо-сконалення в особистому житті і професійній діяльності.

Виходячи з аналізу педагогічної наукової літератури, ми усвідом-люємо, що у формуванні професійної компетентності великого значення набувають критеріальні та рівневі характеристики педагога: діапазон професійного педагогічного мислення, його категоріально-понятійний і концептуальний апарат; орієнтування в суті предмета, що викладається, здатність до трансформації наочного змісту в діяльнісно-комунікативну форму; мотиваційна і практична готовність до різних педагогічних функцій, обсяг і повнота реально забезпечуваних функцій; володіння сучасними технологіями, виконання різних педагогічних функцій: інтелектуально-розвивальної, особистісно-формувальної, функціями педагогічного аналізу, проектування, експертизи; дослідницький по-тенціал викладача; саморозвивальна активність педагога [5].

Звертається увага на складові професійної компетентності педагога, що включають: широку ерудицію, знання свого предмета, останніх досягнень науки й техніки, новітніх технологій і методів, методології науки й зв'язку з іншими галузями наук, бачення перспективи, уміння прогнозувати, застосовувати різні методи самоконтролю й самопізнання, методи наукових досліджень з метою отримання реальних знань про себе і свою діяльність, прагнення до самовдосконалення, бажання підвищити свій фаховий рівень; розширення блоків професійних знань, практичний аналіз і планування своєї діяльності, корекцію професійних стереотипів (В. Вакуленко).

Отже, сутність професійної компетентності ми розуміємо як ре-зультат загальної і професійної освіти, за якої рівень підготовленості майбутнього спеціаліста дозволяє прогнозувати, планувати, проектувати фахове самовизначення і самозбагачення, допомагає знаходити шляхи вдосконалення в особистому житті і професійній діяльності, прагнути до більш високих здобутків.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Характерною рисою показника професійної компетентності педагога є особлива, глибоко усвідомлена потреба в самовдосконаленні, задоволеність співпрацею з дітьми (студентами), контакт з дітьми, інтерес до професії та власного фахового розвитку.

Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення про-блеми. Подальшого вивчення потребують механізми взаємодії вищого навчального педагогічного закладу і дошкільних навчальних закладів у процесі формування професійної компетентності студентів і вихователів; удосконалення та розробка надійного інструментарію діагностики і методичного забезпечення підвищення рівня професійної компетентності працівників дошкільних закладів освіти.

Література

1. Борисенков В.П. Вызовы современной эпохи и приоритетные задачи педагогической науки / В.П. Борисенков // Педагогика. - 2004. - № 1. -С. 8 - 12.

2. Вакуленко В.М. Розвиток теорії і практики вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусії на основі акмеологічного підходу : монографія / В.М. Вакуленко. - Луганськ : Альмаматер, 2007. - 500 с.

3. Зимняя И. А. Педагогическая психология : учеб. для вузов / И. А. Зимняя : Логос, 2001. - 384 с.

4. Кузьмина Н.В. Предмет акмеологии / Н.В. Кузьмина. - [2-е изд., испр. и доп]. - СПб. : Политехника, 2002. - 189 с.

5. Сластенин В .А. Профессиональная деятельность и личность педагога /B. А. Сластенин // Педагогическое образование и наука. - 2000. - № 1. -C. 51.

6. Современный словарь иностранных слов / подгот.: Н.М. Ланда и др.; вед. ред.: Л.Н. Комарова. - 3-е изд. - М. : Рус. яз., 2000. - 740 с.

7. Философский энциклопедический словарь / [ред. и сост. Е.Ф. Губский и др.]. - М. : Инфра-М, 2003. - 576 с.

Размещено на Allbest.ru