Вивчення мови як педагогічно-філологічна проблема
Дослідження загальної системи освіти України. Типологія двомовного навчання, структура філологічної освіти. Сучасні підходи у викладанні іноземних мов. Вивчення філології як педагогічної дисципліни. Аналіз сутності понять "філологія" та "лінгвістика".
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.04.2019 |
| Размер файла | 31,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 378 (410) : 80 (043)
ВИВЧЕННЯ МОВИ ЯК ПЕДАГОГІЧНО-ФІЛОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Анна ПОДОЛЯНСЬКА (Черкаси)
Вступ
Постановка проблеми. Процес інтеграції освіти в Україні має на меті забезпечення громадян нашої держави такою освітою, яка б дала змогу обирати професію, місце проживання та навчання в межах Європейського Союзу з їх власної волі та бажання. Входження України у Загально-європейський освітній простір ставить перед своїми громадянами завдання оволодіти іноземними мовами. Двома провідними напрямами довгострокової програми освіти Ради ЄС (1984 р.) є спільне розв'язання проблем вивчення іноземних мов та забезпечення усіх галузей освіти новітніми інформаційними технологіями. Отже, мовна освіта, а саме навчання іноземних мов посідає провідне місце серед питань, які поставили перед собою інституції Європейського співтовариства та Ради Європи. Поняття «поріг комунікації» стало головним у концепції вивчення іноземних мов, а правильна вимова та сучасна мова повсякденного вжитку слугують методичними орієнтирами у вивченні мов [9; 3].
Вивченням мов займаються дві споріднені між собою і в той же час відмінні науки: філологія та лінгвістика. Існують певні суперечності у сутності та визначеннях понять «філологія» та «лінгвістика».
Аналіз останніх джерел і публікацій. Сучасними науковими діячами у галузі освіти багато уваги приділялося питанням розвитку різноманітних освітніх процесів у зарубіжних країнах, а саме питанню вивчення іноземних мов за вимогами створення єдиної багатомовної полікультурної Європи з точки зору соціокультурної ситуації, що впливає на зміст навчання іноземних мов (І.Бондаренко, Г. Степенко, В. Симкін); І. Тараненко, Є.Спіцина, О.Шерстюк у своїх дослідженнях висувають типологію двомовного навчання, висвітлюють структуру філологічної освіти, вивчають сучасні підходи у викладанні іноземних мов, способи реалізації та досвід вивчення іноземних мов на всіх етапах освітнього процесу в Європі. [10]. Н. Авшенюк, Н. Бідюк, І. Руснак, А. Сбруєва, Л. Пуховська та ін. висвітлюють методологію порівняльної педагогіки; роботи Т. Десятова, В. Перрі, Ничкало, та ін. присвячені вивченню неперервної професійної освіти; зарубіжний досвід підготовки фахівців досліджували Козубовська, Д. Джонстоун, В. Супяна, Т. Кошманова, та ін.; дослідження Л. Романишиної, Р. Гуревича, Н. Шунди та ін. присвячені використанню інформаційно- комунікаційних технологій у навчальному процесі.
Однак, серед проблем, пов'язаних з дослідженням, на наш погляд, такий аспект як вивчення мови як педагогічно-філологічної проблеми не був об'єктом спеціального вивчення.
Отже, метою статті є дослідити що є предметом вивчення філології як педагогічної дисципліни.
Завданням статті є: розмежувати такі педагогічні дисципліни як філологія та лінгвістика та визначити предмети їх вивчення.
філологія лінгвістика педагогічна дисципліна
Виклад основного матеріалу
У Законі України «Про освіту» освіта визначається як «основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями» [6]. Удосконалення загальної системи освіти України в новому тисячолітті зосереджене на задоволенні сучасних потреб суспільства, яке помітно швидко розвивається та модернізується в умовах інформатизації, розширення міжкультрурних та міжнародних зв'язків, суттєвих змін в економічному житті нашої держави, що вказує на необхідність постійного професійного розвитку та підвищення кваліфікації у будь-якій галузі. Жорсткі умови сучасності вимагають від особи бути якісним, конкурентоспроможним, висококваліфікованим спеціалістом. Останнім часом зростає кількість установ, підприємств та організацій нашої країни, яка прагне залучитися якісними спеціалістами з вищою освітою. Законом України «Про вищу освіту» встановлено, що вища освіта - це «рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації» [7]. Багатим за своїм змістом є визначення вищої освіти американським професором Шакрані, де «вища освіта є інвестицією в людський капітал» [22].
У сучасному глобалізованому світі необхідність розуміння іноземних мов і здатність спілкуватися ними постійно зростає, адже саме знання мов забезпечує усунення бар'єру взаєморозуміння між народами та націями, сприяє економічному та культурному розвитку країни в цілому, розкриває безмежні кордони в самореалізації конкретної особистості. [15]. Вивчення мови є предметом двох суміжних і водночас зовсім різних між собою дисциплін: філології та мовознавства.
Оскільки вивчення мови постає як педагогічно-філологічна проблема, доцільним на нашу думку буде спершу визначити що являє собою філологія, та що є предметом вивчення цієї дисципліни.
Термін «філологія» запровадив німецький дослідник античності та філолог-класик Фрідріг Август Вольф (1759-1824) як назву конкретної науки (а не вченості взагалі). Він окреслив предмет філології надзвичайно широко, як «сукупність відомостей, що знайомлять нас з діяннями та долями, з політичною, науковою та внутрішньою ситуацією греків та римлян, з їх культурою, мовами, мистецтвом та науками, з релігіями, звичаями, національним характером та образом думки - і все це так, щоб ми мали змогу остаточно і правильно розуміти твори, що збереглися і дійшли до нас, насолоджуватися ними, проникаючи у їх зміст та дух, уявляти собі древнє життя, порівнюючи його з сучасним» [цит за: 12].
С.Аверинцев розглядає філологічний простір як сукупність гуманітарних дисциплін, завданням яких є вивчити історію, розвиток і сутність духовної культури суспільства, керуючись мовним і стилістичним аналізом писемних текстів. Науковець зазначає, що філологія являє собою багатогранний простір, в якому людське буття розглядається у своїй повній глибині; саме духовне буття допомагає розкрити специфіку іншої культури, епохи, нації... [4]. Філологічну освіту С.Аверинцев тлумачить як «систему підготовки фахівців з мов та літератур - лінгвістів, літературознавців, викладачів, вчителів, перекладачів; мета філологічної освіти полягає в озброєнні студентів систематичними спеціальними знаннями, практичними навичками та уміннями працювати з текстом [5]. Хоча останнім часом учені-лінгвісти, філологи, спрямовували свої зусилля на те, щоб чітко і ясно розмежувати поняття «філології» та «лінгвістики» (мовознавство), однак визначення предмету філології та предмету мовознавства ще чекають свого вивчення й удосконалення [11].
Ми погоджуємось з думкою Аннушкина В. И., який зазначає, що терміни «філологія» та «мовознавство» тлумачать насамперед з етимологічної точки зору. Філологію розглядають як вчення про Слово (безперечно, в сакральному розумінні, тобто слово, як божий дар, здатність говорити і писати, проводити дискусії і створювати світ «словом»), мовознавство трактують як вчення про мову (насамперед, її склад, систему знаків, які представляють певний смисл, засіб спілкування) [2]. Навіть з точки зору послідовності виникнення наук різниця очевидна: філологія постає як наука древня, а мовознавство є відносно сучасною наукою. Якщо пояснювати розвиток науки у зв'язку з «технічним прогресом у створенні текстів», то філологія - наука, поява якої обґрунтована створенням письма чи писемної мови (текстів), а мовознавство - наука, розвиток якої ініційовано можливостями друкованої мови, прогресом у мовленнєвих зв'язках різноманітних народів, необхідністю досліджувати велику кількість мов та їх склад [14]. Філософія слова, або (якщо можна так висловитися) філософія філології передбачала розуміння людського слова як дару божого, і це ставлення до слова збереглося в духовній літературі та етиці мови (хоча дивним є той факт, що спеціальних досліджень на тему відображення Слова Божого у слові людському не було знайдено ані у філологічній, ані у богословській літературі); а філософія сучасного мовознавства передбачає насамперед позитивістський погляд на склад мови, що відображає матеріалістичну природу речей, в результаті чого паралізується можливість ефективного впливу наукової думки на оточуючу реальність [2].
Цікавим на наш погляд буде подивитися на визначення філології, взятого з Оксфордського словника сучасної англійської мови: Любов до вчення та літератури; вивчення літератури у загальному розумінні, включаючи граматику, літературну критику та тлумачення, зв'язок літератури з написаними архівними документами з історії тощо; літературна чи класична ерудиція; класична освіта (сучасне застосування) Вивчення структури та розвитку мови; наука про мову; мовознавство [20].
Девід Крістал визначає філологію як вчення історії мови, включаючи історичне вивчення літературних текстів. Вона також може називатися компаративна філологія, якщо акцент ставиться на порівняння історичного стану різних мов [17].
Цікавим на нашу думку є погляд У. Болтона на філологію та лінгвістику. «Якщо XIX століття це період, коли мову «відкрили», то XX століття можна назвати періодом «коронації» мови. В XIX столітті мову розглядали окремо у декількох контекстах: як амальгаму звуків, а потім як вивчати звуки; важливим стало розуміння варіативності у мові; мову розглядали як окремий предмет вивчення, а не як частину історії чи літератури. Філологію тоді назвали «живильною основою інших наук».
Коли ж інші науки, а саме антропологія, почали «живити» філологію, виникла лінгвістика. Нова наука стала відмінною своєму «предкові»: «лінгвістика знову звела мову до одного цілого. Стало цікавим як об'єднувалися звуки, щоб утворити слова, а ті, в свою чергу, як утворити речення, зрозумілим стала і універсальність у мові, а не її варіативність, і врешті-решт було реінтегровано зв'язок мови з іншими науками, такими як філософія та психологія» [18].
У 1978 році російський вчений Ю.Рождєствєнський запропонував науковій громадськості «Введение в общую филологию», його новація полягала у зрозумілому та історично обґрунтованому погляді на предмет філології. «Філологічне значення полягає не лише у проникненні у зміст будь-якого тексту, а й у його поясненні». Тлумачення тексту крок за кроком дає можливість послідовно побудувати розуміння предметів конкретної та загальної філології: в конкретній філології аналізується конкретний текст (його створення, авторство, входження в певну сферу культури), в загальній філології - загальні історичні закономірності розуміння та тлумачення текстів на фоні розвитку культури, прогресу в знаннях та мовному спілкуванні, технічного прогресу у створенні текстів [1].
Якщо говорити про лінгвістику, то «... лінгвістика ніколи не була загальним знанням про мову. Методи лінгвістики спеціально прилаштовані до нормування та опису лише однієї сторони мови, а саме звуків мови, слів та речень. Лінгвістика ніколи не включала в себе вивчення мовних текстів» [14].
Предметом вивчення лінгвістики є система мови та пояснення фактів мови на різних її рівнях(фонетичному, лексичному, словотворному, морфологічному, синтаксичному). Хоча мовознавство включає розрізнені поняття «мова» та «мовлення», воно не звертається до аналізу мовленнєвої реальності. Тому саме тут народжується прагнення багатьох мовознавців створити нові сфери практичного застосування мови.
Виникають такі підрозділи лінгвістики як: юридична, медична, економічна, політична лінгвістика, лінгвістика спілкування тощо [8].
Обґрунтовано і історичну послідовність філології та мовознавства, оскільки філологія - древня наука, а лінгвістика - наука сучасності: «первинне та вихідне уявлення про мову створює саме філологія. Від того, як філологія визначить склад мовних текстів та правила їх формування залежить направлення та зміст лінгвістичного дослідження» [14].
Філологію визначають як науку про древні мови та письмові тексти, зосереджену на їхній історії та розвитку. Особу, що спеціалізується на вивченні древніх текстів і намагається зрозуміти їхнє аутентичне значення називають філологом. Філологія в деяких аспектах схожа з лінгвістикою. Філологія займається вивченням літературних та історичних витоків письмового тексту; це є поєднання історичного, лінгвістичного та літературного аналізу, в той час як лінгвістика вивчає форму та значення сучасної мови як єдиного цілого. Філологи вивчають гуманістичні аспекти мови та літератури, а лінгвісти розглядають мову з наукової точки зору. Отже, філолог аналізує цілий текст як одиницю, в той час як лінгвіст виокремлює форму від анатомії мови [17]. Як розумова (інтелектуальна) дисципліна, філологія постає у вигляді зосередженого на тексті вивчення мови. Традиційно філологи поставили перед собою завдання зробити древній та іноземний текст доступним для читання. Звичайний переклад - лише маленька частина реалізації цього завдання, адже кожний філолог знає, що не всі іноземні слова мають переклад. Слова та фрази потрібно описати, донести їхнє значення у повному обсязі (зазвичай вдаючись до дрібних деталей), а не просто підібрати переклад, і це пояснює контекстуальне відношення між словами, фразами, реченнями тощо [21].
Відомий український вчений В. Сухомлинський вважав, що вчитель-філолог є багатосторонньою сформованою особистістю. В своїй праці «Серце віддаю дітям» видатний педагог продемонстрував спрямовані на формування саме мовної (філологічної) освіти форми роботи у педагогічній аудиторії в той час, коли «словесному вихованню» відводилася аж ніяк не перша роль. В. Сухомлинський зазначив: «у руках вихователя слово - такий могутній засіб, як музичний інструмент у руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур у руках скульптора.. .без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки. Слово - це нібито той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність» [16].
Висновки
Отже, з наданням чіткого визначення термінам «філологія» та «мовознавство» виникали проблеми, суперечки та непорозуміння у науковців протягом багатьох десятиліть, проте посилаючись на доробки, знання та науковий досвід вітчизняних та іноземних вчених, ми спробували дати відповіді на такі питання: що таке філологія і що таке лінгвістика і що є предметом вивчення кожної з цих дисциплін.
Бібліографія
1. Амирова Т. А. История языкознания: учеб.пособие для студентов вузов / Т. А. Амирова, Б. А. Ольховиков, Ю. В. Рождественский - М.: Изд центр «Академия». - 2003. - с. 672.
2. Аннушкин В.И. О предмете филологии как научной дисциплины // Проблемы филологии: язык и литература. - М., 2010. - №2. - с. 21-26
3. Базуріна В. М. Професійна підготовка вчителів іноземних мов у Великій Британії : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Базуріна Валентина Михайлівна. - Ж., 2006. - с. 233.
4. Барбіна Є. Сучасні психолого-педагогічні підходи до формування педагогічної майстерності / Є. Барбіна, К. Щедролосєва // Філософія педагогічної майстерності : зб. наук. пр. / МОУ, НПУ ім. Драгоманова. - К., 2001. - Вип. 6. - С. 12.
5. Бігич О. Б. Методична освіта майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи : монографія / О. Б. Бігич. - К. : КНЛУ, 2004. - С. 41.
6. Закон України “Про освіту” // Відомості Верховної Ради України (УрСР (вВр)). - 1991. - № 34. - ст. 451[із змінами та доповненнями] [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт].-Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12. - Назва з екрана.
7. Закон України «Про вищу освіту» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2002. - № 20. - ст. 134 [із змінами та доповненнями] [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт].-Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2984-14. - Назва з екрана.
8. Зеленецкий К. П. Исследование о риторике в ее наукообразном содержании и в отношениях, какие имеет она к общей теории слова и к логике: [текст] / К.П. Зеленецкий - О. : Гор. тип. - 1846. - с. 137.
9. Ковязіна О. П. Концептуальні підходи до професійної підготовки філологів-перекладачів (за результатами аналізу навчальних планів і програм перекладацького факультету Київського державного лінгвістичного університету) / О. П. Ковязіна // Вісник Запорізького державного університету : зб. наук. праць. - Запоріжжя, 2000. - №1. - С. 1 - 4.
10. Кузнецова О. Ю. Розвиток мовної освіти у середніх та вищих навчальних закладах Великої Британії другої половини ХХ ст. : дис. ... пед. наук : 01 / Олена Юрїївна Кузнецова. - Х., 2002. - 494 с.
11. Муравьева Н. В. Речевые механизмы коммуникативных конфликтов : На метериале текстов массовой информации : дис. на соискание степени док. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Н. В. Муравьева. - М., 2002. - 451 с.
12. Радциг С. И. Введение в классическую филологию / С. И. Радциг - М.: Издательство, 1965. - 523 с.
13. Реформатский А. А. Введение в языковедение / Под ред. В. А. Винградова. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 536 с.
14. Рождественский Ю. В. Общая филология. / Под ред. В. В. Яхненко - М.: Фонд «Новое Тысячелетие», 1996. - 326 с.
15. Самойлюкевич І. В. Професійний портрет сучасного вчителя іноземних мов у Великій Британії // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І.Франка. -2007. - № 33. - С. 40 - 44.
16. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : в 5 т. / В.О. Сухомлинський. - К. : Рад. школа, 1976. -196 с.
17. Adamson S., Ayres-Bennett W. Linguistics and philology in the twenty-first century: introduction / Sylvia Adamson, Wendy Ayres-Bennet // Transactions of the Philological Society, 2011. - Vol. 109 (3). - P. 201 - 206.
18. Bolton W. F. A Living Language: The History and Structure of English [текст] / New York : Random House, 1982. - 461p.
19. Oxford English Dictionary / John Simpson and Edmund Weiner. - Second Edition. - Clarendon Press, 1989. - 21728 p.
20. Young R. E., Becker A.L., Pike K. L. Rhetoric: Discovery and Change // Linguistic society of America Journal, 1972. - Vol. 48. - № 3. - p. 751-755.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Вивчення першочергових завдань освітньої політики держави. Дослідження механізму сталого розвитку системи освіти. Аналіз особливостей розвитку освіти з урахуванням сучасних вимог. Аналіз парадигмальних аспектів модернізації системи освіти в Україні.
статья [22,6 K], добавлен 22.02.2018Дослідження сучасних принципів побудови освіти у вищих навчальних закладах Індії. Огляд особливостей економічної, технічної та гуманітарної освіти. Аналіз навчання іноземних студентів, грантів на освіту, які видають ученим і представникам наукової еліти.
реферат [27,9 K], добавлен 17.01.2012Перелік матеріалів і документів, які стосуються розвитку вищої освіти в України в контексті Болонського процесу. Особливості впровадження та обґрунтування кредитно-модульної системи навчання. Інтеграція педагогічної освіти в європейський освітній простір.
методичка [3,3 M], добавлен 27.03.2010Вдосконалення змісту освіти як актуальна педагогічна проблема. Державний стандарт базової і повної середньої освіти, структура профільного навчання. Основні напрями реформування змісту освіти. Перехід на новий зміст освіти при вивченні іноземної мови.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 31.03.2014З'ясування сутності базових понять дослідження проблеми формування мовленнєвої компетентності майбутніх учителів іноземних мов в ході вивчення фахових дисциплін. Співвідношення європейських компетенцій і мовленнєвої компетентності учителів іноземних мов.
статья [268,8 K], добавлен 22.02.2018Експертна оцінка освіти Італії на рівнях дошкільної, шкільної і вищої системи освіти. Напрями вдосконалення і розвитку системи освіти Італії: негативні і позитивні тенденції. Вплив і значення розвитку італійської освіти для освіти України.
реферат [14,3 K], добавлен 10.02.2011Рівні підготовки фахівців. Сутність ступеневості вищої освіти. Нормативний, вибірковий компоненти змісту освіти. Складові державного стандарту освіти. Форми навчання: денна, вечірня, заочна. Ознаки громадсько-державної моделі управління освітою в Україні.
реферат [16,9 K], добавлен 18.01.2011Розвиток системи навчання в нинішніх умовах та необхідність безперервної, гнучкої, модульної, самостійної, випереджаючої, розподіленої освіти. Принципи, ідеї і інструменти відкритого навчання. Рівноправна альтернатива існуючої класичної системи освіти.
эссе [13,8 K], добавлен 23.03.2014Дослідження стану системи фінансування сфери вищої освіти, а також системи кредитування навчання. Оцінка проблеми відсутності комплексної системи забезпечення якості освіти в Україні. Шляхи досягнення ефективної міжнародної академічної мобільності.
статья [24,3 K], добавлен 22.02.2018Аналіз ролі післядипломної педагогічної освіти. Визначення мети, завдань і функцій вітчизняної післядипломної педагогічної освіти. Характеристика особливостей функціонування післядипломної освіти вчителів початкових класів в Україні на сучасному етапі.
статья [22,0 K], добавлен 18.08.2017
