Стратегічні орієнтири удосконалення фахової підготовки вчителів-логопедів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання

О.В. Мартинчук

Анотація

У статті обґрунтовується доцільність визначення стратегічних орієнтирів для удосконалення процесу фахової підготовки майбутніх вчителів-логопедів та окреслено ключові, на наш погляд, орієнтири, які сприятимуть покращенню підготовки студентів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання.

Ключові слова: стратегічні орієнтири, інклюзивне навчання, діти з тяжкими порушеннями мовлення, компетентнісний підхід, культурно-історична теорія.

Аннотация

В статье обосновывается целесообразность определения стратегических ориентиров для совершенствования процесса профессиональной подготовки будущих учителей-логопедов и намечены ключевые, на наш взгляд, ориентиры, которые будут способствовать улучшению подготовки студентов к профессиональной деятельности в условиях инклюзивного обучения.

Ключевые слова: стратегические ориентиры, инклюзивное обучение, дети с тяжелыми нарушениями речи, компетентностный подход, культурно-историческая теория.

Annotation

This paper outlines the necessity of defining the strategic guidelines for improving the process of professional training of future teachers, speech therapists, as currently existing society needs to train professionals in the field of correctional education, able to effectively work in a preschool and secondary schools with inclusive learning, have not been successful in the system of higher pedagogical education.

Author determines the main strategic guidelines for the improvement of professional training of students of specialty "Correctional Education. Logopaedics ", by the observance of which, we believe, will depend on their level of compliance with the needs of society and readiness of higher education institutions respond to social challenges, ensuring faster than the role of universities in educational reform. Currently, we are given the key to the following guidelines.

The first one is the separation of methodological approaches to the professional training of teachers, speech therapists, to work in inclusive education based on social and cultural factors, phenomena and processes that directly affect the choice of strategy for education. Definitely non-social model of social attitudes towards people with disabilities, such as having a key guideline in step improvement of professional training of teachers, speech therapists, to work in a general area. As a methodological framework the role of cultural-historical theory of L. Vygotskii, which currently is an effective tool for solving problems of productive integration of the child into society and general environment is emphasized.

The second is a conceptual study of the process of training teachers, speech therapists, to professional activity in the inclusive education on competency based approach. The leading conceptual and motivational guidance competency approach in future speech therapists is to develop them professionally important tumor personality - professional competence in the field of training, education and development of children with severe speech disorders in terms of inclusive education, to which should be directed goals, content, form and methods of professional training in higher education, which requires appropriate didactic software.

Keywords: strategic goals, inclusive education, children with severe speech disorders, competence approach, cultural-historical theory.

Постановка проблеми, її актуальність та зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Існуюча традиційна система фахової підготовки майбутніх вчителів-логопедів до професійної діяльності спрямована, насамперед, на формування у них професійної компетентності у сфері розвитку, навчання і виховання дітей з тяжкими порушеннями мовлення в умовах спеціальних дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів, реабілітаційних центрів, медичних установ. Проте, існуючі наразі запити суспільства на підготовку фахівців у галузі корекційної освіти для ефективної роботи в умовах дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивною формою навчання, не реалізуються повною мірою у системі вищої педагогічної освіти. Це обумовлено тим, що в ній не достатньо розроблено цільові установки, організаційні форми, зміст і методи підготовки корекційних педагогів, здатних ефективно вирішувати проблеми, які постають в сучасних умовах модернізації освіти дітей з психофізичними порушеннями.

До таких проблем, передусім, належить розроблення і реалізація моделі системи комплексного (психолого-педагогічного і спеціального) супроводу дитини з тяжким мовленнєвим порушенням в умовах інклюзивного навчання відповідно до її психофізичних можливостей, індивідуальних потреб та запитів. Відтак, освітній процес у вищому навчальному закладі вимагає удосконалення підготовки фахівців, здатних ефективно виконувати свої професійні функції як в умовах спеціальної освіти, так і в умовах загальноосвітнього простору [1].

Зазначене вище зумовлює потребу в розробленні стратегічних орієнтирів та експериментальної програми фахової підготовки майбутніх вчителів-логопедів до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання.

Важливість точного визначення стратегічних орієнтирів для удосконалення фахової підготовки студентів напряму "Корекційна освіта. Логопедія" є особливо критичною в умовах, коли суспільство переживає глибокі трансформаційні зміни. Іншими словами, від того, наскільки точно будуть визначені стратегічні цілі для удосконалення підготовки фахівців у галузі корекційної освіти, залежатиме рівень їхньої відповідності потребам суспільства та готовність вищих навчальних закладів відповідати на суспільні виклики, забезпечуючи випереджальну роль університетів в освітніх реформах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема удосконалення процесу підготовки майбутніх вчителів-логопедів до роботи в умовах інклюзивної освіти дотепер не була предметом спеціального наукового дослідження, хоча у плані вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців корекційної освіти деякі її аспекти вивчалися побіжно: підвищення якості підготовки майбутніх вчителів-дефектологів до реалізації різних функцій професійної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах (Віт. Бондар, С. Миронова, Н. Пахомова, К. Островська, В. Тищенко, Д. Шульженко, А. Шевцов, М. Шеремет тощо). Проте, незважаючи на значущість отриманих науковцями результатів, дотепер остаточно не визначена як концептуальна, так і організаційно-педагогічна основа підготовки майбутнього вчителя-логопеда до роботи в умовах інклюзивного навчання. вчитель логопед інклюзивний навчання

У цій статті маємо на меті акцентувати увагу на кількох ключових орієнтирах, які сьогодні визначають інституційний прогрес у сфері з підготовки конкурентоспроможних фахівців на ринку освітніх послуг для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Актуальність цих орієнтирів підтверджена як положеннями документів, які визначають розвиток Європейського простору вищої освіти, так і досвідом відповідних науково-освітніх інституцій, які успішно функціонують у країнах Європи.

Наразі проблема навчання дітей з особливими освітніми потребами вийшла за межі традиційного (спеціально дефектологічного) підходу, і, відповідно, для освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку, зокрема й мовленнєвого, необхідною є підготовка поліфункціонального фахівця, здатного до професійної діяльності в умовах якісно нового освітнього й соціокультурного простору. Відтак, необхідною є розроблення освітньої стратегії, спрямованої на удосконалення фахової діяльності вчителя-логопеда і врахування інтеграційних тенденцій Європейського, світового освітнього простору, переваг національної системи освіти, в тому числі й спеціальної, і специфіки регіону.

Стратегічні орієнтири можна розглядати як ключові моменти довгострокового, послідовного, конструктивного, раціонального, підкріпленого ідеологією, стійкого до невизначеності умов середовища плану, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом у процесі його реалізації та спрямований на досягнення складної цілі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Отже, розглянемо два орієнтира, які сьогодні видаються ключовими для нас.

Перший - виокремлення методологічних підходів до фахової підготовки вчителів-логопедів для роботи в умовах інклюзивного навчання з урахуванням соціокультурних факторів, явищ і процесів, які безпосередньо впливають на вибір стратегії освіти. Соціальний аспект має найбільше значення для розуміння сучасного стану освіти і дає можливість розглядати явища освіти в соціокультурному контексті. Під соціокультурними факторами ми розуміємо діючу панівну модель ставлення суспільства до осіб з психофізичними порушеннями, цінності й традиції, що склалися в культурному середовищі і впливають на фахову підготовку майбутніх фахівців для загальної і спеціальної системи освіти.

Відомо, що компетентнісний підхід - це нова дидактична парадигма, яка спрямовує зусилля науково-педагогічних працівників вищої школи на переорієнтацію домінуючого когнітивно-знаннєвого виду навчання майбутніх корекційних педагогів з переважною трансляцією готових для засвоєння теоретичних знань і формування відповідних умінь і навичок корекційно-реабілітаційної роботи в системі спеціальної освіти на створення необхідних дидактичних умов для оволодіння ними професійною компетентністю та комплексом необхідних компетенцій, що забезпечить їм конкурентоспроможність в загальноосвітньому просторі. Як результат, провідною концептуально-мотиваційною настановою компетентнісного підходу в навчанні майбутніх логопедів є формування в них професійно важливого новоутворення особистості - професійної компетентності у сфері навчання, виховання і розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення в умовах інклюзивного навчання, на що повинні бути спрямовані цілі, зміст, форми й методи фахової підготовки у вищій школі, що потребує відповідного дидактичного забезпечення.

Згідно з компетентнісним підходом, саме компетентності розглядаються в якості бажаного результату професійної освіти фахівців корекційної освіти, відтак, сучасні наукові дослідження мають бути сконцентровані у площині визначення і уточнення обсягу компетенцій, необхідних для ефективної професійної діяльності майбутніх логопедів в умовах інклюзивного навчання, розроблення критеріїв їх оцінки й ефективності засобів їх формування з урахуванням специфіки їх професійної діяльності.

Наша дослідницька позиція полягає в тому, що професійна компетентність майбутнього вчителя-логопеда у сфері навчання, виховання і розвитку дітей з мовленнєвими порушеннями в умовах інклюзивної освіти не є природним новоутворенням його особистості, яке виникає саме по собі в процесі його навчання у вузі. Освітньо-професійна програма й освітньо-кваліфікаційна характеристика підготовки фахівця за напрямом "Корекційна освіта. Логопедія" визначають вимоги до його компетентності, яка стосується, передусім, сфери спеціалізованої (особливої) освіти, відтак сучасний галузевий стандарт не забезпечує достатньою мірою формування професійної компетентності майбутнього вчителя-логопеда у сфері інклюзивної освіти. Для удосконалення його фахової підготовки до роботи в дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивною формою навчання, згідно з нашим припущенням, необхідно організувати процес навчання на відповідному концептуальному підґрунті - дидактичних засадах компетентнісного підходу.

Крім того, реалізація компетентнісного підходу до фахової підготовки майбутніх логопедів для професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання вимагає дотримання чіткого алгоритму, який умовно можна представити в три етапи.

На першому, змістовому, етапі потрібно:

- оновити зміст навчальних психолого-педагогічних дисциплін, які забезпечують формування компетентностей у сфері організації і забезпечення інклюзивного навчання дітей з тяжкими порушеннями мовлення в загальноосвітньому просторі;

- доповнити варіативну компоненту освітньо-професійної програми підготовки фахівців питаннями з теорії і методики інклюзивного навчання, які відображають компетентнісні основи особистісно-професійної освіти;

- оновити зміст практичної підготовки студентів з урахуванням майбутніх компетенцій діяльності в інклюзивному середовищі;

- забезпечити самостійну роботу студентів відповідним методичним та інформаційним супроводом через розробку електронних навчальних курсів з інклюзивної освіти.

На другому, технологічному, етапі обов'язковим є: застосування активних форм і методів навчання; використання особистісно орієнтованого підходу до кожного суб'єкту навчальної діяльності; використання моделювання як способу опосередкованого пізнання та перетворення дійсності.

Третій, оцінювальний, етап передбачає розробку і впровадження засобів діагностики на компетентнісній основі.

Отже, компетентнісний підхід в умовах інтеграції української системи вищої освіти в європейський соціокультурний простір є актуальним і може успішно використовуватися як методологічна основа в педагогічних і дидактичних дослідженнях.