Імітаційно-рольове моделювання у професійній підготовці корекційних педагогів

Стаття присвячена проблемним питанням підвищення рівня професійної підготовки корекційних педагогів шляхом системного використання імітаційно-рольового моделювання в навчальному процесі у ВНЗ. Зокрема, розкрито сутність імітаційно-рольового моделювання як навчальної технології, наведено особливості застосування імітаційно-рольового моделювання в різних навчальних ситуаціях, охарактеризовано вимоги до них, наведено етапи застосування імітаційно-рольового моделювання у професійному навчанні корекційних педагогів.

Ключові слова: імітаційно-рольове моделювання, професійна підготовка, корекційна освіта.

Статья посвящена проблемным вопросам повышения эффективности уровня профессиональной подготовки коррекционных педагогов путем системного использования имитационно-ролевого моделирования в учебном процессе педагогического ВУЗа. Описана сущность имитационно-ролевого моделирования как учебной технологии, проанализированы особенности использования имитационно-ролевого моделирования в разных видах учебных ситуаций, раскрыты требования к ним, показаны этапы имитационно-ролевого моделирования в учебной деятельности будущих коррекционных педагогов.

Ключевые слова: имитационно-ролевое моделирование, профессиональная подготовка, коррекционное образование.

імітаційний рольовий моделювання навчальний

Визначені Національною доктриною розвитку освіти в Україні та Державною програмою "Освіта" (Україна ХХІ століття) завдання передбачають реформування національної системи освіти, забезпечення пріоритетного розвитку людини як найвищої цінності, найповніше розкриття її здібностей. Практична реалізація цих завдань в умовах ВНЗ педагогічного спрямування вимагає розв'язання низки важливих проблем, однією з яких є підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів, зокрема корекційних педагогів.

Необхідність підвищення рівня якості професійної освіти корекційних педагогів зумовлена, з одного боку, вкрай високим попитом на фахівців, здатних надати кваліфіковану допомогу в освіті й вихованні дітей дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку, з іншого - порівняно невеликою кількістю ВНЗ, що надають освітні послуги з корекційно-педагогічних спеціальностей. Вітчизняна корекційна освіта і нині значною мірою спирається на досвід радянської дефектології, викладачі ВНЗ тільки опановують провідними сучасними технологіями підвищення якості стандарту освіти корекційного педагога, тому питання інтенсифікації професійної підготовки студентів дефектологічного напряму й нині залишаються актуальними.

У корекційній педагогіці різним аспектам проблеми підготовки фахівців-дефектологів присвячено праці В.І. Бондаря, С.Е. Гайдукевич, І.Г. Єременка, Н.Ф. Засенка, І.П. Колесника, А.А. Колупаєвої, М.З. Кота, В. А. Лапшина, С.П. Миронової, Н.М. Назарової, Ю.В. Пінчук, Л.М. Руденко, В.М. Синьова, С.В. Федоренко, Л.І. Фомічової, О.П. Хохліної, С.Н. Шаховської, А.Г. Шевцова, О.Е. Шевченко, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченка та ін. Дослідники наголошують на винятковій важливості професійної діяльності вчителів спеціальних шкіл і вихователів спеціальних дошкільних навчальних закладів, пов'язаній із корекційним спрямуванням навчання і виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Проте, проблеми підвищення якості професійної освіти корекційних педагогів ДНЗ залишаються недостатньо висвітленими.

Відомо, що вихованню професійно-педагогічної спрямованості корекційного педагога у вузі сприяють: зміст досліджуваних дисциплін, їх наступність, зв'язок із практикою (JI.A. Бєляєва, П.А. Жильцов, В.А. Сластьонін, А.І. Щербаков та ін.); залучення студентів до різноманітних видів діяльності, у тому числі й до такої, що моделює майбутню професійну (А.А. Вербицкий, Є.А. Гришин, С.А. Днепров, Є.Ф. Зеер, Н.В. Кузьміна, Ю.Н. Кулюткін, Н.Н. Нікітіна, Т.А. Платонова, Г.С. Сухобська та ін.); актуалізація життєвого досвіду студентів у процесі професійної підготовки (А.С. Бєлкін, В.В. Бачманова, Д.Б. Качалов); вплив особистості викладача, встановлення контактів зі студентами (В.М. Вершиніна, В.І. Казаренков, Т.Б. Казаренкова, В.Д. Ширшов та ін.); система позааудиторных заходів (А.І. Черних).

У зв'язку з цим, набуває актуальності розробка та впровадження в практику ВНЗ педагогічного спрямування таких навчальних технологій, які найбільшою мірою сприяли б активізації позитивних установок на формування професійно значущих умінь корекційного педагога, становленню його демократичної, гуманної професійної позиції і таких якостей особистості, як активність, креативність, здатність приймати відповідальні рішення, комунікабельність, готовність до співробітництва тощо.

Однією з таких технологій, на наш погляд, є технологія імітаційно- рольового моделювання, що передбачає розвиток у студентів готовності до розуміння та виконання різних функцій і ролей суб'єктів освітнього процесу, їх засвоєння в спеціально дібраних професійно-орієнтованих ситуаціях, актуалізацію професійно-рефлексивних якостей. Ця форма навчальної роботи забезпечує розвиток пізнавальних і професійних мотивів, інтересу до майбутньої професійної діяльності, розвитку у студентів активної особистісної позиції.

Метою статті є розкриття сутності й особливостей використання імітаційно-рольового моделювання як технології професійного навчання корекційних педагогів.

Завдання:

1. дати визначення технології імітаційно-рольового моделювання у ВНЗ педагогічного спрямування;

2. розкрити специфіку різних видів імітаційно-рольового моделювання, залежно від мети і змісту навчальної діяльності майбутніх корекційних педагогів;

3. визначити вимоги до навчальних ситуацій, використовуваних в імітаційно-рольовому моделюванні;

4. охарактеризувати етапи застосування імітаційно-рольового моделювання у навчально-виховному процесі ВНЗ з метою підвищення ефективності професійної підготовки корекційних педагогів до здійснення ними самостійної педагогічної діяльності.

В основі імітаційних технологій перебуває імітаційне або імітаційно- ігрове моделювання, тобто відтворення в умовах навчання з певною мірою адекватності процесів, які відбуваються в реальній системі [3]. Побудова моделей і організація роботи студентів із ними дають можливість відтворити в навчальному процесі різні види професійного контексту та формувати професійний досвід в умовах ВНЗ.

У відповідності з другою ознакою - наявність ролей - передбачається ігрова процедура в роботі з моделлю, тобто спілкування студентів між собою і з викладачами в процесі імітації. За цією ознакою всі імітаційні технології поділяються на ігрові й неігрові [1]. Розглянемо спочатку неігрові форми й методи, які представлені великою групою навчальних ситуацій.

Поняття "ситуація" досить багатопланове і визначається по-різному, залежно від сфери його використання. У педагогіці ситуація - це система зовнішніх стосовно суб'єкта умов, що спонукають і опосередковують його активність. З погляду професійної діяльності педагога ситуація - це сукупність взаємозалежних фактів, явищ і проблем, які характеризують конкретний період або подію в діяльності корекційного педагога, що вимагають від нього прийняття відповідних рішень і виконання активних дій [2].

Метод аналізу конкретних ситуацій полягає у вивченні, аналізі та прийнятті рішень, зумовлених конкретною ситуацією, що виникла в результаті якихось подій або може виникати за певних умов у конкретній виробничій діяльності в той чи інший момент (наприклад, сварка двох або більше дітей, відмова дитини виконувати вказівки корекційного педагога, конфлікт із батьками дитини тощо). Аналіз конкретної ситуації - це глибоке й детальне дослідження реальної або штучної обстановки, виконуваний для того, щоб виявити її характерні властивості. Цей метод розбудовує аналітичне мислення студентів, системний підхід до розв'язання проблеми, дозволяє виділяти варіанти правильних і помилкових розв'язків, обирати критерії знаходження оптимального рішення, вчитися встановлювати ділові та професійні контакти, ухвалювати колективні рішення, усувати конфлікти [2].

За навчальною функцією розрізняють чотири види ситуацій: ситуація-проблема, у якій студенти знаходять причину виникнення заданої ситуації, ставлять і розв'язують проблему; ситуація-оцінка, у якій студенти дають оцінку ухваленим рішенням; ситуація-ілюстрація, у якій студенти одержують приклади з основних тем навчального курсу на підставі вирішених проблем; ситуація-вправа, у якій студенти вправляються в розв'язанні нескладних завдань, використовуючи метод аналогії (навчальні ситуації).

За характером викладу та цілями розрізняють такі види конкретних ситуацій: класичну, "живу", "інцидент", розбір ділової кореспонденції, дії за інструкцією [3]. Вибір виду конкретної ситуації залежить від багатьох факторів, таких як характер цілей вивчення теми, рівень підготовки студентів, наявність ілюстрованого матеріалу і технічних засобів навчання, індивідуальний стиль викладача тощо. Ми вважаємо, що не доцільно обмежувати творчість викладача суворою методичною регламентацією вибору того чи іншого виду ситуації та способів її аналізу.

Навчальні ситуації як різновид практичних завдань найповніше відповідають ідеям контекстного підходу: здебільшого вони містять реальні життєві ситуації (випадки, історії), у яких зазвичай описано певні події, що мали або могли мати місце і які призводили до помилок у розв'язання педагогічної проблеми [1]. Завдання студента полягає у тому, щоб виявити ці помилки та проаналізувати їх, використовуючи концепції й ідеї навчального курсу.

Такий підхід до професійного навчання корекційних педагогів набагато більш реалістичний, ніж набір окремих питань на досліджувану тему, розглянуту без усякого зв'язку з реальністю. Ситуаційне навчання орієнтується на те, що знання та вміння даються не як предмет, на який повинна бути спрямована активність студента, а в якості засобу розв'язання проблемних завдань діяльності майбутнього фахівця. Через навчальні ситуації відтворюються реальні професійні фрагменти діяльності корекційного педагога й міжособистісні стосунки людей, які беруть участь в процесі навчання та виховання дітей з особливими потребами. У такий спосіб студентам задають контури та контексти їх майбутньої професійної діяльності. КПД імітаційно-рольового навчання є дуже високим, але навчальних посібників, що містять комплекти відповідних навчальних ситуацій, нині існує дуже мало.

Вибір необхідних навчальних ситуацій - досить важке завдання для викладача. Ми вважаємо, що навчальна ситуація має відповідати таким вимогам:

1. Сценарій мусить мати реалістичну основу або має бути взятий безпосередньо "з життя". Але це не означає, що треба описувати ситуацію з усіма наявними тонкощами, які студентові ще довго не будуть відомі. Слід також, по можливості, уникати професійного сленгу.

2. Навчальна ситуація не повинна містити більше 5-7 моментів, які студенти мусять виділити та прокоментувати в рамках досліджуваної концепції.

3. Навчальна ситуація не повинна бути примітивною, у ній, крім 5-7 досліджуваних проблем, мають бути 2-3 проміжні теми, що теж присутні в тексті. Життя не розкладає проблеми по поличках для їхнього роздільного розв'язання. Виробничі проблеми завжди виникають не поодинці, а разом з іншими : психологічними, соціальними, фінансовими тощо. Важливо, щоб студенти в аналізі ситуації застосовували ідеї навчального курсу.

До ігрових імітаційних технологій прийнято відносити: стажування з виконанням посадової ролі, імітаційний тренінг, розігрування ролей, ігрове проектування, дидактичну гру.

Стажування з виконанням посадової ролі - форма й метод активного навчання контекстного типу, при якому "моделлю" виступає сама дійсність, а імітація стосується в основному виконання ролі (посади). Головна умова стажування - виконання під контролем її організатора певних дій у реальних виробничих умовах. За способом організації роботи студентів, стажування з виконанням посадової ролі належить до індивідуальних методів навчання. Воно забезпечує найбільш повне наближення процесу навчання до майбутньої професійної діяльності [1].

Імітаційний тренінг передбачає відпрацьовування певних спеціальних навичок і вмінь з роботи з різними технічними засобами та знаряддями. У цьому випадку імітується ситуація, обставини професійної діяльності, а в якості "моделі" виступає сам технічний засіб (тренажери, робота із приладами тощо.). Професійний контекст тут відтворюється як за допомогою предмета діяльності (реального технічного засобу), так і шляхом імітації умов його застосування [1].

Розігрування ролей (інсценівки) являє собою ігровий спосіб аналізу конкретних ситуацій, в основі яких лежать проблеми взаємин у колективі, проблеми вдосконалювання стилю й методів керівництва. Цей метод активного навчання контекстного типу спрямований на розвиток поведінкових умінь як професійного, так і соціального характеру і передбачає введення певних елементів театралізації, оскільки розігрування ситуації, її аналіз і прийняття рішень здійснюються за ролями [6]. У якості матеріалу для розігрування ролей беруть, як правило, типові професійні ситуації, навички або вміння, тобто відбувається відпрацьовування дій гравців у заданих предметно- соціальних умовах.

Розігрування ролей - більш простий, ніж дидактична гра, метод навчання за характером імітованої ситуації, кількості діючих осіб, однозначності прийнятих рішень, контролю ситуації та поведінки діючих осіб з боку викладача, тривалості заняття.

Ігрове проектування є фактично практичним заняттям, суть якого полягає в розробці педагогічного, конструкторського, технологічного й інших видів проектів в ігрових умовах, що максимально відтворюють реальність. Цей метод вирізняється високим ступенем комбінації індивідуальної і спільної роботи студентів. Створення загального для групи проекту вимагає, з одного боку, знання кожним студентом технології процесу проектування, а з іншого - умінь вступати в спілкування та підтримувати міжособистісні відносини з метою розв'язання професійних проблем [5].

Ігрове проектування може перейти в реальне проектування, якщо його результатом буде розв'язання конкретної практичної проблеми, а сам процес буде перенесений в умови діючої освітньої установи.

Дидактична (навчальна) гра - це гра за правилами, підпорядкованими досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату [6]. На відміну від звичайної ігрової діяльності дидактичні ігри передбачають елемент змагання.

Сутність дидактичної гри як засобу навчання полягає в її здатності слугувати цілям навчання і виховання, а також у тому, що вона переводить зазначені цілі в реальні результати. Ця здатність полягає в ігровому моделюванні в умовних ситуаціях основних видів діяльності особистості, спрямованих на відтворення та засвоєння соціального й професійного досвіду, у результаті чого відбувається нагромадження, актуалізація і трансформація знань в уміння і навички, накопичення досвіду особистості і її розвиток.

Гра як метод навчання є нормативною моделлю процесів діяльності корекційних педагогів. Зокрема, такою моделлю є роль, яка містить у собі набір правил, що визначають як зміст, так і спрямованість, характер дій гравців. Ігровий метод - це насамперед виконання ролі за певними, закладеними у ній правилами, а самі ігри, використовувані в навчанні та вихованні, являють собою рольові ігри.

Особливе регулятивне значення в даному виді навчання належить ігровій проблемі: саме вона становить ядро ігрової ролі й обумовлює виховну та навчальну цінність тієї чи іншої конкретної гри. У грі саме проблема виступає джерелом розвитку, "приводить у рух" роль, вона ж і створює проблемні ситуації гри [6].

Моделювання являє собою особливий вид експерименту - так званий модельний експеримент, специфіка якого полягає у тому, що в процес пізнання включається проміжна ланка - модель, що виступає, з одного боку, засобом пізнання та уявляння об'єкта, а з іншого - предметом експериментального дослідження, що заміняє "справжній" об'єкт вивчення. Завдяки цьому можливості імітаційно-рольового моделювання в процесі навчання корекційних педагогів значно розширюються, тому що на моделях можна відтворювати й вивчати багато об'єктів у їхній цілісності й оглядовості їх сутнісних характеристик.

Головною сутнісною особливістю імітаційно-рольового моделювання є ігровий характер, який в основному здійснюється за рахунок наявності різноманітних ролей. У процесі рольової взаємодії відбувається розв'язання навчальних і змодельованих практичних завдань, обмін цінностями, знаннями, уміннями в ході реалізації конкретних педагогічних завдань [3].

У практичній роботі зі студентами-дефектологами технологія імітаційно-рольового моделювання передбачає 3 етапи:

1. Здійснити теоретичну підготовку учасників імітаційної ситуації (вивчення необхідної літератури, складання різних обґрунтувань, довідок, оглядів за темою ситуації);

2. Визначити цілі імітаційної ситуації: (самостійне осмислення теоретичного матеріалу для розв'язання поставлених завдань; перевірка залишкових знань і формування певних практичних умінь і навичок; навчання прийняття рішень в умовах невизначеності; розвиток здатності працювати в команді; формування професійних педагогічних компетенцій).

3. Визначити учасників - суб'єктів ситуації, їх ролі. Зі студентської групи вибирається кілька студентів, кожний з яких одержує певну роль і виконує відповідні функції.

Наведені етапи імітаційно-рольового моделювання в процесі навчальної діяльності майбутніх корекційних педагогів можуть застосовуватися під час вивчення будь-якої теми будь-якого навчального курсу дефектологічного спрямування. При цьому умовами їх реалізації є інтеграція у ході вивчення студентами різних тем і модулів програми навчальної дисципліни, поглиблення міжпредметних зв'язків з іншими дисциплінами професійно-орієнтованої підготовки, безпосередній вихід на педагогічну практику й науково-дослідну роботу студентів. Організація роботи з імітаційно-рольового моделювання передбачає спеціальний методичний супровід: розробку проблемних питань і завдань з актуалізації зв'язку теоретичного матеріалу з практикою роботи корекційного педагога, усвідомлення власної теоретико- практичної готовності студентів до самостійної професійної діяльності.

Таким чином, є підстави стверджувати, що імітаційне моделювання покликане задовольнити потребу у випереджальному формуванні педагогічного досвіду, бо таке моделювання має важливе значення для створення умов, у яких „формуються, розвиваються й удосконалюються професійне мислення, майстерність і компетентність, світогляд, стиль і культура професійної поведінки й спілкування” [3, с. 89].

На останок зазначимо, що успішність організації і проведення занять із застосуванням імітаційно-рольового моделювання детермінується адекватністю змісту навчально-ігрової діяльності знанням, що вивчаються, чіткістю визначення проблемної ситуації, ефективною організацією взаємодії учасників і врахуванням індивідуального досвіду студентів.

Активно-діяльнісна позиція студентів, що виробляється в процесі імітаційно-рольового моделювання, сприяє оволодінню уміннями аналізувати педагогічні процеси, визначати умови розв'язання конкретних педагогічних завдань, формуванню здібностей адекватної самооцінки, рівня підготовленості до самостійної педагогічної діяльності у сфері корекційної освіти. Тож, можна зробити висновок про те, що системне застосування імітаційно-рольового моделювання в процесі підготовки корекційних педагогів до професійної діяльності є об'єктивною необхідністю.

Однак, подальшого вивчення потребують питання, пов'язані з дослідженням готовності викладачів педагогічного ВНЗ до імітаційно- рольового моделювання в навчальному процесі та з розробкою відповідного методичного забезпечення усіх навчальних дисциплін дефектологічного спрямування.

Список використаних джерел