Особистісно-зорієнтований підхід до організації інклюзивного навчання студентів з обмеженими фізичними можливостями

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Визначальною рисою сучасної освіти людей з обмеженими можливостями є її спрямованість на особистісну орієнтацію навчання. У низці нормативно-правових документів як міжнародного, так і державного рівнів («Бухарестське комюніке», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», «Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» та ін.) звернено увагу на те, що в основу ефективного навчання студентів з особливими потребами має бути покладено особистісно зорієнтований підхід, в умовах якого кожен студент перетворюється на активного учасника процесу набуття професійних компетентностей. Особистісну орієнтацію визнано пріоритетним напрямком української державної політики в розвитку освіти. Зокрема, передбачено здійснення інклюзивного навчання шляхом застосування особистісно зорієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності осіб з особливими потребами.

Однак на сьогодні недостатньо розроблений механізм упровадження особистісно зорієнтованого навчання студентів з порушенням здоров'я в умовах інклюзії. Відповідно, мета статті - обґрунтувати доцільність та визначити особливості застосування особистісно зорієнтованого підходу до організації інклюзивного навчання студентів з обмеженими фізичними можливостями.

Основоположні ідеї особистісно зорієнтованої освіти викладено у працях таких науковців, як З. Бакум, І. Бех, Є. Бондаревська, О. Пєхота, С. Подмазін, О. Савченко, В. Сєриков, А. Хуторський, І. Якиманська та ін. Дослідження педагогів показують, що особливостями особистісно зорієнтованого підходу у вищій школі є визнання студента центральною фігурою освітнього процесу, спрямованість навчання на особистість студента, прагнення забезпечити максимальне розкриття його можливостей, здібностей та творчого потенціалу [2, с. 55; 3, с. 15]. Підкреслюючи цінність особистості в упровадженні особистісно зорієнтованої освіти, О. Пєхота стверджує, що особистісний підхід це певний методологічний інструментарій, розробка якого має спиратися на синтез видобутих психологічною та педагогічною наукою закономірностей будови, функціонування та розвитку особистості [2].

Докладний аналіз наукових праць [2; 3] дозволяє виокремити основні характеристики особистісно зорієнтованого навчання у вищій школі:

- гуманістична система стосунків викладача та студентів;

- визнання самоцінності й індивідуальності кожного студента та будь-якої людини взагалі;

- усвідомлення студента як суб'єкта пізнання і спілкування;

- різноманіття форм і методів засвоєння навчальної інформації, що сприяє розкриттю суб'єктного досвіду студентів;

- можливість вибору таких видів діяльності, форм навчального змісту, завдань та способів їх виконання, які будуть найбільш значущі для студента та за яких він зможе реалізувати себе як індивідуальність;

- особистісно зорієнтована система оцінювання, врахування не лише кінцевого результату діяльності студента, а й процесу його досягнення;

- пріоритетність діалогічних форм педагогічної взаємодії викладача зі студентами.

Більшість поданих вище характеристик особистісно зорієнтованого навчання значною мірою відображають зміст психолого-педагогічних засад організації інклюзивного навчання студентів з обмеженими фізичними можливостями. Зокрема, це ідеї про гуманістичний характер педагогічної взаємодії між викладачами та студентами, про необхідність урізноманітнення форм та методів подачі навчальних матеріалів, про усвідомлення значущості та цінності особистості студента, а не його фізичних чи будь-яких інших особливостей тощо.

Є. Бондаревська поміж ознак особистісно зорієнтованої освіти згадує також вільний доступ студентів до інформації та здатність освітньої системи адаптуватися до потреб кожного студента, що відіграє особливо важливу роль у навчанні осіб з порушенням здоров'я [1, с. 121].

На думку І. Якиманської, важливим аспектом реалізації особистісно зорієнтованого підходу в освіті, який обов'язково потрібно враховувати викладачеві, є надання навчальній інформації, матеріалу, що вивчається, особистісного змісту. Знання не повинно бути об'єктивоване, «знеособлене» (відчужене), а має стати особистісно значущим для студента. Важливою є не просто цінність знання, а цінність людини (носія знання), яка полягає передусім в її унікальності [3, с. 45].

Однією з умов процесу формування особистості, за переконанням О. Пєхоти, є індивідуалізація навчання [2, с. 22]. Індивідуалізація процесу навчання передбачає вибір способів, прийомів, темпу навчання з урахуванням індивідуальних відмінностей студентів, рівня розвитку їхніх здібностей до навчання. Також втіленню особистісно-зорієнтованого підходу у підготовці фахівців сприятиме здійснення диференціації навчання залежно від можливостей студентів. Диференціація передбачає відкритість і варіативність навчання, розмаїття методів, засобів і форм організації навчальної діяльності, що забезпечує кожному студентові засвоєння знань та умінь на межі його можливостей. Диференціація пов'язана з виявленням уподобань студентів щодо роботи з матеріалом різного предметного змісту; інтересом до поглибленого вивчення певного матеріалу; орієнтацією студента на заняття різними видами предметної (професійної) діяльності тощо. При цьому І. Якиманська наголошує, що в межах особистісно зорієнтованого підходу диференціації навчання має передувати розкриття індивідуальності студента. Інакше кажучи, диференціація покликана забезпечити педагогічну підтримку оптимального розвитку індивідуальності [3, с. 17-18].

Отже, в основу організації інклюзивного навчання студентів з обмеженими фізичними можливостями має бути покладено особистісно зорієнтований підхід, що підкреслює передовсім значущість та цінність особистості студента, а не його фізичних чи будь-яких інших особливостей. Відповідно, сутність такого навчання полягатиме в спрямованості на особистість студента, створенні оптимальних умов для самовизначення та саморозвитку особистості, здійсненні процесів індивідуалізації та диференціації навчання. Подальшого дослідження потребують принципи, методи, форми та засоби інклюзивного навчання студентів з особливими потребами на засадах особистісно зорієнтованого підходу.

Література

освітній студент інклюзивний

1. Бондаревская Е.В. Основные положения концепции качества личностно-ориентированного образования / Е.В. Бондаревская // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. - 2004. - Вип. 8. - С. 117-124.

2. Пєхота О.М. Особистісно орієнтоване навчання: підготовка вчителя: монографія. 2-е вид., доп. та перероб / О.М. Пєхота, А.М. Старєва. Миколаїв: Іліон, 2007. 272 с.

3. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе / И.С. Якиманская. М.: Сентябрь, 1996. 96 с.

Размещено на Allbest.ru