Теоретико-методологічні основи формування педагогічного такту майбутнього вчителя початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні основи формування педагогічного такту майбутнього вчителя початкової школи

Людмила Григорівна Федорова

Анотації

В статті подано аналіз теоретико-методологічних основ формування педагогічного такту вчителя початкових класів.

Ключові слова: такт, педагогічний такт, вчитель початкових класів.

Аннотация. В статье подан анализ теоретико-методологических основ формирования педагогического такта учителя начальной школы.

Ключевые слова: такт, педагогический такт, учитель начальных классов.

Summary. In this article we try to analise theoretical, metodological aspects of the pedagogical tact forming of the primary-school's teacher.

Key words: a tact, the pedagogical tact, a primary-school teacher.

Постановка проблеми. У педагогічній науці кінця XX - початку XXI століття педагогічному такту як соціально-педагогічній цінності і як цінності-засобу, що дозволяє пошук шляхів реалізації мети педагогічної діяльності, не приділялося достатньої уваги.

Удосконалення педагогічного процесу, підвищення рівня професійної культури вчителів, сучасні тенденції освіти вимагають наукового осмислення та критичного використання досвіду розвитку теорії педагогічного такту, накопиченого у другій половині XIX - початку XX століття.

Окремі питання проблеми формування педагогічного такту освітлювалися у публікаціях Г. Волкова, В. Краковського, А. Мудрика, І. Підласого, З. Равкіна, В. Сластьоніна, В. Шаповалова, Л. Шевченко, Е. Шиянова, Н. Щуркової.

Проведений нами аналіз публікацій, дисертаційних досліджень дозволяє стверджувати, що до теперішнього часу немає завершених робіт, в яких аналізуються, узагальнюються питання теорії та практики формування педагогічного такту. педагогічний такт вчитель

Теоретичні засади педагогічного такту знайшли своє відображення у працях К. Ушинського, П. Каптерєва, А. Макаренка, В. Сухомлинського, І. Синиці, Ш. Амонашвілі та інших.

Перше наукове дослідження щодо формування педагогічного такту було проведене К. Ушинським. Він намагався розкрити психологічну природу педагогічного такту. Формування педагогічного такту, на його думку, пов'язане з набуттям таких педагогічних вмінь і навичок як спостережливість, самоконтроль, самоаналіз, самоспостережливість.

К. Ушинский стверджував, що існує залежність між сформованістю педагогічного такту та індивідуальними особливостями особистості вчителя, його глибокими знаннями з психології.

А. Макаренко виокремив такий суттєвий принцип такту як щирість ставлення вчителя до учнів і колективу, сформулировал правило: "як можна більше вимогливості до людини, але разом з тим і як можна більше поваги до неї" [3].

С. Елканов вважає, що педагогічний такт пов'язаний з фізіологічним, психологічним, діяльнісним і соціальним у підструктурі особистості. Зміст біологічно обумовленої підструктури задано генетично, на думку С. Елканова, нервова система обумовлює різну основу для здібностей. У підструктурі особливостей психічних процесів важливих для педагогічного такту є такі показники пізнавальних, емоційних, вольових якостей як спостережливість, кмітливість, уява, моральність, терпіння, витримка та інші. Підструктура досвіду включає знання й уміння, педагогічну культуру, манери та стиль поведінки. Направленість особистості обумовлена соціальними установками, морально-естетичними поглядами та переконаннями, якими керується вчитель, тактовно здійснюючи вплив на учнів. [2].

У сучасній психолого-педагогічній науці багато робіт присвячено питанням педагогічної етики, змістової та функціональної сутності педагогічного такту.

Сутність принципів педагогічної моралі розглядається у роботах Б. Бушелева, М. Кир'язева, О. Морозова, Т. Міронова, Л. Неділі, В. Писаренко, І. Фролова, В. Чернокозова.

Відомо, що моральна свідомість учителя, його професійна діяльність і моральні відносини розвиваються та регулюються принципами загальнолюдської моралі. Але виокремлюють специфічні, притаманні педагогічній моралі принципи: професійна самовідданість, професійна педагогічна солідарність, гуманізм педагогічної праці, педагогічний оптимізм тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розглянемо принципи, на яких ґрунтуються специфічні вимоги до педагогічного такту.

Професійна самовідданість проявляється у душевній щирості, співчутті та турботі. Із принципу професійної педагогічної солідарності логічно витікають специфічні норми, які регулюють моральні відносини у педагогічному колективі.

Основні з цих норм сформульовані В. Чернокозовою, І. Чернокозовим [7] та В.И. Писаренко, И.Я. Писаренко [5]. До них належать: необхідність співвідносити свою педагогічну діяльність з діяльністю всього колективу на основі спільності цілей і задач; уважно дослухатися до думок колективу, враховуючи зауваження колег; ділитися досвідом роботи з колегами.

Принцип гуманізму найбільш специфічно виражається у педагогічній діяльності. В його основі лежить визнання та повага прав, свобод, гідності людини. Норми принципу гуманізму зобов'язують вчителя любити дітей, поважати їх гідність, бути терплячими, милосердними.

Педагогічний оптимізм є одним зі специфічних принципів педагогічної моралі, що тісно пов'язаний з педагогічним гуманізмом. Цей принцип регулює ставлення вчителя до учнів, до своєї праці та до себе. Педагогічний оптимізм обумовлений особливостями учительської праці, націленої на позитивне майбутнє [5].

Педагогічній культурі присвячені роботи наступних науковців: Л. Альошиної, Є. Бондаревської, В. Буряка, А. Бурханової, І. Водейко, А. Вознесенської, І. Герасимова, Ф. Гоноболіна, В. Гриньова, Н. Дементьєвої, Л. Доблаєва, І .Клебанова, О. Майкиної, А. Плаксиної.

Про професіоналізм особистості викладача у контексті педагогічної культури, педагогічного такту пише Н. Кузьміна, Н.Панкратова, І. Риданова.

У зв'язку з цим, метою даної статті є аналіз теоретико-методологічних основ формування педагогічного такту у майбутніх вчителів початкової школи.

Виклад основного матеріалу. Аналіз наукової літератури свідчить, що найбільш досліджуваними напрямками, пов'язаними з проблемами педагогічного такту є: етичні знання й уміння, педагогічний такт і педагогічна культура, стиль поведінки педагога, оскільки педагогічний такт розглядається як важлива моральна якість, як вищий прояв педагогічної культури.

Визначення та характеристики педагогічного такту, які існують у науковій літературі, не завжди відрізняються повнотою розкриття цього поняття. Так, існує тенденція до звуження поняття про педагогічний такт, ототожнення його з ввічливістю чи педагогічною технікою у спілкуванні. Дійсно, вони є компонентами педагогічного такту, але не вичерпують повністю його характеристики.

У науковій педагогічній літературі "ступінь педагогічної доцільності як основа педагогічного такту іноді ототожнюють з почуттям" ("почуттям міри") або до "вміннями".

Так, за тлумачним словником С. Ожегова такт визначається як почуття міри, яке формує уміння поводити себе пристойно, належним чином.

В. Страхов трактує педагогічний такт учителя як одну з основних педагогічних здібностей і важливу складову частину його педагогічної майстерності. Він включає різноманітні уміння у структуру такту, які трансформуються на високому рівні прояву його у стійку моральну звичку, у спілкування вчителя з учнями [6].

Е. Грішин розглядає педагогічний такт як техніку й особливе мистецтво спілкування викладача з колегами, учнями, з усіма, з ким необхідно спілкуватися, враховуючи почуття власної гідності співрозмовника. На його думку, поняття такту значно ширше, ніж тактовність, ввічливість, доброзичливість, щирість у стосунках. Е. Грішин виокремлює важливу особливість такту - вміння визначити вчителем найбільш ефективних, педагогічно доцільних шляхів впливу на особистість учня. Знайти найбільш доцільну для учня форму схвалення чи осуду, тон розмови, зробити зауваження чи утриматися від нього, підштовхнути до позитивних вчинків, звертаючись безпосередньо до свідомості чи шукати шлях до свідомості через вплив на почуття - все це питання педагогічного такту, на думку вченого [1].

A. Бардін вважає, що педагогічний такт - це вміння встановлювати з співрозмовником певні стосунки, що, в свою чергу, є одним з проявів педагогічної майстерності вчителя.

Н. Болдирєв відмічає, що педагогічний такт вимагає, перш за все, повагу до особистості співрозмовника, уважне ставлення, довіру і, разом з тим, ненав'язливий контроль його поведінки, але ненав'язливий і ненадмірний.

Педагогічний словник містить наступне визначення даного поняття: основою педагогічного такту є глибокі знання психології дітей, індивідуальний підхід у навчанні та вихованні. Це дає можливість педагогу враховувати психологічні особливості, індивідуальні риси особистості кожного вихованця.

Спеціальні дослідження цієї проблеми були виконані І. Страховим. Він вважає, що основою педагогічного такту є дотримання міри педагогічної доцільності у застосуванні навчально-виховних впливів на учнів. міри педагогічної доцільності регулюється конкретною навчально-виховною задачею. Вона виражається в оптимізації педагогічних впливів, їх відповідності до кожної психолого-педагогічної ситуації, врахуванні індивідуальних особливостей і можливостей особистості учня, його навчальної підготовки, ставленні до навчання, психологічного стану й обставин, в умовах яких відбувається педагогічний вплив [6].

М. Станкін розглядає такт як особливе почуття оптимуму, міру всього того, що робить педагог. На його думку, основою педагогічного такту є витримка, урівноваженість викладача, якому притаманні - высока вимогливість і повага до учнів.

Таким чином, у структурі педагогічного такту суттєвими його компонентами є: повага до учня, доброзичливість, довіра у поєднанні з вимогливістю до них і педагогічною обґрунтованістю усіх виховних впливів на їх поведінку та навчальну роботу, врахування вікових особливостей і можливостей учнів даної стадії розвитку кожного з них.

Багато авторів до структурних компонентів педагогічного такту відносять: спокійну впевненість і врівноваженість. На їх думку, врівноваженість у спілкуванні виражається у дотриманні витримки та самоконтролю, що полегшує процес впливу, сприяє стійкості такту та не допускає будь-яких "психологічних зривів" у спілкуванні. Вони вважають за необхідне, щоб врівноваженість у спілкуванні поєднувалася з педагогічною доцільністю безпосереднього спілкування, що робить більш тісним контакт між учителем та учнем.

П. Селезньов, В. Сінаурідзе, В. Страхов надають великого значення, розглянутим вище, вольовим рисам, які у поєднанні з проявом моральних почуттів складають основу педагогічного такту. До них належать: повага до гідності особистості школяра, розумна любов до дітей, увага до їх потреб, доброзичливе ставлення до них, турбота. Порушення педагогічного такту, на їх думку, може пояснюватися недостатнім вмінням володіти своїми почуттями, втратою міри безпосередності вираження почуттів, чи стриманістю поведінки, яка гальмує необхідний емоційний контакт з учнями.

Г. Кузнєцов включає в структуру педагогічного такту наступне: вміння вибирати та застосовувати найбільш доцільні для даної конкретної ситуації та витримані у дусі моралі способи та прийоми виховного впливу [4].

Дослідження науковців показали, що в умовах, які постійно змінюються, тактовний учитель не може не враховувати низку вимог до своєї поведінки: вміння оцінити ситуацію, в якій існує можливість порушити будь-яку моральну норму; володіння мінімумом інформації про причини моральних протиріч, а при виборі вчинку врахування неточностей інформації; говорити правду - основа для такту.ідвертість спілкування - найкращий засіб для встановления та підтримки взаєморозуміння. Про відсутність такту свідчить спрощення, неаргументоване нав'язування власної думки, наявність загальних місць у висловлюванні; при виборі форми чи прийому виховного впливу брати до уваги характер стосунків, які вже сформувалися; тактовність вимагає від учителя враховувати ситуацію, в якій здійснюється вчинок. Сила й ефективність впливу вчителя залежить від обставин, які можуть значно змінюватися; вміння враховувати можливий ефект, який може вплинути на весь колектив. Морально виправданими будуть лише такі дії, які доцільні не тільки педагогічно та соціально, але й будуть підтримуватися всіма учнями.

Багато способів педагогічного впливу спочатку обмірковуються, практичне їх застосування відбувається на основі педагогічної та психологічної науки, узагальненого педагогічного досвіду та особистого досвіду вчителя. У такому випадку великого значення набувають інтелектуальні фактори педагогічного такту. До цих факторів І. Страхов відніс спостережливість, увагу, уяву. У спостережливості вчителя виражається єдність його сприйняття та мислення у їх ціленаправленому прояві. Щоб бути тактовним, необхідно бути спостережливим педагогом: не зрозумівши конкретної педагогічної ситуації, можна порушити критерії такту та допустити безтактність у своїх висловлюваннях та діях. Однією з пізнавальних передумов прояву та розвитку педагогічного такту є увага до учнів. Вищезгадані інтелектуальні фактори проявляються у єдності як риси особистості вчителя.

Такт учителя - важлива комунікативна якість, яка полегшує виховний вплив викладача на особистість вихованця чи колектив. У такому випадку великого значення набуває стиль керівництва, причому найкращим вважається демократичний, оскільки він сприяє розвитку почуттю відповідальності. Найгіршим є ліберальний стиль, оскільки робота за такого стилю виконується, як правило, гірше. Авторитарний стиль обумовлений низьким рівнем культури педагога, ігноруванням індивідуальними особливостями учнів. Стиль керівництва та характер взаємодії у процесі керівництва створюють у сукупності стиль педагогічного спілкування. Найбільш розповсюдженими стилями спілкування являються: співпраця, спілкування-дистанція, залякування. Найефективнішим є стиль спілкування "співпраця", оскільки в його основі лежить позитивне ставлення до дітей і справи.

Отже, продуктивна педагогічна діяльність відбувається в атмосфері тактовного ставлення педагога до дітей, демократичної організації справи, захоплення спільною творчістю.

Одним з важливих компонентів педагогічного такту вважають мовлення учителя. Виокремлюють наступні особливості мовлення, в їх позитивному значенні для розвитку педагогічного такту учителя: літературно-педагогічні якості (ясність, точність, доступність для учнів), виразність мовленнєвих засобів.

Дослідження М. Бахтіна, О. Даниленко, В. Кан-Калика, Н. Китаєва підкреслюють важливість інтонації мовлення вчителя, через неї він може передати те, що не передається змістом слова. Н. Костихіна вважає, що збагачене природною інтонацією усне мовлення переконує та захоплює сильніше. Слово, яке вимовляється у відповідній формі та найбільш відповідає певній ситуації та поставленій задачі здатне сильно вплинути.

На важливості словесних засобів впливу наголошує У. Литвинюк. У практиці роботи вчителя вона пропонує частіше використовувати такі форми як прохання, побажання, порада, заклик, оцінка, схвалення, пропозиція, застереження, настанова, інструктаж, переконання, вимога, осуд у поєднанні. Багато дослідників наполягають на необхідності удосконалювати культуру мовлення вчителя як компонента педагогічного такту. Робота вчителя над словом є однією з умов удосконалення педагогічного такту.

Е. Гришин вважає, що такт учителя є похідною від сформованих рис особистості. Спираючись на наукову літературу, можна стверджувати, що, провідну роль у формуванні та прояві педагогічного такту виконують такі особистісні якості як гуманізм (доброта, справедливість) та оптимізм (уміння бачити в учнях позитивні якості, почуття гумору).

Висновки дослідження та перспективи подальших розвідок

Отже, аналіз оцінок і поглядів на структуру та функціональну сутність педагогічного такту дає підстави для того, щоб стверджувати наявність різноманітних поглядів, які, в цілому містять намагання виокремити позитивні особистісні якості педагогів, показати вплив професійних знань та умінь на формування педагогічного такту.

У подальшому ми спробуємо запропонувати своє визначення педагогічного такту як міру педагогічно доцільного впливу на учнів початкових класів, вміння вчителя-класовода встановлювати продуктивний стиль спілкування, організовувати навчальний діалог та педагогічну взаємодію з найменшими у школі учнями.

Література

1. Гришин, Э.А. Педагогическая этика [Текст] / Э.А. Гришин. - М.: Просвещение, 1977.

2. Елканов С.Б. Профессиональное самовоспитание учителя / С.Б. Елканов. - М: Просвещение, 1986. - 189 с.

3. Макаренко А.С. Соч. В 8т. Т.4. /Антон Семенович Макаренко. - М., 1983. - 398 с.

4. Кузнецов Г.А. Педагогический такт и педагогическая культура / Г.А. Кузнецов, В.И. Страхов // Сб. Психологическое исследование. Материалы 3-их страховских чтений / Саратовск. гос. ун-т. - Саратов. - 1993. - С. 7-8.

5. Писаренко В.И. Педагогическая этика. - 2-е изд., перераб., доп. / В.И. Писаренко, И.Я. Писаренко.- Минск: Нар. Асвета, 1977. - 256 с.

6. Страхов В.И. Психологические основы педагогического такта: Пособие для институтов / В.И. Страхов. - Саратов, 1972. - 180 с.

7. Чернокозова В.Н. Этика учителя / В.Н. Чернокозова, И.И. Чернокозов. - Киев, 1973. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru