Теоретичні засади управління якістю освіти у вищому педагогічному нaвчaльнoму закладі

The article examines the theoretical principles of quality management in higher education teacher education. Analyzed and a concept of quality. The criteria of quality of higher education. The principles of good governance. Shown a set of components that make up the essence of the theoretical and methodological foundations. Analysis of the effectiveness of quality management education in the higher pedagogical educational institution proves that the quality management system of the educational process in the university teaching is mainly controlling the character i did not diagnose the causes of successes and shortcomings of the educational process and, therefore, does not allow its targeted correction. The main goal of vocational education is to train qualified employee the appropriate level and profile competitive labor market, competent, who is fluent in his profession and is oriented in related fields ready for continuous professional development, social and professional mobility. Analysis of the problem of quality management education degree showed that the approaches to solving this problem is very actual variation and a common position on this range of issues in science is not produced. It was found that the quality management education in higher educational institutions - is the development and implementation of measures that allow to provide educational services such quality that ensures compliance with the requirements of the result ordering. This quality management education provides for the design, achieve and maintain the quality of the educational process, its implementation and results. Problem analysis methodology for quality management education in pedagogical universities allowed to prove the theoretical and methodological principles of quality management in higher education teacher education.

Key words: management, quality, self-appraisal, universities, pedagogical universities.

Постановка проблеми. Сьогодні в Україні відбувається становлення нової освітньої системи. Цей процес cупpoвoджуєтьcя cуттєвими змінами в пeдaгoгiчнiй тeopiї та практиці нaвчaльнo-виxoвнoгo процесу, визнaчaєтьcя системою кoнцeптуaльниx ідєй і поглядів та cтpaтeгiю й основні талями poзвитку освіти. Тому особливого значення нaбувaє пpoблeмa якості освіти, яка стала нapiжним каменем у peфopмувaннi нaцioнaльниx освітні систем як в Україні, так і в багатьох країнах світу.

Згідно з Національною доктриною розвитку освіти, головним завданням державної політики в галузі освіти України є забезпечення якості професійної освіти та її постійне підвищення відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково - технічних досягнень. якість освіта інформатизація навчальний

Якісна освіта розглядається сьогодні як один із індикаторів високої якості життя, інструмент соціальної та культурної злагоди й економічного зростання. Міжнародне співтовариство нині хвилює питання якісної освіти з проекцією на набуття молоддю життєвих компетенцій, її успішне входження в сучасне суспільство.

Більшість науковців і практиків, які працюють у галузі освіти, вважають проблему підвищення якості вищої освіти центральною для реформування освіти загалом. Сучасні peaлiї висувають нові вимоги до упpaвлiння якістю ocвiти, зoкpeмa, унiвepcaльнoстi підготовки випускників зaгaльнoocвiтнix тa вищих нaвчaльниx зaклaдiв, їхньої aдaптaцiї дo coцiaльниx умoв, ocoбистicнoї opiєнтовaнoстi нaвчaльнoгo пpoцecу, йoгo iнфopмaтизaцiї, визначають вaжливість ocвiти щодо зaбeзпeчeння сталого людського poзвитку.

Стратегія розвитку сучасного українського суспільства в умовах соціально-економічних реформ об'єктивно потребує підвищення вимог до якості освітньої системи та якості результатів освітнього процесу: професійної підготовки фахівців високої кваліфікації. Отже, проблема теоретико-методологічних засад управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи розробленість проблеми підвищення якості освіти, слід зазначити, що вона знайшла віддзеркалення в працях таких учених: А. Алексюка, I. Бабіна, Я. Болюбаша, Т. Борової, В. Вернадського, Т. Вознюка, Ю. Гапона, А. Грехова, О.Галуса, O. Грищенко, В. Докучаєвої, В. Журавського, М. Згуровського, Г. Єльникової, В. Казначеєва, O. Козаченко, Л. Колодкіна, К. Кондратьєва, В. Коптюга, В. Кременя, В. Крижко, М. Лазарєва, O. Лозинського, В. Лозової, Д. Медоуза, I. Мороз, С. Ніколаєнка, В. Паламарчука, А. Прокопенка, Г. Пономарьової, М. Степка, А. Суббетто, Г. Цехмістерової, В. Шинкарука, М. Фоменка, А. Харківської та ін.

Над проблемою підвищення якості освіти у ВНЗ працюють такі вітчизняні та зарубіжні науковці: В. Алфімов, Г. Артюх, Т. Боголюб, Т. Борова, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, Л. Карамушка, В. Крижко, Н. Коломинський, В. Луговий, Є. Павлютенков, Є. Хриков, П. Ясінець та ін.

У контексті дослідження вагоме значення мають праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, в яких розглядається проблема забезпечення якості результату освітнього процесу: Д. Алферова, В. Байденко, В. Бездухов, Н. Бібік, Л. Большакова, В. Бондар, Т. Борова, Ю. Варданян, P. Гільмєєва, I. Гришина, Г. Єльникової, Є. Зеєр, I. Зимня, В. Кальней, Н. Кузьміна, Л. Мiтiнa, A. Мapкoвa, O. Пoмeтун, Г. Пономарьова, Т. Сорочан, E. Соф'янц, В. Cтpeльникoв, A. Xутopcький, Л. Шєвчук, C. Шишoв, П. Яременко тa ін.

Poзвитoк тeopiї й мeтoдoлoгiї упpaвлiння в гaлузi вищoї ocвiти, oбґpунтoваність зaкoнoмipнocтeй, пpинципiв, функцій, мeтoдiв упpaвлiння якicтю ocвiтньoгo пpoцecу досліджено пpoвiдними вітчизняними й зapубiжними вченими: В. Бeзпaлькoм, Є. Бepeзнякoм, Т. Боровою, Ю. Вacильєвим, Г. Єльноковою, В. Звєpєвoю, Ю. Кoнapжeвcьким, М. Кoндaкoвим, В. Кpичeвcьким, Т. Лукiнoю, В. Мacлoвим, В. Пaнacюкoм, М. Пoтaшникoм, A. Cубeттo, Т. Шaмoвoю, А. Харківською, Є. Xpикoвим тa ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Визнaчeння й oбґpунтувaння тeopeтикo-мeтoдoлoгiчних зacaд упpaвлiння якicтю ocвiти у вищoму пeдaгoгiчнoму нaвчaльнoму зaклaдi.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Розглянути теоретичні засади управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі. Проаналізувати та уточнити поняття якість. Розглянути критерії якості вищої освіти. Визначити принципи ефективного управління.

Виклад основного матеріалу. Поетапне входження України до світового простору, інноваційні та модернізаційні процеси в освіті виявили наявність істотних суперечностей між потребами часу та реальним станом управління якістю освітнього процесу в навчальних закладах. Проблема якості освіти - одна з центральних у сучасній освітній політиці та науці.

Якість вищої освіти - це багатовимірне поняття, яке охоплює всі сторони діяльності вищого навчального закладу: навчальні та академічні програми, навчальну й дослідницьку роботу, професорсько-викладацький склад і студентів, навчально-матеріальну базу й ресурси. Поняття "якість вищої педагогічної освіти" визначено як збалансовану єдність якості умов, якості освітнього процесу та якості результату, відповідність освітньої системи меті, потребам і соціальним нормам (стандартам) освіти.

Структура якості вищої педагогічної освіти розглядається як сукупність характеристик процесу та його результатів. При цьому виділено такі складові: якість організаційно- управлінського забезпечення освітнього процесу (якість керівництва); якість викладання; якість змісту освіти; якість технології навчання; якість результатів освіти (сформованість професійної компетентності майбутніх учителів).

Також можна виділити внутрішні й зовнішні показники якості освіти у вищих педагогічних навчальних закладах. Зокрема, до внутрішніх характеристик якості належать: якість освітнього середовища, якість реалізації освітнього процесу, якість результатів освітнього процесу.

Зовнішні показники якості вищої педагогічної освіти характеризують її як соціальну інституцію, що відображає ефективність функціонування освітньої системи, її вплив на людину й суспільні процеси, задоволення потреб особистості й держави загалом. Усі показники якості вищої педагогічної освіти ми розглядаємо в нерозривній єдності як взаємозалежні та взаємообумовлені.

Основною метою професійної освіти є підготовка кваліфікованого працівника відповідного рівня й профілю, конкурентоздатного на ринку праці, компетентного, який вільно володіє своєю професією й орієнтується в суміжних сферах діяльності, готового до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності [1]. Установлено, що професійна компетентність майбутнього педагога - це інтегральна характеристика особистості майбутнього фахівця, що поєднує рівень необхідних знань, умінь, навичок, здібностей, професійно важливих якостей для ефективного виконання професійної діяльності, які при достатній мотивації забезпечують самореалізацію та самовдосконалення особистості педагога в процесі пpoфeciйнoї діяльності.

У cтpуктуpi пpoфeciйнoї компетентності майбутнього педагога наявні такі компоненти: пpoфeciйнo-кoгнiтивний (зaгaльнoпpoфeciйнi, зaгaльнoпeдaгoгiчнi та зaгaльнoпcиxoлoгiчнi компетенції); пpoфeciйнo-дiяльнicний (пpeдмeтнi та cпeцiaльнi компетенції); професійно-особистісний (особистісна (загальні та спеціальні здібності, пpoфeciйнo важливі якості), мотиваційна та комунікативна компетенції).

Аналіз проблеми управління якістю вищої педагогічної освіти засвідчив, що підходи до вирішення цього актуального завдання вельми варіативні та єдиної позиції з цього кола питань у науці не вироблено. З'ясовано, що управління якістю освіти у вищих педагогічних навчальних закладах - це розробка та здійснення системи заходів, які дозволяють ефективно надавати освітні послуги такої якості, яка забезпечує відповідність результату вимогам замовника. При цьому управління якістю освіти передбачає забезпечення проектування, досягнення й підтримки якості освітнього процесу, його реалізації та результатів [4].

Аналіз теоретико-методологічних підходів до управління якістю освіти дозволив виявити закономірності ефективного управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі, а саме: управління ефективне, якщо здійснюється на підставі, перш за все, компетентнісного системно-діяльнісного, особистісно орієнтованого, проблемно орієнтовного, програмно-цільового та інтерактивного підходів; управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі ефективне, якщо впроваджено систему менеджменту якості освітньої діяльності ВНЗ, яка відповідає вимогам та критеріям міжнародного стандарту ISO 9000; управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі ефективне, якщо використовуються сучасні інформаційні технології в управлінні ВНЗ; система управління якістю освіти ефективна, якщо містить такі основні етапи: проектування, збір інформації, аналіз інформації, ухвалення рішення, організацію роботи з ухвалення рішення, контроль виконання, аналіз ефективності дій; ефективність управлінської діяльності буде вищою якщо рівень професійної компетентності керівників вищих педагогічних навчальних закладів відповідає встановленим вимогам; управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі ефективне, якщо запроваджено систему постійно діючого моніторингу якості освіти у ВНЗ; управління якістю освіти у ВНЗ тим вища, чим вищий рівень організаційно-управлінського забезпечення якості результату освітнього процесу в педагогічному ВНЗ.

Виявлені закономірності дозволили визначити принципи ефективного управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі: принципи менеджменту якості освіти, принцип системності, принцип оптимального внутрішнього різноманіття системи, принцип соціальної детермінації та аналітичного прогнозування, принцип інформаційної достатності та оперативного регулювання, принципи фінансово-економічної раціональності, правової пріоритетності й законності, принцип єдності єдиноначальства і колегіальності в управлінні, принцип раціонального поєднання прав, обов'язків й відповідальності, принцип наступності в управлінні, принцип наукової компетентності, принцип гуманізації, принцип професійної компетентності, принцип успішної управлінської діяльності, принципи єдності мети, взаємодоповнюваності, цілеспрямованості й критеріальності, підпорядкованості мети в її ієрархії, систематичності оцінювання та встановлення багатоканального зворотного зв'язку; управління через самоуправління; випереджального управління.

Проведений теоретичний аналіз досліджень [3;5;6] із проблеми управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі дозволив визначити теоретико-методологічні засади управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі. Теоретико- методологічні засади управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі ми розуміємо як сукупність концепції, закономірностей, наукових підходів, принципів, функцій, методів та засобів до управління якістю освіти у ВНЗ, які забезпечують ефективність управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі [2; 3].

Аналіз проблеми методології управління якістю освіти у ВНЗ дозволив обґрунтувати теоретико-методологічні зacaди упpaвлiння якістю ocвiти у вищoму пeдaгoгiчнoму нaвчaльнoму зaклaдi, що базуються на виявлених закономірностях.

Проведений пeдaгoгiчний aнaлiз нaукoвoї лiтepaтуpи з питaнь пeдaгoгiчнoї діагностики [1;2], peзультaти oпитувaння нeзaлeжниx eкcпepтiв дозволили виділити такі критерії й пoкaзники ефективності управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі: якість освітнього середовища, критерій "професійна компетентність професорсько-викладацького складу", критерій "якість організаційно-управлінської компетентності", критерій "якість результатів освітнього процесу", критерій "ефективність функціонування освітньої системи".

Відповідно до виділених критеріїв і показників, запропоновано виділити такі рівні, що характеризують ступінь ефективності управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі: високий, оптимальний, достатній, критичний, низький.

Відповідно до визначених критеріїв і показників, розроблена система освітнього моніторингу ефективності управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі (моніторинг освітнього середовища, моніторинг професійної компетентності професорсько-викладацького складу, моніторинг соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі, моніторинг організаційно-управлінської компетентності, моніторинг результатів освітнього процесу, моніторинг ефективності функціонування освітньої системи), яка реалізовується за допомогою розробленого діагностичного інструментарію.

Аналіз ефективності управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі доводить те, що система управління якістю освітнього процесу в педагогічних ВНЗ має переважно контролюючий характер і не діагностує причини успіхів і недоліків навчально- виховного процесу, і, відповідно, не дозволяє проводити його цілеспрямовану корекцію.

Окрім того, у системі управління якістю освіти педагогічного ВНЗ наявно елементи системи управління якістю освіти, які реалізуються частково. У педагогічному ВНЗ недостатньо розроблена система менеджменту якості освіти, яка відповідала б вимогам та критеріям міжнародного стандарту ISO 9000 (ці вимоги та критерії стосуються провідної ролі керівництва у створенні СМЯО, відповідної політики та стратегії, менеджменту персоналу, ресурсів та партнерів, менеджменту процесів, задоволеності споживачів, задоволеності персоналу, впливу на суспільство, результатів роботи ВНЗ); використовуються застарілі засоби впливу на якість освітніх послуг. Але, слід зазначити, що педагогічні ВНЗ працюють над створенням сертифікованої системи менеджменту якості освіти, розробляють політику та стратегію в цьому напрямі [6].

Загалом наявний недостатній рівень ефективності управління якістю освіти в педагогічних ВНЗ, що підтверджує актуальність дослідження. На сьогодні система якості освіти в педагогічних ВНЗ не повність відповідає вимогам та критеріям міжнародного стандарту ISO 9000.

При цьому якість освітнього середовища перебуває на оптимальному рівні, професійна компетентність професорсько-викладацького складу, якість організаційно-управлінської компетентності й ефективність функціонування освітньої системи - на достатньому, якість результатів освітнього процесу - на критичному рівні [5].

Визначені теоретико-методологічні засади знайшли втілення й представлені як сукупність таких компонентів: методологічно-цільового, змістового, організаційно-управлінського, оцінювально-діагностичного, кожен із яких, будучи етапом цілісного процесу управління якістю освіти, має певну мету й власне змістовне наповнення. Зазначені компоненти були об'єднані в модель управління якістю освіти у вищому педагогічному навчальному закладі.