Характеристика мотиваційної готовності старших дошкільників до навчання в школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вікторія Гальченко, Інна Грузинська

The disclosed urgency of psychological readiness of children for school. Determined that the leading role of motivational readiness revealed its role in the successful further education and adaptation of the child to school. 6 groups represented motifs in the structure of motives motivational readiness. Focuses on the interaction of preschool and family for the successful formation of motivational readiness. Individuals have effective and fast to use diagnostic techniques. Experimental study of determining motivational readiness of children for school. Based on the research highlighted the level of motivational readiness older preschoolers.

Key words: psychological readiness for school, motivation, motive, «internal student position».

Важливим завданням сучасної освіти є гармонійний розвиток особистості кожної дитини, її соціальна адаптація в суспільстві.

У епоху кардинальних змін в суспільстві особливої актуальності набуває проблема готовності до школи. Поняття готовності дитини до школи багатоаспектне. Воно охоплює фізіологічну, психологічну (особистісну, соціальну, інтелектуальну) та педагогічну зрілість дитини. Одним з основних компонентів психологічної готовності до школи є мотиваційна готовність.

Мотиваційна готовність до навчання у школі включає в себе розвинену потребу дитини в знаннях, уміннях, а також прагнення до їх удосконалення. Вона є передумовою успішної адаптації дитини до школи, прийняття нею «позиції школяра», у разі несформованості мотивів до навчання, дитина дуже важко звикає до нових умов, колективу і вчителя, недостатньо добре сприймає навчальний матеріал, що призводить до шкільної дезадаптації.

Тому саме формування мотиваційної готовності є дуже важливою умовою для подальшого успішного навчання та безболісної адаптації дитини до умов школи. психологічний готовність діти школа

Метою статті є розкриття особливостей мотиваційної готовності дітей до шкільного навчання, висвітлення результатів діагностичного обстеження дітей старшого дошкільного віку щодо рівня їхньої мотиваційної готовності.

Готовність до шкільного навчання потребує комплексних психологічних досліджень (Л. Божович, Л. Венгер, Л. Виготський, О. Запорожець та ін.). Під психологічною готовністю до школи зазвичай розуміють необхідний і достатній рівень розвитку дитини щодо опанування шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Успішна діяльність дитини на уроці за умови загального позитивного її ставлення до школи, вчителя, однокласників свідчать про достатній рівень розвитку всіх сфер її особистості: інтелектуальної, вольової та соціальної.

У своїх дослідженнях Л. Венгер доводить, що готовність до школи - це певний набір знань і вмінь, у якому повинні існувати всі інші елементи, хоча рівень їх розвитку може бути різний (Venher 1994) [4].

Характерна особливість психіки дошкільників - висока емоційна збудливість, нестриманість, недостатня емоційна стійкість. їх почуття, переживання то швидкозмінюються, то набувають певної стійкості. Водночас діти нерідко старанно намагаються регулювати прояви своїх емоцій.

Наприкінці дошкільного періоду у дитини з'являються елементарні обов'язки, змінюється її життя, зміст і форми спілкування з людьми, що породжує нові потреби, інтереси й наміри. Від спільної з дорослими діяльності діти переходять до самостійного виконання їх вказівок. Водночас зростає інтерес, прагнення долучитися до діяльності, взаємин дорослих. Виникають нові стосунки з однолітками, бажання погратися разом, розповісти щось цікаве товаришеві, попрацювати з ним, допомогти у чомусь. Сформовані до цього віку якості особистості забезпечують нормальний перехід дитини до шкільного життя. На основі їх сформованості можна робити висновок про готовність малюка до навчання в школі. Сам факт вступу до школи змінює суспільне становище дитини, її громадянську позицію та соціальну роль. У неї з'являються нові обов'язки, нові взаємини, шкільне життя. Змінюється її статус і в сімейному оточенні: вона має право на своє робоче місце в кімнаті, на необхідний для занять час, право на розваги і відпочинок. Саме це й підносить дитину у власних очах, робить визначальною діяльністю - навчання.

За даними Л. Венгера, О. Дьяченко, Л. Коломінського, Е. Кравцової, В. Холмовської та інших у структурі психологічної готовності дитини до шщколи прийнято виділяти наступні компоненти: мотиваційний, розумовий, вольовий, емоційний. Однак психологічна готовність не зводиться до простої сукупності її компонентів, а складає єдине ціле. У разі неготовності до навчання в школі кожен із цих компонентів може потребувати свого додаткового формування.

Психологічна готовність до навчання дитини переддошкільного віку, на думку багатьох учених (Б. Ананьєв, Дж. Аткінсон, Л. Божович та ін.), перш за все, визначає її мотиваційна готовність, яка включає в себе достатньо розвинену потребу в знаннях, уміннях і бажання дитини їх вдосконалювати. Без мотиваційної готовності ні про яку іншу не може бути й мови, оскільки вона є джерелом внутрішнього потягу дитини до набуття знань, умінь і навичок.

У працях Л. Божович основний акцент робиться на значенні мотиваційної сфери у формуванні особистості дитини. З цих же позицій розглядається психологічна готовність до школи, тобто найбільш важливим визначається мотиваційний план (Bozovych 1972).

Дослідником були виділені такі дві групи мотивів навчання:

1) широкі соціальні мотиви навчання, чи мотиви, пов'язані «з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажаннями учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин»;

2) мотиви, пов'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, чи «пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності й в оволодінні новими вміннями, навичками і знаннями» [3].

Мотиваційна готовність припускає наявність у дітей бажання не просто йти до школи, але вчитися, виконувати певні обов'язки, пов'язані з новим статусом, з новою позицією в системі соціальних відносин - позицією учня. Сформованність цієї внутрішньої позиції - одна з головних складових мотиваційної готовності до школи. Без такої готовності дитина, навіть якщо вона вміє читати і писати, не зможе добре вчитися, оскільки обстановка і правила поведінки в школі будуть для неї тяжкими. Тому мотиваційна готовність має не менше значення, ніж інтелектуальна, але саме про неї часто забувають не тільки батьки, а й педагоги.

Розвиток пізнавальної сфери є безпосереднім свідченням готовності до навчання, оскільки оволодіння знаннями, основами наук передбачає сформовану пізнавальну спрямованість. Не можна робити висновків про готовність до шкільного навчання дитини, не з'ясувавши особливостей розвитку її пізнавальної спрямованості, уявлень про школу, наявність бажання вчитися і ставлення до навчання загалом.

Основними компонентами мотиваційної готовності дитини до школи є правильне уявлення про навчання як важливу і відповідальну діяльність, пізнавальний інтерес до навколишнього світу. Ця готовність виникає наприкінці дошкільного - на початку шкільного періодів як потреба в набутті знань і вмінь, свідчення якісно нового етапу становлення особистості.

Готовою до шкільного навчання є дитина, яку школа привертає не зовнішньою стороною (атрибути шкільного життя - портфель, підручники, зошити), а можливістю одержувати нові знання, що припускає розвиток пізнавальних інтересів. Майбутньому школяреві необхідно довільно управляти своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає можливим при сформованій ієрархічній системі мотивів Встановлено, що учбова діяльність старших дошкільників та молодших школярів стимулюється не одним, а цілою системою різноманітних мотивів. У структурі мотивів Є. Іллін виділяє такі шість груп (Illin 2013):

- соціальні («я хочу в школу, тому що всі діти повинні вчитися, що потрібно і важливо»);

- учбово-пізнавальні (бажання навчитися чомусь новому);

- оцінні (я хочу в школу, тому що там я отримуватиму тільки п'ятірки»);

- позиційні («я хочу в школу, тому що там великі, а в дитячому саду маленькі, мені куплять зошити портфель і пенал);

- зовнішні відносно школи і навчання («я піду в школу, тому що мама так сказала»);

- ігрові («я піду в школу, тому що там можна грати з друзями») [6].

За визначенням, мотив - це внутрішня спонука до активності. Для кожної дитини ступінь вираженості і поєднання мотивів навчання індивідуальні. Достатній розвиток учбово-пізнавальних і соціальних мотивів в поєднанні з оцінними мотивами чинять позитивний вплив на шкільну успішність. Переважання ігрового мотиву негативно впливає на успішне засвоєння знань у школі.

В учнів з домінуючим соціальним мотивом, але недостатньо розвиненою пізнавальною мотивацією характерне поєднання добросовісного виконання завдань і відсутність прагнення до самостійного здобування знань, вони, як правило, не виходять за рамки завдання, не шукають нових способів рішення учбових задач, головне для цих учнів - точна відповідність інструкціям учителя.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

- ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов'язкового відвідування школи прагне до занять специфічно шкільного змісту;

- проявляє особистий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

- відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки.

На нашу думку, сюжетно-рольові ігри на теми шкільного життя сприяють закріпленню одержаних уявлень про школу і формуванню готовності дітей до учіння. Вихователь орієнтує дітей на віддзеркалення не зовнішньої сторони, а найбільш істотних моментів у житті школяра. При цьому в грі відтворюються основні мотиви учіння: прагнення проявити себе хорошим, дисциплінованим учнем і готовність прикладати зусилля, прагнути бути старанним і акуратним.

Щоб спонукати учасників гри до названих проявів, вихователь спочатку допомагає обговорити задум і намітити план, що включає різноманітні завдання. Дитині, виступаючій у ролі вчителя, пропонують попередити своїх «учнів», що потрібно уважно слухати пояснення і ретельно слідувати вказівкам. Це допомагає дітям осягнути учіння як би зсередини, поступово опанувавши його мотивами. Тільки за умов умілого керівництва грою «В школу» уможливлюється виховний вплив, але робити це потрібно не нав'язливо, а тоді, коли, це доречно. Окрім цього, сюжетно-рольові ігри забезпечують встановлення позитивного емоційного ставлення до дорослого і перехід дитини від безпосередньої імпульсивної поведінки до довільної, опосередкованої правилами.

При виконанні окремих завдань на заняттях потрібна особлива старанність, увага, зібраність, і, оцінюючи вдалу відповідь, важливо похвалити дитину, сказавши: «Добре відповів, як справжній школяр». Ми вважаємо, що подібні оцінки формують необхідну мотивацію учіння.

Формуванню мотиваційної готовності сприяють такі ігри, де активізуються знання дітей про школу. Наприклад: «Збери портфель», «Я йду до школи», «Що у Незнайка в портфелі?», а також бесіда «Школа».

Одним із обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Робота з батьками повинна мати цілісний характер, згуртувати педагогів і батьків у єдиний дружній

133колектив, у якому кожний своїми засобами і шляхами прагне до спільної мети - якнайкраще організувати життя дітей та забезпечити всебічний розвиток кожної дитини.

З метою виявлення мотиваційної готовності до школи у старших дошкільників нами було проведено діагностичне дослідження, в якому брало участь 20 дітей. Для діагностики мотиваційної готовності було використано 4 методики (Bilan 1994) [2]:

- «Розмова про школу» (за Т. Нєжновою).

Мета методики: виявити бажання дитини йти до школи, характер її внутрішньої позиції.

- Методика на визначення домінування пізнавального або ігрового мотиву дитини (Н. І. Гуткіної).

- Методика «Будиночок» (Н. Гуткіної).

Мета: виявити рівень розвитку довільності психічних процесів: уваги, сприйняття, сенсомоторної координації та тонкої моторики руки.

- Бесіда щодо виявлення «внутрішньої позиції школяра».

Попередньо нами були визначені критерії та рівні мотиваційної готовності дитини до навчання в школі:

- Прагнення дитини навчатися («я хочу в школу» - соціальний мотив).

- Бажання навчатися чомусь новому (учбово-пізнавальний мотив).

- Внутрішня позиція школяра (позиційний мотив).

- Позитивно-емоційне ставлення дитини до школи (емоційно-оцінний мотив).

Ці критерії були покладені нами в основу рівнів мотиваційної готовності старших дошкільників до навчання в школі, а саме:

- Високий рівень - у дітей сформоване позитивне ставлення до школи, навчальна мотивація, інтерес до школи. У дошкільників високий рівень бажання навчатися, вони із задоволенням хочуть йти до школи, не бояться шкільної обстановки.

- Середній рівень - у дітей не повністю сформоване позитивне ставлення до школи, є певні побоювання. Діти виконують завдання з частковою допомогою вихователя. Бажання навчатися проявляється, але не дуже яскраво.

- Низький рівень - у дітей не сформоване позитивне ставлення до школи, відсутня навчальна мотивація, бажання навчатися, дитина боїться йти до школи, у неї негативне ставлення до школи, всі завдання виконує з допомогою вихователя, боїться шкільної обстановки.

На основі результатів діагностичного дослідження нами було з'ясовано, що у більшості дітей недостатньо розвинений рівень мотиваційної готовності до школи: діти погано орієнтуються на правила і зразок, на систему вимог дорослого, у них ще не сформоване позитивне ставлення до школи, навчальна мотивація, також не досить добре розвинена довільність поведінки, діти не вміють керувати своїми діями та емоціями.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту засвідчив наступний розподіл дітей старшого дошкільного віку за рівнями мотиваційної готовності до шкільного навчання: високий рівень - 20 % дошкільників, середній рівень - 40 % дітей, низький рівень - 40 % досліджуваних.

Такі результати констатувального етапу експерименту підтвердили необхідність розробки та запроваждення системи заходів, спрямованих на формування мотиваційної готовності дітей до навчання в школі.

Отже, мотиваційна готовність - це бажання дитини прийняти нову для неї соціальну роль і позицію учня. Для цього важливо, щоб школа приваблювала старших дошкільників своєю головною діяльністю - навчанням. Тому в центрі уваги педагогів і батьків мають бути завдання досягнення такого рівня розвитку дитини-дошкільника, її мотиваційної готовності до навчання, який забезпечить майбутньому школяреві достатню й необхідну життєву компетентність, адаптованість та адекватну зорієнтованість у навколишньому середовищі.

Відтак, вважаємо за необхідне порадити батькам та практичним працівникам: підтримуйте в дитині її прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового статусу й діяльності.

Перспективи нашої подальшої роботи вбачаємо у проведенні корекції рівня мотиваційної готовності дітей до навчання в школі шляхом запровадження системи розвивальних заходів на формувальному етапі експерименту.

Література

1. Максименко С. Д., Адаптація дитиня до школи / Упоряд. Максименко С. Д., Максименко К. С, Главник О. П. - К. : МІкрос-СВС, 2003. - 96 с.

2. Білан О. Х. Методичні рекомендації для діагностики шкільної зрілості дітей 6-7 років / О. Білан, Т. Партико, О. Хома // Український освітній журнал. - 1994. - № 10. - С. 13-16.

3. Божович Л. И. Проблема развития мотивационной среды ребенка / Л. Божович // Изучение мотивации поведения детей и подростков. - М. : Педагогика, 1972. - С. 45-51.

4. Венгер Л. А. Готов ли Ваш ребенок к школе ? / Л. Венгер, А. Венгер. - М. : Знание, 1994. - 192 с.

5. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе / Е. Кравцова. - М., 1991. - 152 с.

6. Іллін Є. Мотивація і мотиви / Є. Іллін ; переклад з рос. мови, передмова та примітки Т. Тадеєвої. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2013. - 512 с. - (Сходи психології).

7. Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. - К. : Освіта, 1998. - 198 с.

Размещено на Allbest.ru