Проблеми формування правосвідомості вчителів в системі їх професійної підготовки в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 165.12:34]:37.011.3-051

Проблеми формування правосвідомості вчителів в системі їх професійної підготовки в сучасній Україні

Юлія Кислицька

Київ

В статті розглядаються необхідність і проблеми формування правосвідомості і правової культури вчителя в системі його професійної підготовки в сучасній Україні з метою подолання правового нігілізму і деформації правосвідомості в суспільстві серед всіх верств населення.

Норми загальнолюдської моралі та права покликані регулювати поведінку людей, виразити направленість повсякденного людського спілкування, орієнтувати людину на доброзичливість, ввічливість повагу і чуйність по відношенню до інших, співчуття і допомогу по відношенню до слабшого, вияв великодушності, порядності, благородства, дотримання етичних норм, поняття, зміст і сутність етичного обов'язку, правової відповідальності. Вони не допускають зради, боягузництва, віроломства, зарозумілості, грубості, засуджуючи їх як зло. Саме тому «школі» сьогодні потрібен висококваліфікований учитель в сфері правового виховання учнів. Він повинен досконало володіти основами права, методикою виявлення причин і умов, що спонукають до прояву правопорушень серед учнів; аналізувати рівень їх моральної і правової свідомості; формувати правове мислення, етичну та правову культуру; формувати відповідні норми етико-правової поведінки особистості. суспільство правовий культура професійний

Ключові слова: професійні знання, правосвідомість, правова культура, правові знання, ціннісно-правова орієнтація.

В статье рассматриваются необходимость и проблемы формирования правосознания и правовой культуры учителя в системе его профессиональной подготовки в современной Украине с целью преодоления правового нигилизма и деформации правосознания в обществе среди всех слоев населения.

Нормы общечеловеческой морали и права призваны регулировать поведение людей, выразить направленность повседневного человеческого общения, ориентировать человека на доброжелательность, вежливость, уважение и чуткость по отношению к другим, сочувствие и помощь по отношению к более слабому, проявление великодушия, порядочности, благородства, соблюдения этических норм, понятие, содержание и сущность этической обязанности, правовой ответственности. Они не допускают измены, трусости, вероломства, высокомерия, грубости, осуждая их как зло. Именно поэтому «школе» сегодня нужен высококвалифицированный учитель в сфере правового воспитания учеников. Он должен в совершенстве владеть основами права, методикой выявления причин и условий, которые побуждают к проявлению правонарушений среди учеников; анализировать уровень их морального и правового сознания; формировать правовое мышление, этическую и правовую культуру; формировать соответствующие нормы этико-правового поведения личности.

Ключевые слова: профессиональные знания, правосознание, правовая культура, правовые знания, ценностно-правовая ориентация.

The article considers the problem of forming and need of legal awareness and legal culture of teachers in their professional training in nowadays Ukraine to overcome legal nihilism and deformation of justice in society among all segments of the population.

The aim of morality and law is to regulate behavior, express direction of everyday human interaction, to direct a person to benevolence, politeness respect and sensitivity towards others, compassion and assistance in relation to the weaker expression of generosity, honesty, generosity, ethics, concepts, the content and nature of moral obligation, liability. They do not allow betrayal, tremulousness, treachery, arrogance, rudeness. That is why the "school" today needs a teacher qualified in the field of legal education of students. He had to master the basics of law, the method of identifying the causes and conditions that leads to the manifestation of delinquency among students; analyze the level of their moral and legal consciousness; create a legal thinking, ethical and legal culture; form appropriate ethical standards and legal person's behavior.

Key words: professional knowledge, justice, legal culture, legal knowledge, value and legal orientation.

Становлення України як правової, соціальної держави неможливо без поєднання політичної і правової реформи з формуванням правової культури і правосвідомості українського суспільства, всіх його соціальних груп з подоланням правового нігілізму і деформації правосвідомості. При переході до будівництва правової держави і громадянського суспільства підвищується необхідність формування правосвідомості і правової культури всіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство. Проте в умовах економічної кризи багато людей залишаються безробітними, без коштів для існування, що в значній мірі штовхає їх до правового нігілізму і правопорушень.

Вивченню закономірностей формування правової культури різних категорій громадян присвячено ряд актуальних наукових розробок, зокрема, таких вчених, як B. Андрейцев, В. Андрущенко, В. Бабкін, В. Журавський, О. Копиленко, О. Костенко, C. Ніколаєнко, М. Михальченко, В. Тацій, Ю. Шемшученко та ін. Стосовно ж формування правової культури працівника освіти, літератури існує значно менше. Фахова розмова за цією проблематикою фактично лише розпочинається.

У державі, в якій найвищою цінністю визнається людина, її права і свободи, мають бути створені умови для того, щоб громадяни не просто сприймали, але й всіляко брали участь в процесі державно-правового реформування. Тому в сучасній Україні набуває актуальності діяльність, пов'язана з формуванням ціннісно-правових орієнтацій особи, які дають можливість людині свідомо, а, відповідно, і вільно включатися в суспільно- політичне правове життя держави. Тобто завдання формування особистості як свідомого активного суб'єкта всієї соціальної діяльності визначає інтерес до правової культури як до однієї з важливих характеристик розвитку людини (Kovalenko 2009). На державному рівні потребують рішення питання подальшого розвитку правосвідомості населення, подолання правового нігілізму, задоволення потреб громадян в здобутті знань про право. Це може бути забезпечено, в першу чергу, шляхом удосконалення правової освіти населення [1].

Якщо право визнати об'єктивною реальністю, то слід визнати і наявність суб'єктивної реакції людей на право, яку називають правосвідомістю. Це зумовлено тим, що право регулює відносини між людьми, наділені волею і свідомістю. Правосвідомість - це сукупність поглядів, ідей, що виражають ставлення людей, соціальних груп, націй, до права, законності, правосуддя, їх уявлення про те, що є правомірним і неправомірним.

Деформація правосвідомості - це її перекручування, «руйнування» позитивних ідей, установок, відчуттів і переконань. Існують такі види деформації правосвідомості:

1. Правовий інфантилізм - несформованість, недостатній рівень правових знань при особистій упевненості у власній високій професійній юридичній підготовці.

2. Правовий дилетантизм - вільна поведінка із законами або з оцінками юридичної ситуації не через корисливі мотиви, а через недбалість ставлення до юридичних цінностей.

3. Правовий ідеалізм - гіпертрофоване уявлення про роль юридичних засобів при вирішенні соціально-економічних, політичних і інших завдань.

4. Правовий нігілізм - заперечення соціальної цінності права, свідоме ігнорування вимог закону, різке критичне ставлення до вимог дотримання права і поваги до нього.

В даний час причинами (окрім економічних, політичних і інших) прояву правового нігілізму в Україні можна вважати:

- невлаштованість законодавства, його нестабільність і наявність протиріч;

- низьку правову культуру в суспільстві;

- слабкість механізму приведення в дію ухвалених законів та ін.

Спеціальними засобами, які можуть сприяти подоланню правового нігілізму, можна назвати:

1) якість законів і інших нормативних актів; забезпечення належної ролі законів в системі нормативних актів; наявність стабільності і одноманітності в регуляції суспільних відносин;

2) авторитет державної влади і відпрацьованість механізму її дії; наявність розвиненої державної структури, що здатна забезпечити виконання права; удосконалення системи правоохоронних органів і правозастосовної діяльності; зміцнення законності; підвищення ролі судів;

3) високий рівень правосвідомості, який би дозволяв працювати закону: збереження самобутності правової культури; поліпшення системи правової інформації, професійного навчання і виховання юристів, і т. ін. (Vedyernikov 2005) [2].

За останнє десятиліття з метою підвищення рівня правової освіти населення в Україні було прийнято низку нормативно-програмних документів: Державну національну програму «Освіта» (Україна ХХІ ст.); Концепцію виховання дітей і молоді в національній системі освіти; Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р.; Національну програму правової освіти населення; Національну програму патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя розвитку духовності і зміцнення моральних принципів суспільства; Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні; Державну цільову соціальну програму «Молодь України» на 2009-2015 роки (метою Програми є створення системи правових та соціально- економічних умов для ефективної соціалізації та самореалізації молоді, забезпечення всебічної підтримки та розвитку її громадської активності, реалізації інтелектуального, фізичного, творчого потенціалу молоді, розв'язання її проблем) та ін.

Зокрема в Законі України «Про вищу освіту» відмічено його спрямування на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України.

На визначення основних завдань щодо набуття правових знань, навичок і умінь, громадянами і посадовими особами державних органів, установ, і громадських об'єднань, шляхів їх вирішення, організаційне і методичне забезпечення направлена «Програма правової освіти населення» яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня в 1995 р. № 366. Метою Програми є підвищення загального рівня правової культури і вдосконалення системи правової освіти населення, набуття громадянами необхідного рівня правових знань, формування у них пошани до права [11].

Правова освіта - це структурний компонент освіти в Україні, процес набуття правових знань, навичок та вмінь, формування поваги до права, закону, прав та свобод людини, відповідних правових орієнтацій та оцінок, правових поведінкових установок та мотивів правомірної поведінки тощо.

Правова освіта населення полягає у здійсненні комплексу заходів виховного, навчального та інформаційного характеру, спрямованих на створення належних умов для набуття громадянами обсягу правових знань та навичок у їх застосуванні, необхідних для реалізації громадянами своїх прав і свобод, а також виконання покладених на них обов'язків.

Право громадян України на набуття необхідного обсягу правових знань забезпечується мережею загальних та спеціалізованих закладів освіти незалежно від форм власності, правовим інформуванням населення через засоби масової інформації та культурно-освітні установи.

Правова освіта - обов'язковий елемент навчально-виховного процесу в усіх дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Вона спрямовується:

- на підвищення рівня правової підготовки населення, насамперед учнівської та студентської молоді, громадян, які перебувають на державній службі, обрані народними депутатами України, депутатами місцевих рад, викладачів правових дисциплін та журналістів, які висвітлюють правову тематику;

- створення належних умов для набуття громадянами знань про свої права, свободи і обов'язки;

- широке інформування населення про правову політику держави та законодавство;

- забезпечення вільного доступу громадян до джерел правової інформації;

- вдосконалення системи правової освіти населення, збереження та розвиток вітчизняних традицій у цій сфері.

Саме правова освіта грає ключову роль у формування правосвідомості і правової культури особи, громадянина, суспільства, в цілому.

Первісні елементи правової культури формуються на ранній стадії соціалізації особи - в сім'ї, де батьки і старші члени сім'ї роз'ясненням і власним прикладом передають дитині той культурно-правовий досвід, який необхідний їй для повсякденної практичної життєдіяльності. Справа, заснована сім'єю, продовжують освітні заклади. Освоєння правової культури тут набуває цілеспрямованого, системного характеру.

Початкова правова освіта виходить з дошкільних навчальних закладів, де дітям надаються початкові знання про норми поведінки, формуються навички їх дотримання, виховується повага до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку.

Дошкільні навчальні заклади отримали істотну законодавчу підтримку, а саме: Національну програму правової освіти населення, затверджену Указом Президента України від 18.10.2001 № 992, Закон України «Про дошкільну освіту», Закон України «Про охорону дитинства», Базову програму«Я у світі» та низка інших нормативно-правових документів. Питання здобуття дитиною якісної освіти через впровадження Базової програми і є основним для педагогів в ДНЗ. У програмі «Я у світі»визначена мета правовиховної роботи (результати, до яких потрібно прагнути).

У основу системи правового виховання дошкільників необхідно поставити «нероздільну» програму морально-правового виховання, тобто в правовиховній роботі з дошкільниками дуже важливо поєднувати зміст, форми і методи правового і морального виховання. Виділяти лише правові норми, не пов'язуючи їх з моральними, недоцільно. Адже на практиці дитина не стикається з ситуаціями, які вимагають лише юридичної оцінки без звернення до моральних уявлень, поглядів, відчуттів. У сім'ї, дитячому садочку і тим більше, починаючи з першого року навчання у школі, дитині доведеться стикатися з певними правилами поведінки, обирати певне ставлення до них: бути чемною, чесною, справедливою, поважати старших, цінувати працю інших, не ображати слабших і тому подібне. Для дітей ці явища виступають і як моральні, і як правові, тому що вони ще не можуть розділити морально допустиме і законне. Ці поняття виступають як єдине ціле. З розвитком таких якостей, як чесність, справедливість, дисциплінованість та інші, у дітей формується визначене моральне правове ставлення до встановленого порядку в будинку, в ДНЗ, на вулиці У формуванні моральних стимул-реакцій і норм поведінки дитина усвідомлює свої права і обов'язки, як члена сім'ї, члена колективу, в дошкільному закладі крізь призму уявлень: бажаного і належного, допустимого і небажаного, можливого і забороненого. Дитина приходить до школи з певним усвідомленням свої звичок, потреб та обов'язків.

Вихователь ДНЗ є не лише носієм правових знань, але і захисником прав дітей. Не завжди вихователі повною мірою усвідомлюють свою значущість в даному питанні через недостатню обізнаність у галузі права. Далеко не завжди в сім'ях дотримуються прав дитини, сприяють вихованню вільної, самостійної, відповідальної і демократично- орієнтованої особистості. Опитування серед батьків показало, що більшість з них навіть не знають про існування специфічних прав дитини (право на гру, на всебічний розвиток, на нерозлучення з сім'єю, на інформацію та ін.).

Головне в співпраці з кожною сім'єю - допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї і орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, занепокоєнню про її всебічний розвиток.

Після дошкільних навчальних закладів справу з правового виховання і формування правосвідомості продовжують школи і вищі навчальні заклади,де головним джерелом формування правосвідомості і правової культури з'являється вивчення такого предмету, як «Правознавство»; головним суб'єктом цього процесу виступає вчитель, який передає свої знання і культуру учням. Звичайно, в галузі права вчитель має бути достатньо підготовленим. На жаль, у більшості шкіл означений предмет читають переважно випадкові викладачі переважно історики, географи, інші представники гуманітарного профілю, правові знання яких здебільшого формуються на основі особистого правового досвіду, підручника чи наукового посібника з основ права. Нерідко цей предмет намагається викладати директор школи або один з його заступників. Не маючи систематизованої підготовки, вивчення основ права, ширше - формування правової культури особистості вони зводять до розгляду конкретних прикладів та залякування учнів мірою відповідальності в разі порушення тієї чи іншої норми права. Про системність вивчення права в такому разі говорити не приходиться. Професійний вчитель-правознавець у школі зустрічається вкрай рідко. Викладання правознавства набуває «лікбезного» характеру, який практично нічого не дає ні душі дитини, ні розуму. Правова культура учнів загальноосвітніх шкіл є величиною, скоріш, віртуальною, ніж реальною. Виправити ситуацію може лише вчитель, який отримав ґрунтовну правову освіту і виховання.

Виправити ситуацію може лише вчитель, який здобув ґрунтовну правову освіту і виховання. Підготовка такого вчителя покладається на сучасний педагогічний університет. У вирішення цього завдання слід розрізняти два аспекти. Перший з них пов'язаний з підготовкою вчителя викладача правових наук; другий - з правовою підготовкою кожного (незалежно від його профілю) майбутнього вчителя. Обидва аспекти слід розглядати як такі, що однаково потрібні сучасній школі. Разом з тим, враховуючи, що вчитель-правознавець в школу як правило не йде (він швидко знаходить більш оплачувану і престижну роботу в юридичній сфери суспільного життя), основне навантаження з формування правової культури учнів покладається на іншопредметніх вчителів, для яких правознавство є освітою «другою», точніше, поєднаною. Тому, не знижуючи підготовки вчителів-правознавців, педагогічний університет має зосередити увагу, в першу чергу, на правовій підготовці і вихованні вчителя як такого, незалежно від його спеціалізації. Саме він стане тим основним суб'єктом, який зможе організувати і очолити процес формування правової культури учня на належному рівні.

Реалізація цього завдання натрапляє на ряд труднощів об'єктивно-суб'єктивного характеру. Зупинимося на їх розгляді детальніше.

Перша з них пов'язана з обмеженою кількістю годин, які виділяються для вивчення тих або інших предметів правознавчого напряму в педагогічному університеті. І хоча кожен з керівників педагогічного закладу розуміє, що в межах цих годин освоїти курс правознавства неможливо, години не лише не збільшуються, але й, навпаки, нерідко скорочуються з метою збільшення навчального часу, що делегується профільним дисциплінам.

Реальність жорстока, але її не слід замовчувати: у сучасному педагогічному університеті основи правової культури майбутній вчитель засвоює дуже поверхнево. Його знання мають приблизний характер. Право, як відомо, бездоганно діє лише за умови його чіткого знання суб'єктами правових відносин. Інакше воно перетворюється, в механізм маніпулювання свідомістю і поведінкою особи.

Висновок знаходиться на поверхні: правовою підготовкою майбутніх вчителів не слід нехтувати; вона має бути в центрі уваги так само як і профільні предмети. А це означає, що університет повинен оптимізувати години, які виділяються для вивчення права, співвіднести їх з годинами, що виділяються на основний предмет, наповнити їх реальним змістом.

Друга проблема виникає у зв'язку з тим, що студенти, які вивчають право за сумісництвом, як правило, не проходять відповідної юридичної практики. Вони не бувають в судах, прокуратурі, інших інститутах права, мало спілкуються з практичними працівниками юридичної сфери, практично не вникають в документи, внаслідок чого їх знання мають, здебільшого, абстрактний характер. Іноді для читання курсу правознавства до школи запрошується дипломований юрист-практик - суддя, адвокат, слідчий, працівник прокуратури та інші. З одного боку, це вносить до курсу правознавства певну свіжість; з іншого - створює ряд протиріч, пов'язаних як з незнанням подібними вчителями основ педагогіки, психології і виховання, так і з їх тимчасовим статусом. Свою присутність в школі більшість з них розглядає через призму «прийшов-прочитав-пішов», тоді як учні, власне, як і студенти, потребують постійного спілкування, спільної участі, у всіляких формах виховної діяльності.

Практика - альфа і омега навчально-виховного процесу. Підготовлений в парадигмі «урізаної» практики, викладач втрачає глибину освоєння курсу, його життєву цінність. Педагогічний університет повинен передбачити практичну підготовку вчителя- правознавця якщо і не в такому об'ємі, як в разі навчання професійного юриста, то в усякому випадку не менше, ніж того потребує повнооб'ємна підготовка викладача правознавчих предметів.

Ще одна проблема виникає в контексті формування самої установки вчителя на можливість викладання основ правознавства в школі. Дійсно, обираючи педагогічну професію, майбутній вчитель обирає, в першу чергу, учбовий предмет - математику або фізику, біологію або літературу, іноземні мови або історію. Ще на стадії абітурієнта він мислить себе не інакше, як вчитель, викладач вибраного предмету, або ж як майбутній учений, скажімо, біолог, історик, філолог, і тому подібне. Обов'язковість освоєння правознавства як предмету майбутньої викладацької діяльності з'являється для нього як зовнішня, внутрішньо не мотивована. Педагогічний університет має переконати його в зворотному, в тому, що правознавча освіта, - один з необхідних компонентів життя - як його власного, так і життя його вихованців.

Формування правової культури є важливою складовою підготовки особи до практичного і повсякденного життя. У житті завжди важливо бути «кимось», тобто мати професію, бути фахівцем. Але ще важливіше в житті бути людиною - жити за нормами і правилами культури, в першу чергу, моральної і правової. Як зазначали давні філософи, «хто знає і поважає закони - той не знає невдачі». Отже потреба формування такої культури в учнів є життєвою потребою настільки важливою, наскільки важлива загальна підготовка людини до життя. Для ефективного ж виконання цього обов'язку вчителем, правова культура повинна стати елементом його (вчителя) загальної культури.

В. Одарій (2005) визначив педагогічні умови та методику їх реалізації в підготовці майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності:

1. Правова культура професійної діяльності педагога є формою прояву загальної та правової культури особистості, яку вона послідовно реалізує в умовах освітнього середовища засобами навчання і виховання. Правова культура професійної діяльності педагога є певною системою свобод, вимог і обмежень, якими він усвідомлено керується, встановлюючи відносини зі своїми вихованцями; це основа його професійної діяльності, що складається з визнання і врахування прав і свобод кожної дитини, учня як людини і майбутнього громадянина. Правова культура педагога, закріплюючись у свідомості, навичках поведінки, способах діяльності і спілкування, виступає моральним регулятивом його професійної діяльності, чинником, що забезпечує її правомірність.

2. Складовими підготовки педагога щодо правового забезпечення професійної діяльності є імперативно-когнітивний компонент, що утворюється з системи правових знань та знань про норми їх застосування в межах взаємодії учасників навчально- виховного процесу; діяльнісно-поведінковий компонент, що утворюється з системи правоправних дій, правового поводження, вмінь і навичок правового регулювання дій і вчинків усіх учасників педагогічного процесу; ціннісно-орієнтаційний компонент як система моральних орієнтирів, настанов і мотивів, що визначають спрямованість дій педагога на ствердження в освітньому середовищі природних прав і свобод кожної дитини та інших учасників педагогічного процесу в просторі чинних норм права.

3. Підготовка майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності визначається рівнем розвитку їхньої правової культури, формування якої залежить від наявності в навчальному процесі низки педагогічних умов, а саме: відображення у змісті навчального предмета правових норм взаємодії учасників педагогічного процесу; створення в навчальному процесі ситуацій, що спонукають майбутніх педагогів до самостійного усвідомлення змісту і засобів відтворення професійної діяльності крізь призму норм права; використання інтерактивних форм навчання, що сприяють набуттю майбутніми педагогами особистого досвіду регулювання відносин з партнерами в освітньому середовищі на основі норм права [3].

Сучасні процеси демократизації суспільного розвитку вимагають іншого, зваженого і абсолютно реального погляду на основні напрями і складові освітньо-виховній діяльності. На одне з перших місць виходить проблема правової освіти молоді, від якого залежить майбутнє нашої держави. І саме тут фігура вчителя з високою правовою культурою і правосвідомістю грає ключову роль в забезпеченні гармонійного входження підростаючих і дорослих поколінь демократичної держави в правове поле своєї країни і міжнародної співдружності, а також в забезпеченні згоди, світу і взаєморозуміння між різними соціальними, етнічними, віковими співтовариствами людей, і галузями народного господарства.

Література

1. Коваленко Н. Ю. Формування правосвідомості і правової культури студентів в Україні: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спеціальність 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Н. Ю. Коваленко. - К., 2009. - 19 с.

2. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права : навч. посіб. / Ю. А. Ведєрніков, В. С. Грегул. - 4-те вид., доп. і перероб. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 224 с.

3. Одарій В. В. Підготовка майбутніх педагогів до правового забезпечення професійної діяльності : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук : спеціальність 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / В. В. Одарій. - Одеса, 2005. - 19 с.

4. Андрущенко В. Роздуми про освіту / В. Андрущенко. - К. : Знання України, 2004. -738 с.

5. Про Національну програму правової освіти населення: Указ Президента України від 18 жовтня 2001 р. № 992/2001 // Офіц. Вісн. України - К., 2001. - № 43. - С. 1921.

6. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. - М. : Юридическая литература, 1966. - 188 с.

7. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура / О. Менюк // Право України. - 2001. - № 4. - С. 21-23.

8. Лукашева Е. А. Правосознание, правовое воспитание и правовая культура / Е. А. Лукашева // Советское государство и право. - 1976. - № 1. - С. 129-138.

9. Зорченко Е. А. Воспитание правовой культуры молодежи / Е. А. Зорченко. - Минск : Беларусь, 1986. - 79 с.

10. Городиський М. І. Педагогічні умови забезпечення змісту правової освіти майбутнього вчителя : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук : спеціальність 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / М. І. Городиський ; Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. - Харків, 1998. - 18 с.

11. Національна програма правової освіти населення. Затверджена Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року N 992/2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/laws/show/992/2001

Literatura:

1. Kovalenko N. Yu. Formuvannya pravosvidomosti i pravovoyi kultury studentiv v Ukrayini : avtoref. dys. na zdobuttya naukovoho stupenya kand. yuryd. nauk : spetsialnist 12.00.01 «Teoriya ta istoriya derzhavy i prava; istoriya politychnykh i pravovykh uchen» / N. Yu. Kovalenko. - K., 2009. - 19 s.

2. Vedyernikov Yu. A. Teoriya derzhavy i prava : navch. posib. / Yu. A. Vedyernikov, V. S. Hrehul. - 4-te vyd., dop. i pererob. - K. : Tsentr navchalnoyi literatury, 2005. - 224 s.

3. Odariy V. V. Pidhotovka maybutnikh pedahohiv do pravovoho zabezpechennya profesiynoyi diyalnosti : avtoref. dys. na zdobuttya naukovoho stupenya kand. ped. nauk : spetsialnist 13.00.04 «Teoriya i metodyka profesiynoyi osvity» / V. V. Odariy. - Odesa, 2005. - 19 s.

4. Andrushchenko V. Rozdumy pro osvitu / V. Andrushchenko. - K. : Znannya Ukrayiny, 2004. - 738 s.

5. Pro Natsional'nu prohramu pravovoyi osvity naselennya: Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 18 zhovtnya 2001 r. # 992/2001 // Ofits. Visn. Ukrayiny - K., 2001. - # 43. - S. 1921.

6. Alekseev S. S. Mekhanyzm pravovoho rehulyrovanyya v sotsyalystycheskom hosudarstve / S. S. Alekseev. - M. : Yurydycheskaya lyteratura, 1966. - 188 s.

7. Menyuk O. Pravova kultura v umovakh rozbudovy nezalezhnoyi Ukrayiny: ponyattya, struktura / O. Menyuk // Pravo Ukrayiny. - 2001. - # 4. - S. 21-23.

8. Lukasheva E. A. Pravosoznanye, pravovoe vospytanye y pravovaya kultura / E. A. Lukasheva // Sovetskoe hosudarstvo y pravo. - 1976. - # 1. - S. 129-138.

9. Zorchenko E. A. Vospytanye pravovoy kultury molodezhy / E. A. Zorchensko. - Mynsk : Belarus, 1986. - 79 s.

10. Horodyskyy M. I. Pedahohichni umovy zabezpechennya zmistu pravovoyi osvity maybutnoho vchytelya : avtoref. dys. na zdobuttya naukovoho stupenya kand. ped. nauk : spetsialnist 13.00.01 «Zahalna pedahohika ta istoriya pedahohiky» / M. I. Horodyskyy ; Kharkivskyy derzhavnyy pedahohichnyy universytet im. H. S. Skovorody. - Kharkiv, 1998. - 18 s.

11. Natsionalna prohrama pravovoyi osvity naselennya. Zatverdzhena Ukazom Prezydenta Ukrayiny vid 18 zhovtnya 2001 roku N 992/2001 [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu : zakon.rada.gov.ua/laws/show/992/2001

Размещено на Allbest.ru