Розвивальне середовище як умова ефективної організації педагогічної підтримки дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИВАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

С.С. Бурсова

Висвітлено стан проблеми адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу, а також протиріччя, які виникають під час адаптаційного процесу. Представлено основні результати проведення констатувального експерименту, у ході якого з'ясовано, що діти, які адаптуються до умов дошкільного закладу, мають недостатній обсяг знань. Визначено поняття «педагогічна підтримка» у контексті адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу. Схарактеризовано особливості організації розвивального середовища в системі педагогічної підтримки дітей.

Ключові слова: педагогічна підтримка, адаптація, дошкільний навчальний заклад, розвивальне середовище, ігрові технології, діти дошкільного віку.

Бурсова С.С. Развивающая среда как условие эффективной организации педагогической поддержки детей дошкольного возраста

Ключевые слова: педагогическая поддержка, адаптация, дошкольное образовательное учреждение, развивающая среда, игровые технологии, дети дошкольного возраста.

Key words: pedagogical support for children, adaptation to the kindergarten, learning environment, gaming technology, pre-school children.

Постановка проблеми

У сучасних умовах розвитку України прагнення батьків віддавати дитину до дошкільного закладу якомога раніше набуває актуальності. Одними з головних чинників цього є складні соціально-економічні проблеми, які спонукають матерів не тільки з раннього віку записувати дитину до дошкільної установи, але й не приділяти належної уваги першим тижням її перебування в дитячому садку. Усе це позначається на фізичному і психічному самопочутті дитини. Така ситуація вимагає прийняття організаційних педагогічних рішень, що пов'язані з підтримкою дітей, які адаптуються до нових соціальних умов. Одним із способів розв'язання цієї проблеми є впровадження в навчально-виховний процес педагогічної підтримки дітей в умовах адаптації до умов дошкільного навчального закладу.

Разом із тим, діяльність вихователя з надання педагогічної підтримки в період адаптації стикається з такими суперечностями: між необхідністю педагогічної підтримки, що неможлива без залучення батьків, та ігноруванням дорослими практичних рекомендацій вихователя для оптимізації процесу адаптації; між потребою дитини в наданні педагогічної підтримки в період пристосування до нових соціальних умов та відсутністю розвиненої системи інформаційного і науково-методичного забезпечення цієї діяльності; між вимогою сучасного суспільства до впровадження нових технологій (ігрових, естетотерапевтичних, здоров'язбережувальних) та відсутністю кваліфікованих фахівців із профільною підготовкою.

Для виявлення сучасного стану і перспектив упровадження педагогічної підтримки дітей, які адаптовуються, нами був проведений констатувальний експеримент, що передбачав виявлення специфіки роботи вихователя в адаптаційному процесі та особливостей залучення батьків до нього, сформованості розвивального середовища та його ігрового потенціалу.

Аналіз бесід і результатів анкетувань вихователів показав, що незважаючи на реформування дошкільної освіти, здійснення вихователями педагогічної підтримки дитини раннього віку в період адаптації до дошкільного навчального закладу не лише не реалізується, але й не виноситься окремим завданням у плануванні освітньо-виховної роботи груп дітей раннього віку. Аналіз планів освітньо-виховної роботи з дітьми в адаптаційний період у дошкільних закладах дав змогу виявити, що робота в цьому напрямі ведеться епізодично, методи і прийоми роботи щодо полегшення процесу адаптації та відстеження їх результатів, як правило, не передбачені плануванням і не проводяться. У більшості випадків така робота зводиться лише до індивідуального консультування батьків.

Проведене анкетування батьків, метою якого було визначення їхньої ролі та впливу на дитину в період адаптації до нових умов дошкільного закладу, показало, що більшість із них попередньо були ознайомлені з роботою дошкільного закладу та готували дитину для вступу до нього, обізнані з особливостями перебігу адаптаційного процесу, але їм бракує знань із практичної допомоги дитині в подоланні адаптаційних труднощів. Помічено, що вихованням дитини в сім'ї та її підготовкою до відвідування дошкільного закладу в основному займаються мами чи бабусі.

При аналізі розвивального середовища груп було виявлено наявність і сформованість усіх осередків, які відповідають матеріально-технічним, санітарно-гігієнічним і психолого-педагогічним вимогам. Для виявлення особливостей його ігрового потенціалу, що сприятиме покращенню перебігу адаптації, нами було проведене дослідження за такими критеріями: зацікавленість батьків і вихователів в галузі ігрових технологій; знання про ігрові технології та їх можливості; усвідомлення батьків і вихователів впливу гри на адаптацію дитини; ступінь включення дітей в ігрові ситуації. При спостереженні за дітьми в ігровій діяльності, нами було помічено, що в більшості випадків діти грають на самоті або об'єднуються в невеликі групи, ігри обирають за вподобанням. Частіше - це ігри з конструктором, ляльками, іграшками- транспортом. Ігрові технології, які б полегшили процес адаптації дітей до нового середовища, не проводяться.

Зважаючи на вище сказане, нами було висунуто припущення, що включення в розвивальне середовище ігрових технологій допоможе суттєво оптимізувати процес педагогічної підтримки дітей у період адаптації до умов дошкільного закладу.

Мета цієї статті - розкрити сутність включення ігрових технологій у розвивальне середовище, що виступає однією з основних умов педагогічної підтримки дітей у період їхньої адаптації до умов дошкільного навчального закладу.

розвивальний адаптація педагогічний дошкільний

Виклад основного матеріалу

Розглядаючи дошкільний навчальний заклад як один із соціальних інститутів, ми можемо говорити, що він покликаний забезпечити входження дитини в соціальний світ, сприяти становленню особистості дитини в ньому. Перебуваючи в ньому, дитина формує свою індивідуальність, розвиває свої творчі здібності, учиться поводити себе з однолітками і дорослими. Проте, вступ дитини до дитячого садка супроводжується рядом труднощів, які перешкоджають її адаптації до нових умов, порушують перебіг цього процесу. Це може привести до різноманітних коливань у соматичному і психічному стані, зниження рівня комунікативних, соціальних навичок і навичок самообслуговування, емоційних зрушень у вигляді істерик, плачу, невміння налагоджувати контакти з іншими дітьми і дорослими, порушення сну й апетиту.

Як свідчать бесіди і результати анкетування вихователів і батьків новоприбулих дітей, лише 42% дітей легко адаптуються до нових умов. Такі діти мають піднесений настрій, гарне самопочуття, задоволені від проведеного в дитячому садку часу, з інтересом грають разом з іншими дітьми, реагують на прохання дорослих. Близько 35% дітей виявляють адаптацію середнього рівня. До такої категорії ми відносимо дітей, у яких спостерігається чергування бажання і небажання ходити до дитячого садка, задовільного сприйняття розпорядку дня дошкільного закладу - з незадовільним, гарного настрою - з поганим. Нами виявлено 23% дітей з ознаками «важкої» адаптації. Вони мають поганий настрій, вередують, відмовляються грати з іншими дітьми, не реагують на прохання і поради вихователів.

Розв'язанню проблем оптимізації процесу адаптації дітей дошкільного віку, створенню умов оптимального розвитку дошкільників, розробці методик і технологій забезпечення кращого фізичного, соціального і психологічного благополуччя дитини присвячено багато сучасних психолого-педагогічних досліджень. Однак, проблема педагогічної підтримки дітей у період адаптації їх до умов дошкільного навчального закладу ще не була предметом спеціального дослідження і нині залишається не розв'язаною в педагогічній теорії та виховній практиці.

У контексті нашого дослідження, педагогічна підтримка представляє собою полі функціональну діяльність вихователя, що спрямована на виявлення і подолання труднощів адаптаційного процесу, розвиток і формування особистості дитини. Ефективність її організації в навчально-виховному процесі дошкільного закладу неможлива без дотримання ряду умов. Серед них пріоритетну роль відіграють гуманний характер стосунків суб'єктів навчально-виховного процесу, професійна компетентність педагогічного колективу, єдність вимог до дитини в сім'ї і в дошкільному навчальному закладі, формування розвивального середовища.

Особливу увагу ми приділяємо правильній організації розвивального середовища. Таке середовище має слугувати збагаченню й урізноманітненню дитячої діяльності, розвитку активності дитини, її індивідуальності, здатності діяти за власним бажанням і самостійним вибором, створенню належних умов у дошкільних закладах для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психічного, соціального), сприяти її соціалізації. Розвивальними слід уважати умови, які підживлюють природні сили дитини, сприяють реалізації нею своїх потенційних можливостей, збагачують знаннями, практичними навичками, удосконалюють їх, забезпечують усвідомленість, культурність, міцність; позитивно впливають на становлення особистісного досвіду, формують реалістичні образи світу та власного «Я», елементарну систему морально-духовних цінностей, що корисні гармонійному розвитку, базуються на знанні вікових та індивідуальних можливостей.

Апробації розробленої нами системи педагогічної підтримки дітей було присвячене комплексне дослідження, якому передувала розробка авторської адаптаційної програми. Адаптаційна програма має системний характер і включає в себе оздоровчий, емоційний і соціальний компоненти. Так, необхідність оздоровчого компонента в системі педагогічної підтримки дітей раннього віку обумовлена тим, що вступ дитини до дитячого садка супроводжується рядом порушень у її психічному і фізичному здоров'ї, нервовій системі, у деяких вегетативних реакціях, а саме: утрачається вага, загострюються алергічні реакції, дитина часто хворіє. Оздоровчий компонент передбачає застосування вихователем елементів ігрових технологій, які мають на меті захистити дитину від зовнішніх чинників, що погіршують її самопочуття (часті вірусні захворювання, нервове збудження) та внутрішніх чинників, що блокують активність дитини (страх перед відвідуванням ДНЗ, бути покинутою батьками, не прийнятою колективом). Лише за умови фізично і психічно здорової дитини можливе її успішне навчання, виховання й розвиток. Так, при подоланні порушень у нервовій системі вихователь використовує елементи кольоротерапії, імунної гімнастики; при порушеннях психічного здоров'я - елементи музикотерапії, казкотерапії.

Велику увагу вихователеві необхідно також приділити роботі з батьками, а саме: проведенню бесід про дотримання режиму дня вдома, організації рухливих ігор на повітрі, наданню рекомендацій щодо використання ігрових технологій після сну, рекомендацій щодо залученім дітей до колективних ігор.

Емоційний компонент передбачає формування позитивного ставлення новоприбулої дитини до відвідування дошкільного закладу, спілкування з однолітками і вихователем, спокійне розлучення з батьками в ранішній час та з однолітками у вечірній. Емоції відіграють важливу роль в організації та закріпленні поведінки дитини. Вони формують у неї умовиводи про те, як слід поводити себе в даній ситуації; впливають на сприйняття дитиною тих чи інших подій, явищ, людей; певним чином впливають на пізнавальні процеси, що, у свою чергу, є основою формування особистості [1, с. 23]. Тому вихователеві в період адаптації дітей раннього віку необхідно формувати розвивальне середовище, яке б було емоційно комфортним, передбачало б установлення довірливих відносин із дітьми. Необхідно також допомогти дитині вибрати той вид діяльності чи гру, яка найбільше зацікавить дитину, залучить її до колективної та пізнавальної діяльності. У такій ситуації, вихователеві слід звернутися до ігор, метою яких є налагодження позитивних контактів, розвиток навичок спільної діяльності, почуття єдності і згуртованості, уміння розуміти емоційний стан іншої дитини.

Соціальний компонент також має важливе значення у процесі реалізації дитиною потреби у виявленні себе як особистості. Так, у результаті досліджень психолога Т.В. Яценко встановлено, коли в дітей найяскравіше проявляється криза трьох років, на який період припадає її пік, і коли симптоми кризи йдуть на спад (табл. 1) [6]:

Таблиця 1

Особливості перебігу кризи трьох років