Організація самостійності як чинник саморозвитку особистості майбутнього вчителя технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОСТІ ЯК ЧИННИК САМОРОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ

Negovsky I.

ORGANIZATION OF SELF-DEPENDENCE AS A SELF-DEVELOPMENT FACTOR OF A FUTURE TECHNOLOGY TEACHER

This article deals with the main directions of self-dependence forming offuture technology teachers in terms of continuous vocational training. The author reveals features of students' transition in the training from the social role of “a person who studies” to the social role of the teacher: “aperson who teaches”.

У статті розглядаються основні напрями розвитку самостійності майбутніх учителів технологій в умовах неперервної професійної підготовки. Автор розкриває особливості переходу студентів у процесі професійної підготовки із соціальної ролі "особистість, яка навчається" до соціальної ролі педагога: "особистість, яка навчає".

Ключові слова: педагог, професійна підготовка, майбутній учитель технологій.

Постановка проблеми. У сучасних соціокультурних умовах, у період зміни парадигми освіти, особливої актуальності набуває проблема саморозвитку, самовиховання та самовдосконалення сучасного фахівця, який володіє професійною компетентністю, широкими знаннями за обраною спеціальністю, розвиненими здібностями до самостійності і творчості в процесі самовизначення стратегії свого особистісного та професійного життєвого шляху. Все це виступає необхідною умовою для забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх учителів технологій.

Сучасному висококваліфікованому вчителю технологій для успішного здійснення професійної діяльності в умовах багатогранного навчально-виховного процесу в закладах освіти недостатньо мати лише деякий обсяг знань, умінь та навичок як з фахових, так і з психолого-педагогічних дисциплін, отриманий у процесі професійної підготовки. Як визначальний чинник ефективності самоорганізації випускником вищого педагогічного навчального закладу самостійності в період професійної діяльності виступає наявність у нього внутрішнього прагнення до постійної самоосвіти і самовдосконалення, розширення наукового та загальнокультурного кругозору.

У даний час як у середній, так і у вищій школі спостерігається дефіцит самостійності як інтеграційної якості особистості учня (студента). Самостійність сприяє ефективному процесу саморозвитку людини, який характеризується не лише умінням особистості, що пізнає, опановувати знання і способи діяльності без сторонньої допомоги, але і наявністю внутрішнього прагнення людини до самореалізації за допомогою самоосвітньої діяльності, зацікавленістю і емоційно вираженим особистісним вкладом у процес перетворення навколишньої дійсності з метою її подальшого вдосконалення, де в єдності і взаємозв'язку виступають соціальна і розумова активність та творчість суб'єкта навчання. Саме тому, вдосконалення процесу розвитку самостійності, що трактується як внутрішня свобода особистості, - і, особливо, "як свобода думки і духу" [6] сучасного фахівця, виступає в стані діалектичної єдності з усвідомленням випускником вищого педагогічного навчального закладу особистої відповідальності за якісне здійснення своєї особливої місії в справі виховання вільного громадянина, що є основою побудови вчителем своєї професійної діяльності з позицій визнання "самоцінності особистості як носія високих гуманістичних якостей, її неповторної індивідуальності та творчої суті" [6, с. 17].

Самоосвітня діяльність студентів як форма активного ставлення людини до предмету, що вивчається, реалізується шляхом якнайповнішого опанування умінь самостійної роботи, що призводить до усвідомлення, в процесі пізнання навколишньої дійсності. При цьому слід враховувати той факт, що спільна теорія діяльності [7, с.48] детермінує включення у вміст необхідних для успішного здійснення самоосвітньої та професійної діяльності знань, як обов'язкового компонента: знання мети діяльності, способів дії, засобів взаємодії і представлення кінцевого результату (предмету) дії, що передбачає знання викладачами вищого навчального закладу мети самостійної роботи студентів під час аудиторних занять і позааудиторної роботи, цілей етапів. Все це ми розглядаємо як засоби реалізації вимог навчальної програми та досягнення передбаченого програмою рівня сформованості особистості суб'єкта професійної підготовки.

Метою статті є аналіз особливостей організації самостійності як чинника саморозвитку особистості майбутнього вчителя технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ґрунтуючись на результатах наукового аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, присвяченій проблемі розвитку самостійності суб'єкта навчання (Ю.К. Бабанський [9], Д.Б. Богоявленська [10], М.А. Данілов [11], Б.П. Єсипов [11], І.Я. Лернер [12], П.І. Підкасистий [13], М.Н. Скаткін [14], Т.І. Шамова [15]), осмислення педагогічної спадщини минулого і узагальнення передового педагогічного досвіду, у тому числі власному досвіду роботи, а також враховуючи, що "лейтмотивом системи безперервної освіти є усвідомлення в рамках індивідуальної свідомості твердження про те, що навчання - це не споживча цінність певного етапу і функціональної спрямованості, а спосіб існування повноцінного індивіда" [3] можна виділити наступні основні напрямки діяльності викладачів вищого педагогічного навчального закладу для найбільш оптимальної організації самостійності майбутніх учителів технологій.

Виклад основного матеріалу. Розглянемо напрями, що сприяють організації самостійності майбутніх учителів технологій.

1. Сприяння усвідомленню і внутрішньому прийняттю студентами системи професійних цінностей сучасного вчителя технологій, що здійснює власну педагогічну діяльність, ґрунтуючись на визнанні унікальності особистості кожного з учнів, здібного до педагогічної самоорганізації як важливої якості "вчителя до розвитку своїх внутрішніх ресурсів - особистісних структур свідомості, що додають гуманний сенс його діяльності" [1], при цьому важливо враховувати специфічні особливості переходу студентів у процесі професійної підготовки в стінах вищого педагогічного навчального закладу з однієї соціальної ролі до іншої. Розглянемо вищезазначені соціальні ролі студентів:

- особистість, яка навчається - звична зі школи роль з досить відомим комплексом характеристик, що передбачає само актуалізацію особистості студента в процесі професійної підготовки, який прагне максимально самореалізувати наявний творчий потенціал, що, безумовно, сприяє безперервному професійному і загальнокультурному зростанню та ефективному розвитку самостійності майбутнього вчителя технологій;

- особистість, яка навчає - принципово нової для майбутнього фахівця соціальної ролі, яка виражається у високій педагогічній та методологічній культурі особистості сучасного педагога, який повною мірою усвідомлює свою важливу роль у навчанні та вихованні підростаючого покоління, фахівець який включений у систему безперервної професійної освіти та самовдосконалення.

2. Створення в педагогічному вищому навчальному закладі особливого соціокультурного середовища, "в якому виявлялася б органічна єдність можливостей народної культури (мови, мистецтва, релігії, побуту, традицій) та досягнень світової цивілізації" [5], як педагогічного простору, що детермінує ефективність процесу саморозвитку особистості майбутнього вчителя в культурі.

Особистість має тим більші підстави називається такою, чим більш вона акумулює соціокультурний досвід людства і вносить власний вклад до його розвитку. За допомогою залучення до культури у майбутнього вчителя технологій найефективніше формується система етичних цінностей, які дають потужний стимул до вдосконалення його особистості в будь-якій галузі діяльності, в процесі якої повинні знаходити втілення всі сторони культури [4].

3. Педагогічне забезпечення творчого саморозвитку особистості майбутнього фахівця з позицій трактування творчості педагога і суб'єкта навчання як сутнісна характеристика, ядро системи безперервної освіти, що детермінує "продуктивну діяльність суб'єкт-суб'єктних відносин, - студента і викладача, учня та вчителя" [3, с. 25], а також важливого засобу як виявлення естетичного ідеалу особистості, оцінювання рівня сформованості світогляду, загальнокультурного розвитку, етичного самовдосконалення і ефективного визначення майбутнім учителем технологій стратегії власного професійного становлення, яке засноване на глибокій пошані людської гідності школярів та загальнолюдських гуманістичних цінностей.

4. Наявність у майбутнього вчителя технологій культури сприйняття нової інформації, уміння майбутнього фахівця здійснювати пошук джерел потрібних знань, самостійно здобувати та аналізувати науково-педагогічні знання, узагальнювати передовий досвід з проблеми, що досліджується, а також здійснювати перенесення у власну практичну діяльність отриманої інформації.

Істотною умовою ефективності даного процесу виступає його емоційно-оціночний характер, оскільки "знання лише тоді включаються в спільну систему поглядів людини і переростають в її переконання, коли вони проходять через сферу її відчуттів та переживань. Разом із поглядами та переконаннями, відчуття стають одним із структурних компонентів світогляду" [6]. Саме в цьому випадку процес самоорганізації студентом в самостійність свого професійного і особистісного становлення протікає найефективніше, що сприяє здійсненню повноцінного включення майбутніх фахівців у процес безперервної професійної освіти та самовдосконалення.

5. Наступною важливою складовою оптимізації даного процесу виступає об'єктивна необхідність створення в процесі розвитку самостійності майбутніх учителів технологій сприятливої психологічної атмосфери, ситуацій успіху, які стимулюють "успішну самоосвітню діяльність, активність студента, уміння працювати самостійно та індивідуально" [2], а також сприяють зняттю психоемоційної напруги майбутнього фахівця в процесі самоорганізації самостійності як під час навчально-пізнавальної діяльності, так і в умовах педагогічної практики.

6. Удосконалення процесу професійної підготовки майбутніх учителів технологій напряму залежить від управління навчально-виховної діяльності студентів на базі наукової обґрунтованої концепції розвитку самостійності суб'єкта навчання в системі безперервної освіти, - з одного боку, і прояву майбутнім учителем технологій, творчої пізнавальної самостійності в процесі наукового дослідження, - з іншого, оскільки лише якщо особистість внутрішньо прагне до участі в творчій діяльності, виявленню і всебічному розвитку своїх якостей і здібностей, прояву індивідуальності та самостійності, не лише під впливом певної зовнішньої причини, у цьому випадку можна говорити про наявність творчості як особливого феномену, що розглядається як "соціальне завдання формування гармонійно розвиненої особистості" сучасного вчителя-дослідника [3, с. 32].

Наявність атмосфери взаємодопомоги, спільний творчий пошук, захопленість науковою діяльністю, взаємне збагачення досвідом науково-творчої діяльності надають унікальну можливість здійснювати стимулювання, організацію та координацію відносин творчої співпраці між студентами, що беруть участь в науковому дослідженні.

В умовах консолідації творчої діяльності майбутніх фахівців, викладач отримує також можливість найбільш оптимального формування творчих здібностей студентів, формування колективу професіоналів, що працює над спільною проблемою, причому з позицій єдності і взаємозв'язку індивідуальної та колективної творчості, оскільки знання, які властиві індивідуальному та колективному суб'єктові, не збігаються повністю і не розчиняються один в одному, а взаємно збагачують один одного.

Висновки. Таким чином, активне володіння викладачами вищого навчального закладу теорією педагогіки і психології, наявність у них глибоких психолого-педагогічних знань про процес навчання та виховання, у тому числі - про суть, цілі, завдання, методи та прийоми, принципи і способи ефективного розвитку самостійності студента, постійний моніторинг у процесі професійної підготовки фахівця напрямів оптимізації даного процесу. Все це виступає необхідною умовою повноцінного саморозвитку особистості майбутнього вчителя технологій як усвідомлена потреба і як результат підвищення професійного потенціалу фахівця в галузі освіти з боку соціуму та адекватного самовизначення випускником вищого педагогічного навчального закладу вектора свого подальшого самовдосконалення на загальнокультурному та професійному рівнях.

Використані джерела

1. Бондаревская Е.В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания: [уч. пособие] / Е.В. Бондаревская, С.В. Кульневич - Ростов-на-Дону: ТЦ "Учитель", 1999. - 264 с.

2. Вейт С.М. Самообразовательная деятельность студентов - важнейшее условие профессионального самосовершенствования / С.М. Вейт, М.А. Вейт, П.Г. Бугаков // Теория и практика образования: история и современность. Вып.3. - Липецк: ЛГПИ, 1999. - С. 30-36.

3. Вейт М.А. Непрерывное образование и совершенствование педагогического процесса в высшей школе / М.А. Вейт, Б.Г. Оганянц. - Липецк: ЛГПИ, 1990. - 158 с.

4. Волков Г.Н. Три лика культуры / Г.Н. Волков. - М.: Педагогика,1986. - 194 с.

5. Котова И.Б. Социализация и воспитание / И.Б. Котова, Е.Н. Шиянов. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского педуниверситета, 1997. - 234 с.

6. Сластенин В.А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки / В.А. Сластенин. - М.: Просвещение, 1976. - 348 с.

7. Сергєєнкова О.П. Загальна психологія: [навч. посіб.] / О.П. Сергєєнкова, О.А. Столярчук, О.П. Коханова, О.В. Пасєка. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 296 с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка [навч. посібник], 3-тє, видання стереотипне / М.М. Фіцула.- К.: Академвидав, 2014. -560 с.

9. Бабанский Ю. К. Оптимизация педагогического процесса: в вопросах и ответах: научное издание / Ю.К. Бабанский. - Киев: Радянська школа, 1982. - 198 с.

10. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / Д.Б. Богоявленская. - М. : Academia, 2002. - 318 с.

11. Данилов М.А. Дидактика / М.А. Данилов, Б.П. Есипов; ред. Б.П. Есипов; АПН РСФСР, Ин-т теории и ист. педагогики. - М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1957. - 518 с.

12. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения / И.Я. Лернер. - М.: Педагогика, 1981. - 186 с.

13. Педагогика: [учеб. пособие для студ. пед. вузов] / Под ред. П.И. Пидкасистого. - 3-е изд., доп. и перераб. - М.: Педагогика, 1998. - 638 с.

14. Скаткин М.Н. Трудовое воспитание и профориентация школьников / М.Н. Скаткин, Э.Г. Костяшкин. - М. : Просвещение, 1984. - 192 с.

15. Современные средства оценивания результатов обучения в школе: [учеб. пособие для слушателей доп. проф.-пед. образования] / Т. И. Шамова [и др.]. - М.: Педагогика, 2008. - 190 с.

Размещено на Allbest.ru