Формування здоров'язберігаючих компетенцій на уроках хореографії

Кирилюк В.М.

У статті розглядається специфіка формування здоров'язберігаючих компетенций на уроках хореографії.

Ключові слова: здоров 'язберігаючі компетенції, принципи здоров'язбереження, здоров 'язберігаючі технології.

Kyrylyuk V.

THE FORMATION OF HEALTH KEEPING COMPETENCE ON THE LESSONS OF CHOREOGRAPHY

Key words: health-competence, principles health preservation, health-technology.

компетенція здоровий хореографія

Постановка проблеми. У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ ст. від 17.04.02 року за № 347 зазначається, що пріоритетним завданням системи освіти є навчання людини відповідальному ставленню до власного здоров'я та здоров'я оточуючих. Головною підставою для проведення урядом цих заходів слід вважати існуючий стан здоров'я і спосіб життя дітей та молоді. За даними Міністерства охорони здоров'я України нині кожна 5 дитина народжується з відхиленнями в стані здоров'я. У 90% школярів діагностуються захворювання. В середовищі підростаючого покоління різко прогресують хронічні хвороби серця, органів зору, гіпертонія, неврози, остеопороз, артрити, ожиріння тощо. Стародавній лікар і філософ Авіцена стверджував: "Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати".

Рух є основним біологічним якістю живої матерії, воно розвивається і вдосконалюється разом з еволюцією живої природи. Рух є одним з основних механізмів урівноваження в системі "організм- середовище". Рух як результат впливу механічної енергії на організм людини застосовувалося як профілактичний і лікувальний засіб здавна, ще за часів зародження медицини. Лікування за допомогою руху припускає використання всіх видів і форм руху як лікувальний чинник. Сучасні болгарські вчені Л. Бонев, П. Слинчев, С. Банків пропонують для позначення даного виду терапії термін "кінезітерапія" як найбільш загальне визначення застосування різних форм руху, рухової активності та природних моторних функцій людини. Вони відносять кінезітерапію до групі не специфічно діючих терапевтичних факторів. В результаті різні форми і засоби рухів змінюють загальну реактивність організму, підвищують його неспецифічну стійкість, руйнують патологічні динамічні стереотипи, що виникають під час хвороби, і створюють нові, що забезпечують необхідну адаптацію [4].

Якщо звернутися до старовинних книг, де описані різні методики лікування, можна переконатися, що жоден лікар не обходився також і без музики. В легендах Стародавньої Греції можна знайти таку фразу: "Знали титаніди океану, що немає ліків цілюща, ніж пісня". У стародавні часи існували музично- медичні центри лікування людей від нервових розладів, захворювань серця. Наукою доведено, що музика впливає також на інтелектуальний розвиток, оживляє процес пізнання світу й емоційно насичує навчання особливим інтересом і сенсом [3]. Таким чином, на уроках танців, де відбувається зв'язок руху з музикою можна створити унікальні можливості оздоровлення та активізації розвитку дітей.

Метою статті є дослідження використання здоров'язберігаючих технологій на уроках хореографії, особливості формування зборов'язберігаючих компетенцій у юних танцюристів.

Результати теоретичного дослідження. У різні часові періоди танцю, згодом хореографії, надавалося величезне значення в різнобічному розвитку та вихованні підростаючого покоління. У своїх дослідженнях вчені визнають хореографію засобом формування і гармонізації особистості займаються (І. Адо, А.І. Арнольдов, Б. Бегак, І.Ф. Гончаров, Б.К. Грігоровіч, Т.Б. Нарская, і ін.). На думку певного кола вчених, ефективність довільних рухів проявляється в формуванні естетичної культури особистості (Л.С. Виготський, Ю.І. Громов, А.Б. Есін, П. Блазер, А. Хекелманн і ін.). Розглядалася хореографія як частина загальноосвітнього процесу (В. Геращенко, Є. Савченко, B.L Уральская і ін.); як практична естетична діяльність (Е.В. Ніколаев, А.М. Месессер і ін.). Хореографія визначалася засобом формування психічного ладу людини (Ю.М. Лотман, A.L Вороніна, С.В. Філатов і ін.). Крім цього, за численними науковими дослідженнями хореографія надає оздоровчий вплив на організм займаються (А.Н. Брусніцина, Т. Васільева, СА. Егорова, C.B. Казначеев, М.В. Левін та ін.). Народження танцювальної терапії пов'язують з наступними іменами: Меріан Чейз (Marian Chase), Ліліан Еспенак (Liljan Espenak), Труді Шуп (Trudi Schoop) і Марі Уайтхауз (Mary Whitehouse). Чотири професійних танцівниці, хореографи і танцювальні педагоги, представниці танцю модерн, почали розробляти даний напрямок терапії в США під час Другої світової війни. Їх головним і об'єднуючим переконанням була ідея про те, що танець - це дорога для розкриття почуттів, це баланс між душею і тілом. Це визначення дуже переконливо доводить, що хореографія є універсальним засобом формування здорової і гармонійної особистості. Затвердження К.Г. Юнга про терапевтичної цінності творчого вираження лягло в основу різних видів сучасної арт-терапії, в тому числі і танцювальної.

Формування здоров'язберігаючих компетенцій на уроках танців означає: формування позитивного ставлення до свого здоров'я; володіння способами фізичного самовдосконалення, емоційної саморегуляції, самопідтримки і самоконтролю. З позиції здоров' язбереження учень повинен володіти наступними компетенціями:

- мати різноманітний руховий досвід і вміння використовувати його в масових формах змагальної діяльності, в організації активного відпочинку і дозвілля;

- позитивно відноситись до свого здоров' я; володіти способами фізичного самовдосконалення, емоційної саморегуляції, само підтримки і самоконтролю;

- вміти підбирати індивідуальні засоби і методи для розвитку своїх фізичних якостей [1];

- знати і застосовувати правила особистої гігієни, вміти турбуватися про своє здоров'я, особисту безпеку;

- володіти способами надання першої медичної допомоги;

- знати і застосовувати правила поведінки в екстремальних ситуаціях.

Танцювальний зал має бути обладнаний з урахуванням валеологічних вимог: колірна гама, світловий і тепловий режим були виконані; зал обладнати дзеркалами, спеціалізованими хореографічними станками, гімнастичними килимками. Як відомо, сценічна практика необхідна для набуття практичних навичок виконання хореографії, навичок сценічного спілкування і володіння сценічним простором, вдосконалення акторської майстерності. У наших дітей є можливість закінчені хореографічні номери відпрацьовувати на сцені, яка обладнана кулісами, світловою апаратурою, що, безсумнівно, впливає на успішний особистісний та професійний ріст.

Кожен учитель танців, намагається вирішити проблему збереження здоров' я учнів у процесі навчання, використовуючи різні здоров' язберігаючі технології, які з одного бокує складовою частиною освітнього процесу, а з іншого - умовою, що забезпечує реалізацію фізичного розвитку особистості.

Під час уроків танців вчитель-хореограф має реалізувати основні ідеї та цілі системи здоров'язберегаючої освіти дітей: розвиток мотивації дітей до пізнання і творчості засобом хореографії та їх реалізація в інтересах особистості; створення умов для формування культури здоров' я через формування усвідомленого відношення до свого здоров' я; збереження і охорона здоров' я дітей через заняття хореографією.

Хореографія надає величезні можливості для вирішення проблем, пов'язаних зі здоров'ям дітей. В першу чергу оздоровча робота полягає в тому, щоб залучити дитину до занять танцем - захопити її цими заняттями - зробити такі заняття необхідними для дитини - сформувати тягу до самостійних занять танцями на все життя. Стаючи міцнішими фізично, вихованці загартовуються і морально, стають впевненіші у своїх силах, що, в свою чергу, добре позначається на їхній шкільній успішності, про це говорять батьки вихованців. У зміст програми включені питання, пов'язані зі здоровим способом життя (використання вільного часу з користю для здоров'я, дотримання режиму дня, формування негативного ставлення до таких шкідливих звичок, як куріння, пияцтво, наркоманія, самолікування).

Для формування компетенцій на заняттях хореографією використовуються здоров'язберігаючі технології, які є базовими в системі оздоровлення - мотивація дітей до занять, створення позитивного емоційного настрою, спільне планування діяльності, рефлексія діяльності [2].

Важливим фактором занять хореографією є престижність занять танцями, можливість досягти успіху, яскраво проявити себе на конкурсах і фестивалях. Це невіддільне від процесу оздоровлення, так як дитина відчуває впевненість у своїх силах, береться за справу і добивається результату в усьому, вона відчуває себе потрібною, сильною, здоровою. Формування здоров' язберігаючих компетенцій на заняттях хореографії базується на найважливіших принципах здоров' язбереження:

- Не нашкодь!

- Активність.

- Неперервність і наступність.

- Відповідність змісту віковим можливостям.

- Комплексний, міжпредметний підхід.

Оскільки навчальний процес відбувається в колективі і носить колективний характер, заняття танцем мають дуже велике значення при формуванні комунікативних компетенцій: вміння виражати свої думки і почуття; швидко і точно виконувати словесну інструкцію; використовувати вміння та навички, спрямовані на взаємодію; грамотно користуватися спеціальними термінами.

Формування комунікативних компетенцій учнів направлено на розвиток: навичок роботи в групі, колективі; навичок оволодіння різними соціальними ролями; навичок активної позиції в колективі.

Для успішної реалізації будь-якої програми з хореографічних дисциплін, виявлення якості навчання необхідно відслідковувати рівень отриманих умінь і навичок. У хореографії моніторинг спрямований на вивчення і фіксацію музичних та творчих здібностей, фізичних можливостей кожної

дитини, динаміку її особистісного розвитку. В процесі роботи був розроблений наступний план моніторингу.

- Спостереження за розвитком здібностей дітей та фіксування результатів, що досягаються.

- Узагальнення, аналіз і оцінка результатів.

- Визначення стратегії роботи.

Результати відстежуються шляхом проведення первинного, проміжного та підсумкового контролю.

Первинний контрольно-діагностичний модуль проводиться в жовтні по закінченню набору дітей в навчальні групи. Мета - визначення рівня або ступеня творчих і фізичних здібностей дітей на початку циклу навчання. Форма проведення - спостереження, тестування.

Проміжний контрольно-діагностичний модуль проводиться в грудні-січні. Мета - підведення проміжних підсумків навчання, оцінка успішності на даному етапі навчання. Вході проведення діагностики аналізуються результати навчання на даному етапі. Форма проведення - спостереження, тестування.

Підсумковий контрольно-діагностичний модуль проводиться в квітні-травні. Мета - визначення рівня підготовки та рівня розвитку дітей в кінці циклу навчання. Форма проведення - анкетування, тестування.

На першому уроці навчання має обмежитися, в основному, наглядом і тестуванням фізичних даних. На другому уроці - у навчання потрібно ввести у використання особисті щоденники, де будуть фіксуватися всі необхідні дані фізичного та творчого розвитку кожної дитини, а також дані психологічних діагностик.

Таким чином, на початок і кінець навчального року вчитель буде мати загальні показники розвитку творчих здібностей дітей по кожному року навчання, в кожній групі. Все це дозволить внести корективи в програму, форми і методи навчання.

Діагностика рівня розвитку ключових компетенцій вихованців