Теоретичні аспекти дослідження феномена організаційної культури загальноосвітнього навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІСНИК №122

УДК 373:008

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Усатенко В.М.

У статті представлені теоретичні засади організаційної культури загальноосвітнього навчального закладу. Одним із змістовних аспектів організаційної культури є визначення її як внутрішнього стрижня міцності фундаменту інноваційної активності загальноосвітніх навчальних закладів; іншим аспектом - феномен організаційної культури представлений як вагомий чинник конкурентоспроможності закладу в умовах докорінних змін освітньої галузі.

Ключові слова: культура, організаційна культура, феномен організаційної культури, організаційна культура загальноосвітнього навчального закладу, теоретичні аспекти дослідження.

Стаття надійшла до редакції 22.10.2014

організаційний культура навчальний інноваційний

Usatenko V.

THEORETICAL ASPECTS OF RESEARCH ORGANIZATION CULTURE AS PHENOMENON IN EDUCATIONAL INSTITUTION

Effectiveness of the modern school depends on the society's culture, national traditions, the dominant human values, the organizational and structural changes in process of educational reform, from the practical implementation of the theoretical foundations of educational management. At the level of global approaches to modernization of the national education system critical driving factor is the overall culture. At the level of general education institution it is the organizational culture of the school.

One of meaningful theoretical aspects of organizational culture is to define it as an internal core strength of the foundation of innovation activity of secondary schools; another aspect - the phenomenon of organizational culture is presented as a factor of competitiveness main institution in terms of significant changes in the educational sector. Problem is due to the fact that the diverse content of the organizational culture of an educational institution should be another object of the study's overall development strategy of secondary schools and considered as one of its priorities.

Based on the theoretical aspects of the disclosure of a scientific study of the phenomenon of organizational culture BIS proposed understand organizational culture defined as a set of traditions, values, behavior and characteristic relationships in the team officially declared and informally divided and implemented by all members of the team and the school is effective in improving the efficiency the process of providing quality education.

Key words: culture, organizational culture, organizational culture phenomenon, organizational culture of an educational institution, the theoretical aspects of the study.

Постановка проблеми. Сучасний етап соціально-політичного та економічного розвитку нашої держави супроводжується модернізацією освітньої галузі України. Курс на інтеграцію освіти України в європейський та світовий освітній простір, передбачений Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, обумовив реформування та модернізацію державної системи освіти, упровадження якісно нових підходів до управління освітніми процесами на всіх рівнях. Від ефективності прийнятих управлінських рішень, творчого підходу до вирішення поставлених завдань, прийняття нестандартних рішень, спрямованих на кардинальні світоглядні зміни в освітянській спільноті, залежить як швидкість, так і якість досягнутих результатів у процесі освітніх реформ. Освітні реформи мають бути орієнтовані на якість освітніх послуг, які продукують педагогічні колективи. За даних умов, пріоритетним стає пошук інноваційних технологій щодо створення системи управління педагогічними колективами.

Ефективність управління сучасною школою залежить від загальної культури суспільства, національних традицій, домінуючих загальнолюдських цінностей, від організаційно-структурних змін, що відбуваються в процесі реформування освіти, від практичного упровадження теоретичних засад педагогічного менеджменту. На рівні глобальних підходів до модернізації державної освітньої системи вирішальним рушійним фактором є загальна культура. На рівні окремого загальноосвітнього навчального закладу ним є організаційна культура школи. Зміна стратегії, інноваційний розвиток загальноосвітнього навчального закладу неможливий без стійкої позитивної динаміки результатів освітньої діяльності та створення й цілеспрямованого управління розвитком організаційної культури. Розвиток організаційної культури закладу неможливий без стратегічних змін у його діяльності.

Одним із змістовних теоретичних аспектів організаційної культури є визначення її як внутрішнього стрижня міцності фундаменту інноваційної активності загальноосвітніх навчальних закладів; іншим аспектом - феномен організаційної культури представлений як вагомий чинник конкурентоспроможності закладу в умовах докорінних змін освітньої галузі. Постановка проблеми обумовлена тим, що багатоаспектний зміст організаційної культури загальноосвітнього навчального закладу повинен стати ще одним об'єктом дослідження загальної стратегії розвитку загальноосвітніх навчальних закладів й розглядатися як один з її пріоритетних напрямків.

Аналіз теоретичних досліджень показує, що вперше поняття "організаційна культура" в якості найважливішого фактора, що впливає на поведінку в організації і соціальний розвиток, сформулювали Теренс Діл і Аллан Кеннеді в 1982 році. Свого часу інші визначення поняття "організаційна культура", ототожнюючи з поняттям "корпоративна культура" ,представили у своїх наукових працях: У. Оучі, Р. Рютінгер, Д. Елдрідж, А. Кромбі, К. Голд, Е. Шейн, Г. Морган, М. Мескон, О. Віханський і О. Наумов, М. Магура, С. Ліпатов. Останні 15-20 років у сучасній науковій літературі все частіше зустрічається універсальне поняття "організаційна культура". Існує досить багато підходів до визначення поняття організаційної культури як основи життєвого шляху кожної організації, підприємства чи корпорації. Дослідженню феномена організаційної культури в такому аспекті присвятила свої роботи ціла плеяда вітчизняних та зарубіжних вчених (Р. Блейк, А. Воронкова, І. Грошев, Т. Зайчикова, Г. Захарчин, Л. Карамушка, П. Клайн, С. Кулик, Ж. Серкіс, Т. Соломанидина, І. Сняданко, Г. Тимошко, О. Тихомирова, Ф. Хедоурі та інші).

Теоретичний аналіз дослідження феномену організаційної культури загальноосвітнього навчального закладу обумовлює здійснення міждисциплінарного підходу до вивчення даної проблеми. Взаємодія філософії, соціології, теорії менеджменту, психології, педагогіки та інших дисциплін відкриває великі можливості для екстраполяції засобів, методів і розробок одних галузей науки в інші [10]. Сучасні науковці питання організаційної культури розглядають як необхідну умову запровадження змін, спричинених реформуванням та модернізацією освітньої галузі. У наукових роботах оптимальна організаційна культура представлена як така, що має сприяти зорієнтованості на оточення, управлінню знаннями, творчості, лідерству й управлінню за участі, розвитку й посиленню мереж і партнерств різного типу для досягнення цілей і завдань діяльності загальноосвітніх навчальних закладів [11].

Метою статті є розкриття деяких аспектів теоретичного аналізу дослідження багатоаспектного змісту поняття "організаційна культура загальноосвітнього навчального закладу".

Результати теоретичного дослідження. Проблематика організаційної культури більшою мірою розроблена в працях західних дослідників - таких, як П. Вейл, С. Девіс, М. Елвессон, П. Ентоні, Дж. Мартін, Д. Мейерсон, Р. Моран, Д. Ньюстром, А. Петтігрю, Т. Пітерс, К. Рей, Р. Розенфельд, В. Сате, Г. Сміт, Е. Уілкінз, Р. Уотерман, П. Харріс, Ч. Хенді, Е. Шейн. У даному дослідженні концептуальними є розробки із загальних філософських питань культури - зокрема, таких авторів, як Андрущенко, Є. Бистрицький, А. Бистрова, В. Бодак, Д. Гудков, П. Гуревич, І. Дзюба, В. Заблоцький, Іконнікова, М. Каган, В. Каганський, С. Кримський, Б. Парахонський, І. Предборська, Н. Скотна, М. Степико, В. Шинкарук. Культура є головною рисою найуспішніших компаній, їх найважливішою конкурентною перевагою, наймогутнішим чинником їх успіху. Щоб оцінити її вплив, почнемо з основного - визначення терміна, де культура (від лат. "culture" - "виховання, освіта") є "специфічним способом організації і розвитку людської життєдіяльності, який відображено в продуктах матеріальної та духовної праці, в системі соціальних норм і засад, духовних цінностей, у сукупності відношень людей до природи, між собою і до самих себе" [1]. Як відомо, культура - це надзвичайно складне суспільне явище за своїми структурними ознаками і функціональними особливостями. Засвоїти культуру - означає "знати - вміти - творити - бажати". Людина може "знати", але не "вміти", "знати і вміти", але не "творити", "знати, вміти, творити", але не "бажати". В останньому випадку марні для суспільства (та й для самої людини) її знання, вміння, потенції до творчості. На думку Є.Пасова, "бажати" - це головний елемент у змісті культури, він визначає мотиваційний аспект людини як індивідуальності, тому що культура - це цінності, й визначають усе саме вони, а не "знання та вміння". У "Новому тлумачному словнику української мови" подається п'ять означень слова "культура" це:

сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії: те, що створюється для задоволення духовних потреб людини; освіченість, вихованість; рівень,

ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності;

розведення, вирощування якої-небудь рослини або тварини; культивування;

мікроорганізми, вирощені в лабораторних умовах у живильному середовищі".

Поняття "культура" тісно переплітається з поняттям "цивілізація", яке характеризує суспільство, що знаходиться на високому рівні розвитку культури і на магістральному шляху суспільного прогресу. Співвідношення цих понять тлумачилося німецьким ученим Альфредом Вебером не як єдина загальнолюдська культура, а як розколота на вісім культур: єгипетську, індійську, вавилонську, китайську, греко-римську, візантійсько-арабську, культуру майя, а також російсько-сибірську. Культура є основою побудови суспільного життя. І не тільки тому, що вона передається від однієї людини до іншої в процесі соціалізації і контактів з іншими культурами, але також і тому, що формує у людей почуття приналежності до певної групи. [6].

Культура організації - це сукупність ідей, корпоративних цінностей і норм поведінки, що формуються у ході спільної діяльності в організації [2].

Поняття "організаційна культура", як культура організації охоплює явища духовного і матеріального життя колективу організації, а саме: домінуючі у ньому моральні норми та цінності, кодекс поведінки, ритуали та ін. Одним із актуальних аспектів проблематики філософії управління, яка набуває все більшої популярності в умовах зростаючої невизначеності і нестабільності соціально- економічного середовища, є феномен організаційної культури. Його осмислення актуалізується, коли загострюється потреба в пошуку нестандартних методів стимулювання персоналу і варіантів рішення проблем, оскільки організаційна культура постає чи не найбільш комплексним способом м'якого, непрямого управління [7].

Сучасний рівень розвитку управління повинен виходити з того, що об'єктом управління є організаційна культура того чи іншого типу - визнана і підтримана учасниками організації система цінностей і сукупність норм поведінки як в організації, так і у взаємодії із зовнішнім середовищем. Розуміння особливостей формування організаційної культури дає змогу побачити й усвідомити, завдяки яким цінностям, символам, ритуалам, героям, способам здійснюється діяльність цих людей; які мова, легенди, фольклор, норми, традиції сприймаються, а які - ні [7].

У розумінні провідних науковців у цій галузі організаційна культура визначається як стійке зібрання цінностей, символів, ритуалів і історій, за допомогою яких можна управляти людьми на їхніх робочих місцях (теорія Діла й Кеннеді). Відповідно до теорії Піттерса й Уотермена організаційна культура - це система поділюваних цінностей, які проявляються через різні культурні артефакти: історії, міфи й т. ін. [6].

Як зазначено в короткому енциклопедичному довіднику з соціології за редакцією В. Воловича, організаційна культура, - специфічне поєднання цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм поведінки і ритуалів, які існують в організації. В межах теорії менеджменту організаційна культура розглядається як потужний стратегічний інструмент, що дає змогу орієнтувати всі підрозділи організації і окремих осіб на спільні цілі; мобілізувати ініціативу співробітників, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації, поведінку, або ж є сукупністю особистісних та професійних якостей суб'єктів управління. [9.].

На думку В. Симонова, організаційна культура школи - це система ціннісних орієнтацій, яка приймається членами даної організації, спрямовує їхні думки, почуття, вчинки. Коли кажуть про організаційну культуру школи, мають на увазі ту загальну психологічну атмосферу, яка створюється в школі і в кожному її класі. Як відомо, класик корпоративної культури та засновник організаційної психології Е. Шейн розглядає організаційну культуру за трьома рівням. Перший, "поверховий", "символічний" рівень включає застосування технології і виникнення архітектури, бачимо поведінку, мову, гасла. Наступний, "підповерховий" рівень об'єднує цінності й норми, свідомо зафіксовані у документах організації та покликані бути керівними у повсякденній діяльності співробітників. Третій, "глибинний" рівень включає базові припущення, певний "дух" організаційної культури, яким усе дихає.

На думку К. Ушакова, організаційна культура освітнього закладу, як і культура організації інших галузей і областей, також кількашарова [11].

Вважається, що організаційна культура освітнього закладу складається з таких складових [6]: символи ("настінний живопис", вид стендів оголошень, нагороди); герої організації ("дошка пошани"); ритуали: Як люди вітаються? Як вдягаються?; мову організації (фрази, словесні штампи найбільш вжиті); розділяються переконання і взаємні очікування (ставлення до вихованців: переважно здібні або обдаровані, тощо.); філософія (місія),що відображає сенс існування організації і його ставлення до працівників (педагогів); професійні цінності: Якого із своїх вихованців я (ми) вважаю хорошим? Кого із колег вважаю справжнім педагогом?; загальнолюдські цінності, світогляд (здоров'я, сімейне життя); норми (стандарти підходи, якими педагог визначає, що і як він повинен робити); правила поведінки, членів організації; психологічний клімат педагогічного колективу.

У своїй сукупності перелічені вище елементи (рівні, частини) організаційної культури виконують низку дуже важливих функцій.

По-перше, організаційна культура виконує функцію внутрішньої інтеграції. Вона породжує узгодженість у діях педагогів, посилює їх порозуміння, почуття спільності. У цьому організаційна культура виступає ефективним інструментом, що дозволяє мобілізувати педагогічний колектив для досягнення поставленої мети.

По-друге, організаційна культура школи забезпечує зовнішню адаптацію, формує певний імідж загальноосвітнього закладу .

По-третє, вона сприяє формуванню і закріплення корпоративних цінностей (ставлення до вихованців, їх батьків тощо.), детермінує погляди й переконання педагогів, забезпечує цілісність і єдність "образу світу" колективного суб'єкта (педагогічного колективу).

По-четверте, організаційна культура виконує стимулюючу функцію. Вона посилює процес залучення до справи навчального закладу, відданість та приналежності колективу, формує патріотизм, бажання поступатися особистими інтересами за для інтересів організації, неприйняття на підсвідомому рівні ігнорування колективних інтересів.

По-п Яте, організаційна культура ЗНЗ створює єдине нормативне поле, яке служить засобом підтримки певних зразків поведінки, моделей поведінки, доцільних з погляду традицій освітнього закладу .

Отже, основними складовими організаційної культури освітнього закладу є: символи, члени організації, ритуали, мова організації, переконання, філософія, професійні й загальнолюдські цінності, норми і правил поведінки, соціально-психологічний клімат, які виконують у своїй сукупності низку дуже важливих функцій.

У своїй управлінської діяльності керівник освітнього закладу, однак, зіштовхується не лише із зримим шаром організаційної культури, а й певною прихованою реальністю. Директор навчального закладу, особливо коли є нещодавно призначеним, має справу як із матеріальними аспектами організаційної культури свого освітнього закладу (артефактами), тобто усім тим, що можна побачити, почути, помацати, а й якимись прихованими компонентами культури закладу. Саме управління ними зовні не сприймаються аспектами культури організації освіти: нормами і правилами поведінки, цінностями, традиціями, психологічним кліматом педагогічного колективу, справді і відданість забезпечує успішне управління корпоративної культурою освітньої структури .

Управління організаційною культурою освітнього закладу є усвідомлений і цілеспрямований процес, що має бути відповідним чином спланованим, організованим, контрольованим, вмотивованим, і навіть орієнтованим для формування й розвиток традицій, шкільних цінностей, і правил поведінки в навчальному закладі, сприятливого психологічного клімату у педагогічному колективі як ядра організаційної культури.

Висновки

Отже, на основі розкриття теоретичних аспектів дослідження наукового феномену організаційної культури ЗНЗ запропоновано розуміти організаційну культуру як сукупність визначених традицій, цінностей, норм поведінки й характерних відносин у колективі, що офіційно та неофіційно декларуються, поділяються й реалізуються всіма членами колективу школи і є дієвим інструментом підвищення ефективності у процесі надання якісних освітніх послуг.

Використані джерела

1. Абрамова С. Г. О понятии "организационная культура" / С. Г. Абрамова, И. А. Костенчук // Служба персонала. - 2009. - №2. - С.18-22.

2. Виноградський М. Д. Управління персоналом: [навч. посіб.] / М. Д. Виноградський, С. В. Беляєва, А. М. Виноградська, О. М. Шканова. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 504 с.

3. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту: [навч. посіб.] / Л.М. Карамушка. - К. : Либідь, 2004. - 424 с.

4. Молл Е. Г. Менеджмент: организационное поведение / Е. Г. Молл. - М., 1998. - 155 с.

5. Палеха Ю. А. Ключі до успіху, або Організаційна та Управлінська культура: [навч. посіб.] / Ю. А. Палеха. - К. : Вид-во Європейського університету, 2002. - 337 с.

6. Полосин A.B. Социально-психологические условия совершенствования культуры современного российского предприятия: дисс. ... канд. психол. наук / A.B. Полосин. - М., 2004. - 274 с.

7. Рачинський А.П. Організаційна культура і стратегічне управління персоналом: особливості взаємозв'язку [Електронний ресурс] / А.П. Рачинський. - Режим доступу: http://www.academy. gov.ua/ej/ej5 /txts/07rappov.htm

8. Серкіс Ж. В. Нові підходи до управління сучасною освітньою організацією [Електронний ресурс] / Ж. В. Серкіс. - Режимдоступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php

9. Стадник В. В. Менеджмент: [посібник] / В. В. Стадник, М. А. Йохна. - К. : Академвидав, 2003. - 464 с.

10. Тимошко Г. М. Аналіз феномену "Організаційна культура у педагогічній теорії і практиці"/ Г. М. Тимошко // Вісник ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка. - 2012. - Вип. 96 - С. 211 - 214. - (Серія: педагогічні науки).

11. Ушаков К. М. Источник сопротивления - организационная культура / К.М. Ушаков // Директор школы. - 2002. - №7. - С. 3 - 7.

12. Шевченко А. М. Сучасні тенденції управління розвитком організаційної культури загальноосвітніх навчальних закладів [Електронний ресурс] / А. М. Шевченко. - Режим доступу: http://narodnaosvita. kiev.ua/?page_id=2473

Размещено на Allbest.ru