Основи сучасного розвитку вищої педагогічної освіти в королівстві Норвегія

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Основи сучасного розвитку вищої педагогічної освіти в королівстві Норвегія

Жерноклєєв І.В.

У статті розглядаються основи сучасного розвитку вищої педагогічної освіти в Королівстві Норвегія, що забезпечили успіхи в підготовці майбутніх учителів. На основі аналізу літературних джерел з теми дослідження, де науково обгрунтовано ефективність організації норвезької системи педагогічної освіти (багаторівневістю освіти, диференціюванням навчання, створенням умов, необхідних для вирішення освітніх завдань особистісного і професійного розвитку студентів, упровадженням у педагогічний процес активних методів і форм навчання, орієнтацією освітніх установ на використання позитивного світового досвіду підготовки учителів), виявлено принципи, які дозволяють вишам Норвегії реалізовувати вищезазначене в освітній практиці.

Ключові слова: педагогічна освіта, підготовка вчителя, навчальний процес, освітня модель, принцип, мотивація.

педагогічний освіта норвезький

Перебудова вищої освіти, що здійснюється в Україні протягом тривалого часу, ставить низку актуальних проблем, пов'язаних з істотною зміною загальної стратегії її розвитку. Нещодавно прийнята в Україні Реформа вищої освіти орієнтована на входження в європейський освітній простір, де підготовка майбутніх учителів є визначальним фактором успіху функціонування національних освітніх систем. У ході розвитку європейського освітнього простору серед його учасників було сформовано спільний погляд на педагогічну підготовку вчителів як на галузь формування професійних якостей особистості і творчих здібностей своїх громадян, які, обравши професію учителя, у майбутньому зможуть на належному професійному рівні виконувати свою місію в суспільстві і для суспільства. У зв'язку з цим усе більшого інтересу для вітчизняної науки і практики набуває вивчення і творче впровадження © Жерноклєєв І.В.' передового зарубіжного досвіду інших країн у сферу теорії та практики вітчизняної педагогічної освіти. Як приклад організації і розвитку вищої педагогічної освіти серед північноєвропейських країн останнім часом звертають на себе увагу досягнення Королівства Норвегії - визнаного європейського лідера за рівнем життя своїх громадян. Саме підготовка висококваліфікованих педагогів, здатних у процесі власної професійної діяльності транслювати сучасні знання і при цьому зберігати і розвивати у своїх вихованців почуття самобутності та унікальності культурної спадщини норвезького суспільства становить основу успіхів педагогічної освіти у Норвегії.

Аналіз теоретичних праць норвезьких науковців, присвячених проблемі організації і розвитку процесу підготовки учителів Королівства Норвегії (Б. Аакре, Брайстер, М. Гуліксен, А. Куале, И. Острандер, Й. Сандвен, Г. Стангвік, Л. Тйоланг та ін.), зарубіжних (А. Джуринський, Ф. Бачбергер, П. Бродфуд, В. Вахштайн, К. Борг, Д. Лістон, П. Х. Херст та інш.) і вітчизняних вчених-педагогів (В. Мадзігон, Н. Ничкало, О. Огієнко, Л. Пуховська, А. Сбруєва, О. Сухомлинська та ін.) обгрунтовано підкреслюють специфіку факторів, що лежать в основі успішного досвіду сучасної педагогічної освіти Норвегії. Однак специфіка вітчизняної вищої освіти не дозволяє механічно переносити до неї всі особливості, які склалися в далекому чи близькому зарубіжжі. Вона передбачає збереження унікального українського культурного потенціалу незалежно від ступеня «інтегрованості» в систему європейського освітнього простору, що означає необхідність відповідної уніфікації. Вищезазначене спонукає вітчизняних науковців до ретельного наукового розгляду і виявлення основ можливостей творчого впровадження в освітню практику вищої педагогічної школи України.

Тому метою представленої статті є виявлення особливостей сучасної педагогічної освіти в Королівстві Норвегія, які визначають її ефективність у визначеному сегменті північноєвропейської вищої педагогічної освіти і мають перспективу творчого впровадження в освітню практику в Україні.

За час свого існування система освіти Норвегії пройшла тривалий і складний шлях розвитку. З моменту свого зародження і до сьогодні однією з цілей освіти Королівства Норвегія є охоплення всіх верств населення і включення його в неперервний освітній процес. Однак лише у другій половині XX століття відбулася ґрунтовна реструктуризація норвезької системи педагогічної освіти, що супроводжувалась значним збільшенням кількості абітурієнтів до відповідних вищих освітніх установ Норвегії. Вищою інстанцією, яка ініціювала глобальні лінії розвитку вищої освіти та забезпечувала її річний бюджет, став Стортинг (норвезький парламент). Вищі навчальні заклади лише вносили свої пропозиції щодо змін у змісті навчальних курсів, професорсько-викладацького складу [3].

Зміни, що відбулись у норвезькому суспільстві, зумовили перегляд вимог до підготовки педагогічних кадрів. Як результат цього освітні установи почали адаптувати процес педагогічної підготовки до нових вимог держави, підтримуючи тісний контакт із представниками Міністерства освіти, науки і церкви. Неперервна освіта стала спрямованною на вирішення проблеми оволодіння педагогами сучасними технологіями освіти і виховання у процесі підготовки на базі середніх і вищих освітніх установ [7].

Головною причиною таких зрушень стали державні реформи в галузі педагогічної освіти, спрямовані на удосконалення підготовки кваліфікованих учителів для надання рівних можливостей для здобуття якісної освіти різними верствами населення і представниками національних меншин. Це була модернізація педагогічної освіти Норвегії, яка завжди дотримувалася принципу рівних можливостей під час отримання освіти для всіх соціальних і вікових верств населення незалежно від статі, матеріального стану, положення в суспільстві, здібностей, культурної спадщини. Для успіху освітньої політики Норвегії періоду реформ стало визначальним одночасне поширення процесів демократизації. Як наголошується в документі «Вища освіта в Норвегії», демократизація системи освіти передбачає децентралізацію процесу управління навчальними закладами [4].

Зміст педагогічної освіти і сьогодні змінюється під впливом вимог життя, прагматичних потреб людей у знаннях, необхідних для забезпечення життєдіяльності. Однією з провідних детермінант змісту педагогічної освіти Норвегії є вимоги суспільства і держави до педагогічної підготовки вчителів початкової та середньої ланки. Згідно з документом Міністерства освіти, науки і церкви Норвегії «Вища освіта» зміст навчання студентів в освітніх установах, що здійснюють педагогічну підготовку вчителів, має бути орієнтоване на оволодіння студентами теоретичними знаннями і практичними навичками, що дозволяють планувати й організовувати педагогічну діяльність в умовах гуманізації освіти, проводити наукові дослідження [5]. педагогічний освіта норвезький навчання

Сучасна система педагогічної освіти Норвегії представлена:

університетами, які фокусують свою діяльність на теоретичних дисциплінах (мистецтва, гуманітарних, природничих наук). Підготовка бакалавра (3 роки), магістра (5 років) і доктора філософії (8 років). Університети також упроваджують нові напрямки професійної підготовки студентів зі спеціальностей, які мають мало спільного з профільними для більшості університетів. Згідно з документом Міністерства освіти, науки і церкви Норвегії «Вища освіта» всі вищезазначені навчальні заклади, що здійснюють педагогічну підготовку вчителів, виконують дві функції: науково- дослідницьку (формування у студентів навичок організації та проведення наукового дослідження) та навчальну (теоретична і практична підготовка студентів);

університетськими коледжами, які надають широкий спектр освітніх послуг з підготовки спеціалістів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, серед яких переважна більшість надають можливість студенту оволодіти професією вчителя [9].

Підготовка майбутніх учителів у межах університетської системи разом із посиленням розвитку діючого сектору вищої освіти неуніверситетського рівня сприяли ширшому тлумаченню поняття «університет», що відрізняється від визначення, яке традиційно використовується щодо континентального європейського університету - установи з інтенсивною співпрацею, узгодженістю між викладанням і науковими дослідженнями, інституції, де велика увага приділяється індивідуальному навчанню. Принципи поваги особистості і прийняття права людини шукати свій власний шлях самовираження розглядаються як пріоритетні в педагогічній освіті Норвегії. Становлення особистості педагога допускає пошук варіантів розвитку, адекватних можливостям і особливостям індивіда [1].

Децентралізація передусім відчувається через атмосферу вищого навчального закладу. Вона не робить автоматично процес управління демократичним. Водночас вона створює можливість для розподілу влади та відповідальності, запровадження більш демократичних форм управління, активної участі педагогів та батьків, усіх тих, хто зацікавлений в аналізі ефективності загальних принципів і практичній діяльності навчальних закладів. Студенти, спостерігаючи приклади демократії, також отримують більш повне уявлення про те, як вона реалізується.

Реформа педагогічної освіти 2003 р. одержала назву «Якісна реформа» (Kvalitetsreformen) тому, що на перше місце її розробниками було поставлено вимогу стандартизації якості навчання. У Норвегії з 1 січня 2004 р. функціонує спеціальний орган контролю якості освіти -- NOKUT (Nasjonal organ for kvalitet i utdannigen), який має статус державного і незалежного. Відповідно до свого статуту NOKUT покликаний контролювати якість навчання у всіх ВНЗ країни, а також проводити моніторинг навчальних установ за кордоном [10].

Як зазначається в офіційному документі Міністерства освіти, науки і церкви «Стратегія розвитку освіти в XXI ст.», поле досвіду кожної особистості унікальне. Вибір стратегії особистісного розвитку студента визначається тим, на які життєві проблеми спрямована увага індивіда, що його цікавить і турбує. Педагог має лише спрямовувати і корегувати залучення студентів до процесу навчання [9].

Визначальним у процесі підготовки майбутніх учителів у Норвегії є діяльнісний підхід, який дозволяє поглибити практичну підготовку для тих, хто самостійно готує себе до різнобічної педагогічної діяльності, забезпечуючи трансформацію теоретичних знань у практичні знання, вміння і навички зі спеціальності. В основу такого підходу педагогічної підготовки майбутніх учителів у Норвегії покладено ідеї Дж. Дьюі. Він наголошував на необхідністі формування навичок спільної роботи студентів, встановлення доцільних міжособистісних відносин у процесі їх навчально-пізнавальної діяльності. «Не програма, а той, хто навчається, повинен визначати як якість, так і кількість навчання» [2].

Для реалізації діяльнісного підходу педагоги норвезьких педагогічних коледжів і університетів керуються принципами, що насамперед мотивують активність студента в освоєнні теоретичного і практичного матеріалу, а саме: принцип включення особистості в значущу діяльність, принцип визнання права людини шукати свій власний шлях самовираження, принцип активності людини, яка навчається, у самостійному пошуку нового знання, принцип віри в позитивний потенціал студента.

Інший важливий принцип - це організація підготовки майбутнього вчителя через активність студента в пошуку необхідної інформації і знання. Педагоги норвезьких коледжів і університетів знайомлять студентів із технологіями навчання, тобто технологіями пошуку й аналізу літературних джерел зі спеціальності. Першорядне значення мають навички критичного, аналітичного підходу до практичного вирішення проблем, уміння обґрунтувати свій вибір. Функція викладача, на думку норвезьких педагогів, подібна садівникові, що створює оптимальні умови для особистісного розвитку майбутнього педагога, шляхом надання широкого спектру можливостей. Забезпечення цього підходу базується на інтеграції як стратегічному напрямку трудової підготовки та варіативності, трансформації виявлених закономірностей і залежностей у педагогічні складові і технології [6].

Ще одним принципом організації підготовки вчителів у Норвегії є віра в позитивний потенціал студента. Важливою вимогою до організації навчально- виховного процесу є розуміння педагогами того, що студент має творчі можливості і велике бажання постійно розвиватися і самовдосконалюватися. У процесі педагогічної підготовки студентів норвезькі педагоги пропонують юнакам і дівчатам вирішити «відкриті ситуації», що спонукають до пошуку нестандартних шляхів рішення поставлених педагогом завдань. Прагнення студентів до відкриття нового, уміння бачити проблеми, самостійність у пошуку рішення поставлених педагогом завдань вважаються в норвезькій системі педагогічної освіти необхідними показниками творчої особистості. Принцип віри в позитивний потенціал студентів допускає самореалізацію особистості у процесі активної пізнавальної діяльності. Важливим фактором розвитку творчих здібностей студентів є наявність вибору індивідуальної програми навчання. На початку навчального року студенти коледжів і університетів Норвегії одержують каталог, що містить інформацію про запропоновані курси (терміни їхнього проходження, форми звітності тощо). Студенти самостійно або за допомогою педагога-тьютора вибирають і складають план роботи на семестр, виходячи з власних потреб і мотивів. Цей принцип реалізується в концепції безперервної освіти, суть якої полягає в тому, щоб побудувати багатоступінчасту, різноманітну систему освіти, що дозволяє задовольняти освітні і професійні потреби людини на будь-якому відрізку її життєвого шляху. Завданням навчальних закладів, що здійснюють педагогічну підготовку вчителів, є розвиток особистості студента, формування уміння самоосвіти [8].

Методологічною основою педагогічної підготовки студентів у Норвегії є діалоговий підхід, що сприяє самовдосконаленню, саморозвитку особистості студента в умовах взаємодії з іншими людьми. Діалоговий підхід у навчанні допускає бесіди, дискусії педагога і студентів із проблем, розглянутих під час вивчення дисциплін. Доцільна педагогічна взаємодія дозволяє викладачу встановити зворотний зв'язок зі студентами. Подібна освітня політика норвезької держави спрямована на формування таких якостей студентів, як автономність, самостійність, незалежність, активна життєва позиція. Однією з умов успішності реалізації діалогового підходу є організація процесу педагогічної підготовки на основі принципу співробітництва педагога і студента. Цей принцип організації педагогічної підготовки студентів дозволяє встановлювати ефективні міжособистісні відносини як з окремими студентами, так і в межах студентської групи. Завдання педагога - об'єднати студентів, створити їм можливості пізнати один одного ближче. Інтерактивне спілкування широко використовують норвезькі педагоги у процесі проведення імітаційних уроків на практичних заняттях, що дозволяє студенту одержати доступ до величезних інформаційних блоків, а педагогу - поділитися своїми знаннями, досвідом та отримати відповіді на поставлені запитання, однокурсникам - відчути себе у ролі «експерта» з конкретної галузі. У ході такої підготовки майбутніх працівників освітньої сфери викладачі норвезьких коледжів і університетів використовують активні методи організації пізнавальної діяльності студентів. Активні методи мотивують тих, хто навчається, до внутрішнього саморозкриття у процесі пошуку нового знання, нових педагогічних технологій. Усі перераховані вище принципи і положення визначають провідні напрямки підготовки вчителя технологій у Норвегії на сучасному етапі [11].

У процесі відбору студентів на навчання діє конкурс атестатів абітурієнтів. Після зарахування на навчання та ознайомлення першокурсника з навчальним планом обраної спеціальності він приймає індивідуальну програму навчання. При цьому спрямованість на розвиток студентів у галузі наукових досліджень вважається необхідною умовою, щоб стати фаховим учителем. Оскільки для того, щоб стати кваліфікованим учителем і добрим наставником дітей і підлітків, важливо мати позитивну мотивацію та знання предмета, щоб не тільки знаходитись у межах власної творчості, але й впливати на мистецький розвиток підростаючого покоління загалом [3].

Важливою частиною навчальної програми з підготовки майбутніх учителів є педагогічна практика, яка насамперед спрямована на отримання студентами практичного педагогічного досвіду. Серед основних вимог проходження студентами педагогічної практики - належна навчально-матеріальна база партнерської школи і досвідчені вчителі-методисти.

Майбутні педагоги в Норвегії також мають можливість порівнювати власний рівень підготовки зі спеціальності, випробувати себе в умовах іншого навчального закладу за кордоном. Спільність мети освітнього співробітництва країн Північної Європи, узгодженість дій усього кола партнерів дозволяє майбутнім учителям у процесі обміну не тільки удосконалити професійні компетенції, але і набути досвіду участі в міжнародних проектах, пов'язаних із викладанням предмета технології в загальноосвітніх навчальних закладах.

Професійне, особистісно орієнтоване навчання всіх студентів забезпечується відповідними формами і методами на практичних заняттях. Практичний компонент навчання є важливою складовою частиною навчальної програми. Що стосується оцінювання, слід зазначити, що воно у процесі підготовки майбутніх учителів технологій виконує для студентів здебільшого стимулювальну роль. Воно являє собою, зазвичай мотивований висновок стану підготовленості студента з певної дисципліни або виду навчальних робіт, відображає рівень сформованості знань, умінь і навичок з фаху.

Вищезазначене оцінювання відповідності здійснюється протягом всієї навчальної програми підготовки майбутніх педагогів відповідно до конкретних критеріїв оцінювання, які описані в Положенні про оцінювання відповідності професійної підготовки вчителів-предметників для середніх загальноосвітніх навчальних закладів, прийнятому Міністерством освіти, науки і церкви 10 жовтня 2005 року відповідно до Закону університетів Королівства Норвегія від 1 квітня 2005 року (§ 4-10 шостого розділу). Вищезазначене регламентується також вимогами навчального плану підготовки майбутніх вчителів, зокрема постійне експертне оцінювання чинних програм та їх корекція за необхідності, щорічне затвердження нових вимог до всіх видів студентських робіт [5].

Студент несе персональну відповідальність за звітну документацію, яку представляє після завершення певної частини обов'язкової навчальної програми фаху, і в разі невчасного або невідповідного виконання вимог може призвести відстаючого студента до відрахування або заборони продовжувати індивідуальну програму навчання, або заборони на складання іспитів. Усі питання, що стосуються студентського життя і освіти, знаходяться у межах компетенції Навчального комітету (представницького органу університету або університетського коледжу), який здійснює свою роботу на демократичних засадах. Академічна група теж має свій власний навчальний академічний комітет, що складається з двох-трьох успішних студентів, які виконують функцію сполучної ланки між викладацьким складом університету і групою студентів. Студенти на основі демократичного волевиявлення обирають до навчальних комітетів також представників професорсько-викладацького складу. Участь у навчальних комітетах навчальної роботи вважається справою суспільного значення і користується повагою всіх учасників освітнього процесу в університетах і університетських коледжах Королівства Норвегія [9].

Студентам, які успішно завершили програму навчання, присвоюється ступінь бакалавра, який відповідає європейським вимогам і є передумовою для продовження навчання за дворічною програмою підготовки магістра. Навчальна програма підготовки магістрів пропонує студентам можливість формування їх наукових досліджень відповідно до наукових інтересів і на основі типу школи, де вони прагнуть працювати як учителі технологій.

Таким чином, досвід Норвегії свідчить, що здійснення змін у системі освіти в короткий термін можливе за умов політичної підтримки реформаторської діяльності; чіткої взаємодії вищих навчальних закладів у реалізації принципів організації педагогічної освіти; вирішення питань щодо планування та реалізації всіх змін на національному рівні шляхом координації дій Міністерства освіти та уряду; врахування критики. Вищезазначене дозволяє зробити висновок, що система педагогічної освіти в Норвегії забезпечує необхідну теоретичну і практичну підготовку студентів у процесі оволодіння новими знаннями, особистісний і індивідуальний розвиток студентів у межах педагогічної освіти, який досягнутий сьогодні у Норвегії, є вагомим чинником її інтелектуального, економічного, соціального, науково-технічного, інноваційно-технологічного і культурного розвитку, який значною мірою забезпечує країні стабільність й еволюційний характер розвитку, дозволяє удосконалити життєустрій, поглиблювати демократичні процеси. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення особливостей організації навчально-виховного процесу у вишах Норвегії.

Література

Вахштайн В. С. Системы высшего образования стран ОЭСР / Вахштайн В. С., Железов Б. В., Ларионова М. В., Мешкова Т. А.- М. : ИД ГУ-ВШЭ, 2005. - 108 с.

Дьюи Дж. Демократия и общество / Дж. Дьюи. -М. : Педагогика, 2000. - 382 с.

Емельянова О. В. Подготовка школьного учителя в системе педагогического образования Норвегии : дис. ... канд. пед. наук / О. В. Емельянова. - Архангельск. -2004. - 236 с.

Жерноклєєв І. В. Підготовка майбутніх учителів технологій у країнах Північної Європи: [монографія] / І. В. Жерноклєєв. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. - 275 с.

Размещено на Allbest.ru