Моніторинг фахової діяльності педагога як основа планування його професійного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.015

Моніторинг фахової діяльності педагога як основа планування його професійного розвитку

Одайник С.Ф.

У статті окреслено теоретичний аспект моніторингу фахової діяльності педагога; показано важливість проведення моніторингових досліджень для професійного розвитку вчителя; розглянуто поняття «професійне становлення фахівця». Визначено стадії професійного розвитку особистості, ознаки професійних криз, форми та критерії, за якими проводиться моніторинг щодо діяльності педагога. Акцентовано увагу на питаннях специфіки педагогічної діяльності. Зазначено, що моніторинг фахової діяльності педагога мотивує його на досягнення якісних результатів в освітньому процесі, стимулює розвиток творчої ініціативи та координує управлінську діяльність щодо підвищення результативності праці педагогів.

Ключові слова: педагогічний моніторинг, моніторинг професійного розвитку, професійне становлення. педагог професійний особистість криза

В статье очерчен теоретический аспект мониторинга профессиональной деятельности педагога; показана важность проведения мониторинговых исследований для профессионального развития учителя; рассмотрено понятие «профессиональное становление специалиста». Определены стадии профессионального развития личности, признаки профессиональных кризисов, формы и критерии, по которым проводится мониторинг деятельности педагога. Акцентировано внимание на вопросах специфики педагогической деятельности. Отмечено, что мониторинг профессиональной деятельности педагога мотивирует его на достижение качественных результатов в образовательном процессе и координирует управленческую деятельность по повышению результативности труда педагогов.

Ключевые слова: педагогический мониторинг, мониторинг профессионального развития, профессиональное становление.

The article outlined theoretical aspect of monitoring of professional activity of pedagogue, described the importance of monitoring researches for professional development of teachers; considered the notion of «professional formation of a specialist»; defined stages of professional development of an individuality, description of professional crises, forms and criteria by that the monitoring of activities of teacher was carrying out. The attention is focused on questions of specificity of pedagogical activity. It is noted that monitoring of professional activity of pedagogue motivates him (her) to achieve quality results in the educational process and coordinates management activities on improving of the effectiveness of work of teachers. It is determined that further researches should be connected and conducted in areas of scientific searches for effective and useful ways to implement (inculcate) future monitoring studies, concerning professional activities of educators, developing different means for monitoring at the educational institutions and establishments. Monitoring will favor to decide actual problems of effective management, growth of professional skills, coordination of management activity in the process of perfection of effectiveness of pedagogues' work, forming of rating culture of pedagogical staff. Contemporary monitoring allows to the head of the educational institution to identify the quality of educational services, to obtain reliable material for analysis, evaluation and correction of pedagogical activity; helps him (her) to predict the development at mentioned establishments.

Key words: pedagogical monitoring, monitoring of professional development, professional formation.

Сучасне суспільство відчуває потребу у фахівцях, здатних до постійного професійного саморозвитку і самовдосконалення. Входження України в європейський освітній простір потребує розвитку системи неперервної освіти, підвищення якості підготовки педагогів, розробки концепцій підготовки фахівців нового типу відповідно до потреб суспільства. Актуальним питанням нині є приведення вітчизняних освітніх стандартів до норм Європейського союзу, у зв'язку з чим українська система освіти стала на шлях реформування. Центральною фігурою оновлення освіти є педагог, оскільки від його соціальної позиції, творчості, компетентності залежить успіх реформування освіти.

Як зазначає Е. Зеєр, соціально-економічні перетворення, що відбуваються в суспільстві, ставлять нові вимоги до особистості фахівця. На перший план висувається здатність бути суб'єктом свого професійного розвитку, самостійно знаходити вирішення соціально і професійно значущих проблем в умовах дійсності, що швидко змінюється [2]. Педагоги окрім професійних знань, умінь та навичок повинні мати ще й особистісні якості, що забезпечують гнучкість професійної поведінки, креативність у професійній діяльності, самостійність у пошуку та засвоєнні нової інформації. Специфіка педагогічної діяльності, з одного боку, зумовлена її загальними особливостями та вимогами, а з іншого - впливом соціально-економічних умов нинішнього етапу розвитку нашого суспільства [4].

Нині зростає значущість педагогічної праці в Україні, що зумовлено змінами в політиці, економіці та соціальному житті і пов'язане з тим, що саме система освіти є ключовою для духовного відродження української нації [11], тому що має забезпечити кожному громадянинові нашої країни реальні умови для розвитку, підвищення професійного рівня, самовиховання і самовдосконалення.

Зміни, які сьогодні відбуваються в освіті, спрямовано на оновлення змісту та форм організації навчально-виховного процесу. Такі кроки важливі, адже якість освіти є одним із чинників соціально-економічного прогресу суспільства, а також розвитку творчого потенціалу людини.

Для того щоб вдало вирішити завдання освіти та виховання підростаючого покоління, педагогам необхідно неперервно підвищувати свою кваліфікацію. Керівник загальноосвітнього навчального закладу повинен відстежувати рівень професійної компетенції педагогів, виявляти досягнення та проблеми педагогічної діяльності, створювати середовище зацікавленості всіх педагогів у результатах своєї професійної діяльності, здійснювати в закладі інноваційну діяльність. Тільки в такому випадку можна стверджувати, що результати професійної діяльності педагогів мають стійкий, закономірний характер і відбувається дійсно процес професійного становлення.

Для того щоб оцінити ефективність освітнього процесу та передбачити подальші кроки щодо її підвищення, використовують моніторинг як основний засіб вивчення якості освіти. Здійснення моніторингу в освіті зараз є актуальною проблемою, тому що саме моніторингові дослідження дають можливість цілісно побачити реальний стан освіти.

Поняття моніторингу почали використовувати в педагогічній науці порівняно нещодавно, вважається, що воно прийшло з соціології та екології. Разом із тим моніторинг - це контроль не результату, а процесу діяльності, виявлення тенденцій її динаміки. Систематичне відстеження результатів діяльності, її корекція - сутність моніторингу. Педагогічний моніторинг - система цілеспрямованої діяльності педагогів щодо збирання, зберігання, систематизації, узагальнення й використання інформації про стан і тенденції навчально-виховної роботи. Разом із тим зазначимо, що педагогічний моніторинг - досить широке поняття, у його зміст включається моніторинг якості освіти, моніторинг навчального процесу, моніторинг професійного розвитку педагогів і багато інших аспектів.

Моніторинг професійного розвитку педагогів - це процес неперервного, науково обґрунтованого, діагностичного відстеження змін у фаховій діяльності педагогів.

Мета статті - розкрити сутність моніторингу фахової діяльності педагога та показати важливість проведення моніторингових досліджень для професійного розвитку вчителя.

У 20-30-ті роки XX століття дослідження проблем щодо професійної діяльності вчителя проводилися в рамках науки педології (П. Блонський, К. Кузнєцов, H. Рудін, А. Калашников), основним методом якої був облік труднощів педагогів. На рубежі 30-40 -х років і до 70-х років основним методом дослідження був контроль у рамках панівної авторитарної педагогіки. Ідея неперервного відстежування результатів професійної діяльності педагогів виникла у 80-х - на початку 90-х років XX століття. У ці роки з'явилися роботи, що обґрунтовують необхідність вивчення професійної діяльності педагогів з використанням моніторингового підхода (A. Бєлкін, В. Кальней, Ю. Конаржевський, В. Лізинський, В. Рєпкін, С. Шишов та інші). Рівень розвитку моніторингу в межах загальноосвітніх навчальних закладів вивчали А. Вілохін, А. Ісаєва, Г. Сігеєва, В. Кальней, С. Шишов, Дж. Уілмс та інші. О. Ляшенко визначив концептуальні засади моніторингу якості освіти, рівні функціонування цієї системи та етапи проведення моніторингових обстежень. Питання професійного розвитку особистості вивчали у своїх роботах С. Вершловський, Е. Борисова, Е. Зеєр.

Слід зазначити, що професійному становленню вчителів, вивченню особливостей їх роботи та пошуку шляхів підвищення її ефективності приділяється значна увага в дослідженнях науковців різних країн світу. Проте моніторинг фахової діяльності педагога та важливість його проведення для професійного розвитку вчителя ще недостатньо вивчені в сучасній науковій літературі.

Під професійним становленням фахівця розуміють процес прогресивної зміни його особистості внаслідок соціальних впливів, професійної діяльності і власної активності, спрямованої на самовдосконалення. Становлення обов'язково передбачає потребу в розвитку і саморозвитку, можливість і реальність її задоволення, а також потребу в професійному самозбереженні [1]. Професійне становлення - це формування професійної спрямованості, компетентності, соціально значущих та професійно важливих якостей і їх інтеграція, готовність до постійного професійного зростання, пошук оптимальних прийомів якісного і творчого виконання діяльності відповідно до індивідуальних психологічних особливостей людини [там само]. Професійне становлення охоплює тривалий період життя людини (35-40 років). Протягом цього часу змінюються життєві й професійні плани, відбувається зміна соціальної ситуації, провідної діяльності, перебудова структури особистості.

Аналіз наукових праць зарубіжних і вітчизняних учених дозволяє зробити висновок про те, що професійний розвиток особистості полягає в послідовній зміні певних стадій.

Т. Кудрявцев - один із перших вітчизняних психологів, який глибоко дослідив проблему професійного розвитку особистості. Ставлення особистості до професії і рівень виконання діяльності є основними критеріями, за якими він виділив чотири стадії:

- виникнення і формування професійних намірів;

- професійне навчання і підготовка до професійної діяльності;

- входження в професію, активне її освоєння і знаходження себе у виробничому колективі;

- повна реалізація особистості у професійній праці [5].

Перехід від однієї стадії професійного становлення до іншої супроводжується кризами. Основними ознаками професійних криз є: втрата відчуття нового, відставання від життя, зниження рівня професіоналізму, внутрішня розгубленість, усвідомлення необхідності переоцінки себе, зниження власної оцінки, втома, виникнення відчуття вичерпаності своїх можливостей. Кризи професійного розвитку можуть виникати, на думку А. Маркової, при переході на нову посаду, всередині професії, за необхідності перекваліфіковуватися. Вони виникають, коли старе в професійній праці вже не задовольняє, а нове ще не знайдене, або коли творчі знахідки працівника зустрічають зовнішній опір у професійному середовищі [7]. Кризові періоди можуть або сприяти особистісному розвитку, або призводити до особистісної деградації. Таким чином, розвиток особистості стимулює перетворення професійної діяльності, що у свою чергу призводить до подальшого особистісного зростання.

Важливим для розуміння змісту професійного становлення фахівця є поняття професіоналізму. Професіоналізм - це інтегральна якість суб'єкта праці, що характеризує продуктивне виконання професійних завдань, яке зумовлене творчою самодіяльністю і високим рівнем професійної самоактуалізації [10].

Виділяють три провідні критерії професіоналізму.

- Професійна продуктивність характеризує ефективність професійного розвитку особистості і ступінь його відповідності соціально-професійним вимогам; оцінюється на основі показників продуктивності, якості та надійності, що мають свою специфіку залежно від того, яке завдання вирішується.

- Професійна ідентичність свідчить про ступінь прийняття суб'єктом професії як засобу своїх потреб і самореалізації; про ступінь прийняття себе як професіонала; про ступінь прийняття системи цінностей, відповідних професійній спільноті.

- Професійна зрілість - сформованість особистісного контуру регулювання процесу професійного розвитку, усвідомлення своїх можливостей і потреб [8].

Для того щоб бути затребуваним у сучасній школі, кожному вчителю потрібно мати високий рівень професійної підготовки та моральних якостей, схильність до громадської діяльності, психолого-педагогічну культуру, виразність та яскравість почуттів, педагогічний оптимізм, гуманність, самовладання, контактність, урівноваженість, рішучість, вимогливість. Становлення вчителя - це не тільки формування його як професійного працівника, який володіє спеціальними знаннями в певній галузі педагогіки, а передусім формування його як особистості.

У структурі праці вчителя виділяють три основні ділянки - конструктивну, організаційну і комунікативну [6]. Конструктивна діяльність учителя полягає в тому, що він відбирає той навчальний матеріал, який необхідно передати учням, переробляє його відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей, на підставі чого будує урок, проектує особистість учня, систему його знань і світогляд. Успішність цієї діяльності залежить від знання вчителем предмета, методів, теорії та історії педагогіки, наявності у нього широкого наукового й культурного світогляду, знання психології дітей. Організаційна діяльність полягає в тому, що вчитель організовує роботу і поведінку учнів на уроці й поза ним, керує їх колективним і індивідуальним навчанням та працею, а також організовує свою власну діяльність [6]. Комунікативна діяльність залежить від наявності в учителя таких якостей, як педагогічний такт, розуміння психології учнів, здатність установлювати контакт з дітьми, уміння впливати на них словом. Успіх діяльності вчителя залежить від того, як він уміє поєднувати ці аспекти.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема формування в учителів не лише сучасної системи методичних теоретичних знань і вмінь, але й готовності їхнього ефективного застосовування в ході педагогічної діяльності, подолання тих ускладнень, які виникають під час практичного використання цих знань у професійній сфері. Сутність педагогічної діяльності полягає в неперервному процесі розв'язання вчителем нескінченної низки педагогічних завдань, спрямованих на досягнення загальної мети - формування особистості учня, його світогляду, переконань, свідомості, поведінки [6].

Саме тому сьогодні значна увага приділяється організації роботи з налагодження функціонування системи моніторингових досліджень щодо фахової діяльності педагога. Реалізація моніторингу дозволить виявити рівні відповідності професійного становлення педагогів вимогам професійних характеристик, а також визначити залежність процесів професійного розвитку від особистісних і психологічних якостей педагога, кризових періодів у професійній біографії.

Моніторинг професійного розвитку в процесі підготовки фахівця, а також його перепідготовки і підвищення кваліфікації не лише дає керівництву школи інформацію для подальшого аналізу, а й сприяє визначенню напрямків і перспектив професійного зростання, зміцнення адекватної професійної самооцінки, позитивного самосприйняття і професійної комфортності педагога.

Проблема моніторингу педагогічної майстерності вчителя надзвичайно актуальна і важлива. Це розв'язання багатьох питань: удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників; повніше та ефективніше задоволення їхніх професійних запитів та потреб у системі методичної роботи; визначення сильних сторін учителя; планування шляхів і конкретних засобів їх закріплення та розвитку в індивідуальному стилі педагогічної діяльності. Він також дає змогу оптимально вирішувати проблеми атестації працівників, оскільки максимально усуває суб'єктивізм і упередженість оцінок адміністрації школи.

У методичному розумінні зміст моніторингу складають систематична реєстрація й аналіз даних, що характеризують зміни параметрів розвитку конкретних педагогів. Для визначення професійного рівня вчителя, ефективності його діяльності можна застосувати такі форми моніторингу:

- ведення діагностичної карти;

- анкетування та тестування;

- ведення карти відстеження ефективності уроку (заповнюють учитель та учні);

- співбесіда з педагогами, батьками, учнями;

- аналіз статистичних даних і документації;

- вивчення результатів педагогічної діяльності.

У системі внутрішньошкільного управління необхідно здійснювати моніторинг професійного рівня вчителя за такими критеріями, які фіксуються в діагностичній карті:

- знання нормативних документів;

- ведення шкільної документації (поурочні плани, ведення класних журналів, виконання навчальної програми та дотримання єдиного орфографічного режиму);

- самоосвіта (творчий підхід до вибору способів, методів, прийомів і засобів забезпечення особистісно орієнтованого навчання через зміст його предмета);

- створення власних інноваційних розробок;

- використання сучасних освітніх технологій;

- участь педагога у різноманітних конкурсах, конференціях, семінарах;

- участь у розробці методик і технологій розвитку навчально-виховного процесу;

- методична робота;

- наявність публікацій;

- позакласна робота з предмета;

- уміння вчителя підтримувати життєдіяльність школи;

- виконавська дисципліна;

- робота з батьками та виконання громадських доручень;

- наявність нагород за власні професійні досягнення та підготовку учнів до різноманітних заходів.

Вагомими показниками фахової діяльності вчителя є моніторингові дослідження якості освіти школярів, результати державної підсумкової атестації. Визначення їхньої якості в межах державних стандартів загальної середньої освіти дає можливість визначити ефективність педагогічної діяльності вчителя.

Загальна структура організації та проведення моніторингу й оцінки діяльності педагогічних працівників повинна бути досить сталою, щоб забезпечувати можливість отримання об'єктивної та надійної управлінської інформації. Реалізація в цілісності всіх компонентів моніторингу робить його результативним.

Моніторингові дослідження необхідні різним категоріям працівників сфери освіти, адже вони дають можливість одержувати інформацію, що конструктивно впливає на характер і якість освітнього процесу. Моніторинг необхідний органам управління освіти, тобто тим, хто здійснює контроль і ресурсне забезпечення навчально-виховного процесу в школах. Він необхідний тим, хто здійснює методичну підтримку освітнього процесу в школах і за службовим обов'язком повинен допомагати педагогам підвищувати ефективність їхньої діяльності. Нарешті, і це найважливіше, моніторинг необхідний самим педагогам, тобто тим, хто безпосередньо здійснює навчально-виховний процес [9].

Таким чином, сучасний педагогічний процес вимагає принципової зміни ролі педагога, його взаємовідносин з учнями, перетворення його в організатора пізнавальної діяльності учнів, а учнів - в активних суб'єктів пізнання і перетворення.

Для того щоб вистояти на шляху змін у сучасній школі, кожному вчителю потрібно не стільки розширення обсягу професійних і загальнонаукових знань, скільки новий спосіб їхнього формування й функціонування в практичній діяльності. Обсяг знань, набутих упродовж навчання, стає замалим уже після 3-5 років професійної діяльності. Відтак педагоги повинні бути налаштовані на постійне оновлення своїх знань, професійних умінь і навичок, збагачення досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Сучасні моніторингові дослідження дозволяють керівникові загальноосвітнього навчального закладу виявити якість освітніх послуг, отримати достовірний матеріал для аналізу, оцінювання та корекції педагогічної діяльності.

Під час моніторингу аналізуються професійні успіхи педагогів у певний момент, на певній стадії. Моніторинг дає змогу оптимально вирішувати проблеми ефективного управління зростанням професійної майстерності, координації управлінської діяльності щодо підвищення результативності праці педагогів, формування рейтингової культури педагогічного колективу.

Моніторинг фахової діяльності педагога мотивує його на досягнення якісних результатів в освітньому процесі та інноваційній діяльності, стимулює професіональне зростання, розвиток творчої ініціативи педагога. Оскільки саме прагнення фахівця до постійного самопізнання, саморозвитку, самоактуалізації в умовах внутрішньої особистісної та зовнішньої, соціально-професійної нестабільності забезпечує його постійний професійний розвиток [3].

Подальші наукові дослідження варто проводити у напрямку пошуку ефективних шляхів реалізації моніторингових досліджень, щодо фахової діяльності педагогів, розробки інструментарію для здійснення моніторингу в закладах освіти. Його результати допоможуть адміністрації прийняти відповідні управлінські рішення для покращення навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Відсутність системи внутрішньошкільного контролю за станом професійного розвитку педагога може призвести до безсистемних адміністративних перевірок діяльності вчителя, що негативно відбиватиметься на результативності його праці.

Література

1. Зеер Э. Ф. Психология профессий : учебн. пособие / Э. Ф. Зеер - М. : Академический Проект, Фонд «Мир», 2005. - 336 с.

2. Зеер Э. Ф. Психология профессионального развития : учебн. пособие / Э. Ф. Зеер - М. : Издательский центр «Академия», 2007. - 240 с.

3. Качалова Л. П. Педагогический мониторинг: Процессы интеграции психолого¬педагогических знаний будущего учителя / Л. П. Качалова // Стандарты и мониторинг в образовании. - 1999. - № 6. - С. 31-34.

4. Кокун О. М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психо-фізіологічний аспект забезпечення діяльності: монографія / О. М. Кокун. - К. : Міленіум, 2004. - 265 с.

5. Кудрявцев Т. В. Психолого-педагогические проблемы высшей школы / Т. В. Кудрявцев // Вопросы психологии. - 1981. - № 2. - С. 20-30.

6. Кузьмина Н. Ф. Очерки психологии труда учителя / Н. Ф. Кузьмина. - Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1967. - 183 с.

7. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К. Маркова. - М. : Знание, 1996. - 308 с.

8. Поваренков Ю. П. Системогенетическая концепция профессионального становления человека / Ю. П. Поваренков // Идея системности в современной психологии - М. : Изд- во «Институт психологи РАН», 2005. - С. 360-384.

9. Степанов П. В. Диагностика и мониторинг процесса воспитания в школе / П. В. Степанов, Д. В. Григорьев, И. В. Кулешова. - М. : Академия: АПКиПРО, 2003. - 82 с.

10. Сыманюк Э.Э. Психологические барьеры профессионального развития личности. Практико-ориентированная монография / Э. Э. Сыманюк. - М. : Московский психолого¬социальный институт, 2005. - 252 с.

11. Щербан Т. Д. Професійне становлення молодого вчителя як психологічна проблема: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Т. Д. Щербан. -

Размещено на Allbest.ru