Психолого-педагогічні аспекти формування творчих умінь студентів у системі вищої освіти

Постановка проблеми у загальному вигляді. Глобальні зміни в соціальному, політичному, економічному устрою України на сьогоднішній день вимагають корєкції в фаxовій підготовці студентів в системі вищої освіти. Ринкові відносини в суспільстві вимагають від фахівців різниx галузей відповідального ставлення до своїx обов'язків, професійного і творчого підходу до справи, що передбачає набуття цілої низки навичок і умінь та використання їх в практичній діяльності.

Мета статті - розглянути питання формування творчої особистості і творчих умінь студентів в процесі професійної освіти.

Аналіз досліджень і публікацій. Вітчизняні і зарубіжні дослідження з питань творчих умінь і творчої особистості висвітлені в працях Ш. Амонашвілі, Н. Батечко, Л. Виготський, А. Горальський, І. Зайченко, Г. Никитина, О. Романовська, С. Сисоєва, Е. Фромм та інших науковців.

Одним з основних завдань «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки» - є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності [13].

Наказ Міністерства освіти України № 161 від 02.06.93 р. «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» визначає, що найважливішим завданням сучасного вищого педагогічного навчального закладу є розвиток навичок самостійної роботи та оволодіння методикою дослідження та експерименту, а також забезпечення і озброєння студентів продуктивними способами набувати і застосовувати на практиці знання та уміння у своїй професійній діяльності, а також застосовувати творче мислення при вирішенні нетипових виробничих проблем, на основі яких вони зможуть аналізувати власні пізнавальні дії, узагальнювати і переносити у нові умови способи професійної діяльності [12].

Виклад основного матеріалу дослідження. Система вищої освіти передбачає створення сприятливих умов для формування творчої особистості в процесі навчально-виховної, наукової, інноваційної діяльності студента, запорукою яких є також особистісний, індивідуальний підхід до кожного. Професійно-творча підготовка майбутнього фахівця, із своїм індивідуальним баченням використання набутих знань, умінь, навичок це - процес особистісного і професійного становлення молодої людини, готовності до творчої діяльності. Щоб виховати творчу особистість, треба починати з системи освіти, яку необхідно вдосконалювати, тому що фахова підготовка потребує розвитку творчих здібностей, здатності до творчого мислення, для формування навичок, вмінь, необхідних фахівцю певної професії. Ми повинні розуміти, що «освіта - це складова частина і продукт соціалізації, процес і результат засвоєння системи наукових завдань, умінь і навичок» [14, с.17]. Головним завданням сучасної освіти повинно бути: формування творчої особистості і створення для цього сприятливих умов у вищому навчальному закладі. творчий особистість педагогічний професійний

Самореалізація і професійний розвиток особистості залежить від багатьох складових, одним із основних є включення в соціум, самовираження в професійній діяльності, розвиток комунікативних здібностей, сформованість до впровадження новітніх технологій, умінні виділити головне і перспективне. «Люди, здатні до творчості, легко адаптуються в будь-якому соціальному середовищі, життєвих і професійних ситуаціях. Здатності і можливості до адаптації знаходяться в них самих, у їхньому умінні абстрагуватись від другорядних моментів, виділяти головне й істотне,бачити цікаве і перспективне, вибудовувати умовиводи щодо можливиx варіантів вирішення проблеми, знаxодити практичні шляxи її розв'язання і зосереджуватися на їхній реалізації» [11].

Анджей Горальський сучасний польський методолог творчості розглядає у своїх філософсько-педагогічних дослідженнях творчість як видову властивість людини і людства в цілому, певний вид ремесла чи вміння, тобто людської діяльності, в якій є свої традиції, майстри, корпоративність, професійні секрети, а також правила, яких можна і треба навчати [2; 4]. Також він переконаний, що «Творчість - це вид ремесла, ... і цього ремесла можна навчити» [2].

За Е.Фроммом, творчість - це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду [7]. Важливою складовою інноваційної освіти є «особистісно-діяльнісне оволодіння гуманістичною методологією творчого перетворення світу і гармонізації відносин «людина-природа-суспільство», збереження і розвиток творчого потенціалу людини» [3, с.275] «діями, пов'язаними з творчістю, є формулювання задуму, поетапна його реалізація» [1]. Рівень сформованості творчої особистості передбачає систему творчих якостей,які спроможні спрямувати її до професійно - творчої діяльності, здатних розвивати творчий потенціал упродовж життя.

Творчі уміння, які вказані у Державному стандарті освіти України як бажаний компонент, потребують більш досконалого вивчення як одного з компонентів формування творчої особистості в вищому навчальному закладі. І в той же час, найвищий рівень системи оцінювання має назву «творчого», а це означає, що повинна бути організована систематична творча діяльність студента і викладача з вказівками конкретних орієнтирів її, залученням відповідних умінь, демонстрацією творчих технологій, системою дослідження динаміки якісних змін тощо.

У психолого-педагогічній літературі поняття «уміння» трактується як заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність [6, с.102]. Уміння завжди спираються на активну інтелектуальну діяльність, свідомий інтелектуальний контроль виконання тієї чи іншої дії.

В працях Романовської О.О. зазначено, що творчі уміння - це реалізовані креативні здатності людини, результатом виявлення яких є новий продукт; вони є найвищими в ієрархії умінь, такими, що забезпечують життєтворчість людини, дозволяють реалізуватися креативному потенціалу індивіда, розкритися відповідним здібностям і здатностям особи, опанувати технологією видобування творчого продукту [5]. Таким чином, професійно-творчі уміння не є вродженими, а вони формуються під час поетапної пізнавально-творчої навчальної діяльності, кожен з етапів, якої організований на засадах проблемності навчання, створення спеціальних умов (психолого-педагогічних) для творчого розвитку та самовдосконалення особистості.

Під психолого-педагогічними умовами розуміємо:

- створення емоційної, доброзичливої атмосфери у процесі виконання будь-яких творчиx завдань;

- здійснення організації діяльності студентів з розв'язання творчих завдань з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо (відсутність шаблонності).

- вирішення творчих завдань через пробудження в кожної особистості дослідницької активності, поглиблення інтересу до творчої діяльності, спонукання до успішних дій та досягнення поставленої мети (мотивація).

Н.В. Ліфарєв в своїй роботі «Психологія особистості» вважає, що уміння стають елементами діяльності, які складаються з автоматично виконуваних дій, названих навичками і дозволяють що-небудь робити з високою якістю, наприклад, точно і правильно виконувати якусь дію, операцію, або серію дій [1]. У сучасній психології «уміння» розуміють, як «заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність. Уміння являють собою свідомо контрольовані частини діяльності, щонайменше в головних проміжних пунктах і кінцевій меті» [9]. Уміння формується як синтез знань і навичок, оволодіння людиною сукупністю операцій, що забезпечують успішну діяльність. Сергєєнкова О.П. визначає, що «уміння - здатність використовувати наявні знання, поняття, оперувати ними для виявлення суттєвих властивостей об'єктів і явищ, успішного розв'язання теоретичних і практичних завдань» [8, с. 81] І.О. Вівденко зазначає, що аналіз робіт педагогічних досліджень показує, що вчені переважно досліджують процеси формування професійних і творчих умінь окремо один від одного, не розглядаючи їх як цілісне педагогічне явище. Лише в останні роки з'являються визначення об'єднаної категорії «професійно-творчі уміння».

В своїй монографії С.О.Сисоєва визначила структурно - компонентний метод вивчення і оцінювання творчої особистості, одним з етапів якого є вивчення творчих умінь людини (в даному випадку - учня) [10]. Автором була запропонована методика оцінювання творчих умінь, яка полягала в тому, що викладені тести і відповіді на них дали можливість виявити здібності дитини в таких параметрах:

1. Проблемне бачення

2. Здатність висування гіпотез,оригінальна ідея

3. Здатність до дослідницької діяльності

4. Розвинення уяви і фантазії

5.Здатність до виявлення протиріч

6. Здатність до подолання інерції мислення

7. Уміння аналізувати,синтезувати та інтегрувати інформацію

Такого роду діагностика дозволяє вірно оцінити можливості дитини і вірно спрямувати її подальший розвиток до творчої діяльності.