Педагогічні технології як умова адаптації до навчання студентів-заочників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Штефан Л.В.

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК УМОВА АДАПТАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ЗАОЧНИКІВ

Розглянуті певні аспекти підготовки студентів заочної форми навчання в сучасних умовах. Увагу зосереджено на адаптаційних процесах в умовах використання педагогічної технології В.Ф. Шаталова.

Рассмотрены определенные аспекты подготовки студентов заочной формы обучения в современных условиях. Внимание сосредоточено на адаптационных процессах в условиях использования педагогической технологии В.Ф.Шаталова.

заочний адапційний педагогічна технологія шаталов

Certain aspects of training correspondence students in modern conditions are considered. The attention is concentrated on adaptation processes in conditions of use of pedagogical technologies by Shatalov V.

Аналіз педагогічної думки в часовому аспекті дозволяє чітко визначити найбільш характерні риси освіти того чи іншого історичного періоду. Динаміка сьогодення внесла в сучасну педагогіку свої природні корективи. На кінець тисячоліття довідник «Харківська область в 1999 році» надає такі дані щодо структури студентського контингенту. В 1990 році в Харкові на денному відділенні в ВНЗах ІІІ-ІV рівнів акредитації навчались 66,5 тисячі студентів, на вечірньому - 12 тисяч, на заочному - 41,6 тисячі. В 1999 році на денне відділення було прийнято 94,5 тисяч студентів, на вечірнє - 1,4 тисячі, на заочне - 62 тисячі чоловік. Таким чином, статистика переконливо свідчить про зростання питомої ваги студентів заочної форми навчання та зменшення вечірньої. Такі тенденції напевне будуть мати місце і в подальшому розвитку освіти..

Відомо, що студент-заочник як явище є проблемою вітчизняної освітньої системи з часу його виникнення. В умовах, що склались сьогодні, неприйняття заходів по кардинальному перегляду підходів до цього питання може привести до повної дискредитації освіти як такої, що надає знання в сучасному розумінні цього слова. Практично, людина, що вступила до навчального закладу, приречена на отримання диплома про вищу освіту при умові її появи в стінах обраного ВНЗу з необхідною сумою грошей для оплати за навчання. Тому не секрет, що роботодавець жваво цікавиться тим, за які часи майбутнім робітником було отримано освіту, яка, виявляється, як добре вино - чим раніше була отримана, тим краща.

Історично проглядається зв'язок між зміною суспільних відносин та фундаментальною реорганізацією освіти. Так, наприклад, у стародавній Спарті необхідний був клас для панування над ілотами. Тому зміст та методи виховання були направлені на формування військових якостей. Феодальне суспільство надавало перевагу релігійному вихованню, яке формувало покору та терпимість. Високоосвічена людина була не потрібна, оскільки саме суспільство було слабко розвинуте як у економічному, так і у духовному відношеннях. Перехід до капіталізму став причиною суттєвих змін в організації освіти. Прогрес науки та техніки вимагав появи людини з відповідною системою знань, умінь та особистісних якостей. Сучасна вітчизняна освіта переживає період кризису. Зокрема, в заочній освіті проглядаються біфуркаційні процеси, тобто йде роздвоєння системи в період кризису. В точці роздвоєння освітянської соціальної системи існують дві тенденції:

- розвиток заочного навчання по класичній схемі;

- пошук нових шляхів вирішення питання.

Спостереження за сучасним контингентом студентів-заочників показує, що і тут дає про себе знати біфуркація. Як показало проведене нами опитування, одна частина студентів прийшла за формальною освітою, тобто має за мету отримання диплома про вищу освіту як підтвердження тих глибоких знань, які, як вони вважають, вже є. Залишимо ці проблеми даній категорії студентів, та звернемо увагу на ту частину студентів, що свідомо обрали спеціальність і прийшли дійсно за знаннями. До складних проблем в їх навчанні належить засвоєння великого обсягу інформації.

Одна з важливих ознак нашого часу - швидке зростання інформаційного потоку. Тому спеціаліст з вищою освітою повинен мати навички по самостійній, швидкій орієнтації у інформаційних джерелах, володіти методами ущільнення інформації та прийомам по пристосуванню до змін наукового знання. Цього потребує і швидке моральне старіння знань. Якщо на початку XX століття набуті спеціалістом знання використовувались 10-15 років, то наприкінці цього століття вони втрачають свою силу вже через 5-6 років. За чотири десятки років трудової діяльності спеціалісту прийдеться 7-8 разів поповнювати свої знання.

Перевантажено інформацією і навчальний процес. По підрахункам соціологів студентам для самостійного вивчення надається 25-30 тисяч сторінок друкованого тексту у рік, у той час як вони можуть продуктивно оволодіти лише 5-6 тисячами сторінок [1].

Без ефективного пристосування до постійних змін у наукових знаннях неможливе виконання специфічних вимог суспільства до підготовки кадрів. Згідно них спеціаліст повинен мати:

- творчий стиль мислення та діяльності;

- професійну мобільність;

- діалектичне мислення;

- інноваційне мислення.

Сучасна освіта окрім цього повинна формувати у студента комплекс соціальних функцій, які Лернер І. поділяє на інваріантні та варіативні [2,19].

До інваріантних функцій належать:

- сприйняття та переробка нової інформації;

- виконання мінімальної практичної діяльності;

- учіння;

- комунікативна діяльність та оволодіння мовами;

- знання та дотримання норм громадського гуртожитку;

- адаптація до нових умов.

До варіативних функцій відносяться:

- соціальна активність;

- діяльність з метою самореалізації;

- здатність до перенавчання;

- прийняття самостійних рішень;

- безперервна цілеспрямована самоосвіта;

- прояв ініціативи;

- творче мислення та активність;

- володіння моральними нормами;

- естетичне сприйняття оточуючих явищ;

- піклування про своє та чуже здоров'я;

- усвідомлення глобальних проблем людства.

Нашу увагу було зосереджено на таких інваріантних функціях, як сприйняття та переробка навчальної інформації; комунікативна діяльність як умови досягнення максимальної самореалізації особистісних якостей тих, хто навчається. Вважаємо, що значною мірою виконання цього завдання сприятиме ефективній соціальній адаптації в умовах навчання.

Не дивлячись на те, що питання соціальної адаптації має глибокі історичні корені, вивчення його почалось відносно нещодавно, чим і пояснюється різноплановість сучасних визначень вченими. Одні з них вважають, що під соціальною адаптацією слід розуміти процес засвоєння особистістю соціального досвіду суспільства в цілому і мікросередовища її існування зокрема, інші - заключний етап адаптації людини, який враховує попередні етапи біологічної та психологічної адаптації. Існує і думка про те, що соціальна адаптація - форма соціального руху, яка включає виробничі сили, свідомість, пізнання, формування потреб відтворення життя та продовження роду. Є автори, які у визначенні опираються на характерні особливості соціальної адаптації, які обумовлені єдністю соціальних та біологічних факторів. Зокрема, до них відносять: активну участь свідомості людини; вплив індивіда на адаптаційне середовище шляхом трудової діяльності, можливість зміни результатів адаптації. Має місце і розуміння поняття як процесу збереження та підвищення стійкості цілеспрямованого функціонування особистості. Розглядається поняття і як система внутрішнього самоналагоджування та взаємного приладжування соціальних систем однієї до одної, при визначаючої ролі останніх.

Нами за основу визначення соціальної адаптації було взято розуміня поняття як “... процесу активного пристосування індивіда до соціального середовища, який проявляється у забезпеченні умов, які сприяють реалізації його потреб, інтересів, життєвих цілей” [3,311].

Останнім часом проблеми соціальної адаптації все частіше стають предметом аналізу педагогічної науки. Адаптація тих, хто навчається, до нових умов життєдіяльності розглядається на сучасному етапі розвитку освіти у трьох напрямках: соціально-психологічному, психолого-педагогічному та соціально-педагогічному.

Які ж механізми можуть сприяти адаптаційним процесам в умовах зростання навчальної інформації? Безумовно, до них можна віднести прийоми ущільнення інформації. Серед них виділяють:

- моделювання в предметній, графічній та знаковій формах;

- збільшена вправа чи надсимволіка;

- структурна блок-схема теми;

- генеалогічне древо;

- матриця навчальної інформації.

Генеральним напрямком вирішення питання є широке застосування сучасних педагогічних технологій. Зокрема, нашу увагу зосередимо на авторській педагогічній технології відомого донецького педагога-новатора В.Ф. Шаталова.

Фундаментальні основи цієї технології закладені ще класиками педагогіки. Так, Я.Коменський приходив до висновку про те, що знання повинні бути не лише “... сприйняті слухом, треба замалювати їх, ... щоб через зір предмет зазначився в уяві” [4,349]. І.Песталоцці надавав конкретний варіант ущільнення інформації, підкреслюючи, що для цього необхідно “... пронумерувати тварин під загальною рубрикою ссавців. ... Потім позначити кожну тварину відповідно класу“ [5,219]. Своєрідні експериментальні результати такого підходу надані К.Д. Ушинським: ”Навчайте дитину яким-небудь невідомим словам і вона буде довго і даремно мучитись над ними, але зв'яжіть з картинками двадцять таких слів - дитина засвоїть їх відразу“[6,251].

Таким чином, історично простежується зв'язок між ущільненням навчального матеріалу та уявленням його у вигляді умовних позначень.

Пізніше І.П.Павлов розробив концепцію мислення як взаємодію першої (образів) та другої (словесно-логічних конструкцій) сигнальних систем, що дозволяє стверджувати існування прямого зв`язку між абстрактним образом та мовною діяльністю тих, хто навчається.

Для переводу значних обсягів інформації у символічну форму використовуються такі методи:

- логічне упорядкування навчального матеріалу та представлення його у наглядній формі;

- застосування мнемічних засобів з метою створення образних асоціацій.

Дані методи, концепція мислення на основі урахування особливостей першої та другої сигнальних систем раціонально поєднані В.Ф.Шаталовим при створенні такої дидактичної моделі, як опорний сигнал. Основними складовими останнього донецький педагог-новатор вважає [7,170]:

- друкарські візуальні знаки: букви, цифри, розділові знаки;

- реальні друкарські знаки: загальна кількість знаків з урахуванням самостійно зроблених учнями доповнень;

- розумові друкарські знаки: друкарські знаки, які відображають певне теоретичне положення, ідею, науковий закон тощо.

Зрозуміло, чим більше обсяг інформації, тим відповідно і більше кількість цих знаків. Поступово виникла ідея поєднання опорних сигналів в систему і створення нової дидактичної одиниці - опорного конспекту.

Ефективність застосування опорних конспектів у навчально-виховному процесі підтверджена дисертаційними дослідженнями, які провели Р.Кізіма, С.Кобернік, Б.Фурман та інші.

Опорні конспекти знайшли своє логічне втілення в комп`ютерних технологіях. Так, пропонується застосування в навчально-виховному процесі динамічних опорних конспектів, які занотовуються не на папір, а на екран дисплея, що надає змогу швидко вносити в них певні корективи та робити їх рухомими.

За результатами психологічних досліджень встановлено, що 83% інформації людина сприймає зором, 12% - слухом, 5% - іншими рецепторами. Дослідження пам'яті показали, що людина запам'ятовує 20% від почутого; 30% - від побаченого; 70% - від одночасно побаченого, почутого; 80% - від побаченого, почутого, обговореного та 90% - від побаченого, почутого, обговореного і активно виконаного. Робота за опорними конспектами включає у себе всі компоненти останнього показника, а результати її підтверджують означену цифру.

Окрім опорних конспектів можуть використовуватись і інші види опор:

- графи;

- логіко-графічні схеми;

- алгоритми;

- таблиці-приписи;

- узагальнюючі таблиці;

- моделі;

- компакти;

- пам'ятки;

- піктограми.

В.Ф.Шаталов створив ефективні умови для переростання педагогічного методу в методику, методики - в систему, яка сьогодні по праву вважається авторською, оскільки повністю відповідає усім її ознакам. Одні вчені характеризують її як унікальну педагогічну технологію ефективного досягнення запропонованих навчальних результатів, інші - як педагогічну технологію на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів. Водночас усі визнають, що це дійсно гуманістична педагогічна технологія з колосальними можливостями.

Авторська педагогічна технологія В.Ф. Шаталова не є новиною в вищій школі [8], але сьогодення вимагає її подальшої адаптації. Таку роботу розпочато на кафедрі педагогіки і методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії. Однією з базових дисциплін при підготовці інженерів-педагогів є “Теорія та історія педагогіки”. До основних тем курсу було створено серію опорних конспектів. Організаційні особливості такого підходу вимагають того, щоб на початку установочних лекцій комплект опорних конспектів мав кожен студент-заочник. Як правило, вивчення дисципліни триває протягом двох семестрів. В першому семестрі вивчаються основи теорії виховання, в другому - основи дидактики.

Розглянемо основні етапи опрацювання опорних конспектів.

На першому етапі опорні конспекти коментуються викладачем. Після чого повторний коментар проводиться безпосередньо самими студентами за фронтальною схемою.

На другому етапі студенти отримують питання для підготовки відповідно до заліку (І семестр) чи іспиту (ІІ семестр). Якщо на першому етапі навчальна діяльність мала репродуктивний характер, то тепер вона змінюється на творчу. Робота зосереджується на створенні педагогічного довідника, основою якого є отримані попередньо питання. До кожного питання студенти надають письмовий коментар. В процесі діяльності студенти наводять приклади з життя, засобів масової інформації, літератури. Під час такого аналізу часто виникають дискусії, що надає змогу ефективно реалізувати принцип зв'язку теорії з практикою, активізувати комунікативну діяльність. Після кожного з розглянутих питань студенти залишають в довіднику вільне місце.

На третьому етапі студенти самостійно опрацьовують педагогічну літературу та доповнюють довідник.

Четвертий етап має за мету проведення закріплення навчального матеріалу шляхом фронтального опитування або паралельного опиту. Останній полягає в тому, що студенти розбиваються на пари і перевіряють одне одного. Підставою для цієї діяльності є педагогічний довідник.

Експрес-опитування студентів заочної форми навчання (185 чоловік) показало, що такий підхід є найбільш раціональним, оскільки дозволяє:

- якісно переробити значний за обсягом матеріал курсу;

- активізує мислівну діяльність студентів;

- створює позитивний емоційний фон;

- дозволяє поглибити навички по користуванню літературою;

- активізує комунікативні процеси;

- надає навички по структуруванню інформації.

Таким чином, проведена дослідницька робота підтвердила гіпотезу про те, що застосування педагогічної технології В.Ф.Шаталова позитивно впливає на ефективність адаптаційних процесів в навчанні студентів-заочників.

Література

1. Гарунов М.Г., Пидкасистый П.И. Сущность, содержание и методы исследования самостоятельной работы студентов //Методология и методы исследования проблем педагогики высшей школы. - Тюмень: Тюм. гос. ун-т., 1980. - С.17-28.

2. Лернер И.Я. Базовое содержание общего образования //Советская педагогика. - 1991. - N11. - С.15-21.

3. Социальная психология: Учебн. пособие / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1987. - 224с.

4. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2т. /М.: Педагогика, 1982. - Т.1. - 656с.

5. Песталоцци И.Г. Избранные педагогические сочинения: В 2т. /М.: Педагогика, 1982. - Т.1. - 650с.

6. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения: В 2т. / Педагогика. - М.: 1974. - Т1.: Теоретические проблемы педагогики. - 584с.

7. Шаталов В.Ф. Точка опоры. Организация основы экспериментальных исследований. - М., 1990.

8. Поддубная Т.Н. Анализ практики применения организационно-методической системы В.Ф. Шаталова в вузе с позиций деятельностной теории учения: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 /МГУ им. М. Ломоносова. - М., 1989.

Размещено на Allbest.ru