Методика аналізу професійної діяльності інженера-педагога при розробці проектів з навчання за допомогою планів комп’ютерних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ПРИ РОЗРОБЦІ ПРОЕКТІВ З НАВЧАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ПЛАНІВ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Смоліна І.С.

Анотація

Методика аналізу професійної діяльності інженера-педагога при розробці проектів планів навчання за допомогою комп'ютерних технологій

У статті розглядається професійна діяльність інженера-педагога при розробці проектів навчання засобами комп'ютерних технологій. Розкрито поняття „проект”, описані види проектів навчання, показано значення комп'ютерних технологій при створенні проектів навчання і роль цих технологій в освіті.

Аннотация

Смолина И.С.

Методика анализа профессиональной деятельности инженера-педагога при разработке проектов обучения с помощью планов компьютерных технологий

В статье рассматривается профессиональная деятельность инженера-педагога при разработке проектов обучения средствами компьютерных технологий. Раскрыто понятие „проект”, описанные виды проектов обучения, показано значение компьютерных технологий при создании проектов обучения и роль этих технологий в образовании.

Annotation

Smolina I.S.

Methodology of analysis of teacher-engineer's professional activities by teaching project development with the help of computer technologies

In article professional work of the engineer - teacher is considered by development of projects of training by means of computer technologies. The concept the "project", the described kinds of projects of training is opened, value of computer technologies is shown at creation of projects of training and a role of these technologies in education.

Постановка проблеми. Однією з характерних рис навчального процесу в даний час є інформатизація освіти, заснована на впровадженні комп'ютерних технологій, орієнтованих на оптимальне керування ходом навчального процесу у всіх його проявах: аудиторна робота студентів, курсове і дипломне проектування, самостійна робота, науково-дослідна робота, навчально-методичне забезпечення дисциплін, складання розкладу занять, збір й аналіз інформації про успішність студентів і рівень викладання, кадрово-фінансовий і адміністративний аспекти діяльності вузу.

У першу чергу це пов'язано із зростаючими потоками навчальної і професійної інформації, зростанням їхньої насиченості, підвищенням вимог до якості навчання і рівня підготовки випускників вузу, зменшення часу, що відводиться на вивчення предметів навчального плану в умовах росту потреб суспільства у фахівцях сучасного рівня, коли система вищої освіти стоїть перед рішенням складної задачі: з одного боку, збереження фундаментальності на всіх освітніх рівнях, з іншого боку - освоєння нових освітніх технологій. Разом з тим під впливом інформатизації і все ширшого впровадження в наше життя комп'ютерних технологій, у вузі відбуваються зміни в уявленнях, пов'язаних з навчальним процесом, його забезпеченням і керуванням ним, поступово формуються нові методики, форми і конкретні проекти навчання, що відкривають студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної і науково-дослідної роботи, дають нові можливості для технічної творчості. Розробка програмних продуктів і засобів комп'ютерного контролю знань, керування навчальним процесом - нова і важлива сфера роботи викладачів кафедр і адміністрації вузу. Але разом з тим, не треба забувати, що комп'ютеризація і інформатизація освіти - речі різні: мова йде не про те, щоб навчити студентів і викладачів користуватися обчислювальною технікою і програмними продуктами, а про те, що вони повинні опанувати цими інструментами для використання в майбутній професійній діяльності, отримання інструментів для аналізу і керування, одержання даних, їхньої оцінки, забезпечення інформаційної безпеки.

Використання інформаційних технологій в освіті дозволяє підвищити ефективність навчального процесу, рівень підготовки студентів, систематизувати знання, знизити тимчасові витрати і час реакції на появу нових технологій, значною мірою індивідуалізувати навчання, воно дає поштовх до розвитку навичок самонавчання, оволодіння високими технологіями і сучасним інструментарієм, визначений грамотність при роботі з джерелами інформації, що також є необхідною умовою для подальшого професійного росту випускника вузу. Для викладачів і адміністрації вузу це дає можливість організації сучасного електронного процесу документообігу (створення, оформлення, погодження, виготовлення, доведення до відома, контроль за виконанням, збереження інформації) і керування вузом шляхом створення експертних програм і програмних комплексів, починаючи з держстандартів і навчальних планів, робочих програм дисциплін, розрахунку навантаження і складання розкладу, створення методичного забезпечення, контролю і керування навчальним процесом, його прогнозуванням, при роботі відділу кадрів, та планово-фінансового відділу.

Поява необхідності підготовки педагогічного працівника нового типу - інженера-педагога - свідчить про новий етап розвитку професійної освіти. Кінцевим результатом даного етапу можна вважати підготовку фахівця, що повинне мати широкий кругозір, володіти професійною майстерністю, глибоко знати політехнічні основи сучасного виробництва, уміти швидко освоювати новітні машини, основи проектування виробів і технологічні процеси їхнього виготовлення.

Аналіз останніх досліджень. Система навчання, що відповідає таким вимогам повинна включати інноваційні технології, що забезпечують відповідний рівень мобільності фахівця з оволодіння професійно значимими знаннями, уміннями і формування необхідних навичок. Цей напрямок є одним із основних у розвитку вищої школи на сучасному етапі і знайшов своє відображення в програмі ЮНЕСКО “Освіта для ХХІ сторіччя”, що стала своєрідним відгуком на процес просування багатьох країн світу до інформаційного суспільства й ознаменував зміну концепції “освіта на все життя” концепцією “освіта протягом життя”.

Аналіз вітчизняного досвіду, вивчення досвіду інших країн, обговорення стратегії та напрямків реформування професійно-технічної освіти за участю фахівців з країн-партнерів дозволяють визначити першочергові завдання у загальному стратегічному плані модернізації системи професійно-технічної освіти, підвищення якості кваліфікованої робочої сили України.

- створення і впровадження методик системного вивчення тенденцій змін на ринку праці з визначенням перспективних робітничих професій, створення переліку інтегрованих професій та розробка механізмів їх впровадження в системі ПТО;

- розробка кваліфікаційних характеристик нового покоління, стандартів компетентності і на їх основі - стандартів професійно-технічної освіти;

- здійснення комплексної структурно-змістовної перебудови ПТО,- демократизація і децентралізація управління професійно-технічною освітою, розвиток регіонального співробітництва.

- розвиток стратегії безперервності професійно-технічної освіти і навчання протягом всього життя;

- впровадження підприємницького підходу в професійне навчання; формування в молоді знань і навичок поведінки в новому економічному середовищі;

- широке впровадження в навчальний процес нових прогресивних методів навчання і нових технологій підготовки кваліфікованих робітників, створення нового покоління підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, інших ефективних засобів навчання;

- навчання і підвищення кваліфікації педагогічних працівників і адміністраторів професійно-технічної освіти відповідно до нових умов;

- розробка і впровадження нової моделі ресурсного забезпечення професійно-технічної освіти.

Звичайно, виконання цих вимог значною мірою визначається рівнем кваліфікації викладацьких кадрів, які здійснюють підготовку робітників і забезпечують адекватний до цих вимог рівень організації навчального процесу.

Але аналіз сучасної системи підготовки кадрів для ПТО свідчить про необхідність пошуку нових підходів до підготовки кадрів для системи ПТО, а також до пошуку відповідних шляхів розвитку навчальних закладів різного рівня акредитації.

Помітно, що підготовка інженерно-педагогічних кадрів високої кваліфікації, здатних здійснювати соціально-професійну та виробничо-технологічну діяльність в професійно-технічних навчальних закладах різного типу є першочерговим, пріоритетним напрямком розвитку вищої освіти і вимагає пильної уваги і допомоги з боку держави.

У системі інженерно-педагогічної освіти на даному етапі існує цілий ряд протиріч, які зумовлені невідповідністю глобальних соціально-економічних перетворень у господарстві та промисловості сучасному станові системи інженерно-педагогічної освіти, а саме:

- невідповідальність між потребою у викладацьких кадрах в системі ПТО та вищих навчальних закладах 1 і 2 рівнів акредитації та реальними можливостями системи інженерно-педагогічної освіти, по її забезпеченню про що свідчить і дефіцит педагогічних кадрів для системи ПТО;

- між структурою робітничих професій, пов'язаних з попитом на ринку праці та існуючим переліком профілів інженерно-педагогічної підготовки, що потребує перегляду та удосконалення структури інженерно-педагогічної освіти;

- між системою управління ПТЗО і кадровим складом педагогічного персоналу та існуючою системою підготовки інженерно-педагогічних кадрів, що вимагає розробки системи багатоступеневої підготовки кадрів для ПТО;

- між вимогами суспільства до сучасного викладача ПТО та станом його підготовки в системі інженерно-педагогічної освіти, що потребує перегляду змісту та технологій навчання майбутніх інженерів - педагогів у відповідності до сучасних вимог педагогічної та інженерної освіти;

- між існуючою системою інженерно-педагогічної освіти та вимогами Європейського співтовариства до єдиної системи безперервної освіти, а саме:

- впровадження ступеневої освіти;

- впровадження кредитно-модульної системи;

- демократизація освіти;

- можливість пересування у європейському освітньому просторі;

У відповідності з цим сьогодні виникла необхідність знову звернутися до аналізу галузі інженерно-педагогічної освіти, переглянути її функції, визначити перелік необхідних для України профілів підготовки, налагодити систему розподілу випускників у відповідності з визначеним професійним призначенням та умовами їх використання в професійній освіті. Тобто знову виникла необхідність перегляду та удосконалення концепції розвитку інженерно-педагогічної освіти.

Проблемам проектування та використання засобів навчання, дослідженню взаємозв'язків окремих компонентів системи дидактичних засобів, вивченню їх впливу на результативність навчання присвячені праці Ю.Бабанського, В.Бейлінсона, Т.Габая, В.Євдокимова, Б.Єсипова, Л.Зоріної, І.Зязюна, В.Краєвського, Ч.Куписевича, І.Лернера, В.Оконя, М.Скаткіна, А.Прокопенка, Г.Хозяїнова, Н.Шахмаєва, С.Шаповаленка та ін.

Впровадження комп'ютерних технологій в освіту суттєво вплинуло на систему засобів навчання, на співвідношення та взаємодію окремих компонентів цієї системи. Дослідженню різних аспектів інформатизації навчання присвячені праці Л.Білоусової, І.Василевського, Б.Гершунського, Л.Гур'євої, А.Єршова, М.Жалдака, І.Звєрєва, Є.Машбиця, Д.Матроса, І.Підласого, Є.Полата, М.Патланжонглу, С.Ракова, Н. Розенберга, О.Філатова, С.Христочевського та ін. Разом з тим недостатньо розглянутими залишаються проблеми проектування комп'ютерних засобів навчання.

Постановка завдання. Ціллю даної статті є аналіз професійної діяльності інженера-педагога при розробці проектів навчання за допомогою комп'ютерних технологій.

Мета інженерно-педагогічної освіти полягає в задоволенні потреб суспільства в висококваліфікованих педагогічних кадрах, які здатні виконувати наступні виробничі функції:

прогностична - визначення шляхів досягнення мети професійно-технічної освіти, вивчення ринку праці та прогнозування появи нових професій, аналіз професійної діяльності робітників з метою проектування програми їх підготовки, прогнозування навчально-виховних ситуацій та особистої професійної поведінки;

методична - конструювання змісту освіти на всіх рівнях (освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми, навчального плану, навчальної програми дисципліни, окремого заняття.); вибір навчального матеріалу та засобів його викладання на основі результатів прогнозування навчальної діяльності реального контингенту тих, хто навчає, встановлення логіки викладання навчального матеріалу та його змісту, розробка технологій та методик професійного навчання, створення дидактичного забезпечення навчального процесу, наукова організація праці;

навчальна - проведення різних видів і типів занять по теоретичному та виробничому навчанню у вищих навчальних закладах І -ІІ рівнів акредитації, організація професійного спілкування, використання можливостей дидактичних та технічних засобів в їх комплексній взаємодії для підвищення ефективності навчального процесу;

виховна - вивчення особистостей учнів і студентів, проведення роботи по удосконаленню роботи з особистістю та навчальною групою, розвиток співкерування і самоврядування в групі, формування інтересу до навчальної дисципліни, стійкої орієнтації на обрану професію;

контрольно - діагностична - проведення різних видів та типів контрольно-діагностичних заходів при теоретичному та виробничому навчанні, оцінка якості навчання; розробка та застосування різноманітних засобів діагностики рівня якості знань професійної та практичної підготовки тих, хто навчає.

організаційна - організація та реалізація процесу професійного навчання учнів та студентів освітніх закладів, робітників та службовців на виробництві, а також незайнятого на виробництві населення в навчальних центрах, організація управління підрозділами навчально-виховних закладів та підприємств.

виробничо-технічна - експлуатація обладнання закладів освіти та виробництва, користування технічною документацією та її складання, проектування та розрахунки систем, вузлів, деталей, технологічних процесів та розв'язок інших технічних задач.

Стандартні виробничі функції - проектувальна, організаційна, управлінська, навчальна та технічна повинні містити в собі типові задачі діяльності, які виконуються фахівцями як в освіті, так і на виробництві. Це сприяє, окрім підвищення якості підготовки фахівців, ще і соціальному захисту випускників інженерно-педагогічних спеціальностей, надаючи можливість працювати як в освіті, так і на виробництві.

Методична підготовка є частиною фахової освіти інженера-педагога і, відповідно, виконує функцію інтеграції технічних і педагогічних знань.

Проектна підготовка є однією зі складових частин загально-інженерної підготовки інженера-педагога і вимагає наявності знань і системи складних умінь і навичок. Проектування навчального процесу є однією з визначальних функцій педагога. Метою дидактичного проектування є розробка дидактичного проекту навчання того або іншого рівня.

Суть поняття "проект" - його прагматична спрямованість на результат, який можна одержати при рішенні тієї чи іншої практично або теоретично значимої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоб домогтися такого результату, необхідно навчити студентів самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

Для аналізу поняття «дидактичне проектування» варто визначити характеристики мети даної діяльності, їх вихідні дані, кінцевий продукт, встановити засіб здійснення або представити характеристику суб'єкта, що може виконувати дану діяльність.

Вихідними даними для дидактичного проекту або його предметом є, з одного боку, наука, техніка, технічне знання, а також виробничий процес, що лежить в основі галузі, з іншого боку, - початкові умови навчання у вузі. Ці поняття визначають різні сторони предмета методичної діяльності інженера-педагога.

Кожне з даних понять має свої характеристики і розглядається окремо при створенні проекту навчання на етапі аналізу вихідних даних.

Продуктом методичної діяльності є дидактичний проект навчання, виконаний на рівні професійного навчального закладу, спеціальності, дисципліни і теми. Продукт і процес методичної діяльності взаємозалежні. Цей взаємозв'язок простежується в роботах сучасних педагогів, присвячених дидактичному проектуванню.

У педагогічній практиці використовуються дидактичні проекти різних рівнів, різних дидактичних циклів.

Дидактичний цикл -- структурна одиниця навчального процесу, що зберігає всі його характеристики.

Структура дидактичного циклу включає:

цілі дидактичного циклу;

зміст дидактичного циклу, що виступає як об'єкт засвоєння;

навчальна діяльність і діяльність викладача;

дидактичний інструментарій, що включає форми організації навчальної діяльності, способи і засоби навчання, контролю й оцінки засвоєння.

Дидактичний проект є прогнозною моделлю реальних процесів взаємодії того, хто навчає і того, кого навчають, у визначених просторово-тимчасових границях, що призводять до зміни навчально-педагогічної ситуації відповідно до поставленої мети.

Функціональні одиниці дидактичного проектування наступні:

проектування цілей навчання;

проектування змісту навчання;

проектування навчальної діяльності;

проектування технології навчання;

проектування системи контролю, аналізу й оцінки.

Результатом розробки кожної складової дидактичного проекту є:

перелік цілей дидактичного циклу, виражених у прогнозованих кінцевих результатах дидактичного циклу;

вибудована у визначеній послідовності логіки і формі подачі системи дидактичних одиниць навчального матеріалу;

система можливих навчальних дій, спрямованих на засвоєння змісту і способів діяльності;

система процесуально-методичних дій викладача по керуванню і контролю за навчальною діяльністю й адекватні до них інструменти навчання: форми, методи, прийоми, засоби;

перелік критеріїв і параметрів, за допомогою яких можна буде об'єктивно і діагностично оцінити результати засвоєння;

* комплект тестів, розроблений з урахуванням мети навчання і параметрів оцінки.

У залежності від підрівнів дидактичного циклу і ступеню відображення в них компонентів проектування, розрізняють види дидактичних проектів: навчальні плани спеціальностей, навчальні програми, посібники, тематичні плани, сценарії занять та інш.

Існують зовнішні параметри оцінки проектів: значимість і актуальність висунутих проблем, адекватність їхній досліджуваній тематиці; коректність використовуваних методів дослідження й обробки одержуваних результатів; необхідна і достатня глибина проникнення в проблему; залучення знань з інших галузей; доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки.

Особливе місце в освітній діяльності займають телекомунікаційні проекти. Цей проект є основною формою організації навчальної діяльності студентів у мережі. Під навчальним телекомунікаційним проектом розуміють спільну навчально-пізнавальну, дослідницьку, творчу або ігрову діяльність студентів-партнерів, організовану на основі комп'ютерної телекомунікації, що має загальну проблему, методи, способи діяльності, спрямовану на досягнення спільного результату діяльності.

Безрукова B.C. представляє дидактичне проектування як діяльність, що включає етап створення моделей освіти, проектів навчання і педагогічних конструктантов.

При цьому моделювання передбачає створення законів, статутів, концепцій розвитку освітніх структур, що відбивають загальну характеристику педагогічних систем. Їхнім створенням займаються спеціальні органи освіти.

Викладацькі колективи на основі моделей створюють стандарти освіти для підготовки спеціалістів.

Існують наступні стандарти освіти: кваліфікаційні характеристики (ОКХ), програми і засоби діагностики.

На основі названих документів викладачі повинні створювати проекти навчання на рівні підготовки спеціалістів. Далі ці проекти деталізуються до рівній окремих дисциплін і тем. Проекти навчання можуть бути представлені у формі графіків, схем, таблиць, які дають чітку уяву про послідовність дій викладача й учня на уроці.

Суб'єктом діяльності є інженер-педагог, який повинен мати такі основні характеристики особистості: професійна спрямованість, професійна компетентність і професійно значимі риси особистості. Професійна спрямованість, у свою чергу, включає професійний інтерес, потреби і самовизначення, що виявляються в усвідомленому бажанні викладача заздалегідь представити результат своєї діяльності й способи його одержання.

Для формування професійної спрямованості необхідні працьовитість, цілеспрямованість, особиста ініціатива і здатність самоаналізу своєї діяльності.

Іншим важливим компонентом структури особистості інженера-педагога є компетентність, що включає соціальну, технічну, дидактичну і психологічну компетентність.

Соціальна компетентність виявляється в суспільно-правовій поінформованості про ринок праці, робочі професії визначеного напрямку і предмети їхньої діяльності.

Для проектування систем підготовки робітників та службовців інженерові-педагогові необхідно чітко володіти питаннями, пов'язаними з предметом його діяльності як інженера (галузь промислового виробництва і процеси, що протікають у ній,) і педагога (роль робочої професії, сталість її попиту, прогресивність на ринку праці, економічна і правова доцільність і т.д.). Відповідно до цього інженер-педагог повинен бути ерудованим, професійно обізнаним, повинен мати здібності швидкої мобільності, переорієнтації і перепрофілювання фахівців. Для цього інженерові-педагогові необхідні уміння приймати рішення, виходячи із суспільних і особистих інтересів.

Для розробки проектів навчання фахівців конкретної галузі інженерові-педагогові необхідна і технічна компетентність, що характеризується не тільки наявністю міцних технічних знань, але і здатністю творчо вирішувати технічні задачі, трансформуючи технічну інформацію в педагогічні системи.

Інженер-педагог повинен не тільки сам вміти технічно мислити, але і розвивати його у своїх учнів. З іншого боку, настроювання, налагодження матеріально-технічної бази професійних навчальних закладів, устаткування і приладів, створення майстерень є також одним з завдань інженера-педагога, що не може бути виконане за відсутністю технічного мислення.

Основним же завданням методичної підготовки є формування дидактичного мислення або умінь здійснювати дидактичне проектування, тобто трансформувати технічну інформацію в педагогічну систему. Для рішення даного завдання необхідні прогностичні, аналітичні, проектувальні уміння, пов'язані зі здатністю відбирати і структурувати науково-технічну інформацію в навчальний матеріал, діагностувати цілі і передбачати різні утруднення при навчанні, різні можливі ситуації, зіставляти і вибирати за наявними критеріями оптимальні рішення.

Висновки. Виходячи з викладеного, визначається методична діяльність викладача спеціальних дисциплін і її основні компоненти.

Основною метою методичної підготовки є навчання студентів трансформації технічного знання в навчальний процес, а більш конкретно - навчання студентів керуванню навчальним процесом у навчальному закладі. Система методичної підготовки фахівця зводиться до навчання його діяльності по створенню дидактичного проекту. Навчання методичної діяльності реалізується через сукупність дій при розробці такого проекту.

Проектна підготовка є однією із складових частин загально-інженерної підготовки інженера-педагога і вимагає наявності знань і системи складних умінь і навичок.

Перспективи подальших досліджень. У педагогічній науці недостатньо розглянуто питання теоретичного обґрунтування й апробації на практиці методики навчання інженерів-педагогів при розробці комп'ютерних технологій, у тому числі питання розробки комп'ютерних технологій та програмних продуктів, що забезпечать належний рівень оптимізації освіти та навчання.

навчання інженерний освіта комп'ютерний

Література

1. Артюх С.Ф. Коваленко Е.Э., Белова Е.К., Изюмская Г.В., Баликова В.В. Педагогические аспекты преподавания инженерных дисциплин. Пособие для преподавателей - Харьков: УИПА, 2001. -210 с.

2. Коваленко О.Е., Артюх С.Ф., Лобунець В.І., Резніченко М.К., Тарасюк А.П. Основні концептуальні положення розвитку інженерно-педагогічної освіти // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. - Харків: УІПА, 2004. - 255 с.

3. Лазарєв М.І. Полісистемне моделювання змісту технологій навчання загально інженерних дисциплін: Монографія. - Х.: Вид-во НФаУ, 2003. - 356 с.

4. Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения. -Х.: ЧП «Штрих», 2003. - 480 с.

5. Полат Е.С. Типология телекомуникационных проектов. Наука и школа - № 4, 1997

Размещено на Allbest.ru