Особливості професійної підготовки фахівців з неруйнівного контролю та технічної діагностики у вищому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Неруйнівний контроль якості продукції є одним з найбільш актуальних напрямків приладобудування ХХІ століття. Йому належить до 25 відсотків вартості робіт в сучасному авіабудуванні, не набагато менше в залізничному та інших видах транспорту, енергетиці та фактично в будь-якій іншій галузі. Тому розвиток сучасної промисловості неможливий без неруйнівного контролю.

Спеціалісти з неруйнівного контролю забезпечують контроль якості продукції, що випускається, та додержання безпечної експлуатації промислових об'єктів, їх можна зустріти на будь-якому виробництві, де запроваджується контроль якості продукції. Від них залежить безпека експлуатації багатьох промислових об'єктів. Без цих фахівців неможливе існування більшості галузей промисловості, таких, як авіаційний, наземний, водний транспорт; енергетика (особливо атомні станції), будівництво та інших.

Відповідні служби неруйнівного контролю в Україні є на всіх атомних та теплових електростанціях. Особливо важливу роль ці підрозділи відіграють у літакобудуванні та ракетобудуванні. В цих галузях жоден зварний шов, жодне з'єднання деталей не приймаються без неруйнівного контролю, а зібрані агрегати обов'язково підлягають діагностуванню в широкому діапазоні навантажень (статичних і динамічних), як при підготовці до експлуатації, так і в процесі експлуатації. І при цьому фахівець має бути здатним застосовувати значну кількість спеціальних принципів, методів, приладів і систем неруйнівного контролю та діагностики.

Сьогодні в Україні є багато об'єктів та споруд, що були побудовані десятки років тому. Такі об'єкти, як гідроелектростанції, дамби ГЕС, агрегати теплових електричних станцій, мости, сховища нафти та газу, потребують оцінки їх стану та безпеки. Від їх надійної експлуатації залежить життя тисяч людей і функціонування цілих галузей економіки. Тому в Україні особливо гостро постає проблема підготовки фахівців з неруйнівного контролю, які були б достатньо компетентними для вирішення поставлених задач.

Останнім часом проблема професійної компетентності розглядається у контексті безперервної професійної освіти фахівців різного профілю. Так у різні періоди її розвитку проблемі компетентності фахівців різних сфер діяльності присвячували свої праці провідні вітчизняні науковці А.П. Біляєва, І.А. Зязюн, М.З. Згуровський, В.Г. Кремень, С.Д. Максименко, Н.Г. Ничкало, О.М. Новиков, В.В. Олійник, І.П. Смирнов, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєва, Я.В. Цехмістер, О.В. Чалий та ін. Дана проблема знаходилася в центрі уваги й зарубіжних науковців й з особливою активністю обговорювалася під час Другого Міжнародного Конгресу ЮНЕСКО з технічної та професійної освіти у квітні 1999 року. Так, зокрема, відомий британський психолог Дж. Равен вважає, що компетентність - це специфічна здібність, яка необхідна для виконання конкретної дії у конкретній предметній галузі, і яка включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за власні дії. Дж. Равен наголошує, що бути компетентним - означає мати набір специфічних компетентностей різного рівня ( спостерігати, глибоко розуміти предмет, самостійно ставити питання, готувати ділові папери, доводити власну правоту, вирішувати міжособистісні конфлікти тощо). Окрім того, Дж. Равен говорить і про "вищі компетентності", які, незалежно від того, в якій конкретній галузі вони проявляються, передбачають наявність у людини високого рівня ініціативи, здатності організувати інших людей для досягнення поставлених цілей, готовність оцінювати і аналізувати соціальні наслідки власних дій тощо. Цікавою є думка, яка наголошує, що компетентності проявляються тільки в органічній єдності з цінностями людини у даному виді діяльності [1].

У кінці минулого століття під егідою ЮНЕСКО розроблено вимоги до інженера ХХІ століття. Ці вимоги сформульовані найбільш авторитетними міжнародними організаціями - FEANI (Європа) та ABET (Північна Америка), а також національними асоціаціями інженерної освіти, асоціаціями та товариствами інженерів.

Конкретизуючи означені вимоги до майбутнього фахівця з неруйнівного контролю та технічної діагностики, можна виділити основні, а саме: високий рівень компетентності, що включає професійні знання, вміння та навички, а також здатності орієнтуватися у складній ситуації та приймати оптимальні рішення й високий рівень розвитку професійно необхідних особистісних якостей, серед яких професійна й громадянська відповідальність відіграє провідну роль.

Усе це свідчить про важливість формування професійної компетентності майбутніх інженерів ще на студентській лаві. Проблема професійної компетентності не нова для психолого-педагогічних наук, але, нажаль, у сучасній науково-педагогічній літературі проблеми формування й розвитку професійної компетентності фахівців інженерного профілю, зокрема фахівців з неруйнівного контролю та технічної діагностики, й відповідної організації навчального процесу у вищих технічних навчальних закладах приділено недостатньо уваги.

В Україні підготовка фахівців з неруйнівного контролю та технічної діагностики здійснюється у багатьох провідних вищих навчальних закладах, серед яких слід назвати: Дніпропетровський національний університет, Харківський політехнічний університет, Східноукраїнський університет, Івано-франківський інститут нафти та газу. Можна сказати що сьогодні склалася певна система підготовки інженерів даної спеціальності.

У сучасних умовах виникає об'єктивна потреба суттєвого перегляду існуючих підходів до професійної підготовки інженерів взагалі та фахівців з неруйнівного контролю та технічної діагностики зокрема. Це обумовлено кількома причинами, які пов'язані саме з особливостями організації та змісту підготовки фахівців даної спеціальності у вищому навчальному закладі. Для вирішення цієї проблеми необхідно висвітлити особливості професійної діяльності цих фахівців, дослідити спеціфіку їх інженерної підготовки та знайти фактори, які негативно впливають на якість цієї підготовки. Для реалізації цього завдання пропонується аналіз особливостей професійної підготовки вище означених фахівців а також пропонується досвід кафедри "Приладів та систем неруйнівного контролю" Національного технічного університету України “КПІ” по вирішенню деяких проблем формування й розвитку професійної компетентності фахівців з неруйнівного контролю та технічної діагностики.

Виконання таких складних завдань, високий рівень відповідальності вимагають від фахівців у даній галузі не тільки ґрунтовних знань, а й певних здатностей та особистісних якостей, які, без перебільшення, можна назвати професійно необхідними, і які, без сумніву, виділяють фахівців з неруйнівного контролю та технічної діагностики поміж інших спеціалістів інженерних професій, враховуючи специфіку їх професійної діяльності. У зв'язку з цим, доцільно наголосити на окремих особливостях цієї професії, що мають бути у центрі уваги під час професійної підготовки фахівців у вищому навчальному закладі.

По-перше, фахівець повинен не тільки вміти застосовувати різні методи та прилади для виявлення дефектних ситуацій в об'єкті контролю, але й бути компетентним для прийняття рішення щодо придатності об'єкта для подальшої експлуатації. Неадекватне рішення може призвести до людських жертв. Це означає, що на фахівця з неруйнівного контролю та технічної діагностики покладають підвищену відповідальність за помилку, ціна якої може бути дуже високою. Таким чином, на перший план висуваються не тільки, вірніше, не стільки професійні знання, вміння та навички, скільки здатність фахівця приймати рішення в конкретній, часто екстремальній ситуації, скільки здатність нести відповідальність за прийняте рішення та його наслідки. До речі, у сучасній зарубіжній освітній практиці, зокрема у підготовці фахівців з подібних спеціальностей, основний акцент робиться не на передання студентам певної суми знань та вироблення вмінь й механічних навичок, а саме на формування професійно необхідних здатностей. Така практика сьогодні поширена у США, Франції, Німеччині, Канаді, Японії [2].

По-друге, у разі виявлення небезпечних відхилень від норми, фахівець з неруйнівного контролю та технічної діагностики повинен рішуче вимагати зупинки виробництва, об'єкта або зняття його з експлуатації, що зазвичай приводить до конфлікту з керівництвом підприємства. Така виробнича ситуація вимагає від фахівця професійно необхідних особистісних якостей, таких, наприклад, як високе відчуття відповідальності, об'єктивність, наполегливість, принциповість, чесність тощо. На жаль, формуванню професійно необхідних особистісних якостей майбутнього інженера зараз в системі вищої освіти приділяється недостатньо уваги, що відповідним чином відбивається на рівні професіоналізму фахівців під час їх практичної діяльності на виробництві.

Особливості професійної підготовки фахівця.

Слід зазначити, що професійна підготовка висококваліфікованого спеціаліста з такого комплексного напрямку, як неруйнівний контроль та технічна діагностика має відмінності від підготовки класичного інженера. Фахівець повинен мати глибокі знання у декількох напрямках інженерної сфери - від фізики поверхонь, електромагнітного поля, оптики, акустики, теплофізики - до фізики ядра. Окрім того, фахівець з неруйнівного контролю та технічної діагностики повинен знати та вміти використовувати сучасну електроніку (мікропроцесори, мікроконтролери), програмування, методи обробки інформації та проектування автоматичних систем. Тому формування у вищому навчальному закладі професійної компетентності майбутнього фахівця ускладнюється й має свої специфічні риси.

По-перше, диференціація змісту навчання та поглиблення знань студентів з однієї наукової галузі або навчального предмета призводить до того, що студенту буває важко встановити логічний зв'язок між галузями наукових знань чи навчальними предметами. У свою чергу, цей факт свідчить про утруднення, а іноді й про унеможливлення цілісного сприйняття студентом системи професійно необхідних знань, системи, якою майбутньому фахівцеві слід оволодіти на достатньо високому рівні під час навчання у вищому навчальному закладі [3]. Окрім того, втрата логічних зв'язків стає на заваді формування й розвитку системно-логічного мислення студента, і у результаті - студент, а у подальшому випускник, молодий спеціаліст не має системного бачення своєї спеціальності, її професійних і соціальних аспектів.

По-друге, не сприяють формуванню високої професійної компетентності майбутнього фахівця з неруйнівного контролю та технічної діагностики суперечності в інженерній освіті, які між іншим властиві вітчизняній системі вищої освіти в цілому [4], але в інженерній освіті вони набувають особливого загострення. Це протиріччя між збільшенням об'єму знань, швидкими темпами їх застарівання, оновлення, поглиблення і розширення та обмеженістю навчального часу, що відведений для підготовки спеціаліста. У таких умовах побудова навчального процесу на основі традиційного інформаційного підходу, коли викладачі прагнуть передати майбутнім фахівцям якомога більший обсяг інформації, стає малоефективною. Цей обсяг завжди буде замалий, щоб забезпечити високий рівень компетентності фахівця впродовж усієї його подальшої професійної кар'єри, оскільки знання в технічних галузях надзвичайно швидко змінюються. Тому в сучасних умовах більш продуктивним виявляється розвиваючий підхід, в основі якого знаходиться розвиток та стимулювання пізнавальних інтересів студентів, формування навичок самостійного здобуття, опрацювання та використання необхідної інформації. Ще одним досить гострим протиріччям сучасної вітчизняної системи вищої інженерної освіти є протиріччя між принципом єдності знань та їх розділенням на фундаментальні й спеціальні [5]. Проблема, що породжується цим протиріччям, безпосередньо пов'язана з професійною спроможністю майбутнього фахівця, його компетентністю при вирішенні складних і відповідальних завдань реальної практики. З одного боку, для оволодіння спеціальними знаннями необхідно досконало знати фундаментальні дисципліни, володіти теорією. З другого боку, заглиблення у фундаментальні, теоретичні навчальні предмети змінює акценти у підготовці фахівців і значно скорочує час на вивчення спеціальних дисциплін, які по суті й спрямовані на вироблення професійно необхідних здатностей та особистісних якостей майбутніх інженерів.

Означені протиріччя сьогодні значною мірою відбиваються на якості підготовки фахівців інженерних спеціальностей взагалі та фахівців з неруйнівного контролю та технічної діагностики зокрема.

Вирішенню означених протиріч сприяє розроблений на кафедрі "Приладів та систем неруйнівного контролю" Національного технічного університету України “КПІ” цикл інтегрованих курсів, що спрямовані на формування у студентів системи професійно необхідних знань, умінь, навичок і розвиток здатностей та особистісних якостей в межах комплексної підготовки фахівців. Наприклад, для студентів ІІІ-V курсів спеціальності 7.0909.03 "Прилади та системи неруйнівного контролю" запроваджено такі дисципліни: “Методи обробки інформації”, “Системи неруйнівного контролю”, “Мікроконтролери в системах неруйнівного контролю”, “Проектування сканерів у системах неруйнівного контролю”. Ці дисципліни побудовано таким чином, щоб допомагати студентові знайти спільні риси у різних методах контролю (наприклад, у таких різних за физичним принципом методах контролю, як акустичний та оптичний), порівнювати та визначати переваги й недоліки кожного з них, знаходити найбільш придатні галузі застосування, що сприяє цілісному баченню студентом своєї спеціальності.

Упродовж ІІІ, ІV та V курсів студенти виконують курсові проекти, курсові роботи та розрахунково-графічні роботи з кожного традиційного виду контролю (акустичного, теплового, оптичного, електромагнітного). Наприкінці навчання, у десятому семестрі майбутнім фахівцям пропонується виконання курсового проекту з дисципліни “Системи неруйнівного контролю”, який передбачає під час його виконання поєднання знань, отриманих з окремих методів контролю, дозволяє застосовувати міждисциплінарні знання, наявність системного мислення та достатньо високий рівень розвитку професійно необхідних вмінь, навичок та здатностей випускників.

Підсумовуючи, слід сказати, що в сучасних умовах однією з важливих проблем професійної підготовки є формування компетентності майбутніх інженерів і особливої актуальності це набуває для фахівців з неруйнівного контролю та технічної діагностики. Особливості професійної діяльності цих фахівців потребують впровадження нових підходів до навчання. Запропонований кафедрою "Приладів та систем неруйнівного контролю" Національного технічного університету України “КПІ” цикл інтегрованих дисциплін дозволяє перейти на більш якісний рівень підготовки спеціалістів з творчим мисленням, підвищити рівень їх фахової компетентності.

Сучасна практика потребує науково-обгрунтованих дієвих моделей навчання майбутніх інженерів з урахуванням потреб виробництва й особистості та створення умов для найповнішого розкриття й подальшої реалізації потенційних можливостей випускників технічних вузів у виробничій діяльності. Розв'язання цих проблем пов'язане із розробкою та впровадженням нових, суттєво відмінних від традиційних, підходів та технологій навчання, в основі яких свідома пізнавальна діяльність студентів, інтеграція фундаментальних та спеціальних знань, спрямованість на формування й розвиток професійно необхідних здатностей та особистісних якостей майбутніх фахівців.

Література

педагогічний компетентність професійний інженер

1. Петров А. Профессиональная компетентность: понятийно-терминологические проблемы. //Альма матер (Вестник высшей школы). - 2004. - № 10. - С. 6-10.

2. B. Larson, L. Schmerr. Collaboration for Nondestructive Testing Education - Extending the Reach. //Conference Proccedings Review of Progress in Quantitative Nondestructive Evaluation, vol.22B. - 2002. - P.1899-1904.

3. Шукшунов В., Лозовский В., Буланова-Топоркова М. и др. Университетское техническое образование. Концептуальные основы. //Высшее образование в России. - 2004. - №10. - C.19-30.

4. Говяжинський Л. Формування гуманітарно-технічної еліти як перспективна парадігма розвитку інженерної освіти у світлі Болонського процесу. //Теорія і практика управління соціальними системами. - 2004. - №1. - C. 3-9.

5. Евстегнеев В. Интеграция фундаментального и специального знаний в подготовке инженерных кадров. //Альма матер (Вестник высшей школы). - 2003. - № 11. - С. 14-16.

Размещено на Allbest.ru