Технічна компетентність інженера-енергетика: творчий аспект

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Технічна компетентність інженера-енергетика: творчий аспект

Костюк Д.А.

Постановка проблеми. Реформування освіти в Україні стосується насамперед створення нових освітніх стандартів, оновлення й перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Набуття молоддю знань, умінь і навичок, орієнтація на розвиток компетентності, на розробку й реалізацію ефективних механізмів її формування є важливою складовою освітньої політики держави. Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов'язане з особистісним потенціалом фахівців, його професійною культурою, компетентністю, без чого розв'язання наявних проблем навчання та виховання молоді відповідно до нових вимог часу - неможливе.

Отже, основною вимогою до вищої аграрної освіти за сучасних умов є орієнтація її на розвиток особистості фахівця аграрної галузі, здатного творчо вирішувати загально виробничі та соціально-економічні проблеми в їх взаємозв'язку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблеми підготовки інженерів-енергетиків присвячено мало праць. Так, О.Є. Коваленко досліджує методику професійного навчання інженерів-педагогів, О.Г. Романовський - підготовку інженерів до управлінської діяльності, Т.Д. Якимович - інтеграцію теоретичного і виробничого навчання фахівців (на матеріалі електричної промисловості), Р.М. Собко - дидактичні особливості інтегративного навчання комп'ютерних технологій у професійній підготовці електриків, О.М. Вознюк - формування системи гуманітарних інтегрованих завдань студентів технічних університетів, С.М. Мамрич - ступеневу підготовку фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах (на прикладі радіотехнічних спеціальностей).

Підготовка інженерів-енергетиків аграрної галузі практично зовсім не висвітлена в наукових дослідженнях, незважаючи на широкий спектр дисертаційних робіт з проблем підготовки фахівців аграрної галузі, а саме навчально-пізнавальна активність (Лузан П.Г.), методичні основи навчання механіків (Манько В.М., Решетник П.М., Єсаулов А.О., Буцик І.М.), організація фахового навчання (Іщенко Т.Д.), практична підготовка (Колосок І.О., Хоменко М.П.), наочність (Дьомін О.А., Глазунова О.Г.).

Постановка завдання. Мета даної статті - проаналізувати наявні в психолого-педагогічній літературі погляди щодо поняття "професійна компетентність" та уточнити поняття "технічна компетентність інженера-енергетика сільського господарства".

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі, коли Україна здійснює глибокі перетворення, особливої актуальності набувають питання пов'язані з переходом до ринкової системи господарювання та демократизації всіх сфер суспільного життя. Усе це вимагає радикальних перетворень у сфері аграрного виробництва, появи не просто фахівця, а професіонала, спроможного творчо виконувати свої фахові функції, ефективно керувати виробництвом, з якостями, "…які використовуються в процесі виробництва і визначаються терміном “компетентність”[18].

За словником іншомовних слів, компетентність визначається як “авторитетність, обізнаність, володіти компетенцією), а компетенція (лат. competentia, від competere - досягати, відповідати, прагнути; коло повноважень якогось органу чи посадової особи; проблема, про яку в кого-небудь багато інформації, що дає йому змогу фахово її розв'язати [13].

Новий словник української мови подає ці терміни так:

- компетентний - 1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. Який ґрунтується на знанні; кваліфікований. 2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.

- компетенція - це добра обізнаність із чим-небудь, коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи” [22].

Аналіз наукової літератури показує, що науковці, які вивчають проблему компетентності в педагогіці та психології, ще не досягли одностайності у визначенні цього поняття і дають такі його трактування:

- “…рівень вмінь особистості, що відображає ступінь відповідності певної компетенції та дозволяє діяти конструктивно в соціальних умовах, що змінюються” [4];

- “… оволодіння знаннями та вміннями, що дозволяють висловлювати професійно, грамотно судження, оцінити думки ”[1].

- “…нова якість професійної підготовки ”[20].

- “…не тільки професійні знання, навички і досвід у даній спеціальності, але й ставлення до справи, визначенні (позитивні) схильності, інтереси і прагнення, здатність ефективно використовувати знання й уміння, а також особистісні якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці у даній робочій обстановці”[5].

- “…характеристика людини, яка виражається в наявності у неї знань, умінь і навичок, достатніх для вирішення будь-якої проблеми, захоплення тим чи іншим видом діяльності”[11].

- “…якість особистості, яка ґрунтується на знаннях, інтелектуально й особистісно обумовленому досвіді соціально-професійної життєдіяльності людини”[8].

Більшість авторів під компетентністю розуміють загальну здатність і готовність особистості до дії, що ґрунтується на знаннях і досвіді, набутих завдяки навчанню і вихованню, зорієнтованих на становлення фахівця як суб'єкта життя і культури, активну інтеграцію в суспільство, освоєння багатогранної рольової палітри [21].

Компетентність одночасно поєднує мобілізацію знань, умінь, поведінкових відносин. Компетентність розвиває уміння розв'язувати найрізноманітніші життєві проблеми, отримувати й критично аналізувати інформацію, приймати рішення, оцінювати соціальні наслідки дій, працювати у групі, розробляти й виконувати контракти, включатись у проекти, організовувати свою роботу, використовувати нові інформаційні технології, проявляти стійкість перед труднощами, знаходити нові рішення.

Компетентність - це специфічна здатність, яка дає змогу ефективно розв'язувати проблеми, що виникають у реальних життєвих ситуаціях. У людини мають бути певні знання - інструменти, особливі способи мислення й життєві навички. Вищі рівні компетентності передбачають ініціативу, організаторські здібності, здатність оцінювати наслідки своїх дій. Однак природа компетентності така, що оптимальні результати у розв'язанні проблем можливі лише за умови глибокої особистої зацікавленості людини.

Англійський дослідник компетентності Дж. Равен вважає, що складові компетентності розвиваються і виявляються лише в процесі виконання цікавої для людини діяльності. Їх не можна вирахувати й оцінювати окремо від мотивації, яка є частиною компетентності. На його думку, ефективна діяльність, як результат декількох факторів, набагато більше залежить від цілого ряду незалежних і взаємозамінних компетентностей, які охоплюють широкий спектр ситуацій у процесі руху до мети, ніж від рівня окремої компетентності або здібності, виявленої в конкретній ситуації. Треба оцінювати саме повний набір компетентностей, які виявляються індивідами у різних ситуаціях протягом тривалого часу і витрачаються на досягнення особистісно-значущих цілей, а не рівень якоїсь окремої здібності. Будь-який показник окремо взятої “здатності” або “мотивації” індивіду абсолютно безглуздий [14, с.154-155].

Т.Г. Браже відзначає, що у період дорослості становлення особистості - під час навчання в школі - знання ще відіграють самостійну роль, у “дорослому” житті вони адаптуються до функціональних прав та обов'язків людини, стаючи основою її функціональної грамотності. Вступаючи у взаємодію з професійними знаннями та вміннями, вони утворюють професійну компетентність фахівця, під якою розуміють багатофакторне явище, що включає в себе і власне професійні ознаки, і загальну культуру особистості. Отже, професійна компетентність як багатофакторне явище містить в собі й ціннісні орієнтації, і стиль спілкування з людьми, й етичну та мовленнєву культуру особистості [2].

Компетентного фахівця, відзначає О.А. Козиріна, виділяє критичне мислення: здатність серед багатьох рішень вибрати оптимальне, аргументовано пояснити помилкові рішення. Компетентність передбачає постійне оновлення знань, оволодіння новою інформацією для успішного вирішення професійних завдань в даний час та даних умовах. Інакше кажучи, компетентність - це здатність до актуального виконання діяльності [10].

Конкретна ситуація, в якій опиняється індивід, і його цінності безпосередньо впливають на можливість розвитку й оволодіння новими компетентностями. Але не тільки обставини мають право змінити людей, а й самі люди також активно здійснюють вибір і виявляють себе по-новому, залежно від конкретних обставин [14].

Д.В. Чернилевський професійну компетентність визначає як критерій якості підготовки випускників ВНЗ. Сутність концептуальних вимог до професійної компетентності він зводить до розширення знань, умінь і навичок, безпосередньо необхідних для підвищення продуктивності праці у сфері життєдіяльності в цілому [19].

Т.В. Добудько трактує професійну компетентність як єдність теоретичної і практичної готовності фахівця до здійснення діяльності [7].

О.Г. Романовський під професійною компетентністю керівника-інженера розуміє певний рівень знань технологічних основ виробництва і можливостей наявного устаткування у конкретній сфері його діяльності, розуміння основних чинників забезпечення якості продукції та можливих шляхів їх поліпшення, зниження собівартості й підвищення конкурентоспроможності, утримання й розширення своїх позицій на ринку [16].

А.О. Добряков, досліджуючи особливості підготовки інженерів, підкреслює, що кінцевим результатом поглибленої практичної підготовки фахівців є їх професійна компетентність, яка складається з таких компетентностей:

- технічної (професійно значущі знання, вміння і навички);

- концептуальної (фундаментально - теоретична база);

- інтегрованої (вміння поєднувати теорію з практикою);

- контекстуальної (знання соціальних, економічних і культурних умов, які проявляються на виробництві);

- адаптивної (вміння пристосуватися до постійних змін технологій і умов суспільства) [6].

На думку О.Е. Коваленко компетентність інженера-педагога включає:

- соціальну (проявляється в загально правовій свідомості на ринку праці, професіях певного напрямку та предметі їх діяльності);

- технічну (характеризується не тільки наявністю міцних технічних знань, але і здатністю творчо вирішувати технічні задачі, трансформуючи технічну інформацію в педагогічні системи);

- дидактичну (поглиблення і систематизація інженерно-технічних і психолого-педагогічних знань та вмінь, їх інтеграція);

- психологічну (здатність відбирати та структуризувати науково-технічну інформацію, діагностувати цілі та передбачати різноманітні ускладнення при навчанні, співставляти і вибирати оптимальні рішення за існуючими критеріями) [9].

На нашу думку, технічно компетентним інженером-енергетиком сільського господарства можна вважати такого фахівця, який має ґрунтовні теоретичні знання фундаментальних дисциплін, здатність творчо вирішувати технічні проблеми виробництва, здібності до організаторської роботи, постійно слідкує за розвитком світових технологій аграрного виробництва.

Структура професійної компетентності фахівця, відзначає Т.І. Браже, визначається не тільки професійними базовими знаннями та вміннями, але й ціннісними орієнтаціями, мотивами його діяльності, розумінням себе та навколишнього світу, стилем взаємовідносин з людьми, з якими він працює, його загальною культурою, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу [2]. Тому технічна компетентність інженера-енергетика аграрної галузі має включати в себе не тільки професійні знання, вміння та навички, а й схильність до творчої професійної діяльності в аграрній сфері виробництва.

Творчість - це діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Творчість, яка за своєю сутністю є культурно-історичним явищем, має психологічний особистісний аспект, тому що передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань і вмінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонентів розумової активності, а також потреби особистості в самоактуалізації, у розкритті і розширенні своїх творчих можливостей.

Формування технічної творчості у інженерів-енергетиків є однією із головних проблем вищої аграрної школи. Технічна творчість фахівців спонукає їх до розробки нових технологій, до відкриттів, винахідницької діяльності та до раціоналізаторських пропозицій.

З.А. Решетова зазначає, що для психолого-педагогічної науки і особливо для практичної педагогіки досить традиційним є таке розуміння взаємозв'язку творчості й навчання, “виходячи з якого, навчання розглядається не як внутрішній момент самої творчості, що психологічно визрів у ході розв'язання творчого завдання і закономірно перетворює діяльність у цілому, розгортаючи її дослідницький і рефлексивний потенціал, а як зовнішній стосовно творчості процес “підготовка” до майбутньої діяльності, що обумовлює у випадку якісної організації ефективне протікання “наступної” творчої діяльності” [15, с.10].

Якщо творчість стає навчанням, а навчання - творчістю, то закономірним є, на думку А.В. Степанова, що кожний акт творчості перетворюється лише на ще одну сходинку готовності до розв'язання більш складних і важких творчих завдань на більш глибокій і змістовній основі [17].

Але для того, щоб перейти на високі наукоємні технології в аграрній галузі необхідно створити умови підготовки фахівців інженерного профілю до технічної творчості, зацікавленості їх в технічних розробках. Передусім потрібно вирішити такий важливий аспект проблеми, як створення творчих лабораторій професійної підготовки фахівців-енергетиків, що потребує коштів для придбання обладнання, дослідних установок та обчислювальної техніки.

В середині 50-х років ХХ століття англо-американські психологи приділяли значну увагу вивченню особливих здібностей, які називалися креативними. Присутність такої риси, як креативність, у професійних якостях інженера-енергетика підтверджує характер виробничої діяльності.

Сьогодні у ВНЗ, на жаль, розвитку інтуїції, здібностям до генерування нових ідей, приділяється мало уваги. Науково-педагогічні працівники в основному звертають увагу на логічні методи вирішення завдань, в тому числі і в процесі розв'язання творчих задач.

Для того, щоб у фахівців інженерного профілю розвивати творчість доцільно застосування таких методів як: метод інверсії, емпатії, евристичного спостереження, евристичних запитань, дослідження та прогнозування.

Розглянемо більш детально окремі із них.

Метод інверсії являє собою один з евристичних методів творчої діяльності, зорієнтований на пошук ідей розв'язання творчих задач у нових напрямах, частіше всього протилежних традиційним поглядам та переконанням, котрі супроводжуються формальною логікою.

Метод інверсії базується на закономірності, відповідно, принципі дуалізму, діалектичної єдності та оптимального використання протилежних процедур творчого мислення (аналізу та синтезу), а також поширення діалектичного підходу на аналіз об'єкта дослідження, внутрішні та зовнішні сторони об'єкта, конвергенцію і дивергенцію, якщо не виходить розв'язати задачу спочатку до кінця, то потрібно спробувати вирішити задачу навпаки.

Перевагами методу інверсії є те, що він дозволяє розвивати діалектику мислення, відшукати вихід із безвихідної ситуації, знайти оригінальні розв'язки задач різного виду складності та проблемності творчих завдань.

Американський математик і педагог Д. Пойя приділяв велику увагу методу евристичних запитань. Цей метод слід застосовувати для збору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації або впорядкуванню вже існуючої інформації в процесі розв'язання творчої задачі. Евристичні запитання служать додатковим стимулом, формують нові стратегії і тактики вирішенню творчих завдань.

Метод евристичних запитань базується на таких закономірностях і відповідних їм принципах:

- проблемності та оптимальності. Шляхом штучно поставлених задач проблемність завдань знижується до оптимального рівня;

- дроблення інформації (евристичні запитання дозволяють здійснювати розподіл завдань на підзавдання)

- цілепокладання (кожне нове евристичне запитання формує нову стратегію - цілі діяльності).

Перевагами методу евристичних запитань є його простота й ефективність у вирішенні будь-яких завдань. Евристичні запитання особливо розвивають інтуїцію мислення, логічну схему розв'язання творчих задач. Недоліком цього методу є те, що він не дає оригінальних ідей і розв'язків і, як решта евристичних методів, не гарантує абсолютного успіху у вирішенні творчих задач.

Один із важливих евристичних методів вирішення творчих задач є метод емпатії. Процес застосування аналогії є проміжним ланцюгом між інтуїтивними та логічними процедурами мислення. У вирішенні творчих задач використовують різноманітні аналогії: конкретні і абстрактні; проводяться пошуки аналогії, зокрема в галузі техніки. В цих останніх аналогіях можуть бути, в свою чергу, встановлені аналогії за формою і за структурою, по функціях, процесах та ін.

Найчастіше емпатія означає ототожнення в особистості однієї людини з особистістю іншої, коли намагаються уявно поставити себе на місце іншого. Невипадково емпатія, або особиста аналогія, в розв'язуванні творчої задачі розуміється як ототожнення людини з технічним об'єктом, процесом, системою.

В ситуаціях уявної побудови аналога інколи деякі евристичні результати дають такий прийом, як гіперболізацію, наприклад значне збільшення, або навпаки, зменшення масштабів технічного об'єкта або його окремих вузлів. В умовах застосування емпатії необхідне злиття з об'єктом дослідження, що потребує великої фантазії, уяви. Відбувається активізація фантастичних образів і уяви, що приводять до пошуку оригінальних ідей.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, в процесі підготовки фахівців інженерів-енергетиків аграрного виробництва доцільно звернути увагу якраз на методи підготовки, що розвивають технічну творчість, щоб фахівець цієї галузі був ерудованим, професійно підготовленим, володів здібностями швидкої мобільності, вмінням приймати рішення.

Література

1. Безруков В.С. Словарь нового педагогического мышления. - Екатиринбург: Альтернативная педагогика, 1996.- 94 с.

2. Браже Т.Г. Инженеры и врачи о гуманитарных знаниях и общей культуре как интегральной характеристики личности // Интеграционные процессы в образовании взрослых: Материалы науч.-практ. конф.- СПб.: РАО, 1997.- С.73-76.

3. Браже Т.Г. Потребности личности - в центре системы повышения квалификации педагогических кадров: Межвуз. сб. науч. трудов / Отв. ред. Ю.Н. Кулюткин.- Самара: СамГПИ, 1993.- С.36-46.

4. Дёмин В.А. Профессиональная компетентность специалиста: понятие и виды // Стандарты и мониторинг в образовании.- 2002.- №4.- С.34-42.

5. Державні стандарти професійної освіти: теорія і методика: Монографія /За ред. Н.Г. Ничкало. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 334 с.

6. Добряков А.А. Психолого-педагогические основы подготовки элитных специалистов как творческих личностей (содержательные элементы субъект-объектной педагогической технологии): Учеб. пособие. - М.: Лотос, 2001. - 358 с.

7. Добудько Т.В. Формирование профессиональной компетентности учителя информатики. - Самара: Сам ГПУ, 1999. - 340 с.

8. Зимняя И.А. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования // Высшее образование сегодня. 2003. №5 - С.34-42.

9. Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения. Учебник для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образований - Х.: ЧП «Штрих», 2003. - 480 с.

10. Козырина О.А. Компетентность современного учителя: современная проблема определения понятия // Стандарты и мониторинг в образовании.- 2004.- №2.- С.48-57.

11. Лосьєва Н.М.Саморозвиток викладача вищої школи: Навч. посіб. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - 336 с.

12. Морозов А.В., Чернилевський Д.В. Креативная педагогика и психология: Учебное пособие. - М.: Академический Проект, 2004. - 2-е изд., искр. и доп. - 560 с.

13. Пустовіт Л.О., Скоп ненко О.І., Сюта Г.М., Цимбалюк Т.В. Словник іншомовних слів.- К.: Довіра.- 2000.- 1017 с.

14. Равен Дж. Педагогическое тестирование: проблемы, заблуждения, перспективы // Школьные технологии.- 1999.- №1-2.- С.151-178.

15. Решетова З.А. Психологические вопросы профессионального обучения. - М.: МГУ, 1985. - 205 с.

16. Романовський О.Г. Підготовка майбутніх інженерів до управлінської діяльності: Монографія. - Харків: Основа, 2001. - 312 с.

17. Степанов А.В., Иванова Г.И., Нечаен Н.Н. Архитектура и психология: Учеб. пособие для вузов. - М.: Стройиздат, 1993. - 295 с.

18. Сырятов Н. Внутрифирменные профессиональные стандарты как основа функционирования системы управления персоналом предприятия // Менеджмент сегодня. - 2002. - №4. - С.28-33.

19. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособие для вузов.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.- 437 с.

20. Чошанов М.П. Дидактическое конструирование гибкой технологии обучения // Педагогика, 1997.- №2.- С.21-27.

21. Шишов Е.Е. Понятие компетенции в контексте качества образования // Стандарты и мониторинг в образовании.- 1999.- №2.- С.30-34.

22. Яременко В., Сліпушко О. Новий словник української мови.- К.: Аконіт.- 2006.

Анотація

Костюк Д.А.

Технічна компетентність інженера - енергетика: творчий аспект

Стаття присвячена розкриттю поняття “технічна компетентність” майбутнього інженера-енергетика сільського господарства та аналізу методів формування технічної творчості.

технічний компетентність навчальний енергетик

Аннотация

Костюк Д.А.

Техническая компетентность инженера - энергетика: творческий аспект

Статья посвящена раскрытию понятия “техническая компетентность” будущего инженера-энергетика сельского хозяйства и анализу методов формирования технического творчества.

Annotatіon

D.A. Kostyuk

The Technical Competence of Engineer is Energy: Creative Aspect

The article is devoted to opening of concept "technical competence" of future engineer-power engineering specialist of agriculture and analysis of methods of forming of technical creation.

Размещено на Allbest.ru