Управління якістю підготовки фахівців у регіональному багаторівневому інженерно-педагогічному навчальному комплексі

Размещено на http://www.allbest.ru/

управління якістю підготовки фахівців у регіональному багаторівневому інженерно-педагогічному навчальному комплексі

Джантіміров А.Ю.

Джантіміров А.Ю.

Управління якістю підготовки фахівців у регіональному багаторівневому інженерно-педагогічному комплексі

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти управління якістю підготовки фахівців у регіональному багаторівневому інженерно-педагогічному навчальному комплексі. Зроблено аналіз результатів захисту студентами дипломів на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях.

Джантимиров А.Ю.

Управление качеством подготовки специалистов в региональном многоуровневом инженерно-педагогическом комплексе

Рассмотрены теоретические и практические аспекты управления качеством подготовки специалистов в региональном многоуровневом инженерно-педагогическом учебном комплексе. Сделан анализ результатов защиты студентами дипломов на разных образовательно-квалификационных уровнях.

управління інженерний навчання якість

A.Y. Dzhantimirov

Management of Quality Training of Specialists in Regional Multilevel Engineering-pedagogical Complex

The article deals with theoretical and practical aspects of quality training management in regional multilevel engineering-pedagogical complex. The analysis of the students research works result at different education qualification levels is made.

Постановка проблеми

Сучасним тенденціям послідовного розвитку галузей виробництва економіки держави притаманні риси підвищення їх наукоємності, технологічності, більш високої організованості, спрямованих на забезпечення якості виготовленої продукції та інше, що, як наслідок, вимагає наявності працюючих у сфері виробництва висококваліфікованих інженерно-технічних та великої армії робітничих кадрів. Саме підготовку кваліфікованих робітничих фахівців у відповідних освітніх системах мають забезпечити компетентні інженерно-педагогічні кадри, які володіють системними професійними знаннями, вміннями і навичками. Початковий (базовий) рівень професійної компетентності інженерно-педагогічних фахівців закладається і формується у спеціалізованих педагогічних навчальних закладах (комплексах) через застосування різних освітніх організаційних форм, методів і методик (систем), і передусім, через забезпечення максимально можливої якості і інтеграції цілої низки складових навчального процесу з підготовки професійних педагогічних кадрів для розгалуженої системи ПТО України. Поряд з вище визначеним, сьогодні питання якості професійної освіти набуває ще більшої ваги у зв'язку з глобальними змінами політичного та соціального устрою держави, формуванням ринку праці та реформуванням системи педагогічної освіти України за сучасними демократичними методологічними принципами, в результаті чого педагог професійного навчання повинен оволодіти всіма напрямками професійної компетенції, бути конкурентоспроможнім, мобільним, соціально захищеним, мати можливість продовжувати освіту і якісно підвищувати свій освітній професійний рівень, реалізувати свої нахили і особистісні вимоги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням забезпечення якості отриманої інженерно-педагогічної освіти приділяється постійна увага педагогічної спільноти з моменту її заснування по наш час. Цим питанням у різних його аспектах опікувалися відомі науковці і педевтологи - В.С. Безрукова, О.Т. Маленко, Е.Ф. Зеєр, М.А. Цирельчук, Г.М. Романцев, Г.М. Жуков, О.І. Субетто, Н.Г. Ничкало, О.І. Щербак, науково-педагогічні працівники Української інженерно-педагогічної академії та інші.

На кожному етапі досліджень здійснювався аналіз діючої структури та змісту запроваджених заходів, які забезпечували якість професійно-педагогічної підготовки, її відповідність вимогам «замовників» педагогічних кадрів, визначалися і обґрунтовувалися нові науково-практичні і методичні заходи щодо підвищення якості складових навчального процесу, робилися спроби їх систематизації.

Постановка завдання

Метою даної статті є визначення ролі і місця комплексу заходів, що забезпечує якість професійної освіти, а також представлення розробленої з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду з підготовки професійних педагогічних кадрів системи управління якістю підготовки інженерно-педагогічних фахівців і запроваджену у новоствореному регіональному багаторівневому інженерно-педагогічному навчальному комплексі, яка створює оптимальні освітні умови і забезпечує якісну інтегровану інженерно-педагогічну підготовку молодих педагогічних кадрів за сучасними вимогами «замовників».

Виклад основного матеріалу

Сучасна стратегія розвитку створених багаторівневих навчальних комплексів містить у собі розуміння того, що якість освіти, яка виступає як соціальна, моральна та ринкова категорія, є одним з найефективніших засобів задоволення особистої потреби людини, вимоги суспільства.

Якість - це відповідність визначеній запроектованій меті, наявність суттєвих ознак, особливостей, властивостей, які відрізняють один предмет або уявлення від іншого, можливо, відповідність послуги як інтегрального результату праці деяким попередньо заданим стандартам.

Регіональний багаторівневий інженерно-педагогічний навчальний комплекс (РБРІПНК) було створено у 1998 році Українською інженерно-педагогічною академією (УІПА) на базі Донецького індустріально-педагогічного технікуму (ДІПТ), де запроваджено 5 завершених ступенів навчання. На перших трьох ступенях, заснованих на базі технікуму (1 р/а) готують: кваліфікованих робочих кадрів (І ст.), молодших спеціалістів за технічним фахом (ІІ ст.), майстрів виробничого навчання (ІІІ ст.); два інших ступеня - бакалавра (ІV ст.) і спеціаліста (V ст. - інженер-педагог) належать філіям УІПА.

Управлінням якістю освіти у РБРІПНК є організований процес реалізації попередньо спланованих кількісних і якісних освітніх параметрів за сучасними вимогами як особистості, так і ринку праці, що здійснюється через оптимізацію організації навчально-виховного процесу на всіх освітніх рівнях підготовки педагогічних фахівців, постійного підвищення рівня мотивації суб'єктів навчального процесу до якісної співпраці, запровадження динамічної системи наскрізного (вхідного, проміжного, вихідного та інше) контролю якості отриманих загальноосвітніх, гуманітарних, професійно-спрямованих, психолого-педагогічних та інших знань, умінь та навичок, і має на меті підготовку професійно-компетентних інженерно-педагогічних кадрів для системи ПТО України.

Запровадження системи управління якістю підготовки інженерно-педагогічних кадрів у навчальному комплексі мало послідовний, цілеспрямований і творчий характер, і процес її створення, становлення і розвитку складався з таких етапів:

Змістом першого етапу створення системи є спільно розроблена методичною радою технікуму, вченою радою академії та узгоджена керівництвом навчальних закладів стратегія управління якістю освіти, складовою якої є визначення локальної політики стосовно до якості відбору абітурієнтів для системи підготовки майбутніх педагогічних фахівців на різних ступенях навчання; визначення якісних базових освітніх параметрів, які відповідають навчальним вимогам наступної освітньої ступені (на вході) для успішного проведення навчання на більш високому освітньому рівні; застосування психолого-педагогічного тестування та супроводу, формування додаткових організаційно-методичних і інших заходів, що сприяють підвищенню якості підготовки.

На другому етапі практичної діяльності застосовуються багатогранні функції оперативного керування якістю освіти, а саме планування оптимальних параметрів якості з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх освітніх факторів, стандартизації і нормування об'єму та змісту навчання на кожній ступені, а також у комплексі в цілому; наступний, проміжний, кінцевий контроль якості знань студентів поряд з контролем якості навчально-методичного, нормативного та кадрового забезпечення; пошуків внутрішніх ресурсів для підвищення якості освіти тощо.

Третій етап представлений сукупністю процесів з цілісного формування якості освіти за прикладом комплексного підходу до управління якістю освіти за системою TQM (TQM - Total Quality Management - Концепція всебічного управління якістю), представленого в міжнародних стандартах якості серії ІSO - 9001 (International Standart Organization). У стандартах ІSO поняття якості визначається як сукупність властивостей та характеристик об'єкту, які спроможні задовольнити встановлені або заплановані потреби.

Під управлінням якістю в стандартах ІSO розуміють методи і види діяльності, які направлені на організацію, контролювання процесу досягнення, розвитку, підвищення рівня якості, або усунення причин незадовільного функціонування системи управління якістю на всіх етапах процесу досягнення відповідної до вимог «замовника» якості за будь-яким напрямом, у тому числі й освітнім.

Під процесом розуміється сукупність взаємопов'язаних видів педагогічної, наукової, організаційної та іншої можливої діяльності, які перетворюють освітні параметри як на різних входах, так і виходах навчального комплексу за безперечним дотриманням принципу функціональної залежності результату на виході підсистем, або комплексу як системи в цілому, в залежності від стану освітніх параметрів на їх входах. Тож у розвиток теорії ієрархічності організації управління якістю освіти О.І. Субетто можна додати, що запропонована система управління якістю підготовки педагогічних фахівців розуміється як сукупність процесів і ресурсів створеного багаторівневого навчального комплексу [1].

На якість підготовки інженерно-педагогічних кадрів у РБРІПНК впливає організований, складний і довготривалий навчально-виховний процес, який носить інтегральний характер і складається з таких освітніх параметрів:

1. Якість освітнього (базового) потенціалу абітурієнтів на вході в систему або підсистему (ступені) навчального комплексу. У нашому багаторівневому комплексі - це рівень якості базових знань, умінь та навичок за відповідними освітніми програмами, а саме - неповної середньої освіти (9 кл.), повної середньої освіти (11 кл.), наявність відповідної (бажано високої) робітничої кваліфікації, освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст», «спеціаліст». Саме систематична профорієнтаційна робота в освітніх закладах різного акредитаційного рівня (від школи до інституту), виявлення та прищеплення мотивації у потенційних абітурієнтів до педагогічної діяльності через запровадження різноманітних сумісних заходів, організованих технікумом або академією, як-то: творчі конкурси, зустрічі, культурно-масові заходи, організація додаткового навчання учнів молодших класів на підставі спільних угод та інше, дозволяє молоді здійснити самостійний і усвідомлений вибір майбутньої педагогічної професії. З цією ж метою в технікумі організовано додаткове навчання учнів 4-9 класів шкіл міста за програмою «Ділові діти Донеччини» (ДДД), де окрім надання додаткових розширених загальноосвітніх знань надається первинна економічна освіта, поняття менеджменту, здійснюються тренінги з розвитку пам'яті, мислення і творчості, закріплюються й удосконалюються практичні навички з роботи на комп'ютерах, одночасно учні ознайомлюються з суттю та змістом педагогічної професії тощо.

Інженерно-педагогічна професія віднесена до групи найскладніших професій і потребує різносторонніх розумових і особистісних властивостей студента, що сприяють отриманню освіти в інженерно-технічній, гуманітарній, виховній та психолого-педагогічній напрямках діяльності. Тому професійний відбір абітурієнтів для інженерно-педагогічної підготовки повинен враховувати такі складові, як:

- рівень і якість базової загальноосвітньої підготовки;

- рівень і якість професійної підготовки за робочою професією і відповідним або суміжним профілем підготовки;

- особистісні якості, які задовольняють вимогам обох складових компонентів майбутньої інженерно-педагогічної діяльності (професійну і педагогічну);

- усвідомлений вибір професії та самовизначеність особистості.

Як зазначає В.М.Васильков, «… професійний відбір здійснюється з метою виявлення придатності особистості до конкретного виду праці» [2, с. 48].

З урахуванням набутого в технікумі практичного досвіду та загальновідомих рекомендацій А.Т.Маленко можна ще раз підтвердити суттєвий висновок, що профорієнтаційна робота серед випускників ПТНЗ з відбору молоді для підготовки інженерно-педагогічних кадрів вважається перспективною тому, що вони добре знають контингент майбутніх учнів і умови майбутньої педагогічної діяльності, мають робітничу професію, до того ж, на виділені вакантні місця для навчання в технікумі, як правило, претендують кращі випускники ПТНЗ за професійними і академічними показниками, - то ж вибір майбутньої інженерно-педагогічної професії цими абітурієнтами абсолютно усвідомлений і цілеспрямований.

Щодо абітурієнтів з числа випускників технікумів, коледжів та інститутів, практика показує, що вони також мають високі академічні й професійні знання та уміння і абсолютно свідомо, за власним бажанням, з метою особистісної самореалізації або за збігом інших об'єктивних обставин, (наприклад, тому що вже працюють у відповідному педагогічному закладі), обирають інженерно-педагогічну освіту, вступаючи для навчання на 3 ступінь (педагогічну - молодший спеціаліст) навчального комплексу.

На «вході» в систему комплексу потенційні якості абітурієнта виявляються на конкурсній основі за результатами іспитів, тестування, співбесід чи конкурсу дипломів та інше.

2. Якість робочих програм та викладання навчальних дисциплін, відповідність і якість яких контролює науково-методичний та навчальний підрозділи навчальних закладів комплексу, виходячи з критерію, що навчальні робочі плани і програми повинні максимально забезпечити підготовку інженерно-педагогічних кадрів за затвердженими державними освітніми стандартами та вимогами відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і мати оптимізовану узгодженість за обсягом і змістом як на міжпредметному рівні, в межах ступені або освітнього рівня, так і між ступенями комплексу, що в свою чергу повинно забезпечити послідовність і неперервність освіти, скоротити можливий термін навчання, зберегти цілеспрямованість професійної підготовки, цілісність створеної системи, тощо.

Якість викладання саме професійно спрямованих навчальних дисциплін може бути забезпечена досвідченими викладачами, які мають високу кваліфікацію, працюють над удосконаленням навчально-методичного забезпечення, використовують сучасні освітні технології та технічні засоби навчання тощо.

3. Якість освітніх технологій. За тлумаченням академіка С.У. Гончаренка, «Технологія навчання (з грец. - мистецтво слова, навчання) - за означенням ЮНЕСКО, це в загальному розумінні системний метод створення, застосування і визначення всього процесу навчання, і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти. Технологію навчання також часто трактують як галузь застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання. Ця галузь орієнтована в більшій мірі на учня, а не на предмет вивчення, на перевірку виробленої практики (методів і техніки навчання) в ході емпіричного аналізу й широкого використання аудіовізуальних засобів у навчанні, визначає практику в тісному зв'язку з теорією навчання» [3].

Тобто, поряд з використанням класичної навчальної технології з передачі студентові предметних теоретичних та практичних знань і умінь від педагога, яка успішно застосовувалася у попередні часи, з метою формування всебічних стійких професійних компетенцій, які є складовими майбутньої успішної діяльності на педагогічній посаді, сьогодні широко застосовуються новітні технології навчання з використанням комп'ютерних та мультимедійних засобів з розгалуженим програмним та науково-методичним забезпеченням, застосуванням методу проектів та ділових ігор, модульної і дуальної технології, а також інтерактивних методів і методик навчання. Саме використання цілого комплексу сучасних навчальних технологій, за рахунок їх доступності, наочності, інформативності, інтегрованості, відповідності вимогам часу, дозволяє активізувати мотиваційну і ділову навчальну діяльність студента, сформувати його професійний інтерес та бажання удосконалювати свої знання і уміння, навички, підвищувати свій освітній рівень, тобто займати особисту активну освітньо-пізнавальну позицію, що може бути головною оцінкою рівня організації якості навчання в умовах навчального комплексу.

Важливо також зазначити, що вже понад 4 роки на заняттях з виробничого навчання в навчально-виробничих майстернях технікуму застосовується модульна технологія (система) підготовки з робітничої (основної та суміжної) професії. Головна відміна модульної від традиційної системи виробничого навчання полягає у системному підході до аналізу конкретної виробничої діяльності, її структуруванні та створенні навчальних програм, призначених як для учня, так і для педагога [5, с.72]. Таке нововведення за рахунок активізації самостійної навчальної роботи студентів та перерозподілу зайнятості майстрів виробничого навчання створило умови для підвищення рівня індивідуальної роботи саме як студентів, так і майстрів виробничого навчання зі студентами, сприяло значному підвищенню якості професійної підготовки майбутніх інженерно-педагогічних фахівців.

4. Якість контролюючих заходів за навчально-виховним процесом.

У своєму дослідженні М.А. Цирельчук визначає, що «багаторівнева модель (в т.ч. і спеціалізованого педагогічного навчального комплексу) фактично означає перехід на диференційовану систему навчання, яка потребує адекватної системи контролю знань (рівно як системи контролю якості підготовки фахівців - авт.)» [4, с.169].

Контролюючі заходи супроводжують весь процес навчання і за рахунок здійснення зворотного зв'язку слугують визначенню дійсної сформованості у студентів професійних компетенцій відповідно до освітньо-кваліфікаційних вимог.

Викладач-предметник загальноосвітніх, гуманітарних чи професійних дисциплін застосовує поточний контроль знань з метою формування у студентів послідовної ланки поточних знань, а на рубіжному (іспит, тестування, залік) контролі виявляє рівень цілісних знань з предмету. Майстер виробничого навчання перевіряє наявність та сформованість практично спрямованих умінь і навичок, у які перетворюються попередньо набуті загальноосвітні та професійні знання, з метою їх удосконалення і поглиблення через застосування відповідних тренінгів, нових виробничих прийомів, організацію корисного виробництва. На прикінцевому етапі підготовки інженерно-педагогічних фахівців, на відповідному освітньо-кваліфікаційному рівні, у випускника, вже як у фахівця контролюється сформованість комплексних професійних і педагогічних знань та умінь (на виходах другої і третьої ступені), які є інтегральним утворенням попередньо набутих предметних професійно-спрямованих теоретичних знань та виробничих умінь і навичок, через кваліфікаційні іспити для присвоєння робітничої кваліфікації чи захист дипломного проекту або державний іспит з дисциплін професійного спрямування.

Вагомим інструментарієм формування мотивації до підвищення якості навчання студентів є розроблене і запроваджене з 1999 року в навчальному процесі технікуму, рівно як і у багаторівневому комплексі з підготовки інженерно-педагогічних кадрів, системи рейтингового відбору студентів.

Рейтинг (від англ. rating) - оцінка, оцінювання; рейтинговий контроль - це збирання, систематизація і оцінювання інформації про кількісні, якісні і психологічні навчально-виховні параметри кожного суб'єкта навчання.

Головна мета запровадженої системи рейтингового відбору - це здійснення якісного відбору для навчання на наступному ступені найбільш підготовленої і схильної до педагогічної діяльності молоді на підставі комплексного підходу до виявлення сформованих освітніх і особистісних якостей студентів з попереднього ступеня навчання. Поняття «комплексний підхід» містить у собі:

- аналіз результатів навчального процесу та формування особистісних якостей студентів;

- прогнозування майбутньої педагогічної діяльності відносно отриманих результатів на попередній ступені навчання;

- отримання діагностичної інформації для складання індивідуальних та групових програм корекційно-розвиваючої діяльності студентів;

- стимулювання пізнавальної та громадської активності студентів і підвищення їх загальної і професійної свідомості;

- удосконалення навчально-виховного процесу;

- надання консультативної допомоги студентам, задоволення їх освітніх потреб тощо.

На практиці система рейтингового відбору-переводу між ступенями навчання, де тільки 80% студентів виборюють право переведення на навчання за бюджетні кошти, використовує основні досягнуті показники, як-то:

- середній бал успішності із загальноосвітніх та спеціальних дисциплін (ІІ-ІІІ ступені);

- наявність необхідного рівня кваліфікації з робітничої професії (ІІ-ІІІ ступені);

- участь у конкурсах професійної майстерності, олімпіадах, організованих у технікумі та ін.;

- участь у роботі громадських органів студентського самоврядування;

- виконання індивідуальних наукових завдань підвищеної складності з елементами дослідництва із застосуванням ЕОМ;

- позитивна характеристика класного керівника;

- рекомендації практичного психолога (на ІІІ ступені);

- рекомендація циклової комісії фахових дисциплін;

- відсутність порушень внутрішнього розпорядку та інших стягнень тощо [6, 7].

Визначення рівнів зазначених параметрів здійснюється з обов'язковим дотриманням принципів професійної спрямованості, валідності, доступності, відкритості та системності. Безумовно, одним з головних освітніх і психологічних критеріїв, покладених в основу системи рейтингового відбору, є отримана базова академічна та професійна успішність у вигляді знань, умінь та навичок, участь у роботі наукових та предметних гуртків, суспільних об'єднань, громадянська активність, відповідальність, спрямованість зусиль на відповідність особистісних якостей ефективній діяльності на майбутній посаді за інженерно-технічним або педагогічним напрямком. Важливо ще раз зазначити, що саме застосування наскрізної системи рейтингового контролю якості освіти, як в межах ступені, так і на міжступеневому рівні, викликає у студентів цілеспрямовану особисту мотивацію до підвищення якості підготовки та інших навчально-виховних параметрів, виховання в собі необхідних психофізичних і психологічних властивостей, активізує їх навчальну та громадську діяльність, визнає особисту роль і місце у навчально-виховному процесі з метою отримання якісної професійної чи інженерно-педагогічної освіти.

Отже, до головних вимог рейтингового відбору віднесено перелік здібностей та рівень академічної підготовленості студентів у вигляді отриманої бази знань, умінь та навичок, на основі яких буде здійснюватися засвоєння змісту навчання на наступній ступені, та корекція властивостей і можливостей особистості.

5. Визначальний вплив на якість підготовки інженерно-педагогічних кадрів має ресурсне забезпечення комплексу, яке складається з відповідної навчально-матеріальної, виробничої та науково-методичної бази, та висококваліфіковане професійно (науково) - педагогічне кадрове забезпечення. Зрозуміло, що навчально-методичне, матеріальне, виробниче та інше забезпечення повинно максимально задовольняти вимоги навчальних планів і програм щодо забезпечення їх повного і якісного виконання, тобто треба мати сучасне навчальне та виробниче обладнання, лабораторні прилади і устаткування, відповідне навчально-методичне та інформаційно-комп'ютерне забезпечення.

Якісний склад викладачів та науково-педагогічних працівників комплексу повинен бути якомога вищим, де превалюють викладачі і майстри виробничого навчання з високою та вищою педагогічною кваліфікацію, або з відповідними науковими ступенями.

До навчально-методичного і інформаційно-комп'ютерного забезпечення треба віднести обов'язкову наявність навчально-методичної літератури та інших джерел додаткових навчальних матеріалів. До того ж, у зв'язку з поширенням можливостей використання комп'ютерних технологій у навчанні, актуальним і доцільним є створення та обширне використання у навчальних цілях електронних бібліотек та мережі Іnternet у кожному навчальному закладі.

Наочним прикладом дієздатності запровадженої в РБРІП навчальному комплексі системи управління якістю підготовки професійно-педагогічних фахівців можуть слугувати академічні показники успішності навчання за результатами державних іспитів студентів-випускників технікуму, які продовжили своє навчання на більш високих освітніх рівнях (ступенях бакалавра, спеціаліста) в Українській інженерно-педагогічній академії.

Порівнянню підлягають результати захисту студентами дипломів на різних освітніх рівнях - ступенях, а саме - отримання кваліфікації техніка-технолога, майстра виробничого навчання, бакалавра педагогіки, інженера-педагога, які представлені у вигляді порівняльних діаграм на рис. 1, 2 для випускників 2004 і 2005 років спеціальностей «Професійне навчання, за профілями - «Технологія та обладнання зварювального виробництва» та «Електроніка, радіотехніка, електронна схемотехніка та зв'язок».

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наприклад, у групі ЗМТ-ЗП9-Д спеціальності «Професійне навчання. Технологія та обладнання зварювального виробництва» випуску 2005 р. середній бал успішності (за п'ятибальною системою оцінки у молодших спеціалістів) за кваліфікацією техніка-технолога складає 4,58, майстра виробничого навчання відповідно 4,63, бакалавра педагогіки - 4,37, інженера-педагога - 4,47. Наведені результати свідчать про практично 100% академічну якість і вони є об'єктивними завдяки тому, що: по-перше - для продовження навчання за педагогічними професіями (майстра в/н, викладача спецдисциплін) з попередньої ступені навчання відбираються студенти-випускники технікуму з високим якісним рівнем академічної успішності, які за особистими якостями і власним бажанням схильні до педагогічної діяльності. По-друге - відносно невелика розбіжність (різниця) середнього балу успішності студентів за ступенями навчання, яка складає за наведеними реальними даними від 0,1 до 0,26 бали, свідчить про високий і стійкий рівень базових професійних знань, умінь і навичок, отриманих студентами на попередній ступені навчання завдяки оптимізації і узгодженості навчальних планів і програм, високого потенціалу педагогічних кадрів, відповідності навчально-матеріальної бази науково-методичного та технічного оснащення тощо, тобто, таке можливо лише через створення цілеспрямованого освітнього середовища у діючому комплексі з двох вищих навчальних закладів.

Висновки

- Під управлінням якістю інженерно-педагогічної підготовки треба розуміти винахід і застосування методів і видів діяльності, які направлені на організацію, контролювання процесу досягнення, розвитку і підвищення рівня якості, або усунення причин незадовільного функціонування окремих складових системи управління якістю на всіх етапах освітньої діяльності за участю всіх суб'єктів навчального процесу.

- Система управління якістю підготовки інженерно-педагогічних кадрів представляє собою інтегровану сукупність процесів і ресурсів спеціалізованого педагогічного навчального закладу (комплексу) і направлена на підготовку компетентних інженерно-педагогічних фахівців для задоволення кадрових потреб системи підготовки кваліфікованих робочих.

До перспектив подальших досліджень з питань забезпечення якісної професійної підготовки інженерно-педагогічних кадрів можна віднести:

- подальше поглиблення рівня інтеграції професійної і педагогічної підготовки в системі інженерно-педагогічної освіти;

- визначення головних освітніх параметрів сформованих «замовником» інженерно-педагогічних кадрів та шляхів їх якісної реалізації в умовах спеціалізованих педагогічних навчальних закладів;

- результати моніторингу впровадження запропонованої системи управління якістю професійної освіти;

- відповідність впровадженої системи управління якістю підготовки інженерно-педагогічних кадрів аналогічним європейським системам підготовки професійних педагогічних кадрів під кутом подальшого її удосконалення і узгодження за умов реалізації членства в європейському освітньому просторі.

Література

1. Новое качество высшего образования в современной России. Концептуально-программный подход / Под. научной ред. Н.А.Селезнёвой и А.И.Субетто. - М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1995. - 169 с.

2. Васильков В.М. Соціально-психологічні основи профорієнтаційної роботи з молоддю. - Донецьк: ДОЦ ССМ, 2001. - 105 с.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

4. Цырельчук Н.А. Инженерно-педагогическое образование на современном этапе развития профессиональной школы. /Млнография/. - Минск.: МГВРК, 2001. - 248 с.

5. Шматков Г.В., Коваленко О.Е. Методика професійного навчання. Навч-ий посібник для ст-тів інж.-пед. спец-ей вищ. навч. закладів ІІ-ІV р.а. Ч. 2. Методика проф.-практ. навч. - Харків: ЗАТ «Харківська друкарня № 16», 2002. - С. 72.

6. Джантимиров А.Ю. Управление качеством профессиональной подготовки в многоуровневом учебном заведении. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк.: ДІПО ІПП, 2002. - С.54-57.

7. Джантіміров А.Ю. Окремі пропозиції щодо відбору та підготовки інженерно-педагогічних кадрів / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Збірник 1. Донецьк.: ДІПО ІПП, 2006. - С. 57-60.

Размещено на Allbest.ru