Шляхи підвищення якості правової освіти в педагогічних університетах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 372.834:378

Шляхи підвищення якості правової освіти в педагогічних університетах

Грубіч Д.Ю.

Постановка проблеми. Сьогодні до кваліфікованого педагога висуваються підвищені вимоги, які полягають у тому, що він повинен не тільки знати зміст предмету, який він викладає, та вміти ефективно викладати його в навчально-виховному процесі, але передусім він повинен мати високий рівень загальнокультурної підготовки, рівень правової свідомості й правової культури. Про це говорять у своїх працях сучасні педагоги (М. Городиський, В. Євдокимов, М. Євтух, С. Золотухіна, І. Зязюн, В. Лозова, М. Подберезський, І. Прокопенко, І. Романова, А. Стаканков, М. Фіцула та інші). правовий освіта навчальний виховний

Ефективність виконання цих вимог багато в чому залежить від якості правової освіти, яку надає студентові вищий педагогічний заклад, одним з найбільш дієвих засобів підвищення рівня якої в навчально-виховному процесі сьогодні є виявлення й комплексне застосування певних психолого-педагогічних підходів.

Аналіз останніх досліджень. У результаті теоретичного аналізу різноманітних підходів до освітнього процесу та навчальної діяльності суб'єктів навчання ми виявили, що сукупність психолого-педагогічних підходів до підвищення якості правової освіти майбутніх педагогів становила: зміну змісту правової освіти (загальноправової підготовки) студентів педагогічного університету; виявлення та врахування особливостей «студентського» віку особистості; реалізацію принципу аксіологічності в правовій освіті майбутніх педагогів; реалізацію в навчально-виховному процесі загальноправової підготовки принципів особистісно орієнтованої освіти; застосування особистісно-діяльнісного підходу до загальноправового навчання в педагогічному університеті та пошукового, інноваційно-рефлективного підходів до навчальної діяльності студентів у процесі їхньої загальноправової підготовки; розвиток творчого мислення студентів педагогічних університетів.

Підтримуючи В. Дмитрієнко, ми вважаємо, що «сучасна освіта являє собою складний та багатогранний соціокультурний феномен, питома вага якого в житті суспільства постійно зростає, все сильніше впливаючи на його різні боки» [2, с.4]. Освіта як «спосіб становлення людини в культурі» є умовою існування і культури, й людини. Аксіологічна адекватність педагогічної освіти викликові часу передбачає наявність у ній самій орієнтирів для пошуку її учасниками свого призначення» [2, с.61].

Сутністю правової освіти як навчально-виховного процесу є спрямованість на оволодіння правовими знаннями, вміннями й навичками, на формування правосвідомості особистості студента (аксіологічних уявлень про право), підвищення рівня його правової культури, розвиток правових якостей та виховання законослухняного громадянина з активною громадянською позицією.

Варто відзначити, що в літературі з проблем правової освіти, правового навчання й виховання, яку ми вивчили, автори більшості праць розглядають правову освіту як елемент загальної системи правового виховання особистості, яке спільно зі здійсненням правової самоосвіти відіграє важливу роль у правовому розвиткові особистості студента педагогічного університету. Інтегруючи дефініції «освіти» педагогів і психологів (О. Абдуліна, А. Алексюк, В. Гриньова, М. Євтух, І.З язюн, О. Пєхота, М. Подберезський, І. Прокопенко, В. Сластьонін, А. Стаканков, Г. Троцко, Г. Шевченко та ін.), вважаємо, що правову освіту майбутнього педагога можна подати як: по-перше, цілеспрямований процес правового виховання й навчання в інтересах особистості, суспільства й держави, який супроводжується констатацією досягнення тим, хто навчається, установлених державою освітніх рівнів; по-друге, результат процесу навчання, який відображається в системі правових знань, умінь та навичок, ставленні до правових явищ та діяльності в правовій сфері суспільства, що формується в студентів університету; по-третє, як процес передачі правових знань та досвіду здійснення способів правової діяльності, а також досвіду творчої діяльності в правовій галузі, емоційно-ціннісного сприйняття правової дійсності та норм правових відносин.

Правова освіта майбутніх педагогів

Правова освіта майбутніх педагогів розглядається в даній статті як цілісна система, основними елементами якої є правове навчання й виховання, а також результати цього навчання й виховання, які виявляються в рівні правової вихованості: повазі до закону, наявності правомірної мети та життєвих планів, законовідповідній діяльності тощо та правовій навченості особистості студента педагогічного університету.

Під загальноправовим навчанням студентів педагогічних університетів ми розуміємо цілеспрямовану взаємопов'язану діяльність педагога й студента, спрямовану на формування в майбутнього вчителя системи правових знань, умінь та навичок, системи ціннісно-правових орієнтацій, досвіду правової діяльності й законослухняної правомірної поведінки, специфічних правових якостей, необхідних майбутньому педагогові. Досягненню цього результату сприятиме передусім загальноправове навчання, яке має виховний характер, як зазначають А.Соловйов, С.Болоніна та інші дослідники [1; 3], який випливає із змісту, форм і методів самого навчання, а також із спеціальної організації спілкування студента з викладачем. Таке навчання передбачає виховання правових поглядів, переконань, стосунків, якостей особистості студента, формування його світогляду, інтелекту й мислення, ціннісних орієнтацій.

Доцільним є також визначення основних принципів та факторів зміни змісту правової освіти згідно з вимогами сучасного суспільства. На наш погляд, можна сформулювати такі принципи, які визначають напрям у здійсненні правової освіти в педагогічному університеті. До основних принципів доцільно віднести принципи гуманізації й гуманітаризації правової освіти, принципи диференціації й індивідуалізації, розвиваючого характеру навчання; демократизації, безперервності й спадковості правової освіти майбутніх педагогів.

Аналізуючи педагогічну та юридичну літературу з проблем правової освіти особистості (Д.Абашідзе, В.Безбородий, Г.Васянович, Д.Голубчик, М.Городиський, А.Долгова, І.Палюх, М.Подберезський, О.Саломаткін, А.Тарас, Н.Ткачова, М.Фіцула, Н.Яковлєва), ми дійшли висновку, що сьогодні зміст правової освіти студентів університетів необхідно відбирати, виходячи з її головних факторів, серед яких одним з провідних є мета правової освіти. Головні цільові напрями змісту: найближча мета - формування системи правових знань, умінь і навичок; проміжна мета - формування правових переконань, прагнень, потреб та готовності діяти в межах «закону»; кінцева мета полягає в підвищенні рівня правової культури майбутніх педагогів. Іншими факторами є такі: практична діяльність студента та його готовність увійти в самостійну соціально-правову сферу діяльності в професійній та особистій життєдіяльності, а також відбір змісту (його особливості) навчальної дисципліни «Основи правознавства України».

Зміни, які відбуваються в суспільстві, передбачають оновлення не тільки змісту правової освіти в цілому, але й безпосередньо зміни змісту дисципліни «Основи правознавства України» як одного з найважливіших каналів формування правової культури майбутніх педагогів та практично єдиної ланки в системі навчально-виховного процесу в університеті, в межах якої здійснюється загальноправова підготовка працівників освіти. Виходячи із запитів студентів, зміни в змісті цієї дисципліни повинні забезпечити формування системи знань, умінь і навичок у галузі регулювання відносин між суб'єктами права, а стосовно педагогічної діяльності - умови виконання спеціалістом своїх професійних обов'язків у результаті набуття знань з окремих галузей права та законодавства, які безпосередньо пов'язані з майбутньою професійною діяльністю студентів.

Крім того, необхідна освіта, яку набувають у процесі самостійної роботи студентів із соціально-правовою літературою та нормативними матеріалами без проходження систематичного курсу навчання в освітній установі, яку сучасні педагоги й психологи визначають як самоосвіту, яка в системі безперервної освіти є ланкою, яка пов'язує щаблі й стадії організованого навчання, надаючи освітньому процесу цілісного й висхідного характеру.

Виводи. Таким чином, зміни змісту сучасної правової освіти студентів педагогічних університетів та навчальної дисципліни «Основи правознавства України» на підставі цих принципів, факторів і критеріїв є одним з ефективних підходів до підвищення якості правової освіти майбутніх педагогів, який сприяє також формуванню й розвиткові їхнього правового мислення й правової культури особистості.

Перспективи подальших досліджень. Вирішення проблеми підвищення якості правової освіти майбутніх педагогів у педагогічних університетах, з нашої точки зору, неможливе без аналізу й урахування особливостей об'єкта й суб'єкта педагогічного впливу, а також більшості моментів, які стосуються їх життєдіяльності (соціальних, психологічних, демографічних особливостей, способу життя, системи зацікавленостей і потреб). Тому, одним з ключових психолого-педагогічних підходів сьогодні, на нашу думку, є виявлення й урахування психологічних особливостей студентського віку майбутніх педагогів.

Література

1 Бабкин В.Д. Правовое воспитание студентов. - Киев, 1983. - 51 с.

2. Болонина С.В. Научно-методические основы преподавания правовых дисциплин в неюридических университетах: Дис... канд.пед.наук. - М., 2000. - 161 с.

3. Васянович Г.П. Морально-правова відповідальність педагога (теоретико-методологічний аспект): Монографія. - Львів-Київ, 1997. - 163 с.

4. Дмитриенко В.А. О создании комплексной системы повышения качества подготовки педагога // Основные направления развития университетского образования. - Томск: ТГПУ, 1996. -- С. 3-4.

5. Ковалевская Н.Т. Правовому обучению - профессиональную направленность // Вестник высшей школы. - 1984. - № 1. - С.67-68.

6. Подберезський М.К. Правова культура майбутнього вчителя (теоретико-методологічний аспект): Монографія. - Харків: „Основа”, 1997. 220 с.

7. Правовое воспитание молодежи. - Киев: Наукова думка, - 1985. - 303 с.

8. Соловьев А.Ю. Дидактические основы отбора содержания правового образования старшеклассников: Дис.канд.пед.наук. -- Тула, 2001. -- 181с.

Анотація

У статті визначені поняття „освіта”, „правова освіта”. Обґрунтована сутність правової освіти у навчально-виховному процесі вищого педагогічного закладу. Були оброблені основні літературні (педагогічні й юридичні) джерела з проблем правової освіти, правового навчання й виховання. Передбачено оновлення не тільки змісту правової освіти в цілому, але й безпосередньо зміну змісту дисципліни «Основи правознавства України» як одного з найважливіших шляхів формування правової культури майбутніх педагогів.

В статье определенные понятия „образование” „правовое образование”. Обоснована сущность правового образования в учебно-воспитательном процессе высшего педагогического заведения. Обработаны основные литературные (педагогические и юридические) источники по проблеме правового образования, правового обучения и воспитания. Предусмотрено обновление не только содержания правового образования в целом, но и непосредственно изменение содержания дисциплины «Основы правоведения Украины» как одного из самых важных путей формирования правовой культуры будущих педагогов.

The article gives the definitions of concepts “education” and “law education”. The essence of law education in teaching-educational process at a higher pedagogical establishment is substantiated. The basic literary sources (pedagogical and law) in the issues of law education, law training and teaching have been studied. Both renewing of law education content as a whole and changing the content of the discipline “Principles of Law Science in Ukraine” as one of the ways of the formation of the law culture of future teachers are envisaged.

Размещено на Allbest.ru